joomla
ПОНЯТТЯ БЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЕКІПАЖУ ПОВІТРЯНОГО СУДНА УКРАЇНИ
Юридичний вісник. Повітряне і космічне право

УДК 342.922:656.7.071(045)

Н. В. Дараганова,

Кандидат юридичних наук, старший викладач

У статті автор на основі аналізу категорій «безпека», «безпека польотів», «авіаційна безпека» розкриває зміст дефініції «безпека авіації», а також визначає та характеризує поняття «безпечна діяльність екіпажу повітряного судна України».

Ключові слова: безпека, безпека польотів, авіаційна безпека, безпека авіації, безпечна діяльність екіпажу повітряного судна України.



Авіаційний транспорт входить в єдину тран­спортну систему України і покликаний задо­вольняти потреби населення та суспільного ви­робництва в авіаційних перевезеннях. Водно­час, серед багатьох завдань, що постають перед цивільною авіацією, найважливішим є завдання забезпечення безпеки польотів, що має за мету попередження, недопущення авіаційних подій.

Слід зазначити, що в Україні нині відсутні комплексні правові дослідження, присвячені аналізу категорій «безпека польотів», «авіацій­на безпека» та «безпека авіації» та їх взаємо­зв’язку. Окремі аспекти цього питання розгля­дали у своїх наукових публікаціях такі вчені - юристи як П. В. Діхтієвський, В. О. Храмов, А. В. Фі - ліппов, а також фахівці з інших, неюридичних дисциплін. Зокрема, з безпеки життєдіяльності (Є. П. Желібо, Н. М. Заверуха, В. В. Зацарний, Р.

С. Яким, Ю. О. Чирва та ін.), авіаційної безпеки (М. Ф. Давиденко, Л. Г. Конєв, П. І. Старохат - ний, В. І. Токарєв) тощо.

Мета написання цієї статті - на основі аналізу категорій «безпека», «безпека польотів», «авіа­ційна безпека» розкрити зміст дефініції «безпека авіації» та дати визначення поняття «безпечна діяльність екіпажу повітряного судна України».

Поняття «безпека», «безпека польотів» поча­ли використовувати ще з початку зародження авіації. Так, вже у 1924 р. інженер Фіалко від­значав, що тема про безпеку польоту займає думки вчених-теоретиків, конструкторів при проектуванні літака, пілотів при здійсненні практичних польотів, вона є також предметом різних дискусій [1, с. 14-15].

Законодавство відносить повітряні судна до джерел підвищеної небезпеки. При цьому ще у радянській юридичній літературі висловлюва­лась думка про те, що створювана при експлу­атації повітряного судна небезпека, у порів­нянні з використанням інших видів транспор­ту, є не просто підвищеною, але й високою.

«Вона виникає в силу того, що, знаходячись у повітрі, літак (на відміну від автомобіля, елект­ровоза і інших аналогічних транспортних за­собів) не може бути зупинений взагалі. Припи­нення роботи двигуна різко знижує швидкість, а з нею відразу ж зменшується і підйомна сила, що утримує судно в повітрі. І, як тільки остан­ня буде вичерпана, літак перетворюється у фізичне тіло зі значним запасом потенційної енергії, що кидає судно з великою силою на землю» [2, с. 180]. Відповідно, особи, які здійс­нюють діяльність, пов’язану з використанням, експлуатацією авіаційних транспортних за­собів, передусім, це члени екіпажу повітряного судна та особи, які цим транспортом користу­ються, - пасажири, а також і інші, треті особи, підпадають під дію цієї небезпеки (під «небез­пекою» розуміють явища, процеси, об’єкти, які за певних умов здатні спричинити небажані на­слідки: втому, перевтому, погіршення здоров’я, втрату життя тощо, тобто невідповідність умов середовища перебування людини до умов нор­мального функціонування людського організму).

І, хоча, за визначенням Ю. О. Чирви та О. С. Ба - б’яка, є аксіомою теза про те, що будь-яка діяль­ність людини є потенційно небезпечною [3, с. 7-8], дійсно, сьогодні зробити повітряний транспорт повністю, стовідсотково безпечним є нереаль­ним завданням, проте фахівці різних наукових галузей, у тім числі, і юристи, за допомогою різноманітних засобів та заходів, зокрема, і пра­вових, намагаються забезпечити високий рівень безпеки та надійності авіаційного транспорту.

