УДК 343.3
Олександр Снігерьов
Доктор юридичних наук, професор, проректор Академії управління МВС
Розглянуто питання запобігання корупції в правоохоронних органах України. Висвітлено чинники, що впливають на її появу, існування, розвиток.
Рассмотрен вопрос предотвращения коррупции в правоохранительных органах Украины. Отражены факторы, которые влияют на ее появление, существование, развитие.
The question of prevention of the corruption in the law enforcement agencies of Ukraine is examined. The reasons that influence its pfenomenonexistance and growing are shown.
Ключові слова: корупція, антикорупційнізаходи, корупційні дії, чинники корупційнихризиків, важелі подолання корупції.
Ключевые слова: коррупция, антикоррупционные мероприятия, коррупционные действия, факторы коррупционных рисков, рычаги преодоления коррупции.
Keywords: corruption, anticorruption measuros, the ways of corruption, the pfenomenon of taking corruption risk, key factors of overcoming of corruption.
Очевидно, що прогресивний розвиток України як суверенної держави залежить від здійснення цілеспрямованої політики захисту її інтересів. Одним із головних методів досягнення цього є боротьба з корупцією. Основною метою державної політики в галузі боротьби з корупцією є створення дієвої системи попередження корупції, виявлення і подолання її соціальних передумов і наслідків,
© Олександр Снігерьов
Викривання корупційних дій, обов’язкова відповідальність винних у їх здійсненні. Стратегічним напрямом запобігання корупції є послідовна демократизація всіх сфер суспільного життя, розвиток цивільної свідомості та активності в загальному контексті побудови демократичної держави. Відвертість влади, прозорість і зрозумілість для населення державних рішень, діяльності управлінського апарату, розвиток цивільного суспільства - найважливіші важелі подолання корупції.
Аналіз досвіду боротьби з корупцією країн із розвиненою демократією і міжнародних організацій показує, що не існує єдиної тактики таких заходів. Це зумовлено культурними традиціями та економічним станом різних країн. Але існує достатньо чітка стратегія, яка властива майже всім програмам по боротьбі з корупцією. В узагальненому вигляді вона знайшла своє відображення в низці документів, прийнятих ООН, Радою Європи та іншими міжнародними організаціями. Однією з головних рис сучасної стратегії боротьби з корупцією є необхідність виявлення причин і умов її виникнення, властивих кожній окремій країні. Такий підхід зумовлено передусім тим, що на стратегічному рівні можна виокремити лише дуже широкі сфери загальнодержавного і відомчого характеру, які є такими джерелами. Найважливішими серед них є:
^ законодавство країни і нормативно-правове регулювання питань протидії корупції;
> політико-економічні та соціальні умови функціонування органів державної влади;
^ особливості внутрішньої діяльності вказаних організацій тощо.
Тому важливим кроком для розробки програми антикорупційних заходів має стати детальний аналіз цих сфер, спрямований на пошук найбільш можливих і поширених джерел корупції, які мають місце саме в цих умовах і характерні для зазначеної окремої організації. Це допоможе значно підвищити ефективність виявлення корупційних проявів і мінімізувати їх наслідки.
Корупція є вкрай небезпечним явищем. її суспільна небезпека полягає в тому, що вона:
^ підриває авторитет держави, завдає збитків затвердженню демократичних основ управління суспільства, побудови і функціонування державного апарату;
> істотно обмежує конституційні права і свободи людини і громадянина, особливо малозабезпечених громадян, які понад усе страждають від її проявів;
^ порушує принципи права і закону;
^ призводить до гальмування і спотворення соціально - економічних реформ, перешкоджає розвитку ринкових відносин;
^ грубо порушує встановлений порядок здійснення повноважень посадовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування;
^ надає незаконні привілеї корумпованим угрупованням і кланам, підпорядковує державну владу їх інтересам;
> сприяє криміналізації та тінізації економічних відносин, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом;
> живить організовану злочинність, передусім економічну, стає неодмінною умовою її існування;
^ порушує принцип соціальної справедливості, невідворотності покарання;
> знищує духовні та моральні цінності;
^ ускладнює відносини з іншими державами та міжнародним співтовариством, унеможливлює надання допомоги з боку інших держав.
