joomla
Внутрішньоструктурна взаємодія в установах державної кримінально-виконавчої служби України (теоретичні, управлінські та правові аспекти)
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Сергій Гречанюк, кандидат юридичних наук, доцент кафедри правових дисциплін Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка

Розглянуто актуальні проблеми управлінських і правових засад внутрішньої взаємодії підрозділів установ Державної кримінально- виконавчої служби України. Проаналізовано теоретичні, організаційні та нормативні основи спільної діяльності підрозділів виправних установ.

Ключові слова: внутрішньоструктурна взаємодія, координація, управління, установи Державної кримінально-виконавчої служби України.

Рассмотрены актуальные проблемы управленческих и правовых основ внутреннего взаимодействия подразделений учреждений Государственной уголовно-исполнительной службы Украины. Проанализированы теоретические, организационные и нормативные основы совместной деятельности подразделений исправительных учреждений.

Ключевые слова: внутриструктурное взаимодействие, координация, управление, учреждения Государственной уголовно­исполнительной службы Украины.

Дослідження внутрішньоструктурної взаємодії є актуальним з огляду на управлінський характер такої взаємодії і надзвичайну важливість цілей установ Державної кримінально-виконавчої служби України (ДКВС України). Це зумовлено складністю і розгалуженістю внутрішньої структури установ ДКВС України, яка, на відміну від органів ДКВС України, має значну кількість функціональних напрямів, а відповідно - функціональних підрозділів.

Проблемам організації взаємодії в установах ДКВС України не приділено належної наукової уваги. Деякі аспекти організації такої взаємодії досліджували М. П. Мелентьєв [1], А. А. Аксьонов [2], В. В. Дедюхін, Ф. Г. Канцарін [3] та багато інших.

Метою статті є аналіз теоретичних, окремих управлінських і правових аспектів організації внутрішньоструктурної взаємодії в установах ДКВС України.

На думку більшості авторів, взаємодія в установах ДКВС України потрібна для того, щоб досягнути узгодженості дій структурних підрозділів при реалізації завдань, плануванні напрямів роботи і термінами виконання в інтересах досягнення спільної мети.

Так, М. П. Мелентьєв вважає, що взаємодія структурних підрозділів - це узгоджена діяльність окремих підрозділів, служб і працівників у межах одного органу управління.

Радянський вчений А. А. Аксьонов, який досліджував проблеми організації взаємодії в органах внутрішніх справ, зазначає, що взаємодія - це спільна діяльність рівноправних елементів системи установ виконання покарань, спрямована на розв'язання спільних завдань. При цьому він виокремлює найбільш істотні ознаки взаємодії, а саме: Л наявність спільної діяльності кількох елементів системи; Л спрямованість на вирішення спільного завдання; л рівне положення елементів у системі; л здійснення повсякденних обов'язків у процесі взаємодії.

Наведені визначення хоча і відображають сутність взаємодії в установах ДКВС України, але потребують деякого уточнення, тому що кожне розкриває лише одну зі сторін. Крім того, не зовсім обґрунтованим є виокремлення в якості ознаки взаємодії рівного положення елементів системи. Наприклад, якщо розглядати взаємодію на рівні «оперативний працівник - майстер виробництва», то співробітники не тільки не перебу­вають у стані підпорядкування, а й не є рівноправними. У деяких випадках майстер зобов'язаний виконувати вказівки оперативного працівника, наприклад, при посиленні контролю за засудженими, схильними до втечі. Здійснення своїх звичайних, повсякденних обов'язків у процесі взаємодії характерне лише для взаємодії у звичайних (штатних) умовах функціонування установ ДКВС України. При ускладненні оперативної обстановки та виникненні надзвичайних ситуацій відбувається перерозподіл функцій і покладання на структурні підрозділи та окремі категорії персоналу не властивих їм обов'язків.

На нашу думку, більш вдалим є формулювання В. В. Дедюхіна і Ф. Г. Канцаріна. Під взаємодією частин і служб установ виконання покарань вони розуміють засновані на законах та підзаконних актах спільні або узгоджені за завданнями, напрямами і часом дії в інтересах виконання службово-оперативних завдань із максимальною ефективністю. При цьому розглядаються такі необхідні елементи, як узгодження дій за: Л завданнями (визначення і постановка конкретних завдань відповідним суб'єктам взаємодії, виконання яких забезпечує досягнення спільної мети);

Л напрямами (суб'єкти взаємодії зосереджують свої зусилля на досягненні мети на певному напрямі у визначеному місці); л частин і служб у часі (визначення конкретних термінів виконання завдань з урахуванням часу дії інших взаємодіючих підрозділів). Взаємодія пронизує весь цикл управління від початку до кінця і є невід'ємною частиною будь-якої системи, функціонально-організаційний механізм якої складається із сукупності певним чином упорядкованих елементів, пов'язаних між собою.

Організація взаємодії в установі ДКВС України має об'єктивний характер і обумовлена такими причинами, як:

Л спільність основних цілей і завдань взаємодіючих структурних підрозділів;

Л різна компетенція взаємодіючих підрозділів; л необхідність максимального використання наявних сил і засобів; л функціонування підрозділів у подібних умовах і спрямованість діяльності на одні й ті ж об'єкти управління.

