joomla
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА ЖИТЛО В УМОВАХ РОЗГОРТАННЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ
Юриспруденція теорія і практика

Кармаза О. О.,

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільних та кримінально-правових дисциплін Українського університету фінансів та міжнародної торгівлі



Анотація

У статті здійснено аналіз реалізації конституційного права громадян на житло в умовах розгортання світової економічної кризи.

В умовах існування світової економіч­ної кризи кожна з держав світу розроблює невідкладні заходи, спрямовані на недо­пущення в державі погіршення якості життя населення, порушення конститу­ційних прав громадян, зокрема права на житло. Крім того, проблема забезпечення громадян житлом залишається однією з найбільш гострих проблем як в Україні, так і світі. У Верховній Раді України за­реєстровано проект Постанови про прове­дення парламентських слухань на тему: "Забезпечення реалізації конституційного права громадян України на житло" (жов­тень 2009 року) - реєстр. № 4012 від

04.02.2009 р.

Проаналізувавши праці вітчизняних науковців та вчених з житлового права, враховуючи сучасний етап розвитку Ук­раїнської держави, відмітимо, що аналіз чинного житлового законодавства, нап­равленого на мінімізацію впливу світової фінансової кризи у житловій сфері, нині є актуальним та доцільним.

Метою дослідження є науково-прак­тичний аналіз житлового законодавства України, прийнятого в умовах розгортан­ня економічної кризи, а також положень законопроектів, направлених на недопу­щення порушення конституційного права на житло за нинішніх умов.

Права людини - це визначальні засади правового статусу особи; належать людині від народження, а тому є природними і не - відчужуваними, без цих прав людина не може існувати як повноцінна суспільна істота. Поняття "право людини" знайшло своє відображення у міжнародних актах - Загальній декларації прав людини 1948 р., Європейській конвенції про за­хист прав і основних свобод людини 1950 р., Міжнародному пакті про грома­дянські та політичні права 1966 р., Між­народному пакті про економічні, соціаль­ні та культурні права 1966 р. тощо, а та­кож у національному законодавстві - конституціях держав [1].

Концепція прав людини включає у себе два поняття цієї ідеї, дві групи прав. Пер­ше полягає у тому, що невід'ємні і невідчужувані права належать фізичній особі, оскільки вона - людина (моральні, при­родні права). До другого поняття нале­жать юридичні права, які встановлюють­ся відповідно до норм національного, між­народного права. Зокрема, Конституцією України, а також чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, гаран­тується громадянину право на житло.

Право на житло є однією із найваж­ливіших соціальних цінностей, невід'єм­ним правом кожної людини, закріпле­ним у Конституції України. В доктрині існують різні точки зору щодо змісту по­няття права на житло [2]. Право на жит­ло - це можливість фізичної особи мати житло у власності чи одержати його в ко­ристування, користуватися житлом та вимагати від зобов'язаних суб'єктів за­безпечення реалізації цього права у пов­ному обсязі.

Зазначене право тісно пов'язане з обов'язками інших осіб, органів держав­ної влади та місцевого самоврядування щодо створення відповідних умов, охоро­ни, захисту та відтворення житлових прав людини. Конституція України пок­ладає на державу обов'язок створювати умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадя­нам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату згідно з чин­ним законодавством (ст. 47 Конституції України).

На забезпечення конституційних прав громадян, гарантування економічної без­пеки держави, мінімізації можливих збитків для економіки та фінансової сис­теми України від фінансової кризи спря­мовано Закон України "Про першочер­гові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про вне­сення змін до деяких законодавчих актів України" від 31 жовтня 2008 р. № 639-УІ. Статтею 1 цього Закону передбачається, що кошти Стабілізаційного фонду у по­рядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, зокрема, будуть використовува­тися і на розвиток житлового будівницт­ва.

З метою стабілізації будівництва, під­вищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної під­тримки, стимулювання розвитку буді­вельної та суміжних галузей в умовах сві­тової фінансової кризи прийнято Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", який набув чинності 14 січня 2009 р.

