joomla
Екологічна безпека - родовий об'єкт адміністративних проступків, що посягають на навколишнє природне середовище
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Наталя Золотарьова, кандидат юридичних наук, доцент, професор ка­федри адміністративного права та організації адміністративної діяль­ності Академії управління МВС

Класифіковано адміністративні правопорушення, які посягають на навколишнє, при­родне середовище. Визначено особливості предмету посягання таких правопорушень.

Ключові слова: екологічна безпека, предмет посягання, адміністративно-правові від­носини, кодифікація, класифікація, навколишнє, природне середовище.

Классифицированы административные правонарушения, которые посягают на окру­жающую природную среду. Указаны особенности предмета посягательства данных право­нарушений.

Ключевые слова: экологическая безопасность, предмет посягательства, админи­стративно-правовые отношения, кодификация, классификация, окружающая природная среда.

The article presents a classification of administrative offenses, which infringe on the environment. Features of the subject of infringement of given offenses are defined.

Keywords: environmental safety, the subject of infringement, legal and administrative relations, codification, classification, environment.

Процес становлення України як демократичної, правової, соціальної держави, її інтеграція до європейської спільноти передбачають запро­вадження та реалізацію цілої низки реформаційних новацій в економіч­ній, адміністративно-політичній та соціально-культурній сферах. Для побудови такої держави здійснюється оновлення чинного законодавства України.

Нині адміністративне законодавство, що регулює відносини адміні­стративної відповідальності, не відповідає вимогам демократичної дер­жави. За останні п’ять років назріла необхідність розроблення проекту Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, було розро­блено кілька проектів цього законодавчого документа, перший з яких - у групі, очолюваній заступником Голови Верховного Суду України В. Сте - фанюком. Проект Кодексу України про адміністративну відповідальність та проект Кодексу України про адміністративні проступки розробле­ні в Центрі політико-правових реформ І. Голосніченком, О. Банчуком, Д. Лук’янцем та ін. Нині доопрацьовується останній проект. У зв’язку з цим виникла проблема класифікації адміністративних проступків за гла­вами та розділами, тобто визначення родового та видового об’єктів відпо­відних правопорушень.

Вбачається, що адміністративні проступки слід класифікувати залеж­но від відносин, які захищаються нормами адміністративно-деліктного права.

Адміністративно-правовим відносинам властиві всі основні ознаки будь-яких правовідносин: первинність правових норм, унаслідок чого правовідносини є результатом регуляційного впливу на суспільні відно­сини цієї правової норми, що надає йому юридичної форми; регламента­ція правовою формою дій сторін цих відносин; кореспонденція взаємних обов’язків і право сторін правовідносин, обумовлені нормою, та ін.

Однак варто визначити деякі особливості, що доповнюють цю загаль­ну характеристику і здатні бути основою для відмежування адміністра­тивно-правових відносин від інших видів правовідносин. До таких осо­бливостей належать:

^ права й обов’язки сторін зазначених відносин, пов’язані з діяльністю органів виконавчої влади та інших суб’єктів, які здійснюють функції в системі цієї гілки влади;

^ завжди однією зі сторін у таких відносинах є суб’єкт, уповноважений здійснювати владні повноваження;

^ адміністративні правовідносини практично завжди виникають з ініці­ативи однієї зі сторін;

^ якщо відбулося порушення адміністративно-правової норми, то по­рушник несе відповідальність перед державою;

^ суперечки між сторонами можуть вирішуватися як системою виконав­чої влади, так і органами адміністративної юрисдикції;

^ вертикальні адміністративні правовідносини побудовані на засадах «влада - підпорядкування», де немає рівності сторін. Горизонтальні в основному базуються на засадах рівності суб’єктів.

Серед адміністративно-правових норм, що регулюють ці відносини, є такі, що спеціально виокремлені для забезпечення екологічної безпе­ки. Адміністративно-правові відносини, що виникають із приводу еко­логічної безпеки, серцевиною яких є охорона навколишнього природно­го середовища, мають свої особливості. Екологічні відносини - один із найважливіших складників суспільних відносин. Вони виникають між окремими суб’єктами з приводу надзвичайно важливих об’єктів. Еколо­гічні відносини формуються між природою та суспільством, людиною і навколишнім середовищем. Об’єктами екологічних відносин є природні багатства: земля, її надра, води, ліси, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ тощо. Від того, якими будуть екологічні відносини, зале­жить сьогодення та майбутнє людства.

В екологічних правовідносинах превалюють відносини, що виника­ють із приводу охорони навколишнього природного середовища, осно­вою виникнення і розвитку яких є інтереси теперішнього й майбутніх поколінь людей, їхні потреби в чистому і здоровому навколишньому при­родному середовищі.

