joomla
Взаємодія військової служби правопорядку в Збройних силах України з органами державної влади, місцевого самоврядування і громадськістю
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

УДК 341 .357.6

Богдан Ринажевський, кандидат юридичних наук, здобувач Харківсько­го національного університету внутрішніх справ

Розглянуто правові підстави організації взаємодії Військової служби правопорядку в Збройних силах України по забезпеченню законності правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців.

Ключові слова: взаємодія, Військова служба правопорядку, Збройні сили України, право­охоронна діяльність, органи державної влади, самоврядування, громадськість.

Рассмотрены правовые основания организации взаимодействия Военной службы пра­вопорядка в Вооруженных силах Украины по обеспечению законности правопорядка и воен­ной дисциплины среди военнослужащих.

Ключевые слова: взаимодействие, Военная служба правопорядка, Вооруженные силы Украины, правоохранительная деятельность, органы государственной власти, само­управление, общественность.

The legal backgrounds of interaction among the Military service of law and order in the Armed Forces of Ukraine concerning the legitimacy and military personnel discipline, are considered in the article.

Keywords: interaction, Military service of law and order, Armed Forces of Ukraine, law enforcement activity, the bodies of state power, self-government, society.

Взаємодію розуміють як ділове співробітництво елементів системи для досягнення певного результату. Правове регулювання взаємодії Вій­ськової служби правопорядку України (далі - Служби правопорядку) з місцевим самоврядуванням і громадськістю здійснюється на основі за­конів України «Про Військову службу правопорядку у Збройних силах України», «Про оборону України», «Про Збройні сили України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та багатьох інших.

На органи управління Служби правопорядку державою покладено за­безпечення законності, правопорядку, військової дисципліни та захист конституційних прав і свобод військовослужбовців. Виконання цих за­вдань значною мірою залежить від погодженості та єдності всіх елемен­тів правоохоронної системи.

Взаємодія - одна з основних філософських категорій, яка відображає процеси впливу різних об’єктів один на одного, їх взаємну обумовленість і зміну стану або взаємний перехід, а також породження одним об’єктом іншого. Взаємодія являє собою вид прямого або опосередкованого, зо­внішнього або внутрішнього відношення, зв’язку [1].

Взаємодія в правоохоронній сфері, в площині якої здійснюється і пра­воохоронна функція Служби правопорядку, реалізується шляхом держав­ного управління, яке охоплює всі сторони суспільного життя, в тому числі й військово-правові відносини.

Як соціальне явище державне управління реалізується через різні форми, методи, принципи, які обумовлюються проблемами й завдання­ми суспільного розвитку, що здійснюється в інтересах певних соціальних верств. Різновидом державного управління є правоохоронна діяльність Служби правопорядку, яка має владно-примусовий характер, ґрунтується на державній волі й передбачає, що здійснення управлінських функцій допускає застосування владно-регулюючих і примусових заходів держав­ного управління, хоча вони і мають лише допоміжний характер, а управ­ління здійснюється шляхом заохочення, стимулювання, переконання, формування громадської думки та свідомості, почуття відповідальності, добровільного виконання обов’язків, дотримання встановлених норм по­ведінки.

Державне управління буде ефективнішим, якщо воно здійснюється у взаємодії органів виконавчої влади, місцевого самоврядування і громад­ських організацій.

Служба правопорядку має право обмежувати або забороняти рух транспорту або пішоходів на окремих ділянках вулиць та автомобільних шляхів, зупиняти й оглядати з цією метою транспортні засоби, перевіря­ти у водіїв документи на право користування та керування ними. Службі правопорядку дозволяється регулювати дорожній рух на автомобільних дорогах і вулицях під час проходження колон військових транспортних засобів, організовувати і забезпечувати супроводження цих колон та транспортних засобів спеціального призначення. Органи виконавчої вла­ди, місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ мають сприяти проходженню колон військових транспортних засобів через територію обслуговування. Органи внутрішніх справ мають взаємодіяти з органами управління Служби правопорядку у забезпеченні проведення гарнізон­них заходів, коли вони відбуваються в громадських місцях чи до участі в яких залучаються великі групи людей.

