joomla
ДОСВІД АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІЛЬНИЧНИХ УПОВНОВАЖЕНИХ МІЛІЦІЇ ЩОДО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Сергій Гусаров

Кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, ректор Академії управління МВС

У статті розглядаються питання адміністративно-юрисдикційної діяльності дільничних інспекторів міліції Російської Федерації, аналізують­ся особливості їх компетенції та повноважень порівняно з укра їнським до - свідом.

В статье рассматриваются вопросы административно-юрис дик - ционной деятельности участковых инспекторов милиции Российской Федерации и анализируются особенности их компетенции и полномочий сравнительно с украинским опытом.

In the ar ticle the question of administrative jurisdiction of activity of community policing of cer of Russian Federation is considered and the comparison of their competence and authority with the competence and authority of Ukrainian community policing of cers is done too.

Ключові слова: адміністративне провадження, дільничний інспек­тор міліції, компетенція та повноваження.

Ключевые слова: административное производство, участковый инспектор милиции, компетенция и полномочия.

Keywords: administrative process, community policing of cer, competence and authority.

У Російській Федерації дільничні, як і інші працівники органів внутрішніх справ, керуються такими правовими актами: Законом Ро­сійської Федерації від 18 квітня 1991 р. (з подальшими змінами і до­повненнями) “О милиции” (далі - “Про міліцію”) [1]; Положенням про міліцію громадської безпеки (місцеву міліцію) в Російській Федерації, затвердженим Ука з ом Президента Російської Федерації [2]. У цих правових актах визначені загальні правила організації та функціонування міліції щодо охорони громадського порядку, забез­печення особистої безпеки громадян і громадської безпеки, запобі­гання злочинам і адміністративним правопорушенням. Окремі поло­ження стосовно функцій дільничних визначені в законодавстві (хоча цю категорію працівників міліції не виокремлено) — наприклад, пра­во складати протоколи про адміністративні правопорушення (ст. 11 Закону Російської Федерації “Про міліцію”).

Норми Закону “Про міліцію” і Положення про міліцію громад­ської безпеки (місцеву міліцію) у Російській Федерації стосовно служби дільничних конкретизовані в Інструкції з організації діяль­ності дільничного уповноваженого міліції (далі — Інструкції), затвер­дженій наказом Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації від 16 вересня 2002 р. № 900 (у редакції наказів від 3 травня 2003 р. № 300, від 30 березня 2003 р. № 217, від 12 квітня 2007 р. № 356). Зокрема, норми Інструкції регламентують роботу дільничних щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення та за­побігання таким правопорушенням.

Окремі положення названих актів МВС Росії конкретизовано в наказах керівників територіальних органів внутрішніх справ з ура­хуванням фактичної криміногенної обстановки і штатної ситуа­ції (установлення меж дільниць, призначення старших дільничних упов новажених міліції, призначення штатних і позаштатних поміч­ників дільничних).

Широкий комплекс матеріально-правових і процесуально- правових норм, що застосовуються дільничними у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, передбаченні Ко­дексом про адміністративні правопорушення Російської Федерації (КпАП РФ) і нормативними актами суб’єктів Російської Федерації про адміністративну відповідальність. У деяких регіонах закони на­зиваються інакше (наприклад, Кодекс Нижньогородської області про адміністративні правопорушення від 20 травня 2003 р.; Закон Кур­ської області від 4 січня 2003 р. “Про адміністративні правопору­шення в Курській області”). Згадані нормативно-правові акти публі­куються у відповідних офіційних виданнях (збірники законодавства

Російської Федерації, всеросійські, республіканські, крайові, облас­ні газети).

Слід мати на увазі, що федеральне і регіональне законодавство про адміністративну відповідальність часто змінюється й доповнюється, і ці зміни фіксуються в робочих екземплярах офіційних документів, а документи за змоги оновлюють у перевиданнях. Наприклад, феде­ральними законами від 24 червня 2007 р. і 24 липня 2007 р. в КпАП РФ змінено більше 500 статей, а всього до цього Кодексу вносилися зміни і доповнення 97 разів. Урахувати всі нововведення на практи­ці складно. Але для дільничних це і необов’язково, оскільки їм під­відомчі справи про адміністративні правопорушення, що в основно­му здійснюються у сферах охорони громадського порядку, громад­ської безпеки й управління (це глави 12, 19 і 20 КпАП РФ). Проте не­обхідно враховувати, що перелік категорій справ про адміністратив­ні правопорушення, які уповноважені розглядати дільничні, поданий вичерпно в п. 9 ч. 2 ст. 23.3 КпАП РФ [3]. Водночас є інший пере­лік адміністративних правопорушень, за які дільничні мають право складати протоколи. Крім загальних правил, установлених у п.1 ч. 2 ст. 28.1 КпАП РФ, у ч. 4 цієї ж статті конкретизовано перелік поса­дових осіб органів міліції, наділених правом складати протоколи про адміністративні правопорушення, що затверджений наказом МВС Росії від 2 червня 2005 р. № 444.

