joomla
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗАСМІЧЕННЯ КОСМІЧНОГО ПРОСТОРУ
Юридичний вісник. Повітряне і космічне право

УДК 347.85 (045)

О. В. Бєглий,

Кандидат юридичних наук, професор

Стаття висвітлює сучасну проблему практичної космонавтики - засмічення космічного простору, яке спричиняє труднощі під час досліджень і роботи в космосі та загальмовує подальший розвиток космічної діяльності з огляду на загрози катастроф через зіткнення сміття та космічних об’єктів.

Ключові слова: техногенне забруднення космічного простору; космічні об’єкти, що відпрацювали свій ресурс; уламки та складові частини космічних об’єктів і засобів їх доставки; космічне сміття; стратегії захисту; запобігання зіткненням; шкода; «власник» космічних об’єктів; відповідальність за утворення космічного сміття.



Аналіз сьогоднішніх умов космічної діяль­ності, наведений в матеріалах Третьої конференції ООН з космосу (ЮШСПЕЙС-Ш), дає підстави наразі стверджувати, що все більш суттєвою проб­лемою практичної космонавтики, а, отже, і сучас­ного міжнародного космічного права стає пробле­ма техногенного засмічення космічного простору [1, с. 2; 3; 82].

За останні роки увага космічної спільноти була привернута до зростаючої кількості фрагментів космічних об’єктів, які, завершуючи свою місію, стають космічним сміттям, якщо вони не припи­нили своє існування шляхом відведення на орбіту «поховання» або повернення на Землю.

За більш ніж 50 років розвитку світової космо­навтики було запущено приблизно 5 000 кос­мічних об’єктів. Наразі в космосі функціонують не більш ніж 500 з них, переважна ж більшість припинила своє існування, перетворившись саме на космічне сміття. Вони залишаються в кос­мічному просторі на невизначений строк і станов­лять найбільшу для нього екологічну проблему. Певні характеристики відпрацьованих свій ресурс космічних апаратів (КА) і верхніх ступенів ракет - носіїв (РН), уламків КА та РН можуть заважати функціонуванню працюючих на орбіті КА та орбітальних космічних станцій або навіть вивести їх з ладу, оскільки ці об’єкти мають величезний за­пас кінетичної енергії.

Орбітальне сміття з кожним роком все більше на­копичується й розповсюджується в космічному просторі. Збільшення космічного сміття обумовлює зіткнення та, як наслідок, вибухи, що спричиняють негативні екологічні наслідки не тільки на навколо­земній орбіті, а й становлять певну загрозу для Землі.

Як зазначають спеціалісти Національного управ­ління США з аеронавтики та дослідження косміч­ного простору (НАСА), кількість космічного сміт­тя в навколоземному просторі наблизилося до не­безпечної межі і, навіть, якщо припинити космічні запуски, кількість штучних об’єктів у космосі все од­но буде зростати за рахунок зіткнень і подрібнень тих, які вже знаходяться на орбіті. Моделювання пророкує, що до 2055 року кількість нових улам­ків, які обертатимуться навколо Землі, буде зроста­ти швидше, ніж вони будуть згорати в атмосфері, що створить серйозну загрозу для космонавтики в цілому та, особливо, для пілотованих польотів.

На цей час приблизно 12 відсотків усього ката­логізованого космічного сміття складають об’єк­ти, які відокремлюються в процесі штатної проце­дури запуску супутників на орбіту й подальшої їхньої експлуатації.

Заходи щодо зменшення засмічення такими об’єктами вживати легко як у технічному, так і в економічному аспекті, і такі заходи вже вживають­ся багатьма космічними агентствами. Водночас можливі ситуації, коли відокремлення деталей не­минуче з технологічних причин.

До числа ефективних заходів належать спалю­вання або продування невикористаного палива, розрядка акумуляторних батарей, вивільнення рідин з-під тиску і т. д. Що стосується КА на ви­щих орбітах, то достатньо ефективним заходом може бути їхнє виведення на орбіти «поховання».

