joomla
ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ЧИННИКІВ НА СТАН АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ І МИТНИХ ПЛАТЕЖІВ
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

УДК 342.92

Тарас Проценко

Доктор юридичних наук, доцент, начальник Державного науково - дослідного інституту МВС України

Досліджується система соціально-економічних чинників, які вплива­ють на регулювання податків і митних платежів в Україні. Запропоновано конкретні шляхи підвищення ефективності адміністрування податків і митних платежів.

Исследуется система социально-экономических факторов, влияющих на регулирование налогов и таможенных платежей в Украине. Предложены конкретные пути повышения эффективности администрирования на­логов и таможенных платежей.

The system of socio-economic factors which influence on adjusting of taxes and customs payments in Ukraine is explored. The concrete ways of increase of efficiency of administration of taxes and customs payments are offered.

Ключові слова: податки, митні платежі, адміністрування податків і митних платежів, податкове законодавство, приховування доходів від оподаткування, фінансова політика, тіньова економіка.

Ключевые слова: налоги, таможенные платежи, администриро­вание налогов и таможенных платежей, налоговое законодательство, укрытие доходов от налогообложения, финансовая политика, теневая экономика.

Keywords: taxes, customs payments, administrations of taxes and customs payments, tax legislation, concealment of profits from taxation, financial policy, shadow economy.

Теоретичним і практичним проблемам функціонування податкової та митної служби, в тому числі окремим аспектам правового регулю­вання адміністрування податків і збору митних платежів, у юридичній літературі традиційно приділяється значна увага. Особливо необхід­но зазначити плідну працю видатних учених з різних галузей юри­дичних знань таких, як: В. Б. Авер’янов, О. О. Бандурка, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, АС. Васильєв, Л. К. Воронова, П. Т Гега, І. П. Голосні - ченко, О. Ю. Грачова, Л. М. Доля, Р. А. Калюжний, М. П. Кучерявенко,

Н. Р. Нижник, В. П. Пєтков, С. Г Пепеляєв, Д. М. Притика, П. С. Пацур - ківський, В. М. Попович, О. П. Рябченко, Л. А. Савченко, В. В. Цвєтков та інші. Однак ще відсутні наукові праці, присвячені комплексному аналізу саме правового регулювання адміністрування податків і мит­них платежів, зокрема з огляду на вплив соціально-економічних чин­ників на стан адміністрування податків і митних платежів. Саме таке завдання ставить перед собою автор.

Державі для здійснення своєї політики потрібні фінансові ресур­си. Як свідчить світовий досвід, питання організації і використан­ня державних фінансів мають першочергове значення у проведенні державної політики. Власне, через політику збирання коштів і їх ви­трачання відбувається реалізація соціальних функцій держави, саме в цьому процесі на людей чатують прикрі, а то й фатальні помил­ки [1]. Специфікою вирішення таких питань в Україні є те, що саме через цей процес утверджується держава і нове ринкове середовище, в яких займуть відповідне місце інтереси всіх верств населення та їх задоволення через бюджет.

Одним із основних чинників, що негативно впливають на напов­нення бюджету засобом адміністрування податків і митних плате­жів, залишається тіньова економіка, масштабність якої стала важ­ливою домінантою не тільки економічного, але й суспільного життя України.

Розвиток тіньового сектора економіки призводить до втрати по­даткових надходжень до бюджету і, як результат, - ускладнення виконання фінансових зобов’язань держави, недієвості управлін­ських рішень через відсутність достовірної інформації про розви­ток економічних процесів, скорочення внутрішніх інвестиційних ресурсів.

Серед найнебезпечніших наслідків розвитку тіньової економіки - її негативний вплив не тільки на формування бюджету, а й на рівень криміналізації суспільства.

Значна тінізація економічного обороту, недостатність державних зусиль щодо її подолання викривлюють принципи громадянсько­го суспільства, формують негативний міжнародний імідж держави, стримують надходження до країни іноземних інвестицій, не сприя­ють налагодженню торговельно-економічних стосунків українських підприємств із зарубіжними партнерами та стримують євроінтегра - ційні зусилля України [2].

Проблеми, створені тіньовою сферою, стають хронічними та ве­дуть до моральної і духовної деградації суспільства, правової неза­хищеності громадян і суб’єктів господарювання, поширення право­вого нігілізму та недовіри до влади. У середині 90-х років рівень тінізації економіки сягав 65 % від офіційного ВВП. Лише із встанов­ленням належного державного контролю за виробничою та фінан­совою сферами і деяких позитивних структурних зрушень в еконо­міці, починаючи з 1998-1999 років, подальше зростання тіньового сектора було зупинено. Науково обґрунтовані оцінки рівня тіньової економіки в Україні відображають зниження її відносних обсягів і за останні роки.

Розрахунки обсягу тіньового сектора вітчизняної економіки, що базуються на офіційній статистиці, показують рівень у 20 % ВВП. Альтернативні оцінки рівня тінізації української економіки суттє­во різняться. Зокрема, за висновками дослідження, проведеного за­рубіжними експертами на підставі даних Світового банку за 1999­2000 роки, рівень тінізації ВВП України перевищував 50 % [3].

