joomla
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ
Юрист України

УДК 342.7 О. В. Клок

аспірантка кафедри адміністративного пра­ва та адміністративної діяльності Націо­нального університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Стаття висвітлює основні аспекти проявів корупційних правопорушень в інформаційній сфері, розкриває суть такого явища, причини існування, також ознаки, які відмежовують його від інших правопорушень.

Ключові слова: корупційні правопорушення, інформаційна сфера.

Данная статья освещает основные аспекты проявлений коррупционных правонарушений в информационной сфере, раскрывает сущность такого явления, причины существования и признаки, отличающие его от других правонарушений.

Ключевые слова: коррупционные правонарушения, информационная сфера.

This article covers the main aspects of displays of corruption offences in an informative sphere, exposes essence of such phenomenon, reasons are existences and signs, distinguishing it from other offences.

Key words: corruption offences, informative sphere.



На сучасному етапі становлення Укра­їни як незалежної, демократичної, соціаль­но правової держави є необхідність в про­тидії соціальному явищу, яке здійснює негативний вплив на розвиток суспільних відносин і стоїть на заваді належного роз­витку будь-якої держави-корупції, яка ста­ла реальністю сьогодення і є одним із основ­них чинників створення загрози націо­нальній безпеці та демократичному, соці­ально-правовому розвиткові держави, що негативно позначається на всіх сторонах суспільного життя: економіці, політиці, управлінні, громадській свідомості, між­народних відносинах, соціальній та право­вій сферах, а також інформаційній сфері. Щодо останньої сфери, враховуючи зна­чимість даної проблематики, хотілось би більш докладніше висвітлити деякі коруп - ційні прояви в ній.

Сьогодні існує ґрунтовна науково-тео­ретична база досліджень з проблематики корупції, яка охоплює в себе напрацюван - ня як вітчизняних науковців, серед яких праці В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяка, В. М. Гаращук, Р. А. Калюжного, Л. П. Коваленко, В. Я. Настюк, О. Б. Червя - кова, так і зарубіжних: Д. М. Бахрах, Б. В. Вол - женкіна, О. Гределанда, М. В. Костеннікова,

А. В. Куракіна, С. Коткіна, Р. Клітгарда та ін. Однак майже відсутні дослідження щодо прояву корупції в інформаційній сфері, досі не визначеним залишається його поняття, ознаки, які відмежовують цей вид право­порушення від інших.

Метою даної роботи є висвітлення деяких недосліджених досі аспектів про­блематики існування корупції в інфор­маційній сфері, а саме формулювання самого визначення корупції в інформа­ційній сфері, виявлення причинності даного явища та розкриття його голов­них ознак, які відмежовують його від інших правопорушень.


Незважаючи на глибинність вивчен­ня правових проблем в інформаційному та адміністративному праві, практично поза детальною увагою дослідників за­лишається питома вага питань, вивчення та розкриття яких є необхідним для за­кладання демократичних підвалин в на­шій державі та суспільстві. Численні дис­кусії ведуться стосовно поняття самої інформаційної сфери. Неоднозначність та поширеність підходів до її визначення провокує й протиріччя в поглядах щодо існування корупційних правопорушень в останній. Ми вважаємо за доцільне розглядати дану проблематику з позиції інформаційної сфери як сфери інформа­ційної діяльності, яка динамічно інтегрує між собою всі ключові складові цієї сфе­ри, такі як: її суб’єкти (фізичні, юридич­ні особи), їх діяльність (інформаційні дії, процеси) та об’єкти цієї діяльності (ін­формація, засоби зв’язку та інформати­зація). Підкреслимо той факт, що їй при­таманна своя форма суспільних відно­син, об’єктом яких є інформація як ре­сурс й інформаційна інфраструктура [4]. Дана концепція знайшла своє відобра­ження в основі законодавства про інфор­мацію Закону України «Про інформацію» [1], який хоча і не містить дефініції ін­формаційної сфери як такої, проте ви­значає основні види інформаційної ді­яльності. Неодноразово в своїх дослі­дженнях А. І. Алексєєв говорить про неможливість чіткого інтерпретування з правової точки зору поняття корупцій - ного правопорушення [3]. Ось чому ми пропонуємо власне визначення проявам корупційних правопорушень в інформа­ційній сфері як використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей, що по­лягають безпосередньо в умисному не - наданні інформації, спотворенні інфор­мації, наданні інформації неналежної якості, незаконному використанні ін­формації, яка відома особі у зв’язку з ви­конанням службових повноважень з ме­тою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки (пропозиції) такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка (пропозиція) чи на­дання неправомірної вигоди особі, яка уповноважена на виконання функції дер­жави або місцевого самоврядування, або на її вимогу іншим фізичним чи юридич­ним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання нада­них їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей.

