УДК 342.9 (045)

О. Д. Тихомиров, доктор юридичних наук, професор

О. С. Гусарєва, здобувач кафедри теорії держави та права Київського національного університету внутрішніх справ України

Київський національний університет внутрішніх справ України

У статті аналізуються різні наукові підходи до розуміння адміністративної юстиції на прикла­дах теоретико-правових досліджень окремих українських та російських науковців, що стануть ос­новою для формування більш розвинутої методології наукового пізнання інституту адміністратив­ної юстиції.

Ключові слова: адміністративна юстиція, метод герменевтики, форма судового захисту, правосуддя, правовий інститут.

Проблема становлення системи адміністра­тивної юстиції в Україні не є новою, проте навіть сьогодні серед науковців, юристів-прак - тиків та навіть урядовців тривають дискусії що­до теоретичного осмислення сутності адмініст­ративної юстиції, її ролі та місця в українській правовій системі. Безперечно, інститут адмі­ністративної юстиції є одним з основних еле­ментів правової держави, і Україна, намагаю­чись відповідати високим європейським стан­дартам захисту прав та свобод людини і грома­дянина, має побудувати власний ефективний механізм контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб. Привертає увагу й те, що і донині немає чіткого теоретико-правового та законодавчого визначення поняття «адмі­ністративна юстиція».

Актуальність питання щодо визначення по­няття адміністративної юстиції в Україні зумов­лена відсутністю єдиного підходу до її ро­зуміння, що потребує подальшого дослідження цієї тематики з метою вироблення єдиної мето­дологічної основи та удосконалення теоретич­ного та практичного базису її функціонування. З огляду на це у статті аналізуються різні на­укові підходи до вивчення цього питання на прикладах теоретико-правових досліджень ок­ремих українських та російських науковців. Метою дослідження є висвітлення та узагаль­нення тих підходів, які склалися у сучасній до­ктрині, що стане основою для формування більш розвинутої методології наукового пізнан­ня інституту адміністративної юстиції. Це дасть змогу систематизувати існуючі точки зору, про­вести співставлення різних шкіл серед україн­ських та російських вчених, що, у свою чергу, стане підставою для нормативного закріплення змісту категорії адміністративної юстиції та проведення удосконалення цієї сфери з ураху­ванням наукових досягнень.

Для вирішення поставлених завдань у якості основного методу пропонується обрати метод герменевтики, завдяки якому уявляється можливим здійснити аналіз певної кількості на­укових текстів, присвячених проблематиці адміністративної юстиції, а також методи порів­няння, аналізу та синтезу, що дозволяють уза­гальнити та систематизувати отримані резуль­тати пізнання.

Серед вітчизняних науковців, які працюва­ли у напрямку теоретичного обґрунтування сутності, змісту та особливостей запроваджен­ня і реформування адміністративної юстиції в Україні, слід назвати, Ю. П. Битяка, М. К. Га - лянтича, Ю. В. Георгієвського, І. П. Голоснічен - ка, В. М. Кампа, І. Б. Коліушко, А. Т. Комзюка, Є. Б. Кубка, О. В. Кузьменко, В. М. Палія, Ю. С. Педька, Г. В. Перепелюка, В. В. Решоту, Г. В. Рижкова, А. О. Селіванова, В. С. Стефаню - ка, М. М. Тищенка, В. І. Шишкіна.

Вивченню адміністративної юстиції Росії присвячені праці Д. Н. Бахраха, А. Г. Кучерені,

А. М. Пилипенка, Н. Г. Саліщевої, А. К. Соловй­ової, Ю. Н. Старилова, В. Є. Усанова, Н. Ю. Ха- манєвої, Д. М. Чечета та ін. Проте за основу для проведення співставлень та узагальнень авто­ром статті беруться праці таких вчених, які без­посередньо торкалися проблематики з’ясуван­ня змісту і сутності адміністративної юстиції, тенденцій її розвитку на сучасному етапі держа­вотворення.

