joomla
СУТНІСТЬ ОБМЕЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Юридичний вісник. Повітряне і космічне право

УДК342.7:343.211.4 (045)

В. В. Назаров,

Кандидат юридичних наук, доцент

У роботі досліджено сутність обмеження конституційних прав громадян в оперативно-розшуковій діяльності, характер повноважень органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, внесені пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства щодо обмеження конституційних прав громадян під час проведення оперативно-розшукових заходів.

Ключові слова: оперативно-розшукова діяльність, органи дізнання, права людини, обмеження конституційних прав.



Сучасні тенденції злочинності, її організова­ний характер, поява нових форм і способів вчи­нення злочинів (торгівля людськими органами, тероризм і захоплення заручників, викрадення людей тощо), високий ступінь озброєності й аг­ресивності, законспірований характер злочин­них груп і формувань, система їх організованої протидії будь-якому соціальному контролю, сер­йозна, продумана підготовча робота, а також пла­нова діяльність, пов’язана зі знищенням і прихо­ванням слідів злочинів примушує державу вико­ристовувати найбільш дієві негласні засоби і ме­тоди протидії, що спричиняє у певних випадках до обмеження конституційних прав громадян.

Розкриттю сутності оперативно-розшукової діяльності та обмеженню конституційних прав і свобод людини приділяли увагу Бандурка О. М., Сервецький І. В., Ануфрієв М. І., Гордієнко С. Г., Хомколов В. П., Овчинський С. С., Панфілов В. В., Лузгін І. М. та інші. Однак враховуючи постійне удосконалення нормативно-правової бази з цього питання, окремі аспекти проведення оператив - но-розшукової діяльності потребують подальшо­го дослідження.

Метою цієї роботи є розкриття сутності опе - ративно-розшукової діяльності, її заходів, що по­в’язані з тимчасовим обмеженням прав людини.

В Україні оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на засадах дотримання прав і свобод людини та громадянина. При здійсненні опера - тивно-розшукових заходів не допускається по­рушення конституційних свобод людини і гро­мадянина. Окремі обмеження цих свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть за­стосуватись лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжко­го злочину, та у випадках, передбачених законо­давством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.

Як зазначає Бандурка О. М., оперативно-роз - шукова діяльність являє собою найбільш результа­тивну державно-правову форму боротьби зі зло­чинністю [1, с. 113]. Погорецький М. А. підкреслює, що за даними зарубіжних і вітчизняних фахівців, понад 85 % злочинів розкривається оперативно - розшуковими органами із застосуванням опера - тивно-розшукових заходів, оскільки виконати зав­дання кримінального судочинства лише кримі­нально-процесуальними засобами (ст. 2 КПК Ук­раїни) неможливо [2, с. 36]. Отже, як слушно зау­важує Томін В. Т., кримінальний процес без опе - ративно-розшукової діяльності в більшості ви­падків провадження у серйозних справах безси­лий, оперативно-розшукова діяльність без виходу через кримінальний процес - безплідна [3, с. 4].

Водночас, використання оперативно-розшу - кових засобів боротьби зі злочинністю вимагає надзвичайної обережності. Не можна не відзна­чити негативні побічні наслідки цієї діяльності, тобто негласний характер більшості оперативно - розшукових дій; обмеженість прав осіб, відносно яких такі заходи проводяться; відсутність гаран­тій, наявних в кримінально-процесуальній сфе­рі, закритість деяких з них. Проте це не може слу­гувати підставами для повної відмови від мож­ливості використання оперативно-розшукових


Даних в ході доказування за умови строгого, жорст­кого контролю за вказаною діяльністю.

Розглядаючи питання про співвідношення оперативно-розшукової діяльності і конституцій­них прав людини і громадянина в цілому, варто, на нашу думку, враховувати наступне. Втручан­ня правоохоронних органів в приватне життя людини може вважатися правомірним лише за наявності реального контролю за законністю і обґрунтованістю оперативно-розшукової діяль­ності. Саме тому законодавець увів судовий і відомчий контроль, а також прокурорський на­гляд за цією діяльністю.

Крім того, таке втручання повинне бути ви­нятково вибірковим і не носити загального ха­рактеру. Межі втручання в приватне життя не­обхідно порівнювати з тими цінностями, що за­хищаються Конституцією України.

Проблема визначення оптимального рівня, за якого допускається обмеження прав людини при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, мабуть, не має ідеального вирішення. В рамках останнього відбувається конфлікт двох цілей: з одного боку, злочин наносить шкоду правам осо­би, з іншого - в ході названої діяльності можли­ве обмеження прав людини, зокрема і тієї, яка, як може з’ясуватися пізніше, до вчинення злочину не причетна.

