joomla
ЩОДО ПИТАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
Юриспруденція теорія і практика


Пригоцький В. А.,

Національний Університет ДПС України



Анотація

У даній статті досліджено питання застосування адміністративної відпові­дальності до юридичних осіб. Для порів­няння використано правову систему Ро­сійської Федерації.

Ключові слова: адміністративна від­повідальність, фінансові санкції, склад правопорушення

Питання адміністративної відпові­дальності юридичних осіб має довгу істо­рію, але при цьому і нині є дискусійним. Статус дискусійного йому надають норми вітчизняного законодавства, які роблять можливим обґрунтувати як одну, так і іншу, протилежну позицію, які у загаль­ному зводяться до прийняття чи запере­чення юридичної особи суб'єктом адмі­ністративної відповідальності.

Дослідженню адміністративно-відпо­відального статусу юридичної особи прис­вятили свої роботи вчені адміністравісти

С. С. Студенікін, Й. А. Галаган, А. Е. Лу - нєв, Л. Л. Попов, А. П. Шергін, Ю. М. Коз­лов, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, Ю. А. Ти­хомиров, С. В. Ківалов, В. Б. Авер'янов та ін. У роботах цих вчених адміністративна відповідальність юридичних осіб розгля­далася в основному не як самостійний об'єкт дослідження, а в рамках розвитку загальної теорії адміністративної відпові­дальності.

В роботах названих авторів розкрива­ються важливі, але все-таки окремі сторо­ни розглянутої проблеми. Тому предметом цієї статті буде розгляд питань принципо­вої можливості адміністративної відпові­дальності колективних суб'єктів права - юридичних осіб, порівняння підходів, їх сильні та слабкі сторони. Він [предмет] має значну актуальність оскільки з роз­витком держави, стає необхідним дотри­мання більш чіткого паритету між су­спільними інтересами і контрольними функціями та правами державної влади.

З огляду на це метою статті є більш конкретне дослідження критеріїв, які указують на наявність чи відсутність адміністративної відповідальності юри­дичних осіб.

Як і будь-яка юридична дискусія, дис­кусія щодо відповідальності юридичних осіб має як прихильників, так і критиків. На це питання існує дві точки зору: пер­ша - адміністративна відповідальність юридичних осіб існує та друга - не існує. Спільним положенням прихильників обох визначених позицій є те, що зазначене пи­тання набуло особливої актуальності у зв'язку зі зміною суспільно-політичних пріоритетів розвитку України на початку 90-х років минулого століття.

Прихильниками концепції щодо існу­вання адміністративної відповідальності юридичної особи є В. Стефанюк, І. Голос- ніченко, Д. М. Бахрах, М. Михеєнко, Ю. П. Битяк, С. В. Ківалов та ін. Ці автори основою своїх переконань мають те поло­ження, що відповідальність, яка встанов­люється і застосовується органами публіч­ної юрисдикції, має ознаки адміністратив­ної підпорядкованості. Це, в свою чергу, дає підстави вважати її адміністративною.

Так, наприклад, В. Стефанюк, І. Голос - ніченко, М. Михеєнко стверджують, що після набуття Україною незалежності Верховною Радою було прийнято ряд за­конів, які встановили адміністративну відповідальність юридичних осіб. До них вони відносять закони України "Про зай­нятість населення"[3], "Про об'єднання громадян"[4], "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" [5], "Про електроенергетику"[9] тощо. При цьому приписи цих законів, не встановлю­ючи відповідальність юридичних осіб, не визначають розміри штрафів та порядок провадження щодо суб'єктів колективної відповідальності [13, с.6].

Інші автори, погоджуючись, що Ко­декс України про адміністративні право­порушення (далі - КУпАП)[2] не передба­чає такого суб'єкта адміністративної відповідальності, як юридична особа, заз­начають, що "однак деякі нормативні ак­ти податкового, антимонопольного зако­нодавства, законодавства про підприєм­ницьку діяльність та інші, як суб'єктів та­кої відповідальності передбачають юри­дичних осіб" [14, с.174].

Зазначаючи, що суб'єктом адміністра­тивного проступку є особа, яка його вчи­нила, С. В. Ківалов відмічає, "але на відмі­ну від злочину, суб'єктом може бути як індивідуальна особа, так і юридична особа (колективний суб'єкт). Стосовно адмініст­ративної відповідальності колективних суб'єктів необхідно мати на увазі, що вона передбачається не в Кодексі України про адміністративні правопорушення, а тіль­ки окремими законами: "Про захист еко­номічної конкуренції" [6], "Про захист від недобросовісної конкуренції" тощо" [7].

