joomla
ВОГНЕВА ТА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА В ОВС: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

УДК 378.046.4:351.743:796 Вадим БАБЕНКО

Кандидат педагогічних наук; доцент, начальник кафедри вогневої та фізичної підготов­ки Академії управління МВС; Дмитро КРАДОЖОН викладач кафедри вогневої та фізичної підготовки Ака - деміїуправління МВС, магістр права

Висвітлено хронологію розвитку і шляхи поетапного вдоскона­лення вогневої та фізичної підготовки в органах і підрозділах внутрішніх справ України. На основі історичного аналізу відомчих нормативних документів розроблено проект нової моделі фізичної підготовки персоналу ОВС.

Отражена хронология развития и пути поэтапного усовершен­ствования огневой и физической подготовки в органах и подразделе­ниях внутренних дел Украины. На основе исторического анализа ве­домственных нормативных документов разработан проект новой модели физической подготовки персонала ОВД.

The article reflects the chronology of development and the ways of staged improvement of fire and physical training in the organs and divisions of Internal Affairs of Ukraine. On the basis of historical analysis of departmental regulation documents the projectfor the new model ofphysical training of the staffof the organs of Internal Affairs is worked out.

Ключові слова: вогнева підготовка, фізична підготовка, профе­сійна підготовка, етапи, моделювання.

Ключевые слова: огневая подготовка, физическая подготовка, профессиональная подготовка, этапы, моделирование.

Keywords: fire training, physical training, professional training, stages, modeling.

Професійна підготовка рядового і начальницького складу міліції України як цілісна система навчання офіційно впроваджена в березні 1992 року після скасування відомчих наказів колишнього СРСР. Це був процес, спрямований на оволодіння особовим складом ОВС знан­нями, формування вмінь і навичок, необхідних для виконання опера - тивно-службових завдань. У свою чергу, професійна підготовка про­тягом 1991-2003 років передбачала низку навчальних предметів, які періодично скасовувалися, а потім знову відновлювалися, проте були дещо змінені. І тільки два предмети - фізична і вогнева підготовка - мали одну й ту саму назву і завжди займали основні позиції в сис­темі навчання особового складу ГУМВС, УМВС, УМВСТ та на­вчальних закладів системи МВС України.

Д ля належного вивчення діяльності, організації та розвитку цього процесу, розв’язання низки проблем та визначення його наукових основ актуальним і важливим стало узагальнення історичного ха­рактеру організації та розвитку фізичної підготовки в органах і підрозділах внутрішніх справ у період з 1991 року й донині. Мета цього процесу - визначення найефективніших напрямів, форм і методів, що сприятимуть подальшому розвитку й удосконаленню фізичної підготовки персоналу ОВС.

Саме тоді, коли Україна як самостійна і суверенна держава про­голосила свою незалежність, в суспільстві розпочалися кардинальні зміни, складні й суперечливі соціально-економічні та по-літико-пра - вові процеси, відбувалося формування, впровадження, становлен­ня й удосконалення міліцейської системи фізичної підготовки та спорту.

Стан рівня фізичної підготовки працівників міліції протягом три­валого часу не цікавив керівників і безпосередньо самих пра­цівників. Увагу здебільшого приділяли вузькій спеціалізації за фа­хом діяльності.

Практичні перевірки (за матеріалами перевірок інспекторами МВС СРСР органів і підрозділів внутрішніх справ України з квітня 1972 р. до липня 1986 р.) засвідчили, що працівники міліції не заці­кавлені підтриманням належної спортивної форми [3, с. 2-7]. Вибір­ковий аналіз антропометричних даних працівників міліції у період з

1990 до 1991 р. засвідчив, що спостерігається значне перебільшен­ня ваги тіла щодо їх зросту, об'єми різних частин тіла не відповіда­ють чинним нормам і, як наслідок, - незадовільні та задовільні оцін­ки при складанні фізичних нормативів знижують зрештою здатність опору та протидії злочинності [2, с. 5-8].

