joomla
Визначення предмету розшукового права
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

УДК 343.132 (094.5.072)

Іван Сервецький, доктор юридичних наук, доцент, начальник кафедри теорії та практики організації оперативно-розшукової діяльності Ака­демії управління МВС;

Олександр Юрченко, доктор юридичних наук, професор кафедри тео­рії та практики організації оперативно-розшукової діяльності Академії управління МВС

Розглянуто теоретичні питання предмету розшукового права, його сутність і зміст. Запропоновано авторське визначення предмету розшукового права як самостійної галузе­вої юридичної науки.

Ключові слова:розшукове право, предмет розшукового права, самостійна галузь науки.

Рассмотрены теоретические вопросы предмета розыскного права, его смысл и содер­жание. Предложено авторское определение предмета розыскного права каксамостоятель - ной отраслевой юридической науки.

Ключевые слова: розыскное право, предмет розыскного права, самостоятельная отрасль науки.

The theoreticalissues of theinvestigation lawsubject, its essence andcontentare considered. The author's definition of the investigation law subject as an independent branch of the legal science is proposed.

Keywords: investigation law, the subject of investigation law, an independent branch of the legal science.

Фундаментальна проблема теорії розшукового права - визначення її предмету, від чого значною мірою залежить подальший розвиток науки й успішна діяльність працівників оперативних підрозділів у боротьбі зі злочинністю.

Ще Г. Гегель писав, що будь-яке пізнання криміногенних процесів є відображенням у свідомості людини властивостей, явищ об’єктивної ре­альності при взаємодії суб’єкта з об’єктом, який вивчається як обмежений фрагмент об’єктивної реальності (річ, явище, процес), що сприймається суб’єктом пізнання як відносно самостійна цілісність [1].

І. Якімов пише, що оперативно-розшукова діяльність є ближчою до військового мистецтва, оскільки спирається на знання психології особи (індивіда) та колективу. Як і будь-яке мистецтво, розшукове мистецтво має свою теорію, засадами якої є: 1) наука кримінального права (кримі­нальна техніка і кримінальна тактика); 2) глибоке знання сучасного зло­чинця, злочинних звичаїв і професій; 3) якості й властивості, необхідні особі, яка бажає вивчити це мистецтво [2].

Видатний учений Р. Бєлкін перший висловив думку з приводу того, що ОРД ОВС має власну теорію і виходить за межі криміналістики: «Відно­сини підлеглості, в яких ще недавно перебували криміналістика і теорія ОРД, змінились відносинами взаємодії» [3].

Пізніше Р. Бєлкін і А. Соколов писали, що: «...поєднання оперативної роботи і криміналістики, засноване на визнанні єдності завдань і цілей із попередження, розкриття й розслідування злочинів, плідно відіб’ється на подальшому розвитку всієї науки криміналістики. Вона збагатиться вели­чезним арсеналом спеціальних прийомів, вироблених практикою опера­тивної роботи, включатиме все, що пов’язано з використанням негласних засобів боротьби зі злочинністю» [4].

А. Лєкар, Г. Сінілов так формулюють предмет курсу оперативно-роз - шукової діяльності: це «спеціальна оперативна боротьба з криміналь­ною злочинністю, найважливішим складником якої є тактика цієї бо­ротьби» [5].

Глибоко і суттєво дослідивши питання визначення предмету теорії ОРД, А. Лєкар, А. Волинський, Д. Гребельський, В. Самойлов дійшли ви - сновку, що «теорія ОРД вивчає особливості негласної, непроцесуальної діяльності оперативних апаратів не тільки у зв’язку з підготовкою або вчиненням конкретних злочинів, а й у порядку розвідувальної, пошукової роботи, спрямованої на виявлення осіб, фактів, що представляють опера­тивний інтерес».

Вагомий внесок у визначення суті й змісту оперативно-розшукової діяльності зробив відомий український вчений М. Погорецький, який зазначає, що особливо в часи репресій розшук у кримінальних справах був головним засобом реалізації репресивної політики держави із засто­суванням тортур, а кримінальний процес мав при цьому допоміжний ха­рактер [б].

Розшукове право залежить від суспільно-політичного ладу і є склад­ником політики держави, взаємозалежним від зусиль її суб’єктів та учас­ників під час виконання завдань і досягнення своїх цілей з допомогою застосування спеціальних сил, засобів, методів і заходів.

Слід виокремити такі аспекти діяльності розшукового права:

^ практична діяльність, спрямована на застосування спеціальних сил, засобів, методів і заходів для захисту об’єктів, що охороняються;

^ інформаційна діяльність, призначена для державних органів влади;

^ організаційна діяльність, що реалізується під час керування практич­ною роботою працівників оперативних підрозділів;

^ ідеологічна діяльність, спрямована на підвищення правової культури її учасників, а також правової культури суспільства загалом;

^ наукова діяльність;

^ педагогічна діяльність.

Соціальна природа розшукового права, на нашу думку, полягає в за­безпеченні реалізації правоохоронної (юрисдикційної) функції права, тобто захищати людей, суспільство і державу від злочинних посягань з допомогою притаманних їй спеціальних засобів [У].

