УДК 343.1 32 (094.5.072)

Артем Соломаха, асистент кафедри теорії та історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Досліджено історію українського адміністративного права у працях Михайла Влади - мирського-Буданова, що має. важливе значення для виокремлення поліцейського права як галузі в історії вітчизняного адміністративного права. Визначено роль аналізу історико - правових джерел для історії українського права.

Ключові слова: історичний аналіз, українське адміністративне право, правова історія, поліцейське право.

Исследована история украинского административного права в работах Михаила Вла­димирского-Буданова, что имеет важное значение для обособления полицейского права как отрасли в истории отечественного административного права. Определена роль анализа историко-правовых источников для истории украинского права.

Ключевые слова: исторический анализ, украинское административное право, право­вая история, полицейское право.

The history of the Ukrainian administrative law in the papers of N. Vladymyrs'kyi-Budanov is under research, which is of great importance for separating the police law as an independent branch. The role of the analysis of the historical and legal sources for the history of the Ukrainian law is defined.

Keywords: historical analysis, administrative law of Ukraine, history of law, police law.

Михайло Владимирський-Буданов є одним із засновників київської іс - торико-юридичної школи, був професором Університету Св. Володимира (нині - Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Є автором кількасот наукових праць, які донині становлять неабиякий ін­терес для сучасних дослідників історії права в Україні.

Зокрема, вчений приділяв значну увагу дослідженню давньоруської держави, вважаючи її союзом окремих земель-общин під формальною владою київського князя (теорія «земської держави»), висловив низку важливих міркувань щодо її владних структур тощо.

Значною мірою наукові інтереси М. Владимирського-Буданова зосе­реджувалися у сфері історії та історії права литовсько-руської держави. Комплексної праці, присвяченої висвітленню цих питань, ученому ство­рити не вдалося, проте найважливіші їх аспекти були розглянуті автором у низці праць - як окремих досліджень, так і в межах опрацювання акто­вого матеріалу до томів «Архиву Юго-Западной России». М. Владимир - ський-Буданов виступив прихильником думки про заснування литовсько - руської держави руським населенням на базі тих державних традицій, які були вироблені попереднім політичним устроєм з допомогою організа­ційного начала - литовських князів [1]. Важливою є думка вченого про визначальну роль Г алицько-Волинського князівства у спробі виступити в ролі засновника Південноруської держави, що мало становити висхідну точку історії Західної Русі, тобто України.

Залишаються актуальними його характеристика різних типів земле­володіння в українських землях XVI ст., аналіз перетворення земельної власності у приватну, дослідження історії міст. Праця вченого «Немецкое право в Польше и Литве» була присвячена питанням виникнення та по­ширення німецького права на землях Польщі та Литви, а також характе­ристиці його особливостей в українських містах XVIII ст. і, незважаючи на певні недоліки, є видатним внеском в історіографію.

Певна частка наукового доробку вченого стосується історії та історії права інших слов’янських народів: чехів, поляків, хорватів, сербів. У кон­тексті історико-правових досліджень М. Владимирським-Будановим було здійснено аналіз і порівняльні дослідження низки юридичних пам’яток: Руської Правди, Литовського Статуту, Соборного Уложення тощо.

Отже, дослідження наукової спадщини М. Владимирського-Буданова у сфері історії розвитку поліцейського (адміністративного) права є акту­альним.

Мета статті полягає у визначенні ролі М. Владимирського-Буданова в дослідженні історії українського права.

У 1920-х - на початку 30-х років, коли в академічній науці велика ува­га приділялася дослідженню історії українського права, вийшла стаття

С. Борисенка «Російське великодержавництво в концепції західнорусь - кого права», яка є першою спробою комплексного дослідження школи західноруського права, де знайшла оцінку також і творчість М. Влади­мирського-Буданова [2]. У радянській історіографії визначали М. Влади­мирського-Буданова як буржуазного історика права [3]. У площині по - літико-правової думки в Україні науковий доробок ученого досліджувала

О. Скакун у праці «Политическая и правовая мысль на Украине (1861— 1917)». В окремому розділі вона здійснила аналіз його політичних пози­цій, відносячи його до вчених ліберально-буржуазного напряму [4].

