joomla
ДЕЯКІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ
Юриспруденція теорія і практика


Ярошенко І. С.,

К. ю.н., доцент кафедри цивільного та трудового права ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"



Анотація

Стаття присвячена деяким питан­ням правового регулювання соціального захисту постраждалих внаслідок Чорно­бильської катастрофи. Зокрема, аналізу­ється законодавство щодо пенсійного за­безпечення постраждалих.

Ключові слова: Чорнобильська ката­строфа, постраждалий, соціальний за­хист, пенсійне забезпечення.

Чорнобильська катастрофа створила на значній території України небезпечну для здоров'я людей і навколишнього сере­довища радіаційну обстановку. Коло вик­ликаних Чорнобильською катастрофою проблем з часом не зменшується, а навпа­ки - розширюється, стає гострішим, акту­альнішим.

Однією з найважливіших складових для вирішення проблем стало створення правових, законодавчих, організаційних та наукових засад захисту постраждалих людей. Потребує наукового аналізу питан­ня соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в цілому, та пенсійного забезпечення зокре­ма.

Проблема захисту населення, постраж - далого внаслідок Чорнобильської катаст­рофи, активно обговорюється серед полі­тиків, у засобах масової інформації, вик­ликає значний суспільний інтерес. При цьому на науковому рівні дану проблему досліджено недостатньо. Статті, що публі­куються, мають переважно довідковий ха­рактер. Наукові дослідження присвячено здебільшого питанням правового режиму забруднених територій та державного уп­равління у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій [1; 11; 13]. Питання соціального захисту постраждалого населення зали­шається поза увагою науковців. Але саме наукове обґрунтування механізму со­ціального захисту постраждалих внаслі­док Чорнобильської катастрофи дозво­лить зробити його дієвим.

До 1990 р. в Україні не існувало право­вого та законодавчого поля з питань со­ціального захисту людини від дії іонізую­чого випромінювання. Ці питання регу­лювались санітарним законодавством, за­тверджуваним Міністерством охорони здоров'я СРСР. Проблеми, які виникли після Чорнобильської катастрофи, вирі­шувалися на підставі постанов та розпо­ряджень ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, наказів міністерств та відомств. Прийма­лися вони з грифами "цілком таємно", "таємно", "для службового користуван­ня", що звужувало межі їх використання. В УРСР на їх підставі приймалися поста­нови ЦК Компартії України, Верховної Ради та Ради Міністрів республіки [2, с.29].

Після проголошення державного суве­ренітету України почало формуватися за­конодавство, яке регулює питання захис­ту постраждалих внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи. Приймаються закони, а також підзаконні нормативно-правові ак­ти для реалізації визначених законодав­ством вимог та положень.

Основу національної нормативно-пра­вової бази захисту постраждалих стано­вить Конституція України [12], яка закрі­пила найважливіші положення для забез­печення їхнього захисту. Так, стаття 50 Конституції України визначає, що кожен має право на безпечне для життя і здо­ров'я довкілля та на відшкодування завда­ної порушенням цього права шкоди. Стат­тя 16 Конституції України зазначає, що забезпечення екологічної безпеки і під­тримання екологічної рівноваги на тери­торії України, подолання наслідків Чор­нобильської катастрофи є обов'язком дер­жави. Отже, із зазначених положень вип­ливає, що саме на державу покладається обов'язок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, держава зобов'язана здійснювати соціальний захист постраждалих.

Стаття 46 визначає, що громадяни ма­ють право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, без­робіття із незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, пе­редбачених законом. Це право гарантуєть­ся загальнообов'язковим державним со­ціальним страхуванням за рахунок внес­ків громадян, підприємств, установ і орга­нізацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Конс­титуція України гарантує надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомо­ги, що є основним джерелом існування, у розмірах, що мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового міні­муму.

Надзвичайна актуальність вирішення проблем, зумовлених Чорнобильською ка­тастрофою, знайшла відображення в зако­нах України "Про правовий режим тери­торії, що зазнала радіоактивного забруд­нення внаслідок Чорнобильської катаст­рофи" [7] та "Про статус і соціальний за­хист громадян, які постраждали внаслі­док Чорнобильської катастрофи" [8]. Заз­начені закони визначають основні крите­рії встановлення статусу постраждалого внаслідок аварії та надають перелік пільг та видів соціального захисту зазначеної категорії осіб. Ці акти стали основою на­ціонального законодавства у сфері со­ціального захисту постраждалих внаслі­док Чорнобильської катастрофи і засвід­чують, що в Україні створено нормативно- правові основи для забезпечення консти­туційного права людини на гідне життя і здоров'я, на належний рівень соціального захисту.

