joomla
ОСОБЛИВОСТІ ОХОРОНИ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, СТВОРЕНИХ НА МІЖНАРОДНІЙ КОСМІЧНІЙ СТАНЦІЇ
Юридичний вісник. Повітряне і космічне право

УДК 341.229 (045)



В. М. Боричевський, Юридичний інститут «Інститут повітряного і космічного права» Національного авіаційного університету

Юридичний інститут «Інститут повітряного і космічного права» НАУ

У даній статті розглядаються проблемні питання права інтелектуальної власності у сфері космічної діяльності, зокрема акцентується увага на особливості охорони об’єктів ство­рених у процесі діяльності Міжнародної космічної станції

Ключові слова: космічна діяльність, інтелектуальна власність, Міжнародна космічна станція, комерціалізація.



З розвитком наукоємних технологій у космічній сфері та у зв’язку з комерціаліза­цією вказаної галузі з'явилися нові та урізно­манітнилися існуючі суб’єкти та об'єкти пра­ва інтелектуальної власності, виникли нові способи їх використання. Крім того, зросли й ризики несанкціонованих посягань на права та законні інтереси власників, у тому числі пов’язаних з недостатньої урегульованістю нових правовідносин у сфері мирного вико­ристання та дослідження космічного просто­ру. Усе це спонукає до необхідності забезпечу­вати охорону прав і законних інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності на всьому циклі існування майнових прав — від створення до реалізації. Зміна пріоритетів по­ступу освоєння космосу на користь залучен­ня приватних інвестицій вплинула на потре­бу регулювання відповідних відносин інте­лектуальної власності по-новому. Поява при­ватної ініціативи у використанні космічного простору має позитивне значення та, на жаль, й негативні прояви: одночасно із зменшенням державного управління галуззю слабшає кон - трольованість та прогнозованість розвитку даних правовідносин, зростає імовірність по­рушення прав суб’єктів інтелектуальної влас­ності [3,26].

Яскравим прикладом існування вказаних тенденцій на практиці є факт функціонуван­ня Міжнародної космічної станції. Слід відзначити, хоча Україна поки що офіційно не є учасником даного масштабного міжнарод­ного проекту, проте у ньому беруть активну участь вітчизняні підприємства: ВО «Кому­нар» і ВО «Моноліт» (системи керування і безпеки ракетиносія «Протон»), АТ «Хартрон» (автоматичні системи управління ру­хом), ВО «Київприлад» (командно-вимірю­вальна система), Київський радіозавод (сис­тема зближення космічних апаратів), завод електрорадіоапаратури (датчики телеметрії) та ін. Є також попередні домовленості між національними космічними відомствами Ук­раїни, Росії та США (НКАУ, РКА і НАСА,) про створення українського дослідного моду­ля на МКС. А у перспективі низка україн­ських підприємств космічної галузі матимуть замовлення на декілька десятиліть.

Крім організаційних, технічних, фінансо­вих проблем, реалізація даного проекту вима­гає уваги й до правових аспектів. У зв’язку з тим, що МКС функціонує поза межами тери­торій будь-яких держав (на низькій навколо­земній орбіті), особливо актуальним видаєть­ся вирішення питань, пов’язаних із захистом прав та інтересів учасників станції, зокрема, на об’єкти інтелектуальної власності, ство­рені у процесі її роботи.

Ступінь наукової розробки проблеми охорони прав суб'єктів інтелектуальної влас­ності є загалом досить високим, проте в Ук­раїні та на території СНД не захищено жодної дисертації з проблем охорони об’єктів інте­лектуальної власності, створених в процесі космічної діяльності. Натомість, в країнах


Західної Європи та Північної Америки визна­чена проблема вирішується непослідовно, а наукові дослідження не мають комплексного характеру: результати таких робіт проявля­ються лише у формі коротких звітів націо­нальних космічних установ чи статей окре­мих авторів у періодичних виданнях. Тому метою написання даної статті є виявлення тенденцій розвитку і сутності права інтелек­туальної власності, пов’язаної із діяльністю з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях, зокрема на МКС, та вивчення існуючого механізму охорони права інтелектуальної власності у сфері космічної діяльності.

Діяльність МКС легітимізується через своєрідний трирівневий правовий механізм міжнародного співробітництва, який складає: міжнародна міжурядова угода щодо косміч­ної станції (переважно іменується «ЮА»), що була укладена 28 січня 1998 року між п’ят­надцятьма країнами-учасницями проекту за­для використання та подальшого розвитку станції на рівноправних партнерських умовах та в мирних цілях; наступний рівень правово­го забезпечення діяльності станції складають чотири меморандуми про співробітництво між ключовим учасником проекту (МО№) — національним космічним агентством США (МАБА) та відповідними відомствами інших країн-партнерів: Російської Федерації, Євро­пейського партнера, Канади та Японії. Мета цих документів полягає у вироблені ефектив­ної моделі управління проектом, якомога де­тальному описі ролі кожного учасника та роз­поділі обов’язків щодо реалізації окремих програм проекту між національними агентст­вами. Врешті-решт, заключну ланку склада­ють різноманітні двосторонні угоди між уря­довими організаціями держав-учасниць, що містять керівні завдання та принципи, спря­мовані на виконання домовленостей, визна­чених у вказаних меморандумах чи в ЮА.

