joomla
ВИЗНАЧЕННЯ СИСТЕМИ СИЛОВИХ ЗАХОДІ В ДЕРЖАВН0ЇПРИК0РД0НН0ЇСЛУЖБИ УКРАЇНИ
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Роман ЛЯШУК УДК 344:3 51.746 (477)

Ад'юнкт Національної академії Державної прикордонної служ­би України ім. Б. Хмельницького

Стаття присвячена розгляду понять "силові заходи", "застосу­вання силових заходів" і "система силових заходів Державної прикор­донної служби України". Запропоновано загальний термін для позна­чення застосування зброї, бойової техніки, спеціальнихзасобів, фізич­ної сили та використання службових собак Державною прикордон­ною службою України. Проаналізовано зміст і обсяг застосування заходів адміністративного припинення спеціального призначення в діяльності Державної прикордонноїслужби України. Подано визначен­ня системи силових заходів Державної прикордонної служби України та досліджено її властивості.

Статья посвящена рассмотрению понятий "силовые меры", "применение силовых мер" и "система силовых мер Государствен- ной пограничной службы Украины". Предложен общий термин для обозначения применения оружия, боевой техники, специальных средств, физической силы и использования служебных собак Госу - дарственной пограничной службой Украины. Проанализированы содержание и объем применения мер административного пресече­ния специального назначения в деятельности Государственной по­граничной службы Украины. Дано определение системы силовых мер Государственной пограничной службы Украины и исследованы ее свойства.

The article deals with the concepts "force measures", "use of force measures" and "system of force measures of the State Border Guard Service of Ukraine". A general term is proposed for denotation of the application of weapon, military equipment, special facilities, physical force and use of official dogs by the State Border Guard Service of Ukraine. The meaning and capacity of applying the measures of the administrative stopping of the special purpose in the activity of the State Border Guard Service of Ukraine are analyzed The definition of the system of force measures of the State Border Guard Service of Ukraine is given and its features are examined.

Ключові слова: силові заходи, вогнепальна зброя, бойова техні­ка, спеціальні засоби.

Ключевые слова: силовые меры, огнестрельное оружие, боевая техника, специальные средства.

Keywords: force measures, firearms, military equipment, special facilities.

Відповідно до ст. З Конституції України [1], людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найви­щою соціальною цінністю в Україні. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави та її право­охоронних органів. Державна прикордонна служба України (далі - ДПСУ) для реалізації покладених на неї завдань наділена повнова­женнями застосовувати вогнепальну зброю, бойову техніку, спе­ціальні засоби і фізичну силу [2, ст. 21]. Питання правомірного зас­тосовування фізичної сили, використання службових собак, а та­кож зберігання, носіння спеціальних засобів і зброї займає чільне місце у спектрі дотримання прав і свобод людини.

Цій темі присвячені дослідження вчених-юристів О. Бандур­ки, М. Єропкіна, Д. Бахраха, В. Авер'янова, Л. Чистоклєтова, О. Фролова, Т. Коломоєць, А. Комзюка. Однак комплексного до­слідження застосування різних видів сили особовим складом Дер­жавної прикордонної служби України не проводилося. На нашу думку, для продовження праці науковців необхідно дослідити взає­мозв'язок заходів із застосування вогнепальної зброї, бойової тех­ніки, спеціальних засобів, фізичної сили та використання службо­вих собак у межах компетенції ДПСУ, запропонувати загальний термін для їх позначення, дати визначення застосування силових заходів.

Заходами спеціального (виняткового) призначення [3] є ком­плекс виняткових, екстраординарних засобів адміністративного впливу на правопорушника (фізичну особу), здатних завдати пев­ної фізичної шкоди та навіть позбавити життя. Враховуючи особ­ливий характер таких заходів адміністративного припинення, як застосування вогнепальної зброї, бойової техніки, службових со­бак, спеціальних засобів і фізичної сили, їх виокремлюють у гру­пу спеціальних заходів адміністративного припинення. О. Без­смертний, В. П'єтков та О. Фролов відстоюють позицію, що один лише попереджувальний вигук про можливість застосування спеціальних засобів уже є заходом адміністративного припинен­ня [4, 44-45].