У своєму дисертаційному дослідженні «Правова обумовленість запровадження адмі­ністративної юстиції в Україні» В. С. Стефанюк звертає увагу на велике теоретичне і практичне значення проблеми наукового дослідження сут­ності адміністративної юстиції та необхідність вирішення проблеми правової обумовленості її запровадження в Україні. Автор визначив ос­новні теоретичні положення та перспективи по­дальшого розвитку законодавства щодо судової влади, запровадження спеціалізованих адмі­ністративних судів усіх інституційних рівнів з метою вдосконалення здійснення правосуддя при вирішенні справ, що виникають із пуб­лічно-правових відносин у сфері конституцій­них та адміністративно-правових відносин фізичних і юридичних осіб з органами держав­ної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами тощо.

У результаті такого всебічного осмислення цієї проблематики зроблено спробу сформулю­вати саме поняття «адміністративна юстиція». На його думку, адміністративна юстиція є сис­темою судових органів, які контролюють дотри­мання законності у сфері державного управ­ління шляхом вирішення в адміністративному процесуальному порядку публічно-правових спорів, що виникають у зв’язку зі зверненнями фізичних чи юридичних осіб до органів держав­ного управління або їх посадових чи службових осіб. Разом з цим, адміністративна юстиція роз­глядається як особливий правовий інститут ос­карження неправомірних адміністративних актів і діянь у спеціальні судово-адміністра­тивні органи [12]. Таким чином, В. С. Стефанюк зосередив увагу саме на суб’єктному, інсти - туційному підході до визначення поняття та сутності адміністративної юстиції, тобто на ор­ганізаційній основі правосуддя, підкреслюючи необхідність створення спеціалізованих адмі­ністративних судів на всіх рівнях судової ор­ганізації країни.

У своєму дисертаційному дослідженні «Адміністративна юстиція» Ю. В. Георгієв- ський визначає особливості адміністративної юстиції, її співвідношення з адміністративною юрисдикцією, а також досліджує теоретичні ас­пекти створення та функціонування інституту адміністративної юстиції в Україні, системи спеціалізованих адміністративних судів. Автор акцентує увагу на необхідності визначення та обґрунтування місця інституту адміністратив­ної юстиції в системі державно-правових інсти­тутів України, його значення для забезпечення режиму законності, дотримання конституцій­них гарантій прав та свобод людини і громадя­нина у сфері виконавчої влади та місцевого самоврядування. За результатами власного на­укового пошуку автор зробив аргументований висновок про необхідність більш глибокого вив­чення інститутів адміністративної юстиції з точ­ки зору не тільки інституціонального підходу (організація адміністративних судів), а й кон­цепції адміністративного судочинства (процесу­альні аспекти діяльності, поведінкові орієнтації суддів, їх соціальний статус і установки, до­ступність адміністративного судочинства).

Крім того, Ю. В. Георгієвський пропонує таке бачення змісту та сутності адміністратив­ної юстиції, відповідно до якого вона визна­чається як інститут спеціалізованих адміністра­тивних судів, що відокремлені від судів цивіль­ної та кримінальної юрисдикції, а також як фор­ма судового захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади [4]. При дослідженні адміністративної юстиції автор використав інституційний та структурно-функціональний підходи. У ході висвітлення цієї проблематики автором акцентується увага на питанні місця інституту адміністративної юстиції в системі державно-правових інститутів України. В цьо­му підході вбачається схожість із позиціями

В. С. Стефанюка, який також зосередив увагу на організаційній основі правосуддя.

Досліджуючи теоретичні засади адмініст­ративної юстиції, О. В. Кузьменко наголошує на необхідності налагодження такої системи, яка б гарантувала захист суб’єктивних прав грома­дян, та створення спеціального судового органу з розгляду справ, що випливають з адміністра­тивних відносин. Аналізуючи основні сучасні підходи до розуміння цього поняття, автор зосе­реджується на інституційному підході і розгля­дає адміністративну юстицію через призму ор­ганізаційної основи правосуддя в контексті сис­теми судових органів, до компетенції яких нале­жить розгляд спорів, що виникають у сфері публічної діяльності.

