joomla
ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В УКРАЇНІ
Юридичний вісник. Повітряне і космічне право

УДК 347.78(045)

Т. В. Рудник, старший викладач кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту «Інститут повітряного і космічного права» Національного авіаційного університету

Юридичний інститут «Інститут повітряного і космічного права» НАУ

У даній статті автор досліджує деякі проблемні питання захисту авторського права в Україні, аналізує недоліки вітчизняного законодавства, міжнародні стандарти, а також проблеми, що вини­кають на практиці та пропонує шляхи їх вирішення.

Ключові слова: інтелектуальна власність, авторське право, вітчизняне законодавство, між­народні стандарти, інтелектуальна діяльність.



Входження України до міжнародної спіль­ноти вимагає докорінних реформ у всіх сферах суспільного життя. Наша держава прагне бути демократичною, соціальною, правовою, в якій найвищою соціальною цінністю є людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторкан­ність і безпека, а права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, це закріплює ст. 3 Консти­туції України.

Найбільшим пріоритетом в соціально-еко­номічному розвитку суспільства на сьогодні стає інтелектуальна, творча діяльність. Консти­туція України містить положення, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряд­жатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; проголошується свобода літературної, художньої, наукової творчості (ст. ст. 41, 54 . Як бачимо, на рівні Основного Закону гарантуються права інтелектуальної власності. Захист права інтелектуальної влас­ності є одним із основних напрямів державної політики з питань національної безпеки Украї­ни, що визначається в Законі України «Про основи національної безпеки» [1]. Україна рати­фікувала Угоду про партнерство і співробіт­ництво між Україною і Європейськими Співто­вариствами та їх державами-членами і тим самим взяла на себе зобов’язання продовжити удосконалення захисту прав інтелектуальної власності для забезпечення належного рівня охорони [2].

На сьогодні в Україні склались усі необхід­ні соціально-політичні та історико-правові пе­редумови для підвищення ефективності охоро­ни авторського права. Однак питання захисту авторського права потребують ретельного на­укового дослідження, це стосується як законо­давства, так і практики його застосування. Адже чинне законодавство України ще не повною мірою відповідає міжнародним стандартам та не забезпечує належного захисту авторського права.

Метою цієї статті є дослідження деяких проблем, пов’язаних із захистом авторського права в Україні, зокрема законодавчого регулю­вання, практики його застосування та винай­дення шляхів їх подолання.

Дослідженням проблем сфери інтелекту­альної власності в різні періоди займалися такі видатні вчені, як: Б. Антимонов, Г. О. Андрощук,

В. С. Дроб’язко, Р О. Денисова, В. О. Жаров, О. С. Йоффе, О. А. Підопригора, А. П. Сергєєв,

О. Д. Святоцький, Р О. Стефанчук, Р Б. Шиш­ка та ін.

За роки незалежності України було прий­нято і введено в дію низку законодавчих актів, присвячених праву інтелектуальної власності. На даний час в Україні сформована законодавча база щодо правової охорони авторського права. Основним спеціальним Законом у цій сфері є Закон України «Про авторське право і суміжні права», зокрема його розділ V називається «За­хист авторського права і суміжних прав», в яко­му передбачено широкий перелік засобів забез­печення позову в справах про порушення ав­торського права і суміжних прав. Також питан­ня охорони авторського права врегульовані статтями Книги IV Цивільного кодексу Ук­раїни, який був прийнятий 16 січня 2003 р., (на­брав чинності з 1 січня 2004 р.). Загальні засади захисту права інтелектуальної власності перед­


Бачені ч. 3 ст. 418 цього Кодексу, яка визначає, що таке право є непорушним. Кожна особа мо­же звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності згідно ст. 16. З метою приведення чинного законодавства України у сфері авторського права до вимог міжнародно - правових актів було внесено суттєві зміни За­коном України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охо­рони інтелектуальної власності» від 22 травня

2003 р. Вагоме значення для захисту авторсько­го права відіграють також міжнародно-правові акти, до яких приєдналася Україна, зокрема Всесвітня конвенція про авторське право, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Загалом можна погодитись з тим, що система охорони авторських прав відповідає міжнародним стандартам і забезпе­чує належну охорону об’єктів авторського пра­ва. Однак це не можна сказати про систему за­хисту цих прав, яка і досі залишається неефек­тивною, існуючі засоби захисту потребують удосконалення.

