joomla
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ УКРАЇНИ В СФЕРІ НЕРОЗПОВСЮДЖЕННЯ РАКЕТНОЇ ТЕХНІКИ
Юридичний вісник. Повітряне і космічне право

А. П. Борзак

«Космический мусор» — организационно-правовые и методологические аспекты.

В статье раскрываются и анализируются юридические, организационно-правовые и методологические аспекты проблем «космического мусора».


I. М. Чупрін, аспірант


Національне космічне агентство України, E-mail: chuprin@ nkau. gov. ua

У стати автор розглядає проблеми державного забезпечення зобов'язань України в сфері не - розповсюдження ракетної техніки та ядерної зброї.



У середині XX століття деякі з найбільш про­мислово розвинутих держав зуміли створити досі невідомі засоби ведення війни — ядерну зброю і принципово новий засіб її доставки — балістичні ракети.

Оскільки для створення цих нових засобів ве­дення війни необхідний був відповідний рівень технологічного розвитку, досить тривалий час клуб держав — власників таких засобів залишав­ся незмінним. Більш того, держави-члени цього клуба прагнули до необмеженого накопичення ракетної зброї, тим самим забезпечуючи свої до­магання на стату с наддержав.

Однак поступово прийшло розуміння того, наскільки небезпечні для існування людства на­копичені арсенали ракетної зброї, усвідомлення не тільки необхідності його поступового скоро­чення, а й запобігання його «розповзанню» по нових територіях і країнах.

Режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ) був заснований сьома державами (Кана­да, Франція, Німеччина, Італія, Японія. Велика Британія, CUJA) у 1987 році як неформальний режим через двосторонній обмін дипломатични­ми нотами між партнерами.

Метою створення цього режиму було обме­ження розповсюдження балістичних ракет і без­пілотних літальних апаратів, що можуть нести ядерне спорядження.

Фактично цей режим був створений як додат­ковий захід до механізмів, передбачених Догово­ром про нерозповсюдження ядерної зброї.

На нараді в 1992 році учасники погодилися розширити сферу дії РКРТ на ракети, безпілотні літальні апарати, здатні бути носіями хімічної і біологічної зброї.

На цей час по своїй суті РКРТ є неформаль­ним, добровільним об’єднанням країн, що мають загальну мету — нерозповсюдження засобів до­ставки зброї массового ураження, координацію зусиль в сфері національного ліцензування екс­порту, спрямованих на запобігання розповсю­дженню таких засобів. Це об’єднання налічує те­пер 34 країни-учасниці.

Дія забезпечення діяльності Режиму його учасники проводять регулярні консультації між собою, у рамках діяльності РКРТ щорічно про­водяться Пленарні засідання (один раз у рік) і за­сідання Групи технічних експертів (два рази на рік). При цьому принципи прозорості і транспа - рентності є базовими принципами, що діють у рамках Режиму.

Для збору, передачі матеріалів і поширення інформації до країн-учасниць із країн-учасниць (Франція) створений Посилений контактний пункт.

РКРТ використовує взаємоузгоджений Спи­сок матеріалів, оснащення, технології (вклю­чаючи відповідні матеріали, оснащення і тех­нологій подвійного використання), що вико­ристовуються або можуть бути використані для створення ракет.

Стосовно завершених ракетних систем і про­мислових потужностей для їхнього виробництва встановлений принцип «відмовлення як прави­ло». Передачі окремих систем таких ракет і оснащення для їхнього виробництва можуть бути здійснені тільки після відповідних консультацій між партнерами.

Список РКРТ охоплює завершені ракетні системи і безпілотні літальні апарати, що ма­ють технічні можливості доставки визначеного корисного навантаження на відповідну даль­ність.

Також Список охоплює деякі чутливі матері­али, оснащення і технології, що можуть бути ви­користані для виробництва таких ракет.

Україна вже в 1995 році впровадила на націо­нальному рівні процедури державного експорт­ного контролю, передбачені Керівними принци­пами діяльності Режиму, а також відповідні Списки товарів. Текст Постанови Кабінету Міні­стрів України від 27 липня 1995 року № 563 і Список (додаток до цієї постанови) цілком від­повідав Керівним принципам і Спискам, рекоме­ндованим у рамках РКРТ.

Україна здобула членство в РКРТ у 1998 році, тим самим офіційно приймаючи на себе міжна­родні зобов’язання в сфері нерозповсюдження ракетних технологій. Забезпечується виконан­ня цих зобов'язань створенням і функціону­ванням системи державного експортного конт­ролю. Це — комплекс заходів щодо контролю міжнародних передач товарів військового при­значення та подвійного використання, що здій­снюються Державною службою експортного контролю України та іншими державними ор­ганами для забезпечення інтересів національ­ної безпеки і відповідно до міжнародних зо­бов'язань країни.