Заходи адміністративного припинення спеціального призначен­ня виявляються у примусовому впливі на правопорушника. Є. Сидоренко визначає примус як "дію до примушування". При­мус можливий тільки в тому випадку, коли особа, що примушує, справді має певні можливості реалізувати погрози, тобто повно­важення щодо позбавлення адресата будь-яких благ, переваг, зміни умов його життя чи роботи. Суб'єктивно примус відчувається як тиск: ініціатором - як власний тиск, адресатом - як тиск на нього з боку ініціатора або обставин. Примус - це спосіб впливу, який обмежений сферою можливого застосування, оскільки ініціатор впливу повинен мати важелі непсихічного тиску на адресата. Реа­лізувати примус можна за допомогою сили, яка розглядається як "сила проштовхувати до чогось, змушувати" [5, 45—46]. Примус є одним із силових ресурсів влади, що виконують функцію охорони внутрішнього правопорядку. Сила примусу виявляється в екстра­ординарних заходах адміністративного припинення.

Головною перевагою будь-якої влади є застосування сили для забезпечення повсюдного й безумовного виконання її волі. Ще в "Пандектах" Юстиніана було занотовано: "Vim vi repeliere licet" (насильство дозволено відбивати силою) [6, 3]. Для цього утворю­валися спеціальні загони озброєних людей (армія, прикордонні частини, поліція, аналогічні формування), які були організовані та навчені для застосування сили, в тому числі в межах держави, проти власного населення. У наш час також визнано за можливе правомірне та необхідне застосування сили у внутрішніх справах будь-якої держави, тобто так званої поліцейської сили, яка різнить­ся з поняттям "сила у міжнародному праві" ("jus gladii" - право меча, '[jus ad bellum" - право війни) і "гуманітарної превенції" (си­лового забезпечення прав людини) [6, 6]. Чинник "сила" має фор­му матеріально-технічних дій, є засобом самостійного характеру, який призначений для припинення правопорушення шляхом об­меження свободи дій особи, заподіяння шкоди майну. Її застосу­вання обов'язково має супроводжуватися екстраординарними, ви­нятковими умовами, що і підкреслює її спеціальне призначення. Поняття "сила" у правовій літературі розглядається як родовий, інтегрований чинник для подальшої класифікації. Зокрема,

О. Фролов за підставами її застосування виокремлює вогнепальну зброю, спеціальні засоби, заходи фізичного впливу; за функціо­нальним призначенням - зброю (збройну силу), фізичну (не­озброєну) силу, прилади, спеціально сконструйовані або присто­совані для утримання особи [6, 7].

У міжнародному законодавстві використовується термін "вог­непальна зброя та сила" (ст. ст. 1, 2, 4-7 Основних принципів за­стосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку, прийнятих резолюцією УШ Конгре­су ООН із запобігання злочинності та поводження з правопоруш­никами від 7 вересня 1990 р.) [7]. А. Комзюк вважає, що це зроб­лено з метою виокремлення серед зазначених засобів таких, що призначені для позбавлення людини життя або її поранення [8, 181]. У Законних стандартах поліцейського переслідування Шта­ту Вісконсін використовується термін "сила", яку розділено на "надмірну силу", "смертельну силу", "обмежену, несмертельну силу" [4, 55].

У кримінально-виконавчому законодавстві застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї позна­чається терміном "заходи безпеки" (гл. 13 Виправно-трудового кодексу України).