Крім того, питання соціального захис­ту постраждалого населення регулюються іншими законами. Так, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільне­них з військової служби, та деяких інших осіб" [6] регулюється питання пенсійного забезпечення військовослужбовців, які належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Постановами Ка­бінету Міністрів України та нормативно-правовими актами міністерств і відомств врегульовуються питання порядку вста­новлення статусу видачі посвідчень постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, вип­лати компенсацій на санаторно-курортне лікування, надання інших компенсацій­них виплат.

У 2006 р. Законом України було прий­нято Загальнодержавну програму подо­лання наслідків Чорнобильської катастро­фи на 2006-2010 роки [4], відповідно до якої треба реалізувати заходи щодо по­дальшої соціальної, медичної і психоло­гічної реабілітації населення та його про­тирадіаційного захисту. При цьому слід зазначити, що питання соціального захис­ту постраждалих у Програмі не розгляда­ється. Робиться лише вказівка на те, що шляхи діяльності у цій сфері визначено правильно. Це свідчить про те, що держа­ва не приділяє уваги вдосконаленню ме­ханізму соціального захисту, вважаючи його належним. Відповідно до Програми слід удосконалити лише механізм фінан­сування відповідних заходів.

В Україні захист населення від наслід­ків Чорнобильської катастрофи базується нині на трьох напрямах: протирадіаційно­му, соціальному і медичному. Протира­діаційний ґрунтується на встановленні рів­нів радіоактивного забруднення і дозових меж, проведенні різноманітних контрза­ходів, спрямованих на зменшення опро­мінення, соціальний - на встановлення і надання пільг та компенсацій, медичний - на проведенні щорічних медичних оглядів, лікуванні, оздоровленні, реабілітації, ана­лізі та оцінці здоров'я постраждалих.

Видами соціального захисту постраж-далих внаслідок аварії на ЧАЕС є пенсійне забезпечення, виплата компенсацій (за втрачене майно, оплата витрат, пов'яза­них із переїздом, на харчування, у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів міс­цевого виробництва; за шкоду, заподіяну здоров'ю; сім'ям з дітьми), надання допо­моги з тимчасової втрати працездатності, оздоровлення. Також для постраждалих передбачено пільги.

Закон України "Про статус та соціаль­ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає соціальний захист учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, по­терпілих внаслідок аварії на ЧАЕС (вклю­чаючи дітей) та осіб, які проживають на забруднених територіях.

На цей час статус постраждалих мають близько 2 млн 307 тис. осіб. Серед них пів - мільйона - діти [10, с. 2].

Спостерігається тенденція до стрімко­го зростання чисельності інвалідів як з числа ліквідаторів, так і з числа потерпі­лих внаслідок Чорнобильської катастро­фи. Нині їх чисельність понад 109 тис. до­рослих та 2,6 тис. потерпілих дітей-інвалі - дів. Отже, держава має спрямовувати соціально-захисні заходи саме на цю час­тину населення [10, с.3].

Рівень соціального захисту залежить від того, до якої категорії постраждалих належить особа.

Для встановлення категорії постраж - далих (закон визначає чотири категорії постраждалих) має значення територія, на якій проживала особа, та факт участі у ліквідації наслідків аварії, проживання на забруднених територіях.

До територій, що зазнали радіоактив­ного забруднення внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи, належать території, на яких виникло стійке забруднення навко­лишнього середовища радіоактивними ре­човинами понад доаварійний рівень і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційно­го захисту населення та інших спеціаль­них втручань, спрямованих на необхід­ність обмеження додаткового опромінен­ня населення, зумовленого Чорнобильсь­кою катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності.

