УДК 340.134 (045)

Г. В. Рибікова, старший викладач кафедри кримінального права і процесу Юридичного інституту «Інститут повітряного і космічного права» Національного авіаційного університету

Юридичний інститут «Інститут повітряного і космічного права» НАУ

У статті звертаєься увага на необхідність розгляду питання розроблення критеріїв кла­сифікації правової експертизи нормативно-правових актів та пропонується перелік видів пра­вової експертизи в межах певного критерію

Ключові слова: правова експертиза, предмет вивчення експертизи, ознаки експертизи, ви­ди експертиз.

Розвиток і зміна законодавства України неможливі без наукової обґрунтованості пра- вотворчих рішень, теоретичного доведення нових підходів до правових актів. Якість пра­вової норми служить досягненню цілей регу­лювання - визначення людської поведінки. Ця якість забезпечується юридично-правиль­ною побудовою норми поведінки в тексті нормативно-правового акта. Підготовча робо­та з розробки нормативно-правового акта є складною та відповідальною діяльністю, де застосовуються як теоретичні напрацювання, так і практичні навички. Підвищення ролі на­уки в правотворчості - необхідна умова підвищення якості та ефективності норма­тивно-правових актів, які приймаються в Ук­раїні. Активізація правотворчої діяльності та зростання інтересу до вдосконалення цього процесу тягне за собою й збільшення про­блемних питань, вирішення яких вимагає спеціальних досліджень з використанням відповідних знань. Усе ширшого застосуван­ня в процесі правотворчості набуває експер­тиза, зокрема правова, як одна з найваж­ливіших форм використання спеціальних знань, оскільки залучення експертів, а отже, фахівців у певній галузі науки, дає мож­ливість для всебічного і повного вивчення проекту нормативно-правового акта і розроб­ку рекомендацій для його удосконалення. Вчені і практики відмічають недостатньо ви­сокий рівень підготовки нормативно-право­вих актів, а з їх прийняттям не завжди вно­сяться зміни до чинних нормативно-право­вих актів. Ці проблеми й покликана вирішу­вати правова експертиза. Питання правової експертизи потребує детального вивчення та нормативного врегулювання. З наукової точ­ки зори потребують дослідження такі елемен­ти, як мета, завдання, методи проведення пра­вової експертизи, її суб’єктно-об’єктний склад та інші. Зокрема, певне місце в системі вивчення правової експертизи нормативно - правових актів займає дослідження її видів, яке на сьогоднішній день недостатньо ком­плексно розробено. У правовій науці дослідженню проблем правової експертизи нормативно-правових актів, зокрема її кла­сифікації, приділялося не дуже багато уваги. Дані питання розглядалися у працях вітчиз­няних і зарубіжних вчених, таких як: І. Л. Бра­уде, Робер К. Бержерон, А. Г. Гузнов, Т. О.Ді- дич, Н. Железняк, А. А. Кененов, В. Коростей,

А. С. Піголкін, С. В. Полєніна, О. В. Селезньо - ва, В. Ю. Рагозін та ін.

Мета цього дослідження полягає в тому, що воно дає змогу зробити комплексний аналіз та систематизацію предмета вивчення експер­тизи, виокремлює юридично значимі ознаки кожного виду експертизи та сприяє розробці теоретичних положень, спрямованих на вдос­коналення законодавства в цій сфері. До за­вдань, що потребують свого вирішення в про­цесі наукового дослідження можна віднести:

1. розроблення критеріїв поділу правової експертизи нормативно-правових актів на види;

2. виокремлення окремих видів правової експертизи нормативно-правових актів в ме­жах певного критерію.

Проведемо класифікацію за групою ознак з використанням системно-структурного ме­тоду дослідження. В залежності від кількості фахівців, які беруть участь в експертизі, вона може бути одноособовою або груповою. Од­ноособова експертиза має певні недоліки, ко­ли залишається ймовірність суб’єктивізму, припущення помилок через відсутність сто­роннього контролю в процесі роботи. Однак така експертиза може мати переваги в часі, особливо стосовно невеликого за обсягом до­кументу. Групова експертиза передбачає про­ведення її групою кваліфікованих фахівців. Доцільно залучати до групи юристів різних за спеціалізацією та досвідом роботи. На нашу думку, склад робочої групи можна формувати як з представників теоретичної правової на­уки, так і з спеціалістів-практиків для забез­печення розгляду якомога ширшого кола пи­тань. Групова правова експертиза дає змогу забезпечити більш всебічну та об’єктивну оцінку проекту нормативно-правового акта, але під час її проведення можуть виникати труднощі, пов’язані з формулюванням єдиної думки експертів. За підставами проведення експертиза може бути попередньою, первин­ною, повторною, додатковою та контрольною.

Попередня експертиза проводиться, як правило, з метою з? ясування відповідності формальних ознак об? єкта експертизи, вста­новленим нормам та вимогам. Цей вид екс­пертизи в основному проводять замовники експертизи силами своїх спеціалізованих підрозділів або шляхом залучення незалеж­них експертів.