Суб’єктами таких діянь виступають як особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самовря­дування, так і особи, які прирівняні до них (наприклад нотаріуси), посадові осо­би юридичних осіб, фізичні особи у разі одержання від них вищезазначеними осо­бами, або за участю цих осіб іншими осо­бами неправомірної вигоди, також особи які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організа­ційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських обов’язків, або особи, спе­ціально уповноважені на виконання та­ких обов’язків у юридичних особах при­ватного права незалежно від організацій­но-правової форми, відповідно до закону.

Причинність корупційних проявів у інформаційній сфері в Україні багато - аспектна, ось чому ми виділяємо її у дві групи. Перша включає в себе загальні причини корупції в Україні (відсутність належної законодавчої бази для більш ефективної протидії корупції, неналежне виконання запобіжних функцій інститу­тами держави, впливовість суб’єктів ко - рупційних правопорушень, які наділені ефективною системою захисту від соці­ального контролю, низький рівень за­робітної плати державних службовців порівняно з заробітною платою у при­ватному секторі, трансформації явища корупції з соціальної аномалії на норму функціонування державної влади та ви­рішення життєвих проблем для значної кількості населення). На жаль, сучасні дослідження свідчать, що значна частина громадян України не оцінює корупцію негативно і вважає за можливе вирішен­ня особистих питань за допомогою дачі хабарів, використання службових мож­ливостей родичів, друзів, які, приміром, перебувають на державній службі. Так,

С. В. Невмержицький у своїх досліджен­нях приходить до висновку, що україн­цям невигідна цивілізована європейська модель корупції, в якій рівень корупцій - них проявів досить низький, оскільки корупція сприймається в суспільстві як явна аномалія, порушення закону, який поважає і дотримується громадськість. Нам значно ближча афро-латиноамери - канська модель системи корупції, коли влада надає можливість «тіньовим» і кримінальним секторам економіки до­сягнути могутності, порівнюваної з дер­жавною [5]. Другу групу складають ті, які власне відносяться до існування та по­ширення корупції безпосередньо в ін­формаційній сфері. На нашу думку, най - впливовішою є інформаційна нерівність, яка, з одного боку, є обґрунтовано-до - цільною та логічною (наприклад, існу­вання персональних інформаційних баз в державних органах, які доступні ви­ключно працівникам цих структур, ді­яльність яких безпосередньо пов’язана з їх обробкою), а з іншого, це надає змогу використання цієї інформації у власних цілях (в сукупності з загальнокорупцій - ними причинами). Так, обмеженість або відсутність рівного доступу всіх членів суспільства до нових технологій, акту­альної інформації, сучасних систем зв’язку, збору, оброки та передачі даних може призвести до значних негативних наслідків, адже в даному разі неможлива реалізація задекларованих демократич­них прав та свобод у разі відсутності від­повідних соціальних умов та гарантова­ної законом доступності інформаційно - комунікаційних технологій для всіх чле­нів суспільства. З огляду на те, що доступ до інформації є складовою суб’єктивного права особи на інформацію й інститутом інформаційного (об’єктивного) права, обмеження цього права, як зауважив В. М. Брижко, «може перетворитись на його порушення, якщо законодавством детально не передбачається механізм контролю і гарантії відновлення обмеже­них прав»[6].

Так, прояви корупції в інформаційній сфері можуть зачіпати не тільки цивільно- правові відносини, а й адміністративні. Можлива ситуація, коли працівниками Вищої кваліфікаційної комісії суддів або особами, які здійснюють підготовку та ре­алізацію конкурсу на заміщення вакантних посад судді вперше, переслідуючи корис­ливі цілі (отримання вигоди або обіцянки (пропозиції) такої вигоди для себе чи ін­ших осіб), здійснюється використання сво­го службового становища шляхом спотво­рення або ненадання інформації кандида­ту (кандидатам), який бажає зайняти ва­кантне місце судді вперше, маючи за мету «просування» своєї особи (осіб).

