joomla
ВАЖЛИВІАСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇСЛІДЧОГО 30РГАН0М ДІЗНАННЯ
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

УДК343.1 Петро ПІДЮКОВ

Кандидат юридичних наук, до­цент, заслужений юрист України, проректор-начальникННІ підго - товкиуправлінського персоналу ОВС Академіїуправління МВС; Яна КОНЮШЕНКО викладач кафедри кримінально - правовихдисциплінта профілак­тики злочинів Академіїуправ­ління МВС

У статті розглядаються процесуальні та організаційні (непро - цесуальні) форми взаємодії слідчого з органом дізнання та обґрунто­вуються напрями подальшого їх удосконалення. Окрема увага при­діляється слідчо-оперативній групі як оригінальній ¡одній із найефек­тивніших форм такої взаємодії'. Обґрунтовується доцільність відпо­відних змін у чинному законодавстві.

В статье рассматриваются процессуальные и организационные (непроцессуальные) формы взаимодействия следователя с органом дознания и обоснованы направления дальнейшего их усовершенство­вания. Уделено внимание следственно-оперативной группе как ори­гинальной и одной из наиболее эффективных форм такого взаимо­действия. Обосновывается целесообразность соответственных изменений в действующем законодательстве.

In the article the procedural and organizational (non-procedural) forms of cooperation between an investigator and the organ of inquiry are examined and the ways for their further development are grounded. The special attention is paid to such effective and original form of cooperation as operative-investigation group. The necessity of the proper changes in the existing legislation is grounded.

Ключові слова: взаємодія, форми та види взаємодії, оператив- но-розшукове (негласне) провадження, доручення, окреме доручення, вказівка, слідчо-оперативна група.

Ключевые слова: взаимодействие, формы и виды взаимодей­ствия, оперативно-разыскное (негласное) производство, поручение, отдельное поручение, указание, следственно-оперативная группа.

Keywords: cooperation, forms and kinds of cooperation, operative - investigated (secret) accompaniment, errand, single errand, instruction, operative-investigated group.

Динаміка і тенденції проникнення злочинності у всі сфери су­спільного життя вимагають від держави та правоохоронних органів попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, на­самперед проявів тероризму, корупції та організованої злочинності, які створюють нині реальну загрозу національній безпеці Украї­ни. Багаторічний досвід діяльності МВС та інших правоохорон­них органів свідчить, що однією з умов профілактики, роз­криття і розслідування злочинів є чітка взаємодія всіх підрозділів правоохоронної сфери, ефективне та якісне використання наяв­них можливостей, сил і засобів.

На нашу думку, особливої уваги потребують питання по­ліпшення взаємодії в процесі виявлення, розкриття, розслідуван­ня і попередження злочинів, передусім між підрозділами до судо­вого слідства й органами дізнання, наділеними певними правами на проведення оперативно-розшукової діяльності. Процесуально і тактично правильно організована взаємодія між ними дозволяє більш ефективно та раціонально використовувати їхні криміналь­но-процесуальні й оперативно-розшукові можливості для вирішен­ня завдань кримінального судочинства.

Чинний КПК України, визначаючи завдання кримінального су­дочинства (ст. 2), висуває на перший план швидке та повне роз­криття злочинів як важливу й необхідну передумову викриття вин­них і забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності й жоден невинний не був покараний [1]. Тобто, повнота, об'єктивність і всебічність дослідження обставин справи, виявлен­ня причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів, реалізація й ефективність профілактичної функції на до судових стадіях кри­мінального судочинства багато в чому зумовлені належною взає­модією слідчих підрозділів з органами дізнання.

Дослідженням теоретичних і практичних аспектів такої взаємодії присвячено чимало фундаментальних праць зарубіжних і вітчизня­них науковців та фахівців-практиків органів прокуратури, Міністер­ства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації та Служ­би безпеки України (О. В. Баулін, В. І. Галаган, В. В. Гевко, І. І. Коза­ченко, Н. Ф. Крилов, Д. И. Никифорчук, Ю. Ю. Орлов, М. А. Пош - рецький, І. В. Сервецький, С. В. Слінько, С. М. Стахівський, В. М. Тертишник, М. Є. Шумило, Л. І. Щербина та ін.).