У Законі України "Про міліцію" використовують поняття "сила". Зокрема, в ч. 4 ст. 12 визначено, що у випадку неможли­вості уникнути застосування сили вона не має перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків; ч. 6 ст. 12 передбачає, що перевищення повноважень щодо застосу­вання сили тягне за собою відповідальність, установлену зако­ном. Законодавець у цьому випадку застосування заходів фізич­ного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї об'єднує поняттям "сила" [9,20]. Складники інтегровані за критерієм здат­ності спричиняти фізичну, психічну чи майнову шкоду [8, 182]. Стаття 21 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", яка має назву "Застосування сили під час охорони дер­жавного кордону...", об'єднує в собі заходи, які передбачають: за­стосовування фізичної сили, використання службових собак, а також зберігання, носіння спеціальних засобів і зброї, викорис­тання та застосовування їх самостійно або у складі підрозділів [2].

Слушною є думка О. Фролова [6, 21—22], що такі поняття, як "сила", "заходи адміністративного припинення спеціального при­значення", "спеціальні заходи припинення", "заходи безпеки", є складниками правового (узаконеного) фізичного примусу з боку держави (в особі уповноважених органів і посадових осіб) щодо осіб з девіантною поведінкою.

Оскільки змістом заходів адміністративного припинення спе­ціального призначення є поняття "сила", застосування вогнепаль­ної зброї, фізичного впливу та спеціальних засобів, їх можна об'єднати терміном "силові заходи".

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", "військовослужбовці, а також працівники Дер­жавної прикордонної служби України, які відповідно до їх служ­бових повноважень можуть залучатися до оперативно-службо - вої діяльності, під час виконання завдань з охорони державного кордону та суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні в межах повноважень, визначених цим Зако­ном, законами України "Про державний кордон України", "Про виключну (морську) економічну зону України", мають право в порядку і випадках, передбачених Законом України "Про міліцію", військовими статутами Збройних сил України та інши­ми нормативно-правовими актами, застосовувати фізичну силу, використовувати службових собак, а також зберігати, носити спеціальні засоби і зброю, використовувати і застосовувати їх самостійно або у складі підрозділів" [2]. Тобто, суб'єктом вико­ристання силових заходів ДПСУ є обмежене коло осіб з числа особового складу ДПСУ, уповноважених на це займаною поса­дою та виконуваними завданнями.

Крім носіння, зберігання, використання та застосування спе­ціальних засобів і зброї в нормативних актах згадуються самостійні та інші дії зі зброєю, зокрема: оголення, приведення в готовність до застосування [9, ст. 15-1], погроза зброєю (словесна [10, п. 2.5.3] або шляхом демонстрації зброї [9, ст. 15-1], але без здійснення попереджувального пострілу), використання зброї як предмета для завдання ударів [11, 324\.

М. Артамошкін та інші вважають, що оголення зброї, приве­дення її в бойовий стан слід розцінювати як підготовчі дії до за­стосування або використання зброї [12,21].

В. Каменщик та А. Щербина застосуванням зброї вважають виконання пострілу на ураження [13, 377]. На думку С. Яценка, "застосування зброї - це використання предметів і пристроїв, при­значених для ураження живих цілей - кораблів, літаків (верто­льотів) та інших об'єктів, які не мають іншого призначення" [ 14,344]. Під терміном "застосування зброї" мається на увазі "при­ведення її в дію відповідно до призначення". Тобто, застосування зброї та спеціальних засобів полягає у використанні їхніх якостей і корисних властивостей, передбачених тактико-технічними харак­теристиками.

Аналізуючи підстави застосування зброї, бойової техніки, спе­ціальних засобів і фізичної сили викладені в ст. ст. 13-15 Закону України "Про міліцію" [9], у п. 2.4.2. наказу АДПСУ від 21.10.2003 № 200 [10], доходимо висновку, що їх застосування як заходів дер­жавного примусу здійснюється у формі контрнападу з метою ней­тралізації правопорушника, тобто приведення його шляхом сило­вої дії в безпорадний стан, щоб зробити фізично неможливим про­довження протиправних дій. Використання зброї, як і застосуван­ня, в технічному розумінні є здійсненням пострілу з вогнепальної зброї чи використання її як предмета для завдання ударів. У тако­му розумінні ці терміни можна розглядати як синоніми.

