joomla
Актуальні питання становлення правосвідомості молоді
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Неля Когут, здобувач Інституту законодавства Верховної Ради

України

Висвітлено актуальні питання щодо становлення правосвідомості молоді в сучасних умовах. Акцентовано увагу на необхідності вжиття невідкладних заходів щодо під­вищення рівня правосвідомості молоді.

Ключові слова: правосвідомість, молодь, становлення.

Освещены актуальные вопросы становления правосознания молодежи в нынешних условиях. Внимание акцентируется на необходимости предпринятия неотложных мер для повышения уровня правосознания молодежи.

Ключевые слова: правосознание, молодежь, становление.

Сучасний період розвитку Української держави характеризується гли­боким реформуванням політичних, економічних, духовних, організаційних основ життя суспільства. Вихід загальнолюдських цінностей на пер­ший план докорінно вплинув на оновлення світогляду населення України. Зазначені зміни в світогляді населення поставили перед юридичною нау­кою нове завдання - дослідження правосвідомості, зокрема в сфері прав і свобод людини. В цьому контексті особливий інтерес викликають наукові дослід—ження, пов'язані з поглибленим вивченням питань, пов'язаних із формуванням правосвідомості молоді.

Проблема правосвідомості молоді у різних аспектах досліджувалася в працях таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як Т. І. Боброва, Є. Б. Боднар, О. М. Губарь, Ю. М. Дмитрієнко, Н. Ю. Евпалова, Н. І. Елі - азберг, Лебедкина Л. Ю., Н. В. Місюра, І. А. Омельчук, П. М. Рабінович,

Н. О. Ткачова, С. А. Тугутова, В. С. Устінов, В. І. Царенко, С. В. Широ та ін. Проте в цілому проблема правосвідомості молоді залишається мало дослідженою.

На нинішньому етапі розвитку українського суспільства правосвідо­мість слід розглядати в цивілізаційному вимірі та в контексті аксіології загальнолюдських цінностей. Юридична наука, зокрема, розглядає пра­восвідомість як одну з найважливіших форм свідомості людини та сус­пільства поряд з політичною свідомістю, мораллю, мистецтвом, релігією, наукою, філософією.

У сучасному розумінні сутності правосвідомості право визначається як об'єктивна реальність, що виникає за наявності суб'єктивної реакції людей на правові норми. Тому правосвідомість є нерозривним супутником права, ефективним регулятором відносин людей, наділених волею і свідомістю. Саме у сфері психологічних реакцій право здійснює провідні принципи своєї соціальної сутності - гуманізм, справедливість, формальну рівність усіх суб'єктів правовідносин.

Сучасні тенденції розвитку українського суспільства висунули на пе­редній план педагогічного та й всього громадського життя проблему гро­мадянськості як якості суспільства і як якості особистості. Перед сучас­ними педагогами стоїть нелегке завдання брати активну участь у процесі формування майбутніх громадян України. Однак при всьому розмаїтті підходів щодо вирішення цієї складної комплексної всеохоплюючої про­блеми педагоги спираються насамперед на закони України, якими регу­люється суспільне життя.

Формування в молоді громадянських цінностей - одна з найактуаль­ніших проблем педагогічної науки та навчально-виховної практики. Най­головнішим є те, що Україна конституційно закріпила за собою статус демократичної, соціальної, правової держави, яка у своєму перспектив­ному розвитку орієнтується на розбудову громадянського суспільства. Розбудова такого суспільства та забезпечення його подальшого розвитку можливі за умови досягнення всіма його членами (або принаймні пере­важною його більшістю) високого рівня громадянської зрілості. Досяг­нення цього рівня потребує надійної науково обґрунтованої системи гро­мадянського виховання молоді, передусім учнів і студентів. Актуальність проблеми формування в учнівської та студентської молоді аксіологічно вагомих громадянських цінностей зумовлена об'єктивними потребами і закономірностями суспільного та економічного розвитку нашої держави.

Важливим елементом правової культури особистості є правосвідомість, яка є сукупністю поглядів, ідей, уявлень, упевненостей, почуттів, які виражають відношення людей, соціальних груп до права, законності, правосуддя, їх уявлення про те, що є правомірним або неправомірним. Концентрованим виразом правосвідомості як форми свідомості є правова ідеологія і правова психологія.

Вже сам термін свідчить про зв'язок права і свідомості. Право - осно­вний об'єктивний фактор, який визначає обсяг правосвідомості. Нарівні з відображенням правової дійсності правосвідомість виконує роль регуля­тора поведінки людей, особливо молоді. Тобто йому притаманна активна, діюча роль в правовій регламентації людської діяльності на основі відо­браження і оцінки правових норм в свідомості кожної людини.

На підвищення правосвідомості й правової культури громадян спря­мована „Програма правової освіти населення України", затверджена Ка­бінетом Міністрів України 29 травня 1995 року за номером № 336. Але заходи щодо практичної роботи з реалізації цієї програми не дали від­чутних результатів.

