joomla
АДМІНІСТРАТИВНІ ПРИЧИНИ ЛІДЕРСТВА У ВЧЕННІ РОБЕРТА МІХЕЛЬСА
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

УДК 34.01

Тетяна ТКАЧ,

Ад'юнкт кафедри теорії держави та права Київського національного уні­верситету внутрішніх справ

У статті розглянуто одну з основних ідей концепції Роберта Міхельса, за­сновника теорії елітарної демократії, - формування лідерства у суспільстві. Проаналізовано «закон залізної олігархії» в контексті ролі та значення органі­зацій у державному будівництві, а також сумісності демократії з лідерськими тенденціями. Порушено питання лідерства як центральної проблеми в аналі­зі структури влади у державі, наголошено на необхідності дослідження еліти в контексті організаційного утворення. Узагальнено питання можливості ви­користання концепції в українському державотворенні.

Ключові слова: лідерство, еліта, теорія елітарної демократії, Роберт Міхельс, організація, партія.

В статье рассматривается одна из основных идей концепции Роберта Михельса, основателя теории элитарной демократии, - формирование ли­дерства в обществе. Анализируется «закон железной олигархии» в контексте роли и значения организаций в государственном строении, а также совмес­тимости демократии с лидерскими тенденциями. Поднимается вопрос ли­дерства как центральной проблемы в анализе структуры власти в государ­стве и подчеркивается необходимость исследования элиты в контексте ор­ганизационного устройства. Обобщается вопрос относительно возможнос­ти использования концепции в украинском строительстве государства.

Ключевые слова:лидерство, элита, теория элитарной демократии, Ро­берт Михельс, организация, партия.

This article raises one of the basic ideas of the concept ofRobert Michels, the founder of the theory of elite democracy - a question of leadership formation in a society. It has been analyzed «the law of iron oligarchy» in the state structure in a context of the organizations role and value, and democracies compatibility with leader's tendencies. It has been brought up the leadership question as central problem in the analysis of power structure in the modern organizations and has been underlined the necessity of elite research for a context of the organizational device. Corresponding generalizations and conclusions become concerning possibility of the concept use in the Ukrainian state formation.

Keywords: leadership, elite, the theory of elite democracy, Robert Michels, organization, party.

Творчий шлях Роберта Міхельса, німецько-італійського соціолога та політолога, досить складний та суперечливий, дослідник постійно перебував у стані наукового пошуку, інтелектуального напруження, брав участь у дискусійних обговореннях. У молоді роки входив до лав соціалістичної партії, боляче сприймав соціальну та майнову нерів­ність, підтримував синдикалістів та анархістів. Поступово він розча­рувався в соціалістичному робітничому русі, особисто познайомив­шись з італійськими вченими - засновниками теорії еліт - Г. Москою та В. Парето, повністю переконується в неможливості побудови еко­номічно та політично рівного суспільства. У своїй праці «Проблема прогресу», опублікованій у роки війни, Міхельс приховує ідею інтер­націоналізму. Наріжним каменем історичного матеріалізму, - писав Міхельс, - є ідея про те, що робітничий клас усього світу об’єднаний залізними путами спільності соціально-економічних інтересів перед обличчям буржуазії» [10, с. 235]. Війна та події післявоєнних років зруйнували ці ілюзії. «Соціалістичне братство, - констатував Міхельс, - скотилося до рівня теми для записних ораторів на першо- травневих святах» [10, с. 235].

Книга Міхельса, опублікована в Німеччині 1911 року, в перекладі з мови оригіналу має назву «До соціології сутності партій у сучасній демократії», стала важливим етапом у його науковій та політичній біографії. В основі книги лежить величезний емпіричний матеріал та особистий досвід участі в міжнародному соціалістичному русі. Результати цього дослідження вплинули на погляди та переконан­ня Роберта Міхельса і стали каталізатором його ідейно-політичної еволюції. Ця праця Міхельса є ґрунтовним матеріалом для дослі­дження в теоретико-правовому аспекті, оскільки присвячена одному з найважливіших питань - формуванню, ролі та значенню лідерства в демократичному суспільстві.

