А. П. Борзак
«Космический мусор» — организационно-правовые и методологические аспекты.
В статье раскрываются и анализируются юридические, организационно-правовые и методологические аспекты проблем «космического мусора».
I. М. Чупрін, аспірант
Національне космічне агентство України, E-mail: chuprin@ nkau. gov. ua
У стати автор розглядає проблеми державного забезпечення зобов'язань України в сфері не - розповсюдження ракетної техніки та ядерної зброї.
У середині XX століття деякі з найбільш промислово розвинутих держав зуміли створити досі невідомі засоби ведення війни — ядерну зброю і принципово новий засіб її доставки — балістичні ракети.
Оскільки для створення цих нових засобів ведення війни необхідний був відповідний рівень технологічного розвитку, досить тривалий час клуб держав — власників таких засобів залишався незмінним. Більш того, держави-члени цього клуба прагнули до необмеженого накопичення ракетної зброї, тим самим забезпечуючи свої домагання на стату с наддержав.
Однак поступово прийшло розуміння того, наскільки небезпечні для існування людства накопичені арсенали ракетної зброї, усвідомлення не тільки необхідності його поступового скорочення, а й запобігання його «розповзанню» по нових територіях і країнах.
Режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ) був заснований сьома державами (Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія. Велика Британія, CUJA) у 1987 році як неформальний режим через двосторонній обмін дипломатичними нотами між партнерами.
Метою створення цього режиму було обмеження розповсюдження балістичних ракет і безпілотних літальних апаратів, що можуть нести ядерне спорядження.
Фактично цей режим був створений як додатковий захід до механізмів, передбачених Договором про нерозповсюдження ядерної зброї.
На нараді в 1992 році учасники погодилися розширити сферу дії РКРТ на ракети, безпілотні літальні апарати, здатні бути носіями хімічної і біологічної зброї.
На цей час по своїй суті РКРТ є неформальним, добровільним об’єднанням країн, що мають загальну мету — нерозповсюдження засобів доставки зброї массового ураження, координацію зусиль в сфері національного ліцензування експорту, спрямованих на запобігання розповсюдженню таких засобів. Це об’єднання налічує тепер 34 країни-учасниці.
Дія забезпечення діяльності Режиму його учасники проводять регулярні консультації між собою, у рамках діяльності РКРТ щорічно проводяться Пленарні засідання (один раз у рік) і засідання Групи технічних експертів (два рази на рік). При цьому принципи прозорості і транспа - рентності є базовими принципами, що діють у рамках Режиму.
Для збору, передачі матеріалів і поширення інформації до країн-учасниць із країн-учасниць (Франція) створений Посилений контактний пункт.
РКРТ використовує взаємоузгоджений Список матеріалів, оснащення, технології (включаючи відповідні матеріали, оснащення і технологій подвійного використання), що використовуються або можуть бути використані для створення ракет.
Стосовно завершених ракетних систем і промислових потужностей для їхнього виробництва встановлений принцип «відмовлення як правило». Передачі окремих систем таких ракет і оснащення для їхнього виробництва можуть бути здійснені тільки після відповідних консультацій між партнерами.
Список РКРТ охоплює завершені ракетні системи і безпілотні літальні апарати, що мають технічні можливості доставки визначеного корисного навантаження на відповідну дальність.
Також Список охоплює деякі чутливі матеріали, оснащення і технології, що можуть бути використані для виробництва таких ракет.
Україна вже в 1995 році впровадила на національному рівні процедури державного експортного контролю, передбачені Керівними принципами діяльності Режиму, а також відповідні Списки товарів. Текст Постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 563 і Список (додаток до цієї постанови) цілком відповідав Керівним принципам і Спискам, рекомендованим у рамках РКРТ.
Україна здобула членство в РКРТ у 1998 році, тим самим офіційно приймаючи на себе міжнародні зобов’язання в сфері нерозповсюдження ракетних технологій. Забезпечується виконання цих зобов'язань створенням і функціонуванням системи державного експортного контролю. Це — комплекс заходів щодо контролю міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання, що здійснюються Державною службою експортного контролю України та іншими державними органами для забезпечення інтересів національної безпеки і відповідно до міжнародних зобов'язань країни.