Інший бік корупційних проявів в ін­формаційній сфері полягає завжди в ак­тивних діях особи, а саме в незаконному використанні та розповсюдженні інфор­мації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень. Не поодинокі випадки в судовій практи­ці, коли працівниками державної подат­кової служби з метою отримання вигоди було здійснено розповсюдження конфі­денційної інформації клієнта про його майновий стан та доходи. При цьому здійснюється порушення його конститу­ційного права, яке передбачається ст. 32 Конституції України, на «не допущення збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, ви­значених законом, і лише в інтересах на­ціональної безпеки, економічного добро­буту та прав людини».

Здійснивши аналіз наукових дослі­джень, які висвітлюють сутність явища корупції в Україні, його особливості, а також проблематику функціонування інформаційної сфери, ми дійшли висно­вку, що корупційним проявам в інфор­маційній сфері притаманна низка обов’язкових ознак.

Існування вичерпного суб’єктного складу: тільки особи, які уповноважені на виконання функцій держави або міс­цевого самоврядування; особи, які при­рівняні до осіб, уповноважених на ви­конання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпоряд­чих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально упо­вноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону; посадові особи юридичних осіб, фізичні особи - у разі одержання від них особами, або за участю цих осіб іншими особами непра­вомірної вигоди, можуть нести відпові­дальність за вчинення корупційного пра­вопорушення. В той же час ми звертаємо увагу читача на те, що незважаючи на різні обґрунтовані точки зору в сучасній правовій літературі щодо суб’єктного складу корупційних правопорушень, на мою думку, безпосередніми суб’єктами вчинення таких діянь є тільки фізичні особи, і в жодному разі до них не можна відносити юридичних. Не треба супере­чити так званій «аксіомі», яка полягає у тому, що від імені юридичної особи ді­ють тільки фізичні особи. Натомість по - страждалими від таких діянь є як фізич­ні, так і юридичні особи (ситуація, коли працівниками правоохоронних органів умисно з корисливих мотивів здійсню­ється поширення статистичної інформа­ції, яка не відповідає дійсності, з метою нанесення шкоди діловій репутації окре­мої юридичної особи).

Наступна обов’язкова ознака полягає у наявності обов’язкового елемента суб’єктивної сторони - корисливої мети, яка полягає в отриманні неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропо­зиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридич­ним особам. Так, неодноразово науков­цем Л. І. Аркушем було підкреслено мету вчинення корупційних діянь: «особисте збагачення, збагачення своїх рідних і прибічників, отримання інших переваг і благ всупереч інтересам суспільства». Ось чому ми акцентуємо увагу на тому, що умисне ненадання інформації, спо­творення інформації, надання інформа­ції неналежної якості, незаконне вико­ристання інформації, яка відома особі у зв’язку з виконанням службових по­вноважень, вищезазначеними особами здійснюється тільки з корисливих моти­вів, як для себе так і для третіх осіб.

Також немало важливим фактором є існування специфічної сфери вчинення корупційних правопорушень, яка безпо­середньо пов’язана із використанням баз та банків даних, технологій їх ведення і ви­користання, інформаційно-телекомуніка­ційних систем та мереж, які функціонують на основі єдиних принципів і за загальни­ми правилами, що забезпечує інформацій­ну взаємодію організацій і громадян, а та­кож задоволення їх інформаційних потреб.

Об’єктивна сторона таких корупцій - них правопорушень полягає завжди як в активних вольових діях, так і пасивних. Активні полягають у спотворенні інфор­мації, наданні інформації неналежної якості, недостовірної інформації, неза­конному використанні інформації. Па­сивні дії полягають завжди в ненаданні інформації. Остання ситуація має місце, коли вищезазначеними суб’єктами умис­но, з корисливих мотивів здійснюється приховування певної інформації (її не- надання), поширення якої закріплено їх службовими повноваженнями (напри­клад, непоодинокі випадки в судовій практиці, коли суб’єктами при проведен­ні аукціонів умисно, з корисливих моти­вів, була здійснена «допомога третім осо­бам в купівлі відповідного об’єкта» шля­хом приховування як взагалі інформації про факт проведення, так і окремих відо­мостей, як час і місце проведення).