Узагальнюючи викладене вище, вважаємо, що застосування силових заходів ДПСУ - це комплекс дій уповноважених посадо­вих осіб ДПСУ з використання властивостей і якостей вогнепаль­ної зброї, бойової техніки, службових собак, фізичної сили та спе­ціальних засобів, способів носіння, демонстрації та застосування з метою спонукання осіб (правопорушників) до належної поведін­ки (припинення правопорушення).

До компетенції ДПСУ належать такі силові заходи: застосу­вання фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, бо­йової техніки та використання службових собак [10].

Силові заходи ДПСУ утворюють унікальну сукупність (систе­му), яка не властива іншим державним органам. З метою дослі­дження співвідношення силових заходів між собою вважаємо за доцільне розглянути їх як систему.

У Великій радянській енциклопедії систему визначено як об'єктивну єдність закономірно пов'язаних предметів, явищ, а та­кож знань про природу й суспільство [15, 463]. О. Горбань і

В. Бахрушин визначають систему як обмежену множину елементів, що взаємодіють, і зв'язки між ними. Зв'язки, у свою чергу, форму­ються умовами задачі, для розв'язання якої створюють систему [16,16]. На думку В. Афанасьєва, системою є "сукупність компо­нентів, взаємодія яких породжує нові (інтегральні, системні) якості", які не властиві елементам, що її утворюють [17,8]. С. Віцин поняття "система" визначає як цілісну єдність структурно розчле­нованих, але взаємозалежних елементів, що реалізують визначені функції в умовах конкретного зовнішнього середовища [18,14].

Призначенням усіх силових заходів як елементів системи є при­мусове припинення протиправних дій. Чітка спрямованість дій, інтеграція зусиль елементів у системі допомагають досягти кінце­вого результату - припинення правопорушення. Така властивість системи в теорії систем називається синергічністю [19, 5].

Крім описаних вище, в системному аналізі є й інші властивості, характерні для досліджуваної системи: пов'язаність, емер- джентність, цілісність та історичність [20,11].

Пов'язаність означає, що всі частини системи зв'язані між со­бою і впливають одна на одну [20,12]. Заходи адміністративного припинення спеціального призначення взаємодіють у процесі ви­конання спільного завдання. Про наявність зв'язку та взаємодії між силовими заходами свідчать:

- можливість вибору виду заходу припинення залежно від су­спільної небезпеки припинюваної дії. В ч. 4 ст. 12 Закону України "Про міліцію" визначено, що в разі неможливості уникнути засто­сування сили вона не має перевищувати міри, необхідної для ви­конання покладених на міліцію (прикордонників) обов'язків [9];

- наявність підстав для застосування, які в різних умовах да­ють право застосовувати інші силові заходи. Наприклад: затри­мання правопорушника є підставою застосування вогнепальної зброї згідно з п. 4 ст. 15 Закону України "Про міліцію", спеціаль­них засобів - п. 4 ст. 14 закону [9], використання службових со­бак - підпункт 4 п. 2.4.2. наказу АДПСУ від 21.10.2003 №200 [10];

- можливість комплексного застосування силових заходів для припинення правопорушення. "Якщо є підстави для застосування зброї без попередження, прикордонник може використовувати будь-які заходи фізичного впливу..." (п. 2.3.4. наказу АДПСУ від 21.10.2003 №200 [10]);

- право застосовувати силові заходи з меншим фізичним впли­вом за наявності підстав на їх застосування. Метою такої "заміни" є припинення правопорушення із завданням меншої шкоди об'єкту. "Перед застосуванням зброї, бойової техніки та спеціальних за­собів або одночасно з їх застосуванням до порушників законодав­ства про державний кордон України з метою припинення право­порушення, затримання правопорушника та запобігання небезпе­ки, що загрожує життю і здоров'ю людей, прикордонниками мо­жуть використовуватися заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою" (п. 2.3.1. наказу АДПСУ від 21.10.2003 №200 [10]);

- обов'язок попереджати про кожен намір використання за­ходів адміністративного припинення спеціального призначення, "якщо дозволяють обставини..." (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про міліцію" [9]);

- спільне нормативно-правове регулювання порядку, умов та обмежень для застосування заходів фізичного впливу, спеціаль­них засобів і вогнепальної зброї (ст. 12 Закону України "Про міліцію" [9]).