Отже, адміністративна юстиція характери­зується як система спеціальних судових ор­ганів, які створені для розгляду і вирішення суперечок про право, у визначеній законодавст­вом процесуальній формі, що виникають з при­воду діяльності публічної адміністрації між гро­мадянами чи юридичними особами, з одного бо­ку, і органами публічної адміністрації, їхніми посадовими особами, - з другого, у результаті цього може бути прийняте рішення про визнан­ня недійсності і (чи) скасування незаконного акта чи інше відновлення порушеного суб’єк­тивного права зацікавленої особи [6]. Вочевидь позиція автора стосовно цього питання є схо­жою із позиціями, викладеними у працях

В. С. Стефанюка, Ю. В. Георгієвського, а також

В. Решоти, який визначив адміністративну юс­тицію як систему спеціально створених судових та квазісудових органів із вирішення та розгля­ду адміністративних спорів за спеціально вста­новленою процедурою щодо незаконності рішень, дій чи бездіяльності органів публічної адміністрації, їхніх посадових і службових осіб, які порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб чи права та законні інтереси юри­дичних осіб у сфері публічно-правових відно­син [9].

І. Б. Коліушко і Р О. Куйбіда пропонують розглядати адміністративну юстицію як судо­вий захист прав, свобод та правових інтересів учасників правовідносин, які виникають у сфері управлінської діяльності держави та місцевого самоврядування. Можна дійти вис­новку, що, пропонуючи таке визначення, автори використали функціональний підхід до розу­міння адміністративної юстиції. Проте, аналізу­ючи основні положення їхньої праці, очевид­ним стає той факт, що основну увагу приділено саме організаційній побудові адміністративної юстиції (створення системи адміністративних судів в Україні, їх місце у системі судів загаль­ної юрисдикції, організація адміністративної юстиції у державах романо-германського та ан - гло-американського типу правових систем) [1].

Дещо інший підхід спостерігається у праці Ю. С. Педька, який, вивчаючи на дисертаційно­му рівні проблеми становлення адміністратив­ної юстиції, також зробив спробу розкрити зміст цього поняття. Серед основних завдань, які постали перед автором у процесі здійснення наукових пошуків було визначення теоретич­них засад становлення і функціонування адміністративної юстиції та її призначення в умовах функціонування правової держави; роз­криття місця і ролі адміністративної юстиції у правозахисній сфері діяльності держави; фор­мулювання основних цілей, функцій та прин­ципів адміністративної юстиції тощо. Викорис­тавши функціональний підхід до розуміння адміністративної юстиції, автор з’ясував її місце та функціональне призначення у системі за­собів забезпечення захисту прав і свобод грома­дян, а також розкрив зміст адміністративного судочинства, як сукупності проваджень, стадій і процесуальних дій. У результаті такого науко­вого підходу Ю. С. Педько запропонував роз­глядати адміністративну юстицію як особливий різновид правосуддя, що передбачає діяльність адміністративних судів щодо розгляду та ви­рішенню адміністративного спору, який ініцію­ється шляхом оскарження протиправних дій чи бездіяльності органів виконавчої влади або ор­ганів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, у відповідності з правилами адміністра­тивного судочинства [8]. Таким чином, автор розглядає адміністративну юстицію саме через призму здійснення правосуддя як однієї з ос­новних функцій держави. Аналогічну наукову позицію займає Ю. О. Кравцова, яка характери­зує адміністративну юстицію як особливий вид правосуддя, метою якого є здійснення розгляду скарг громадян, їхніх об’єднань, інших фізич­них і юридичних осіб на незаконні дії чи без­діяльність органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування (адміністративних органів), їх посадових і службових осіб, які за­вдають позивачам матеріальних чи (та) мораль­них збитків [5]. При цьому, автор наголошує, що адміністративно-правовий захист має бути судовим правовим захистом, бо саме суди найбільше відповідають вимогам незалежності та неупередженості, що ставляться перед право - захисними органами.

Акцентуючи увагу саме на основному за­вданні адміністративної юстиції - захисті прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, - колектив авторів навчального посібника «Основи адміністративного судочин­ства» під поняттям «адміністративна юстиція» пропонує розуміти механізм судового захисту прав, свобод та інтересів учасників правовідно­син, що виникають у сфері публічної адмі­ністрації (управлінської діяльності держави та місцевого самоврядування) [7]. З такої позиції адміністративна юстиція розглядається через призму судового захисту як однієї із головних функцій держави. При цьому головна роль відведена авторами адміністративному судо­чинству як процесуальній складовій адмініст­ративної юстиції, де предметно розглядаються питання визначення підсудності адміністратив­них справ, забезпечення адміністративного по­зову, порядок та умови надання правової допо­моги в адміністративних справах, особливості проходження справ в адміністративному судо­чинстві тощо.