Дослідники С. Борисенко, О. Скакун передусім вивчають діяльність М. Владимирського-Буданова як у загальній оцінці наукової спадщини істориків західноруського права, так і розглядаючи роботу юридичного факультету Київського університету [5]. Заслуговує уваги стаття відомої дослідниці концепції західноруського права Т. Бондарук «Основополож­ники київської історико-юридичної школи. М. Ф. Владимирський-Буда - нов і Ф. І. Леонтович», у якій визначаються світоглядні та методологічні позиції цих учених [6].

Михайло Флегонтович Владимирський-Буданов протягом 1860— 1864 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Київського уні­верситету. Значною мірою на формування наукових інтересів ученого впливали такі чинники, як загальне піднесення суспільно-політичного життя Росії часів реформ і сприятливе ліберальне середовище Київського університету, що склалося завдяки діяльності передових адміністраторів - освітян того часу — попечителя навчального округу М. Пирогова і ректора М. Бунге.

Тема кандидатської дисертації М. Владимирського-Буданова — «Древ­ние уставные земские грамоты» — свідчить про його інтерес не до по­літичних фактів російської історії, а до історії закладів, точніше, до внутрішньої історії права. Надалі ці зацікавлення тільки зміцнювалися, і після обрання молодого науковця Радою університету Св. Володимира для приготування до професорського звання, а потім — успішної здачі ним у 1865 р. магістерського екзамену він працював над магістерською дисерта­цією на тему «Немецкое право в Польше и Литве». Цей твір став, по суті, першим дослідженням питання про проникнення до Польщі та на укра­їнські землі німецького права, зокрема, інститутів войтовства та магде­бурзького права [У].

Після захисту дисертації 1869 р. М. Владимирський-Буданов працює в Ярославлі на посаді екстраординарного професора кафедри історії русь­кого права. Увага вченого зосередилася, в основному, на викладанні іс­торії руського права. Отже, відчуваючи необхідність надання студентам, яким він читав повний курс історії руського права (у т. ч. литовське-руське право як його складник), комплексного матеріалу юридичних першодже­рел, Михайло Флегонтович видав три випуски «Хрестоматии по истории русского права». До неї він включив найважливіші пам’ятки давньорусь­кого законодавства з тлумаченням до них, широкою бібліографією та сво­їми коментарями.

Діяльність ученого приносила значні результати вже на початковому етапі його наукової кар’єри, адже до нього не було жодного загального курсу з історії руського права, крім книги історика руського права О. Рей­ца «Опыт истории русских государственных и гражданских законов», яка була перекладена російською мовою і видана у 1836 р. [У, с. 15]. Хрес­томатію М. Владимирського-Буданова використовували багато поколінь правознавців.

У Ярославлі М. Владимирський-Буданов розпочав роботу над доктор­ською дисертацією, темою якої він обрав історію освіти в Росії з часів Петра Великого. Після успішного захисту дисертації він переїжджає до Києва і з 1875 р. працює на посаді ординарного професора кафедри ро­сійського права в Київському університеті.

Новоствореному Київському університету визначалася роль охорон­ця південно-західних губерній Російської імперії від суспільно-політич­ного та культурного польського впливу. У межах цієї політики закладу було визначено досліджувати західноруське право. Робота в Києві дала можливість М. Владимирському-Буданову відновити вивчення історії за- хідноруського права. Тому цей етап діяльності вченого можна розглядати як другий період його наукової творчості. Т. Бондарук визначає чинники, які зумовили появу концепції західноруського права. До них належать, насамперед, бурхливий розвиток історичної науки, що заклало підґрунтя для розвитку науки історико-юридичної (об’єктами досліджень стають пам’ятки державно-правового змісту); «юридизація історії» та поширен­ня в Росії історичної школи права [5, с. 18].