Первинна експертиза є основним видом експертизи. Цей вид експертизи передбачає здійснення всіх необхідних заходів у процесі підготовки обґрунтованого висновку щодо об’єктів експертизи, які передаються заінте­ресованими фізичними та юридичними осо­бами замовниками експертизи на аналіз та оцінку експертним організаціям, установам, експертам або колективам експертів.

Повторною правовою експертизою мож­на вважати таку, яка проводиться вдруге в ме­жах предмета первинної експертизи або згідно з новим предметом, якщо у замовника експертизи виникли обґрунтовані зауважен­ня стосовно висновку первинної експертизи. Ще однією підставою для проведення по­вторної експертизи може бути випадок, коли закінчився термін дії експертного висновку, якщо він був визначений. Тобто, право на­правляти проект на повторну експертизу має замовник. На нашу думку, до проведення по­вторної експертизи слід організувати «круглі столи» за участю розробників проекту для пояснення своїх зауважень. Повторну експер­тизу може проводити один експерт або робо­ча група, яка проводила первинну експертизу, або інші експерти.

Додаткову правову експертизу, на нашу думку, слід проводити в разі внесення до про­екту нормативно-правового акта у процесі його доопрацювання істотних змін і допов­нень, одержанні інформації, що потребує екс­пертної оцінки, а також у разі зміни соціаль­но-економічних відносин, що становлять предмет правового регулювання даного про­екту, тобто при виникненні нових обставин. Проведення її доцільно рекомендувати про­вести тому ж експерту або тій групі експертів, які проводили первинну експертизу.

У разі заперечення замовником вис­новків раніше проведених експертиз, наяв­ності істотних розбіжностей між висновками первинної та повторної експертизи щодо про­екту нормативно-правового акта, а також ви­явлення під час здійснення контролю за до­держанням методики проведення експертизи або істотних відхилень від порядку проведен­ня первинної, повторної чи додаткової екс­пертизи може бути призначена контрольна експертиза. Контрольна експертиза може здійснюватися з ініціативи замовника, ор­ганізатора для перевірки висновків первин­ної експертизи або з ініціативи фізичних чи юридичних осіб, заінтересованих у спросту­ванні окремих положень, частин або в цілому висновків раніше проведених експертиз.

Доцільно встановити правило, за яким право призначення контрольної експертизи, визначення порядку проведення та експертів надається найбільш авторитетній науково - правовій установі держави. В такому разі за­мовлення на проведення контрольної експер­тизи слід подавати замовником до цієї уста­нови.

На нашу думку, до проведення контроль­ної експертизи не слід залучати експертів, які брали участь у проведенні інших видів екс­пертизи цього проекту.

В залежності від об’єкту експертиза може бути проведена щодо концепції нормативно­правового акта, проекту закону, нормативно - правових актів парламенту, глави держави, уряду, центральних органів виконавчої влади, органів регіональної влади тощо.

За ініціативою проведення експертиза може бути обов’язковою або добровільною. Перелік суб’єктів правотворчості, проекти нормативно-правових актів яких підлягають обов’язковій експертизі, ми вважаємо, має встановлюватися законом. Відповідно ці два види експертизи повинні розрізнятися за суб’єктами її проведення та юридичною си­лою висновків експертизи.

За замовником проведення експертизи можна виділити експертизу, яка ініційована органами влади, організаціями, громадянами. Російські вчені виділяють офіційну та не­офіційну експертизи законопроекту. При цьо­му, офіційна експертиза проводиться на підставі звернення до експертної організації уповноважених органів парламенту. До таких суб’єктів Регламент Державної Думи відно­сить Державну Думу в цілому, а також комітет, відповідальний за законопроект. Не­офіційна експертиза може бути проведена на підставі звернення не уповноваженого органа парламенту, а також з приводу проекту зако­ну, який не отримав статус законопроекту [1, с.91]. Автор схиляється до думки, що такі ви­ди експертиз як обов’язкова і добровільна, офіційна, та неофіційна мають однакове змістовне наповнення.

В залежності від стадії правотворчості можна виділити експертизу, яка проводиться на стадії апробації нормативно-правового ак­та або експертизу, яка проводиться на стадії реєстрації нормативно-правового акта. За цією ж підставою вчені Ю. М. Грошовий та

В. Я. Тацій виділяють попередню, проміжну і остаточну експертизи [2, с.34]. На думку ав­тора, потрібно уточнити, на якому етапі пра - вотворчості проводиться кожна з наведених видів експертиз. Пропонуємо вважати попе­редньою експертизою експертизу ідеї або концепції правового регулювання майбутньо­го нормативно-правового акта, особливо це стосується законів. З іншого боку недоціль­ним є проведення попередньої правової екс­пертизи щодо всіх видів нормативно-право­вих актів. Автор вважає за доцільне проведен­ня попередньої правової експертизи норма­тивно-правових актів центральних держав­них органів влади. В свою чергу, проміжна ек­спертиза — це експертиза проекту норматив­но-правового акта, яка має бути обов’язковою щодо кожного нормативно-правового акта. Дискусійним залишається питання щодо виз­начення етапу проведення остаточної експер­тизи нормативно-правового акта. Пропо­нуємо вважати остаточною експертизу, яка проводиться після врахування всіх зауважень до нормативно-правового акта та припинення дискусій щодо нього, перед підписанням його уповноваженою посадовою особою.