подпись: ін/лаї'ііжі

Інша точка зору на суб'єктний склад адміністративної відповідальності поля­гає в тому, що її суб'єктом може бути тіль­ки фізична особа, як це і передбачено за­коном. Так, зокрема, В. Б. Авер'янов від­мічає, що, "як прийнято вважати, існує так звана "вертикаль" між суб'єктом владних (публічно-владних) повнова­жень, який наділений правами здійснюва­ти владний вплив на керований об'єкт - людину (або іншу приватну особу), а ос­тання зобов'язана підкорятися такому впливу, що утворює певну "субордина­цію" між даними сторонами. Дійсно, за такою схемою будується значна частина адміністративно-правових відносин, а са­ме: відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням публічною адміністрацією власне управлінської та адміністративно - юрисдикційної діяльності. Однак решта адміністративно-правових відносин буду­ється за принципово іншою схемою. Так, усі "публічно-сервісні" ("обслуговуючі") відносини передбачають не односторонній вплив уповноваженого суб'єкта на підпо­рядкований об'єкт, а їх двосторонню взаємодію, тобто як суб'єкт владних пов­новажень має право вимагати від приват­ної особи виконання конкретно визначе­них обов'язків (тобто її належної поведін­ки), так і приватна особа має аналогічне право стосовно зазначеного суб'єкта" [15, с.13].

Подібну точку зору підтримує і М. П. Кучерявенко вказуючи, що "до адмініст­ративної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни й посадові особи, винні в порушенні податкового законодав­ства. Адміністративній відповідальності підлягають осудні особи, що досягли до моменту здійснення правопорушення шістнадцятирічного віку.

Із всіх видів адміністративних стяг­нень податковим органам надано право використати тільки адміністративний штраф. Розмір його визначається в ме­жах, установлених за здійснення відпо­відних правопорушень, у сумах, кратних певному показнику (мінімальному розмі­ру заробітної плати чи неоподатковувано­му мінімуму доходів)" [16, с.203].

Крім того, М. П. Кучерявенко чітко ди­ференціює адміністративну відповідаль­ність від фінансової у частині їх суб'єктів: "Нам представляється, що фінансові санк­ції відрізняються від адміністративних, застосовуваних за податкові правопору­шення, за таких підстав. По-перше, вони розрізняються за суб'єктом відповідаль­ності (якщо при адміністративній відпо­відальності це тільки фізичні особи, то при фінансовій - і юридичні, і фізичні)" [16, с.404].

А. Т. Комзюк також є прихильником того, що суб'єктом адміністративної від­повідальності є тільки фізичні особи, до яких можуть бути застосовані адміністра­тивні стягнення за відповідні правопору­шення. Такий висновок він робить на під­ставі того, що адміністративним правопо­рушенням визнається тільки протиправне діяння (дія чи бездіяльність) особи, а не склад її думок або навіть висловлений на­мір вчинити правопорушення. Крім того, адміністративна відповідальність настає не за будь-яке діяння, що завдає шкоди су­спільним відносинам, а лише за передба­чене у законодавстві як адміністративний проступок [16, с.7].

У цій дискусії з точкою зору авторів, які визначають юридичну особу як суб'єкт адміністративної відповідальності, пого­дитись не можна, оскільки:

1) основою юридичної природи адмі­ністративної відповідальності є не поря­док, форма та підстави її накладення, а су­воре дотримання адміністративного, вер- тикально-юрисдикційного підпорядку­вання суб'єктів господарювання, при тому що суб'єкт адміністративного проступку не перебуває у службовій залежності від органу чи посадової особи, які притягають його до адміністративної відповідально­сті;

2) у КУпАП відсутні норми, які уста­новлювали б адміністративну відповідаль­ність юридичних осіб, з чим погоджують­ся усі автори. І при цьому легального виз­начення адміністративної відповідаль­ності кодекс не містить;

3) ні один нормативно-правовий акт навіть не містить терміна "адміністратив­на відповідальність юридичної особи", а використовує поняття штрафу, санкцій тощо як форми цієї відповідальності. Як приклад можна навести Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяль­ності" [8]. З цим, власне, погоджуються і прихильники першої точки зору [13, с.7];