Отже, для досліджень М. Владимирського-Буданова в галузі західно­руського права в Київському університеті створилася певна законодавча та початкова наукова база. Ще в першому Статуті Київського університе­ ту 1833 р. було визначено, що на юридичному факультеті викладаються російські державні закони із включенням «тех местных законов, кой дей­ствуют в некоторых токмо губерніях» [8]. З 1835 р. читання цих місцевих законів у Київському університеті було доручено Г. Даниловичу, орди­нарному професору поліційних та кримінальних законів, який до цього часу вже здобув репутацію серйозного дослідника литовсько-руського права. Раніше Г. Данилович обробив та видав найцінніші пам’ятки з іс­торії Литовсько-Руської держави та його права: у 1826 р. - «Судебник» Казимира, а у 1827 р. - «Летопись Литви и Руси». М. Владимирський - Буданов дає високу оцінку діяльності цього вченого. Крім Г Даниловича, над західноруською темою в Київському університеті працювали інші до­слідники: історики В. Антонович, М. Дашкевич. Історію права розглядав М. Іванішев, увага якого зосереджувалася на слов’янському і, зокрема, литовсько-руському праві. Ці вчені відкривали для російської історії нову галузь - «цілу до цього невідому й чужу половину російської історії, іс­торії західної Русі» [9].

Наголошуючи на важливості вивчення історії західноруського та польського права, М. Владимирський-Буданов обстоював необхідність відкриття в університеті кафедри історії слов’янського права, яка мала існувати згідно зі Статутом 1863-го року. Він вважав, що успіх вивчення стародавнього західноруського та польського права пов’язаний із тісно відкриттям в університеті цієї кафедри.

На думку М. Владимирського-Буданова, на російському праві періоду імперії відбилися як особливості московського, так і литовсько-руського права. Ця ідея лягла в основу періодизації історичного процесу в праці «Хрестоматия по истории русского права», в якій автор відокремлює: 1) період земський (або князівський) - ІХ-ХІІІ ст.; 2) період московський (точніше, двох держав: Московської і Литовської) - ХІУ-ХУІ ст.; 3) пе­ріод імперії - ХУІІІ-ХІХ ст. Такий поділ на періоди означав, що Мос­ковська держава не була виключною правонаступницею Київської Русі, тим самим не позбавляв «західноруські землі (українські та білоруські) початку історії своєї державності». До того ж, ідея про існування двох незалежних держав - Литовської і Московської - розмежовувала наукові дослідження окремих розділів історії права та відстоювала самобутність західноруського права.

Для визначення ролі М. Владимирського-Буданова у розвитку історич­них досліджень теорії поліцейського (адміністративного) права слід роз­глянути його працю «Обзор истории русского права» [10], де він детально дослідив історію руського права, зокрема організаційно-правове забезпе­чення діяльності кожного відомства, що реалізувалося через створення спеціальних положень (наприклад, положення поліцейське і цивільне - «уложение земского приказа»). Найцікавішою, на наш погляд, є теорія автора про так звану земську державу в часи Київської Русі.

Особливості «земської держави», на відміну від інших типів держа­ви, М. Владимирський-Буданов бачить у тому, що підставою для її існу­вання служать не відносини між князівствами, як стверджував С. Солов - йов, і не відносини між племенами (теорія М. Костомарова), а відносини територіальні, тобто держава цього типу «є союзом общин: старша об­щина править іншими общинами, сама община складається із союзу су­сідів» [10, с. 19].

Стійкою, стверджує учений, була внутрішня організація кожної зем­лі, що складалася зі старшого міста (головна община), передмість (мо­лодші міста) і волостей. «На відносинах старшого міста до передмість і передмість до волостей, - пише автор, - ґрунтується весь давньоруський державний лад, який не залежить від міжкнязівських відносин і багато в чому визначає останні» [10, с. 23].