Основне призначення договору ЮА - за­безпечити національну юрисдикцію кожного з учасників над модулями станції (напри­клад, науковими лабораторіями). На борту МКС існує досить своєрідний спосіб вирі­шення колізій, пов’язаних із правозастосу- ванням: будь-які правовідносини, що виника­ють, змінюються та припиняються на станції, регламентуються за принципом територіаль - ності, тобто загалом дія норм права держав - членів проекту поширюються в межах їх національних відділень станції (модулів). Та­ка дія права стосуються не лише об’єктів, на­явних чи створених на борту МКС, а й персо­налу станції. Стосовно Європейського парт­нера проекту (в якому об’єднаються декілька країн Старого світу) положення ЮА передба­чають можливість кумуляції правових норм задля уніфікованого регулювання окремих питань (наприклад, існування спільного ре­жиму криміналізації діянь). Натомість, у разі виникнення конфліктних ситуацій рамкова міжурядова угода передбачає додатковий ме­ханізм врегулювання суперечностей з допо­могою додаткових домовленостей в порядку функціонування третього рівня правової рег­ламентації роботи станції [2, 35].

Проте, специфічними залишаються пи­тання захисту прав суб’єктів інтелектуальної власності на борту МКС. З самого початку партнери проекту задекларували принцип за­побігання посяганням на права кожного з учасників та пов’язаних з ними осіб (контра­гентів за договорами, споживачів послуг, на­даним з допомогою діяльності станції тощо). У свою чергу з метою мінімізації потенційних ризиків таких посягань та захисту конфіден­ційної інформації сторони проекту домови­лись про створення спеціальної процедури маркування об’єктів, створених в ході експлу­атації станції. Така система ідентифікації ре­зультатів роботи також відрізняється своєю гнучкістю: учасники залишаються за собою право з мотивів безпеки змінювати окремі елементи захисту даних та способи доступу до них. Тобто, кожен з учасників проекту або їх уповноважені представники (наукові уста­нови, промислові підприємства космічної га­лузі) можуть пропонувати свої умови щодо обміну інформацією та використання спіль­них прав на об’єкти інтелектуальної влас­ності як іншими партнерами, так і їх відпо­відними контрагентами (наприклад, виконав­цями робіт за договорами підряду).

Також важливим залишається питання захисту прав інтелектуальної власності третіх осіб - суб’єктів, що безпосередньо не беруть участі в проекті, але результати їх роботи ви­користовуються на МКС (наприклад, вище наведені підприємства української космічної галузі). Так, ЮА передбачає дію однакового правового режиму як для таких осіб, так і дійсних учасників проекту. Крім того, з метою узгодження роботи станції, в тому числі задля відстеження стану захисту прав інтелектуаль­ної власності, з вересня 2000 року діє спе­ціальний координаційний наземний центр, що складається з представників кожної країни-учасниці проекту. Здобутком вказаної установи є вироблення правил поведінки для астронавтів та космонавтів, що стосуються способів оброблення отриманих в процесі ро­боти станції даних та поводження з об’єкта­ми, створеними в на її борту. Так, у випадку виникнення спірних правовідносин щодо відшкодування шкоди, завданої порушенням прав інтелектуальної власності, тягар дове­дення вини лежить на обвинуваченій стороні (відповідачу), а спір розглядатиметься згідно з правом тієї країни, на модулі якої сталося (було виявлено) порушення. Що стосується Європейського партнера проекту, то останній залишає за собою право керуватися спільни­ми уніфікованими правилами та застосовува­ти спеціальну систему правових норм, вста­новлену окремими угодами.

Недостатньо врегульованим залишається питання подальшого використання прав на об’єкти інтелектуальної власності, створені на борту МКС [6,133]. Міжурядова угода на­дає право кожному учаснику проекту переда­вати майнові права інтелектуальної власності окремим підприємствам чи науковим устано­вам за цивільно-правовими договорами. Про­те, проблемною видається ситуація коли пев­ний продукт є спільним результатом інтелек­туальної роботи декількох учасників, а, на­приклад, Європейське космічне агентство, одноособово розпоряджається майновим правами на такий об’єкт.