4) факт наявності публічної юрисдик­ції у правозастовних органів не робить вид відповідальності, яку вони застосовують, суто адміністративною. Інакше будь-яка відповідальність, яка застосовується до колективних суб'єктів, була б адміністра­тивною, що не відповідає інституту юри­дичної відповідальності. Як зазначає Д. Лилак, головним критерієм відмінно­сті адміністративної відповідальності є предмет і метод правового регулювання, а підставою - проступок [18, с.30]. Що та­кож вказує на конкретного суб'єкта адмі­ністративної відповідальності - фізичну особу. А посилання на спільні ознаки адміністративної відповідальності юри­дичних і фізичних осіб є нічим іншим як протягуванням фактів [13, с.7] та зловжи­вання правом. Адже між будь-якими ви­дами юридичної відповідальності існує ба­гато спільного при тому, що відповідаль­ність, встановлювана в нормативно-право­вих актах, рідко обмежується одним її ви­дом;

5) рівноправність юридичних і фізич­них осіб щодо адміністративної відпові­дальності робить неможливим застосуван­ня до колективних суб'єктів відповідаль­ності усього арсеналу адміністративних стягнень, передбачених законодавством, зокрема виправних робіт чи адміністра­тивного арешту;

6) суто штрафний характер адміністра­тивної відповідальності юридичних осіб однозначно вказує на його майнову приро­ду, що ніяк не відповідає адміністратив­ній складовій юридичної відповідально­сті;

7) Конституційний суд України на за­пит АТ "ВАБанк" щодо можливості засто­сування передбачених частиною першою статті 38 Кодексу про адміністративні пра­вопорушення строків накладення адмі­ністративних стягнень до юридичних осіб у разі притягнення їх до відповідальності згідно з нормами валютного, податкового та іншого законодавства, якщо ним такі строки не встановлено, відповів: "З огляду на те, що за чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення суб'єк­тами адміністративної відповідальності є фізичні особи, у частині третій статті 2 ць­ого Кодексу під словосполученням "зако­нодавством, ще не включеним до Кодексу" слід розуміти закони, що встановлюють відповідальність фізичних осіб за вчинен­ня адміністративних правопорушень, які ще не включені в установленому порядку до зазначеного Кодексу" [10].

Проте зазначимо, що адміністративна відповідальність юридичних осіб все-таки існує. В Російській Федерації. Зокрема, її встановлено Федеральним законом "Про адміністративну відповідальність юри­дичних осіб (організацій) і індивідуаль­них підприємців за правопорушення в га­лузі виробництва й обороту етилового спирту, алкогольної й спиртовмісної про­дукції" [12]. Так, підставами до порушен­ня справи про адміністративне правопору­шення є виявлення посадовою особою, уповноваженою складати протоколи про адміністративні правопорушення, факту здійснення адміністративного правопору­шення в галузі виробництва й обороту ети­лового спирту, алкогольної й спиртовміс­ної продукції.

На факт існування адміністративної відповідальності юридичних осіб указу­ють і російські вчені. Так, А. Б. Агапов, розглядаючи питання юридичного складу адміністративного правопорушення (cor­pus deUc^), вказує, що суб'єкт адміністра­тивного проступку - фізична або юридич­на особа, винною дією (бездіяльністю) яких заподіяно шкоди потерпілому або за­гальнодержавним інтересам. З поняттям "суб'єкт адміністративного проступку" КпАП пов'язує наявність певних юридич­них ознак..." [19, с.37].

Л. Л. Попов та Ю. Ю. Колесниченко, аналізуючи природу адміністративної від­повідальності, зазначають, що адміністра­тивна відповідальність юридичних осіб є складовою частиною інституту адмініст­ративної відповідальності, що у свою чер­гу співвідноситься з поняттям "адмініст­ративний примус" як частина й ціле.

Систему права Російської Федерації побудовано на таких же принципах, що і систему права України. Проте інститут адміністративної відповідальності юри­дичних осіб введено в законодавче поле РФ завчасно, оскільки обґрунтування на­ведених авторів та інших учених мають суттєвий недолік. Так, Кодекс Російської Федерації про адміністративні правопору­шення у ст. 2.3 містить обов'язкову озна­ку - вік суб'єкта адміністративного прос­тупку [11] (як власне і ст.12 КУпАП [2]). Цей факт авже сам по собі не дає підстав вважати суб'єктом адміністративного пра­вопорушення юридичну особу.