Такою у загальних рисах є земська теорія М. Владимирського-Будано - ва, що була в певному розумінні кроком уперед порівняно з тими погля­дами на походження Російської держави, які розвивалися раніше в істо - рико-правовій літературі. Наполягаючи на «доісторичному» походженні Російської держави і визнаючи тим самим, на відміну від багатьох інших істориків, що древні слов’яни перебували на високому рівні суспільного розвитку, автор об’єктивно виступив проти норманістів, що приписували, як відомо, створення Київської держави варязьким князям.

Отже, М. Владимирському-Буданову важливо було обґрунтувати, що «земля» або «земська держава» - це особливий тип держави, який нічо­го спільного не має з іншими державами, зокрема феодальними, а являє собою виключно автентичне (староруське) явище. Притаманні лише цій державі риси виражаються, на його думку, насамперед у тому, що всі три гілки влади (князь, боярська дума, віче) є загальноземськими, а у взаєми­нах народу і князя діє принцип рівності - «одиначества».

У цьому контексті основна думка дослідника зводиться до того, що віче «не є органом влади одного класу, а, включаючи у себе інші гілки влади, є владою загальноземською. Ця форма державної влади створе­на не в ім’я боротьби з двома останніми, а для єднання (“одиначества”), тобто для вирішення земських справ згідно з волею князя, бояр і народу» [12, с. 30]. У давні часи, стверджує він, народ брав безпосередню участь у вирішенні державних справ, а тому віче є необхідним складником загаль - ноземської влади.

Так відображає М. Владимирський-Буданов органи влади «земського періоду», тобто періоду староруської держави - Київської Русі. Зрозуміло, що головне його завдання зводиться до доказу того, що влада у Київській державі мала народний характер, що всі три органи влади, які виникли в умовах родового побуту, залишаються незмінними до XIII-XIV ст., а на­явність князя, боярської думи і віча служить вираженням того єднання, яке є особливістю «земської держави».

Таким чином, діяльність М. Владимирського-Буданова мала величезне значення для виокремлення українського права як окремої галузі право­вої історії та дослідження історії розвитку вітчизняного адміністративно - го права через здійснення аналізу історико-правових джерел.

Перспектива дослідження полягає у врахуванні позитивного досвіду на підставі аналізу історичних засад адміністративного права.

Список використаних джерел

1. Малиновский И. А. Памяти учителя. Опыт характеристики ученой и пре­подавательской деятельности проф. М. Ф. Владимирского-Буданова I Малинов­ский И. А. - Варшава : Варшавские университетские известия, 1917. - С. 5-38.

2. Борисенко С. Г. Російське великодержавництво в концепції західнорусь - кого права I С. Г Борисенко II Журнал циклу наук іст. (ВУАН). - 1931. - № 3. -

С. 88-145.

3. Прозорова Н. С. Владимирский-Буданов М. Ф. I Н. С. Прозорова II Украин­ская советская энциклопедия : у б т. - К., 1979. - Т 2. - С. 2б2.

4. Скакун О. Ф. Политическая и правовая мысль на Украине (18б1-1917) I Скакун О. Ф. - Х., 1987. - С. 45-47.

5. Бондарук Т. І. Наукова концепція західноруського права у працях учених Київського університету I Т. І. Бондарук II Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка.

- 2000. - Вип. 39. - С. 17-23.

6. Бондарук Т. І. Основоположники Київської історико-юридичної школи. М. Ф. Владимирський-Буданов і Ф. І. Леонтович I Бондарук Т. І. - К., 1995. - 25 с.

7. Краковский К. Предисловие. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории руського права I Краковський К. - Ростов-на-Дону, 1995. - С. 13-1б.

8. Сборник постановлений по Министерству народного просвещения. - СПб., 18б4. - Т. 2. - С. 488.

9. Владимирский-Буданов М. Ф. Пятидесятилетие Императорского универ­ситета Св. Владимира. Речь, произнесенная в юбилейном акте университета I Владимирский-Буданов М. Ф. - К., 1884. - С. 31.

10. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права I Владимир­ский-Буданов М. Ф. - СПб.; К., 1909. - С. 5б-58.