Як правило, застосування принципу по­ширення національної юрисдикції на елемен­ти станції в контексті охорони прав інтелек­туальної власності важливе лише для визна­чення країни походження певного об’єкту. Функціонування повноцінного механізму за­хисту прав суб’єктів інтелектуальної влас­ності необхідно пов’язувати із використан­ням окремих способів, зокрема патентуван­ням чи процедурою отримання авторських свідоцтв. Так, продукти інтелектуальної діяльності створені на японському модулі «КіЬо» європейськими резидентами станції можуть шляхом патентування отримати міжнародну правову охорону своїх винахід­ницьких прав. Натомість, в даному випадку Японія офіційно вважатиметься країною-ви- нахідником. На перший погляд, така подвій­на антагоністична система визнання прав інтелектуальної власності дещо дискримінує права дійсних винахідників (авторів). Однак, статус країни-винахідника не призводить до суттєвих правових наслідків, пов’язаних із інтелектуальною власністю, а вказує на право країни, яке слід застосовувати при вирішенні спорів (очевидно, до міжнародної реєстрації таких прав) та є лише елементом реклами або ж актом вдячності.

Деякі переваги перед іншими партнерами проекту мають «європейці»: вони мають пра­во вибрати первинну країну-винахідника (на­приклад, Францію чи Німеччину).

Зважаючи на те, що ключовим учасником проекту МКС є національне космічне агент­ство США (НАСА), більшість документів та вихідних принципів, що регулюють діяль­ність станції та впливають на подальший її розвиток, запропоновані саме останнім. Мож­ливо, таку ситуації слід пов’язувати не лише з політичним впливом, адже космічне право США чи не найдосконаліше у світі та здійс­нює вплив на всі аспекти космічної діяль­ності, в тому числі у приватному секторі. Проте, саме рекомендації та директиви НАСА є стрижнем розвитку міжнародно-правової системи охорони прав інтелектуальної влас­ності учасників проекту МКС. Наведене про­водить до висновку, що в найближчому май­бутньому виникатимуть колізії, пов’язані із відмінностями у праворозумінні окремих правових явищ та понять різних правових си­стем, зокрема англо-американської та конти­нентальної.

В останні роки розвиток світової косміч­ної індустрії характеризується процесами ко­мерціалізації. Не виключенням є програма функціонування МКС. На підстав зроблено­го аналізу можна констатувати, що на сьо­годні та трирівнева система регулювання діяльності станції, вважаю, не в повній мірі відображає сучасні тенденції стрімкого роз - витку відносин у космічній сфері. Одним із можливих способів розв’язання даної пробле­ми є удосконалення системи угод ЮА та МО№ у напрямку розширення співробітниц­тва державних космічних установ із приват­ними структурами та надання нових можли­востей для реалізації проектів у космосі ос­таннім.

Так, на нашу думку, кожному учаснику МКС слід надати право вільного вибору партнерів по вирішенню окремих завдань з числа третіх осіб, в тому числі приватних, оскільки в останніх зосереджений значний фінансовий та науковий потенціал. Якщо ж запровадити практику відчуження (надання в користування) часток партнерів-проекту, то це сприятиме не лише залучення більших ре­сурсів, але й призведе до зростання статуту МКС як символу співпраці всього людства. Врешті-решт відзначимо, що сучасна система застосування норм права інтелектуальної власності в процесі здійснення космічної діяльності характеризується деякою невідпо­відністю, мінливістю і, нарешті, існуванням потенційних колізій на базі фундаменталь­них принципів національного права інтелек­туальної власності та міжнародного права, що, зокрема, знайшло своє відображення в положеннях статті 1 параграфу 1 Договору з космосу. Тому проблеми, що стосуються інте­лектуальної власності та космічної діяль­ності, створюють унікальні можливості та водночас ставлять вимогу до Комітету ООН з космосу удосконалювати свою діяльність у напрямку стимулювання використання космічного простору в комерційних цілях, сприяння міжнародній співпраці, захисту приватних інвестицій [1,9].

Література

1. Бєглий О. В. Третя конференція ООН з космосу і проблеми розвитку прав інтелек­туальної власності // інтелектуальна влас­ність. - 2000. — №4. - С. 3-9.

2. Савельев В. А. Правовой статус между­народной космической станции: Дис. канд. юрид. наук. — М., 2000. — 195 с.

3. Яковенко А. В. Актуальные проблемы прогрес-сивного развития международного

Космического права: Дис. канд. юрид. наук. — М., 1999.

4. Космічне право України. Збірник нац. і міжнар. Правових актів / Упоряд.: І. П. Анд­рушко, О. В. Бєглий; Відп. ред. Н. Р. Малише - ва та Ю. С. Шемшученко, 3-тє вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

5. Said Mosteshar. Research and Invention in Outer Space: Liability and Intellectual Property Rights. Martinus Nijhoff Publishers, 1995, 3603.



В. М. Боричевский

Особенности охраны объектов интелектуальной собственности, созданых на Международной космической станции

В данной статье рассматриваются проблемные вопросы права интеллектуальной собственности в области космической деятельности, в частности акцентируется внимание на особенностях охраны объектов, созданных в процессе деятельности Международной косми­ческой станции.

In this article the author considers problem questions of intellectual property right in sphere of space activity, the attention to features of protection of objects created in the course of activity of the Inter­national space station in particular is focused.