joomla
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОСМІЧНОГО ПРОСТОРУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Юридичний вісник. Повітряне і космічне право

Кудлай Т. П., д-р юрид. наук Бстлий О. В., к-т юрид. наук

' Інститут Повітряного і космічного права НАУ, E-mail: justitia@ nau. edu. ua

2 Інститут Повітряного і космічного права НАУ. E-mail: justitia@ nau. edu. ua

Автори статті аналізують проблеми та механізми правового регулювання діяльності з дослі­дження та використання космічного простору в умовах утворення та розвитку світового ринку космічних послуг і технологій.



Найбільші науково-технічні досягнення су­часної цивілізації завжди викликали необхідність правового регулювання відносин між державами, пов’язаних із використанням цих досягнень, з огляду на те, що наслідки їх застосування мо­жуть набувати регіонального або навіть глобаль­ного характеру. Із самого початку космічної дія­льності з’ясувалося, що будь-який з її видів може зачіпати інтереси певної кількості держав, а бі­льшість видів стосується сфери життєвих інтере­сів усього міжнародного співтовариства. Це спричинило, по-перше, розподіл понять «право­мірна космічна діяльність» і «протиправна кос­мічна діяльність», по-друге, необхідність встано­вити визначений порядок провадження допусти­мої із точки зору міжнародного спілкування кос­мічної діяльності [І][12].

Таким чином, діяльність з дослідження та ви­користання космічного простору привела в дру­гій половині минулого століття до народження спеціальної галузі міжнародного публічного права — міжнародного космічного права (МКП), появу яко­го пророкували ще на поч. XX століття як пись - менники-фантасти (А. Кларк), так і видатні вітчиз­няні та зарубіжні юристи-міжнародники (Е. Лауде,

В. Зарзар, В. Мандл. Є. Коровін та ін.) [2][13].

У перші роки ери космонавтики єдиними суб’єктами космічної діяльності були виключно держави, до яких згодом приєднались міжнарод­ні (міжурядові) організації. Тому і відповідну га­лузь права — космічне право — було започатко­вано як галузь міжнародного публічного права, кодифікацією і прогресивним розвитком якого опікується Організація Об’єднаних Націй в рам­ках Комітету з використання космічного просто­ру в мирних цілях.

Процеси комерціалізації космічної діяльності в останні 20—ЗО років, насамперед супутнико - вих телекомунікацій та послуг з космічних запу­сків, потягнули за собою бурхливий розвиток світового ринку космічних послуг і технологій із залученням до операцій на ньому підприємств та організацій недержавного сектора, що привело, своєю чергою, як до зростання ваги міжнародно­го економічного права, так і активного втручання міжнародного приватного права у врегулювання діяльності розширеного кола суб’єктів цього ри­нку. У зв’язку з цими обставинами з 80-х років минулого столітгя виникає необхідність модерні­зації існуючих на той час норм міжнародного ко­смічного права.

Це дало підстави у 1990 році одному з кори­феїв вітчизняного міжнародного права, проф.

B. C. Верещетіну в збірнику, підготовленому ін­тернаціональним колективом авторів [3]', впер­ше сказати про створення умов для появи міжна­родного приватного космічного права.

Десятиліттям пізніше його висновок підтвер­джує останній російський підручник «Междуна­родное космическое право» [2], що вийшов дру­ком за редакцією визнаних радянських юристів Г. П. Жукова та Ю. М. Колосова:

«Сучасне міжнародне космічне право припу­скає космічну діяльність неурядових юридичних осіб, але для цього необхідні дозвіл і нагляд за такою діяльністю з боку держави — учасниці Договору про космос 1967 року з метою забезпе­чення її відповідності нормам міжнародного ко­смічного права. Держава несе відповідальність за

Усю космічну діяльність в космосі................ Діяльність

Приватних організацій на міжнародному ринку телекомунікаційних послуг в умовах вільної конкуренції і розвиток в ряді країн національно­го космічного законодавства створюють переду­мови виникнення міжнародного приватного кос­мічного права» [2]\

