joomla
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ШТАТНОЇ ЧИСЕЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

УДК 351.741+352.075.0

Володимир Грохольський

Доктор юридичних наук, професор, начальник кафедри теорії та практики управління органами внутрішніх справ Академії управління МВС

Розглядаються окремі питання визначення навантаження на пра­цівників органів внутрішніх справ, їх штатної чисельності та введення штатних помічників.

Рассматриваются отдельные вопросы определения нагрузки на со­трудников органов внутренних дел, их штатной численности и введения штатных помощников.

The questions of defining the staff workload in the organs of Internal Affairs, their staff quantity and the necessity of establishing the staff assistants are considered in the article.

Ключові слова: штатна чисельність, органи внутрішніх справ, нор­мування праці, навантаження, оцінка ефективності діяльності.

Ключевые слова: штатная численность, органы внутренних дел, нормирование труда, нагрузка, оценка эффективности деятельности.

Keywords: staff quantity, organs of Internal Affairs, work measurement, workload, evaluation of the activity efficiency.

Оптимізація штатної чисельності органів внутрішніх справ зав­жди перебуває в полі зору державних органів влади, керівництва Мі­ністерства внутрішніх справ України та громадян як платників подат­ків, за рахунок яких утримується система МВС. На сьогодні згідно зі ст. 2 Закону України “Про загальну структуру і чисельність Мініс­терства внутрішніх справ України” штатна чисельність МВС України (за винятком чисельності внутрішніх військ) становить 324400 осіб, у тому числі 240200 осіб рядового і начальницького складу [1]. Од­нозначно відповісти, чи задовольняє така чисельність систему МВС України та суспільство в цілому, неможливо.

Визначення загальної кількості працівників у системі чи її ланці, їх професійного і посадового складу - одна з основних складових ро­боти з персоналом, яка вирішується за допомогою нормування пра­ці. Нормування праці - один з основних елементів організації, що до­зволяє правильно визначити кількість працівників, які виконують од­накові функції. її результатом повинна бути відповідь на запитання: хто і в якій кількості потрібний, які завдання і функції ці працівни­ки можуть реалізувати. Поки що епізодичні зміни в штатному розпи­сі органів внутрішніх справ, на наш погляд, не завжди ґрунтуються на точних, виважених розрахунках, вносяться без достатніх наукових обґрунтувань, хоча науковий підхід до цього питання дозволив би за­безпечити відповідність штатів змісту і реальному обсягу діяльнос­ті кожного підрозділу й органу внутрішніх справ в цілому, запобігти невиправданому зростанню чисельності персоналу в одній ланці сис­теми і явну нестачу в іншій. Невизначеність нормування праці при­зводить до того, що працівники в багатьох органах і підрозділах вну­трішніх справ змушені працювати до 12 і більше годин на добу. Така організація діяльності нічого позитивного не дає, а навпаки призво­дить до зниження ініціативності й ефективності праці [2, 148].

Питання про вивчення витрат службового часу на управлінську й оперативно-службову діяльність досить складні, потребують враху­вання особливостей кожної служби. Серед працівників органів внут­рішніх справ навіть існує думка, що це зробити неможливо. Але по­годитися з тим, що це неможливо через різноманітність виконуваних ними функцій, складно.

Водночас спроба врахувати кожну хвилину робочого часу керів­ника або окремого працівника просто нереальна. Проте на 75-80 % можна визначити показники (критерії), які показують, скільки ча­су витрачається на виконання основних функціональних обов’язків у того чи іншого працівника. Спроби фахівців колишнього МВС СРСР і МВС України розробити нормативи ефективності й оцінки праці, особливо оперативного складу, ні до чого не привели. Це, од­нак, не заперечує того, що навіть наближене нормування праці пер­соналу допоможе виробити більш обґрунтовані, ніж наявні, норма­тиви штатної чисельності, стати ефективним засобом удосконален­ня його організації.

Необхідність суттєвих змін в оцінці діяльності працівників мілі­ції, приведення її у відповідність до нових умов і завдань сучасного етапу розвитку суспільства потребує розпочати теоретичні дослід­ження галузевих управлінських проблем. Зміна існуючих і побудова нових структур, визначення їх чисельності без наукового досліджен­ня неможлива: органи внутрішніх справ повинні розвиватися тільки на науковій основі.