Підкреслимо обов’язковість вольово­го критерія діяння, який полягає у тому, що особа свідомо за власним бажанням із власних міркувань, без примусу з боку третіх осіб, здійснює такі діяння.

Наступна ознака полягає в специфіч­ності об’єкта. Так, об’єктом посягання даного корупційного правопорушення на відміну від інших завжди буде інформа­ція - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді [1]; звертаємо увагу саме на влас­тивості цієї інформації, так, з одного боку, - це об’єкт відносин між громадя­нами, суспільством і владою, а також об’єкт міждержавних стосунків, а з іншо­го - ресурс, до якого входять управління, прийняття рішень - розвиток різних сфер і, що важливо, напрям забезпечення на­ціональної безпеки [7]. Вона може бути класифікована за різними критеріями: так, за суб’єктами створення поділяємо її на первинну, яка створена державним орга­ном чи іншим суб’єктом, і вторинну - ре­зультат аналітично-синтетичної обробки; за критерієм суб’єкта власності, - як ту, що належить як державним органам, так і недержавним юридичним чи фізичним особам, а також бути результатом зміша­ної власності або спільного використання; за доступністю - відкритою або з обмеже­ним доступом; в залежності від збережен­ня вона може бути закріплена як на папе­рових, так і на електронних носіях, та ін.

Також необхідною умовою кваліфіка­ції такого діяння є наявність умислу, при якому посадова особа усвідомлює проти­правний характер своєї діяльності, перед­бачає і бажає настання наслідків від своєї поведінки та свідомо діє у такий спосіб, відтак дії особи-корупціонера вчинюють­ся навмисно. Дискутуються в науці пи­тання існування обов’язкової складової об’єктивної сторони цього корупційного правопорушення - настання наслідків. У той же час, на нашу думку, це є недо­цільним підходом, враховуючи можли­вість взагалі їх ненастання або настання через значний проміжок часу, а тому вста­новлення факту вчинення корупційного правопорушення в інформаційній сфері значно ускладнювалось, а в багатьох ви­падках взагалі унеможливлювалось.

Корупція в нашій державі «торкну­лась» майже всіх сфер суспільства, в тому числі й інформаційної, що в свою чергу може призвести до руйнування та уне - можливлення реалізації задекларованих прав на можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Це є достат­нім аргументом констатувати, що рівень діяльності державних і правоохоронних органів та судів щодо обмеження розмірів і впливу корупції на життєво важливі сто­рони суспільного життя країни та органі­заційно-правове забезпечення цієї діяль­ності не відповідають вимогам сьогодення. Зупинити зростання впливу цього явища на суспільні відносини можна лише шля­хом змін в антикорупційній політиці Укра­їни, впровадженням системного підходу щодо протидії корупційним проявам, ак­тивізацією громадськості, оновленням ставлення нації до самого існування ко­рупції та можливості її подолання.



1. Закон України «Про інформацію» від 10.08.2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon4.rada. gov. ua/laws/show/2657-12.

2. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 12.08.2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada. gov. ua/laws/show/3206-17.

3. Алексеев, А. И. Криминология : курс лекций. - М., 1998. - С. 259.

4. Соснін, О. В. Проблеми життєдіяльності інформаційної сфери // Боротьба з організованою зло­чинністю і корупцією (теорія і практика) [Електронний ресурс] / О. В. Соснін, О. В. Корнейко,

О. В. Олійник. - Режим доступу: http://www. nbuvgov. ua/P0RTAL/Soc_gum/bozk/2009_20/gurn_main. htm.

5. Невмержицький, С. В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії / С. В. Невмер - жицький. - К., 2008. - С. 10.

6. Золотар, О. О. Обмеження доступу до інформації: інформаційно-правовий аспект / О. О. Золотар // Інформ. безпека людини, суспільства, держави. - 2012. - № 1 (8). - C. 79.

7. Олійник, О. Захист інформації в умовах інформаційного суспільства / О. Олійник // Право Украї­ни. - 2005. - № 10. - С. 100-101.