У теорії кримінально-процесуального права існує багато визначень взаємодії слідчого та органу дізнання як процесуальної категорії.

На нашу думку, більш вдалим і таким, що охоплює найбільше складових багатоаспектної діяльності, є визначення, запропоно­ване С. В. Сліньком: взаємодія слідчого з органом дізнання - це необхідний, заснований на законі та відомчих нормативно-право - вих актах, скоординований за проміжними цілями напрям діяль­ності незалежних один від одного в адміністративному відношенні органів, що спрямовується слідчим і здійснюється при комплекс­ному сполученні й ефективному використанні повноважень, ме­тодів і форм, властивих кожному з них, для розкриття злочинів, припинення злочинного діяння та встановлення обставин, що вхо­дять до предмету доказування у кримінальній справі [2,13].

Характер правовідносин слідчого з органом дізнання визна­чається формами їхньої взаємодії, які поділяють на процесуальні, регламентовані кримінально-процесуальним законодавством, і не - процесуальні (організаційні), врегульовані відомчими норматив - но-правовими актами (наказами, інструкціями, вказівками) та нор­мами службової етики, виробленими практикою. Стосовно про­цесуальних форм І. М. Гуткін слушно зауважує, що "...процесу­альні форми взаємодії слідчого з органами дізнання можуть бути визначені як засновані на законі способи співробітництва цих органів, що забезпечують погоджений характер їх діяльності і цілеспрямоване поєднання в кримінальному процесі їх можливо­стей у боротьбі зі злочинністю" [3, 73— 75].

Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає такі процесуальні форми взаємодії слідчого з органом дізнання:

- вказівка слідчого про виконання органом дізнання оператив - но-розшукових заходів і слідчих дій (ст. ст. 97, 114 КПК України);

- доручення слідчого органу дізнання щодо проведення опера - тивно-розшукових заходів або використання засобів для отриман­ня фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі, або про виконання слідчих дій (ст. ст. 66, 104, 114 КПК Ук­раїни);

- вимога слідчого щодо надання органами дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій (ч. З ст. 114 КПК України);

- окреме доручення слідчого органу дізнання або відповідно­му слідчому щодо провадження слідчих дій в інших слідчих ра­йонах (ст. 118 КПК України);

- взаємні доручення слідчих і органів дізнання та відповідних установ іноземних держав (ст. 31 КПК України);

- повідомлення слідчого органом дізнання про результати опе - ративно-розшукових заходів у кримінальній справі, переданій слідчому, коли не встановлена особа, яка вчинила злочин (ст. 104 КПК України).

Процесуальні форми взаємодії слідчого з органами дізнання за своїм призначенням мають координувати і погоджувати їх діяльність і, зрештою, спрямовуватися на найбільш ефективну їх співпрацю з розкриття і розслідування злочинів.

У практиці взаємодії слідчого й органу дізнання використову­ються і непроцесуальні її форми: спільне планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів; обмін інформацією; спільний аналіз причин та умов, що сприяють учиненню злочинів, тощо.

Щодо характеристики непроцесуальних (організаційних) форм взаємодії слідчого з органами дізнання слід зазначити, що вони зумовлені процесуальними формами і за своїм призначенням спри­яють більш раціональному й ефективному використанню останніх.

Як процесуальні, так і непроцесуальні форми взаємодії можуть виявлятися на будь-якій із досудових стадій кримінального судо­чинства. Найчастіше ж вони використовуються на етапі досуцово - го слідства при розслідуванні складних, багатоепізодних справ, а також у разі, коли кримінальна справа порушена за матеріалами оперативно-розшукової діяльності органу дізнання (п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК України).

Взаємодія органів, які здійснюють кримінально-процесуаль­ну діяльність і негласне оперативно-розшукове провадження по розкриттю і розслідуванню злочинів, спрямована на обмін і отримання доказової та орієнтуючої інформації, що має значення для встановлення відомостей і фактів, які є предметом доказу­вання у кримінальних справах. Обмін інформацією, що забез­печує своєчасне та повне отримання суб'єктами, що взаємоді­ють, даних про хід та результати слідчих дій і оперативно-роз - шукових заходів, залежить від її об'єктивності та своєчасності отримання.