Законодавчою основою державного експортного контролю України є Закон України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України. Зокрема, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» від 28 січня
2004 р. № 86, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення» від 20 листопада 2003 р. № 1807. Списки товарів, що е додатками до згаданих постанов, постійно поновлюються відповідно до рішень, прийнятих у рамках діяльності Режиму (раз на рік).
Метою участі України в РКРТ. виходячи із інтересів українських виробників, є:
— забезпечення інтересів національної безпеки та зміцнення міжнародного авторитету країни;
— додержання міжнародних зобов’язань України, пов'язаних з нерозповсюдженням зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеженням передач звичайних озброєнь;
— забезпечення механізмів виконання міжнародних договорів і спільної політики нерозпов- сюдження, яка спрямована на механізми виконання санкцій РБ ООН щодо окремих країн та проти тероризму;
— вжиття заходів щодо недопущення використання товарів (військового призначення та подвійного використання) у терористичних та інших протиправних цілях.
Підхід нашої держави полягає в переконанні, що всі країни повинні мати можливість використання космічного простору в мирних цілях, а космічні держави, у тому числі й Україна, мають сприяти іншим державам в отриманні та використанні цих можливостей на взаємовигідних умовах.
Процес залучення країн світу до міжнародної космічної діяльності є закономірним та невтримним. Спроби перешкоджання розвитку цього процесу лише завдадуть шкоди авторитету будь - яких міжнародних організацій чи режимів. Правильний вибір — контролювати розвиток процесу. Досвід України підтверджує, що участь країн - членів Режиму спільно з іншими країнами в міжнародних космічних програмах (проектах) є запорукою забезпечення норм нерозповсюдження у повному обсязі.
Гаазький кодекс поведінки проти
Розповсюдження балістичних ракет (ГКП)
Метою запровадження Міжнародного кодексу поведінки проти розповсюдження балістичних ракет є прагнення максимально розповсюдити ідею тотального запобігання неконтрольованому розповсюдженню ракетних технологій.
До Гаазького кодексу поведінки проти розповсюдження балістичних ракет (ГКП) Україна приєдналася у жовтні 2002 року разом з 92 іншими країнами світу. На цей час кількість країн, що приєдналися, вже давно перевищує сотню, процес приєднання триває.
Враховуючи значення цього документа, краї - нами-учасницями було прийнято рішення назвати його Гаазьким.
Участь в ГКП передбачає міждержавні та національні заходи запобігання та приборкування країнами-учасницями будь-якого розповсюдження систем балістичних ракет, здатних доставляти зброю масового знищення.
Передбачається також впровадження в рамках ГКП заходів транспарентності з належним га достатнім рівнем деталізації для зміцнення довіри та сприяння режиму нерозповсюдження. Планується проведення щорічних міжсесійних засідань Групи технічних експертів та сесійного засідання в рамках ГКП.
Виходячи з цього, в одній з країн-учасниць — Австрії — створено виконавчий секретаріат для збору та поширення документів щодо заходів зміцнення довіри. В інших країнах-учасницях створюються національні контактні пункти для виконання аналогічних функцій на національному рівні через здійснення обміну з згаданим виконавчим секретаріатом.
На цей час відповідно до вимог Розпорядженням КМ України від 31 березня 2004 р. № 185-р «Про заходи щодо дотримання Україною положень Гаазького кодексу поведінки проти розповсюдження балістичних ракет» виконання функцій національного контактного пункту - України покладено на Національне космічне агентство України.
Протягом 2003—2005 років НКАУ для забезпечення прозорості та транспарентності в рамках ГКП були направлені через МЗС України попередні повідомлення про пуски космічних ракет- носіїв за програмою «Сі Лонч» та щорічні декларації щодо політики України стосовно пусків ра - кет-носіїв.
Перші роки реалізації ГКП засвідчили, що добровільний характер його положень та дискретність форм надання інформації сприяють встановленню довіри між країнами у галузі ракетного нерозповсюдження.
На даному етапі механізми реалізації Кодексу знаходяться ще на стадії формування і його імплементація значною мірою відбувається на основі національних преференцій. У рамках Кодексу поки що не сформувалася повна єдність поглядів щодо чітких механізмів його імплементації щодо:
— форми щорічних декларацій визначення країни, яка провинна представляти до виконавчого секретаріату ГКП попередні повідомлення про пуски та випробувальні польоти балістичних ракет і космічних ракет-носіїв;
— передачі конфіденційної інформації, зокрема. щорічних декларацій, з використання спеціальних технологій.
