joomla
ЗАПРОВАДЖЕННЯ НОВИХПІДХОДІВУ РОБОТІ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ ЖІНКАМИ ТА МАТЕРЯМИ З ДІТЬМИ В МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ТА ПІСЛЯ ЇХНЬОГО ЗВІЛЬНЕННЯ В МЕЖАХ РЕАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКО-ШВЕЙЦАРСЬКОГО ПРОЕКТУ "ПІДТРИМКА ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ РЕФОРМИ ВУКРАЇНГ
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

УДК 351.074 АллаМукшименко

Менеджер проекту "Підтримка пенітенціарної реформи в Україні" Голова правління громадської організації "Всеукраїнський центр правової допомоги "Г ромадський захисник"

Розкрито аспекти реформування і модернізації Державної кримі - нально-виконавчоїслужби України шляхом просування демократич­них і гуманістичних ідеалів та цінностей, міжнародних норм і стан­дартів, базових на рівних правах та можливостях для чоловіків і жінок, що стосуються захисту прав людей, які перебувають у місцях поз­бавлення волі та попереднього ув'язнення, поліпшення умов утримання для найвразливіших категорій засуджених та осіб, узя­тих під варту.

Раскрыты аспекты реформирования и модернизации Государ­ственной криминально-исполнительной службы Украины путем про­движения демократических и гуманистических идеалов и ценностей, международных норм и стандартов, базовых на равныхправах и воз­можностях для мужчин и женщин, касающихся защиты прав людей, которые находятся в местах лишения свободы и предварительного заключения, улучшения условий содержания для наиболее уязвимых категорий осужденных и лиц, взятых под стражу.

The aspects of reforming and updating the 5 tate Criminal-Executive Service of Ukraine by promoting the democratic and humanistic ideals and values, international norms and standards, basic equal rights and possibilities for both men and women concerning the protection of human rights of the people put in prisons and detention centres, improving prison conditions for the most vulnerable categories of convicts and arrested persons are considered in the article.

Ключові слова: громадський контроль, спостережні комісії, захист прав засуджених, відкритість кримінально-виконавчоїсистеми.

Ключевые слова: общественный контроль, наблюдательные ко­миссии, защита прав осужденных, открытость криминально-испол­нительной системы.

Keywords: public control, supervisory authorities, protection of the convicts ' rights, criminal - execu tive sys tem transparency.

Україна входить до складу Ради Європи, ратифікувала всі ос­новні угоди з дотримання прав людини і в своєму розвитку орієн­тується на інтегрування в Європейську спільноту як рівноправний партнер. За останнє десятиліття в країні була проведена значна робота з удосконалення кримінального та кримінально-виконавчо - го законодавства, враховуючи зміни, спрямовані на скорочення числа ув'язнених, поліпшення житлових умов в установах виконан­ня покарань, розвиток системи соціальної допомоги для ув'язне­них та осіб, які звільняються.

8 квітня 2008 р. Президент України підписав Указ 311/2008, виз­навши необхідність зміни кримінально-виконавчого законодавства і практичних методів роботи, які використовуються в цій сфері. Цей Указ ліг в основу Концепції реформування кримінально-вико­навчої системи України - документа, який описує необхідні рефор­ми кримінально-виконавчої системи й відповідного законодавства. Більшість ключових учасників реформування системи криміналь­ного правосуддя в Україні схильні вважати, що основною умовою гуманізації та подальшого розвитку заходів для зниження рівня злочинності в країні, підвищення рівня дотримання прав людини і поліпшення умов утримання в місцях позбавлення волі є реалізація заходів, за яких минулі і майбутні досягнення пенітенціарної рефор­ми матимуть змогу спертися на національне законодавство, регу­лювання і практику, засновані на міжнародних і національних стан­дартах у сфері прав людини та професійному досвіді.

Саме для досягнення вищевказаної умови з 1 серпня 2009 р. запроваджено проект "Підтримка пенітенціарної реформи в Україні", який реалізується "Міжнародною тюремною реформою" - неуря­довою організацією з консультативним статусом П категорії при ООН та Раді Європи, в тісній співпраці зі Швейцарським бюро співробітництва в Україні, Міністерством юстиції України, Держав­ним департаментом України з питань виконання покарань та інши­ми українськими партнерами.