Тенденція до зниження рівня тінізації, що проявилася упродовж останніх років, підтверджує правильність загальної спрямованості економічних реформ, впровадження яких сприяє розвиткові легаль­ної економічної діяльності.

Так, в енергетичній галузі доцільно вжити конкретних заходів що­до декриміналізації ринку енергоресурсів, створення сприятливих умов для залучення в паливно-енергетичний комплекс інвестицій, підвищення прозорості приватизаційних процесів. Дотепер існують міжгалузеві цінові диспропорції, що сприяють поширенню тіньових розрахунків. Цінові проблеми, що виникають внаслідок державних дотацій, які отримує вугільна промисловість, призводять до форму­вання занижених експортних цін на продукцію різних галузей, при­ховування прибутку в офшорних зонах.

Висока ліквідність продукції металургійного комплексу є основ­ним чинником тінізації цього сектора. Найрозповсюдженішими зловживаннями залишаються: умисне укладання збиткових угод; привласнення та шахрайство в особливо великих розмірах; безпід­ставне кредитування комерційних структур за рахунок державних енергоресурсів; монополізація підприємств окремими фінансово - промисловими групами під час акціонування та приватизації.

Не знижується тінізація будівельно-монтажного комплексу, рівень якої, за оцінкою Мінекономіки, сягає 20 %. У капітальному будівниц­тві практикуються приписки, оплата зайвих обсягів робіт, завищення вартості використаних будівельних матеріалів та їх кількості тощо. Найбільше таких фактів виявляють державні контрольні органи в бу­дівництві за бюджетні кошти.

Тінізація спостерігається і в агропромисловому комплексі. Саме в цій сфері обертається значна частина тіньових фінансових ресурсів, велику питому вагу мають бартерні операції. За експертними оцінка­ми, три чверті доданої вартості у цій галузі не враховується офіцій­ною статистикою.

Сприятливі умови для тіньових відносин, масового приховування прибутків від оподаткування і контрабанди та неформальної зайня­тості населення існують у сфері торгівлі та послуг. Через торговельні підприємства відбувається значна реалізація контрафактної продук­ції, зокрема контрабандних товарів, незаконно тиражованої аудіо - та відеопродукції, програмного забезпечення. За оцінками експертів, частка тіньового виробництва та контрабанди алкогольних напоїв і тютюнових виробів останніми роками становила до 50 % місткості ринку.

У зовнішньоторговельній діяльності поширені зловживання щодо ціноутворення, приховування валютної виручки, ухилення від сплати належних митних і податкових платежів. У цій сфері зберігається ви­сокий рівень фіктивного підприємництва, яке використовується для незаконного відшкодування податку на додану вартість, а також ви­возу капіталу з України та легалізації його за кордоном, зокрема в офшорних зонах.

Має місце протиправна діяльність у кредитно-фінансовій і бан­ківській системах, пов’ язана з нелегальною конвертацією грошових коштів, незаконною емісією цінних паперів банків, вексельним обі­гом, застосуванням механізму фіктивного банкрутства тощо. Банків­ська система використовується з метою легалізації коштів, отрима­них злочинним шляхом.

У нелегальному секторі економіки залишається значним позабан - ківський грошовий обіг, за визнанням фахівців НБУ, у ньому оберта­ється готівкою до 10 млрд дол. США.

Існує низка негативних тенденцій на фондовому ринку Украї­ни, пов’язаних з різноманітними зловживаннями і шахрайством з боку компаній, що працюють з цінними паперами. Це спричине­но практичною відсутністю в Україні прозорого фондового ринку, що створює передумови для функціонування каналів легалізації ті­ньових доходів через проведення операцій з цінними паперами на неорганізованих ринках та виведення їх зі сфери дії податкового законодавства.

Крім того, в Україні існують значні обсяги тіньової зайнятості, як от послуги населенню з будівництва, вулична торгівля, посередниць­ка діяльність тощо. На багатьох підприємствах власники виплачують без обліку значну частину заробітної плати. Усі ці негативні чинники є підґрунтям приховування доходів від оподаткування, внаслідок чо­го держава втрачає значні кошти [4].

Тінізація економіки призвела до стрімкого розвитку коруп­ції, яка внесла масштабні негативні зміни у структуру еконо­мічних відносин, впливаючи на їх розвиток, і стала своєрідним “організаційно-правовим” інструментом забезпечення тіньового сектора економіки.

Гальмування економічних перетворень, незавершеність форму­вання ринкових механізмів призводять до неузгодженості державної економічної політики з інтересами значного числа господарюючих суб’єктів. Стихійно виникають нові правила здійснення господар­ських трансакцій, в яких регулююча і контролююча роль держави поступається місцем вимогам неформальних угод.

Має місце практика подання заниженої статистичної інформації про обсяги та характер підприємницької діяльності, приховування прибутків від офіційної статистики й оподаткування.

Утім, хибами господарського законодавства залишаються надмірна кількість нормативних актів, їх неузгодженість між собою, нестабіль­ність дії, наявність значних прогалин у регулюванні господарських від­носин. До цього часу також не прийнято Податкового кодексу України.