Оперативно-розшукове право виникло як інструмент життєдіяльності розумної істоти - людини. Його правовими нормами регулювалися спе­ціальні відносини, які здійснювалися таємно й обмеженим колом осіб. Такими нормами права були приписи, циркуляри, інструкції, накази то­що, так звана спеціальна діяльність держави - розвідувальне, конррозві - дувальне та розшукове право.

Тільки держава через органи законодавчої, виконавчої і судової вла­ди (у межах їх компетенції) може наділяти визначених суб’єктів правом здійснювати таку діяльність, покладати на них обов’язки і здійснювати контроль і нагляд за реалізацією законодавчих норм розшукового законо­давства.

У вузькому значенні розшукове право - це законодавчо визначений вид державної правоохоронної, суспільно корисної діяльності суб’єктів, що являє собою систему спеціальної конспіративної діяльності держав­них суб’єктів щодо використання ними негласних сил, застосування не­гласних засобів, методів, заходів для захисту людини, суспільства, держа­ви від злочинних посягань.

Метою оперативно-розшукового права є:

^ забезпечення досягнення суспільно корисних цілей в інтересах люди­ни і громадянина, суспільства та держави;

^ забезпечення охорони власності (власність - економічна категорія, що відображає право на володіння майном);

^ забезпечення безпеки суспільства і держави від злочинних посягань.

Розшукове право має свій предмет, який полягає в тому, що вивчає найважливіші (таємні) сторони суспільного життя, порушення норм мо­ралі, традицій, звичаїв, законів із допомогою переважно негласних опера- тивно-розшукових сил, засобів, методів і заходів.

Предмет розшукового права випливає з правовідносин, що виникають унаслідок задуму, готування, замаху та вчинення протиправних дій, ви­окремлений у процесі злочинного посягання, що обумовлює об’єкт до­слідження для встановлення специфічних закономірностей і забезпечує таємний шлях до їх викриття [8].

Пізнання об’єкта дослідження характеризується власною структурою, зв’язками та міжелементними закономірностями, що ускладнюється так­тичним характером виявлення ознак злочину.

Злочинна діяльність - це динамічна система, що містить різні форми взаємовідносин (механічні, психологічні, біологічні, хімічні, фізичні), які мають місце в умовах таємної взаємодії предметів матеріального світу і суттєво впливають на вчинення злочину, так чи інакше відображаючи вза­ємодію злочинця з об’ єктами живої та неживої природи.

Безпосередньо до об’єктів структури злочинної діяльності належать об’єкти злочинного посягання (люди, предмети злочинного посягання, спосіб учинення злочину, злочинний результат, матеріальні й ідеальні ві­дображення обставин, часу і місця, способу вчинення злочину тощо).

Якщо особи, причетні до задуму, готування, замаху та вчинення зло­чину, а також особи, які є очевидцями, але не знають про це, байдуже ставляться до подій у матеріальному світі, не сприяють установленню іс­тини або не бажають її встановити, це можна вважати ознаками злочинної поведінки.

До предмету розшукового права належать закономірності злочинної поведінки осіб, які відображають їх сутність і зміст.

До першої групи належать закономірності, пов’язані з виявленням, до­слідженням ознак злочинного потенціалу осіб, які є носієм генетичних, спадкових та інших криміногенних факторів.

Для виявлення зовнішніх ознак злочинної поведінки використовують­ся наукові знання - механічні, біологічні, хімічні, фізичні, а також психо­логічні, що дозволяють виявити осіб, які вчинили злочинні діяння. Тому розшукове право використовує всі наукові знання з метою негласного ви­вчення проявів злочину, його фіксування та легалізації у кримінальному судочинстві.

Настання злочинного результату - це взаємодія осіб, які вчинили зло­чинні діяння, використовуючи предмети, речі матеріального світу, впли­вали на них, видозмінювали їх структурні елементи, що призвело до порушення цілісності живої та неживої природи, традицій, звичаїв, за­конодавства, яке закріплює такі діяння як карні.

Друга група закономірностей полягає в негласному інформаційному забезпеченні кримінального процесу та власне розшукового права для ви­явлення носіїв інформації, вдосконалення процесу надходження до роз- шукових підрозділів такої інформації, її перевірка, зіставлення, вивчення, узагальнення, прогнозування наукових висновків.

Третя група закономірностей полягає у встановленні, налагодженні негласної співпраці з особами, які є конфідентами (встановлення осіб, які є носіями оперативної інформації), визначення тактичних прийомів, які необхідно застосувати для спонукання їх до активної співпраці, забез­печення конфіденційності передання інформації, гарантування безпеки конфідентів, забезпечення матеріального заохочення, сприяння розробці технічного оснащення обліку осіб, які є носіями злочинної поведінки й учинили небезпечні діяння.

Четверта група закономірностей пов’язана з негласним документуван­ням злочинних процесів, зовнішніх ознак злочинної діяльності, задуму, готування, замаху і вчинення злочинного діяння та негласним досліджен­ням результатів злочинної поведінки.