Наприкінці XX століття з’ясувалося, що роз­виток космічної діяльності, пов’язаний з експлу­атацією новітніх космічних засобів, тенденціями до інтерналізації за складом учасників і глобаль­ності за своїми наслідками, потребує радикально нових підходів до питань про контроль за діями «неурядових юридичних осіб» на національному та міжнародному рівнях. Не менш гостро поста­ли питання про правовий статус нових суб'єктів такої діяльності, про захист прав інтелектуальної власності та передачі космічних технологій, про дедалі зростаючу відповідальність держави за космічну діяльність під її юрисдикцією, про за­побігання можливій шкоді ТОЩО.

У зв'язку з процесами комерціалізації косміч­ної діяльності частка операцій на світовому кос­мічному ринку, що здійснюється приватними фі­рмами та транснаціональними корпораціями, постійно зростає, а в таких динамічно прогресу­ючих його секторах, як супутникобудування. ди­станційне зондування Землі з космосу, навіга­ційні системи га системи місцевизначення, космічні телекомунікації та комерційні космічні запуски, більшість контрактів на послуги здійс­нюється саме транснаціональними компаніями з їх особливим правовим статусом: Matra Marconi Space (заснована фірмами Великої Британії та Франції), International Launch Service Inc. (США, РФ). Sea Launch Company (Україна, США, Нор­вегія, РФ). Cosmos USA (США, РФ), Eurocot Gmbh. (ФРН. РФ). Starsem S. A. (Франція. РФ), European Aeronautic Defence and Space Company (ФРН, Франція. Іспанія, Італія), Astrium (Велика Британія, ФРН, Франція) та іншими.

І насамперед через ці обставини окремі дер­жави активізували намагання правовими засоба­ми убезпечити свої національні інтереси, актив­но розбудовуючи космічні гілки національних законодавств і укладаючи серед інших міжнаро­дних угод з космосу такі, що регулюють відпові­дну діяльність і цілі спільних підприємств з транснаціональним статусом.

Нові реалії в сфері дослідження та викорис­тання космічного простору, звичайно, не могли залишитися поза увагою Третьої конференції ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (ЮНІСПЕЙС-ІІІ), яку було проведено в столиці Австрії Відні з 19 по 31 липня 1999 року. «Визнаючи суттєві зміни в структурі та змісті світової космічної діяльнос­ті», історичну місію космічної техніки та її за­стосування для вирішення глобальних проблем людства. Конференція закликала всі держави - члени співтовариства активізувати ратифікацію або приєднання до основних договорів з міжна­родного космічного права, а разом у рамках ро­боти Комітету ООН з космосу та його Юридич­ного підкомітету докласти усіх зусиль для подальшого розвитку космічного права з метою забезпечення потреб міжнародної спільноти [4][14].

Як зазначено в документах ЮНІСПЕЙС-ІІІ, вперше форум такого рівня досить прискіпливо розглянув проблеми, які постають перед світо­вою спільнотою у зв’язку з комерціалізацією ко­смічної діяльності та дедалі більшим залученням до цієї діяльності приватного сектора га транс­національних корпорацій.

Визнаючи певну кризу міжнародного косміч­ного права (МКП) у зв’язку з новими умовами ко­смічної діяльності, насамперед, пов'язаними з її комерціалізацією та приватизацією, а також як на­слідок подальшої диверсифікації напрямів мож­ливого застосування космічної техніки і техноло­гій. Всесвітній форум проаналізував сьогоднішній стан МКП, у тому числі й невирішені на сьогодні проблеми: огляд та можливий перегляд Принци­пів. що стосуються ядерних джерел енергії в кос­мічному просторі: визначення та делімітації кос­мічного простору, а також використання геоста - ціонарної орбіти (ГСО), включаючи розгляд шля­хів і засобів раціонального та справедливого роз­поділу ресурсів ГСО без шкоди для ролі Міжна­родного союзу електрозв'язку: огляд статусу п’яти міжнародно-правових документів з космосу.