Законодавчою основою державного експорт­ного контролю України є Закон України «Про державний контроль за міжнародними передача­ми товарів військового призначення та подвійно­го використання», інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів Украї­ни. Зокрема, постанова Кабінету Міністрів Укра­їни «Про затвердження Порядку здійснення дер­жавного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» від 28 січня

2004 р. № 86, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними переда­чами товарів військового призначення» від 20 листопада 2003 р. № 1807. Списки товарів, що е додатками до згаданих постанов, постійно поно­влюються відповідно до рішень, прийнятих у ра­мках діяльності Режиму (раз на рік).

Метою участі України в РКРТ. виходячи із інтересів українських виробників, є:

— забезпечення інтересів національної безпе­ки та зміцнення міжнародного авторитету країни;

— додержання міжнародних зобов’язань Украї­ни, пов'язаних з нерозповсюдженням зброї масо­вого знищення, засобів її доставки та обмежен­ням передач звичайних озброєнь;

— забезпечення механізмів виконання міжна­родних договорів і спільної політики нерозпов- сюдження, яка спрямована на механізми вико­нання санкцій РБ ООН щодо окремих країн та проти тероризму;

— вжиття заходів щодо недопущення вико­ристання товарів (військового призначення та подвійного використання) у терористичних та інших протиправних цілях.

Підхід нашої держави полягає в переконан­ні, що всі країни повинні мати можливість ви­користання космічного простору в мирних ці­лях, а космічні держави, у тому числі й Україна, мають сприяти іншим державам в отриманні та використанні цих можливостей на взаємовигі­дних умовах.

Процес залучення країн світу до міжнародної космічної діяльності є закономірним та невтрим­ним. Спроби перешкоджання розвитку цього процесу лише завдадуть шкоди авторитету будь - яких міжнародних організацій чи режимів. Пра­вильний вибір — контролювати розвиток проце­су. Досвід України підтверджує, що участь країн - членів Режиму спільно з іншими країнами в між­народних космічних програмах (проектах) є за­порукою забезпечення норм нерозповсюдження у повному обсязі.

Гаазький кодекс поведінки проти

Розповсюдження балістичних ракет (ГКП)

Метою запровадження Міжнародного кодексу поведінки проти розповсюдження балістичних ракет є прагнення максимально розповсюдити ідею тотального запобігання неконтрольованому розповсюдженню ракетних технологій.

До Гаазького кодексу поведінки проти розпо­всюдження балістичних ракет (ГКП) Україна приєдналася у жовтні 2002 року разом з 92 ін­шими країнами світу. На цей час кількість країн, що приєдналися, вже давно перевищує сотню, процес приєднання триває.

Враховуючи значення цього документа, краї - нами-учасницями було прийнято рішення назва­ти його Гаазьким.

Участь в ГКП передбачає міждержавні та на­ціональні заходи запобігання та приборкування країнами-учасницями будь-якого розповсю­дження систем балістичних ракет, здатних до­ставляти зброю масового знищення.

Передбачається також впровадження в рамках ГКП заходів транспарентності з належним га до­статнім рівнем деталізації для зміцнення довіри та сприяння режиму нерозповсюдження. Плану­ється проведення щорічних міжсесійних засідань Групи технічних експертів та сесійного засідання в рамках ГКП.

Виходячи з цього, в одній з країн-учасниць — Австрії — створено виконавчий секретаріат для збору та поширення документів щодо заходів зміцнення довіри. В інших країнах-учасницях створюються національні контактні пункти для виконання аналогічних функцій на національно­му рівні через здійснення обміну з згаданим ви­конавчим секретаріатом.

На цей час відповідно до вимог Розпоряджен­ням КМ України від 31 березня 2004 р. № 185-р «Про заходи щодо дотримання Україною поло­жень Гаазького кодексу поведінки проти розпо­всюдження балістичних ракет» виконання функ­цій національного контактного пункту - України покладено на Національне космічне агентство України.

Протягом 2003—2005 років НКАУ для забез­печення прозорості та транспарентності в рамках ГКП були направлені через МЗС України попе­редні повідомлення про пуски космічних ракет- носіїв за програмою «Сі Лонч» та щорічні декла­рації щодо політики України стосовно пусків ра - кет-носіїв.

Перші роки реалізації ГКП засвідчили, що добровільний характер його положень та дискре­тність форм надання інформації сприяють вста­новленню довіри між країнами у галузі ракетно­го нерозповсюдження.