Слід також приділити увагу визначенню, запропонованому Центром адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу. У цьому випадку адміністративна юстиція роз­глядається як комплексний правовий інститут, який регулює (визначає) особливий порядок розгляду та вирішення спорів публічно-право­вого характеру, що є безпосереднім результатом виникнення специфічної конфліктної ситуації між громадянським суспільством та державою, за якого судові чи інші уповноважені на те дер­жавні органи розглядають скарги на дії чи бездіяльність органів публічної влади й вино­сять обов’язкове для них рішення [15]. У цьому випадку підкреслюється саме процесуальна форма адміністративної юстиції. Поряд з цим у доповідях фахівців Центру наголошується на судовому захисті як одній з головних рис адміністративної юстиції, і, з точки зору функ­ціонального підходу, пропонується відповідне визначення адміністративної юстиції як своє­рідної форми судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юри­дичних осіб від порушень з боку органів публічної влади та їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними влад­них управлінських функцій [15].

Плідними та змістовними в контексті ви­значених нами завдань є праці, присвячені про­блемам адміністративної юстиції, О. В. Аль - хіменка, Д. М. Бахраха, Н. Г. Саліщевої, Ю. Н. Старилова, Н. Ю. Хаманєвої, Д. М. Чече­та. Але увагу привертають особливості визна­чення поняття адміністративної юстиції, запро­понованому в малому енциклопедичному слов­нику Ф. О. Брокгауза та І. О. Єфрона. Ще у 1890 р. адміністративна юстиція визначалася як суд, відокремлений від загального судочинства, який відправляється не судовими, а адміністра­тивними установами, що розглядають скарги приватних осіб на дії адміністративної влади, які порушують права скаржників [16]. Таке виз­начення було характерне для тогочасного періоду, коли здійснення правосуддя частково залишалось однією із функцій адміністрації. Після здійснення судової та адміністративно - правової реформ відбувся остаточний розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову, відповідно до якого функція судочинства стала належати виключно судовим органам.

Сучасні науковці, досліджуючи проблему створення цілісної системи адміністративних судів, відокремлених від загального судочинст­ва, пропонують розглядати адміністративну юс­тицію як систему спеціальних органів, які здійснюють контроль у сфері управління [13].

У посібнику Н. Г. Саліщевої та Н. Ю. Ха - манєвої «Адміністративна юстиція та адмініст­ративне судочинство в Російській Федерації», на основі історичного аналізу нормативно-пра­вових актів та різних поглядів юристів-теоре - тиків досліджується історія становлення та роз­витку інституту судового оскарження дій адміністративних органів, особлива увага при­діляється проблемам адміністративного судо­чинства.

Автори наголошують, що основний зміст інституту адміністративної юстиції складає су­довий контроль за законністю дій органів (по­садових осіб) публічної влади [10, с. 22]. Щодо визначення поняття адміністративної юстиції, пропонуються два підходи до його розуміння. У широкому розумінні автори пропонують роз­глядати адміністративну юстицію як порядок вирішення спорів, які виникають між громадя­нами та органами державного управління у процесі реалізації повноважень цього органу [10, с. 2]. Схожою є точка зору Д. М. Чечета, який розглядає адміністративну юстицію як порядок розгляду та вирішення у судово-про­цесуальній формі спорів, які виникають у сфері адміністративного управління між громадяна­ми або юридичними особами, з однієї сторони, та адміністративними органами - з другої, який здійснюється юрисдикційними органами, спеціально створеними для вирішення право­вих спорів [14].

