joomla
ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ІЗ НАДАННЯ ІНТЕРНЕТ-ПОСЛУГ
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

УДК 347.51

Олександр КАПЛЯ,

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Академії управління МВС

Проаналізовано чинну нормативно-правову базу, що регулює надан­ня в Україні інтернет-послуг. Зроблено спробу розкрити юридичну природу зобов'язань щодо надання інтернет-послуг та визначити їх місце в системі цивільно-правових зобов'язань.

Ключові слова: послуга, Інтернет, провайдер, споживання, мережа, інфор­маційні потреби.

Проведен анализ действующей нормативно-правовой базы, которая регулирует предоставление в Украине интернет-услуг. Сделана попытка раскрыть юридическую природу обязательств по предоставлению интернет - услуг и определить их место в системе гражданско-правовых обязательств.

Ключевые слова: услуга, Интернет, провайдер, потребление, сеть, информационные потребности.

The current legal base that regulate providing the Internet services in Ukraine is analyzed. The attempt is made to reveal the juridical nature of the obligations concerning the Internet services providing and to find their place in the system of civil and legal obligations.

Keywords:service, Internet, provider, using, net, information needs.

Актуальність статті полягає в тому, що формування та розви­ток українського сегменту Інтернет породжує багато питань право­вого характеру, що пов’язані з функціонуванням цієї телекомуніка­ційної мережі. На сучасному етапі можливості Інтернету представ­лені широким спектром послуг, що пропонуються за допомогою інтернет-технологій. Ураховуючи те, що в Україні немає спеціального нормативно-правового акта, який регулював би відносини викорис­тання міжнародної мережі Інтернет у діловій практиці фізичних та юридичних осіб у сфері надання інтернет-послуг, а також у діяльнос­ті правозастосовних органів, що розглядають справи з приводу надан­ня цього виду послуг, виникає багато проблемних питань цивільно - правового характеру, які так і не мають правового розв’язання. Саме тому актуальним буде розгляд загальних положень як теорії цивіль­ного права, так і норм цивільного законодавства України в контексті цивільно-правових зобов’язань у сфері надання послуг, оскільки в по­дальшому їх можна буде диференціювати стосовно аналізу окремих видів договорів, що опосередковують інтернет-відносини в Україні. Все це зумовлює необхідність юридичного дослідження суспільних відносин, що пов’язані з наданням інтернет-послуг.

Представники юридичної науки відносини у сфері використан­ня Інтернету досліджували фрагментарно. Зокрема, деякі наукові праці присвячені проблемам правової охорони об’єктів інтелектуаль­ної власності, які доступні користувачам мережі Інтернет (Ю. Дур- нєва, О. Ієвіня, О. Пастухов та ін.); правовим аспектам використан­ня доменного імені, що ідентифікує сайт (В. Бонтлаб, І. Жилінкова); захисту особистих даних в мережі Інтернет (М. Гура, Ю. Шемшу - ченко, І. Чиж та ін.), електронному документообігу, в тому числі й укладання електронного правочину (О. Ґудзь, М. Дутов, Д. Кирилюк,

І. Спасібо-Фатєєва, А. Чучковська), інформаційній безпеці держави (В. Гавловський, В. Гриценко, В. Цимбалюк та ін.).

Аналізуючи праці названих учених та чинні нормативно-правові акти, визначено коло питань, досліджуваних не в повному обсязі. Зокрема, багато з відомих публікацій, описуючи правові проблеми використання мережі Інтернет, не вказують на шляхи їх розв’ язання на підставі чинних нормативних актів, що зумовлює необхідність внесення змін у законодавство України або прийняття спеціальних правових актів, які предметно регулювали б інтернет-відносини в Україні. Ця проблема вимагає широкого пошуку в інших напрямах, зокрема всебічного наукового дослідження та впровадження ефек­тивних заходів суспільної корекції в тих сферах, які таким дослі­дженням будуть визначені.

Мета статті - аналіз нормативно-правової бази, що регулює на­дання в Україні інтернет-послуг. Зроблено спробу розкрити юридич­ну природу зобов’ язань щодо надання інтернет-послуг і визначити їх місце в системі цивільно-правових зобов’ язань.

За своєю юридичною природою відносини з надання базових по­слуг Інтернету належать до цивільно-правових зобов’язань у сфері надання послуг.