Соціально-політичні перетворення в нашій країні сприяли відкриттю для української юридичної науки низки праць західних учених, у тому числі теоретиків елітарної моделі суспільства. Основні ідеї елітарної теорії не відповідали марксистським уявленням про державний устрій, у зв’язку з чим у вітчизняній науці протягом багатьох десятиліть цю теорію сприймали як псевдонаукову й анти­демократичну. Праці елітистів у нашій країні не видавали, донедавна детально не аналізували їх творчість.

У сучасній українській політико-правовій науці проблемі лідерства й еліти присвячено багато наукових статей і праць. До­слідженню цієї проблеми присвячено роботи Б. Кухти, Н. Тонкору - кової, С. Дмитренка, В. Бебика. З-поміж російських науковців, що розробляли проблематику лідерства, слід відмітити праці Г. Ашина, Є. Охотського, Є. Єгорова-Гантмана, В. Левашова, О. Криштанов - ської, О. Гаман-Голутвіної, Н. Лапіної, А. Чирикової. Стислу харак­теристику теорії елітарної демократії можна знайти в будь-якому під­ручнику з теорії держави та права, де йдеться про сучасні концепції держави, проте ґрунтовних досліджень концепції Р. Міхельса україн­ськими та російськими науковцями зроблено не було. Крім перекладу уривків з основної праці Міхельса, виконані Зотовим та Малінкіним, варто зазначити працю П. Рахшміра «Идеи и люди. Политическая мысль первой половины XX века», в якій висвітлено основні ідеї те­оретиків елітарної моделі побудови суспільства.

Отже, метою цієї статті є дослідження становлення лідерства в сучасному демократичному суспільстві згідно з політико-правовою концепцією Р. Міхельса. Завдання статті - дослідити лідерські тенденції в демократичному суспільстві відповідно до концепції Міхельса; проаналізувати й узагальнити адміністративні та технічні причини лідерства; обґрунтувати «закон залізної олігархії».

Питання поступового становлення елітарної частини населення в демократичному суспільстві нині є одним із ключових у більшості наукових досліджень. Демократичний режим у внутрішніх та між­народних відносинах є невід’ємною цінністю цивілізації, проте нерозв’язаною лишається проблема поєднання «влади народу» з лі­дерськими прагненнями в суспільстві та причини виникнення таких прагнень. Якщо в партіях керівних класів олігархічна тенденція закладена в їх субстанцію, то революційні партії утворюються як за­перечення прояву цієї тенденції. Проте і в них із часом виникають ознаки «олігархічного феномену», що є «доказом існування іма­нентних олігархічних тенденцій у будь-якій організації людства, що прагне до досягнення певних цілей» [10, с. 11] Теоретики організа­ційної моделі побудови суспільства ухиляються від проблеми стра­тегічного становища еліти та лідера, які здійснюють владні повно­важення в самій організації. Невирішеним залишається питання су­місності демократичних принципів із лідерськими тенденціями. Проблема виникнення, ролі та значення лідерства, а також місце ор­ганізацій у державі займає центральне місце в концепції Міхельса.

У своїх працях учений на основі розвитку та функціональної побудови соціалістичної партії, використовуючи історичний підхід, доводить, що лідерські прагнення наявні в будь-якому суспіль­стві, й виводить закон «залізної олігархії», який, за його висновком, неминуче виявляється в демократичній формі державного устрою. Причини лідерських тенденцій у суспільстві Міхельс поділив на три основні групи: адміністративні та технічні причини, психологіч­ні причини й інтелектуальний фактор. Розгляньмо адміністративні й технічні причини лідерства, які також умовно поділено на 2 підгрупи.

1. Необхідність організаційного устрою. У своїх досліджен­нях Міхельс використовує погляди Вебера стосовно організацій­ної побудови суспільства та доводить неминучість появи організа­цій в умовах демократичного режиму. Учений вказує, що будь-який клас, який виставляє суспільству певні вимоги та прагне до реаліза­ції комплексу визначених ідей, потребує організаційної структури. У будь-якому угрупованні, незалежно від цілей його створення (еконо­мічна, політична, просвітницька тощо), для досягнення мети діяль­ності потрібна сувора організація з розподілом функцій між членами угруповання. «Демократія немислима без організації» [10, с. 20]. Тільки з її допомогою воля індивідуумів перетворюється на колек­тивну.