Емерджентність полягає в тому, що система, на відміну від про­стого набору елементів, набуває нової якості, яка визначає її як конкретну систему [20, 12]. Поєднане застосування силових за­ходів дозволяє припинити правопорушення різної суспільної не­безпеки, а застосування одного засобу в усіх випадках неприйнят­не. Наприклад: застосування вогнепальної зброї буде правомірним для відбиття збройного вторгнення на територію України [10, п. 2.5.2] та неправомірним для припинення опору неозброєної особи.

Під цілісністю системи найчастіше розуміється нормальне (штатне, заплановане, передбачене конструкцією) її функціону­вання, тобто її структурна та функціональна єдність [20, 12]. Цілісність системи силових заходів ДПСУ виявляється у спільно­му правовому регулюванні порядку, умов та обмежень для їх зас­тосування [9,18].

Історичність означає, що будь-яка система в певний момент знаходиться в конкретній стадії свого життєвого циклу (зароджен­ня, зростання, сповільнення зростання, насичення, спад, загибель або переродження) [20, 14]. Підтвердженням цього є те, що пе­редбачені законодавством для прикордонної служби екстраорди­нарні заходи припинення правопорушень постійно вдосконалю­ються.

Отже, система силових заходів Державної прикордонної служби України - це комплекс дій із застосування і викорис­тання прикордонниками фізичної сили, спеціальних засобів, службових собак, вогнепальної зброї та бойової техніки під час охорони державного кордону та виключної (морської) еконо­мічної зони України з метою припинення правопорушень, що належать до їхньої компетенції, в порядку та за наявності підстав, визначених законами України "Про міліцію" [17], "Про Державну прикордонну службу України" [2] та наказом АДПСУ від 21.10.2003 № 200 [10].

Розглядаючи сукупність усіх силових заходів ДПСУ як сис­теми, зрозумілішою уявляється природа її дії та окреслюються нові, малопомітні до цього та потрібні для правомірного засто­сування зв'язки та властивості. Серед них синергічність, пов'я­заність, емерджентність, цілісність та історичність.

Застосування системи силових заходів ДПСУ в правоохоронній діяльності має відповідати принципам такого застосування. Тому це питання потребує подальшого наукового дослідження.

Списоквикористаних джерел

1. Конституція України: із змінами, внесеними згідно із Законом Ук­раїни від 08.12.2004 № 2222-IV - К.: Велес, 2007. - 48 с.

2. Про Державну прикордонну службу України: Закон України //Відо­мості Верховної Ради України. - 2003. - № 27. - Ст. 208.

3. Бандурка О. М. Заходи адміністративною припинення в діяльності міліції: дис. ... канд. юрид. наук. - X., 1994. - 155 с.

4. Еропкин М. И. О классификации мер административною принуж­дения // Вопросы административного права на современном этапе. - М. : Госюриздат, 1963. - С. 60-69.

5. Бахрах Д. Н. Административное принуждение в СССР, его ввды и основ­ные тенденции развития: авгореф. дисс.... д-ра юрид. наук. - М., 1972. -37 с.

6. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч.: у 2 т. / ред. кол.: В. Б. Авер'янов (голова). - К.: Юридична думка, 2004. - Т. 1. За­гальна частина. - 584 с.

7. Чистоклєтов Л. Г. Адміністративно-правові основи застосування міліцією вогнепальної зброї: автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Націо­нальна академія внутрішніх справ України. - K., 1997. - 24 с.