Залежно від рівня забруднення ґрунтів ст. 2 Закону України "Про правовий ре­жим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає такі зони радіоак­тивно забруднених територій: зона відчу­ження, зона безумовного (обов'язкового) відселення, зона гарантованого добровіль­ного відселення, зона посиленого радіое­кологічного контролю. Внаслідок Чорно­бильської катастрофи радіоактивного заб­руднення зазнало понад 5,3 тис. кв км те­риторії. До зони безумовного відселення потрапило 86 населених пунктів (2003 км). Територію, з якої здійснено еваку­ацію населення, віднесено до зони відчу­ження, вона складає близько 2122 кв. км (76 населених пунктів). Площа зазначе­них зон практично дорівнює 8,8 відсотків території України [10, с.23].

Стаття 9 Закону визначає осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Такими особами є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорно­бильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Залежно від території, на якій проживала особа, та від статусу пост - раждалому встановлюється одна із чо­тирьох категорій постраждалих.

Станом на 1 січня 2009 р. в органах праці та соціального захисту населення перебуває на обліку 2 307 994 постражда - лих внаслідок Чорнобильської катастро­фи громадян, у тому числі: 266 801 особа - учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2 041 193 особи - потерпілі від аварії на ЧАЕС, з них: 511 700 осіб - діти, віднесені до потерпі­лих, 24 069 - особи, що мають статус дру­жини/чоловіка померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою [10, с.3].

Підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків на Чорно­бильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відпо­відними документами. Підставами для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які са­мостійно переселилися, є довідка про ева­куацію, відселення самостійне переселен­ня. Підставами визначення потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які прожива­ють або працюють на забруднених тери­торіях, є довідка про періоди проживання чи роботи на цих територіях.

Видача посвідчень постраждалому на­селенню здійснюється відповідно до По­рядку видачі посвідчень особам, які пост­раждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи, затвердженого постановою Кабі­нету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51 [17]. Цей Порядок регулює правила видачі посвідчень учасникам лік­відації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи.

Саме посвідчення і є документом, що підтверджує статус громадян, які пост­раждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановлени­ми Законом України "Про статус і со­ціальний захист громадян, які постражда­ли внаслідок Чорнобильської катастрофи" та іншими актами законодавства.

Важливим видом соціального захисту є встановлення пільгових умов пенсійного забезпечення громадян, постраждалих у цій катастрофі.

Чорнобильська катастрофа є спеціаль­ною юридичною підставою для пільгового пенсійного забезпечення.

До основних нормативно-правових актів, які регулюють пенсійне забезпечен­ня осіб, постраждалих від наслідків Чор­нобильської катастрофи, належать закони України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пен­сійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування" [5], постанова Кабіне­ту Міністрів України "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліц­тва чи захворювання і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорно­бильської катастрофи" [18] та інші норма­тивно-правові акти.

Постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи", встановлюються держав­на пенсія та додаткова пенсія за шкоду, за­подіяну здоров'ю. Звертає на себе увагу назва пенсії. У законодавчих актах щодо пенсійного забезпечення державну пенсію не передбачено. Відомо, що сьогодні пен­сійне забезпечення в Україні здійснюєть­ся на страховій основі. Механізм загаль­нообов'язкового державного пенсійного страхування передбачає забезпечення за рахунок страхових внесків працівниками та роботодавцями. Тому визначати пенсію як державну недоцільно. Це є страхова пенсія, що виплачується Пенсійним фон­дом України.

Щодо пенсій за шкоду, заподіяну здо­ров'ю, то, на нашу думку, це не пенсія, а державна соціальна допомога. По-перше, така виплата не може здійснюватися за рахунок коштів Пенсійного фонду, оскіль­ки вона ніяким чином не пов'язана зі стра­ховими внесками. По-друге, така виплата має адресний характер, що є однією з ос­новних ознак державної соціальної допо­моги.

Додаткова пенсія призначається після виникнення права на державну пенсію. Така конструкція правової норми викли­кає запитання. Якщо особа, яка постраж­дала внаслідок аварії на ЧАЕС, не має пра­ва на пенсію (наприклад, отримує допомо­гу відповідно до Закону України "Про дер­жавну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" [3]), то ніяким чином не відшкодовується шко­да, заподіяна здоров'ю. Адже статус до­даткової пенсії унеможливлює її виплату окремо від основної. Ще одне запитання, яке виникає у контексті зазначеної пенсії, пов'язане з таким. Зі змісту закону випли­ває, що до досягнення пенсійного віку осо­ба не потребує компенсації за шкоду, за­подіяну здоров'ю. Це ще один аргумент на користь того, що пенсія, яка аналізується, повинна мати статус соціальної допомоги, і її виплата не повинна пов'язуватися з фактом виплати страхової пенсії. Більше того, вона має надаватися з моменту вста­новлення статусу постраждалого внаслі­док Чорнобильської катастрофи.