Принцип організації, що вимагає найменших зусиль і найбільшої економії енергії, - це зброя слабких у боротьбі із сильними, зазначає Р. Міхельс. Історичні приклади доводять, що саме неорганізованість, незгуртованість і небажання виконувати вказівки голови організації стали причиною провалу багатьох революцій та повстань. Р. Міхельс зауважує, що пролетарії - найслабший клас суспільства. І з цим слід погодитися, адже прості робітники мало чим можуть вплинути на хід і результати рішень навіть місцевого значення. Ізольовані члени ро­бітничого класу безпорадні перед економічно сильними та впливо­вими угрупованнями. Важливість і значущість робітничого класу та будь-якої спільноти прямопропорційна їх чисельній структурі. Але для представництва цієї чисельної сили необхідні організація та ко­операція. «Принцип організації - абсолютна необхідна умова в полі­тичній боротьбі мас» [10, с. 20].

У сучасному демократичному суспільстві на всіх етапах життя людина стикається з організаційними структурами, де панує чітка ієрархія, розписані правила діяльності й обов’язки учасників. Дитячий садок, школа, університет, гуртки, будь-які підприємства, установи, організації, держава загалом побудовані організацій­но. «Сучасне суспільство і цивілізація функціонують та розквіта­ють через організації» [8, с. 325]. Навіть якщо проголошують демо­кратичні принципи рівності всіх членів організації, для досягнення певних цілей діяльності створюють комітети, підрозділи, признача­ють голову, виявляють компетентніших, кваліфікованіших та актив­ніших учасників, що є початковим етапом прояву олігархії.

Фактор організації є важливим у здійсненні демократичної форми правління, проте саме він формує лідерів, уніфікує їх соціальні й особисті риси у зв’язку з організаційно-бюрократичними потребами. Лідерство має тенденцію до свого здійснення саме в контексті орга­нізованих груп.

2. Механічна і технічна неможливість прямого правління масами. Р. Міхельс наводить приклад прямого правління, розробле­ний М. Ріттінгхаузеном, німецьким політичним діячем, який уперше в своїй книзі «Безпосереднє законодавство, здійснене через народ» зробив спробу систематичного викладу безпосередньо демократич­ної системи. Критично ставлячись до принципу представницької де­мократії, вважаючи народних депутатів продажними, він вимагав народних ініціатив, волі народу та референдумів. За його демо­кратичною системою народ повинен об’єднатися в секції (по 1000 громадян), які мають законодавче право, та безпосередньо обгово­рювати питання, даючи змогу виступити кожному оратору, а потім шляхом голосування прийняти рішення більшістю голосів. Пого­джуючись із можливістю втілення теорії Ріттінгхаузена, Р. Міхельс зазначає, що така модель демократії непридатна для держави з великою територією та численним населенням, оскільки технічно неможливо зібрати всіх мешканців для обговорення одного питання та вислухати кожного, адже навіть найкращий оратор не здатний підкорити аудиторію з десяти тисяч слухачів.

Створена спершу на принципі загальної рівності всіх учасників, організація, голова якої - всього лише слуга маси, в чиї функції входить доведення рішень загалу до керівних органів і представни­цтво інтересів організації, згодом потребує кваліфікованих і профе­сійних членів, наслідком чого є виокремлення деяких учасників із маси та визнання їх лідерами. Як приклад такої тенденції Р. Міхельс наводить зародження та розвиток лейбористської партії у Великій Британії: зі збільшенням числа членів обов’язки делегатів від партії стали складнішими, виникла потреба в обранні кваліфікованих пред­ставників, оскільки для здійснення певної діяльності необхідні від­повідні знання, індивідуальні здібності, володіння ораторським мис­тецтвом. Задля досягнення мети створювали школи для навчання кандидатів, куди обирали найгідніших членів партії.