Перелік адміністративних правопорушень, передбачених і норма­тивними актами суб’єктів Російської Федерації, щодо яких працівни­ки міліції уповноважені складати протоколи, конкретизується також наказами начальників регіональних органів внутрішніх справ.

Серед відомчих нормативно-правових документів, якими діль­ничні керуються в роботі, слід згадати перелік посадових осіб у си­стемі МВС РФ, уповноважених складати протоколи про адміністра­тивні правопорушення, передбачених КпАП РФ, а також перелік по­садових осіб системи МВС РФ, уповноважених проводити адміні­стративне затримання. Обидва ці документи вміщені в додатках до наказу Міністерства внутрішніх справ РФ від 2 червня 2005 р. № 444 в редакції наказу МВС Росії від 15 листопада 2005 р. № 916 [4].

У практичній роботі дільничному нерідко доводиться застосо­вувати заходи провадження у справах про адміністративні правопо­рушення. Серед них — привід фізичних осіб, які є учасниками ад­міністративного провадження. Привід здійснюється відповідно до інструкції, затвердженої наказом МВС Росії від 21 червня 2003 р. № 438.

Федеральними законами від 22 червня 2007 р. № 116-Ф3 і від 24 липня 2007 р. № 210-Ф3 внесені суттєві зміни і доповнення до КпАП РФ. Зокрема, змінено й доповнено більше 400 статей КпАП РФ у зв’язку з переходом на обчислення розмірів адміністративно­го штрафу в певній грошовій сумі [“Російська газета” за 27 червня 2007 р.]. Цей закон не стосувався процесуального порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Суттєві зміни і доповнення внесено в КпАП РФ Законом від 24 липня 2007 р. [“Російська газета” за 31 липня 2007 р.], зокрема щодо компетентності дільничних уповноважених міліції. Тому, вра­ховуючи зазначену мобільність правових норм у сфері адміністра­тивної відповідальності, дільничні уповноважені, застосовуючи їх, мають щоразу впевнитися в їхній чинності на день вчинення адміні­стративного правопорушення, адже на 1 січня 2009 р. до КпАП РФ вносилися зміни і доповнення 98 разів.

Том у дільничному доцільно завжди мати під рукою перелік ад­міністративних правопорушень, підвідомчих їм за вказаними питан­нями адміністративно-юрисдикційної діяльності. Це дає можливість оперативно врахувати відповідні зміни і доповнення.

Специфіка служби дільничних така, що вони у будь-який час до­би повинні бути готовими до виконання складних завдань із забезпе­чення правопорядку і громадської безпеки на адміністративній діль­ниці, запобігання адміністративним та іншим правопорушенням. У п 5.4 наказу МВС РФ від 16 вересня 2002 р. № 900 вказано: “Забо­ронити використання дільничних уповноважених міліції на службі поза закріпленими за ними адміністративними дільницями”. Вста­новлено, що навіть під час проведення оперативно-розшукових, слід­чих і профілактичних заходів дільничні виконують свої обов’язки тільки на закріплених за ними адміністративних дільницях. Вжива­ються заходи для того, щоб дільничні мешкали за місцем служби, і в цьому плані є певні зрушення: 34% дільничних працюють там, де мешкають [5, 5].

Найзмістовнішим складником служби дільничних є роз’яс­нювальна, правовиховна, профілактично-виховна робота. Водночас, відповідно до пп. 8.2 і 9.1 чинної Інструкції, дільничний нерідко є “першою інстанцією” у з’ясуванні складних життєвих ситуацій за за­явами громадян або юридичних осіб і під час безпосереднього вияв­лення адміністративних правопорушень.

Стосовно провадження у справах про адміністративні правопо­рушення за умови отримання письмових або інших відомостей про вчинення діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення, дільничний встановлює достовірність самого факту події, його учас­ників, очевидців, інших свідків. І лише за достатності даних ухва­лює рішення щодо порушення справи про адміністративне право­порушення.