Для запобігання засміченню космічного прос­тору працівники Інституту астрономії РАН док­тори фізико-математичних наук Л. В. Рихлова і М. А. Смірнов радять вжити таких заходів, як вдосконалення методики моделювання фрагмен­тів космічного сміття на основі спеціальних експе­риментів і узгодження параметрів моделей з отри­маними даними, а також вивчення загальних зако­номірностей процесу міграції речовин у Сонячній системі, виявлення і каталогізація космічного сміття, постійне спостереження за штучними об’єктами тощо [4, с. 39].

На думку російських експертів-практиків, не­обхідні такі заходи зі зниження засміченості кос­мосу дрібнодисперсними частками:


Переважне використання в космосі рушійних установок з паливом, при згорянні якого не утво­рюються тверді частинки;

Використання на ракетних щаблях і космічних апаратах матеріалів і покриттів, які незначною мі­рою піддаються ерозійній емісії при впливі фак­торів космічного простору;

Спуск із орбіти й перехід на вищу орбіту космічних об’єктів, що відпрацювали свій ресурс.

З огляду на сучасний рівень засміченості нав­колоземного простору, конструкторам космічної техніки варто застосовувати концепції прямого й непрямого захисту від орбітального сміття. У ба­гатьох випадках інакше розташування вразливих компонентів може підвищити живучість КА. За­хист від частинок розміром 0,1 см — 1 см може бу­ти забезпечений за рахунок застосування екран­них конструкцій. Захист від частинок розміром від 1 до 10 см можливий шляхом прийняття спе­ціальних заходів при проектуванні КА, наприклад, розміщення життєво-важливих систем у мертвій зоні відносно напряму удару потоку сміття. Фі­зичний захист від частинок, більших розміром за

10 см поки що технічно не здійснений.

Наявні системи спостереження за космосом не дозволяють надійно простежувати об’єкти на низь­ких навколоземних орбітах (ННО) з розмірами, меншими за 10 см. Мережа станцій космічних спостережень (МСКС) США і російська Система контролю космічного простору (СККП) здійсню­ють моніторинг навколоземного простору для по­передження пілотованих космічних кораблів у тих випадках, коли очікується проліт якогось об’єкта в декількох кілометрах від корабля.

Одним з найважливіших заходів для зменшен­ня засмічення є широке інформування про ризики, пов’язані із засміченістю навколоземного просто­ру, і про численні джерела утворення космічного сміття. Економічно виправданим є вжиття заходів зі зменшення засмічення на ранній стадії констру­ювання КА. З використанням довгострокових імі­таційних моделей космічного середовища ведеть­ся робота для обґрунтування ефективності різних сценаріїв зменшення засмічення і пов’язаних із ним витрат.

Заходи для зменшення засмічення і захисту від космічного сміття суттєво впливають на кон­струкцію і вартість КА і ракет-носіїв, а також на вартість їх експлуатації.

На сьогоднішній день у місті Балаклея (Хар­ківська область) розпочато спорудження першого в Україні пункту радіолокаційного виявлення «космічного сміття» [5, с. 12].

Сучасні наукові дослідження проблеми кос­мічного сміття можна поділити за такими напря­мами: вимірювання в космосі (радіолокаційні й оп­тичні) дозволяють встановлювати розміри, місце­знаходження космічного сміття як на низьких, так і на високих орбітах; створення каталогів й баз да­них засміченості орбіти - дозволяють уявити па­раметри орбіти, на основі яких можна визначити й спрогнозувати рух по ній, і таким чином забезпе­чити кореляцію з даними орбітальних об’єктів, а також слугують джерелом вихідних даних для мо­делювання характеристик орбітальних об’єктів; розробка правових механізмів (принципів) про­тидії подальшому засміченню космічного простору.