Ідея і стратегія проекту розроблені на основі обговорення клю­чових питань пенітенціарної реформи з широким колом представ­ників правоохоронних органів, державних службовців, учених, на­ціональних і міжнародних експертів, представників громадськості, з урахуванням результатів 10-річної діяльності Швейцарської агенції з розвитку та співробітництва в галузі системи криміналь­ного правосуддя в Україні. На початку 90-х років минулого сто­ліття Швейцарія визнала незалежність України і з того часу надає допомогу через двосторонні та багатосторонні проекти співроб­ітництва. 1997 р. країни уклали двосторонню угоду щодо техніч­ної співпраці, в межах якої в Києві було відкрито Швейцарське бюро співробітництва для координації та підтримки програм тех­нічної допомоги в Україні. Швейцарське бюро співробітництва діє від імені двох державних відомств - Швейцарської агенції розвитку та співробітництва, яка є швейцарською міжнародною агенцією зі співробітництва та входить до складу Міністерства закордонних справ Швейцарії, та Державного секретаріату з еко­номічних питань (ДСЕП/8ЕСО) Міністерства економіки Швей­царії.

Головною метою проекту є підтримка процесу реформування і модернізації Державної кримінально-виконавчої служби України шляхом просування демократичних і гуманістичних ідеалів та цінностей, міжнародних норм і стандартів, які базуються на рівних правах та можливостях для чоловіків і жінок, що стосуються за­хисту прав людей, які перебувають у місцях позбавлення волі та попереднього ув'язнення, поліпшення умов утримання для найв - разливіших категорій засуджених та осіб, узятих під варту.

Головні завдання проекту такі:

1. З метою всебічної підтримки процесу реформування шляхом проведення досліджень, забезпечення розвитку і навчання персо­налу - створення Центру компетентності Державної кримінально- виконавчої служби України на базі Білоцерківського училища про­фесійної підготовки персоналу під керівництвом Державного де­партаменту України з питань виконання покарань.

Головню метою цих заходів є розвиток ефективного і стабіль­ного Центру компетентності як основної сполучної ланки між різними зацікавленими структурами й відомствами для акумуляції та ана­лізу наявного швейцарсько-українського досвіду взаємодії, збору та розповсюдження інформації щодо реформування тюремної сис­теми в усьому світі, своєчасного реагування на нові аспекти ре­форм через розвиток стратегій і методологій.

2. Захист прав особливо вразливих груп ув'язнених і засудже­них, насамперед жінок та неповнолітніх, а також осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, відповідно до міжнародних стан­дартів і стандартів позитивної тюремної практики.

Головню метою поставленого завдання є сприяння в реформу­ванні процедури взяття під варту до суду (законодавство і практи­ка); захист основних прав людини в місцях позбавлення волі і по­переднього ув'язнення з акцентом на особливо вразливі групи, такі як: жінки, жінки з малолітніми дітьми, неповнолітні та засуджені до довічного позбавлення волі; забезпечення належного виконання своїх обов'язків персоналом (відповідно до вимог міжнародних і європейських стандартів дотримання прав людини).

Це завдання буде здійснюватися за такими напрямами:

- підтримка реформування системи попереднього ув'язнення в Україні та покращення умов утримання в СІЗО, особливо для жінок та неповнолітніх (на базі Київського СІЗО);

- запровадження нових підходів у роботі із засудженими жінка­ми та матерями з дітьми в місцях позбавлення волі та після їхньо­го звільнення;

- введення нових спеціалізованих навчальних програм для пер­соналу, який працює із засудженими до довічного позбавлення волі та з особами, які відбувають тривалі терміни покарання.

З. Формування позитивного ставлення суспільства до процесів реформування кримінально-виконавчої служби України.

Мета цього завдання - є формування нового позитивного став­лення до реформування кримінально-виконавчої служби в Україні, а також підвищення ефективності взаємодії в цьому процесі як пра­цівників пенітенціарної системи, правоохоронних органів, органів прокуратури та суду, так і законодавців, представників органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування, наукових, на­вчальних установ, громадських організацій. Водночас проект зо­середжується на підвищенні обізнаності населення країни щодо процесу реформування.

Ключовими партнерами проекту є Державний департамент України з питань виконання покарань і Міністерство юстиції Украї­ни. Асоціативними партнерами є: комітети Верховної Ради Украї­ни, Верховний Суд України, Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство охорони здо­ров'я України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, національні наукові та навчальні заклади, громадські організації, установи ви­конання покарань, структурні підрозділи й навчальні заклади Дер­жавного департаменту України з питань виконання покарань.

Розглянемо заходи, передбачені напрямом проекту "Запрова­дження нових підходів у роботі із засудженими жінками та мате­рями з дітьми в місцях позбавлення волі та після їхнього звільнен­ня", на предмет необхідності внесення змін до чинної нормативно - правової бази в процесі його впровадження.

По-перше, за результатами проведених у ході підготовки про­екту досліджень отримано висновки щодо необхідності розробки проекту закону, спрямованого на внесення змін до Кримінального кодексу України, які стосуються призначення покарання жінкам, з метою його гуманізації. На сьогодні кримінальне законодавство не виокремлює жінок в окрему категорію, фактично покарання призначається жінкам на загальних підставах (за певними винят­ками). Не завжди при цьому дотримуються міжнародні норми.