З цього часу дільничний повинен максимально прагнути до ви­конання завдань провадження у справах про адміністративні право­порушення, вказані в ст. 24.1 КпАП РФ, якими є: всебічне, повне, об’єктивне і своєчасне з’ясування обставин справи, вирішення її від­повідно до закону, забезпечення виконання винесеної ухвали, а та­кож виявлення причин і умов, що стали передумовами адміністра­тивних правопорушень. Але найголовнішим з усіх завдань прова­дження у справах про адміністративні правопорушення є забезпе­чення суворого і неухильного дотримання законності. Це насампе­ред означає, що дільничний повинен і має право діяти тільки в межах наданих йому повноважень, у тому числі й під час порушення справи про адміністративне правопорушення. Інакше всі його дії та рішення будуть визнані незаконними (“нікчемними”) і можуть призвести до несприятливих наслідків, зокрема і для дільничного.

Порушення справ про адміністративне правопорушення є най­важливішим етапом, на якому встановлюють правильність застосу­вання закону.

Справа вважається порушеною з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення, а заяви і повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення дільничний розгля­дає тільки в тих випадках, коли він уповноважений складати про­токоли про конкретні види адміністративних правопорушень. По­вноваженням дільничного відповідають і повноваження старшого дільничного уповноваженого міліції (за п. 5.3 Переліку посадових осіб системи МВС РФ, уповноважених складати протоколи у спра­вах про адміністративні правопорушення) [Додаток до Наказу МВС Росії від 2 червня 2005 р. № 444 (у редакції наказу від 15 листопада 2006 р. № 916)]. У ньому зазначено, що працівники служби дільнич­них упов новажених міліції, зокрема дільничний, мають право скла­дати протоколи про адміністративні правопорушення, вказані в ч. 1 ст. 23.3 і п. 1 ч. 2 ст. 28.3 КпАП РФ, тобто про такі адміністратив­ні правопорушення, справи про які уповноважені розглядати органи внутрішніх справ, і у випадках, на які прямо вказують статті КпАП РФ, коли посадові особи органів міліції мають право складати прото­коли про адміністративні правопорушення.

КпАП РФ нараховує близько 200 видів адміністративних право­порушень, за які дільничні уповноважені мають право складати про­токоли, проте зазначений перелік неодноразово змінювався і допо­внювався.

Перелік “підвідомчих” дільничному уповноваженому міліції ста­тей не наводимо, адже вони змінюються досить часто.

Порушення справи про адміністративне правопорушення може бути визнане законним за умови його обґрунтованості, для чого не­обхідно перш за все достовірно встановити:

1) факт учинення протиправного діяння, що має ознаки адміні­стративного правопорушення;

2) місце, час і обставин його вчинення;

3) особу, що вчинила таке діяння;

4) очевидців та інших свідків учинення вказаного діяння.

Крім того, слід ужити заходів для збирання, закріплення і збережен­ня речових та інших доказів.

Деякі з цих критеріїв мають сувору нормативно-правову основу, тому без її врахування інші чинники втрачають процесуальне зна­чення. За загальним правилом, адміністративне покарання не мо­же бути призначене, якщо минуло два місяці від дня вчинення ад­міністративного правопорушення (за винятком деяких випадків (їх близько 20), встановлених ст. 4.5 КпАП РФ); до адміністративної відповідальності притягуються винні віком від 16-ти років (ст. 2.3 КпАП РФ).

Крім зазначеного, на стадії порушення справи про адміністратив­не правопорушення дільничний повинен розібратися з іншими пи­таннями, що визначають у подальшому перспективу провадження, встановити інші складники правопорушення: у чому воно виявило­ся і які його наслідки (об’єктивна сторона діяння); мотиви, цілі вчи­нення і причетність відповідної особи до скоєного (суб’єктивна сто­рона).

Іншими словами, щоб була підстава для порушення справи, не­обхідно встановити так званий юридичний склад адміністративно­го правопорушення і дати йому юридичну кваліфікацію відповідно до того, як вона визначена в Особливій частині КпАП РФ. Для цьо­го слід зіставити фактичні обставини кожної події з положеннями, що містяться в главі 2 КпАП РФ, де подано критерії поняття адміні­стративного правопорушення, форм провини, визначено вік право­порушника, підстави для притягнення до адміністративної відпові­дальності і звільнення від неї, зокрема у випадках крайньої необхід­ності або стану неосудності.