Зазначимо, що науковці під терміном «без­пека» розуміють: стан діяльності, за якого з ви­значеною ймовірністю виключено прояв небез­пек або ж відсутня надзвичайна небезпека; зба­лансований, за експертною оцінкою, стан люди­ни, соціуму, держави, природних, антропоген­них систем тощо [4, с. 19]; стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішньої та внутрішньої загрози [5, с. 207]; стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз [6, с. 40], забезпе­чення, збереження чогось існуючого від небезпек, такий стан, коли цілком виключена небезпека будь-якого виду, безпека включає спокій, надій­ність, впевненість [7, с. 175].

В авіаційному законодавстві термін «безпе­ка» визначено як: 1) відсутність неприпустимо­го ризику, пов’язаного з травмуванням або заги­беллю людей, заподіянням збитків навко­лишньому середовищу [8]; 2) стан, при якому ризик шкоди чи ушкодження обмежений до прийнятного рівня [9].

Окрім терміну «безпека», в законодавстві України та науковій літературі, в контексті без­пеки пересування авіаційним транспортом за­стосовуються і інші терміни - «безпека польо­тів», «безпека авіації» та «авіаційна безпека».

Раніше поняття «безпека польотів» визнача­лось виключно як властивість літальних апа­ратів виконувати польоти без льотних подій. Це визначення відображало досягнутий на той час рівень розуміння цієї проблеми і пов’язувалось лише з фактом льотної події. Звідси спроби ви­значити поняття «безпека польотів» та розро­бити методи оцінки рівня безпеки польотів ґрунтувались лише на фактах наявності льот­них подій та через число льотних подій.

Згодом поняття «безпека польотів» стали розглядати як категорію можливості, тому що абсолютно виключити льотні події, як свідчить практика, неможливо. Дійсно, сам факт льотної події або її відсутності не може розглядатися у відриві від умов та обставин, у яких відбувався політ. Тому, як зазначають фахівці, навіть поль­оти, що закінчуються благополучно, не можуть бути оцінені як однаково безпечні, бо в одних із них могли виявлятись особливі ситуації, тоб­то відхилення від розрахункового, штатно­го характеру, а в інших - таких ситуацій не було [10, с. 8-9]. На сьогодні, є узвичаєною практикою, що під «безпекою польотів» розуміють комплекс­ну характеристику повітряного транспорту та авіаційних робіт, що визначає здатність викону­вати польоти без загрози для життя і здоров’я людей.

Аналогічне визначення терміну «безпека по­льотів» установлено і в нормативно-правовій базі України, в тім числі: Правилами авіаційно­го пошуку та рятування в Україні, Положенням про систему управління безпекою польотів на авіаційному транспорті, Правилами сертифіка­ції аеропортів, якими встановлено, що безпека польотів - це комплексна характеристика по­вітряного транспорту та авіаційної діяльності, яка визначає здатність виконувати польоти без загрози для життя і здоров’я людей.

Тобто під безпекою польотів нині розумі­ють не тільки і не стільки властивість викону­вати польоти без авіаційних подій (зазначимо, що замість терміну «льотна подія» тепер засто­совується термін «авіаційна подія») - це було б бажаним, але поки що є неможливим. Термі­ном «авіаційна подія» сьогодні визначають по­дію, пов’язану з використанням повітряного суд­на, яка мала місце з моменту підняття будь - якої особи на борт з наміром здійснити політ, до моменту, коли всі особи, що перебували на борту, покинули повітряне судно, в ході якої: будь-яка особа отримала тілесні ушкодження зі смертельним наслідком або серйозні тілесні ушкодження, або повітряне судно одержало серйозні пошкодження конструкції, або ви­никла інша загроза безпеці польотів.

Всі авіаційні події поділяються на катастрофи, аварії, серйозні інциденти та інциденти. Вважаємо, що критерієм цього поділу авіаційних подій є на­явність різного рівня наслідків, що настали або могли настати в результаті авіаційної події.