Наразі проблемою засміченості космічного простору опікується певне коло міжнародних ор­ганізацій, серед яких: Асоціація міжнародного права (АМП), Міжнародний астрономічний союз (МАС), Комітет ООН з космосу (КВКП) та його Науково-технічний та Юридичний підкомітети, Між- агентський координаційний комітет з космічного сміття (МККС, IADC — Inter-Agency Space Debris Coordination Committee), Європейське космічне агентство (ЄКА).

Щороку в Дармштадті (ФРН) відбуваються кон­ференції МККС, де обговорюються шляхи та ме­тоди контролю за різноманітними уламками КА і відпрацьованими ступенями РН, опрацьовуються пропозиції щодо удосконалення існуючих ме­ханізмів космічного права щодо поширення їх дії на космічне сміття, формуються рекомендації по­дальшої науково-технічної та нормотворчої робо­ти відповідно на адресу національних координа­торів космічної діяльності та Комітету ООН з кос­мосу та його підкомітетів тощо.

З іншого боку, приватизація та комерціалізація космічної діяльності останнім часом все більше визначають суть і напрями міжнародного косміч­ного нормотворення.

У зв’язку з можливими юридичними наслідка­ми проблеми космічного сміття правила про відповідальність приватних суб’єктів космічної діяльності матимуть виключну важливість для ре­алізації комерційних космічних проектів.

На думку окремих фахівців з космічного права, якщо більшість держав, які «створюють» космічне сміття, уже сьогодні готові діяти відповідно до по­ложень Конвенції про відповідальність, то основ­ним завданням щодо вирішення проблеми є під­вищення ефективності застосування цієї Конвен­ції. Для цього необхідно, у свою чергу, вирішити такі три проблеми:

- визначення терміна «космічний об’єкт» (у Конвенції про відповідальність 1972 р. як і в Дого­ворі про космос 1967 р. не наведено загальнови­знаного терміна «космічний об’єкт», водночас, це невизначене, по суті, поняття поширюється Кон­венцією на складові частини «космічного об’єкта» та на засіб і складові його доставки);

- розв’язання проблеми неідентифікованих космічних уламків;

- уточнення терміна «шкода», пов’язаного з кос­мічним сміттям.

Щодо першої проблеми, то, запускаючи в дію механізми відповідальності, виникає питання про те, якого розміру космічне сміття підпадає під виз­начення терміна «космічний об’єкт». Тут можливі два варіанти. У першому необхідно мати автори­тетне міжнародне тлумачення Конвенції про відповідальність, яке б включало космічне сміття як таке у визначення поняття «космічні об’єкти».

У другому випадку може знадобитися формаль­ний перегляд Конвенції про відповідальність за рахунок розширення викладеного в ст. 1 цієї Конвенції визначення «космічного об’єкта». При цьому космічний об’єкт повинен бути визначений як такий, що включає, де це може бути використа­но, будь-яку його частку, яка здатна спричинити шкоду.

Важливим з точки зору юридичних наслідків є той факт, що, доповнюючи звід правил Конвенції про відповідальність, Конвенція про реєстрацію містить спеціальні положення про ідентифікацію космічних об’єктів (ст. VI), що заподіяли шкоду. На випадок виникнення сумнівів щодо належнос­ті цих об’єктів, процедури ідентифікації повинні спростити вирішення суперечливих питань. У ви­падку двох чи більше запускаючих держав вони спільно вирішують, яка з них бере на себе обов’яз­ки держави реєстрації [2].

Стосовно другого питання Конвенції про відпо­відальність, пов’язаного з космічним сміттям (як неідентифікованих космічних уламків), то тут також є два варіанти вирішення, причому обидва потре­бують доповнення цієї Конвенції. У першому варіанті під егідою Міжагентського комітету з пи­тань космічного сміття (МККС) утворюється все­світній орган моніторингу, який би прискіпливіше, ніж це робиться сьогодні, відстежував космічне сміття і який би надавав на засадах загальнодос­тупності повні дані такого моніторингу. Інший ва­ріант передбачає створення міжнародного гаран­тійного фонду, який міг би компенсувати шкоду, нанесену неідентифікованим космічним сміттям.

