joomla
ЕКОНОМІЧНІ ТА СТРАТЕГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ
Юридичний вісник. Повітряне і космічне право

В. С. Цымбалюк

Обеспечение безопасности информационных систем в гражданской авиации В статье освещены вопросы, что касается формирования системы знаний касательно правових вопросов организации информатики и безопасности информационных систем в гражданской авиации, а также наработки предложений в контексте усовершенствования законодательства в этой сфере

In this article are explored a matters about formation of a knowledge system, which regulates legal issues of organization of the information and safety of the information system in a civil aviation, and also author gave some propositions about legal improvement in this sphere.


УДК-347.4

Л. А. Жук, доктор економічних наук, професор Юридичного інституту

«Інститут повітряного і космічного права» Національного авіаційного університету Ю. О. Гелич, старший викладач Юридичного інституту «Інститут повітряного і космічного права» Національного авіаційного університету

Юридичний інститут «Інститут повітряного і космічного права» НАУ

У статті визначаються економічні та стратегічні можливості використання та розвитку підприємств цивільної авіації, від яких залежить надання послуг з перевезення вантажів, пасажирів, пошти і багажу повітряним транспортом України, де господарська діяльність повинна бути спря­мована на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Ключові слова: економічні можливості, стратегічні можливості, підприємства цивільної авіації, перевезення, цінова визначеність, вартісний характер.



Серед суб’єктів господарського права най­важливіше місце належить підприємству як ор­ганізаційно-правовій одиниці господарювання. Основним нормативним актом, що регулює гос­подарську діяльність підприємств є Господарсь­кий кодекс України, який визначає види та ор­ганізаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації та ліквідації та здійснення ними підприємницької діяль­ності при переході до ринку.

Відповідно до ст. 62 Господарського кодек­су України, підприємство - самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентними ор­ганами державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для за­доволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробни­чої, науково-дослідної; торговельної; іншої гос­подарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами [1].

Залежно від форми власності на Україні можуть діяти такі види підприємств: приватні, колективні, комунальні, державні та підприєм­ства засновані на змішаній формі власності. Підприємства можуть складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб). Підприємства самостійно визначають свою організаційну структуру, встановлюють чисельність працівників і штатний розпис та можуть створювати філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Підприємства можуть створюватися як для здійснення підприємництва, так і неко - мерційної господарської діяльності і діють на основі статуту; є юридичною особою, має відо­кремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку із своїм найменуван­ням та ідентифікаційним кодом і може мати в своєму складі інших юридичних осіб [1]. Як са­мостійна господарська одиниця підприємство може вступати в договірні відносини з іншими суб’єктами господарської діяльності, здійсню­вати зовнішньоекономічну діяльність, форму­вати свою організаційну структуру, уп­равлінський апарат, штатний розклад, розпоря­джатися фінансами, займатися купівлею, пере­робкою і продажем продукції, надавати соціа­льні послуги населенню; мати в своєму розпо­рядженні основні та оборотні кошти, робочу си­лу, здійснювати виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Головне завдання підприємства як наголошують Л. А. Жук, І. Л. Жук і О. М. Неживець - задовольняти потреби населення, одержувати при цьому прибу­ток, за рахунок якого задовольняються соціальні та економічні інтереси даного колек­тиву і власника майна підприємства [7].

Н. О. Саніахметова цілком обґрунтовано вказала на те, що проблема забезпечення за­хисту і прав підприємств як суб’єктів підприєм­ницької діяльності має особливу актуальність, оскільки це право закріплене у ст. 42 Консти­туції України [4]. Кожне підприємство, фірма, об’єднання незалежно від форм власності діє на основі господарського (комерційного) розра­хунку, основними принципами якого є: само­фінансування, самозабезпечення, матеріальна зацікавленість, економічна відповідальність, свобода господарської діяльності, конкуренція, контроль за їх господарською діяльністю.