За суб’єктами проведення правової екс­пертизи щодо проектів нормативно-правових актів чинного національного та європейсько­го законодавства В. Коростей виділяє два ви­ди правової експертизи: внутрішня і зовніш­ня [3, с.123].

Актуальним є питання стосовно кон­трольної або “«вторинної» експертизи чинно­го нормативно-правового акта по висновках його практичної реалізації за певний період. Такий вид експертизи, на нашу думку, має включатися до планів правотворчої діяль­ності. Вона може бути частиною системи постійного аналізу стану нормативно-право­вих актів та сприяти усуненню можливих колізій. Питання контрольної або «вторин­ної» експертизи чинного нормативно-право­вого акта за результатами його практичної ре­алізації за певний період ще потребує деталь­ної розробки. Стосовно законів вона повинна включатись до планів законотворчої діяль­ності. Така експертиза може бути частиною постійного моніторингу стану законодавства. Про актуальність такої системи вже не раз го­ворилось вченими [4, с.13]. Водночас така си­стема сприяє уникненню колізій в законо­давстві, коли існує велика кількість фактично не чинних, але формально не скасованих норм. Певні норми з цього приводу передба­чені наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку скасування рішення про державну реєстрацію норматив­но-правових актів, занесених до державного реєстру» від 31.07.2000 N 32/5. Відповідно до цього наказу перегляд зареєстрованого нор­мативно-правового акта з метою скасування рішення про його державну реєстрацію здійснюється реєструючим органом, зокрема у разі надходження пропозицій від від органів виконавчої влади, інших юридичних осіб, громадян та з власної ініціативи. При надход­женні пропозицій орган державної реєстрації їх аналізує, здійснює перегляд нормативно­правового акта, щодо якого надійшла пропо­зиція, на відповідність чинному законодавст­ву станом на момент перегляду та приймає відповідне рішення залежно від результатів перегляду. Якщо під час перегляду виявлено, що зареєстрований нормативно-правовий акт видано суб’єктом нормотворення з порушен­ням законодавства, зокрема з перевищенням компетенції, рішення про державну реєстра­цію такого акта може бути скасовано органом державної реєстрації у відповідному порядку.

Виходячи з вищенаведеного для удоско­налення правової експертизи нормативно - правових актів необхідно:

1. визначити в нормативно-правовому акті, наприклад в Законі України «Про нор­мативно-правові акти», обов’язковість право­вої експертизи, як однієї із стадій підготовки нормативно-правового акта;

2. проводити правову експертизу кон­цепцій найбільш суспільно важливих норма­тивно-правових актів з урахуванням особли­востей її об’єкта;

3. для професійного та незалежного про­ведення правової експертизи визначити най­більш авторитетні і кваліфіковані юридичні структури;

4. запровадити проведення правової екс­пертизи чинних нормативно-правових актів на підставі матеріалів про їх практичне засто­сування;

Виконання вищезазначеного може стати підґрунтям для істотного підвищення ефек­тивності правотворчості, зміцнення її норма­тивно-правової бази, покращення діяльності органів державної влади і управління при прийнятті нормативно-правових актів, що сприятиме повноцінному розвитку націо­нальної системи права та побудові правової держави.

Література

1. Гузнов А. Г. та ін. Современный законо - дательныйпроцес:основные институты и по­нятия / А. Г. Гузнов, А. А. Кененов, Т. Э. Рожде­ственская. - Смоленск.: Изд-во Траст-Има - ком, 1995. — 96 с.

2. Актуальні проблеми законодавчого процесу в Україні.: Матеріали наук.-практ. конф., м. Киів, травень 1996 р./ Ю. М Грошо­вий., В. Я. Тацій. - К.: Інститут законодавства ВРУ, 1996. - С. 34.

3. В. Коростей. Проблеми правотвор­чості в Україні // Право України. - 2004. — № 3. — С. 123.

4. О формах взаимодействия законода­тельных (представительных) органов госу­дарственной власти субъектов Российской Федерации. — Сборник «Из опыта работы за­конодательных (представительных) органов государственной власти субъектов Россий­ской Федерации. Выпуск №11. - М.: Органи­зационное управление Аппарата Государст­венной Думы, 2000. — С.13.

Г. В. Рибшова

Виды правовой экспертизы нормативно-правовых актов.

В статье обращается внимание на необходимость рассмотрения вопроса разработки критериев классификации правовой экспертизы нормативно-правовых актов и предлагается перечень ви­дов правовой экспертизы в пределах определенного критерия.

The objects of the research in the article are a problem of making criterions of classification of legal acts law examination and a problem of suggesting the enumeration of kinds of law examination within definite criterion.