Окремим аспектам визначеної проблеми присвячені наукові пра­ці вітчизняних вчених: М. І. Ануфрієва, О. М. Бандурки, Г. М. Бірю- кова, В. Т. Білоуса, І. П. Голосніченка, В. Л. Грохольського, С. М. Гу­сарова, Е. О. Дідоренка, О. О. Дульського, Р. А. Калюжного, І. П. Коза­ченка, А. Т Комзюка, Я. Ю. Кондратьєва, В. Ю. Котляра, М. В. Корні - єнка, Ю. Ф. Кравченка, М. Н. Курка, І. В. Сервецького, О. П. Снігерьо - ва та багатьох інших, але цих досліджень недостатньо, оскільки вка­зані автори вивчали окремі проблеми відомчого управління. Питан­ня оцінки ефективності діяльності органів внутрішніх справ і визна­чення їх штатної чисельності комплексно не досліджувалися. Тому основною метою цієї статті є визначення даної проблеми і викладен­ня певних наукових думок щодо її розв’язання.

Упродовж останніх десятиріч навантаження на працівників орга­нів внутрішніх справ постійно зростає. Тому важливо з’ясувати пи­тання: який обсяг роботи вони в змозі виконувати відповідно до їх зав­дань та функцій. Відповісти на це запитання складно, оскільки відпо­відні дослідження не проводилися. Тим більше важко це зробити че­рез трудомісткість виміру результатів праці працівників міліції, неви­значеність конкретних функцій і повноважень. Адже охорона громад­ського порядку й громадської безпеки, боротьба зі злочинністю здій­снюються в різних умовах, з проведенням заходів різного рівня склад­ності. Крім того, увесь цей процес залежить ще й від рівня підготовки й досвіду роботи як управлінського персоналу, так і виконавців.

Заради об’ єктивності слід зазначити, що оцінка результатів робо­ти органів внутрішніх справ базується головним чином на кількіс­них показниках. При цьому не беруться до уваги обставини вчинен­ня злочину, кількість осіб, які його скоїли, ступінь їх організованос­ті тощо. При такому підході виявлення однієї особи, яка вчиняла зло­чини, і виявлення злочинної групи розцінюються і відображаються у статистичних даних як рівнозначні результати діяльності. Існуючі критерії оцінки не враховують складності виявлення, документуван­ня, припинення злочинної діяльності або притягнення до криміналь­ної відповідальності таких осіб.

На наш погляд, у випадках, коли необхідно оцінити ефективність окремих напрямів роботи органів внутрішніх справ, що слабко підда­ються оцінці, необхідно застосовувати соціологічні й експертні мето­ди пізнання. Нами проведено анкетування й опитано понад 400 пра­цівників кримінальної міліції, які у 98 % відзначають, що оператив­ний склад часто відволікається від виконання основних функцій для виконання інших, другорядних. Серед них - доставка затриманого до слідчого і його охорона, виконання формальних доручень слідчих, доставка повісток, участь у різного роду малоефективних операцій загальнодержавного і регіонального рівнів.

Одним із найважливіших завдань вивільнення працівників від не - творчих робіт є розроблення і впровадження в практичну діяльність наукової організації праці (НОП). Очевидно, що не можна всер­йоз говорити про наукову організацію їхньої праці, якщо вони бу­дуть відволікатися від своїх справ (функціональних обов’язків) на виконання допоміжної й технічної (канцелярської) чи другорядної, малоефективної роботи. Ми вважаємо, що для забезпечення високо­продуктивної праці кваліфікованих працівників міліції в штат мож­на ввести помічників. Дехто скаже - це уже було. І це дійсно так. Але хто може чітко дати відповідь на питання: які завдання і функ­ціональні обов’язки виконували помічники? Чіткої відповіді, на наш погляд, ніхто дати не зможе. Тому ми переконані, що інститут по­мічників себе не вичерпав, а потребує більш ефективних управлін­ських рішень.

