joomla
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА: СУТНІСТЬ І ПОНЯТТЯ
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

УДК 343.12

Наталія ПЕЛИПЕНКО,

Старший науковий співробітник лабораторії проблем управління персоналом Академії управління МВС

Розглянуто поняття «безпека», «небезпека», «забезпечення», «забезпечен­ня безпеки». Запропоновано визначення та проаналізовано зміст поняття «забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства».

Ключові слова: безпека, небезпека, забезпечення, забезпечення безпеки, забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства.

Рассматривается сущность понятий «безопасность», «опасность», «обеспечение», «обеспечение безопасности». Предлагается определение и про­анализировано содержания понятия «обеспечение безопасности участников уголовного судопроизводства».

Ключевые слова: безопасность, опасность, обеспечение, обеспечение безопасности, обеспечение безопасности участников уголовного судопроиз­водства.

The concepts "safety", "danger", "ensuring", "safeguarding" are considered. The definition of the concept “safeguarding the participants of the criminal proceedings" is proposed, its content is analysed.

Keywords: safety, danger, ensuring, safeguarding, safeguarding the participants of the criminal proceedings.

У статті 3 Конституції України закріплено: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямо­ваність діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави» [1, с. 4].

Саме тому подальший розвиток України як правової держави, гу­манізація її завдань і функцій, а також проведення правової реформи потребують наукового опрацювання проблем державного значення, зокрема забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства (як об’єкта захисту в разі реальної загрози у зв’язку з участю в кри­мінальному процесі).

Вивченням і дослідженням питань та проблем щодо забезпечен­ня безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, за­ймалися вчені-правознавці, серед яких: М. Азаров, А. Антошина, Б. Арзал’ян, В. Биков, О. Бондаренко, В. Бояров, Л. Брусніцин, С. Во­рожцов, О. Гогусь, В. Гончаров, М. Гошовський, А. Єпіхін, Є. Жарі - ков, В. Зеленецький, І. Івашкевич, М. Казаренко, Н. Карпов, В. Кли­менко, В. Кожевніков, А. Кратінов, О. Кучинська, І. Малютін, С. Саф­ронов, З. Смітієнко, С. Стахівський, В. Строгий, В. Сущенко, Р. Траг - нюк, О. Усенко, В. Устинов, Л. Шестопалова та ін.

Науковець, досліджуючи обраний предмет наукового пізнан­ня, спершу звертається до термінів і терміносистем, якими послу­говуються юридичні наука і практика та передусім законодавство, серед яких: «безпека», «небезпека», «заходи безпеки», «забезпечення безпеки» і, нарешті, «забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства», «забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримі­нальному судочинстві». Однак дотепер однозначного розуміння де­фініцій цих термінів немає. Більше того, в законодавстві України поняття безпеки та забезпечення безпеки трактуються по-різному. Достатньо лише порівняти зміст цих термінів у законах «Про основи національної безпеки України», «Про Державну програму авіацій­ної безпеки цивільної авіації» тощо. Це гальмує не лише розвиток юридичної науки, а й знижує ефективність захисту життя, здоров’ я, житла та майна свідків, потерпілих та інших учасників криміналь­ного судочинства від відповідних загроз, а також від незаконного впливу на останніх з метою перешкоджання правосуддю.

Завдання нашого дослідження - проаналізувати зазначені вище терміни з огляду на те, що позначувані ними поняття є взаємозалеж­ними і, разом із тим, відносно самостійними, а також запропонува­ти синтезований підхід до розуміння, що таке забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства.

Слід зазначити, що розкриття поняття «забезпечення безпеки» можливе лише через з’ясування змісту і сутності наявності небезпеки.

Тлумачні словники під небезпекою зазвичай розуміють погрозу (загро­зу) заподіяння кому-небудь шкоди [2, а 413], можливість настання якої близька до здійснення, у зв’язку з чим вона сприймається конкретною особою як така, що невідворотно насувається, тому є небезпечною.

Так, О. Усенко підкреслює, що будь-яка небезпека викликає у лю­дини потребу захищатися, та особливо гостро остання відчувається саме за наявності реальної небезпеки. За мірою спонукального впли­ву на людину останню можна порівняти лише з голодом. Не випад­ково відомі зарубіжні вчені Г. Гибш і М. Форверг дійшли цілком об­ґрунтованого висновку, що «потреба в харчуванні і захисті належить до основних органічних потреб людини» [3, с. 138].

Натомість безпека передусім розуміється як стан захищеності, звільняє особу від психофізіологічної напруженості та пов’язаних із нею негативних наслідків і є для громадянина бажаною, необхідною і природною, у зв’язку з чим він змушений шукати шляхи для її за­безпечення.

«Безпека - стан, коли кому-, чому-небудь ніщо не загрожує, без­печність, безпеченство, забезпека» [4, с. 83].

В. Храмов пише, що «безпека - це стан захищеності життєво важ­ливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішньої і вну­трішньої загрози» [5, с. 207].