Таким чином, не дивлячись на спроби вре­гулювати питання захисту авторського права на законодавчому рівні, в Україні залишаються не - вирішеними багато проблем в цьому напрямку. Серед них варто виділити:

- поширення в Україні негативних тен­денцій, спрямованих на порушення авторського права. Так, згідно з проведеним дослідженням компанією IDC, у 2006 р. рівень піратства в Ук­раїні склав 84%, що є одним із найвищих у Європі, а втрати національної економіки від комп’ютерного піратства склали більше ніж 400 млн доларів на рік. У той же час середній світовий показник піратства складає 34%. IDC є міжнародною компанією, що спеціалізується на дослідженнях ринку і консалтингу, основним завданням компанії є аналіз ринків IT [3].

- правова невизначеність багатьох ключо­вих понять (наприклад, відсутнє законодавче визначення поняття твору та понять, що стосу­ються глобальної мережі Інтернет );

- відсутність контролю щодо збору, роз­поділу та виплати авторської винагороди з боку державних органів, своєчасних змін до законо­давства призвели до негативних наслідків сто­совно збору, розподілу та виплати авторської винагороди. Не укладаються належні договори між організаціями колективного управління згідно із Законом України «Про авторське пра­во і суміжні права», а в разі укладання таких до­говорів, відсутнє належне виконання їх умов,

Закон не передбачає здійснення контролю за діяльністю організацій колективного управ­ління, порядок створення та ліквідації, критерії постановки організацій на облік, організаційно - правові форми їх утворення;

- відсутність дієвих механізмів захисту ав­торського права, зокрема належного рівня відповідальності. Адже запровадження дієвого механізму захисту авторських прав дасть мож­ливість фізичним і юридичним особам ефектив­но захистити свої права;

- суперечливість законодавчих актів в сфері авторського права та ін.

Це призводить до суттєвого зростання рівня правопорушень, контрафакції та піратст­ва і вимагає пошуку засобів ефективного захис­ту авторського права, втілення в національне законодавство міжнародних стандартів у сфері права інтелектуальної власності. Варто цілком погодитися з думкою, що стимулом для ак­тивізації будь-яких напрямів творчості в кож­ній країні є ефективно функціонуюча державна система правової охорони інтелектуальної власності, що, у першу чергу, характеризується дієвим захистом інтелектуальної власності [4].

Одними з найбільш розповсюджених пору­шень прав інтелектуальної власності в Україні є піратство, особливо у сфері програмного забез­печення та плагіат, які свідчать про недоско­налість системи захисту авторського права в Україні. Боротьба з піратством має значення як з політичної точки зору, так і з економічної. Що­до політичного характеру, то він полягає в зви­нуваченнях України у низькому рівні захисту авторського права з боку міжнародної спільно­ти. Поширеною в науковій літературі є думка, що комп’ютерні програми повинні захищатися не тільки авторським, а й патентним законодав­ством. Широкого поширення набули факти не­законного розповсюдження творів у мережі Інтернет, їх публічне сповіщення у громадських місцях, закладах торгівлі, харчування тощо. Що стосується плагіату, то судові справи про плагіат надзвичайно складні, оскільки довести сам факт плагіату непросто [5].

На думку М. Мельникова, законодавець має підвищити рівень покарань за кримінальні злочини у даній сфері залежно від рівня суспільної небезпеки, а також уряд активними діями має довести суспільству, що він потурати­ме порушенням прав у цій сфері [6, С. 73]. А. М. Коваль також вважає, що на нинішньому етапі розвитку України найбільш ефективним та дієвим засобом боротьби із порушеннями ав­торського права потрібно вважати встановлен­ня кримінальної відповідальності за такі діяння [7, с. 9].

Варто частково погодитися з такими вис­новками, адже, одним тільки підвищенням рівня кримінальних покарань не вирішити про­блеми в сфері інтелектуальної власності. Не­обхідно комплексно підходити до цього.

Не останню роль у неналежному рівні захи­сту прав авторів відіграють проблеми в судовій і виконавчій владі і недовіра до них громадян. І для цього є цілком серйозні підстави:

- по-перше, більшість судових справ зво­дяться нанівець через складність у виявленні порушників, зібранні доказів порушення ав­торських прав, особливо це стосується особис­тих немайнових прав автора;

- по-друге, допускаються помилки при роз­гляді судових справ через неправильне застосу­вання законодавства щодо авторського права;

- по-третє, необізнаність суддів, відсут­ність у них спеціальних знань з права інтелекту­альної власності.