Ускладнення під час порушення справи про адміністративне пра­вопорушення виникає тоді, коли необхідно відмежувати його від “суміжного” злочину, відповідальність за який встановлена Кримі­нальним кодексом Російської Федерації. У теоретичному плані таке відмежування визначається ступенем суспільної небезпеки певно­го протиправного діяння. В Особливій частині КпАП РФ міститься близько 90 видів адміністративних правопорушень, які мають юри­дичні ознаки “схожості” зі злочинами. У деяких випадках відмінно­сті між адміністративним правопорушенням і злочином можна ви­значити за формулюванням (диспозицією) їх у відповідному кодек­сі. Наприклад: дрібне хуліганство, за яке настає адміністративна від­повідальність за ст. 20.1 КпАП РФ, визначається як порушення гро­мадського порядку, що виражає явну неповагу до суспільства, су­проводжується нецензурною лайкою в громадських місцях, образ­ливим чіплянням до громадян, знищенням або пошкодженням чу­жого майна; хуліганство, за яке ч. 1 ст. 213 Кримінального кодексу РФ передбачена кримінальна відповідальність, визначається як гру­бе порушення громадського порядку, що виражає явну неповагу до суспільства, супроводжується застосуванням насильства до грома­дян або загрозою його застосування, знищенням або пошкодженням чужого майна.

Як бачимо, кримінально каране хуліганство виявляється в грубо­му порушенні громадського порядку, в застосуванні насильства до громадян або загрози його застосування; ст. 20.1 КпАП РФ таких ознак не містить.

У складних ситуаціях дільничний може отримати роз’яснення в керівників органу міліції, свого підрозділу і досвідченіших праців­ників міліції. Однак, поза сумнівом, професійний досвід і юридичні знання здобуваються за умов отримання системної спеціальної осві­ти та безперервного підвищення службової кваліфікації.

У числі інших підстав для порушення справи про адміністративне правопорушення вказані заяви і повідомлення дільничні приймають у випадках їх достовірності і якщо вони містять дані про подію ад­міністративного правопорушення. Окрім цього, в ч. 1 ст. 28.1 КпАП РФ приводами для порушення справи про адміністративне правопо­рушення є:

1) безпосереднє виявлення посадовими особами, уповноважени­ми складати протоколи про адміністративні правопорушення, до­статніх даних, що вказують на подію адміністративного правопору­шення;

2) матеріали, що надійшли з правоохоронних органів, а також з ін - тих державних органів, органів місцевого самоврядування, від гро­мадських об’єднань, які містять дані про подію адміністративного правопорушення;

3) фіксація адміністративного правопорушення у сфері дорож­нього руху спеціальними технічними засобами, що працюють в ав­томатичному режимі, мають функції фото-, кінозйомки, відеозапи- су, або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису (з 1 липня 2008 р.);

4) підтвердження даних, що містяться в повідомленні або заяві власника транспортного засобу, про те, що транспортний засіб пере­бував у володінні або користуванні іншої особи (з 1 липня 2008 р.).

У ч. 1.1 ст. 28.1 КпАП РФ, введеної Федеральним законом від 24 липня 2007 р., указано приводи для порушення справи про адмі­ністративне правопорушення, що посягає на нормальне функціону­вання підприємств.

Доповнення, включене в ч. 4.1 ст. 28.2 КпАП РФ в редакції від 24 липня 2007 р., визначає: у разі, якщо фізична особа або пред­ставник фізичної особи чи юридичної особи, стосовно яких ведеть­ся провадження у справі про адміністративне правопорушення (як­що вони сповіщені в належному порядку), не з’являться, то протокол про адміністративне правопорушення складається за їх відсутності. Копія такого протоколу протягом трьох днів з дня складання надси­лається особі, стосовно якої складено протокол.

Відповідно до ст. 28.1.1 КпАП РФ протокол огляду місця події складається у випадках вчинення адміністративних правопорушень, відповідальність за які встановлена ст. 12.24 КпАП РФ (порушення Правил дорожнього руху або правил експлуатації транспортного за­собу, внаслідок чого завдано незначної шкоди здоров’ю потерпіло­го), і ст. 12.30 КпАП РФ (порушення Правил дорожнього руху пішо­ходом або іншим учасником дорожнього руху, що призвело до ство­рення перешкод у русі транспортних засобів або завдало незначної шкоди здоров’ю потерпілого). Такий протокол складається особами, уповноваженими складати протоколи про адміністративні правопо­рушення, негайно після виявлення факту їх учинення, а дільничним уповноваженим міліції — за ст. 12.30 КпАП РФ.