Специфіка роботи органів і підрозділів внутрішніх справ полягає в тому що працівник міліції завжди знаходиться при виконанні служ­бових обов'язків. З огляду на це, йому необхідно знати правову нормативну базу і вміти правильно її застосовувати в різних ситу­аціях. Одним з основних положень законодавчої нормативної бази є розділ Ш "Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї" Закону України "Про міліцію". Стат­тею 13 цього розділу передбачено, що працівники міліції мають право застосовувати табельну вогнепальну зброю, заходи фізич­ного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припи­нення протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не за­безпечили виконання покладених на неї обов'язків.

Високий рівень особистої загальної фізичної підготовленості, майстерне володіння прийомами рукопашного бою дає працівнику міліції змогу зберегти не тільки власні життя і здоров'я, а й затри­муваним особам, прагнучи при цьому завдати їм мінімальної шю-ДИ.

Як відомо, показником високої професійної підготовки праців­ників ОВС є рівень їх фізичної підготовленості [2, с. 5-8]. В орга­нах і підрозділах внутрішніх справ України було розроблено, зат­верджено і введено в дію відомчими наказами три настанови з фізичної підготовки та спорту (НФП), дві з яких уже скасовані. Умовно можна виокремити п'ять періодів, протягом яких діяли заз­начені настанови.

І період-з липня 1986 р. до липня 1989 р. (чинною була НФП, розроблена МВС СРСР: наказ "Про затвердження Настанови з фізичної підготовки особового складу органів внутрішніх справ, Положення про службово-прикладний комплекс особового складу органів внутрішніх справ" від 29 липня 1986р. №145).

Цим наказом для працівників міліції сформульовано конкретні вимоги щодо рівня їх фізичної підготовленості, які були науково обґрунтовані й випробувані на контрольних та експериментальних підрозділах. Однак у перші роки чинності цієї Настанови (аварія на Чорнобильській АЕС, конфлікти в республіках Закавказзя) були виявлені суттєві її недоліки, які одразу позначилися на якості вико­нання працівниками оперативно-службових завдань. Через це в стислий термін було розроблено й запропоновано необхідні поправ­ки і зміни до нормативів, уведені вже в другому періоді [3].

П період - з липня 1989 р. до березня 1992 р. (наказом "Про заходи по удосконаленню фізичної підготовки особового складу органів внутрішніх справ" від 18 липня 1989 року № 136 відмінено попередню НФП МВС СРСР). Замість попередньої Настанови було введено "Заходи по удосконаленню...", які з серпня 1991 р. діяли відразу в двох країнах - СРСР, який перебував під загрозою розпа­ду, та незалежній Україні. Постало завдання негайно відійти від "застарілих союзних норм" і розробити власну нормативно-правову базу [4].

Ш період - з березня 1992 р. до жовтня 2000 р. (перше Наста­новлення в МВС України: наказ "Про затвердження Настановлен­ня по організації професійної підготовки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України" від 16 березня 1992 р. № 147). Професіоналізм, професійна майстерність, професійна підго­товка - це нові ключові поняття в системі підготовки працівників органів і підрозділів внутрішніх справ України. Введення в дію пер­шої української Настанови з професійної підготовки кардинально змінило підхід до навчання особового складу (рис. 1). Ця Наста­нова готувалася в дуже стислий термін, майже без наукового об­ґрунтування і практичної апробації. Як наслідок, фізичній і вогневій підготовці особового складу заздалегідь було відведено другоряд­не місце порівняно з іншими, зовсім новими для міліції дисципліна­ми [5].

Якщо, наприклад, попередня НФП налічувала 10-11 великих розділів і займала 170-200 сторінок, то Настановлення мало всьо­го 5 розділів, які стосувалися фізичної підготовки і розміщувалися на 9 сторінках. Не був удосконалений і зміст попереднього доку­мента. Так, заняття з рукопашного бою були спрямовані лише на "формування" навичок самозахисту, обеззброювання та затримання, а для жінок узагалі не передбачалося виконання прийомів затри­мання та обеззброєння, хоча було визначено, що всі прийоми мали завершуватися саме затриманням [5].