Ствердження про те, що оперативно-розшу - кова діяльність за своєю правовою природою ан- тиконституційна як така, оскільки суперечить основним положенням, що закріплені в Консти­туції Україні, прихильники заборони як здійс­нення оперативно-розшукової діяльності в ціло­му, так і використання її результатів в процесі доказування в кримінальному судочинстві зо­крема, наполегливо не бажають визнавати голов­не: ч. 2 ст. 64 Конституції України прямо перед­бачає можливість обмеження законом консти­туційних прав і свобод людини і громадянина, до яких відносяться також і право на недотор­канність приватного життя, житла, особисту і сімейну таємницю, і можливість збору, зберіган­ня, використання і розповсюдження інформації без згоди відповідної особи тією мірою, в якій це необхідно з метою захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров’я, прав і законних інте­ресів інших осіб, забезпечення оборони країни і безпеки держави. Отже, відповідний галузевий закон про підстави, умови, методи і способи здійснення оперативно-розшукової діяльності повністю укладається в конституційне русло, а сама оперативно-розшукова діяльність не може бути довільно оголошена неконституційною.

Здійснення негласних оперативно-розшуко - вих заходів з дотриманням вимог конспірації і засекречування відомостей в галузі оперативно - розшукової діяльності само по собі не порушує конституційних прав людини і громадянина, ос­кільки проведення вказаної діяльності об’єктив­но неможливе без значного ступеня секретності, а вирішення у кожному конкретному випадку питання про те, чи є конкретні матеріали, що на­дані оперативними службами, достовірними і допустимими, і чи можуть вони використовува­тися як докази відноситься до ведення суду, який має право визнати їх такими або мотивова­но відкинути.

Крім того, застосування негласних сил, засо­бів і методів оперативно-розшукової діяльності соціально виправдане наявністю суперечностей логіки конфронтації, ініціаторами яких виступає не держава, а злочинні елементи, що вступили в конфлікт із законом і правилами соціального спів­життя.

Практичний аспект цього питання полягає в тому, що протидія злочинних елементів встанов­леному в суспільстві правопорядку створює си­туацію, коли відмова від оперативно-розшуко - вих (гласних і негласних, пошукових, розвіду­вальних і контррозвідувальних) заходів може спричинити ситуацію, за якої відмова від опера - тивно-розшукової діяльності рівнозначна капі­туляції перед антисуспільними елементами, ви­знанню безсилля держави і суспільства в успіш­ному вирішенні соціально-політичних питань, викоріненні злочинності та усуненні причин, що її породжують.

Звідси випливає принциповий висновок про те, що, створюючи і розвиваючи таку державно- правову інституцію, як оперативно-розшукова діяльність, держава діє не лише з міркувань мо­ральної необхідності, а й виходить з основного конституційного принципу, який декларує, що утвердження й забезпечення прав і свобод люди­ни є головним обов’язком держави (ст. 3 Консти­туції).

Отже, здійснення оперативно-розшукових за­ходів, використання оперативно-технічних за­собів не може бути безмежним, оскільки вони обмежують особисті права й свободи громадян. Стаття 9 Закону України «Про оперативно-роз - шукову діяльність» містить гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової ді­яльності, де зокрема говориться: «Під час здійс­нення оперативно-розшукової діяльності не до­пускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише з санкції суду щодо особи, в діях якої є ознаки злочину, та у ви­падках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства».

Частина 14 статті 9 формулює теж саме дещо по-іншому: «оперативно-розшукові заходи, по­в’язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх припинення і роз­криття, розшуку осіб, які ухиляються від відбу­вання кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров’я, житла і майна працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України. У разі оперативної необхідності невідкладного здійснення цих заходів оператив - но-розшукові підрозділи зобов’язані протягом 24 годин повідомити суд або прокурора про за-с- тосування та підстави для їх проведення». За­уважимо, що у частині 5 йдеться тільки про опе - ративно-розшукові заходи щодо конкретної осо­би, тоді як у частині 14 - про оперативно-розшу - кові заходи, які не обов’язково прив’язані до конкретної особи.

Бандурка О. М. слушно зазначив, що сьогодні завдяки засобам масової інформації, правовому вихованню, обізнаність населення і злочинців, зокрема, про форми і методи оперативно-розшу - кової діяльності, ускладнюють роботу оператив­ного працівника, який щоразу розкриваючи но­вий злочин, має шукати нові шляхи проникнен­ня в його таємницю. Немає двох однакових зло­чинів і не може бути однакових процесів їх розк­риття. Як в кожному злочині є свої потерпілі і обвинувачені, властиві саме цьому злочину де­талі його вчинення, матеріальна і моральна шко­да, так і кожний злочин потребує своєї техно­логії розкриття і розслідування його обставин, індивідуальних оперативно-розшукових заходів, направлених на збирання інформації, встанов­лення істини з конкретного факту правопору­шення [1, с. 3]. Тому, в процесі оперативно-роз - шукової діяльності, особливо при розкритті і розслідуванні проявів організованої злочин­ності, виникає питання про можливості і межі за­стосування спеціальних сил, засобів і методів, які мають у своєму розпорядженні органи дізнання для вирішення оперативно-тактичних завдань, що за певних випадків спричиняє обмеження кон­ституційних прав.