Зобов’язання з надання послуг є самостійним типом договір­них зобов’язань. Договірні цивільно-правові зобов’язання класифі­куються у доктрині за різними критеріями, проте існує єдиний чин­ник для всієї системи договорів, утілений у новому Цивільному ко­дексі України (ЦК України) [1]. Йдеться про критерій спрямованос­ті цивільно-правового результату. За ним договірні цивільно-правові зобов’язання поділяються на чотири групи та спрямовані на:

1) передавання майна;

2) виконання робіт;

3) надання послуг;

4) заснування різних утворень.

Включення договору про надання послуг у ЦК України зумовлене тим, що ЦК 1963 р., регулюючи договори про надання послуг, не мав змоги повністю охопити всю різноманітність таких договорів, негатив­ним наслідком чого стала або повна відсутність їх правового регулю­вання, або регулювання відомчих нормативних актів, що не лише від­кинуло їх за межі ЦК 1963 р., а й призвело до прогалин у законодавстві.

Нині є багато договірних відносин із надання послуг, які вклю­чені (перевезення, транспортне експедирування, збереження та ін.) та не включені (освітні, медичні, послуги телекомунікації та ін.) у ЦК України. Оскільки спектр послуг постійно розширюється, їх ви­черпний перелік скласти неможливо. Саме тому законодавець про­понує договором про надання послуг охоплювати будь-які види по­слуг, що відповідають встановленим цивільним законодавством кри­теріям. На підставі цього і була введена самостійна глава 63 ЦК Укра­їни - «Послуги. Загальні положення». Спираючись на принцип сво­боди договору, сторони мають право самостійно встановлювати умо­ви договору про надання послуг, не передбачених ЦК України, але вони повинні керуватися загальними положеннями про надання по­слуг. У ч. 2 ст. 901 ЦК України передбачено, що положення гл. 63 можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо вони не суперечать суті зобов’язання. Це безпосередньо стосується цивільно-правової регламентації інтернет-послуг: ні норми ЦК Укра­їни, ні норми інших законодавчих актів не містять у собі окремих по­ложень, які стосувалися б правової регламентації договорів надан­ня послуг Інтернету. Отже, використання загальних положень норм

ЦК, що стосуються договорів у сфері послуг, у тому числі інтернет - послуг, є своєрідним орієнтиром для розкриття юридичної природи цивільно-правових зобов’язань у сфері інтернет-послуг.

Об’єктом такого зобов’язання з надання послуг є дії з надання по­слуги та дії щодо її споживання. Зокрема, за договором із надання провайдерських послуг провайдер здійснює підключення абонента до Інтернету, а абонент зобов’язаний здійснити відповідну оплату за надані послуги та використовувати їх відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 177 ЦК України послуга є самостійним об’єктом ци­вільного права, але законодавчого визначення «послуги» немає. Це питання є предметом наукових суперечок. Деякі вчені вважають, що послуга є певною діяльністю, спрямованою на отримання нематері­ального результату, а це означає, що об’єктом відповідних правовід­носин є дія та її корисний ефект [2, с. 354]. Як підкреслює В. Луць, «корисний ефект такої діяльності не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце у підрядних до­говорах, а полягає у самому процесі надання послуги» [3, с. 171]. Ін­ші автори зазначають, що послуга як об’єкт цивільного права є пев­ним благом - результатом діяльності, що має властивості товару [4, с. 93]. Якщо звернутися до етимології слова «послуга», то під ним ро­зуміють: 1) дію, вчинок, що дає користь, допомогу іншому; 2) діяль­ність підприємств, організацій та окремих осіб, виконувану для задо­волення чиїх-небудь потреб; обслуговування [5, с. 611].

Переконливішим, на нашу думку, є визначення послуги саме як дії, не спрямованої на досягнення матеріального результату, оскільки благо - це надто широке поняття і його можна віднести до будь-якого об’єкта цивільних правовідносин.

Разом з тим послуга має результат - задоволення майнових, куль­турних, естетичних, інформаційних потреб, забезпечення стану здоров’я, набуття навиків, досвіду. Враховуючи те, що Інтернет - це глобальна інформаційна мережа, то інтернет-послуги спрямовані на­самперед на задоволення інформаційних потреб своїх користувачів.

Послуга, як правило, здійснюється з використанням матеріалів, обладнання (речей). Так, якщо йдеться про інтернет-послуги, то про­вайдер надає абоненту можливість користуватися його технічним об­ладнанням для доступу до мережі Інтернет.