На даному етапі механізми реалізації Коде­ксу знаходяться ще на стадії формування і його імплементація значною мірою відбувається на основі національних преференцій. У рамках Кодексу поки що не сформувалася повна єд­ність поглядів щодо чітких механізмів його ім­плементації щодо:

— форми щорічних декларацій визначення країни, яка провинна представляти до виконав­чого секретаріату ГКП попередні повідомлення про пуски та випробувальні польоти балістичних ракет і космічних ракет-носіїв;


— передачі конфіденційної інформації, зок­рема. щорічних декларацій, з використання спе­ціальних технологій.

На цей час головною метою Кодексу є залу­чення до членства в ньому максимальної кілько­сті країн-у час ниць Організації Об'єднаних На­цій, маючи на меті отримання офіційного стаїусу в рамках ООН.

Позиція України стосовно ГКП полягає у впевненості, що сама ця ідея є перспективною і така, що значною мірою сприяє запобіганню не - контрольованого розповсюдження ракетних тех­нологій.

Список використаних джерел

1. Постанова Кабінету Міністрів України «Про за­твердження Порядку здійснення державного контро­лю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» від 28 січня 2004 р. № 86.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про за­твердження Порядку здійснення державного контро­лю за міжнародними передачами товарів військового призначення» від 20 листопада 2003 р. № 1807.

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про державний контроль за міжнародними передачами то­варів військового призначення та подвійного викори­стання», від 20.02.2003. № 549—15.



И. Н. Чуприн

Обеспечение исполнения международных обязательств Украины в сфере нераспространения ракет­ной техники.

В статье автор рассматривает проблемы государственного обеспечения обязательств Украины в сфе­ре нераспространения ракетной техники и ядерного оружия.


5 Milde № The Chicago Convention — are major amendments necessary or desirable 50 years later? // 1994 Annals of Air and Space Law Vol. XIX-I. P. 401 — 447.

6 llaanappel P. P.C. Multilateralism and economic block forming in inter — national air transport //1994 Annals of Air and Space Law. Vol. XIX-1. P. 279 etc.

' Протокол «Про поправки до конвенції для уніфіка­ції деяких правил, шо стосуються міжнародних повітря­них перевезень, підписаної в Варшаві 12 жовтня 1929 року» Гаага 28 вересня 1955 р. Система «ПРАВО» — 1998—2002 ІАЦ «Біт». Розробка— Коноваленко А„ Ясенєв.

4 Додаткова Конвенція до Конвенції «Для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, які здійснюються особами, які не є перевіз­никами за договором» 1 травня 1964 року. Система «ПРАВО» — 1998—2002 ІАЦ «Біт». Розробка —- Коно­валенко А., Ясенсв.

6 Мапкіем/ich R. H. The liability Regime of the Interna­

Tional Air Carrier. — Kluwer. Netherlands, 1981. — P. XXV.

1 Международное космическое право: Учебник / Отв. ред. A. C. Пирадов. — М.: МО, 1985. — С. 21.

3 Новое в космическом праве: на пути к международному частному космическому праву / Сб. ст.-М.: ИГПАН, 1990.- С.6.

' Космос на рубеже тысячелетей: Венская декларация

О космической деятельности и развитии человеческого

Нию космического пространства в мирных целях. Док.

ООН A/CONF. 184/6. — Нью-Йорк: Изд-во ООН. 1999. — С. 1—5.

Лемы.—М.: LAW: [ТЕИС], 1994, —С. 137.

" Международное частное право. Современные проб­лемы.—М.: LAW: [ТЕИС], 1994, —С. 64—67.

1 Космическая биология и медицина. Совместное российско-американское издание: В 5 т. / Под общ. ред.

О. Г. Газенко и др. — М.: Наука, 1994—1997.

України» // ВВРУ. — 2003. № 39. Ст. 351.

6 Бєглии О. Закон України «Про космічну діяльність» і витоки національного космічного права // Космічна на­ука і технологія. — 1996. — Т. 2: № 5—6. — С. 13—16.

'' Там же. — С. 35.

’ Там же. — С. 8.

Ст. 9 Конституції України // Відомості Верховної Ради, 1996. — № ЗО. — С. 141.


[1] Хоча жодний чинний міжнародно-правовий акт до цього часу не наводить загальновизнаного формулювання поняття «космічного об’єкта»

[2] На английском языке: Convention on International Civil Aviation, 7 December 1944,15 UNTS 295; ICAO Doc.7300/8 (последнее издание).