Водночас, орієнтуючись на важливість право­вого регулювання нових напрямів космічної дія­льності, у тому числі пов'язаних з дедалі біль­шою прагматизаціею цієї діяльності, акумулю­ванням її в межах світового космічного ринку, Конференція рекомендувала Комітету ООН з ко­смосу та його Юридичному підкомітету проана­лізувати й внести через Секретаріат на розгляд держав-членів пропозиції щодо нових можливих пунктів порядку денного Юридичного підкоміте­ту: порівняльний аналіз принципів МКП та між­народного екологічного права; правові аспекти проблеми космічного сміття, у тому числі огляд діючих норм міжнародного права, що можуть бути застосовані до космічного сміття; огляд Принципів використання державами штучних супутників Землі для міжнародного безпосеред­нього телевізійного мовлення та Принципів, що стосуються дистанційного зондування Землі з космосу, з метою їх можливого перетворення в договори; вдосконалення Конвенції про реєстрацію 1975 р.: розгляд Угоди про виконання Частини XI Конвенції ООН з морського права 1982 року як ти­пової моделі для сприяння більш широкому приєд­нанню до Угоди про Місяць 1979 р.; комерційні аспекти космічної діяльності (наприклад, питання прав власності, страхування та відповідальності); перегляд концепції «запускаюча держава».

«Держави — члени ООН мають в найкоротші терміни приступити до обговорення та пошуку рішень порушених актуальних юридичних про­блем і. зокрема, визнати необхідність врахування факту поширення ролі приватних організацій та фірм при розробленні нових правових норм».

До актуальних проблем регулювання косміч­ної діяльності рішеннями форуму віднесено й проблеми розробки правового режиму низьких навколоземних орбіт (ННО) з урахуванням остан­ніх змін в Конвенції Міжнародного союзу елект­розв'язку щодо статусу ННО як обмеженого природного ресурсу та питання захисту власнос­ті стосовно космічних літальних апаратів [4](’.

Окремо розглядом актуальних проблем пра­вового регулювання діяльності з дослідження та використання космічного простору в сучасних умовах міжнародного космічного права опікува­вся Практикум з космічного права у XXI століт­ті, проведений в рамках роботи Конференції Міжнародним інститутом космічного права.

Практикум констатував, що «...безперервний розвиток космічної діяльності потребує рішення зростаючої чисельності проблем. Космічна дія­льність все частіше опиняється під впливом (ді­єю) сфери міжнародного економічного права, яка поширюється та нівелює межі між публічним і приватним правом...» [4] .

Крім цього, учасники юридичного форуму у своїх виступах [5—9] наголосили, що державам - членам ООН потрібно розглянути можливі рамки координації раціонального використання глобаль­них ресурсів, пов'язаних з космічною діяльністю, у зв’язку з чим особливу увагу держави повинні зо­середити на різноманітності потреб, потенційним конфліктам, вичерпності природних ресурсів, цін­нісним показникам, вартості та активізації процесу приватизації в сфері космічної діяльності тощо.

На думку багатьох фахівців космічної галузі та експертів з космічного права, що брати участь в роботі Практикуму, вже визріла необхідність розробки кодексу поведінки, пов'язаного з кос­мічним сміттям. З огляду на це Юридичний під­комітет спільно з Науково-технічним підкоміте­том Комітету ООН з космосу могли б розглянути це питання вже в найближчій перспективі [4][15].

Таким чином. ЮН1СГІЕЙС — III не тільки ще раз довів, що подаїьша комерціаіізація косміч­ної діяльності на тлі процесів глобапізації та ін - тернаціонаїізації світової економіки, утворення міжнародного ринку продажу та закупівлі косміч­них технологій та послуг, дедалі більший розвиток міжнародного співробітництва в космічній сфері привели до значних змін у відповідних суспільних відносинах і потребують суттєвого і невідкладного удосконалення свого юридичного механізму.