На цей час головною метою Кодексу є залучення до членства в ньому максимальної кількості країн-у час ниць Організації Об'єднаних Націй, маючи на меті отримання офіційного стаїусу в рамках ООН.
Позиція України стосовно ГКП полягає у впевненості, що сама ця ідея є перспективною і така, що значною мірою сприяє запобіганню не - контрольованого розповсюдження ракетних технологій.
Список використаних джерел
1. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» від 28 січня 2004 р. № 86.
2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення» від 20 листопада 2003 р. № 1807.
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», від 20.02.2003. № 549—15.
И. Н. Чуприн
Обеспечение исполнения международных обязательств Украины в сфере нераспространения ракетной техники.
В статье автор рассматривает проблемы государственного обеспечения обязательств Украины в сфере нераспространения ракетной техники и ядерного оружия.
5 Milde № The Chicago Convention — are major amendments necessary or desirable 50 years later? // 1994 Annals of Air and Space Law Vol. XIX-I. P. 401 — 447.
6 llaanappel P. P.C. Multilateralism and economic block forming in inter — national air transport //1994 Annals of Air and Space Law. Vol. XIX-1. P. 279 etc.
' Протокол «Про поправки до конвенції для уніфікації деяких правил, шо стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаної в Варшаві 12 жовтня 1929 року» Гаага 28 вересня 1955 р. Система «ПРАВО» — 1998—2002 ІАЦ «Біт». Розробка— Коноваленко А„ Ясенєв.
4 Додаткова Конвенція до Конвенції «Для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, які здійснюються особами, які не є перевізниками за договором» 1 травня 1964 року. Система «ПРАВО» — 1998—2002 ІАЦ «Біт». Розробка —- Коноваленко А., Ясенсв.
6 Мапкіем/ich R. H. The liability Regime of the Interna
Tional Air Carrier. — Kluwer. Netherlands, 1981. — P. XXV.
1 Международное космическое право: Учебник / Отв. ред. A. C. Пирадов. — М.: МО, 1985. — С. 21.
3 Новое в космическом праве: на пути к международному частному космическому праву / Сб. ст.-М.: ИГПАН, 1990.- С.6.
' Космос на рубеже тысячелетей: Венская декларация
О космической деятельности и развитии человеческого
Нию космического пространства в мирных целях. Док.
ООН A/CONF. 184/6. — Нью-Йорк: Изд-во ООН. 1999. — С. 1—5.
Лемы.—М.: LAW: [ТЕИС], 1994, —С. 137.
" Международное частное право. Современные проблемы.—М.: LAW: [ТЕИС], 1994, —С. 64—67.
1 Космическая биология и медицина. Совместное российско-американское издание: В 5 т. / Под общ. ред.
О. Г. Газенко и др. — М.: Наука, 1994—1997.
України» // ВВРУ. — 2003. № 39. Ст. 351.
6 Бєглии О. Закон України «Про космічну діяльність» і витоки національного космічного права // Космічна наука і технологія. — 1996. — Т. 2: № 5—6. — С. 13—16.
'' Там же. — С. 35.
’ Там же. — С. 8.
Ст. 9 Конституції України // Відомості Верховної Ради, 1996. — № ЗО. — С. 141.
[1] Хоча жодний чинний міжнародно-правовий акт до цього часу не наводить загальновизнаного формулювання поняття «космічного об’єкта»
[2] На английском языке: Convention on International Civil Aviation, 7 December 1944,15 UNTS 295; ICAO Doc.7300/8 (последнее издание).
[3] В основном, это работы следующих авторов: Бала- ховский ЯМ. Разрешение споров в международном воздушном праве (роль Совета ИКАО) // Советский ежегод
Ник международного права. 1984. М., 1986; Нордунов В. Д. Правовой механизм деятельности международных авиационных организаций / Ответственный редактор Ю. Н. Ма-
[5] Rocha E. V. Toward a new International Civil Aviation Convention?// 1994 Annals of Air and Space Law. Vol. XIX-I. P. 477.
