joomla
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ГАРМОНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В НАПРЯМІ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ПОВІТРЯНОГО РУХУ
Юридичний вісник. Повітряне і космічне право

А. В. Маловацкий

Периодизация развития системы ответственности перевозчиков в международном воздушном праве.

В статье рассмотрены особенности института ответственности перевозчиков в международном воз­душном праве.


А. В. Сліпченко, аспірантка


Інститут повітряного і космічного права НАУ, Е-таіІ:5ІірсЬепко@Іа\у-о№се. кіеу. иа

Автором статті зроблено спробу висвітлити шляхи гармонізації українського законодавства з повітряним правом ЄС.



Римським договором 1957 року про створен­ня Європейського Економічного Союзу було встановлено, що одним із напрямів загальної по­літики повинна бути спільна транспортна полі­тика держав-членів Європейського Союзу. Однак вже перші спроби проведення спільної транспор­тної політики зіштовхнулись із значними труд­нощами. Так, очевидною стала неготовність держав-членів Європейського Союзу поступити­ся прерогативами в сфері транспортної політики, що проявилось у їх активному протистоянні спробі Європейської Комісії побудувати загаль­ну транспортну політику Європейського Союзу за зразком загальної сільськогосподарської полі­тики, а саме замінити жорстке національне регу­лювання не менш жорстким комунітраним. Саме через таку позицію держав-членів ЄС було при­йнято рішення перенести акцент на поступове формування передумов для переходу до ефекти­вної загальної транспортної політики ЄС. Одним із напрямів такої роботи була лібералізація пере­везень між державами-членами ЄС. зокрема усу­нення дискримінації у формуванні тарифів зале­жно від національності власника вантажів. Одночасно Європейська Комісія запропонувала ряд заходів щодо зближення національних пра­вових систем регулювання транспорту, зокрема гармонізації діючих в цій сфері та суттєво від­мінних між собою правових, технічних, фіскаль­них, соціальних та економічних норм.

Найбільш стійким з точки зору протистояння лібералізації транспортної політики та гармоні­зації правового регулювання транспортної галузі Європейського Союзу виявився найдинамічні - ший та найсучасніший сектор — повітряний транспорт. Слід зазначити, що аж до 1986 року, коли Суд ЄС прийняв рішення, що загальні пра­вила конкуренції повинні застосовуватись і в цьому секторі, повітряні перевезення регулюва­лись міжурядовими угодами, які по суті виклю­чали будь-яку конкуренцію [1]. Саме цим і пояс­нювався той факт, що 95 % з 630 рейсів в Європі були монополізовані одним чи двома авіапереві - зниками. Згідно з оцінкою Європейської Комісії у 1994 році західноєвропейські авіалінії були на

20 % менш ефективні, ніж американські через високі ціни, обмежений вибір послуг та загальну поширену практику державного субсидіювання національних авіаліній. За організацію повітря­ного простору, розробку мережі маршрутів, роз­ширення допоміжної аеронавігаційної інфра­структури та за пов’язані з цим процедури несла відповідальність виключно держава самостійно. У кращому випадку координація дій між країна­ми здійснювалася через Міжнародну організацію цивільної авіації (ІКАО). У зв'язку з цим було створено ряд регіональних європейських груп під егідою «Групи планування аеронавігації в Європі», зокрема окрему Групу управління пові­тряним рухом, що несла відповідальність за ви­рішення питань повітряного простору у ширшо­му спектрі, а також за формування Європейської служби управління потоком повітряного руху та за правила і документальну базу управління по­вітряним рухом. Однак при цьому державне пла­нування обслуговування повітряного руху все ще відігравало важливу роль, і координація повітря­ного простору та створення маршрутів часто зводилися до обговорення міжнародних сполу­чень, передбачених на державному рівні.

Важливий поштовх до більш централізовано­го правового регулювання повітряного простору Європи відбувся при схваленні на політичному рівні європейськими державами «Стратегії роз­витку на 1990-ті роки, розробленої Європейсь­кою конференцією з питань цивільної авіації» та подальшій передачі повноважень стосовно на­гляду за її виконанням організації Євроконтроль. Дана організація була створена у 1960 році для організації, обслуговування та контролю польо­тів повітряних суден над територіями західно­європейських держав-учасниць через надзвичай­ну актуальність проблеми запобігання зіткнен­ням між військовими та цивільними літаїьними апаратами та загального забезпечення польотів як цивільних, так і військових повітряних суден. Євроконтроль швидко пристосувався до своєї нової ролі, підібрав новий штат працівників і за­провадив зручну й ефективну схему роботи із за­цікавленими сторонами —державами Європи.