Охорона навколишнього природного середовища належить до гло - бальних проблем, життєво важливих для всього людства. У період науко­во-технічного прогресу вплив людини на природу набув неабиякої сили і масштабів. Уже немає жодного місця на Землі, де людина тією чи іншою мірою не впливала б на природу. Відповідно, зростає роль охорони при­роди, яка є єдиним джерелом існування громадянського суспільства. При­рода має величезне соціальне, виробниче, економічне, наукове й оздоров­че значення.

Особливо гострою є проблема охорони навколишнього природного середовища в Україні. Винятковою особливістю екологічного стану є ускладнення екологічно небезпечних локальних ситуацій після аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Забезпечення охорони навколишнього природного середовища жит­тєво важливе для всіх галузей народного господарства і всіх природних об’єктів: земель, вод, рослинного й тваринного світу, атмосферного пові­тря, надр і природно-заповідного фонду України.

Гостро стоїть питання про охорону навколишнього природного се­редовища в промисловості й на транспорті, сільському господарстві, містах та інших населених пунктах, у культурно-побутовій сфері.

Отже, наша держава має розробити чітку політику та програму дій, спрямовані на збереження і відродження довкілля, забезпечення еколо­гічної безпеки України і, насамперед, її громадян. Ідеться про створення Національної програми охорони навколишнього природного середовища, в основі якої лежатиме нове екологічне законодавство.

У правовій державі законодавству належить визначальна роль у ви­рішенні масштабних завдань, зокрема в охороні навколишнього природ­ного середовища.

Навколишнє природне середовище - сукупність природних і природ­но-антропогенних умов (земля, вода, ліси, надра, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ), що оточують людину та є необхідними для її життя і діяльності.

Зміцненню охорони навколишнього природного середовища сприяє проведена кодифікація законодавства України про землю, її надра, води, ліси, тваринний світ, атмосферне повітря. У відповідних кодексах визна­чено компетенцію державних органів у галузі регулювання земельних, водних, лісових відносин, передбачено організаційно-правові заходи охо­рони об’єктів природи і відповідальність за порушення природоохорон­ного законодавства [2, с. 68].

Кодекси про відповідні об’єкти природи та інші кодифікаційні акти сприяють подальшій нормотворчій діяльності в галузі охорони навко­лишнього природного середовища. Особлива роль відводиться Кодексу України про адміністративні проступки, проект якого розробляється. Певна частина його норм повинна мати природоохоронну спрямованість і передбачати адміністративну відповідальність за правопорушення у сфе­рі охорони природи.

Зважаючи на важливість непорушності природорегулятивних відно­син, а також їх пріоритетне значення для життя, здоров’я і всебічного розвитку людини та громадянина, в проекті Кодексу України про адмі­ністративні проступки вбачаємо за необхідне виокремити ці відносини як родовий об’єкт адміністративних правопорушень у спеціальний розділ під назвою «Адміністративні проступки, спрямовані проти навколишньо­го природного середовища та екологічної безпеки».

У Законі України від 25 червня 1991 р. № 1264-ХІІ «Про охорону на­вколишнього природного середовища» визначено правовідносини, що можуть бути безпосередніми об’єктами адміністративних проступків, відповідальність за які несуть особи, винні в порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушенні норм екологічної безпеки; порушенні вимог законодавства України під час про­ведення екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправ­дивого експертного висновку; невиконанні вимог державної екологічної експертизи та багато інших [1, с. 6, 8].

Отже, крім родової класифікації адміністративних правопорушень, у Кодексі України про адміністративні правопорушення, де за родови­ми ознаками доцільно визначити проступки в галузі природи, необхідно також виокремити групи адміністративних правопорушень за видовими ознаками.

Ці ознаки будуть похідними від предмету посягання. Адже законода­вець визначає такими предметами землі, води, ліси, тваринний світ, ат­мосферне повітря, природно-заповідний фонд тощо.

Таким чином, виокремлюючи глави в розділі КУаАП, про що йшлося вище, слід будувати їх залежно від цих видових об’єктів. Тому необхідно підтримати пропозиції М. Хавронюка, який у природоохоронному блоці КУаАП виділяє такі глави: «Адміністративні проступки проти екологіч­ної безпеки», «Адміністративні проступки проти порядку використання землі, її надр, повітря, вод, інших природних ресурсів», «Адміністративні проступки проти рослинного і тваринного світу».

Список використаних джерел

1. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України // Ві­домості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 41. - Ст. 546.

2. Дмитренко І. А. Екологічне право України / І. А. Дмитренко. - К. : Юрінком Інтер, 2001. - 351 с.