Окремі положення кримінального законодавства суперечать іншим галузям національного права.

По-друге, з метою поліпшення судової практики необхідно роз­робити також і відповідний проект Постанови Пленуму Верховно­го Суду України про призначення покарання жінкам і неповнолітнім, оскільки саме Постанови Пленуму Верховного Суду України є одними з основних для здійснення судочинства.

По-третє, Кримінально-виконавчий кодекс України регламентує особливості відбування покарання засудженими жінками та непов­нолітніми лише в одній главі (глава 21), яка містить 9 статей. У них, зокрема, закріплено: загальний порядок відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями та жінками, які мають дітей до трьох років, а також мешкання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії, ок­реслені деякі особливості відбування покарання у виховних колон­іях, заходи стягнення та заохочення, які застосовуються до засуд­жених неповнолітніх, коло осіб, які їх застосовують. На законодав­чому рівні закріплено переведення засуджених із виховної до вип­равної колонії та залишення у виховних колоніях засуджених, які досяіли вісімнадцятирічного віку, а також участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених неповнолітніх. Отже, жод­них норм, які регулювали б можливість спільного мешкання засуд­жених жінок та їхніх малолітніх дітей, на законодавчому рівні не передбачено. Таким чином, саме для вирішення цього питання й будуть підготовлені проекти законів щодо змін до Кримінально - виконавчого кодексу України.

По-четверте, необхідно оновити й Правила внутрішнього роз­порядку установ виконання покарань, затверджені наказом Дер­жавного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 р. за № 275, зареєстровані Міністерством юстиції 31 грудня 2003 р. за № 1277/8598. Вони, керуючись положенням Кримінально-виконавчого кодексу України, чіткіше регламентують умови виконання кримінальних покарань в установах виконання покарань, порядок прийняття засуджених в установи, придбання засудженими продуктів харчування, предметів першої необхідності, отримання посилок, бандеролей, листування засуджених, відправ­лення грошових переказів, побачення з родичами та іншими осо­бами, зустрічей з адвокатами, питання праці, організації соціально - виховної роботи, матеріально-побутового забезпечення та меди - цинського обслуговування засуджених, змін умов утримання за­суджених до позбавлення волі, застосування до засуджених засобів заохочення та стягнення, фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї.

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань регламентують також особливості утримання засуджених до ареш­ту та довічного позбавлення волі, регулюють питання облашту­вання установ виконання покарань і т. п. При цьому практика за­свідчує недосконалість низки положень, які стосуються поводження з жінками та неповнолітніми, з огляду на що Правила потребують змін.

Одночасно з розробленням проекту змін до Кримінально-вико­навчого кодексу України необхідно підготувати Положення про спільне проживання засуджених матерів та їхніх малолітніх дітей з детальним описом принципів функціонування відділення спільного проживання, переліченням прав та обов'язків матерів, персоналу цього відділення, процедури дозволу або заборони спільного про­живання, причини для відмови від спільного проживання матері з дитиною і т. п. Це зумовлено тим, що зазначені питання не можуть бути врегульовані виключно на законодавчому рівні.

Окремо слід розробити Національний план дій щодо немовлят і маленьких дітей, які супроводжують матерів у місцях позбавлен­ня волі, з подальшим ініціюванням його прийняття. Цей документ буде враховувати положення міжнародних документів, ратифіко­ваних державою, та базуватися на пріоритетах дотримання прав дитини й можливості реалізації матір'ю батьківських прав і вико­нання батьківських обов'язків.

У Національний план має ввійти чітка правова та фінансова основа функціонування будинків дитини при виправних установах, базові принципи та стратегія забезпечення прав і законних інте­ресів дітей у будинках дитини, регламент дозволу (відмови) спільно­го проживання матері та дитини в установах КВС, розподіл відпо­відальності за життя, здоров'я й добробут дітей, які перебувають у будинках дитини при колоніях, між співробітниками та засуджени­ми матерями, соціальні гарантії для вагітних жінок і жінок, які ма­ють маленьких дітей. Цей документ має затверджуватися на рівні Кабінету Міністрів України (розробка відповідних постанов).

Розвиток і вдосконалення системи підготовки до звільнення, соціальної реабілітації та соціального супроводу жінок, які звільня­ються з місць позбавлення волі, передбачає внесення змін до За­кону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували пока­рання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк", що визначає поняття соціальної адаптації звільнених, ок­реслює коло органів та установ, які мають здійснювати цю діяльність.