З огляду на всі системні ознаки, характерні для установи виконання покарань, специфіку й об'єктивні закономірності взаємодії, можна стверджувати, що під взаємодією структурних підрозділів установи ДКВС України слід розуміти нормативно встановлену, структурно і функціонально закріплену систему спільних або узгоджених за завданнями, напрямами, часом дій, здійснюваних для вирішення оперативних і службових завдань та виконання покладених на ці підрозділи функцій для ефективного виконання покарання у вигляді позбавлення волі.

Зазначимо, що для взаємодії структурних підрозділів установи ДКВС України характерні такі ознаки: л відносини можуть виступати у формі правових чи організаційних залежно від способів їх регулювання. Нормативно встановленими вони будуть у тому випадку, якщо врегульовані нормами права; л взаємодія структурних підрозділів складається в межах організаційної структури установи виконання покарання; л при взаємодії структурні підрозділи та їх працівники використовують сили, засоби і методи в межах своєї компетенції та виконуваних функцій; л взаємодія спрямована на вирішення оперативно-службових завдань для ефективного виконання покарання у вигляді позбавлення волі. Взаємодію не можна розглядати відокремлено від координаційної діяльності.

Організаційні процеси мають соціальну сутність, а взаємодія структурних підрозділів установи виконання

Покарання має бути збалансованою і потребує координації. Функція організації взаємодії знаходить ефективну реалізацію за допомогою здійснення координації діяльності структурних підрозділів. Координація забезпечує узгодженість дій, взаємодію всіх суб'єктів, що беруть участь у вирішенні завдань, що стоять перед системою.

Координаційна діяльність, як і взаємодія, є характерною для будь - якого управлінського циклу. Вона спрямована на передбачення проблем і призначена для усунення перебоїв у роботі установи виконання покарань після того, як (або якщо) вони відбулися; збереження існуючої схеми роботи; поліпшення діяльності системи або існуючої організації навіть за відсутності конкретних проблем. Координаційна діяльність є останньою стадією організації.

На нашу думку, координація - це заключний елемент в організації взаємодії структурних підрозділів установи ДКВС України. Метою координації є об'єднання всіх організаційних зусиль суб'єкта управління й забезпечення такого процесу організації, що сприятиме досягненню поставлених цілей. Координація дозволяє об'єднати зусилля окремих співробітників і структурних підрозділів. Підтримка зв'язку між загальною метою і всіма індивідуальними або груповими видами діяльності досягається шляхом координації. Таким чином, можна говорити про те, що всі організаційні дії, у тому числі й організація взаємодії, включають як один з елементів координацію.

Проте не слід ототожнювати функції координації та організації взаємодії. Координація може проявлятися як при взаємодії структурних підрозділів (коли вона практично збігається з організацією взаємодії), так і в діяльності підрозділів, які між собою не взаємодіють.

Аналіз організації взаємодії структурних підрозділів виправної установи показує, що мета організації взаємодії структурних підрозділів виправного закладу полягає в об'єднанні всіх наявних сил і засобів для здійснення комплексних заходів, спрямованих на створення, вдосконалення, зміцнення й розвиток системи попередження порушень засудженими встановленого порядку відбування покарання і злочинів, а також реалізацію комплексу заходів виправного змісту, потрібного для успішної ресо - ціалізації засуджених.

У результаті дослідження правових засад регулювання організації взаємодії структурних підрозділів виправної установи слід зазначити, що: л в чинних сьогодні нормативно-правових актах, що регулюють діяльність установ виконання покарань ДКВС України, взагалі відсутнє визначення поняття «взаємодія», незважаючи на його достатньо широке застосування. На нашу думку, це призводить до певних протиріч у розумінні сутності цього процесу на практиці; л питання організації взаємодії фактично не регулюються в кримінально-виконавчому та адміністративному законодавстві, відомчих нормативно-правових актах. Наявні окремі норми носять загальний або уточнюючий характер, торкаються лише окремих аспектів взаємодії в межах певного виду діяльності. Здебільшого вони декларативні, дублюються в різних нормативних актах. Також відсутнє нормативне закріплення принципів, механізму, форм, методів здійснення взаємодії. Обов'язки з організації взаємодії для структурних підрозділів та окремих категорій персоналу не визначені; л питання, що стосуються інформаційного, матеріального, технічного, фінансового та іншого забезпечення взаємодії в нормативно-правових актах не відображені.

Зазначені недоліки свідчать про необхідність упорядкування нормативного регулювання організації взаємодії шляхом видання окремого нормативно-правового акта, що регламентує ці питання, а також розро­блення для кожної категорії персоналу виправної установи посадових інструкцій, до структури яких увійшли б положення, що встановлюють права, обов'язки і відповідальність конкретного виконавця за організацію взаємодії.

Список використаних джерел

1. Мелентьев М. П. Функции и структура управления исправительно - трудовыми учреждениями / М. П. Мелентьев. - Рязань : РВШ, 1975. - 55 с.

2. Аксенов А. А. О понятии «организация взаимодействия» / А. А. Аксенов // Исправительно-трудовые учреждения. - № 5.

- 1978. - С. 32-35.

3. Дедюхин В. В. Совершенствование взаимодействия оперативных аппаратов ИТУ с другими частями и службами этих учреждений // Актуальные проблемы управления оперативными аппаратами органов внутренних дел / Дедюхин В. В., Канцарин Ф. Г. - М. : Академия МВД СССР, 1978. - С. 22-26.