Висновок щодо неминучості лідерства в будь-якому угрупованні Р. Міхельс робить, аналізуючи появу і розвиток політичних партій і громадських організацій на різних етапах розвитку суспільства. Спе­цифічним атрибутом лідерства постає влада, яка поступово перехо­дить від мас і концентрується тільки в руках лідерів. «Тому лідери, які спершу були не більше, ніж виконавчий орган колективної волі, невдовзі звільняють себе від маси та стають незалежними від її контролю» [10, с. 25].

«Влада залежить від організацій в основному, проте не повністю. Просто психологічна влада, як у Платона або Галілея, може існувати без будь-якої соціальної установи. Проте, як правило, навіть така влада не має значення, якщо вона не розповсюджується через церкву, політичну партію або аналогічний соціальний організм» [8, с. 325].

Міхельс вважає, що в кожній організації виражена тенденція до олігархії. «У кожній організації, чи то політичній партії, чи професій­ній спілці, дуже чітко проявляється аристократична тенденція» [10, с. 26]. Організаційний механізм із тенденцією до міцної структури приводить до сильних змін в організації мас, повністю корегуючи позиції лідерів і керованих. Як результат організації кожна партія та професійна спілка стає поділеною на меншість керівників і більшість керованих.

З технічних та адміністративних причин, а не тільки для тактичних дій, сильна організація потребує відповідного сильного лідерства. Для демократії ж перша поява професійного лідера означає початок кінця та логічну неможливість репрезентативної системи. На користь своєї теорії Р. Міхельс наводить думку одного з прихильників де­мократії та основоположника принципу народного суверенітету Ж.-Ж. Руссо, який визначав народний уряд як здійснення загальної волі, а відтак він не може бути відчужений, а суверенність - як ко­лективна концепція - може бути представлена тільки самим народом. Відповідно, народ, який надає право комусь себе представляти, вже не є вільним, не може вважатися суб’єктом влади [10, с. 31].

Міхельс погоджується з Робесп’єром, що розподіляв осіб, яким надано право здійснювати владу, на «представників людей», які не мають права на існування в демократичному суспільстві, оскільки воля народу не може бути представленою, та «агентів, яким люди надають повноваження зі здійснення влади». У такому випадку, зазначає Р. Міхельс, демократія з репрезентативною системою та монархія мало чим різняться, причому лише формою, оскільки за обох політичних форм правління народ делегує свою суверен­ність представникам, покладаючи на них обов’ язки управління державою.

Із плином часу демократія розвивається й удосконалюється, внаслідок чого абсурдним стає, за словами Р. Міхельса, намагання представити та врахувати інтереси неоднорідної маси, розв’язуючи численні проблеми, які накопичуються повсякчас.

Безсумнівна демократизація суспільно-політичного життя більшості європейських країн, на думку Міхельса, дещо поверхова, виконує здебільшого функцію прикриття та має тенденції до олігархії. Дефіцит демократії, схильність до олігархії в буржуаз­них та аристократичних партіях - природні, проте виявлення таких тенденцій у демократичних і соціалістичних партіях, які своїм ви­никненням заперечують всі прояви олігархії, є доказом дії закону «залізної олігархії».

Один із головних дослідників учення Р. Міхельса Х.-Х. Лінс пропонує таку схему характеристики олігархії та процесу олігархіч­ного перетворення організацій:

1. Поява лідерства.

2. Поява професійно стабілізованого лідерства.

3. Утворення бюрократії.

4. Централізація влади.

5. Переміщення цілей.

6. Посилення ідеологічної жорстокості.

7. Посилення відмінностей між лідерами та членами організації.

8. Обмеження прав членів організації.

9. Кооптація лідерів опозиції.

10. Віраж призову в члени класу [9, с. 213].

Демократія на сучасному етапі розвитку вже втратила своє першо­чергове значення як «влада народу», вона реалізується здебільшого через політичні партії - об’єднання громадян. Висунення окремих по­запартійних кандидатів дає менше шансів на здобуття повноважень. Розглядаючи структуру влади в сучасному демократичному суспіль­стві, можна зробити висновок, що представництво вже позбавлено будь-якого змісту та не може вважатися прямим зв’язком між тими, хто обирає, та обраними. Процес обертається навколо трьох частин: представлені, партія, представники. І проміжна інстанція - партія - є настільки міцною, що стає непотрібною перша інстанція.