Термін «шкода» (третє невирішене питання Конвенції про відповідальність у світлі проблеми космічного сміття) визначено статею І Конвенції як «...позбавлення життя, тілесне пошкодження або інше пошкодження здоров’я; або знищення або пошкодження майна держав, або фізичних або юридичних осіб, або майна міжнародних міжуря­дових організацій.».

Саме засмічення космічного простору не є «шкодою» у тому сенсі, що це не призводить до за­стосування норм Конвенції про відповідальність. Важко встановити наявність такої шкоди для на­укової чи комерційної діяльності в космосі тільки через існування такого засмічення, але доцільним бачиться знайти спосіб оцінки можливої шкоди від космічного сміття із зазначенням того, що ком­пенсаційні платежі будуть надсилатися в зазначений вище гарантійний фонд. Другий варіант вирішення проблеми «шкоди», пов’язаної з космічним сміттям, може мати менш формальний підхід: достатнім здається, на наш погляд, прийняття авторитетного тлумачення, наприклад, у вигляді резолюції ГА ООН, за рекомендацією Комітету ООН з космосу.

Забезпечення захисту навколишнього середо­вища від космічного сміття, природно, передбачає встановлення його міжнародно-правового стату­су, який уключає в себе як встановлення належ­ності такого сміття, так і відповідальності «влас­ників» об’єктів, що його породжують.

Ключовим питанням при розгляді правових аспектів проблеми засмічення космічного просто­ру постає питання про юридичне визначення по­няття «космічне сміття». Наявні договори з кос­мосу та інші інструменти космічного права не да­ють повної відповіді на це питання.

Наразі міжнародне космічне право оперує тіль­ки терміном «космічний об’єкт», що, відповідно до Статті І^) Конвенції про відповідальність 1972 р. та ідентичних положень Статті І(Ь) Конвенції про реєстрацію 1975 р., включає «складові частини космічного об’єкта». Цей термін використовуєть­ся як фундаментальний елемент для встановлен­ня принципів і правил, що стосуються космічної діяльності, і є одним з основних понять доктрини космічного права[1].

Орбітальне сміття включає недіючі космічні апарати, використані частини ракет, матеріали ут­ворень у результаті запланованих космічних опе­рацій, фрагменти, утворені супутниками й верх­німи щаблями в результаті вибуху або зіткнення. Аналогічне визначення було використано при підготовці технічної доповіді Науково-технічного підкомітету Комітету ООН з космосу.

Такий підхід був також прийнятий Комітетом з космічного права Асоціації міжнародного права, коли ця неурядова організація готувала проект міжнародного документа із захисту навколишньо­го середовища від збитку, викликаного космічним сміттям. Відповідно до остаточної версії цього до­кумента, що був схвалений на Конференції Асоціа­ції міжнародного права в Буенос-Айресі в серпні 1999 року, визначення «космічне сміття» включає «штучні об’єкти в космічному просторі, відмінні від активних або іншим способом корисних супут­ників, коли не очікується якої-небудь розумної зміни в цих умовах у майбутньому» [3, с. 40].

«Конвенційний» шлях вирішення проблеми космічного сміття

Ряд відомих дослідників у галузі міжнародно­го космічного права, а це передусім К.-Н. Букш - тігель (Німеччина), У. Ульямс (США), Л. Перек (Чехія), Д. Рекс (Німеччина) та У. Рінкарді (Ар­гентина), розпочали розробку проекту конвенції з урегулювання проблеми космічного сміття в рам­ках роботи Комітету з космічного права АМП ще на початку 90-х рр. ХХ ст. Результатом багато­річної роботи став проект конвенції, запропонова­ний професором К.-Н. Букштігелем на 66-й кон­ференції Асоціації міжнародного права, яка прой­шла з 14 по 20 серпня 1999 р. в Буенос-Айресі.