Якщо ця пропозиція буде прийнята, постане питання, яка кіль­кість таких помічників необхідна, які критерії слід врахувати у визна­ченні їхньої чисельності. Ми спробували вивчити думку осіб, компе­тентних у досліджуваних питаннях. На наш погляд, більш точно від­повісти на них можуть самі працівники органів внутрішніх справ. У процесі анкетування і опитування враховувалися два моменти:

А) в Україні ще не розроблено чіткої системи оцінки оперативно - розшукової, слідчої, технічної та іншої роботи працівників міліції;

Б) на практиці застосовуються, в основному, емпіричні способи вирішення питання щодо введення помічників.

Анкетування дало такі результати:

1. На запитання: “Яку частину робочого часу, на Вашу думку, ви­трачає оперативний працівник на роботу, яку міг би виконати поміч­ник?”, опитувані відповіли, що в середньому близько 45 %.

2. На запитання: “Скільки часу, на Вашу думку, витрачає опера­тивний працівник на роботу, не пов’ язану з виконанням своїх прямих функціональних обов’язків (підготовка звітів, виконання різних до­ручень слідчих, які не потребують оперативної перевірки, вирішення організаційних питань тощо)?”, отримана відповідь - близько 60 %.

Крім того, четверта частина працівників апарату міністерства та обласних управлінь працює над підготовкою звітності [4].

Проаналізувавши ці дані, ми доходимо такого висновку. По-перше, необхідно вивільнити кваліфікованих працівників органів внутріш­ніх справ від виконання невластивих функцій. По-друге, бажано на двох-трьох кваліфікованих працівників ввести одну посаду помічни­ка, який би виконував технічну й іншу організаційну роботу. Це до­зволить кваліфікованим працівникам приділяти більше уваги вико­нанню основних функцій, що, безумовно, сприятиме ефективнішій діяльності органів внутрішніх справ.

Висококваліфікованих фахівців слід звільнити від технічної робо­ти. Таким шляхом йдуть раціоналізатори ряду країн. Замість збіль­шення штату фахівців вони вводять додаткові посади низькооплачу - ваних технічних працівників. Це дозволяє раціональніше використо­вувати фахівців високої кваліфікації. Замість трьох таких осіб, ствер­джують вони, доцільніше мати двох висококваліфікованих працівни­ків і одного технічного [5, 225-228].

Відзначимо, що наша точка зору щодо поетапного дослідження проблеми збігається з позицією Л. Ш. Берекашвілі [6, 14]. Ми оці­нюємо її не як доцільну, а як єдино можливу, тому що розв ’язати цю складну проблему можна, лише поступово нагромаджуючи різні методики, що допоможуть створити певні концептуальні методич­ні положення, сформулювати більш точні й аргументовані виснов­ки, дати нормативи оптимального навантаження працівників орга­нів внутрішніх справ.

Список використаних джерел

1. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутріш­ніх справ України: Закон України від 10.01.2002 № 2925-III // Ві­домості Верховної Ради. - 2002. - № 1б. - Ст. 115.

2. Грохольський В. Л., Жуковська Ж. О. Підбір та підготовка фахівців для оперативних підрозділів ОВС // Актуальні пробле­ми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 27-2S берез. 2003 р. - К.: НАВСУ, 2003. - Ч. 1. - С. 146-14S.

3. Мелентьев В. П. Количественные методы оценки эффектив­ности деятельности органов внутренних дел // Проблемы теории управления в органах внутренних дел. - М., 197S. - С. 103-10S.

4. Білоконь М. В. Наша політика - працювати на народ. Наша мета - соціальний комфорт громадян // Іменем Закону. - 2003. - № 41 (5377) - С. 3.

5. Михеев В. Социально-психологические аспекты управле­ния. - М., 1975. - 2б0 с.

6. Берекашвили Л. Ш. Основы теории и практики научной раз­работки интегрированных систем оценки эффективности деятель­ности органов внутренних дел по раскрытию и профилактике пре­ступлений: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - М.: Академия МВД СССР, 19S1. - 14 с.

Стаття надійшла 04.11.2008.