З часу прийняття Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи", до нього було близько 40 змін і доповнень. Але слід зазначити, що питання зміни базових розрахункових ве­личин для визначення розмірів пенсії бу­ло вирішено лише у 2008 р., коли за осно­ву було взято не мінімальну пенсію за віком, а прожитковий мінімум.

Так, з 1 березня 1996 р. мінімальну пенсію за віком Постановою Верховної Ра­ди України "Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України "Про оп­лату праці" та встановлення мінімального розміру пенсії за віком" від 20 лютого 1996 р. [16] було встановлено у розмірі 1 млн 500 тис. крб (що сьогодні становить 15 грн відповідно до Указу Президента України "Про грошову реформу в Ук­раїні" від 25 серпня 1996 р. [20]). З 1 серп­ня 1996 р. відповідно до п.4 постанови КМУ "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи" від 26 липня 1996 р. №836 [19] виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що ґрунту­валися на мінімальному розмірі пенсії за віком, мали також провадитися виходячи із суми 1 млн 500 тис. крб.

Постановою Кабінету Міністрів Украї­ни "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим катего­ріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державно­го бюджету" №1 від 3 січня 2002 р. [15] бу­ло встановлено, що виходячи з розміру 19 грн 91 коп. мав провадитися розраху­нок пенсії, призначеної відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соці­альний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; додаткової пенсії та пенсії, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпе­чення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 р.

Отже, виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", співвідно­силися не з прожитковим мінімумом, як це передбачено Конституцією України, а з мінімальною пенсією за віком.

У 2008 р. Законом України "Про дер­жавний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" [9] було підвищено розмір пенсійних виплат. Це було здійснено зав­дяки переходу від розрахункового розміру "мінімальна пенсія (19,91 грн)" до розмі­ру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає положенням статті 46 Конституції Украї­ни.

Положення, передбачені для основної пенсії, поширюються і на додаткову пен­сію. Відповідно до законодавства розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, громадянам, віднесе­ним до категорії 1, для інвалідів І групи підвищився з 19,91 грн до 149, 40 грн у 2009 р.; інвалідів другої групи - з 14,93 грн до 99,60 грн, інвалідів ІІІ групи

- з 9,95 грн до 74,70 грн.

Особам, віднесеним до 2, 3, 4 катего­рій, розмір додаткової пенсії становить відповідно 74,70 грн, 49, 80 грн, 24,90 грн. Щомісячна компенсація у разі втрати годувальника-чорнобильця підви­щилася з 7,50 грн (до 2008 р.) до 49,80 з 1 січня 2009 р.

З наведених розмірів додаткової пенсії стає зрозуміло, що навіть після суттєвого підвищення її розмірів питання соціально­го захисту не вирішилося. Не зрозуміло, з яких розрахунків виходив законодавець, встановлюючи розміри додаткової пенсії.

Відповідно до Закону пенсія за віком, що виплачується Пенсійним фондом, на­дається із зменшенням пенсійного віку, передбачаються пільги щодо обчислення стажу роботи та визначення середньомі­сячного заробітку для призначення пенсії.

Попри внесені до Закону зміни і надалі потребує удосконалення механізм обчис­лення середньомісячного заробітку для призначення пенсії відповідно до ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслі­док Чорнобильської катастрофи". Закон визначає порядок обчислення середнього заробітку, коли особа працювала у зоні відчуження більше 12 місяців, менше 12 місяців, не менше 30 календарних днів у двох місяцях (середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів робо­ти) та коли робота тривала менше місяця (середньомісячний заробіток визначаєть­ся за цей календарний місяць з додаван­ням до заробітку на основній роботі).

Проблемним є питання застосування положень ст. 57 зазначеного Закону у час­тині тлумачення терміна "календарний місяць", коли особа працювала у зоні від­чуження протягом двох місяців, але в кожному з них менше 30 днів і менше 30 днів у сумі протягом двох місяців [14, с.69]. Суди допускають неоднакове засто­сування положень ст. 57 для вказаного випадку. В одному випадку суд тлумачив словосполучення "календарний місяць" як період у днях з числа одного місяця до такого ж числа наступного місяця і на підставі такого визначення обрахував се­редній заробіток, в іншому - під кален­дарним місяцем розумів місяць за кален­дарем.