Підсумовуючи викладене щодо адмі­ністративної відповідальності юридичних осіб, можна стверджувати, що питання адміністративної відповідальності юри­дичних осіб законодавством України не врегульовано. Це дає підстави для різно­манітного тлумачення положень законів у частині відповідальності їх суб'єктів. Пи­тання адміністративної відповідальності юридичних осіб є продовженням дискусії щодо складу та структури предмета фінан­сового права. Адже очевидно, що адмініст­ративна юрисдикція державних органів у сфері юридичної відповідальності вико­ристовується для застосування майнових стягнень у формі примусового перероз­поділу на користь держави фінансових ре­сурсів юридичних осіб. Тобто застосуван­ня адміністративних важелів відповідаль­ності уповноваженими державними орга­нами створює відповідні адміністративні обмеження суб'єктам господарювання. А сама можливість існування адміністра­тивної відповідальності юридичних осіб поряд з фізичними створює можливість для виникнення колізій та неоднозначних тлумачень у визначенні суб'єкта конкрет­ного адміністративного проступку.

Дискусія з питання адміністративної відповідальності юридичних осіб, звичай­но, має право на існування і відіграє знач­не позитивне значення для становлення правової системи держави взагалі та виз­начення адміністративно-правового стату­су суб'єктів господарювання зокрема. Тео­ретичні і законодавчі проблеми адмініст­ративної відповідальності юридичних осіб не вирішено на необхідному рівні ні зако­нодавчою практикою, ні наукою адмініст­ративного права.

Питання наявності чи відсутності адмі­ністративної відповідальності колектив­них суб'єктів має пряме відношення до повноваження податкової служби щодо здійснення примусових та інших заходів при забезпеченні погашення податкового боргу. При цьому у даному разі питання дотримання принципів юридичної відпо­відальності, особливо за порушення по­даткового законодавства, є надзвичайно актуальним, враховуючи те, що досить часто стягнення встановлюються не для того, щоб припинити будь-які правопору­шення, а дія оголошується правопорушен­ням лише для того, щоб стягнути якомога більшу суму. У таких умовах держава за­цікавлена в тому, щоб закони якнайчасті­ше порушувалися і було більше можливо­сті для стягнень, які надходили б у бюд­жет.

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст. 141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-X // Відо­мості Верховної Ради УРСР. - 1984. - №51: Додаток. - Ст.1122.

3. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-XII // Відомості Вер­ховної Ради УРСР. - 1991. - № 14. - Ст.170.

4. Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. № 2460-XII // Відомості Вер­ховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст.504.

5. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23.03.1996 р. № 98/96-вР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 20. - Ст. 82.

6. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. № 2210-III // Відо­мості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64.

7. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 36. - Ст. 164.

8. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 5 квітня 2007 р. № 877-V // Офіційний вісник України. - 2007. - № 44. - Ст. 1771.

9. Про електроенергетику: Закон України від 16 жовтня 1997 р. № 575/97-ВР // Відомості Вер­ховної Ради України. - 1998. - № 1. - Ст. 1.

10. Рішення Конституційного Суду України: Справа № 1-22/2001 за конституційним звернен­ням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб). м. Київ, 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 // Сторінка "Законодавство України" сайту Верховної Ради © 1996-2008: Http://zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi.

11. Кодекс Російської Федерації про адміністративні правопорушення від 30 грудня 2001 р. № 195-ФЗ // Зібрання законодавства РФ. - 2002. - № 1 (ч. 1). - Ст.1.

12. Об административной ответственности юридических лиц (организаций) и индивидуальных предпринимателей за правонарушения в области производства и оборота этилового спирта, алко­гольной и спиртосодержащей продукции: Федеральный закон Российской Федерации от 8 июля 1999 г. № 143-ФЗ // Российская газета. - 2000. - №001.

13. Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії і практики // Право України.-1999. - № 9. - С.6.

14. Адміністративне право України / За ред. проф. Ю. П. Битяка. - Х.: Право, 1999. - 561 с.

15. Авер'янов В. Б. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції // Право України. - 2006. - № 5. - С.13.

16. Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. - М.: Консум, 1997. - 432 с.

17. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. доц. А. Т. Комзюка. - 2-е вид., перероб. і доп. - Х.: Ун-т внутр. справ, 2000. - 99 с.

18. Лилак Д. Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у сфері еко­номічних відносин (колізії теорії і практики) // Право України. - 2000. - № 1. - С.30.

19. Агапов АБ. Административная ответственность: Учебник. - М.: Статут, 2000. - 251 с.


Ін/лаї'ііжі