Від того, як буде захищене цивільно-право­вими, адміністративними і кримінально-право­вими засобами авторське право в Україні, пев - ною мірою можна говорити про дотримання в нашій державі конституційних прав громадян у сфері інтелектуальної власності та їх правовий захист, а також виконання міжнародних зо­бов’язань України перед світовою спільнотою. Інститут авторського права не може позитивно функціонувати без належного правового регу­лювання та відповідальності за порушення цих прав.

Україна, будучи членом ООН, Ради Європи та інших міжнародних організацій приєдналася до майже всіх міжнародно-правових актів у сфері права інтелектуальної власності і взяла на себе обов’язок виконувати їх. Очевидно, норми міжнародних стандартів є основою для розроб­ки національного законодавства, у тому числі і в сфері охорони авторського права. Отже, ефек­тивність захисту авторських прав залежить від досконалості законодавства, створення і дієвос­ті інфраструктури національної системи охоро­ни та захисту інтелектуальної власності, зокре­ма авторського права. Виникає необхідність переглянути національне законодавство з ме­тою приведення змісту багатьох нормативно - правових актів України до міжнародних стан­дартів.

Для подолання колізій і прогалин у законо­давстві про інтелектуальну власність, на думку багатьох вчених, необхідно провести кодифіка­цію у сфері інтелектуальної власності. Ще в

2004 р. поданий проект Кодексу України про інтелектуальну власність до Верховної Ради України, але, на жаль, був відхилений через низ­ку недоліків і протиріч [8, с. 61]. На нашу думку, ідея про прийняття єдиного кодифікованого ак­та для регулювання відносин інтелектуальної власності заслуговує на увагу.

На підставі викладеного, можна зробити висновок, що належний захист авторського пра­ва в Україні гальмується через недосконалість законодавства та неналежну організацію здійс­нення правосуддя і контролю, недовіру сус­пільства до судової гілки влади і загалом право­вий нігілізм.

Тому, необхідно:

- узгодити норми Цивільного кодексу Ук­раїни і спеціального законодавства в сфері ав­торського права;

- визначити на законодавчому рівні клю­чові поняття авторського права;

- провести судову реформу. Підтримується пропозиція науковців щодо створення спе­ціалізованих судів, які б розглядали справи про інтелектуальну власність, необхідності аналізу судової практики у справах щодо захисту права інтелектуальної власності та проведення її уза­гальнення Верховним Судом України;

- врахувати європейський досвід щодо за­хисту авторського права.

Література

1. Закон України від 19 червня 2003 р. «Про основи національної безпеки України» // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 351.

2. Закон України від 10 листопада 1994 р. «Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськи­ми Співтовариствами та їх державами-члена­ми» // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 46. - Ст. 415.

3. Піратство в Україні в 2 рази перевищує світові показники // NEWSru. ua // Кримінал // 16 травня 2007 р. Http://www. newsru. ua

4. Паладій М. Державна підтримка інте­лектуальних досягнень нації - шлях до еконо­мічного і соціального розвитку України // Інте­лектуальна власність. - 2006. - № 5. - С. 4.

5. Кузьменко В. А. Мафия элитная. Публи­цистический практикум по авторскому праву на основе дел патоновской академии и киевских судов. - К.: «П. Яр», 1997. - 240 с.

6. Мельников М. Піратство як злочин у га­лузі авторського права і суміжних прав: погляд на проблему // Право України. - 2003. - № 4. -

С. 72-75.

7. Коваль А. М. Соціальні та кримінально- правові засади охорони авторського права і суміжних прав. Автореф. дис. ... док. філософії в галузі права. - К., 2005. - 28 с.

8. Абдуліна І. Кодекс про інтелектуальну власність зачекає? // Інтелектуальна влас­ність. - 2005. - № 2. - С. 61-65.



Т. В. Рудник

Некоторые проблемные вопросы защиты авторского права в Украине.

В данной статье автор исследует некоторые проблемные вопросы защиты авторского права в Украине, анализирует упущения отечественного законодательства, международные стандарты, а также проблемы, которые возникают в практике, и предлагает пути их решения.

In this article an author makes research of some copyright protection problems in Ukraine, analyses some deficiencies of legislation, international standards and problems that arise in practice and makes proposals to solve them.