Найгіршою, найстрашнішою за наслідками є «катастрофа» - авіаційна подія з людськими жертвами, що призвела до загибелі або зник­нення безвісти когось із пасажирів або членів екіпажу повітряного судна, а також до отриман­ня ними тілесних ушкоджень зі смертельним наслідком під час перебування на даному по­вітряному судні; при безпосередньому зіт­кненні з будь-якою частиною повітряного суд­на, включаючи частини, що відокремились від даного повітряного судна або від безпосередньої дії струменя газів реактивного двигуна; авіа­ційна подія, що призвела до зникнення безвісти повітряного судна; або до випадків загибелі ко­гось з осіб, які перебували на борту повітряного судна, що зазнало катастрофу, у процесі їх аварійної евакуації з повітряного судна. Резуль­татами авіаційних катастроф є людські жертви, моральні та матеріальні збитки, які з часом зростають через підвищення попиту на переве­зення цивільною авіацією.

Авіаційна подія без людських жертв, що при­звела до пошкодження чи руйнування повітря­ного судна або серйозного тілесного ушкоджен­ня пасажирів або членів екіпажу та третіх осіб - це «аварія». А будь-яка подія, окрім авіаційної, пов’язана з використанням повітряного судна, яка вплинула або могла вплинути на безпеку експлуатації, - це «інцидент», в тім числі, і «сер­йозний інцидент» (інцидент, обставини якого свідчать про те, що ледь не сталася авіаційна по­дія). Відтак, всі авіаційні події впливають на рівень безпеки польотів.

При розгляді цього питання слід також вра­ховувати і всезростаючий попит на перевезення цивільною авіацією. Так, за 2005 р. в Україні бу­ло перевезено авіаційним транспортом 3,8 млн. пасажирів, за 2006 р. - 4,3 млн., за 2007 р. - 4,9 млн., за 2008 р. - 6,2 млн. пасажирів. А, згідно Кон­цепції Державної програми розвитку міжнарод­ного аеропорту «Бориспіль» на період до 2020 р., за попередніми розрахунками лише через міжнародний аеропорт «Бориспіль» у 2010 р. буде перевезено 8,1 млн. пасажирів, у 2015 р. - 13,1 млн., у 2020 р. - 18,4 млн. пасажирів [11].

Враховуючи вищезазначене, під безпекою польоту на сьогодні розуміють здатність вико­нувати політ на конкретному повітряному судні без відхилення від певного розрахункового, штат­ного характеру, тобто без особливих ситуацій (це ситуація, яка виникає під час польоту через вплив небезпечних факторів або їх сполучень, що призводять до зниження безпеки польотів). Це, у свою чергу, означає здатність виконувати польоти таким чином, щоб ризик шкоди щодо травмування або загибелі людей, заподіяння збитків, у тім числі, і навколишньому середовищу тощо, був обмежений до такого рівня, коли ризик є «прийнятним». Прийнятним є такий рівень ри­зику, який суспільство може прийняти (дозволи­ти), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку, він поєднує технічні, економічні соціальні та політич­ні аспекти і є певним компромісом між рівнем без­пеки й можливостями її досягнення [4, с. 43].

Враховуючи імовірність виникнення та сер­йозність наслідків від потенційних авіаційних подій, нині Положенням про нагляд за безпе­кою польотів при організації повітряного руху встановлено три основні категорії ризику: по - перше, імовірність ризику настільки висока, що сам ризик є неприйнятним; по-друге, імовір­ність ризику настільки низька, що ризик є прийнятним; по-третє, імовірність ризику зна­ходиться між цими двома категоріями, тобто є областю допустимого ризику. При цьому, якщо ризик не підходить під жоден визначений вище критерій, повинні бути здійснені спроби знизи­ти його ступінь до прийнятного рівня, викорис­товуючи необхідні процедури зниження ризику.

В контексті безпеки пересування авіаційним транспортом застосовуються й інші терміни, се­ред яких - «авіаційна безпека». І, хоча на почат­ку розбудови України як незалежної держави, термін «авіаційна безпека» іноді розглядався як синонім терміну «безпека» [12], нині ці поняття авіаційним законодавством чітко розмежовані. Вже традиційним є визначення терміну «авіа­ційна безпека» як комплексу заходів, а також людських та матеріальних ресурсів, призначених для захисту цивільної авіації від актів незаконно­го втручання в її діяльність, або як пропонують де­які науковці - це «захищеність авіації від актів не­законного втручання в її діяльність» [13, с. 107-109].