Надання платних послуг з виведення на орбі­ту космічних апаратів і оренди каналів зв'язку через супутники, продаж космічних даних дис­танційного зондування Землі та комерціалізація робіт в галузі космічного матеріалознавства — ці та інші види космічної діяльності у випадку їх провадження на міжнародній основі за участі фі-

* Там же, —С. 141—144 зичних чи юридичних осіб неминуче пов’язані з необхідністю вирішення низки приватноправо­вих питань. Адже здійснення таких робіт погре­бує укладання цивільно-правових угод, встанов­лення порядку вирішення спорів через суд або арбітраж, вирішення питань власності, страху­вання, авторського та патентного права.

Більшість з цих питань вирішуються за допо­могою колізійних прив’язок до тієї чи іншої на­ціональної системи права або відсилок до відпо­відних норм міжнародних угод.

Водночас, як зазначено в [10]. «...діяльність з експлуатації новітніх засобів техніки, що нерідко має глобаїьні наслідки (а саме до таких видів на­лежить і космічна діяльність. — Авт.), вимагає розробки рачикачьно нових підходів до питань про контроль за діями господарських організацій на національному та міжнародному рівнях, про їх правовий статус, відповідаїьності держави за діяльність підпорядкованих йому юридичних осіб, запобігання можливій екологічній та іншій шкоді та її компенсації. У відповідних сферах мова, цілком імовірно, повинна йти про зміни у співвідношенні публічно-правового та приватно­правового методів регулювання, переходу до які­сно нового рівня взаємодії міжнародного догово­ру та національного законодавства» [ІО]4.

У зв’язку з цим назежить зазначити, що учас­ники світового торговельного обміну розпочаїи самостійний пошук альтернативних міжнародно­му приватному праву засобів правового регулю­вання їх відносин. У результаті цього пошуку у другій половині XX століття розпочинається спо­нтанний процес формування нового правового явища, що дістаю в юридичній літературі назву lex mercatoria або транснаціональне торгове право.

А ще раніше, на початку минулого століття, першим серед вітчизняних і зарубіжних вчених- юристів видатний український юрист-міжнарод - ник академік Корецький В. М. у своїй праці про міжнародне господарське право зміг переконли­во обгрунтувати об'єктивну необхідність міжна­родного торгівельного обміну у тій системі пра­вових норм, яку ми сьогодні називаємо трансна­ціональним торговим правом (lex mercatoria). Як справедливо зазначав В. М. Корецький. «...раз існують світогосподарські відносини, значить, повинні існувати (і дійсно існують) норми, що регулюють ці відносини. А раз існують норми, що регулюють цю групу відносин, то (за виклю­чного розвитку узагальнюючих тенденцій в праві) повинна була народитися система цих норм» [11][16].

На думку В. М. Корецького, оскільки «міжна­родний торговий оборот не знаходить підходя­щих норм в офіційних джерелах, він шукає шля­хи позадержавного регулювання». Під цим В. М. Корецький мав на увазі типові договори, міжнаро­дні звичаї та комерційну практику, тобто все те, що сьогодні йменується нормами транснаціонального торгового права (lex mercatoria.) Надзвичайно важ­ливе значення має також висновок, зроблений В. М. Корецьким відносно переваг методу єдиного і без­посереднього правового регулювання в галузі між­народних комерційних відносин» [10]".

Продовжуючи ідеї В. М. Корецького. один з йо­го учнів проф. В. Денисов доводить, що «транс­національне право як новий тип системи норм, що регулює «світогосподарські відносини», «...повинне складатися з відповідних норм міжнародного публі­чного права, міжнародного приватного права та на­ціонального права і координувати відносини не тільки між державами, а й взаємозв’язок з міжнаро­дними міжурядовими організаціями, приватними корпораціями та індивідами, які разом складають єдиний економіко-правовий простір» [12][17].