Цей проект міжнародної конвенції із захисту довкілля від шкоди, завданої космічним сміттям (далі - Проект), регламентує міжнародну співпра­цю в галузі боротьби з техногенним забрудненням космічного простору [3, с. 40-43].

Згідно зі ст. 1 Проекту, під «космічним сміт­тям» розуміють «створені людиною об’єкти, що перебувають у відкритому космосі, за винятком активних та використовуваних іншим способом супутників».

Згідно з Проектом, космічне сміття утворюєть­ся внаслідок: звичайних операцій у космосі, вклю­чаючи відпрацьовані ступені ракет і космічних «чов­ників», а також частини, що викидаються в космос під час звичайних маневрів; орбітальних вибухів відпрацьованих супутників незалежно від того, чи було це здійснено умисно, чи мала місце випад­ковість; викидів часток та інших форм забруднен­ня, наприклад, з ракетних двигунів.

Стаття 3 Проекту передбачає основний напрям співпраці всіх учасників майбутньої конвенції - «запобігання, зменшення і контроль за будь-якою шкодою або значним ризиком, що випливають із дій під їх юрисдикцією чи контролем, які можуть призвести до появи космічного сміття».

Безпосередньо відповідальність суб’єктів кос­мічної діяльності згідно зі ст. 6-8 Проекту базу­ється на міжнародних зобов’язаннях суб’єктів міжнародного космічного права, кожна з яких не­се відповідальність за шкоду, завдану космічним сміттям, створеним її космічним об’єктом.

У цілому слід підкреслити, що реалізація Про­екту, тобто прийняття відповідної конвенції, дало б змогу заповнити «прогалини» в сучасному міжна­родному космічному праві щодо вирішення проб­леми космічного сміття. Безперечно, активізація діяльності Комітету ООН з космосу, спрямованої на вирішення проблеми техногенного забруднен­ня космічного простору, сприятиме прискоренню підписання такої конвенції.

Отже, спираючись на вищенаведені факти, можна констатувати, що проблема боротьби з «космічним сміттям» наразі має надзвичайно акту­альне значення. Якщо в найближчий час не будуть урегульовані правові питання, пов’язані з попере­дженням та зменшенням кількості «комічного сміття», що передбачали б перехід на нову техно­логію експлуатації ракетно-космічної техніки; встановленням відповідальності за збільшення кількості таких об’єктів, що генерують нове сміття; розробленням міжнародно-правових засобів вре­гулювання порушеної проблеми, то через певний час рівень засміченості навколоземного космосу унеможливить як наукові дослідження космічного простору, так і його практичне використання для вирішення глобальних проблем людства: сировин­ної, енергетичної, екологічної, інформаційної та ін.

Література

1. Доклад Третьей Конференции Организации Объеди­ненных Наций по исследованию и использованию косми­ческого пространства в мирных целях (ЮНІСПЕЙС-ІІІ). Док. ООН А/ ТО№.184/6. - Вена: Изд-во ООН, 1999.

2. Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами 1972.

3. Шийко Ц. Г. Актуальные проблемы прогрессивного раз­вития космического права // Юрист. 1999. № 9. - С. 40-43.

4. Мальцев А. К. Мусор в космосе // Наука в России - 2001. - № 4.

5. Крила України. - № 42, 2005.



А. В. Беглый

Организационно-правовые аспекты предотвращения засорения космического пространства.

В статье рассматривается проблема современной космонавтики - космический мусор, из-за которого возникают проблемы во время исследования и работ в космосе, а также замедляется дальнейшее развитие космической деятельности вследствие угроз катастроф из-за столкновений частиц мусора с космическими объектами.

А. V. Beglyi

The legal - organizing aspects of space debris.

In the article considers the modern problem of the space - space debris, which involved the problems during the research and work in space, and also slacken the further development of space industry, the space debris objects involved the risk of disasters.