П’ята група закономірностей полягає у використанні даних, зафіксо­ваних у процесі негласного провадження у кримінальне судочинство.

Нами запропоновано новий напрям реалізації матеріалів, отриманих у процесі оперативно-розшукової діяльності, - складання висновку про­курора за такими матеріалами. Це положення має бути внесено до ст. 65 КПК України як доказ поряд з іншими джерелами доказів [7].

Для з’ясування сутності і змісту розшукового права як самостійного явища суспільного життя необхідно здійснити порівняльний аналіз су­міжних із ним контррозвідувальної, розвідувальної та процесуальної діяльності [9].

Співвідношення розшукового права і контррозвідувальної діяльності:

1) метою першого є захист людини, суспільства і держави від злочин­них посягань, другої - забезпечення безпеки держави через протидію роз­відувально-підривній та іншій діяльності, що здійснюють іноземні спец - служби проти життєво важливих інтересів держави;

2) коло суб’єктів оперативно-розшукового права набагато ширше, ніж коло державних органів, які здійснюють контррозвідувальну діяль­ність [10];

3) загальні правила розшукового права викладені в нормах Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», а контррозвідувальної діяльності - в Законі України «Про контррозвідувальну діяльність»;

4) контррозвідувальна діяльність здійснюється переважно через опе - ративно-розшукові заходи.

Разом із тим, контррозвідувальна робота містить у собі комплекс інших специфічних заходів, частина яких спрямована на забезпечення деяких адміністративно-правових режимів (захист державної таємниці, в’їзд і перебування на території України іноземних громадян та осіб без громадянства тощо). Таким чином, оперативно-розшукове право містить норми, на яких базується контррозвідувальна діяльність спеціальних служб.

Предметом розвідувальної діяльності є закономірності отримання роз­відувальної інформації на території інших держав. Проте елементи роз­відувальної діяльності успішно застосовуються спеціальними підрозді­лами, які мають у своєму складі підрозділи зі специфічними функціями розвідки, включаючи весь комплекс розвідувальних і контррозвідуваль - них заходів (радіорозвідка, космічна розвідка) й сучасні інформаційні технології.

Незважаючи на те, що оперативно-розшукова і кримінально-процесу­альна діяльність пов’язані між собою [11], вони не є тотожними і суттєво різняться, а саме:

^ розшукове право регулює діяльність оперативних підрозділів, а кримі­нально-процесуальна діяльність регулюється виключно суб’єктами, за­значеними в кримінально-процесуальному законі (органи попереднього розслідування, прокуратура, суд);

^ розшукове право здійснюється в порядку, викладеному в Законі Укра­їни «Про оперативно-розшукову діяльність», а кримінально-процесу­альна діяльність - у порядку, передбаченому КПК України;

^ оперативно-розшукове право передбачає застосування негласних сил, засобів, методів і заходів, а в кримінально-процесуальній діяльності відбувається їх процесуальне закріплення. На відміну від розшуково­го права, одним із наслідків кримінально-процесуальної діяльності може стати притягнення винного до відповідальності.

На кожному з етапів розвитку суспільства та його інститутів спеціаль­на діяльність розвивалася, вдосконалювалася, зберігаючи свою внутріш­ню природу і суть.

Спеціальна діяльність трансформувалася в нові, відкритіші форми розшукової діяльності, тоді як гласна і негласна діяльність протягом пев­ного часу в умовах повної демократизації суспільства зведеться нанівець.

Удосконалення предмету розшукового права є визначальним, науко­во обґрунтованим, фундаментальним, морально допустимим і соціально необхідним для будь-якого суспільства, в якому вчиняються злочини.

Список використаних джерел

1. Гегель Г. В. Ф. Енциклопедія філософських наук. - Місце видання, 1995. - Т. 5.

2. Якимов И. М. Практическое руководство к расследованию преступлений I Якимов И. М. - М., 1924.

3. Белкин Р. С. Криминалистика и новые области научного познания. (Теория ОРД, теория управления) I Р. С. Белкин II Проблемы криминалистической такти­ки. - Омск, 1973. - Вып. 16. - С. 13-15.

4. Белкин Р. С. О предмете и системе советской криминалистики I Р. С. Бел­кин, А. С. Соколов II Тр. ВШ МВД СССР. - М., 1957. - № 1.

5. Лекарь А. Г. Некоторые вопросы совершенствования работы негласного аппарата I А. Г. Лекарь, Г К. Синилов II Оперативно-розыскная работа. - 1970. - № 57. - С. 27-33.

6. Погорецький М. А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності в кримінальному процесі ; монографія I Погорецький М. А. - Х. ; Ар - сіс, ЛТД, 2007.

7. Сервецький І. В. Теорія принципів розшукового права і монографія. - К.,

2007. - 310 с.

8. Про оперативно-розшукову діяльність і Закон України від 18 лют. 1992 р. II Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303.

9. Сервецький І. В. Науково-практичний коментар Закону України «Про опе- ративно-розшукову діяльність» I Сервецький І. В. - К., 2002. - 317 с.

10. Про контррозвідувальну діяльність і Закон України II Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 374. - Ст. 482.

11. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К., 2009. - 234 с.