Відповідно до ст. 1 цього Закону шля­хами подолання кризових явищ у буді­вельній галузі та житловому будівництві в Україні є:

- викуп в забудовників та/або фінансо­вих установ нереалізованого житла в об'єктах будівництва, що споруджува­лись із залученням коштів фізичних осіб у разі неспроможності забудовників про­довжувати будівництво житла у зв'язку з недостатнім обсягом коштів для форму­вання фондів соціального та службового житла;

- надання громадянам державної під­тримки на будівництво (придбання) дос­тупного житла шляхом сплати державою частини його вартості, а саме: сплата дер­жавою 30 % вартості будівництва (прид­бання) доступного житла та/або надання пільгового іпотечного житлового кредиту в уповноваженому банку;

- отримання громадянами житла в оренду з викупом (до 30 років) за рахунок власних коштів громадян та коштів дер­жавної підтримки;

- надання фізичним та юридичним осо­бам пільгових кредитів на будівництво житла та компенсацій процентної ставки за цими кредитами;

- збільшення статутних капіталів дер­жавних банків та Державної іпотечної ус­танови для надання кредитів на завершен­ня будівництва багатоквартирних житло­вих будинків;

- викуп державою у кредиторів іпотеч­них кредитів, отриманих фізичними осо­бами на будівництво та придбання житла до набрання чинності цим Законом і відне­сених до категорії ризикованих.

Цим Законом було внесено зміни до деяких законодавчих актів, зокрема до Закону України "Про іпотеку". Згідно з внесеними змінами до закону про іпотеку застереження про задоволення вимог іпо - текодержателя, яке міститься в іпотечно­му договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником і кредитором про задоволен­ня вимог кредитора. На практиці мож­ливі ситуації, коли іпотекодержателі (банки) намагатимуться накласти стяг­нення на квартири за такими застережен­нями. Тому з метою запобігання ситу­аціями накладення стягнення на кварти­ри, що знаходяться у іпотеці на підставі застережень про задоволення вимог іпотекодержателя, які містяться в іпотеч­них договорах, укладених до набрання чинності Законом України "Про за­побігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", тобто до 14 січня 2009 р., розроблено законопроект "Про доповнення розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про запобігання впливу світової фінан­сової кризи на розвиток будівельної га­лузі та житлового будівництва" щодо унеможливлення накладення стягнення на житло у позасудовому порядку за зас­тереженнями про задоволення вимог іпотекодержателя, зробленими до 14 січня 2009 року" (реєстр. № 4259 від

24.03.2009 р.).

Крім того, Указом Президента України від 24 жовтня 2008 р. за N 965/2008 введе­но в дію рішення Ради національної безпе­ки і оборони України від 20 жовтня 2008 р. "Про невідкладні заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та міні­мізації негативного впливу світової фінан­сової кризи на економіку України", у яко­му, зокрема, дано доручення органам ви­конавчої влади забезпечити у місячний строк приведення тарифів на житлово-ко­мунальні послуги до економічно обґрунто­ваного рівня, що має включати інвести­ційну складову для забезпечення підви­щення якості надання таких послуг, то­що.

Цивільне законодавство України пе­редбачає, що громадяни можуть реалізу­вати право на житло шляхом отримання кредитів у банках та інших фінансових ус­тановах для придбання (купівлі) житла. Однак в умовах існування світової еконо­мічної кризи спроможність громадян сплачувати за кредитними договорами знижена. 12 грудня 2008 р. прийнято За­кон України "Про внесення змін до дея­ких законодавчих актів України щодо за­борони змінювати умови договору бан­ківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким заборо­нено банкам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів, встановле­ний договором. 23 грудня 2008 р. парламентом прий­нято у першому читанні законопроект "Про захист майнових прав громадян у пе­ріод виходу економіки України зі стану фінансової кризи" (реєстр. № 3459-1), від­повідно до ст. 1 якого "на період виходу економіки України зі стану фінансової кризи вводиться мораторій на набуття заставодержателем чи іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет застави чи іпотеки в разі, якщо предметом застави чи іпотеки є житлова нерухомість, в якій постійно проживають громадяни". На наш погляд, зазначене положення за­конопроекту слід узгодити із нормами Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про заставу", "Про іпотеку", "Про банки і банківську діяльність" в частині звернення стягнення на предмет застави (іпотеки).