Відповідно до ст. 70 Господарського кодек­су України, підприємства можуть об’єднуватися в групи підприємств за галузевими, тери­торіальними та іншими принципами, які відповідно до Цивільного кодексу є господарсь­кими об’єднаннями, які можуть створювати (фірми, центри, виробництва) для надання його учасникам виробничих, транспортних, техно­логічних, комерційних проектно-конструк­торських, зовнішньоекономічних, торговель­них, юридичних, інформаційних, консультатив­них та інших послуг [2]. До основних видів об’єднань підприємств належать: асоціації, кор­порації, консорціуми, концерни, холдинги, кон­гломерати, промислово-фінансові групи, фран­чайзинг.

Зрозуміло, що основні положення Госпо­дарського, Повітряного та Цивільного кодексів України та постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни розповсюджуються також і на підприєм­ства цивільної авіації. На сьогодні в Україні є цілком самостійні авіаційні підприємства, на­приклад, Украерорух, яке вивело систему уп­равління повітряним рухом на рівень євро­пейських стандартів. Аеропорт Бориспіль, як державне підприємство збудував злітну-поса - дочну смугу одну із найкращих в Європі. В Ук­раїні з’явились також авіакомпанії МАУ та Ае- роСвіт, які можуть конкурувати з закордонни­ми авіакомпаніями. Крім того, повітряний простір України обслуговують цілий ряд підприємств цивільної авіації - повітряні суд­на, авіакомпанії як суб’єкт господарювання, ае­ропорти, аеродроми.

Однак у Повітряному кодексі України і до нині не має поняття «авіаційного підприєм­ства» як суб’єкта господарювання. Так, ст. 15

Кодексу відносить лише повітряне судно як підприємство цивільної авіації, як літаючий апарат, який здійснює перевозку пасажирів, ба­гажу, вантажів, пошти тощо [3]. Державна про­грама авіаційної безпеки цивільної авіації ро­зуміє авіаційним підприємством тільки авіат - ранспортне підприємство, яке пропонує або ек­сплуатує повітряне сполучення [5].

За статистичними даними, тільки на внут­рішніх лініях України у 2007 р. було перевезено більше 1 млн пасажирів шістнадцятьма вітчиз­няними авіакомпаніями. Зокрема, авіакомпанії «АероСвіт», «МАУ», «Донбасаеро», «Україн­ські Середземноморські авіалінії» перевезли понад 50% пасажирів та багажу. Пасажиропото - ки через аеропорти України зросли у 2007 р. на 22,3% і майже досягли 9,2 млн чоловік, пошто - вовантажні потоки - на 13,3% і склали 45,1 тис. тонн [6].

Основним видом підприємств цивільної авіації є повітряні судна як літальні апарати, які поділяються на пасажирські, вантажні, а за фор­мою власності - державні, приватні, акціонерні та ін.

Другим видом підприємств цивільної авіації є аеропорт, який здійснює приймання і відправлення повітряних суден, пасажирів, ван­тажів, пошти та обслуговує польоти повітряних суден і екіпажів, який має аеровокзал, облад­нання, авіаційний персонал, ремонтні цехи та споруди, диспетчерську службу, комунальні та торгові точки. Аеропорти як суб’єкти аеропортової господарської діяльності відповідно до Господарському кодексу України, можуть бути

- державними, приватними та комунальними, акціонерними товариствами з обмеженою від­повідальністю. Так, міжнародні аеропорти «Бо­риспіль» та Державне підприємство «Міжна­родний аеропорт Рівне» засновані на основі державної власності; Міжнародні аеропорти «Ужгород», «Одеса», «Вінниця», «Чернівці» є об’єктами комунальної власності; Міжнарод­ний аеропорт «Львів» - власністю територіаль­ної громади; аеропорт «Бельбек»(Севастополь) та Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ» входять до складу товариства з обмеженою відповідальністю.

Поряд з аеропортами та повітряними судна­ми до підприємств цивільної авіації необхідно віднести і такий суб’єкт господарювання, як ае­ропорт, - який є ділянкою суші або водної по­верхні, що призначені для прибуття, відправлен­ня і руху повітряних суден, вертольотів, аеро­статів тощо. До аеропорту слід віднести земельну ділянку, де знаходиться злітно-посадкова смуга, диспетчерську службу, радіолокатори, систему злету та посадки, служби, які обслуговують повітряний рух на маршруті, засоби зв’язку, навігації, спостереження і т. д.