Також Н. Г. Саліщева та Н. Ю. Хаманєва пропонують інший погляд на розуміння ад­міністративної юстиції, відповідно до якого во­на розглядається як судовий захист прав, сво­бод та інтересів громадян та їх об’єднань, що охороняються законом від неправомірних дій та рішень органів виконавчої влади та інших ор­ганів управління, наділених державно-владни­ми повноваженнями, органів місцевого само­врядування, державних та муніципальних службовців [10, с. 24]. Отже, з позиції функ­ціонального підходу автори підкреслюють, що однією з головних рис, яка розкриває сутність адміністративної юстиції, є судовий захист прав, свобод та інтересів громадян.

Монографія Ю. Н. Старилова «Адміністра­тивна юстиція. Теорія, історія, перспективи» є однією з фундаментальних праць сучасних російських вчених, присвячених дослідженню проблемам адміністративної юстиції Росії. Ав­тором досліджено історію розвитку російської адміністративної юстиції та наукових уявлень про неї, особливості формування адміністра­тивного судочинства, теорію адміністративних правовідносин тощо. Слід звернути увагу на за­уваження Ю. Н. Старилова щодо доцільності заміни поняття «адміністративна юстиція» на термін «адміністративне судочинство» (право­суддя), під яким мається на увазі спеціальна гілка судочинства, яка забезпечує судовий кон­троль за публічною владою, діяльністю органів виконавчої влади, органів державного та муні­ципального управління, різних публічно-право­вих інститутів, установ та організацій [11].

Очевидно, що автор, власне, ототожнює адміністративну юстицію з адміністративним правосуддям, підкреслюючи той аспект, що су­дова влада у сучасній правовій державі є однією з важливих елементів структури державної вла­ди поряд із законодавчою і виконавчою гілками у вигляді системи правосуддя. При цьому адміністративна юстиція виконує функцію су­дового контролю, який реалізується при по­данні до суду адміністративного позову, що роз­глядається за правилами адміністративного су­дочинства. Таким чином, використовуючи функціональний підхід до розуміння сутності адміністративної юстиції, Ю. Н. Старилов роз­глядає її через призму реалізації державної функції правосуддя, а значить як елемент державної влади. Схожими також є позиції Д. М. Бахраха та О. В. Альхіменка, які визнача­ють адміністративну юстицію як розгляд суда­ми скарг громадян на акти посадових осіб та ор­ганів виконавчої влади, як правосуддя з адміністративних справ або як розгляд спеціальними судовими органами відповідно до особливих процесуальних правил спорів з при­воду порушення публічних прав громадян та юридичних осіб, які виникають в ході уп­равлінського процесу [3, 2].

Узагальнюючи різні точки зору сучасних українських та російських науковців, слід відзначити, що єдиного підходу до розуміння адміністративної юстиції не має. У сучасній на­уковій літературі хоча й приділяється велика увага проблемам забезпечення реалізації та за­хисту прав і свобод громадян у сфері виконав­чої влади та місцевого самоврядування, проте залишаються не розкритими повною мірою зміст та сутність самої адміністративної юс­тиції, а серед існуючих поглядів науковців щодо цієї проблематики відчуваються істотні роз­біжності. Такий стан речей обумовлює необ­хідність подальшого узагальнення та система­тизації існуючих методик вивчення адміністра­тивної юстиції.

Так, більшість українських вчених дослі­джують адміністративну юстицію з точки зору її функціонального призначення та організа­ційної побудови. У свою чергу, російські на­уковці, акцентуючи увагу на процедурно-про­цесуальному підході, розуміють під цим понят­тям особливий порядок розгляду та вирішення у судовій процесуальній формі спорів, право­суддя у сфері адміністративної влади тощо. Слід також зазначити, що відсутність єдиного підходу до розуміння адміністративної юстиції пояснюється спеціалізацією предметів науково­го дослідження та специфікою дослідницьких завдань, що вирішуються тим чи іншим авто­ром. Науковці, праці яких присвячені вивченню становлення та розвитку інституту адміністра­тивної юстиції, її структурної будови, ор­ганізації адміністративних судів, розглядають її з позиції інституціонального підходу. Інші вчені, акцентуючи увагу на дослідженні проце­суальних особливостей адміністративного су­дочинства, вивченні порядку розгляду та вирішення адміністративних спорів, визнача­ють адміністративну юстицію з точки зору фор­мального, функціонального підходів тощо.

