joomla
Вища освіта в умовах глобалізації
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

УДК 354.32:351.745.5

Микола Курко, кандидат юридичних наук, перший заступник дирек­тора Інституту права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом

Розглянуто явище глобалізації вищої освіти в Україні та світі. Запропоновано автор­ське бачення наслідків цього явища. Проаналізовано етапи інтернаціоналізації та глобалі­зації вищої школи.

Ключові слова: вища освіта, глобалізація, глобалізація вищої освіти, інтернаціоналі­зація.

Рассмотрено явление глобализации высшего образования в Украине и мире. Предложено авторское виденье последствий этого явления. Проанализированы этапы интернациона­лизации и глобализации высшей школы.

Ключевые слова: высшее образование, глобализация, глобализация высшего образова­ния, интернационализация.

The phenomenon of globalization of the higher education in Ukraine and the world is considered. The author's vision of the consequences of this phenomenon is proposed. The stages of internationalization and globalization of high school are analyzed.

Keywords: higher education, globalization, globalization of higher education, internationalization.

Нині особливо актуальними є проблеми розвитку вищої освіти. Напри­кінці XX - на початку XXI століття дедалі більшого поширення набули ідеї глобалізації. Поняття «глобалізація» глибоко ввійшло в наш лексикон.

Глобалізація (від англ. glob) надання чому-небудь загального характе­ру [1]. Глобалізація освіти - одна з фундаментальних тенденцій розвитку освіти, яка відображає формування єдиного соціального інформаційного й освітнього простору в масштабах усієї планети, зокрема, через діяль­ність засобів масової інформації, канали Інтернет [2].

Глобалізація значно розширює культурно-інформаційні контакти між народами й державами, впливає на управління, виробництво, торгівлю, ринок праці, політичні утворення, інші суспільні інституції та процеси.

В епоху глобалізації найвпливовішими факторами соціальної динаміки стають інформація, наука й освіта. Конкурентоспроможною в майбутньо­му буде людина, яка опанувала основи наук, володіє новітніми способами сприйняття й передання інформації, освічена і практично підготовлена, насамперед у професійному, мовному та світоглядному аспектах. Саме в такому ключі розгортаються світові трансформаційні процеси в системі освіти, науки й інформаційних технологій. Частково вони реалізуються і в Україні. Однак, незважаючи на певні зрушення, ситуація в гуманітарній сфері України залишається складною. Україна на сучасному етапі розви­тку економіки, приєднавшись до Болонського процесу, прагне привести вітчизняну систему вищої освіти у відповідність із європейською.

На думку одного з відомих теоретиків університетської освіти, віце - канцлера Кенсингтонського університету П. Скотта, глобалізація є най - фундаментальнішим викликом, із яким стикнулася вища школа за всю ти­сячолітню історію існування [3, с. 3-4], і прямо стосується університетів, робить особливо актуальним завдання щодо поширення національних культур, сприяє стандартизації навчання (під впливом сучасних інфор­маційних технологій і появи глобальних дослідних мереж), а також об­межує бюджетні можливості розвинених країн, від яких залежить більша частина фінансування університетської освіти. Учений переконаний, що університетам необхідно адаптуватися до вимог глобалізації.

Культурна глобалізація вищої освіти є нерівномірним, суперечли­вим і складним явищем. Глобалізація вищої освіти веде до якісно іншої освіти - «космополітичного» університету, побудованого на культурних цінностях західного світу. Тому скористатися перевагами цього процесу зможуть лише країни євроатлантичної цивілізації з певним набором со - ціокультурних характеристик. Для країн, які не вписуються в цю модель, зокрема й для України, культурна глобалізація вищої школи буде мати, ймовірно, такі наслідки: популяризація глобальних мультикультурних цінностей, посилення світового домінування євроатлантичної культури, поява закордонних освітніх провайдерів на територіях національних дер­жав; втрата національної культурної ідентичності.

Відтак актуальним є з’ясування тенденцій розвитку вищої освіти в умовах культурної глобалізації, її наслідків та спроби розмежувати по­няття глобалізації й інтеграції щодо вищої школи.