У правовому відношенні корупція - сукупність різних за характером і ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю сутністю корупційних дій (кримінальних, адміністративних, цивільно - правових, дисциплінарних), а також порушень етики поведінки державних службовців.
З огляду на те, що корупція - це явище багатогранне, слід приділити увагу причинам, що впливають на її появу, існування, розвиток. На нашу думку, до них належать: політичні, соціально-економічні, правові, організаційно-управлінські та соціально-психологічні чинники. Розглянемо їх детальніше.
Політичний аспект корупції виявляється у її взаємозв’язку з політикою. Вона безпосередньо пов’язана із здійсненням публічної влади в усіх сферах соціального життя, впливаючи таким чином на підготовку і реалізацію політичних рішень. Водночас політика, яку проводить держава як у сфері протидії корупції, так і в інших сферах, впливає на її стан, структуру і динаміку. Корупція як явище не може існувати за межами влади. Початковим моментом корумпованих відносин є наявність у суб’єкта корупції владних повноважень. Усі політичні чинники, що впливають на появу і розвиток корупції в державі, ми пропонуємо згрупувати таким чином:
^ надлишок командно-правових функцій (такий чинник проявляється у тому, що працівники правоохоронних органів, на думку громадян, мають дуже широкі повноваження);
^ лобіювання (складовими цього чинника є прогалини законодавства, які, на думку більшості громадян, створюються спеціально, щоб певні комерційні організації за допомогою певних політичних сил уникали сплати податків, приховували прибутки);
^ корумпованість вищих ешелонів влади і керівництва правоохоронних органів (тут корупція передбачає використання публічної влади в приватних інтересах. Об’єм отриманої таким чином влади залежить від значущості й рівня посади, яку ця особа займає. Загалом це можна сформулювати у вигляді фрази: “Риба гниє з голови”);
^ відсутність системи формування патріотичного духу у працівників правоохоронних органів і правової свідомості у громадян.
Організаційно-управлінські чинники
Організаційно-управлінський аспект корупції в правоохоронних органах стосується переважно внутрішньої структури служби, регламентації діяльності службовців, кадрової політики та основ взаємодії між структурними елементами як по горизонталі, так і по вертикалі.
Ці елементи ми згрупували таким чином:
> система відбору і підготовки кадрів (хиби в такій роботі, як правило, призводять до появи фактів корупційних дій. Навіть щонайменші прогалини щодо цього можуть у майбутньому викликати непередбачувані наслідки);
^ протекціонізм у кадровій політиці, коли висувалися на посаду або приймалися на роботу люди не на підставі ділових і етично-психологічних якостей, а завдяки особистим і спорідненим зв’язкам;
^ соціально-побутові умови проходження служби, що є найважливішим чинником, який впливає на ефективність роботи;
^ свідоме приховування випадків корупційних дій (жоден керівник не бажає, щоб у його підрозділі мали місце прояви корупції, адже це кидає тінь на його якості керівника. Така зацікавленість призводить до свідомого приховування керівниками правоохоронних органів корупційних дій своїх підлеглих. Надзвичайно поширеним є бажання розібратися з порушниками законодавства “своїми силами”, не повідомляючи про це у відповідні підрозділи.
Соціально-психологічні чинники
Корупція - не просто соціальне, але і психологічне явище. Адже вона не існує поза поведінкою людей, їх діяльністю. Корупція - це спосіб мислення, спосіб життя людини. На нашу думку, можна виокремити такі групи чинників, що впливають на прояви корупції:
^ соціально-психологічний клімат у колективі (відомо, що несприятливий психологічний клімат викликає розчарування, призводить до психологічного виснаження, що, зрештою, підвищує вірогідність порушень законодавства з боку працівників правоохоронних органів);
> наявність стресових ситуацій (робота працівників правоохоронних органів має свою специфіку, яку часто не розуміють громадяни, тому взаємодія з соціумом не завжди має позитивний характер. Крім того, в процесі роботи виникають “гарячі періоди”, коли працівники вимушені знаходитися на робочому місці наднормово. Ці моменти стають причиною виникнення конфліктів і, як наслідок, стресових ситуацій. Таким чином, стрес - надзвичайно серйозний чинник виникнення порушень законодавства).