Нині на розгляд парламенту подано декілька законопроектів, направлених на забезпечення громадян конституційного права на житло. Це, зокрема, "Про внесен­ня змін до деяких законодавчих актів Ук­раїни щодо захисту житлових прав дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа" (реєстр. № 3676 від 29 січня 2009 р.), "Про внесення змін до Закону України "Про житловий фонд соціального призначення" щодо безпритульних громадян" (реєстра­ційний № 4109 від 24 лютого 2009 р.), "Про забезпечення громадян доступним житлом" (реєстр. № 4124 від 27 лютого 2009 р.) тощо.

За нинішньої ситуації в Україні існує нагальна потреба у прийнятті нової ре­дакції Житлового кодексу України, яка зумовлена насамперед зміною соціально - економічного устрою держави, перехо­дом України до ринкової економіки та су­часних світових норм і стандартів, у тому числі і в житловій галузі. Крім того, Житловий кодекс України, прийнятий 1983 р., містить правові норми, які не­можливо застосувати в умовах сьогоден­ня.

Отже, право на житло є невід'ємним правом кожної людини, яке належить до основних прав та свобод людини, гаранто­ваних Конституцією України; направлене на забезпечення та захист потреб та інте­ресів людини, є одним із аспектів забезпе­чення її достатнього життєвого рівня жит­тя. Реалізація громадянами права на жит­ло та ступінь його захисту залежать від економічного потенціалу держави та пов'язані із соціальною політикою Ук­раїнської держави.

З метою недопущення обмеження та порушення права громадян на житло в умовах економічної кризи парламентом прийнято низку законів. Наприклад, За­коном України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" унормовано два нові ме­ханізми залучення коштів населення на будівництво житла в нинішніх умовах: оренда житла з викупом та будівництво доступного житла. Будівництво доступно­го житла передбачає ряд механізмів зде­шевлення його вартості, а надання дер­жавної підтримки дозволить купувати житло громадянам із середнім рівнем до­ходу.

Необхідність прийняття дієвих антик - ризових заходів у житловій сфері на все­українському та місцевих рівнях набуває нині особливої гостроти. На даний час назріла необхідність у розробці нової стра­тегії забезпечення громадян житлом, яка змогла б:

- вдосконалити існуючу та розробити нову законодавчу базу у галузі будівництва житла, іпотечного житлового кре­дитування та інфраструктури ринку жит­ла;

- спростити процедуру відведення зе­мельних ділянок під будівництво житла, в тому числі соціального та доступного для молоді, а також процедури погодження проектно-кошторисної документації та от­римання дозволів на забудову;

- запровадити нові фінансово-кредитні механізми фінансування будівництва житла;

- вдосконалити існуючі підходи до вирішення проблеми забезпечення грома­дян житлом та запровадити додаткові інноваційні механізми, які дали б мож­ливість кожній молодій сім'ї придбати житло, тощо.



Список використаних джерел:

1. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол. Ю. С. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 1998. - Т.4: Н-П. - 2002. - С. 710.

2. Марткович И. Б. Жилищное право: Закон и практика. - М., 1990. - С. 31, 34.; Седугин П. И. Жилищное право: Учебник. - 2-е изд. - М., 2000. - С. 14 - 17; Гражданское право. - Ч. ІІ: Учеб­ник / Под ред. Ю. К.Толстого, А. П. Сергеева. - М., 1997. - С. 215 - 219.; Маслов В. Ф. Право на жилище. - Х., 1986. - С. 5; Сліпченко С. О., Мічурін Є. О., Соболєв О. В. Житлове право України: Науково-практичний посібник. - Х.: Еспада, 2003. - С. 11, 12.