В умовах небувалого ускладнення відносин у глобалізованому інфор­маційному суспільстві часто ототожнюють такі поняття, як інтернаціо­налізація і глобалізація щодо вищої школи. У контексті проблеми, яка розглядається в статті, інтернаціоналізація освіти означає вільний акаде­мічний обмін викладачами та студентами між вищими навчальними за­кладами різних країн, а також створення єдиних спеціальних навчальних програм, а глобалізація - це універсалізація навчального планування, що здійснюється за рахунок попиту певного типу фахівця на глобальних рин­ках праці.

Не викликає сумнівів, що вища школа завжди була інтернаціональним інститутом, але в історії її існування умовно можна виділити чотири ета­пи. Перший охоплює період розвитку перших європейських університе­тів в епохи середньовіччя й Відродження - до XVIII ст. Слід зазначити, що в цей період за рівнем культурного розвитку та вищої освіти Україна перебувала в загальноєвропейському середовищі. Поширенню ренесанс­ної культури на українських землях сприяв насамперед розвиток освіти. У ХV-ХVІ ст. помітно зростає прошарок українців, що здобули освіту в провідних західноєвропейських університетах - Краківському, Празько­му, Болонському та ін. Досить часто вихідці з України були провідниками загальноєвропейського Ренесансу. Перші вищі навчальні заклади в Украї­ні - Острозька та Києво-Могилянська академії - за навчальними планами мало чим різнилися із західноєвропейськими [4, с. 197-206]. Тому тепер, коли йдеться про входження нашої держави до європейського культур­но-освітнього простору, деякі автори, зокрема М. Михальченко та В. Ан­друщенко [5, с. 4], наголошують на поверненні України саме до цього простору.

Другий етап припадає на період між другою половиною XVIII ст. та початком Другої світової війни. У цей період розвинені держави експор­тують принципи побудови своїх освітніх систем у менш розвинені краї­ни. Під час інтернаціоналізації на цьому етапі зростає міжнародний об­мін науковими знаннями, посилюється міжнародна мобільність студентів і викладачів.

Третій етап тривав із часу закінчення Другої світової війни до початку 90-х років минулого століття. Розпад колоніальної системи сприяв значно­му посиленню міжнародної мобільності студентів із колишніх колоній. Цей період характеризується залученням вищих навчальних закладів у могутній рух освітньої експансії й демократизації освітніх можливостей.

Нині триває четвертий, якісно новий етап інтернаціоналізації вищої школи та її глобалізації, за якого масове поширення освіти розглядається як гарантія конкурентоспроможності держави в новій глобальній економіці.

Глобалізація, на думку П. Скотта [3, с. 3-4], прямо стосується універ­ситетів, адже робить особливо актуальним завданням поширення націо­нальних культур, сприяє стандартизації навчання (під впливом сучасних інформаційних технологій і появи глобальних дослідницьких мереж), а також обмежує бюджетні можливості розвинених країн, від яких зале­жить більша частина фінансування університетської освіти.

Подібну думку висловлює Д. Деланті. Він підкреслює, що з огляду на зміни в суспільстві, культурі й знаннях сучасний університет має так само змінитися, знайти себе в нових реаліях, щоб гарантувати свою «кон- вертованість» [6]. Однак, на відміну від П. Скотта, стверджує, що на ру­бежі ХХ-ХХІ ст. університет уже став глобальною установою, зайнятою в тристоронніх відносинах із урядовими й багатонаціональними корпо­раціями. П. Скотт і Д. Деланті розглядають глобалізацію як чинник упро­вадження в університети елементів ринкової економіки, що нині змінює і національні, й світову системи вищої освіти.

А інтернаціоналізація, на їхню думку, припускає існування світу, що складається з національних держав, на основі чого формуються чіткі гео - політичні кордони, через які може здійснюватися традиційна діяльність з інтернаціоналізації освіти (набір і переміщення студентів, обмін викла­дачами, співпраця університетів, спільна дослідницька робота). Інтерна­ціоналізація постає як побудова взаємозв’язків між двома або більшою кількістю країн, пов’язаних спільною метою, наприклад, формуванням єдиного освітнього простору, що й закріплено Болонською конвенцією, підписаною в липні 1999 року. А процес глобалізації загалом розгляда­ється як стандартизація, економічна інтеграція і крос-культурна проник­ність. Інтернаціоналізація характеризується передусім високим рівнем мобільності студентів, що підтверджено даними ЮНЕСКО, згідно з яки­ми за останні 25 років він зріс на 300 %. На думку експертів, до 2010 року числа студентів, які навчаються за кордоном, становитиме 2,8 млн осіб, а до 2025-го - 4,9 млн.