Правові чинники
Правові заходи передбачають не тільки покарання на підставі норм чинного законодавства, але і створення нових, досконаліших нормативно-правових актів, регулюючих соціальні відносини. Все різноманіття правових чинників ми згрупували так:
^ законодавство про систему оподаткування є найголовнішим чинником, що створює ґрунт для корупційної діяльності. Респонденти, опитані нами, це підтвердили. Учасники фокус-груп і респонденти, з якими проводилися поглиблені інтерв’ю, підкреслювали труднощі, що виникають при нарахуванні та сплаті податків, що вочевидь, сприяло виникненню корупції. Крім того, чинником ризику названі постійні зміни податкового законодавства і високі податкові ставки. Щоб розв’язати зазначену проблему, пропонувалося перейняти передовий досвід інших країн, зокрема Російської Федерації;
^ законодавство про функціонування правоохоронних органів (хиби законодавства зумовлюють певний ризик виникнення корупційних дій, наприклад, перевищення владних повноважень).
Соціально-економічні чинники
Соціально-економічні умови виникнення корупції розподілимо на низку складових, кожна з яких може бути чинником корупційних ризиків. Серед основних хочемо відзначити наявність (відсутність) матеріальних і фінансових благ:
> економічна ситуація в країні (перехід від планової економіки до ринкових відносин супроводжується загостренням суспільних суперечностей. Складна економічна ситуація підштовхує працівників правоохоронних органів і державних чиновників до використання владних повноважень у корисливих цілях);
^ соціальний захист працівників правоохоронних органів (необхідність розв’язання цієї проблеми підтверджується тим, що
Переважна більшість опитаних респондентів вважає підвищення рівня соціальної захищеності запорукою успішного запобігання проявам корупції);
> матеріальна забезпеченість працівників правоохоронних органів (працівник, не задоволений своїм матеріальним становищем, зосереджений не на виконанні службових обов’язків, а на пошуку додаткових джерел доходів, часто незаконних).
Підсумовуючи вищевикладене, пропонуємо певні рекомендації щодо запобігання ризикам корупції в правоохоронних органах:
^ удосконалення податкового законодавства з метою запобігання багатозначному трактуванню правових норм;
> поліпшення матеріально-технічного забезпечення правоохоронних органів;
> підвищення рівня морального і матеріального стимулювання працівників правоохоронних органів;
> поліпшення системи соціального захисту працівників правоохоронних органів, зокрема, забезпечення житлом і медичним обслуговуванням;
^ формування позитивного іміджу працівників правоохоронних органів серед населення;
> поліпшення взаємодії із засобами масової інформації в питаннях боротьби правоохоронних органів із корупційними проявами;
^ удосконалення методів професійного відбору і управління персоналом правоохоронних органів. Проведення соціологічних досліджень, спрямованих на визначення мотивації вступу на службу в ці органи, а також можливих вад підготовки кадрів.
Список використаних джерел
1. Корнієнко М. В. Проблеми боротьби з корупцією і шляхи її подолання // Наук. вісник Нац. акад. внутр. справ України. - Ч. 2. - К.: НАВСУ, 2003.
2. Джонстон М. Что может быть предпринято по отношению к укоренившейся коррупции: Пер. доклада на ежегодной конференции
Мирового банка по проблемам развития экономики. - Вашингтон, 1997.
3. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 // ВВР України. - 1995. - № 34.
4. Криминология: Учеб. для юрид. вузов / Под ред. А. И. Долговой. - М.: Изд. гр. “ИНФРА”, 1997.
Стаття надійшла 03.07.2008.
|