Особливе місце поняттю «безпека» відводиться в міжнародній по­ліцейській енциклопедії, де А. Ситковський зазначає: безпека - це:

1) стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства, держави від внутрішніх і зовнішніх загроз; 2) здатність предмета, явища або процесу зберігати свою сутність, основні ознаки, власти­вості за нищівного впливу з боку інших предметів, явищ або проце­сів [6, с. 41].

Утім, В. Заплатинський так визначає безпеку: 1) це такий стан складної системи, коли дія зовнішніх і внутрішніх факторів не при­зводить до погіршення системи або до неможливості її функціону­вання та розвитку; 2) стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства, організації, виробництва від потенційних та реальних загроз або відсутність таких загроз [7].

Слід зазначити, що В. Ліпкан розглядає безпеку як: 1) гаранто­вану конституційними, законодавчими і практичними заходами за­хищеність і забезпеченість життєво важливих інтересів об’єкта від зовнішніх і внутрішніх загроз; 2) стан захищеності людини, су­спільства, держави від зовнішніх і внутрішніх небезпек і загроз, який базується на діяльності людей, суспільства, держави, світового спів­товариства щодо вивчення, виявлення, ідентифікації та аутентифі - кації, запобігання та усунення небезпек і загроз, мінімізації дії не­гативних наслідків, здатних поставити в небезпеку фундаментальні цінності антропо-соціокультурного середовища, зашкодити стійкому розвиткові системи безпеки [6, с. 41-42].

У свою чергу О. Доценко звертає увагу, що дослідники дійшли висновку: безпека характеризується не мірою захищеності від зо­внішніх і внутрішніх загроз, а рівнем умов для існування, належним функціонуванням і прогресивним розвитком самої соціальної систе­ми. Крім того, безпеку особи, суспільства і держави необхідно роз­глядати з позиції пріоритету загальнолюдських цінностей [8, с. 149]. На думку вченого, «безпека - динамічно стійкий стан до несприятли­вих впливів, який гарантує можливість стабільного, всебічного про­гресу людини, суспільства і держави» [8, с. 148].

Отож, безпека - це своєчасне запобігання та нейтралізація реаль­них і потенційних загроз.

Безпеку поділяють на особисту, суспільну, державну, військо­ву, економічну, інформаційну, екологічну, правоохоронних органів тощо.

Особиста безпека - стан захищеності особи від психічних, фізич­них загроз або іншого насильницького посягання [6, с. 41].

У зв’язку з потребами особи М. Левицька, В. Сущенко виокрем­люють такі види безпеки особи: особиста (фізична), яка полягає в за­хищеності життя, здоров’я, честі та гідності людини; громадська (по­літична) - забезпеченість реалізації проголошених політичних прав і свобод; екологічна, яка гарантує право на сприятливе навколишнє се­редовище; майнова, що втілюється у забезпеченні й захисті майно­вих прав; підприємницька - захист від кримінального підприємни­цтва, проявів монополізму та недобросовісної конкуренції; інформа­ційна, що передбачає, з одного боку, запобігання збору, збереженню, використанню та поширенню інформації про приватне життя особи без її згоди, а з іншого - вільний доступ до інформації, зокрема про факти та обставини, що створюють загрозу для життя та здоров’я лю­дей; трудова, чи безпека праці, яка охороняє працю в умовах, що від­повідають вимогам безпеки та гігієни, забороняє примусову працю та захищає від масового безробіття; споживацька - полягає в реаліза­ції права споживачів на придбання товарів та послуг належної якості, що гарантує безпеку їх життя та здоров’я [6, с. 51].

Про безпечну життєдіяльність людини йдеться за умови наявнос­ті таких головних передумов: людина має почувати себе безпечно в конкретний момент і в конкретному місці; людина має бути впев­неною у власній безпеці в майбутньому. Одним із основних завдань правоохоронної діяльності ОВС є забезпечення правового статусу особи, тобто основних прав, свобод і законних інтересів та особистої безпеки кожної людини. До основних напрямів діяльності ОВС щодо забезпечення безпеки особи належать: а) запобігання, розкриття та розслідування злочинів, що посягають на особу; забезпечення безпе­ки потерпілого від злочину, свідка та інших учасників кримінального процесу, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки; б) забезпечення безпеки правозастосовної діяльності, не пов’ язаної з правопорушеннями (наприклад, видача дозволу на носіння вогне­пальної зброї, керування автотранспортом тощо); в) забезпечення безпеки людини під час вживання заходів примусу, зброї, спецзасо - бів тощо; г) гарантування безпеки осіб, які знаходяться під вартою і в місцях позбавлення волі; ґ) забезпечення безпеки працівників ОВС під час виконання ними професійних обов’язків [6, с. 51].

У нашому випадку йдеться про забезпечення особистої безпеки учасника кримінального судочинства (безпеки особи, яка бере участь у кримінальному судочинстві), у зв’язку з цим розглянемо загрози її життю, здоров’ю, житлу та майну, які потребують вжиття відповід­них реальних і передбачених законом заходів.