Безсумнівно, що використання засобів конфі­денційної діяльності зумовлене об’єктивними причинами, обумовленими специфікою опера - тивно-розшукової діяльності. Без конфіденцій­них прийомів і методів практично неможливо отримати достовірну інформацію про таємні на­міри і плани організованих злочинних формувань, про їх дії, склад учасників, зв’язки, місця збері­гання злочинно добутого майна і цінностей, а значить неможливо створити умови для попе­редження і припинення їх протиправної пове­дінки.

У зв’язку з цим законодавець наділив органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, такими правами:

- опитувати осіб за їх згодою, використовува­ти їхню добровільну допомогу;

- проводити контрольні закупки товарів з ме­тою виявлення фактів протиправної діяльності;

- брати участь у перевірці фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств, установ, ор­ганізацій та окремих осіб;

- витребувати, збирати і вивчати документи та дані, що характеризують діяльність підпри­ємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчи­ненні злочину, джерело та розміри їхніх доходів;

- проводити операції із захоплення озб­роєних злочинців, припинення тяжких злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;

- негласно виявляти та фіксувати сліди тяж­кого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, зокрема шляхом проникнення опе­ративного працівника в приміщення, транс­портні засоби, на земельні ділянки;

- здійснювати проникнення в злочинну гру­пу негласного працівника оперативного під­розділу або особи, яка співпрацює з ним, із збе­реженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості;

- знімати інформацію з каналів зв’язку, зас­тосовувати інші технічні засоби отримання ін­формації;

- контролювати шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштові відправлення;

- здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно - і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів, мати гласних та негласних штатних працівників;

- встановлювати конфіденційне співробіт­ництво з особами на засадах добровільності;

- отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства;

- використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та ін­ше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби та майно, яке їм належить;

- створювати з метою конспірації підпри­ємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів;

- створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;

- застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на під­ставах і в порядку, встановлених законами Про міліцію, Службу національної безпеки, Прикор­донні війська, Управління охорони вищих поса­дових осіб України. Оперативні працівники не несуть відповідальності за заподіяну шкоду, як­що вони діяли в стані необхідної оборони або крайньої необхідності.

Але законодавець чітко не визначив, які з цих повноважень можуть істотно обмежувати конс­титуційні права громадян. Тому, на нашу думку, Закон України «Про оперативно-розшукову ді­яльність» необхідно доповнити нормою в якій передбачити:

Під час проведення оперативно-розшукових заходів, виключно з дозволу суду, уповноважені оперативні підрозділи мають право проводити оперативно-розшукові заходи, пов’язані з обме­женням прав і свобод людини:

- негласне проникнення та обстеження жит­ла чи іншого володіння особи, підприємства, ус­танови, організації;

- зняття інформації з технічних каналів зв’яз­ку з розкриттям змісту повідомлень;

- контроль за телефонними розмовами;

- контроль за листуванням, телеграфною та іншою кореспонденцією».

Отже, правомірне обмеження конституцій­них прав громадян під час проведення оператив - но-розшукових заходів полягає у тому, що це не применшення, не дискримінація, не порушення прав і свобод людини і громадянина, а це змен­шення обсягу прав, що надаються, і свобод. При цьому будь-яке обмеження прав і свобод людини і громадянина ґрунтується на законі, повинно мати легітимну ціль та бути необхідним для суспільства. Будь-яке втручання повинно бути вибірковим, а не загальнопошуковим. Норма­тивні акти, навіть відомчого рівня, а тим більше не оприлюднені чи таємні, не лише не можуть встановлювати будь-яких обмежень прав і сво­бод людини, а й регулювати порядок і підстави їх застосування, умови, межі, терміни та інші суттєві ознаки цих обмежень.

Література

1. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова ді­яльність: Підручник. Частина 1. - Харків, 2002. - 334 с.

2. Погорецький М. А. Судовий контроль та проку­рорський нагляд за використанням протоколів опе - ративно-розшукової діяльності в кримінальному процесі / М. А. Погорецький // Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 2. - С. 36-39.

3. Попов Н. М. Оперативное обеспечение досудеб­ной подготовки в уголовном судопроизводстве Рос­сии: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / Н. М. По­пов. - Нижний Новгород, 1997. - 21 с.



В. В. Назаров

Сущность ограничения конституционных прав граждан во время проведения оперативно-розыскной дея­тельности.

В работе исследована сущность ограничения конституционных прав граждан в оперативно-разыскной де­ятельности, характер полномочий органов, которые осуществляют оперативно-разыскную деятельность, внесены предложения относительно совершенствования действующего законодательства относительно ог­раничения конституционных прав граждан во время проведения оперативно-розыскных мероприятий.

V. V. Nazarov

Essence limit citizens’ constitutional rights during operational search activities.

In work probed essence of limitation of constitutional rights for citizens in оперативно-розшуковіee activity, character of plenary powers of organs which carry out operativno-rozshukova activity, suggestions are borne in rela­tion to perfection of current legislation in relation to limitation of constitutional rights for citizens during conducting of operativno-rozshukova measures.