Нинішня податкова система під впливом чинників тіньової еко­номіки фактично зосереджена на виконанні одного завдання - мак­симального залучення надходжень до бюджету без урахування мож­ливих негативних наслідків надлишкового фіскального тиску на легальних суб’єктів господарювання та громадян, що спонукає їх до приховування результатів економічної діяльності.

Обтяжливість податкової системи України визначається насампе­ред не величиною податкових ставок, а нерівномірністю податкового навантаження, заплутаністю і нестабільністю податкового законо­давства, недосконалістю господарських оборотів, хибами грошової сфери й обігу фінансів підприємств, зосередженням податкового тис­ку на добросовісних платниках податків.

Незважаючи на активні дії у сфері протидії тінізації економіки та відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом, упродовж останніх років значно знизити рівень тінізації економіки, злочинності й коруп­ції та зменшити їх вплив на соціально-економічну ситуацію в держа­ві поки що не вдалося. Тіньова економіка набуває організованіших форм, використовує професійні методи і форми протиправної діяль­ності. Ще не створено чіткого механізму міжвідомчої координації, правового забезпечення та ефективного і комплексного використання всіх наявних сил і засобів, правоохоронних, контролюючих, фінансо­вих та інших зацікавлених державних органів у розв’ язанні завдань щодо подолання зазначеної проблеми [5].

Очевидно, що вжиті заходи впливу не враховували значної кіль­кості чинників, від яких залежить вихід з “тіні” частини економіки держави. Тому потрібні конструктивні правові важелі впливу і, зви­чайно, розуміння того, що зазначену проблему не можна розв’язати без комплексного, системного підходу одноразовими заходами та спорадичними кампаніями.

Відомо, що подальше обмеження впливу чинників тінізації еконо­міки не може базуватися лише на силових методах, які дають тимча­совий ефект. Це має бути цілісна система дій, спрямована передусім на подолання та викоренення причин і передумов цих явищ та про­цесів [6]. Необхідна нова стратегія детінізації економіки України. Во­на полягає у створенні сприятливих умов для легальної економічної діяльності на основі максимального врахування інтересів суб’єктів господарювання. Доцільним є розроблення і впровадження засобів правового й організаційного характеру, які б значно обмежили кримі­нальний сектор тіньової економіки.

Таким чином, слід наголосити, що оздоровлення економіки важ­ливо здійснювати на засадах неруйнівного залучення тіньових капі­талів і грошових коштів до легальної сфери економіки та створення відповідної зацікавленості суб’єктів господарювання.

Податкова реформа має забезпечити зниження і вирівнювання податкового тягаря, спрощення податкової системи, посилення по­даткового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізацію витрат на адміністрування податків. Загальна кількість податків та обов’язкових платежів, їх розміри мають обмежуватись, особливо для малого бізнесу. Зниження податку на прибуток підприємств, зміна системи оподаткування доходів громадян та суттєве змен­шення ставки цього податку, які відбулися у 2004 р., позитивно впливають на процеси детінізації економіки, що сприяють спро­щенню процедур та ефективності адміністрування податків і мит­них платежів.

Тому максимальне залучення в національну економіку коштів, які можуть бути отримані від детінізації економіки та легалізації дохо­дів, прихованих від надмірного оподаткування, зокрема вивезених за кордон, можливе лише в разі здійснення комплексу відповідних заходів, які базувалися б не лише на силових методах, але й на ціліс­ній системі дій, спрямованій передусім на подолання та викоренення причин і передумов тінізації економіки. Послідовна детінізація еко­номіки сприятиме покращанню соціального клімату в суспільстві, за­лученню додаткових бюджетних надходжень і суттєвих інвестицій­них ресурсів, забезпеченню стійкого та динамічного розвитку нашої держави.

Автор не претендує на вичерпний розгляд питання, оскільки воно є комплексним і потребує подальших наукових розвідок, але споді­вається, що проаналізовані соціально-економічні чинники, що впли­вають на стан адміністрування податків і митних платежів, буде вра­ховано як науковцями, так і практиками.

Список використаних джерел

1. Князев В. Г., Черник Д. Г. Налоговые системы зарубежных стран. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997. - 204 с.

2. Попович В. М. Теорія детінізації економіки: монографія. - Ір­пінь: Нац. акад. держ. податк. служби України, 2001. - 524 с.

3. Скворцов Н. Н. Налоговый менеджмент: стратегия и тактика: кн. 1: От стагнации к стабилизации. - К.: Вища школа, 2002. - 371 с.

4. Ярошенко Ф. О. Трансформація державної податкової служби України: монограф. - Ірпінь: Нац. акад. держ. податк. служби Украї­ни, 2004. - 368 с.

5. Білоус В. Т. Координація боротьби з економічною злочинніс­тю: монографія. - Ірпінь: Нац. акад. держ. податк. служби України, 2002. - 346 с.

6. Лисенко В. В. Криміналістичне забезпечення діяльності податко­вої міліції (теорія і практика): монографія. - К.: Логос, 2004. - 324 с.

Стаття надійшла 18.07.2008.