Це надає змогу зробити висновок, що правові механізми регулювання сучасної космічної дія­льності знаходяться в кількох площинах: міжна­родного космічного права (регулювання відно­син держав і міжурядових організацій в процесі космічної діяльності), міжнародного економічно­го права (правовідносини, пов’язані з міжнарод­ною торгівлею космічною технікою та техноло­гіями), міжнародного приватного права (майнові та немайнові правовідносини, обтяжені інозем­ним елементом), транснаціонального торгового права (правовідносини за участі ТНК, банків, підприємств та індивідів, які беруть участь у зо­внішньоекономічних операціях, а також держав і міжурядових організацій, у тій мірі, в якій вони висту пають як міжнародні комерсанти) і націо­нального права (державне регулювання, насам­перед, ліцензування та експортний контроль, обов’язкове страхування, патентне право тощо).

З еволюцією космічної діяльності від вирі­шення чисто дослідницьких завдань до дедалі більш широкого економічного використання ко­смічної техніки, з глобалізацією міжнародних економічних відносин і утворенням світового ко­смічного ринку «...формується і єдиний правовий простір — транснаціональне космічне право: система правових норм, які регулюють відно­сини суб’єктів світового ринку космічних по­слуг і технологій і належать до різних систем права: міжнародного публічного, міжнародно­го приватного, національного та транснаціо­нального торгового...» [13]

Наукова розробка сучасних проблем правово­го регулювання космічної діяльності є вкрай ак­туальною саме сьогодні у зв’язку з подальшою диверсифікацією прикладних напрямів цієї дія­льності (крім перелічених вище, це, насамперед, поява чи планування таких «екзотичних» поки що видів, як виробництво надчистих матеріалів і біопрепаратів в умовах мікрогравітації, косміч­ний туризм, розробка корисних копалин на асте­роїдах та інших небесних тілах, поховання радіо­активних відходів тощо) та істотною активі­зацією на космічному ринку недержавного сек­тора, насамперед ТНК з їх невизначеним право­вим статусом.

Список використаних джерел:

1. Международное космическое право / Авт. кол. под ред. А. Пирадова. — М.: Международные отно­шения. 1985. — 344 с.

2. Международное космическое право: Учебник / Ore. ред. Г. П. Жуков, Ю. М. Колосов. — М.: МО, 1999. — 360 с.

3. Новое в космическом праве: на пути к между­народному частному космическому праву / Сб. ст.

М.: ИГПА'н, 1990. — 149 с.

4. Доклад Трегьей конференции Организации Объе­диненных Наций по исследованию и использованию космического пространства в мирных целях. Док. ООН A/CONF. 184/6, —Нью-Йорк: Изд-воООН. 1999,— 174с.

5. Copal V. Existing UN Space Treaties: Strengths and Needs / Therd United Nations Conference on the Exploration and Peaceful Uses of Outer Space / Workshop on Space Law in the 21st Century. — Vienna. 20—24 July 1999: UN Publ. — P. 1 — 11.

6. Van Fenema P. Expanding Global Launch Ser­vices. Ibid.. P. 13—28.

7. Lyall F. Expanding Global Communications Ser­vices. Ibid.. P. 29—51.

8. Gabrynowicz J. Expanding Global Remote Sen­sing Services. Ibid., P. 53 90.

9. Malanczuk P. Possible International Regulatory Frameworks, including Legal Conflict Resolution in Expan­ding Space Commercialization. Ibid., P. 111 — 114.

10. Международное частное право. Современные проблемы. — М.: LAW: [ТЕИС], 1994. — С.64 — 137.

11. Корецкий В. М. Избранные труды: В 2 т. / Т.1.

К.: Наукова думка, 1989. — C. 12Q—193.

12. Денисов В. Международное право как состав­ная часть правовой системы Украины // Юридическая практика. — 2000. — .N? 41. — С. 9.

13. Бєглий О. Правові проблеми регулювання сві­тового ринку космічних послуг і технологій / Матері­али VI Міжнародної науково-технічної конференції «АВІА-2004». — Т. 6. — K.: НАУ, 2004. — С. 85—90.