Фізична підготовка працівників ОВС України

Загальна

Спеціальна

Фіз ичн а пі дгото вка

Фізична підготовка


Розвиток і вдосконалення фізичних якостей

 

Вироблення вміння долати смуги перешкод і виконувати сп ец і а льн і впр а ви

 

Опанування теоретичними знаннями та практичними навичками самоконтролю за станом здоров'я під час занять фізичними вправами

 

Розвиток витривалості, орієнтації на місцевості

 

Оволодіння навичками виконання заходів фізичного впливу, у тому числі після виконання значних фізичних навантажень в умовах, наближених до реальних, та їх удосконалення

 

Виховання сміливості, рішучості, ініціативності, наполегливості, самостійності, впевненості, психічної

СТІЙКОСТІ

 

Упровадження та вдосконалення різноманітних форм занять фізичними вправами під час роботи, навчання та відпочинку

 

Виховання винахідливості та наполегливості у досягненні мети

 
image001image002



Залучення до регулярних занять з фізичної підготовки і спорту, вдосконалення спортивної майстерності

Рис. 1. Модель фізичної підготовки працівників ОВС до 2000 року

За попередніми планами укладачів цієї Настанови передбача­лося, що ця НФП буде діяти не більше двох років, але ті соціально-економічні та політико-правові процеси спричинили відтік наукових кадрів, без яких важко було здійснити нововведення. У результаті цього НФП-92 "працювала" майже вісім років, що призвело до по-

Ступового заниження ролі фізичної підготовки працівників органів внутрішніх справ.

IV період - з жовтня 2000 року до листопада 2003 року (введе­на друга Настанова з фізичної підготовки, яка і стала основою для наступної НФП: наказ МВС України "Про стан професійної підго­товки та безпеки особового складу органів внутрішніх справ Ук­раїни та заходи щодо їх вдосконалення відповідно до завдань Пре­зидента України з питань забезпечення належного громадського порядку та протидії злочинності в державі" від 21 жовтня 2000 року №759).

Ця система навчання [6] була відмінною від тих систем, що діяли ще за часів колишнього СРСР. Вона базувалася на сучасних теоріях і методиках фізичного виховання і спорту, а в основу її орган­ізації та розвитку була покладена багаторічна плідна праця багать­ох фахівців у галузі сучасної фізичної культури. Ця система на­вчання дала можливість вносити відповідні корективи у спортивну техніку і тактику дій, готувати спортсменів, тренерів із професій - но-прикладних та інших видів спорту, які прославляють міліцію України на європейських і світових спортивних аренах.

V період - з листопада 2003 року по теперішній час (рис. 2). Для підвищення якості професійної майстерності особового складу органів внутрішніх справ, запровадження в практику сучасних форм і методів роботи, ефективної організації оперативно-службової діяль­ності з виконання завдань, які покладені на органи внутрішніх справ, 25 листопада 2003 року наказом МВС України № 1444 "Про органі­зацію професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України" була введена в дію третя Наста­нова з фізичної підготовки для ОВС [7; 8].

Якщо порівняти всі вищенаведені періоди, то у перших трьох чітко простежується лінія "бойової підготовки" працівників міліції, в якій чільне місце посідають вогнева і фізична підготовка особо­вого складу. Цей напрям забезпечували найдосвідченіші працівни­ки на посадах інспекторів з бойової і службової підготовки (БСП). Практичні перевірки свідчили, що в органі або підрозділі, в яшму працює інспектор з БСП, рівень підготовки працівників на 0,5 -1,5 бали вищий, ніж там, де їх немає.

image003

Рис. 2. Чинна модель тазавдання фізичної підготовки працівників органів і підрозділів внутрішніх справ України (з 2003 року по теперішній час)

 
подпись: 219



image005

подпись: ш

Рис. 3. Проект нової моделі та завдання фізичної підготовки працівників ОВС України