У цьому протоколі обов’язково вказують дату і місце складання; посаду, прізвище й ініціали дільничного, який склав протокол; ві­домості про особу, стосовно якої складено протокол; відомості про транспортний засіб (тип, марка, модель, державний реєстраційний знак); прізвища, ім’я, по батькові, адреси свідків, потерпілих, поня­тих; стаття КпАП РФ, що передбачає адміністративну відповідаль­ність за вчинене правопорушення, а також відомості, що мають зна­чення для правильного розгляду справи.

Під час складання протоколу огляду місця правопорушення роз’яснюються права й обов’язки особам, що беруть участь в огля­ді. У цьому процесуальному документі фіксуються всі істотні обста­вини: якість дорожнього полотна, дорожньої розмітки, освітленість, справність (або несправність) світлофора; робиться запис про вико­ристання технічних засобів фіксації речових доказів; про заяви учас­ників огляду; про вилучені й долучені до матеріалів справи речові докази.

Протокол огляду місця адміністративного правопорушення під­писується дільничним, який його склав, і вказаними учасниками огляду. Копія протоколу вручається безпосередньо водію транспорт­ного засобу, який ним керував у момент учинення адміністративно­го правопорушення.

Якщо даних для подальшого провадження у справі про адміні­стративне правопорушення достатньо і немає потреби застосовува­ти заходи провадження або адміністративного розслідування в такій справі, що передбачено ст. 27.1 КпАП РФ, дільничний складає про­токол про адміністративне правопорушення. З часу його складання справа про адміністративне правопорушення вважається порушеною (ч. 2 ст. 28.2 КпАП РФ).

Протокол про адміністративне правопорушення складається в кожній справі, підвідомчій дільничному. Вимоги щодо змісту такого протоколу вказані в ч. 2 ст. 28.2 КпАП РФ. При цьому дільничні ви­користовують визначену форму протоколу, апробовану в багаторіч­ній правозастосовній практиці. Особливу увагу необхідно приділи­ти запису відомостей про дані особи, яка притягається до адміністра­тивної відповідальності. Це важливо для забезпечення правильного, повного і своєчасного винесення можливої ухвали про призначення правопорушнику адміністративного покарання.

Під час виконання процесуальних дій у зв’язку з провадженням у справі про адміністративне правопорушення не може бути “друго­рядних” рішень або “неістотних” деталей — все необхідно виконува­ти відповідно до вимог КпАП РФ. Особливу увагу слід звертати на достовірність, об’єктивність і достатність доказів вини (або невин­ності) особи, що притягається (або притягалася) до адміністратив­ної відповідальності, і фіксацію таких доказів. Це важливо не тільки для первинного розгляду справи, а й для перегляду справи в поряд­ку можливої скарги на ухвалу у справі. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення протоколи ведуться тільки в засі­даннях колегіальних органів. Тому за потреби перевірка правильнос­ті розгляду справи проводиться переважно за письмовими докумен­тами справи.

Протокол у справі про адміністративне правопорушення обов’язково надається для ознайомлення фізичній особі або законно - му представникові юридичної особи, відносно яких воно порушено. Названим особам, а також потерпілому вручається під розписку ко­пія протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 4—6 ст. 28.2 КпАП РФ).

У разі складання протоколу про адміністративне правопорушен­ня та оформлення інших матеріалів справи неуповноваженими поса­довими особами або неправильного складання протоколу й оформ­лення інших матеріалів, а також якщо підготовлених матеріалів не­достатньо, такі протоколи й матеріали справи можуть бути поверне­ні дільничному для усунення недоліків (п. 4 ст. 29.4 КпАП РФ). Зо­крема, це може бути пов’язано із закінченням зазначеного терміну давності притягнення винного до адміністративної відповідальності.

Під час провадження у справах про адміністративні правопору­шення враховується, що не всі процесуально-правові питання регла­ментовані з необхідною чіткістю і повнотою. Так, федеральний за­кон “Про міліцію” від 18 квітня 1991 р. не містить норм про засто­сування працівниками міліції законів суб’єктів Російської Федерації про адміністративну відповідальність. Відповідно до визначення Су­дової колегії з цивільних справ Верховного Суду Російської Федера­ції і на підставі Закону “Про міліцію” працівники органів міліції гро­мадської безпеки, зокрема дільничні уповноважені міліції, уповно­важені вести провадження у справах про адміністративні правопору­шення, мають право складати протоколи про адміністративні право­порушення [6, 5—6].