Weber L. EEC transport liberalization and the Chicago Convention // 1992 Annals of Air and Space Law. Vol. XVIM. P. 245—262.
[7] Milde M The Chicago Convention — Are Major Amendments Necessary or Desirable 50 Years Later? // 1994 Annals of Air and Space Law. Vol. 19—I. P.444—445.
S Www. aita. org/legal/index. html.
[9] 13 травня 2002 року Резолюцією ЄС №889/2002 була змінена Резолюції 2027/97. Зміни били спричинені прийняттям Монреальської конвенції 1999 року.
[10] The Montreal Convention // ICAO Docs. — Discussion Paper. — 2001. — Vol 9. — P. 12—15.
[11]IIА рамковий договір між перевізниками країн учасників на підставі якого, його учасники.
[12] Международное космическое право: Учебник. Отв. ред. Г. П. Жуков, Ю. М. Колосов.- М.: МО, 1999,- С. 132-133.
[13] Международное космическое право: Учебник / Отв. ред. Г. П. Жуков, Ю. М. Колосов. — М.: МО, 1999. — C. 18,28.
Общества / Доклад Третьей Конференции Организации Объединенных Наций по исследованию и использова
Международное частное право. Современные проб
[16] Корецкий В. М. Изб. труды: В 2 т. / T. I. — К.: Наук, думка. 1989. — С. 120—121.
[17] Денисов В. Международное право как составная часть правовой системы Украины // Юридическая практика. — 2000. — № 41. — С. 9.
[18] Селіванов В. Безпека України: нелегкий шлях становлення //Голос України. — 1997. — 6 квітня. — С. 3.
[19] Закон України «Про основи національної безпеки
[20] Див., наприклад, Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание (на русском и английском языках). — Том 1. Общие вопросы космической деятельности. Государственное регулирование / Отв. ред.
Н. Р. Малышева, ІО. С. Шемшученко. — К.: Атика, 2001. — 448 С. [7].
[22] Программа действий по дальнейшему осуществлению повестки дня на XXI век / Новая парадигма развития России в XXI веке. Комплексные исследования проблем устойчивого развития: идеи и результаты / Под ред.
В. А. Коптюга. В. М. Матросова, В. К. Левашова. 2-е изд. — М.: Academia. 2000. - С. 353—387.
[23] Новая парадигма развития России в XXI веке. Комплексные исследования проблем устойчивого развития: идеи и результаты / Под ред. В. А. Коптюга, В. М. Матросова, В. К. Левашова. 2-е изд. — М.: Academia,
2000. —С. 13.
[24] Доклад Третьей Конференции Организации Объединенных Наций по исследованию и использованию космического пространства в мирных целях. Док. ООН A/CONF. 184/6. — Нью-Йорк: Изд-во ООН, 1999. — С. 1—5, 80—87.
[25] Курдюков Г. Й. Эффективность деятельности государств по реализации норм международного права. — Свердловск, 1981. — С. 54.
‘ Денисов В. II. Развитие теории и практики взаимодействия международного права и внутреннего права // Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве / АН Украины Институт государства и права *м. В. М. Корецкого. — К.: Наук, думка, 1992. — С. 7 — 8.
[26] Там же. — С. 8—9.
[27] Бєгтш О. В. Правове регулювання світового ринку космічних послуг і технологій: ДиС. канд. юр. наук: 27.09.02. — К.,2002, —С. 139.
[28] Ст. 92 Конституції України // Відомості Верховної
Ради, 1996, —№30, —С. 163.
[30] Бєглий О. В. Правове регулювання світового ринку космічних послуг і технологій: ДиС. канд. юр. наук:
27.09.2. — К„ 2002. — С. 112.
[31] Взято з публікації: Публикации проекта «Роза Ветров» // Www. ecology. donbass. com
' Взято з публікації: Космические новости // Www. courier. com. ru.
’ Взято з публікації: Космическая консервная банка// vip. lenta. ru
' Technical Report on Space Debris, UNITED NATIONS. New York. — 1999.
0 Руководящие принципы предупреждения образования космического мусора, разработанные Межагентским координационным комитетом по космическому мусору. — Вена. 17—28 февраля 2003 г. — С. 5.
|