 

Скорочення посад інспекторів БСП створило ситуацію, шли за наявності належної нормативно-спортивної бази повністю відсутні її практичні виконавці [2, с. 5-8]. Іншими словами - все є, а робити нішму. Після прийняття рішення про часткове відновлення інсти­туту інспекторів, але вже зі "службової підготовки" виявилося, що нині жоден з вищих навчальних закладів України не готує фахівців за спеціальностями "викладач бойової підготовки" або "викладач вогневої чи спеціальної фізичної підготовки для правоохоронних органів", хоча йдеться про це з 1995 року. Створення такого на­вчального закладу або факультету має вирішити "левову" частку кадрових проблем цієї галузі.

Не менше важливою і гострою постає проблема матеріально - технічного забезпечення навчального процесу з фізичної підготов­ки. Застарілі норми не відповідають вимогам, які диктує сього­дення, а відсутність сучасного обладнання негативно впливає на забезпечення особистої безпеки працівників міліції.

Отже, на основі історичних і теоретико-практичних аспектів організації професійної підготовки працівників органів і підрозділів внутрішніх справ України можна стверджувати, що напрацювання певних позицій, спрямованих на подальше підвищення ролі і місця вогневої та фізичної підготовки в системі навчання особового складу міліцейських підрозділів (рис. 3) можливе тільки за умов перегля­ду чинної нормативної бази, нового наушво обґрунтованого, педа­гогічно виправданого і практично апробованого підходу до органі­зації, розвитку та вдосконалення всієї системи навчання персоналу ОВС. Тільки своєчасне і комплексне розв’язання вищенаведених проблем сприятиме подальшому розвитку і вдосконаленню на­вчального процесу в навчальних закладах, органах і підрозділах внутрішніх справ України.

Список використаних джерел

1. Ануфрієв М. І. Становлення, розвиток та основні напрямки удос­коналення відомчої багатоступеневої системи підготовки персоналу ОВС / М. І. Ануфрієв // Вісн. Харків, ун-ту внутр. справ. - 1999. — № 9. - С. 5-12.

2. Бабенко В. Г. Психолош-иедагогічні основи формування фізичної підготовленості персоналу ОВС України до екстремальних ситуацій /

В. Г. Бабенко //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізич­ного виховання і спорту. - X. : ХДАДМ, 2007. - № 1. - С. 5-8.

3. Про затвердження Настанови з фізичної підготовки особовою скла­ду органів внутрішніх справ, Положення про службово-прикладний комп­лекс особового складу органів внутрішніх справ : наказ МВС СРСР від 29 лип. 1986 р. № 145.

4. Про заходи по вдосконаленню фізичної підштовки особовою складу органів внутрішніх справ : наказ МВС СРСР від 18 лип. 1989 р. № 136.

5. Про затвердження Настановлення по організації професійної підго­товки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України: наказ МВС України від 16 берез. 1992 р. № 147.

6. Про стан професійної підготовки та безпеки особового складу органів внутрішніх справ України та заходи щодо їх вдосконалення відпов­ідно до завдань Президента України з питань забезпечення належного гро­мадського порядку та протидії злочинності в державі: наказ МВС України від 21 жовг. 2000 р. № 759.

7. Про організацію професійної підготовки осіб рядового і начальниць­кого складу органів внутрішніх справ України : наказ МВС України від 25 листоп. 2003 р. № 1444.

8. Про внесення змін і доповнень до наказу МВС України від 25.11.2003 № 1444 Про організацію професійної підготовки осіб рядовою і началь­ницького складу органів внутрішніх справ України: наказ МВС України від 14.11.2006№ 1122.

9. Про затвердження Державної програми розвитку фізичної культу­ри і спорту в Україні на 2007-2011 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 листоп. 2006 р. № 1594.

10. Теория и методики физического воспитания / Под ред. Б. А. Ашма­рина. -М. : Просвещение, 1990. - 286 с.

Стаття надійшла 25.05.2009.