Якщо під час виконання вказаних первинних дій буде встановле­но підвідомчість складання протоколу про адміністративне правопо­рушення іншим посадовим особам органів міліції, то дільничний по­відомляє про це керівника відповідного органу або підрозділу і пере­дає їм зібрані матеріали.

Належним чином складений протокол про адміністративне пра­вопорушення та оформлені матеріали справи розглядаються по су­ті дільничним уповноваженим міліції (п. 9 ч. 2 ст. 23.3 КпАП РФ) або через керівника органу міліції направляють іншому органу (по­садовій особі), уповноваженому розглядати справу про відповідне правопорушення. Ці правила визначені в ст. 28.8 КпАП РФ. У ч. 3 ст. 28.8 КпАП РФ вказано, що в разі повернення протоколу й інших матеріалів виявлені в них недоліки слід усунути протягом трьох діб. Виправлені й доповнені матеріали в добовий термін поверта­ються судді, колегіальному органу, посадовій особі, що розглядає справу про адміністративне правопорушення.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення за­безпечується як безпосередньо дільничними, так і за їх сприяння. Такі заходи застосовуються з метою припинення адміністративно - го правопорушення, встановлення особи правопорушника, складан­ня протоколу про адміністративне правопорушення за умов немож­ливості його складання на місці виявлення правопорушення, а також для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи і вико­нання прийнятої у справі ухвали.

Такі заходи забезпечення провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення застосовуються обґрунтовано, тобто за наяв­ності для цього не тільки відповідних обставин, а й підстав. На під­твердження цього під час застосування таких заходів складається протокол за участю двох понятих. При цьому протокол підписують вони, посадова особа, що склала такий протокол, а також особа, сто­совно якої протокол складено.

В особливому порядку застосовуються такі заходи, як привід і тимчасова заборона діяльності. Перший — за визначенням судді, ко­легіального органу або посадової особи, що розглядає справу про ад­міністративне правопорушення (ст. 27.15 КпАП РФ). Тимчасова за­борона діяльності застосовується у випадках, якщо за вчинене адмі­ністративне правопорушення передбачене покарання у вигляді адмі­ністративного припинення діяльності (див. ст. 3.12 КпАП РФ).

Під час провадження у справах про адміністративні правопору­шення кожному громадянинові гарантується дотримання законно­сті, — це регулюється Конституцією Російської Федерації, в ст. 46 якої передбачено право кожного на судовий захист власних прав і свобод.

Заходи забезпечення провадження у справах про адміністратив­ні правопорушення можуть застосовуватися як на стадії порушення справи, так і на стадії безпосереднього її розгляду [7, 19].

Аналіз досвіду адміністративно-юрисдикційної діяльності діль­ничних інспекторів системи МВС Росії свідчить про досконалі­ше правове регулювання норм адміністративного права порівняно з українським досвідом. Норми права, що належать до їхньої компе­тенції, в КпАП РФ визначені конкретніше, охоплюють ширший діа­пазон впливу у сфері охорони громадського порядку. Дільничним на­дано право порушувати справи про адміністративні правопорушен­ня, здійснювати провадження за ними та визначати міру покарання. Зазначений досвід може бути застосований під час розроблення та прийняття проектів Кодексу України про адміністративні проступки та Адміністративно-процесуального кодексу.

Список використаних джерел

1. О милиции: Закон Российской Федерации от 18 апреля 1991 г. № 1026-1 [Электронный ресурс]: http://www. consultant. ru/popular/ militia

2. Указ Президента Российской Федерации от 12 февраля 1993 г. № 209 [Электронный ресурс]: http: / /zakon. kuban. ru/zakon/mob. htm

3. Кодекс Российской Федерации об административных право­нарушениях. - М.: Омега, 2008. - 363 с.

4. О полномочиях должностных лиц МВД России по составле­нию протоколов по делам об административных правонарушениях и административному задержанию: приказ Министерства внутренних дел РФ от 2 июня 2005 г. № 444 в редакции приказа МВД России от 15 ноября 2005 г. № 916.

5. Шерыгин А. П. Понятие профессионализма в деятельности МВД России // Профессионал. - 2007. - № 2. - С. 5.

6. Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. - 2005. - № 7, - С. 5-6.

7. Дугенец А. С. Сроки рассмотрения дел об административных правонарушениях: правовое значение и условия соблюдения // Научный портал МВД России. - 2009. - № 1(5). - С. 13-21.

Стаття надійшла 16.04.2009.