Що стосується інших проблем використання повітряною простору, то була створена цільова група з питань структури й управління повітря­ним простором. Згодом її обов'язки виконували «Група планування повітряного простору» та «Група з питань повітряного простору та навіга­ції». Остання досі є головним органом, активну участь у якому беруть майже всі з 41 держави - члена Європейської конференції цивільної авіа­ції. створеної у 1954 році на Стразбурзькій кон­ференції, а також представники міжнародних ор­ганізацій, причому зацікавлені сторони можуть бути як цивільні, так і військові. Вона організо­вує спеціалізовані підгрупи для створення мереж маршрутів, управління повітряним простором, розробки правил управління повітряним рухом та розвитку навігації. Беручи до уваги ці розроб­ки, ІКАО вирішило розпустити збори Групи управління повітряним рухом та Збори з питань мережі повітряних трас і доручила додаткові за­вдання. пов'язані з розвитком повітряного прос­тору Європи, організації ЄВРОКОНТРОЛЬ на постійній основі.

Завдяки Європейській програмі узгодження та інтеграції управління повітряним рухом та Європейській програмі управління повітряним рухом за роки роботи організація ЄВРОКОНТРОЛЬ досягла успіхів у реалізації великого кола за­вдань. Так, була поступово вдосконалена мережа європейських маршрутів через впровадження ко­ротко-, середньо - і довгострокового циклів роз­витку, була розроблена та впроваджена в 1996 році концепція раціонального використання по­вітряного простору, впроваджено у квітні 1998 року обов'язкову наявність під час польоту об­ладнання основної зональної навігації, що надало змогу впровадити маршрути з використанням зональної навігації по всій Європі, у січні 2002 року була запроваджена «Зменшена мінімальна відстань при вертикальному розділенні між пові­тряними судами» (Європа першою у світі впро­вадила цю концепцію), розпочато з 27 листопада

2003 року роботу, яка має на меті повне узго­дження класифікації повітряного простору в усіх (41) державах-членах Європейської конференції з питань цивільної авіації через впровадження однієї класифікації над ешелоном польоту 195 тощо [2].

Отже, більше двадцяти років Євроконтроль займається гармонізацією систем, плануванням та реалізацією програм і проектів для держав - членів організації. Завдяки цим програмам було досягнуто значних успіхів. Так, за минуле деся­тиліття обсяги повітряних перевезень зросли більш ніж на 50 %. Сьогодні здійснюється близь­ко 8,5 мільйонів рейсів на рік та до 28 000 рейсів у найбільш завантажені дні. Навіть за них умов протягом даного періоду європейська система збільшила обсяги перевезень на 80 %.

Кілька років тому Європейська комісія стала ініціатором нових різноманітних досліджень для утворення Єдиного європейського простору. Ці дослідження включали в себе і такі сфери діяль­ності, як організація повітряного простору на ос­нові концепції «Єдиного європейського неба». Коротко окреслюючи зміст цієї концепції, слід зазначити, що у межах програми «Єдине євро­пейське небо» пропонується створити загальні правила використання повітряного простору, які прискорять адаптацію системи управління повіт­ряним рухом до потреб користувачів. У подаль­шому управління повітряним рухом здійснюва­тиметься не згідно з державними кордонами, а з урахуванням масштабів повітряного руху. Після створення функціональних блоків повітряного простору програма «Єдине європейське небо» забезпечить держави-члени організації механіз­мами їхнього застосування.

Планується, що програма «Єдине європейське небо» надасть необхідну підтримку для підви­щення пропускної здатності та ефективності ви­користання повітряного простору. На необхідності цього наголошувала комісія ЄВРОКОНТРОЛЮ з розгляду питань ефективності функціонування системи у своїх останніх звітах. Впровадження програми ЄЄН сприятиме більшій прозорості, покращенню процесу обміну інформацією завдя­ки технічним можливостям взаємодії та більш ефективному управлінню повітряним рухом та пропускною здатністю. Це буде вигідним як по­стачальникам послуг, так і користу вачам завдяки зменшенню інвестицій та експлуатаційних ви­трат, а також більш ефективному використанню ресурсів. Очікується, що об'єднання технічних систем та узгодження стандартів стосовно видачі свідоцтв диспетчерам служби управління повіт­ряним рухом приведе до зменшення інвестицій та більш раціонального використання робочої сили у сфері обслуговування і, зрештою, ство­рення безпечнішого середовища для користува­чів повітряного простору та диспетчерів.