[3] В основном, это работы следующих авторов: Бала- ховский ЯМ. Разрешение споров в международном воз­душном праве (роль Совета ИКАО) // Советский ежегод­

Ник международного права. 1984. М., 1986; Нордунов В. Д. Правовой механизм деятельности международных авиа­ционных организаций / Ответственный редактор Ю. Н. Ма-

[5] Rocha E. V. Toward a new International Civil Aviation Convention?// 1994 Annals of Air and Space Law. Vol. XIX-I. P. 477.

Weber L. EEC transport liberalization and the Chicago Convention // 1992 Annals of Air and Space Law. Vol. XVIM. P. 245—262.

[7] Milde M The Chicago Convention — Are Major Amendments Necessary or Desirable 50 Years Later? // 1994 Annals of Air and Space Law. Vol. 19—I. P.444—445.

S Www. aita. org/legal/index. html.

[9] 13 травня 2002 року Резолюцією ЄС №889/2002 бу­ла змінена Резолюції 2027/97. Зміни били спричинені прийняттям Монреальської конвенції 1999 року.

[10] The Montreal Convention // ICAO Docs. — Discus­sion Paper. — 2001. — Vol 9. — P. 12—15.

[11]IIА рамковий договір між перевізниками країн учас­ників на підставі якого, його учасники.

[12] Международное космическое право: Учебник. Отв. ред. Г. П. Жуков, Ю. М. Колосов.- М.: МО, 1999,- С. 132-133.

[13] Международное космическое право: Учебник / Отв. ред. Г. П. Жуков, Ю. М. Колосов. — М.: МО, 1999. — C. 18,28.

Общества / Доклад Третьей Конференции Организации Объединенных Наций по исследованию и использова­

Международное частное право. Современные проб­

[16] Корецкий В. М. Изб. труды: В 2 т. / T. I. — К.: На­ук, думка. 1989. — С. 120—121.

[17] Денисов В. Международное право как составная часть правовой системы Украины // Юридическая прак­тика. — 2000. — № 41. — С. 9.

[18] Селіванов В. Безпека України: нелегкий шлях ста­новлення //Голос України. — 1997. — 6 квітня. — С. 3.

[19] Закон України «Про основи національної безпеки

[20] Див., наприклад, Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание (на русском и анг­лийском языках). — Том 1. Общие вопросы космической деятельности. Государственное регулирование / Отв. ред.

Н. Р. Малышева, ІО. С. Шемшученко. — К.: Атика, 2001. — 448 С. [7].

[22] Программа действий по дальнейшему осуществле­нию повестки дня на XXI век / Новая парадигма разви­тия России в XXI веке. Комплексные исследования про­блем устойчивого развития: идеи и результаты / Под ред.

В. А. Коптюга. В. М. Матросова, В. К. Левашова. 2-е изд. — М.: Academia. 2000. - С. 353—387.

[23] Новая парадигма развития России в XXI веке. Комплексные исследования проблем устойчивого разви­тия: идеи и результаты / Под ред. В. А. Коптюга, В. М. Матросова, В. К. Левашова. 2-е изд. — М.: Academia,

2000. —С. 13.

[24] Доклад Третьей Конференции Организации Объе­диненных Наций по исследованию и использованию ко­смического пространства в мирных целях. Док. ООН A/CONF. 184/6. — Нью-Йорк: Изд-во ООН, 1999. — С. 1—5, 80—87.

[25] Курдюков Г. Й. Эффективность деятельности госу­дарств по реализации норм международного права. — Свердловск, 1981. — С. 54.

‘ Денисов В. II. Развитие теории и практики взаимо­действия международного права и внутреннего права // Реализация международно-правовых норм во внутрен­нем праве / АН Украины Институт государства и права *м. В. М. Корецкого. — К.: Наук, думка, 1992. — С. 7 — 8.

[26] Там же. — С. 8—9.

[27] Бєгтш О. В. Правове регулювання світового ринку кос­мічних послуг і технологій: ДиС. канд. юр. наук: 27.09.02. — К.,2002, —С. 139.

[28] Ст. 92 Конституції України // Відомості Верховної

Ради, 1996, —№30, —С. 163.

[30] Бєглий О. В. Правове регулювання світового ринку космічних послуг і технологій: ДиС. канд. юр. наук:

27.09.2. — К„ 2002. — С. 112.

[31] Взято з публікації: Публикации проекта «Роза Вет­ров» // Www. ecology. donbass. com

' Взято з публікації: Космические новости // Www. courier. com. ru.

’ Взято з публікації: Космическая консервная банка// vip. lenta. ru

' Technical Report on Space Debris, UNITED NATIONS. New York. — 1999.

0 Руководящие принципы предупреждения образова­ния космического мусора, разработанные Межагентским координационным комитетом по космическому мусору. — Вена. 17—28 февраля 2003 г. — С. 5.