У юридичній літературі договори про надання послуг прийнято поділяти на такі категорії: 1) договори про надання юридичних по­слуг - тобто такі, які пов’язані зі встановленням, зміною або при­пиненням цивільних прав і обов’язків замовника, наданням за­мовнику допомоги в реалізації належних йому прав або виконанні обов’язків (доручення, комісія); 2) договори із приводу надання фак­тичних послуг, тобто послуг, що споживаються в процесі їхнього на­дання і не пов’язані з установленням, зміною або припиненням прав і обов’язків замовника (наприклад збереження); З) договори з приво­ду надання послуг, що поєднують у собі ознаки юридичних і фактич­них (договір експедиції) [б, с. 490; 7, с. 147]. Зобов’язання з надання інтернет-послуг належать до зобов’язань з приводу надання фактич­них послуг, зокрема, в договорі про надання провайдерських послуг останні споживаються в процесі їхнього надання.

За суб’єктним складом зобов’язання з надання послуг можна поді­лити на зобов’язання, що надаються споживачам, і зобов’язання з ін­шими учасниками. Зобов’язання з надання інтернет-послуг орієнто­вані на задоволення потреб споживачів, а тому деталізація правових приписів, спрямованих на регулювання і захист прав споживачів у ме­режі Інтернет, здійснюється спеціальним законодавством, основу яко­го становить Закон України «Про захист прав споживачів» [S, с. 130].

Залежно від того, що є об’єктом впливу виконавця, виокремлю­ють зобов’язання, де дії виконавця спрямовані на речі (перевезення); зобов’язання, в яких об’єкт впливу - людина (медичні, освітні по­слуги); зобов’язання, в яких дії виконавця спрямовані на організацію відносин замовника та третіх осіб (комісія). Характерним прикладом того, що зобов’язання з надання інтернет-послуг упорядковують від­носини замовника з третіми особами, є договір надання послуг елек­тронної пошти.

Зобов’язання з надання послуг можуть бути як оплатні, так і без­оплатні. Оскільки інтернет-послуги є різновидом телекомунікацій­них послуг, то відповідно до Закону України «Про телекомуніка­ції» до обов’ язків споживача телекомунікаційних послуг відносять обов’язок своєчасно оплачувати отримані ним телекомунікаційні по­слуги (п. 5 ч. 1 ст. 33). Таким чином, зобов’язання з надання інтернет - послуг мають оплатний характер.

Отже, зобов’язання з надання інтернет-послуг є договірним типом зобов’язання, об’єкт якого - дії виконавців (наприклад провайдерів) з надання послуг мережі Інтернет споживачам (абонентам) для задово­лення їх інформаційних потреб.

Стосовно характеристики самого договору, що укладається під час надання інтернет-послуг, вважаємо за необхідне наголосити, що цей тип зобов’язання не регламентують окремо норми ЦК України чи інших законодавчих актів, а тому слід виходити із загальних по­ложень договору надання послуг (гл. 63 ЦК України) та інших зако­нодавчих актів, що регламентують відносини між виконавцями та за­мовниками у сфері інтернет-відносин (Закон України «Про телекому­нікації», Закон України «Про захист прав споживачів» [9-10] тощо).

У перспективі ця стаття відкриває шлях до подальшого розвитку наукового вчення про надання в Україні інтернет-послуг, розкриття юридичної природи зобов’язань щодо надання інтернет-послуг, а та­кож визначення їх місця в системі цивільно-правових зобов’ язань.

Список використаних джерел

1. Цивільний кодекс України : прийнятий 16 січ. 2003 р. // Офіц. вісн. Украї­ни. - 2003. - № 11. - Ст. 461.

2. Шешенин Е. Д. Классификация гражданско-правовых обязательств по оказанию услуг / Е. Д. Шешенин // Антология уральской цивилистики, 1925­1989. - М. : Статут, 2001. - С. 353-359.

3. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності / В. В. Луць. - К. : Юрінком Інтер, 1999. - 560 с.

4. Кротов М. В. Обязательства по оказанию услуг в советском гражданском праве : учеб. пособие / Кротов М. В. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1990. - 107 с.

5. Цивільний кодекс України : Коментар. - Х. : Одіссей, 2003. - 856 с.

6. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. - М. : Юрид. лит., 1975. - 880 с.

7. Кужко О. С. Особливості послуг, що надаються за договором транспорт­ного експедирування / О. С. Кужко // Університетські наукові записки. - 2007. - № 1 (21). - С. 146-151.

8. Осетинська Г. Законодавча регламентація зобов’язань з надання послуг за участю споживачів / Г Осетинська // Право України. - 2003. - № 11. - С. 130-133.

9. Про телекомунікації : Закон України від 18 лист. 2003 р. № 1280-ІУ // Відо­мості Верховної Ради України. - 2003. - № 12. - Ст. 155.

10. Про захист прав споживачів : Закон України від 12 трав. 1991 р. № 1023- ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 30. - Ст. 379.