Головний напрям діяльності навчальних закладів в активізації право­вого виховання учнів і студентів - підвищення правової культури молоді. У реалізації правового виховання неоцінною є роль викладача. Він сам повинен бути зразком точного й неухильного виконання норм поведінки, законів і своїх обов'язків, грамотно поєднувати теоретичного вивчення законів з їх практичним застосуванням, упровадження інноваційних форм та методів роботи з учнями і студентами (ділові й рольові виступи, бліц­турніри, диспути, КВК, створення і розв'язування проблемних ситуацій, організація тематичних мікрогруп, інтерв'ювання досвідчених юристів, добір нормативно-правових документів до тем, аналіз матеріалів преси тощо сприяє підвищенню правової культури молоді.

Крім тематичних уроків та бесід, олімпіад з правознавства, у навчаль­них закладах важливо проводити наукові конференції, семінари, диспути, тематичні вечори, "круглі столи", випуски стіннівок і радіогазет. Важливу роль у правовій пропаганді відіграють кабінети правознавства.

Для розвитку демократії і дійсно правового суспільства необхідна пра­вова грамотність населення, особливо молоді. Виступи на конкретну пра­вову тему, мають сприяти виробленню у членів суспільства нового пра­вового мислення, сприяти формуванню значно вищого, ніж маємо зараз, рівня правової культури і правосвідомості молодого покоління.

Не варто забувати і те, що рівень правової культури суспільства за­лежить й від рівня розвитку економіки. Кризи народного господарства, знецінення законів, втомленість народних мас від надмірної політизації життя, низький професіоналізм членів парламенту - все це не що інше, як симптоми серйозного недугу суспільства, без лікування якого було б наївним мріяти про високий рівень правової культури населення.

Показником рівня громадянської вихованості молоді є її участь у практичній діяльності громадянського характеру. Один з її аспектів - правоохоронна робота, спрямована на запобігання можливим асоціальним явищам у молодіжному середовищі. Така робота має проводиться в найрізноманітніших формах: створення гуртків (об'єднань) та клубів, проведення диспутів, круглих столів, змагань, вікторин, КВК, брейн - рингів правознавчого спрямування; самоосвіта в галузі правових знань; пошукова робота учнів і студентів; організація зустрічей з працівниками правоохоронних органів (юристами, працівниками міліції та ін.); участь у патріотичних акціях різноманітних молодіжних організацій; музейно - етнографічна робота; екскурсії в ЗАГС, нотаріальні контори та ін.).

Іншою сферою практичної правоохоронної діяльності є природоохо­ронна робота, яка при належній її організації не лише сприяє „екологі - зації" студентсько-учнівського життя, а й формує в суб'єктів навчання морально-правові почуття відповідальності за стан природи.

Принцип зв'язку громадянської освіти з практичною діяльністю є виразом нерозривної єдності знань-переконань-вчинків людини. Уроки демократії і прав людини не будуть мати сенсу, якщо їх проводять з до­помогою авторитарних методів або умовах зневажливого ставлення до людських прав і гідності учнів.

У відповідності з принципом єдності громадянської освіти з практич­ною діяльністю Рада Європи рекомендує заохочувати участь у вищих навчальних закладів у роботі неурядових організацій, які мають досвід успішної боротьби за права і гідність людини, а також - навчати учнів самостійному збору інформації про права людини в сучасному світі з різ­них джерел, її аналізу й оцінці, виробленні збалансованих і справедливих суджень. Суб'єкти навчання повинні знати про існуючі національні, регі­ональні і універсальні механізми захисту прав людини.

Цей принцип відображає діяльно-практичний характер громадянської освіти, спрямованої на розвиток демократії і гуманізацію міжлюдських відносин, суспільства і держави.

Більшість молодих людей мають уявлення про права, проте їхні знання здебільшого неповні та несистематизовані, вони не відрізняються глибиною висновків, мають абстрактний характер, що пов'язано першою чергою з браком соціального досвіду. Виняток становлять молоді люди - юристи, студенти чи майбутні абітурієнти юридичних факультетів, які мають високий рівень правових знань, що виражається в усвідомленні прав і свобод; знанні основних правових документів, які діють у цій сфері; поінформованості про національні та міжнародні організації (органи, посадові особи), які захищають права і свободи людини; знанні та розу­мінні правових обов'язків.

Оціночний компонент правосвідомості молоді в сфері прав і свобод людини є надзвичайно складним явищем, що включає в себе емоції, на­строї, почуття, ставлення молодих людей до прав і свобод людини, а саме: 1) ставлення до існуючих прав і свобод людини; 2) ставлення до міжнародних та національних документів у сфері прав людини; 3) став­лення до дотримання прав і свобод людини в Україні; 4) оцінка рівня своїх знань у цій сфері тощо. Тобто, оціночний компонент правосвідомості молоді в сфері прав і свобод людини характеризується такими ознаками, як неоднозначність, нігілізм, суперечливість, поєднання прогресивних гуманних цінностей та антигуманних ідей. На таке ставлення молоді до прав людини впливають декларативність закріплених прав людини, невідповідність законодавчо-закріплених норм та їх фактична реалізація, багатовікова традиція применшення своїх прав на противагу правам держави та її посадових осіб, систематичні порушення прав молодих людей. Молоді люди постійно стикаються з масовими порушеннями їх прав.