При цьому поняття «безпека польотів» та «авіаційна безпека» тісно пов’язані між собою. Останнє є невід’ємною частиною питання без­пеки польотів, одним із його напрямів. Як від­значили М. Ф. Давиденко, Л. Г. Конєв, П. І. Ста - рохатний та інші, з кінця шістдесятих років двадцятого століття спостерігається збільшен­ня актів незаконного втручання [14, с. 4-6]. Під «актом незаконного втручання» розуміють про­типравні дії, пов’язані з посяганням на нормаль­ну і безпечну діяльність авіації й авіаційних об’єктів, внаслідок яких сталися нещасні випад­ки з людьми, майнові збитки, захоплення чи ви­крадення повітряного судна або такі, що ство­рюють ситуацію для подібних наслідків.

За нинішніх умов наявності загрози терориз­му, актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, загострення в країнах ситуа­цій щодо зміни соціального устрою чи політич­ного керівництва, внутрішніх збройних конф­ліктів, локальних (прикордонних) конфліктів, діяльності в країнах терористичних організацій та наявності інших факторів, які становлять загрозу та вразливість авіаційній безпеці, існує і наявність загрози та вразливості стану безпеки польотів в цілому. Внаслідок цього, очевидно, що вищеназвані фактори обмежують або й вза­галі унеможливлюють виконання польотів повітряних суден.

В контексті безпеки пересування авіаційним транспортом застосовують також і поняття «без­пека авіації». Цей термін достатньо широко ви­користовується в ПК України (ст. 2, 3-1, 7, 32, 89), проте одним з недоліків ПК України, на наш погляд, є відсутність визначення зазначе­ного терміну, відсутнє визначення цього термі­ну і в ті нового ПК України.

Відзначаючи взаємозв’язок понять «безпека польотів», «авіаційна безпека», «безпеки авіа­ції», підкреслюємо, що: по-перше, поняття «без­пека польотів» є ширшим ніж поняття «авіацій­на безпека», останнє є одним з елементів «без­пеки польотів»; по-друге, у свою чергу, поняття «безпека польотів» є частиною більш широкого поняття «безпеки авіації».

Враховуючи дослідження поняття «безпека», «безпека польоту», «авіаційна безпека» та ана­ліз змісту авіаційного законодавства, вважаємо, що термін «безпека авіації» можна визначити як стан захищеності авіації, спрямований на об­меження ризику, пов’язаного з травмуванням або загибеллю людей, заподіянням збитків нав­колишньому середовищу тощо, до прийнятного рівня. Що ж до терміну «безпека», то, в кон­тексті авіації, вважаємо, цей термін є синоні­мічним терміну «безпека авіації» і є таким ста­ном захищеності авіації, за якого прояв небез­пек, пов’язаний з травмуванням або загибеллю людей, заподіянням збитків навколишньому се­редовищу тощо, зведений до прийнятного рівня.

Складовою частиною поняття безпечної ді­яльності екіпажу повітряного судна є поняття «діяльність». Саме слово «діяльність» означає застосування своєї праці до чого-небудь; праця, дія людей у якій-небудь галузі [15, с. 228]. В ен­циклопедичній літературі поняття «діяльність» визначають: як форму активного ставлення лю­дини до оточуючого світу з метою його перетво­рення [16, с. 131-132]; як специфічно людський спосіб ставлення до світу [17, с. 118-119]; як специфічно людська форма активного ставлен­ня до навколишнього середовища, змістом якої є його доцільна зміна та перетворення [18, с. 180].

Р. С. Яким визначає діяльність як акт зштов­хування спрямованої на ціль вільної свободи суб’єкта і об’єктивних закономірностей буття. У структурі діяльності виділяють суб’єктну (скерований на ціль суб’єкт) та об’єктну (пред­мет діяльності, знаряддя діяльності, продукт ді­яльності) компоненти, а діяльність людини пос­тає як особливий, специфічний прояв людської активності. Діяльність є універсальним середо­вищем, що поєднує людину зі світом, у тім чи­слі, з її особливим духовним універсумом [19, с. 6]. На думку Є. П. Желібо, Н. М. Заверухи,

В. В. Зацарного, діяльність є специфічно людсь­кою формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої по­лягає у доцільній зміні та перетворенні в інтере­сах людини навколишнього середовища [4, с. 18]. Цю ж точку зору поділяють і інші нау­ковці, наприклад, Ю. О. Чирва та О. С. Баб’як, які вважають, що діяльність - це специфічна форма відношення до навколишнього світу, зміст якого складає його доцільна зміна та пе­ретворення в інтересах людей, яке включає в се­бе мету, засоби, результат і сам процес [3, с. 6]. Отже, діяльність людини - це завжди особли­вий, специфічний прояв людської активності.