Також слід удосконалити: 1) Житловий кодекс України, яким визначена діяльність зі створення належних житлових умов;

2) Закон України "Про основи соціального захисту бездомних гро­мадян та безпритульних дітей", який передбачає механізм ство­рення різного виду соціальних будинків, гуртожитків і готелів для осіб, які не мають житла, в тому числі колишніх засуджених;

3) Закон України "Про соціальні послуги", в якому йдеться про різні види соціальних послуг, які надаються громадянам, і який окрес­лює перелік органів, відповідальних за надання цих послуг. У ньо­му також регламентується питання створення органами влади низ­ки тимчасових притулків для громадян, які не мають житла; 4) Закон України "Про зайнятість населення", положення якого на сьо­годні не забезпечують ефективного механізму забезпечення ро­ботою звільнених, у тому числі жінок; 5) Закон України "Про осві­ту", яким не передбачено жодних особливостей отримання освіти особам, звільненим з місць позбавлення волі, що ускладнює їх ре - соціалізацію; 6) Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", який передбачає порядок надання допомоги цим кате­горіям осіб; 7) Закон України "Про органи та служби у справах дітей і спеціальних закладів для дітей", який регламентує правові підстави діяльності органів та служб у справах дітей і спеціальних закладів для дітей, на які покладається здійснення соціального за­хисту та профілактики правопорушень серед осіб, що не досягли вісімнадцятирічного віку.

З метою поліпшення взаємодії соціальних служб установ ви­конання покарань із зовнішніми соціальними службами, громадсь­кими організаціями та іншими структурами необхідно оптимізу - вати порядок їхньої взаємодії, необхідно переглянути спільний наказ Державного департаменту України з питань виконання по­карань, Міністерства внутрішніх справ та Міністерства праці та соціальної політики "Про затвердження порядку взаємодії органів та установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ, органів праці та соціального захисту населення, центрів зайнятості з приводу надання особам, які можуть бути звільнені від покарання та відбули покарання, допомоги в трудовому та побутовому облаштуванні, соціальній адаптації" від 04.03.2009 № 38/86/89, оскільки в цьому наказі фактично йдеться лише про інформування, а не про надання реальної допомоги.

Подібний недолік наявний також і в спільному наказі Держав­ного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту "Про затвердження Порядку взаємодії кримінально-виконавчої інспекції та центрів соц­іальних служб для сім'ї, дітей та молоді по забезпеченню соціаль­ного супроводу та контролю за поведінкою дітей та молоді, засуд­жених до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроко- во" від 28.10.2008 № 288/4322.

Заходи з розвитку регіональних державних і недержавних про­грам соціальної допомоги жінкам, звільненим із місць позбавлення волі, не можуть бути реалізовані ефективно без внесення змін до Положення про спостережні комісії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2004 № 429 та до статей 160- 161 Кримінально-виконавчого кодексу України, які регламентують порядок здійснення громадського контролю за особами, звільне­ними з місць позбавлення волі.

Чинне Положення про спостережні комісії недосконале і не дає змоги забезпечити ефективну участь громадськості в діяльності кримінально-виконавчої служби, розробляти та реалізувати відповідні програми допомоги засудженим і звільненим. Водночас саме на спостережні комісії покладається функція надання допо - моги та проведения зі звільненими виховної робота.

Варто ще раз звернути увагу на те, що на розгляді у Верховній Раді України знаходяться проекти законів "Про службу пробації" та "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України (з питань гуманізації кримінального законодавства та організаційно-право - вих основ запровадження пробації)". Ними передбачається ство­рення служби, що буце здійснювати координацію всіх органів, на які покладається надання допомоги засудженим і звільненим. Та­ким чином, прийняття зазначених законів створить умови для підви­щення ефективності системи підготовки до звільнення, со-ціальної реабілітації та соціального супроводу жінок, жінок з малолітніми дітьми.

Список використаних джерел

1. Контроль за соблюдением прав человека в закрытых учреждениях России: сб. статей/ред.-сост. Л. Н. Виноградова. - М. : Фолио, 2006. -238 с.

2. Гражданское участие: ответственность, сообщество, власть: некон­цептуальный сб. - М. : Аслан, 1997. - С. 31-44.

3. ІбрагімоваІ. М. Консультування у процесі прийняття державник уп­равлінських рішень// Актуальні проблеми державного управління: зб. наук, праць. - X. : Вид-во Харківського регіонального інституту державного уп­равління "Магістр". - 2004. - № 1 (19). - С. 106-117.

4. Як змусити стандарти працювати : практ. посіб. по ефект, застосуван­ню міжнар. тюремних правил. - Донецьк: Східн. вид. дім, 2001. -212 с.

5. Факультативний протокол до Конвенції проти катувань та інших жор­стоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання: ЗаконУкраїни//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.-2006. — №22. - Ст. 170.

Стаття надійшла 11.02.2010.