Незважаючи на той факт, що вищезазначена концепція була започаткована багато років тому, фактична робота над програмою «Єдине євро­пейське небо» була розпочата лише на початку

2000 року. Але вже наприкінці січня 2004 року чотири законопроекти, що складають пакет про­грами «Єдине європейське небо», одностайно схвалив Європейський Парламент, а на початку лютого вони були також одноголосно схвалені всіма членами Ради Європейського союзу та опубліковані в Офіційному журналі Європейсь­кого Союзу 31 березня 2004 [3]. На підставі цьо­го Європейська комісія надала мандат організації Євроконтроль для розробки виконавчих поста­нов стосовно раціонального використання повіт­ряного простору.

Спочатку спостерігачі були скептично налаш­товані щодо реалізації Європейським Союзом вищезгаданого проекту. Вони наголошували на всіх перешкодах, що протягом багатьох років стояли на шляху проведення справжньої рефор­ми в організації управління повітряним рухом, а саме: наполягання держав-членів організації на збереженні суверенітету, необхідності підтри­мання стратегічної рівноваги між закріпленими, майже ворожими позиціями серед постачальни­ків послуг та профспілок, проблемі узгодження планів й сподівань Європейського Союзу та ЄВРОКОНТРОЛЮ.


Сьогодні програма «Єдине європейське небо» користується широкою підтримкою, оскільки па­кет програми відображає бажання держав-членів організації передати широкі повноваження Єв­ропейському Союзу та відійти від традиційного державного підходу до організації управління повітряним рухом. Можна також говорити про загальне позитивне ставлення постачальників послуг та членів профспілок до програми, що свідчить про зростання взаєморозуміння між партнерами у цій галузі авіатранспорту. Авіако­мпанії, які давно вже готували підгрунтя для впровадження програми, можливо, дещо занепо­коєні невідворотністю компромісів у ході пода­льшої роботи в цій складній сфері діяльності, але вони також підтримують пакет та очікують його впровадження найближчим часом.

Програма «Єдине європейське небо» є одним з кроків на шляху гармонізації повітряного зако­нодавства держав-членів Європейського Союзу, яка, своєю чергою, є інструментом створення правових умов, необхідних як для нормального функціонування спільного та внутрішнього рин­ку в рамках ЄЄ, гак і для забезпечення ефектив­ного та безпечного повітряного руху в межах всієї Європи зокрема.

Па сучасному етапі свого розвитку Україна здійснює наближення свого законодавства на рі­зних рівнях: через приєднання до багатосторон­ніх міжнародних конвенцій з міжнародного пові­тряного права, виконання зобов'язань, що випливають з членства в міжнародних організа­ціях, а також у ході підготовчої роботи до вступу в такі організації (в рамках укладених угод), як Європейський Союз. Саме тому основним на­прямом державної політики України в галузі по­вітряного транспорту має стати реформування всього масиву національного повітряного зако­нодавства через приведення його у відповідність до європейських стандартів, закріплених в чин­них документах ІКАО, ОБСЄ, Ради Європи та Європейського Союзу, організації ЄВРОКОНТ - РОЛЬ тощо. Запорукою успішності цього проце­су має стати чітке розуміння структури європей­ського правового простору, ролі та місця його компонентів у формуванні єдиного європейсько­го повітряного права та активна участь у дослі­дженні й реалізації основних тенденцій та на­прямів розвитку правового регулювання галузі повітряного транспорту Європи, провідна роль серед яких належить сьогодні, безперечно, реалі­зації програми «Єдине європейське небо».

Список використаних джерел

1. Европейское международное право. Под ред. Ю. М. Колосова, Э. С. Кривчикова. П. В. Саваськов. — М.. «Международные отношения», 2005 г. — С. 244.

2. Lex Hendricks. The Single European Sky airspace regulation.//Skyway. Volume7. Number 32. 2004. — C. 23.

3. Http://www. europa. eu. int/eurlex/en/archive/2004/

I 0962004033len. html.