Зважаючи на те, що в ієрархії структури авіа - транспортної системи екіпаж повітряного судна є елементом верхнього рівня, то помилки осіб, які приймали участь у підготовці та забезпе­ченні польотів, трансформуються у кінцевому підсумку в обставини, що ускладнюють діяль­ність екіпажу повітряного судна. Від дій екіпа­жу, як останньої інстанції, яка ще може париру­вати вплив несприятливих факторів, у тім числі, і внаслідок помилок інших авіаційних спе­ціалістів, часто напряму залежить здатність за­безпечити безпеку польоту у тій або іншій, іноді досить складній, особливій ситуації. Дійсно, пілот не є єдиною особою, яка несе відпові­дальність за безпеку польоту, оскільки, як зазна­чив М. Ф. Михайлик, безліч інших людей, окрім пілота, роблять помилки, які і призводять до авіаційних подій - помилки конструювання, виготовлення, технічного обслуговування, по­милки в розслідуванні авіаційних подій тощо [20, с. 157-158].

Тому успішне вирішення завдання забезпе­чення безпеки польоту, в цілому, та безпечної діяльності екіпажу повітряного судна, зокрема, залежить від того, наскільки чітко, системно, на всіх рівнях діють всі суб’єкти цивільної авіації, наскільки чітко і злагоджено функціонує авіат - ранспортна система. Таким чином, діяльність всіх суб’єктів цивільної авіації, а не тільки екіпа­жу повітряного судна, як основної ланки авіатра - нспортної системи, що безпосередньо відчуває на собі всі недоліки цієї системи, повинна бути орієнтована на недопущення, попередження авіа­ційних подій, а в разі їх настання, - на мінімізацію негативних наслідків цих подій та проводитись си­стематично, послідовно, цілеспрямовано, а не зво­дитись до окремих заходів чи разових кампаній.

Враховуючи вищезазначене, а також аналіз категорій «безпека», «безпека польотів», «авіа­ційна безпека» та «безпека авіації», вважаємо, що поняття «безпечна діяльність екіпажу по­вітряного судна» можна визначити наступним чином: «безпечна діяльність екіпажу повітряно­го судна» - це активні дії всіх суб’єктів авіатра - нспортної системи, спрямовані на забезпечення виконання екіпажем повітряного судна поль­отів без загрози для життя і здоров’я людей, внаслідок яких ризик шкоди щодо травмування або загибелі людей, заподіяння збитків, у тім числі, і навколишньому середовищу тощо, був би обмежений до прийнятного рівня.

Література

1. Фиалко. Безопасность полета / Фиалко [инже­нер] // Авиация и воздухоплаванье, 1924. - № 1. -

С. 14-15.

2. Советское воздушное право / А. И. Котов, Н. Н. Ос­троумов, М. М. Волков и др. [под общ. ред. Н. Н. Ост­роумова]. - М.: Воздушный транспорт, 1990. - 279 с.

3. Чирва Ю. О., Баб’як О. С. Безпека життєдіяль­ності : навчальний посібник / Ю. О. Чирва, О. С. Ба­б’як. - К.: Атіка, 2001. - 304 с.

4. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти І - IV рівнів акреди­тації / Є. П. Желібо, Н. М. Заверуха, В. В. Зацарний. - К.: «Каравела», 2003. - 328 с.

5. Храмов В. О. Безпека / В. О. Храмов // Юри­дична енциклопедія: в 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшу - ченко (голова) та ін.]. - К.: Українська енциклопедія, 1998. - Т. 1 : А-Г. - 207 с.