Особа, яка бере участь у кримінальному судочинстві, усвідом­люючи обставини небезпеки, що загрожує їй, звертається за захис­том до спеціально уповноважених державних органів - суб’єктів, які здійснюють таку діяльність відповідно до ст. 52-1 Кримінально - процесуального кодексу та Закону України «Про забезпечення безпе­ки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 груд­ня 1993 р.

Термін забезпечення є похідним від слова забезпечувати, яке трак­тується словниками як задовольняти, гарантувати, захищати, охоро­няти.

Зокрема, тлумачний словник так пояснює цей термін: «Охороня­ти - оберігати від небезпеки кого-, що-небудь, забезпечувати від за­грози нападу, замаху тощо. Стояти за недоторканність кого-, чого - небудь. Оберігати від руйнування, знищення, завдання шкоди тощо. Захищати від чого-небудь» [10, а 506].

Потреба учасника кримінального судочинства в стані безпеки за­довольняється її забезпеченням. Цей термін тлумачний словник трак­тує так: 1. Надання чи створення матеріальних засобів. 2. Охорона кого-, чого-небудь від небезпеки. 3. Гарантування чогось [4, а 684].

Під забезпеченням безпеки в контексті ст. 1 згаданого вище Закону розуміється здійснення правоохоронними органами заходів, спрямо­ваних на захист життя, житла, здоров’я та майна цих осіб від проти­правних посягань, з метою створення необхідних умов для належ­ного відправлення правосуддя [11]. Йдеться про здійснення таких заходів:

Правових, тобто передбачених чинним законодавством залежно від його галузей;

Кримінально-правових, кримінально-процесуальних, цивільно - правових, адміністративно-правових тощо;

Організаційно-технічних (наприклад, установлення сигналізації, бронювання дверей, видавання засобів індивідуального захисту то­що);

Інших, які можуть бути не врегульовані чинним законодавством, але не суперечать йому та відповідають нормам моралі, етики (на­приклад, тимчасове поміщення особи в безпечне місце).

Слід також додати, що відповідно до цієї самої статті забезпечен­ня безпеки учасників кримінального судочинства полягає у вияв­ленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні зло­чинів.

Таким чином, зважаючи на те, що науковці та практики по-різному інтерпретують термін «забезпечення безпеки» і «забезпечення безпе­ки учасників кримінального судочинства», а також на підставі прове­деного дослідження можемо підсумувати, що:

1. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, в Україні (забезпечення безпеки учасників криміналь­ного судочинства) - це здійснення правоохоронними органами сис­теми правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямова­них на захист життя, житла, здоров’я та майна осіб, які беруть участь у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті чи розслідуванні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.

2. До змісту зазначеного поняття входять:

Власне захищеність об’єкта (правова, кримінологічна, організа­ційна, технічна, інформаційна тощо);

Стан його захищеності (що характеризується ступенем захище­ності);

Здатність об’єкта бути захищеним (можливість вжиття заходів за­хисту щодо об’єкта, недопущення вчинення протиправних посягань);

Діяльність спеціально уповноважених органів щодо запобігання реалізації небезпеки об’єкта.

Список використаних джерел

1. Конституція України. - К. : Просвіта, 1996. - 80 с.

2. Ожегов С. И. Словарь русского языка / Ожегов С. И. ; под ред. Н. Ю. Шве­довой. - 10-е изд. стереотип. - М. : Сов. Энциклопедия, 1973. - 846 с.

3. Усенко О. В. Проблема захисту учасників кримінального судочинства / О. В. Усенко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і прак­тика). - 2003. - № 7. - С. 133-138.

4. Новий тлумачний словник української мови : у 3 т. / укл. : В. Яременко, О. Сліпушко. - 2-е вид., виправ. - К. : Вид-во «Аконіт», 2007. - Т. 1 : А-К. - 926 с.

5. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К. : Укр. енциклопедія, 1998. - Т. 1 : А-Г - 672 с. ; іл.

6. Міжнародна поліцейська енциклопедія : в 10 т. / відп. ред. Ю. І. Римарен­ко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. - К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2003. - Т. 1 : Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. - 1232 с.

7. Заплатинский В. М. Терминология науки о безопасности / Запла - тинский В. М. // Zbomik prispevkov z medzinarodnej vedeckej konferencie «Bezhecnostna veda a bezpecnostne vzdelanie». - Liptovsky Mikulas: AOS v Liptovskom Mikulasi, 2006. - С. 12. - (CD nosic)

8. Доценко О. С. Поняття і сутність громадської безпеки в суспільстві / О. С. Доценко // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. - 2002. - № 2. - С. 148-153.

9. Diccionario Nasional o Gran Diccionario Clasiko de la Lengua Española. - Madrid, 1975. - 1553 р.

10. Новий тлумачний словник української мови : у 3 т. / укл. : В. Яременко,

О. Сліпушко. - К. : Вид-во «Аконіт», 2007. - Т. 2 : К-П. - 926 с.

11. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судо­чинстві : Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 11. - Ст. 51 (зі змін. та допов.).