Загалом можна помітити три основних підходи до розуміння адміністративної юстиції, а саме: а) процесуальний, відповідно до якого адміністративна юстиція визначається як особ­ливий порядок вирішення спорів або як вид су­дочинства; б) інституційний, при якому адміністративна юстиція характеризується як система спеціалізованих судів; в) функціональ­ний, де акцент робиться на здійсненні держа­вою функції захисту прав та свобод громадян. І хоча на даний час існує багато відмінних та близьких за змістом формулювань поняття адміністративної юстиції, проте вони не завжди відбивають сутність розуміння цього явища. Узагальнення методології наукових досліджень сфери функціонування адміністративної юс­тиції стане підставою для її подальшого удоско­налення, узгодження наукових позицій, вироб­лення науково виважених та несуперечливих рекомендацій щодо систематизації чинного за­конодавства, завершення адміністративної та судової реформи в Україні.

Література

1. Адміністративна юстиція: європейсь­кий досвід і пропозиції для України / Автори - упор. І. Б. Коліушко, Р О. Куйбіда. - К.: Факт,

2003. - 536 с.

2. Альхименко А. В. Административная юс­тиция в западноевропейских странах и в России (Сравнительно-правовой анализ): Дисс. ... к. ю. н.:

12.0. 14: Москва, 2004. - 187 с.

3. Бахрах Д. Н. Административное право России. Учебник для вузов. - М.: НОРМА, 2002. - 254 с.

4. Георгієвський Ю. В. Адміністративна юс­тиція: Дис. ... к. ю. н.: 12.00.07 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Муд­рого. - Х., 2004. - 218 с.

5. Кравцова Ю. О. Адміністративна юсти­ція в Україні - становлення та розвиток // Юридичний вісник.

6. Кузьменко О. В. Адміністративна юс­тиція в Україні: Навч. посіб. - К.: Атіка, 2007. - 167 с.

7. Основи адміністративного судочинства в Україні. (навч. посіб. для юридичних факуль­тетів та юридичних клінік) / За заг. ред. Алек - сандрової Н. В., Куйбіди Р. О. - К.: Конус-Ю,

2006. - 256 с.

8. Педько Ю. С. Становлення та правове регулювання адміністративної юстиції в Украї­ні: Дис. ... к. ю. н.: 12.00.07 / НАН України; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К.,

2004. - 232 с.

9. Решота В. В. Перспективи реформуван­ня адміністративної юстиції у системі держав­ного управління України // Демократичне вря - дування: Наук. вісник. - 2008. - Вип. 1.

10. Саліщева Н. Г., Хаманєва Н. Ю. Адмі­ністративна юстиція та адміністративне судо­чинство в Російській Федерації / Прав. ун-т при Інст. держ. та права РАН. - М., 2001. - 41 с.

11. Старилов Ю. Н. Административная юс­тиция. Теория, история, перспективы. - М.: Из­дательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРАМ), 2001. - 304 с.

12. Стефанюк В. С. Правова обумовленість запровадження адміністративної юстиції в Ук­раїні: Автореф. на здоб. наук. ступ. к. ю. н.:

12.0. 07/ Київський національний ун-т ім. Та­раса Шевченка. - К., 2005. - 19 с.

13. Хаманева Н. Ю. Защита прав граждан в сфере исполнительной власти. - М.: Ин-т госу­дарства и права Российской академии наук, 1997. - 217 с.

14. Чечет Д. М. Адміністративна юстиція (теоретичні проблеми). - Л.: Вид-во ЛГУ, 1973. - 89 с.

15. Матеріали Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу // Http://www. center. gov. ua

17. Малий енциклопедичний словник Брок­гауза та Єфрона // Http://ru. wikipedia. org

О. Д. Тихомиров, О. С. Гусарева

Современные подходы к пониманию административной юстиции.

В статье анализируются разные научные подходы к пониманию административной юстиции на примерах теоретико-правовых исследований некоторых украинских и российских ученых, что станет основой для формирования более развитой методологии научного познания института административной юстиции.

In the article are analyzed different scientific approaches of understanding of administrative justice on the examples of theoretical-legal researches of the separate Ukrainian and Russian workers of researches, that will become basis for forming of more developed methodology of scientific cognition of institute of administrative justice.