Службі правопорядку надається право вносити відповідним органам внутрішніх справ пропозиції про анулювання дозволів на придбання, зберігання й носіння зброї та боєприпасів, а також спеціальних засобів самооборони, виданих військовослужбовцям та іншим громадянам, які проживають на територіях дислокації військових частин і зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги без призначення лікаря, хворіють на психічні захворювання та в інших випадках, передбачених законом. Орган управління Служби правопорядку, який надіслав пропозиції, повідомляється про наслідки їх розгляду не пізніше, ніж у місячний термін.

Органи внутрішніх справ та інші правоохоронні органи відповідно до законодавства зобов’язані виконувати звернення Служби правопорядку на предмет вилучення документів, речових доказів, предметів, забороне­них до обігу, і допомагати Службі правопорядку в розшуку та затриманні військовослужбовців, які вчинили правопорушення та розшукуються.

Служба правопорядку в межах своєї компетенції та встановленому за­коном порядку має право вилучати у військовослужбовців та інших осіб, які незаконно перебувають на території військової частини або військово­го об’єкта чи здійснюють протиправні дії, предмети і речі, заборонені або обмежені в обігу, а також документи з ознаками підробки, і передавати їх відповідним органам виконавчої влади.

На Службу правопорядку покладається здійснення таких функцій, як:

^ взаємодіяти з військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів, органами внутрішніх справ, іншими правоохоронними орга­нами, у тому числі обмінюватися з ними інформацією для швидкого і повного розкриття злочинів та виявлення правопорушень;

^ погоджувати в установленому законом порядку з відповідними ор­ганами перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів транспортними засобами Збройних сил України; забезпечу­вати їх супроводження та контроль за дотриманням особливих умов, правил, норм і стандартів з організації перевезення зазначених ванта­жів;

^ брати участь у виконанні завдань військовими частинами в разі їх за­лучення у встановленому законом порядку до проведення робіт під час введення режиму воєнного або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях і взаємодіяти при цьому з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування;

^ забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих та аре­штованих осіб, які перебувають на гауптвахті, документів, речей, цін­ностей та іншого майна, а також передавати органам внутрішніх справ документи і речі цивільних осіб, затриманих на території військових частин;

^ надавати в межах своєї компетенції допомогу органам державної вла­ди, органам місцевого самоврядування, військовому командуванню, органам військового управління та їх представникам, громадським організаціям у провадженні їх законної діяльності в разі протидії їм або небезпеки з боку правопорушників із військовослужбовців Зброй­них сил України;

^ повідомляти органи державної влади та органи місцевого самовря­дування, військове командування, органи військового управління, громадськість за місцем служби або роботи особи, в тому числі ци­вільних громадян, які незаконно перебували на території військової частини або військового об’єкта і вчинили протиправні дії, про вчи­нення ними правопорушення, провадження якого належить до компе­тенції Служби правопорядку.

Ефективність забезпечення правопорядку, безпеки громадян і суспіль­ства, охорони громадського порядку, а в цілому і держави значною мірою залежить від діяльності у цій сфері всіх органів виконавчої влади, місце­вого самоврядування, громадян і, зокрема, правоохоронних органів, до яких належить і Служба правопорядку.

Повноваження і компетенція місцевого самоврядування визначають­ся Конституцією України в Законі України «Про місцеве самоврядуван­ня» [2]. Стаття 140 Конституції України визначає місцеве самовряду­вання як право територіальної громади, жителів села, чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селищ та міста, само­стійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Місцеве самоврядування здійснюється місцевою грома­дою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через ор­гани місцевого самоврядування, міські, селищні, міські виконавчі органи.

Поряд з іншими функціями життєзабезпечення громади органи міс­цевого самоврядування виконують і правоохоронну функцію, яка здій­снюється у різних формах: контролю, організації взаємодії, забезпечення фінансування правоохоронних, правотворчих і правозастосовних заходів.