Активна взаємодія з різними соціальними утвореннями, а також сама специфіка навчання у ВНЗ сприяють формуванню у студентів активної життєвої позиції, зміцненню їхніх зв'язків з іншими соціальними групами суспільства. На студентський вік припадає процес активного формування соціальної зрілості. Видимими рисами цього процесу є завершення освіти, трудова активність, суспільна робота, відповідальність перед законом, можливість створити сім'ю та виховувати дітей. Соціальна зрілість передбачає здатність кожної молодої людини оволодіти необхідною для суспільства сукупністю соціальних ролей.

Згідно із О. П. Щоткою, час навчання у ВНЗ можна умовно розділити на два основних етапи: молодші курси, коли відбувається адаптація сту- дента-новачка до навчального закладу, діяльності у ВНЗ, і старші курси (починаючи з третього) - основний етап професійного самовизначення студента як майбутнього спеціаліста. На першому етапі відбувається ко - рінна ломка уявлень, звичок колишнього школяра, пов'язана з необхід­ністю змінювати і перебудовувати свою поведінку і діяльність, „входити" у нові умови, про що піде мова далі. Головною метою для студента на цьому етапі є оволодіння способами і прийомами навчально-професійної діяльності.

Останніми роками стала гострою проблема правопорушень серед осіб із середньою спеціальною та вищою освітою. С. Шебанова пов'язує цей факт, зокрема, із негативними тенденціями у спілкуванні молоді на рівні концентрованої конфліктно-негативістської субкультури. Проаналізував­ши „образ Я" як інтегральне утворення в структурі самосвідомості, до­слідниця встановила дві негативні тенденції: з одного боку - поширену позицію відкидання норм і правил поведінки, вираження егоцентричної спрямованості, яка виявляється у прагненні до лідируючої позиції на основі демонстрації фізичної сили, з другого - позицію людей, які не зви­кли брати на себе відповідальність, чекають турботи про себе від інших, тобто пасивно-споживацька, яка виявляється у втраті особистісного сенсу існування, зниженні уваги до особистісної сфери спілкування.

Розглядаючи правосвідомість як полідисциплінарну категорію, варто враховувати, що людина пізнає світ трьома засобами: духовним (ірраціо­нальним), практичним і теоретичним (раціональним). Головне в людській особистості - духовна спрямованість. В умовах нестабільності сучасного суспільства для зміни ситуації на ліпше необхідна духовна освіта - сис­темне, логічне та наукове виховання підростаючого покоління. Суспіль­ства країн пострадянського простору прийшли до усвідомлення, що без релігійно-моральних, етнонаціональних основ право втрачає свою силу, відтак правосвідомість деформується.

У сучасних умовах розбудови демократичної, правової держави Укра­їни, підвищення ролі впливу права на свідомість і поведінку особистості, визначення та закріплення на законодавчому рівні пріоритету загально­людських цінностей в якості принципу освіти потрібний новий мето­дологічний підхід, інноваційна педагогічна технологія, спрямовані на її реформування, зокрема, на подолання формалізму, занорматизованос - ті у викладанні права, правовиховній роботі. Створення гуманістичної правової педагогіки та її засад має стати педагогічним, методологічним підґрунтям посилення виховного потенціалу права, відповідає загальній логіці вдосконалення освіти в напрямі гуманізації, пріоритетності загаль­нолюдських цінностей.

Список використаних джерел

1. Бойков А. Правовая культура и вопросы правового воспитания / Бойков А. - М., 1974. - 220 с.

2. Бородінов В. Д. Молодь і духовність / Бородінов В. Д., Бородінова В. В. // Молодежь и государство: Материалы II междунар. науч.-практ. конф., г Свято- горск, 24-26 октября 2003 г - Донецк, 2003. - С. 65.

3. Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України: Аналітично-інформаційні матеріали. - К. : Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003.

4. Всеукраїнський конкурс учнівських робіт з прав людини „Знання й повага прав людини - шлях до взаєморозуміння" // Український часопис прав людини. - 1998. - № 3-

4.-С.102-165.

5. Губарь О. М. Тенденции развития правосознания молодежи в современной Украине / Губарь О. М. // Молодежь и государство: Материалы II междунар. науч.- практ. конф., г. Святогорск, 24-26 октября 2003 г - Донецк, 2003. - С. 69.

6. Дмитрієнко Ю. М. Підходи до дослідження правової свідомості підлітків [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. univ. km. ua/visnyk/1410.pdf

7. Евпалова Н. Ю. Правосознание молодёжи: теоретический и социальный аспекты : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Н. Ю. Евпалова. - Самара : Самарская государственная экономическая академия, 2001.

8. Іванчук В. Формування громадянської культури учнівської та студентської молоді в процесі навчання / Іванчук В. // Шлях освіти. - 2000. - № 2.

9. Конституція України : Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К. : Феміна, 1996.

10. Лебедкина Л. Ю. Взаимосвязь правового образования с правосознанием личности / Лебедкина Л. Ю., Боброва Т. И. // Юридическое образование и наука. - 2002.