Важливо наголосити, що взаємодія слідчого з органом дізнан­ня в будь-якій формі відбувається під контролем слідчого. Це зу­мовлено тим, що з ініціативою про взаємодію виступає саме слідчий, який згідно з законом (ч. 1 ст. 114 КПК України) несе відповідальність за повне та швидке розкриття злочинів і який визначає конкретні форми взаємодії, її мету та межі.

Як і буць-яка діяльність, взаємодія слідчого й органу дізнання здійснюється відповідно до принципів. Указані принципи містяться у відомчих нормативно-правових актах, зокрема в Загальних по­ложеннях Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними службами органів внутрішніх справ Ук­раїни в розкритті і розслідуванні вчинених злочинів, затвердже­ної наказом МВС України від 08.09.2005 № 777 [4], та п. 6.2 Інструкції з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та їх взаємодії з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України в розкритті та роз­слідуванні злочинів, затвердженої наказом МВС України від

20.02.2006 № 160 [5], якими наголошується, що головними серед таких принципів є:

1) відповідність спільної діяльності слідчого й органу дізнан­ня чинному законодавству та нормативно-правовим актам;

2) керівна роль і відповідальність слідчого за своєчасне та якісне розслідування злочинів, його процесуальна самостійність у прийнятті рішень, за винятком випадків, коли законом передба­чено отримання санкції суду чи згоди прокурора;

3) самостійність органу дізнання у виборі засобів і методів оперативно-розшукової діяльності в межах чинного законодавства;

4) узгоджене планування слідчих дій і оперативно-розшукових заходів;

5) активне використання передових методик, наукових і тех­нічних досягнень у попередженні, розкритті та розслідуванні зло­чинів;

6) дотримання законності;

7) чітке розмежування компетенції і посадових обов'язків при розслідуванні вчинених злочинів;

8) необхідність оптимального і найбільш раціонального ви­користання наявних можливостей слідчих та оперативних підрозділів у розкритті та розслідуванні злочинів;

9) забезпечення конфіденційності та нерозголошення даних до судового слідства й оперативно-розшукової діяльності.

Аналізуючи різноманітні форми взаємодії слідчого з органа­ми дізнання, А. А. Чувильов зазначав, що будь-яка з них обов'язко­во має відповідати таким умовам:

А) дотримання законності у своїй діяльності всіма учасниками взаємодії;

Б) розподіл компетенції між слідчим та органом дізнання, яка визначена чинним законодавством і специфікою їх діяльності;

В) комплексне використання сил і засобів, якими володіють слідчий та орган дізнання;

Г) організуюча роль слідчого і його процесуальна самостійність при взаємодії на етапі порушення кримінальної справи та під час її розслідування [6,10-12].

Таким чином, за будь-якої форми взаємодії погоджена діяльність слідчого з органом дізнання має ґрунтуватися на чітко­му розподілі між ними функціональних обов'язків, а конкретна форма цієї діяльності та засоби її реалізації не можуть суперечити вимогам кримінально-процесуального закону.

Координація слідчих дій та оперативно-розшукових заходів здійснюється з метою отримання для розслідування кримінальної справи необхідної оперативної інформації та створення найбільш сприятливих умов для успішного проведення слідчих дій і опера - тивно-розшукових заходів. Слідчі дії та оперативно-розшукові за­ходи, що здійснюються паралельно, мають перебувати в певному взаємозв'язку і взаємозалежності. Проведення оперативно-розшу - кових заходів, зумовлених розслідуванням кримінальної справи, повинно підпорядковуватися завданням та інтересам слідства, організовуватись і здійснюватися передусім для того, щоб сприя­ти більш ефективному розкриттю і розслідуванню кримінальної справи.

Досить специфічною і оригінальною формою взаємодії слідчо­го з органом дізнання є слідчо-оперативна група. Така взаємодія дозволяє максимально поєднати процесуальні й оперативно-роз - шукові можливості щодо встановлення об'єктивної істини у справі. Характерні ознаки групи такі:

1) вона становить універсальну організаційно-процесуальну форму взаємодії слідчого з органом дізнання;

2) слідчо-оперативна група є тимчасовою колективною орга­нізацією, яка об'єднує зусилля слідчого (слідчих) і працівників органу дізнання для вирішення спільного завдання - розкриття і розслідування злочину з використанням як процесуальних, так і оперативно-розшукових засобів;