8. Фролов О. С. Проблеми правового регулювання і практики зас­тосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізично­го впливу працівниками органів внутрішніх справ: дис. ... канд. юрид. наук. - X., 2000. - 233 с.

9. Коломоєць Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: дис. ... д-ра юрид. наук / Нац. ун-т внутр. справ. -X., 2005. - 454 с.

10. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реа­лізації: монографія / за заг ред. проф. О. М. Бандурки. - X. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. - 336 с.

11. Административное право: учеб. / под ред. Л. Л. Попова. - М.: Юристъ, 2002. - 697 с.

12. Безсмертний O. K., Пєтков В. П., Фролов О. С. Порядок попере­дження про намір застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та фізичної сили з боку працівників міліції // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1996. -№ 1. - С. 44-55.

13. Сидоренко Е. В. Тренингвлияния и противостояния влиянию. - СПб.: Речь, 2002.-256 с.

14. Фролов О. С. Проблеми правового регулювання і практики засто­сування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичною впливу працівниками органів внутрішніх справ: автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Університет внутрішніх справ. - X., 2000. -16 с.

15. Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї поса­довими особами з підтримання правопорядку від 7 вересня 1990 р. / Українсько-Американське Бюро захисту прав людини. - К., 1996. -

С. 35-39.

16. Виправно-трудовий кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР - 1971. - № 1. - Ст. 6.

17. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

18. Інструкція про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів ДПСУ, спеціальних засобів та за­ходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключ­ної (морської) економічної зони України: наказ Адміністрації ДПСУ від 21.10.03 № 200, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 22.10.03 за № 963/8284. - [Електронний ресурс]: Законодавство України / Правова серія "Інфодиск". - К.: СБ-вид-во "Інфодиск", 2007. - 1 електрон, опт. диск (СБ-ІЮМ): кольор. - Системні вимоги: Реп1;шт-233; 32 тЬ КАМ; СБ-ІЮМ Шіпскгтз 950ЭК/98/]ХГГ ЗР6/2000/ХР. - Назва з титул, екрану.

19. Військові статути Збройних сил України. - К., Варта, 1999. - 432 с.

20. Артамошкин М. Н., Сонжаревский А. Д., Динеко В. И. Правомер­ность применения оружия: науч. сб. МВД СССР. - 1991. - № 4. - 25 с.

21. Каменщик В. С., Щербина А. В. Организационно-тактические ос­новы работы участкового инспектора милиции на обслуживаемом участ­ке. - Запорожье: УЦ УВД Запорожского облисполкома, 1990. - Ч. 1. - Гл. 1, 2.-593 с.

22. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу Украї­ни. - 4-те вид. / в іди. ред. С. С. Яценко. - К.: А. С.К., 2006. - 848 с.

23. Журавльов М. П. Законодавче визначення обставин, які виключа­ють злочинність діяння, і його значення для правоохоронної практики. - К: УАВС, 1994.-364 с.

24. Большая советская энциклопедия: в ЗО т. / гл. ред. А. М. Прохоров. - Изд. 3-є. - М.: Советская энциклопедия, 1976. - Т. 23. - 640 с.

25. Горбань О. М., Бахрушин В. Є. Основи теорії систем і системного аналізу: навч. посіб. - Запоріжжя: ГУ "ЗЩМУ", 2004. - 204 с.

26. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом. - М., 1973. - 96

С.

27. Вицин С. Е. Системный подход и преступность. - М., 1980. — 187 с.

28. Садовский В. Н. Основы общей теории систем. - М., 1974. - 114 с.

29. Еропкин М. И. Управление в области охраны общественною по­рядка. - М., 1965. - 215 с.

30. Большаков А. С. Менеджмент: учеб. пособ. - СПб.: Питер, 2000. — 160 с.

31. Крылатков П. П. Системный анализ в управлении: учеб. пособ. - Екатеринбург: УГТУ-УПИ, 2008. - 120 с.

Стаття надійшла 16.10.2009.