Лекційні курси Р. Міхельса насичені апологією елітизму та «вождизму». «Панувати повинні воля, наймогутніша вітальність однієї єдиної особи або свідомої меншості», - стверджував дослідник в одному зі своїх публічних виступів [7, с. 82]. Соціологічне дослі­дження політичних партій, на думку Міхельса, дозволяє розкрити олігархічні тенденції, які властиві сучасній демократії.

Учений окреслював замкнене коло демократії: демократія потребує організації, внаслідок чого неодмінно з’являється лідер або незначна меншість, яка бере на себе функції керування, що неминуче призводить до олігархії. Що більше розвинена організація (демокра­тична держава, партія чи професійна спілка), то більше вона диферен­ційована; що більше в ній членів, то слабший контроль із боку інших учасників організації. Ця залежність закладена в самій природі ор­ганізації, це її суть, це наслідок демократії, коло, яке Міхельс назвав «залізним законом олігархії».

Учення Міхельса з його різкою критикою антидемократично­го функціонування політичних партій і втратою віри в пролетарі­ат як революційний клас часто ототожнюють з ідеями фашизму та «вождизму», а також з їхніми негативними наслідками, у зв’язку з чим воно не стало популярним серед представників світової політич­ної думки. Проте з часом теорією елітарної демократії зацікавилися вчені, особливо американські дослідники, які вдало інтерпретували та розвинули ідеї лідерства.

На нашу думку, основні ідеї концепції Міхельса є актуальними в період становлення української державності. Усвідомлення, що ор­ганізаційні утворення (партії, комітети, профспілки) є обов’язковою умовою функціонування демократії, а лідер - необхідний елемент соціальної структури суспільства, спонукатиме народ до обрання такого представника, який забезпечив би найкраще функціонування політичного організму. Організації діють у соціополітичній та еконо­мічній сферах, проте роль лідерів визначає процеси більшості орга­нізацій. Якісне лідерство забезпечує життєдіяльність та успіх групи чи організації.

Розглянуті в статті основні проблеми лідерських тенденцій у де­мократичному суспільстві є підґрунтям для майбутніх наукових до­сліджень у теоретико-правовій науці. Окремого аналізу потребують аспекти формування якісного лідерства в Україні та становлення професійної еліти як необхідного елементу демократичної системи й запоруки розвитку державності.

Список використаних джерел

1. Ашин Г. Политическое лидерство: оптимальный стиль / Г. Ашин // Общественные науки и современность. - 1993. - № 2. - С. 115-126.

2. Воротилин Е. А. История политических и правовых учений : учебник / Во - ротилин Е. А. - М. : Зерцало, 2006. - 556 с.

3. История политических и правовых учений : учебник / под ред. В. С. Нер - сесянца. - М., 1996. - 722 с.

4. Карлейль Т. Теперь и прежде / Т. Карлейль ; сост., подгот. текста и примеч. Р. К. Медведевой. - М. : Республика, 1994. - 415 с.

5. Марченко М. Н. Теория государства и права : учебник / Марченко М. Н. - М. : Проспект, 2004. - 640 с.

6. Михельс Р. Демократическая аристократия и аристократическая демокра­тия / Р. Михельс ; пер. А. А. Зотов // Социологические исследования. - 2000. - № 1. - С. 107-116.

7. Рахшмир П. Ю. Идеи и люди. Политическая мысль первой половины XX века. - 2-е изд., перераб. / П. Ю. Рахшмир. - Пермь : Изд-во Перм. ун-та, 2001. - 272 с.

8. Farazmand A. The Elite Question: Toward a Normative Elite Theory of Organization / A. Farazmand // Society. - 1999. - № 31. - Р. 321-360.

9. Valderrama R. C. Robert Michels y las teorías elitista competitivas de la democracia Entelequia / R. C. Valderrama // Revista Interdisciplinar. - 2008. - № 6. - Р. 207-242.

10. Michels R. Political parties. A Sociological Study on the Oligarchical Tendencies of Modern Democracy / Michels R. - Kitchener : Batoche books, 2001. - 276 р.