До головних завдань територіальної громади належать:

^ забезпечення для кожної людини безпечного для життя і здоров’я на­вколишнього середовища;

^ створення безпечних умов для проживання;

^ забезпечення ефективного захисту від злочинності, правопорушень, будь-яких форм насильства;

^ організація та сприяння в забезпеченні безпеки дорожнього руху та розвитку транспортної інфраструктури;

^ участь у правовому вихованні населення.

Правоохоронна діяльність Служби правопорядку реалізується також через функцію взаємодії з громадськими організаціями у сфері охорони громадського порядку, попередження правопорушень, розкриття злочи­нів, розшуку та затриманню правопорушників, виявленні й усуненні при­чин і умов, що сприяють порушенням законності.

Загальні умови реалізації права громадян на свободу об’єднання та порядок їх створення встановлюються Законом України «Про об’єднання громадян» [3]. Норми згаданого Закону та положення Конституції Украї­ни дають підстави для залучення громадськості до охорони громадського порядку в Україні в різних формах. Такими формами можуть бути:

^ спільний аналіз стану адміністративно-правової охорони громадсько­го порядку;

^ взаємний обмін інформацією про проведену роботу;

^ планування спільних заходів;

^ інструктаж і навчання громадських формувань формам і методам бо­ротьби з адміністративними правопорушеннями;

^ спільне патрулювання та проведення інших заходів для проведення адміністративно-правової охорони громадського порядку;

^ надання громадським формуванням методичної допомоги в плануван­ні й обліку їх роботи;

^ обмін позитивним досвідом роботи щодо попередження та профілак­тики адміністративних правопорушень.

Правовою підставою для взаємодії Служби правопорядку у Збройних силах України та громадськістю можуть бути і норми Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кор - дону» [4]. Норми вказаного Закону можуть бути використані Службою правопорядку при виконанні своїх повноважень в обслуговуванні вій­ськових формувань Державної прикордонної служби України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про участь громадян в охороні громад­ського порядку і державного кордону» громадяни України відповідно до Конституції України мають право створювати у встановленому цим за­коном порядку громадські об’єднання для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самовряду­вання, правоохоронним органам, Державній прикордонній службі Украї­ни та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та за інших надзвичайних обставин.

Важливим нормативно-правовим актом, що забезпечує взаємодію ор­ганів управління Служби правопорядку і громадськості, є Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» [5].

Згідно з визначенням терміна «правоохоронні органи», що міститься в ст. 1 Закону України «Про основи національної безпеки України», ця служба належить до правоохоронних органів і водночас — до Воєнної організації держави.

Взаємодія Служби правопорядку з органами виконавчої влади, міс­цевого самоврядування та громадськими організаціями ґрунтується на принципах законності, гласності, прозорості, демократизму, що означає можливість широкої участі громадськості в процесі ухвалення рішень ор­ганами військового управління, зокрема Служби правопорядку, реалізації актів управління щодо забезпечення законності, правопорядку і військо­вої дисципліни. З цієї метою при Міністерстві оборони України створена Громадська рада як консультативно-дорадчий орган.

Демократичний цивільний контроль являє собою комплекс здійсню­ваних системою суб’єктів цивільного контролю держави організаційно- правових та інформаційних заходів для забезпечення неупередженого дотримання законності, відкритості в діяльності Збройних сил України, зокрема при реалізації приписів, актів військового законодавства України, утвердження й зміцнення конституційних засад демократичної правової держави у сфері цивільно-військових відносин.

Посилення демократичного цивільного контролю в процесі реаліза­ції приписів та управлінських рішень, які ухвалює Служба правопорядку, сприяє зміцненню законності в діяльності військових структур і військо­вої дисципліни серед військовослужбовців.

Список використаних джерел

1. Большая Советская Энциклопедия. - 3 изд. - М., 1971. - Т. 5. - С. 7.

2. Про місцеве самоврядування : Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

3. Про об’єднання громадян : Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст. 504.

4. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 40. - Ст. 338.

5. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави : Закон України // Відомості Верхо­вної Ради України. - 2003. - № 46. - Ст. 366.