6. Чумін Г. Безпечна життєдіяльність криз призму прав людини / Григорій Чумін // Командор: вісник державного службовця України. - 1999. - № 1. - 40 с.

7. Діхтієвський П. В. Теоретико-правові проблеми забезпечення особистої безпеки людини в сфері ад­міністративних відносин / П. В. Діхтієвський // Те­оретичні та практичні проблеми правового забезпе­чення соціально-економічного та політичного роз­витку суспільства і держави : монографія / В. Ф. Оп - ришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін. - К.: КНЕУ, 2006. - 702 с.

8. Положення про систему управління безпекою польотів на авіаційному транспорті [Електронний ресурс]: [затверджено Наказом Державіаслужби від 25 листопада 2005 р. № 895] / Державіаслужба. - Режим доступу до документа: http:// Www. rada. gov. ua.

9. Положення про нагляд за безпекою польотів при організації повітряного руху [Електронний ре­сурс]: [затверджено Наказом Державіаслужби від 5 грудня 2005 р. № 917] / Державіаслужба. - Режим доступу до документа: Http://www. rada. gov. ua.

10. Безопасность полетов летательных аппаратов: методические основы / А. И. Стариков, В. Я. Зачеса, Н. Н. Зинковский и др. [под ред. А. И. Старикова]. - М.: Транспорт, 1988. - 159 с.

11. Концепція Державної програми розвитку міжнародного аеропорту «Бориспіль» на період до 2020 р. [Електронний ресурс]: [схвалена Розпоря­дженням КМУ від 11 січня 2007 р. № 5-р] / КМУ. - Режим доступу до документа: Http://www. rada. gov. ua.

12. Тимчасові правила контролю з метою забезпе­чення безпеки цивільної авіації [Електронний ре­сурс]: [затверджено Постановою КМУ від 2 серпня 1995 р. № 592] / КМУ. - Режим доступу до докумен­та: Http://www. rada. gov. ua.

13. Філіппов А. В. Поняття «безпека авіації» та «авіаційна безпека» в українському законодавстві та юридичній науці / А. В. Філіппов // Бюлетень Мініс­терства юстиції України. - 2006. - № 2. - С. 107-109.

14. Давиденко М. Ф, Конев Л. Г., Старохатный П. И, Токарев В. И. Авиационная безопасность: требова­ния международных документов по предотвраще­нию актов незаконного вмешательства в деятель­ность гражданской авиации : конспект лекций / М. Ф. Да­виденко, Л. Г. Конев, П. И. Старохатный, В. И. Тока­рев. - К.: КМУГА, 1997. - 52 с.

15. Великий тлумачний словник сучасної ук­раїнської мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К., Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. - 1440 с.

16. Москаленко В. В. Діяльність / В. В. Москален­ко // Соціальна філософія. - К. - Х.: ВМП «Рубі­кон», 1997. - С. 131-132.

17. Философский словарь / Под ред. И. Т. Фроло­ва. - издание пятое. - М.: Изд-во полит. Литературы, 1987. - 560 с.

18. Огурцов А. П., Юдин Э. Г. Деятельность / А. П. Огурцов, Э. Г. Юдин // Большая советская эн­циклопедия: том 8. - М. «Советская энциклопедия», 1972. - 180 с.

19. Яким Р. С. Безпека життєдіяльності : навчаль­ний посібник / Р. С. Яким. - Львів : вид-во «Бескид Біт», 2005. - 304 с.

20. Предупреждение неблагоприятных событий в полете, обусловленных деятельностью экипажа / Г. С. Карапетян, Н. Ф. Михайлик, С. П. Пичко, А. И. Прокофьев. - М. : Транспорт, 1989. - 173 с.



Н. В. Дараганова

Понятие безопасной деятельности экипажа воздушного судна Украины.

В статье автор на основе анализа категорий «безопасность», «безопасность полетов», «авиационная безопасность» раскрывает содержание дефиниции «безопасность авиации», а также определяет и дает харак­теристику понятию «безопасная деятельность экипажа воздушного судна Украины».

N. V. Darahanova

Concept of safe crew Ukraine.

In this article the author based on analysis of categories of «safety», «the safety of aircraft», «aviation safety» disclose the contents of definitions «the safety of aviation», and also defines and describes the concept of «safe activity of aircraft crew of Ukraine».