Стаття 57 Закону не встановлює пря­мого правила для визначення середнього заробітку осіб, які працювали на терито­ріях радіоактивного забруднення у двох календарних місяцях підряд, але менше місяця протягом цього періоду. На нашу думку, середній заробіток таких осіб має визначатися за допомогою послідовного застосування таких правил. По-перше, ка­лендарний місяць - це місяць за календа­рем (квітень, травень тощо). Якщо особа працювала на територіях радіоактивного забруднення у двох календарних місяцях підряд, але в кожному з них менше міся­ця, заробіток за кожен із цих місяців виз­начається шляхом додавання до заробітку в зоні заробітку на основній роботі. Отже, вважається, що особа пропрацювала в зоні відчуження два календарних місяці. Се­редній заробіток обчислюється шляхом додавання визначеного заробітку та ділен­ня суми на 2.

Отже, проведений аналіз показує, що питання соціального захисту постражда - лих внаслідок аварії на ЧАЕС потребує по­дальшого наукового дослідження, а відпо­відне законодавство - вдосконалення.

Annotation

The paper dedicated some questions of so­cial protection of victims as a result of Chornobyl catastrophe. The pension security of victims as a result of Chornobyl catastro­phe legislation was analyses.

Key words: Chornobyl catastrophe, vic­tim, social protection, pension security.



Список використаних джерел:

1. Деркач А. Л. Організаційно-правові аспекти контролю у галузі ядерної та радіаційної базпеки: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07/ НАН України; Інститут держави і права імені В. М. Корецького. - К., 2007. - 16 с.

2. Дурдинець В., Самойленко Ю., Яценко В., Яворівський В. Соціальний, медичний та проти­радіаційний захист постраждалих в Україні внаслідок Чорнобильської катастрофи: Збірник зако­нодавчих актів та нормативних документів. - К.: Чорнобильінтерінформ, 2001. - 624 с.


3. Закон України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" від 18 травня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №33-34. -

Ст. 404.

4. Закон України "Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської ката­строфи на 2006-2010 роки" №3522-ГУ від 14 березня 2006 р. // Відомості Верховної Ради Ук­раїни. - 2006. - N 34. - Ст.290.

5. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 49. - Ст. 376.

6. Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України - 1992. - № 29. - Ст. 399.

7. Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР.

- 1991. - № 16. - Ст. 198.

8. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 16.

- Ст. 200.

9. Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2008.

- № 5. - Ст. 78.

10. Інформаційно-довідкові матеріали з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи / Кабінет Міністрів України: Інформаційно-аналітичні матеріали. - 6573/0/2-09 від 30.03.2009 р. - 58 с.

11. Комарницький В. М. Правовий режим зон надзвичайних ситуацій в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06/ НАН України; Інститут держави і права імені В. М. Корецького. - К., 2002. - 19 с.

12. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

13. Кочетков Ю. В. Державний контроль у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07/ Національний універси­тет державної податкової служби України. - Ірпінь, 2007. - 20 с.

14. Постанова ВСУ "Про визнання дій щодо призначення пенсії неправомірними та зобов'язан­ня провести перерахунок пенсії" від 20 березня 2007 р. // Довідник кадровика. - 2008. - №6. - С. 68-70.

15. Постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціаль­них виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" №1 від 3 січня 2002 р. // Урядовий кур'єр. - № 3 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 654 від 16.07.2008).

16. Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України "Про оплату праці" та встановлення мінімального розміру пенсії за віком" від 20 лютого 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 9. - Ст. 45.

17. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчень осо­бам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 51 від 20 січня 1997 р. // Офіційний вісник України. - 1997. - № 5. - Ст. 71.

18. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у зв'язку з втра­тою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 523 від 30 травня 1997 р. // Офіційний вісник України. - 1997. - № 23. - Ст. 80.

19. Постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постражда­ли внаслідок Чорнобильської катастрофи" №836 від 26 липня 1996 р. // Урядовий кур'єр. - 1996. - 30 липня.

20. Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25 серпня 1996 р. // Голос України. - 1996. - № 159. - 28 серпня.


Ін/лаї'ііжі