3) із процесуального боку - це два формування, що працюють погоджено, одне з яких (слідчий) використовує при розслідуванні кримінальної справи властиві йому процесуальні функції, а інше (орган дізнання) - сприяє проведенню процесуальних дій та вико­нує доручення і вказівки щодо виконання слідчих дій та оператив - но-розшукових заходів;

4) слідчо-оперативна група може бути створена як на визначе­ний термін (для вирішення конкретно поставленого завдання), так і на весь період розслідування кримінальної справи;

5) взаємодія між членами групи має не випадковий, епізодич­ний характер, а є стабільним творчим співробітництвом, яке ґрун­тується на найбільш доцільному поєднанні різноманітних засобів і методів, властивих суб'єктам, що взаємодіють, а також постійно­му та повноцінному обміну інформацією;

6) керівництво слідчо-оперативною групою і контроль за діяль­ністю її членів здійснює слідчий, у провадженні якого знаходить­ся кримінальна справа [7,17—18].

Вибір конкретних форм взаємодії залежить від ситуації, яка складається в кожній кримінальній справі окремо, а отже, зале­жить від слідчого. Вибір слідчим форм взаємодії з органом дізнан­ня, по суті, є його процесуальним рішенням, процес прийняття якого містить оцінку сформованої у кримінальній справі ситуації. Таке рішення має бути мотивованим. Умотивованість рішення проявляється у формуванні слідчим певних доводів, що зумовлю­ють необхідність і доцільність обрання конкретної форми взає­модії [8, 64, 66].

Слід звернути увагу на той факт, що організаційно-правові питання взаємодії слідчого з оперативним працівником у складі слідчо-оперативної групи в чинному кримінально-процесуально­му законодавстві не визначені.

Це зумовлює необхідність доповнення КПК України окремою нормою, яка встановлювала б підстави та порядок створення слідчо-оперативної групи, регламентувала механізм її функціону­вання, а також порядок взаємодії слідчого з працівниками органу дізнання, про що зауважено в роботах М. А. Погорецького [8, 8].

Отже, взаємодія слідчого з працівниками органу дізнання в слідчо-оперативній групі відбувається на підставі узгоджених планів проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів з використанням процесуальної та непроцесуальної її форм. Вва­жаємо також корисною і вартою уваги практику, започатковану в деяких регіональних ГУ УМВС, коли при розслідуванні особливо складних та багатоепізодних кримінальних справ оперативних працівників органу дізнання наказом його керівника на певний час звільняють від виконання частини їхніх безпосередніх поса­дових обов'язків і відряджають до слідчого підрозділу для роботи у складі слідчо-оперативної групи, який затверджується постано­вою прокурора чи начальника цього підрозділу, про що повідом­ляється відповідному прокуророві й зацікавленим у справі осо - бам.

Списоквикористаних джерел

1. Кримінально-процесуальний кодекс України / В ід повід, за вип. О. Г. Пушенко. - K.: Форум, 2009. - 112 с.

2. Слинько С. В. Сущность, формы и правовые основы взаимодей­ствия следователя с органом дознания: автореф. дис.... канд. юрид. наук. - X., 1991.-15 с.

3. ГуткинИ. М. Органы дознания и предварительною следствия си­стемы МВД и их взаимодействие. - М. : Академия МВД СССР, 1986. - 156 с.

4. Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досу - довош слідства з оперативними службами органів внутрішніх справ Ук­раїни в розкритті і розслідуванні вчинених злочинів: наказ МВС України від 8 вересня 2005 року № 777. - [Електронний ресурс]: http// www. infodisk. com. ua. /laws. htm

5. Про організацію діяльності органів досуцовош слідства системи Міністерства внутрішніх справ України: наказ МВС України від

20.02.2006 № 160. - [Електронний ресурс]: http//www. infodisk. com. ua./ laws, htm

6. Чув ил ев А. А. Взаимодействие следователя внутренних дел с ми­лицией: учеб. пособие. - М.: МВШМВД СССР, 1981. -79 с.

7. Щербина Л. І. Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами Служби безпеки України при розслідуванні кримінальних справ: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - K.: НАВСУ, 2003. - 19 с.

8. Пошрецький М. А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система: монографія. - X.: Арсіс, 2002. - 160 с.

Стаття надійшла 11.10.2009.