Головним провайдером з обслуговування по­вітряного руху України є державне підприємство з обслуговування повітряного руху України «Украерорух», який у 2007 р. обслужив 385,1 тис. по­льотів проти 351,1 тис. за попередній рік [6].

Підприємства цивільної авіації, повітряні судна, аеропорти, авіакомпанії, аеродроми та інші здійснюють свою діяльність відповідно до норм Господарського, Цивільного кодексів Ук­раїни. Однак підприємства цивільної авіації ма­ють свої особливості, які повинні бути відобра­жені в Повітряному кодексі України, де є розділ ІІІ пар. 4 (повітряні судна) розділ VII пар. 7 (ае­родроми і аеропорти) у яких розглядаються ае­ропорти, аеродроми, повітряні судна, як суб’єкти повітряного права в формі повітряного простору, що є неправильним, оскільки вони є також і суб’єктами господарського права відповідно до чинного законодавства України. У зв’язку з цим у новому Цивільному кодексі України необхідно всі суб’єкти цивільної авіації віднести до підприємств цивільної авіації, де да­ти їм поняття, структуру та механізм дії.

На наш погляд, до суб’єктів господарської діяльності в галузі цивільної авіації необхідно віднести підприємства та організації, які здійснюють в галузі цивільної авіації таке:

- перевезення пасажирів та багажу, пошти;

- експлуатацію повітряних суден;

- аеропортову діяльність;

- технічне обслуговування авіаційної техніки;

- навчання авіаційного персоналу;

- конструювання та виробництво цивільної авіації;

- аеронавігаційне та аварійне обслугову­вання польоту повітряних суден;

- аеродроми, які обслуговують прибуття, відправлення і рух повітряних суден.

Таким чином, економічні та стратегічні можливості використання і розвитку підпри­ємств цивільної авіації дуже важливі, оскільки, від них залежить надання послуг з перевезення вантажів, пасажирів, пошти, багажу повітряним транспортом України, де господарська діяль­ність повинна бути спрямована на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову вартість. На наш погляд, до підприємств цивільної авіації необхідно віднес­ти, аеропорти, авіакомпанії, систему організації повітряного руху, авіацію загального призна­чення та підприємства авіаційної промисло­вості, сутність та механізм дії яких повинні бу­ти відображені в цьому кодексі України.

Література

1. Господарський кодекс України. - К.: Кондор 2006. - С. 38-39, 64.

2. Цивільний кодекс України. - К.: Кондор 2005. - С. 26.

3. Повітряний кодекс України. - К.: Юрінком Інтер. - С. 21.

4. Конституція України. - К.: Істина, 2004. - С. 11.

5. Закон України «Про Державну програ­му авіаційної безпеки цивільної авіації» від 20.02.2003 р. № 545-ІУ // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 17. - Ст. 140.

6. Підсумки діяльності авіаційної галузі України за 2007 р. // Http://www. avia. gov. ua

7. Жук Л. А., Жук І. Л, Неживець О. М. Гос­подарське право. - К.: Кондор, 2003. - С. 65.

8. Саніахметова Н. О. Правовий захист підприємництва в Україні. - К.: 1999. - С. 4.



Л. А. Жук, Ю. О. Гелич

Экономические и стратегические возможности использования и развития предприятий гражданской авиации.

В статье определяются экономические и стратегические возможности использования и развития предприятий гражданской авиации, от которых зависит предоставления услуг с перевозки груза, пассажиров, почты и багажа воздушным транспортом Украины, где хозяйственная деятельность должна быть направленная на выполнение работ и предоставления услуг стоимостного характера, которые имеют ценовую определенность. Economic and strategic feasibilities of the use and development of enterprises of civil aviation, from which depends a providing services in transportation of loads, passengers, mail and luggage by the air transport of Ukraine, also in the article are determined economic activity of implementation of works or providing services of cost character of, which have price definiteness.