Отже, спробуй узагальнити головні концептуальні погляди: інтерна­ціоналізація в галузі вищої освіти веде до інтеграції окремих вищих на­вчальних закладів і освітніх систем, а глобалізація, у свою чергу, - до їхньої конкуренції.

Університет стає головним соціальним інститутом сучасного суспіль­ства. Як елітний вищий навчальний заклад він останнім часом перебрав на себе велику кількість нових функцій: 1) організація та проведення спільних міжнародних фундаментальних наукових досліджень; 2) забез­печення потреб суспільства у висококваліфікованих кадрах; 3) розвиток загальної освіти.

Важливо з’ясувати, чи зможе вища освіта в добу світової глобалізації бути конкурентоспроможною й водночас залишитися провідним центром накопичення та передання знань в інтересах нації, чи їй на зміну прийдуть молоді енергійні освітні провайдери. Пошук відповіді на це складне запи­тання сьогодення не може не хвилювати науково-педагогічну спільноту.

Екс-міністр освіти і науки України академік НАНУ В. Кремень пов’язує глобалізацію вищої освіти зі «вступом людства на перетині ти­сячоліть до нового типу цивілізації, опануванням нового способу мислен­ня й різновидом прогресу» [7]. Найпріоритетнішими галузями в XXI ст., на думку вченого, будуть «наука як сфера, що продукує нові знання, та освіта як сфера, що олюднює знання». При цьому він застерігає від мож­ливого декларативного характеру пріоритетності освіти, пов’язаного з численними викликами глобалізації, а саме загостренням конкуренції між традиційними вишами та молодими освітніми провайдерами (розпо­всюджувачами навчальних програм, тренінговими та телекомунікаційни­ми компаніями, котрі пропонують свої дистанційні програми). На дум­ку В. Кременя, тільки країна, спроможна в умовах глобалізованого світу примножити свою інтелектуальну власність, сферу знань як субстанцію виробництва, зможе претендувати на гідне місце у світовій спільноті, бу­ти конкурентоспроможною.

Стосовно прогнозів, то, на думку Н. Балабанової, культурна глобалі­зація вищої освіти в Україні пов’язана насамперед із процесом розбудови інноваційно-знаннєвого суспільства [8]. Складність цього процесу обу­мовлена тривалим перебуванням України в тоталітарній системі, внаслі­док чого ні її економіка, ні соціальна й культурна сфери не могли розви­ватися вільно та самостійно. Але за період незалежності «в суспільстві на місце ідеологізованих за радянських часів способів поведінки прийшли індивідуалізм західного характеру, культ споживання, прагматизм, гола раціональність, моральна пластичність» [8, с. 63]. Автор констатує, що культурний розвиток суспільства супроводжувався переважно руйнуван­ням старих норм, традицій, звичаїв, а не їх залученням до нових соціо - культурних умов.

Отже, можна передбачити, що реакція освіти на глобалізацію поля - гатиме в зміцненні інтегральності особистості, збереженні й розвитку її особливостей та конкурентоспроможності, а також в орієнтації на сучас­ну економіку, нові кваліфікації й технології за збереження традиційних і створення сучасних національних особливостей.

Для країн, що не вписуються в цю модель, зокрема й для України, культурна глобалізація вищої школи матиме, ймовірно, такі наслідки:

У популяризація глобальних мультикультурних цінностей;

У посилення світового домінування євроатлантичної культури;

У поява зарубіжних освітніх провайдерів на територіях національних держав;

У втрата національної культури й ідентичності.

Список використаних джерел

1. Глобалізація [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // slovopedia. org. ua

2. Глобалізація освіти [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // ebk. net. ua/pedagogics/vocabulary. htm

3. Скотт П. Глобализация и университет / П. Скотт // Alma Mater. - 2000. - № 4. - С. 3-8.

4. Тюрменко Г Культорологія: теорія та історія культур: навч. посіб. / Тюр - менко Г., Горбула О. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 368 с.

5. Михальченко Н. Беловежье. Л. Кравчук. Украина. 1991-1995 / Михальчен- ко Н., Андрущенко В. - К. : Укр. центр духовной культуры, 1996. - 512 с.