Т. К. Адабашев

аспірант кафедри господарського права На­ціонального університету «Юридична ака­демія України імені Ярослава Мудрого»

Досліджено питання організаційно-господарських правовідносин, що складаються в національних платіжних системах. Проаналізовано господарсько-правовий статус Національного банку України як суб’єкта організаційно-господарських повноважень та правовідносини, що виникають у процесі оформлення членства в національних платіжних системах.

Ключові слова: платіжна система, Національна система масових електронних платежів, система електронних платежів Національного банку України, переказ коштів, організаційно - господарські правовідносини, організація господарської діяльності, управління госпо­дарською діяльністю.

Исследованы вопросы организационно-хозяйственных правоотношений, которые возникают в национальных платежных системах. Проанализированы хозяйственно-правовой статус Национального банка Украины как субъекта организационно-хозяйственных полномочий и правоотношения, которые возникают в процессе оформления членства в национальных платежных системах.

Ключевые слова: платежная система, Национальная система массовых электронных платежей, система электронных платежей Национального банка Украины, перевод денег, организационно-хозяйственные отношения, организация хозяйственной деятельности, управление хозяйственной деятельностью.

The issues of organizational and economic relationships that arise in national payment systems were observed. Analyzed the economic and legal status of the National Bank of Ukraine as a subject of organizational and economic powers and the legal relations that arise in the process of member­ship in the national payment systems.

Key words: payment system, the National System of Mass Electronic Payments, system of electronic payments of National Bank of Ukraine, the transfer of money, organization and eco­nomic relations, the organization of economic activity, business activity management.

Проблеми організації господарської діяльності у різних сферах діяльності суб’єктів господарювання завжди були досить важливими у господарсько - правовій теорії. Не є винятком і діяль­ність із переказу коштів, що здійснюєть­ся в межах платіжних систем, яка повин­на бути належним чином організована. До того ж оптимальної організації по­требують і самі платіжні системи. З огля­ду на це дослідження правовідносин, зокрема організаційно-господарських, із переказу коштів та функціонування пла­тіжних систем у сучасній господарсько - правовій теорії набуває актуального зна­чення.

Аналіз останніх досліджень і публі­кацій засвідчує, що загальні питання ор­ганізації господарської діяльності та від­повідні організаційно-господарські правовідносини досить успішно вивчали у своїх працях О. М. Вінник [1], О. П. Віх - ров [2, с. 100-104; 3, с. 57-63], І. М. Кра­вець [4], В. С. Мілаш [5] та ін. Однак слід зазначити, що у сфері функціонування платіжних систем та діяльності, пов’я­заної з переказом коштів, проблеми ор­ганізації господарської діяльності пла­тіжних систем, у процесі якої виникають організаційно-господарські правовідно­сини, залишились поза увагою науковців та не були предметом окремих наукових досліджень. Разом з тим науковий аналіз питань організації господарської діяль­ності в національних платіжних системах має не тільки теоретичне, але й практич­не значення. Адже таким чином є мож­ливість виявити певні недоліки в діяль­ності платіжних систем та розробити заходи, спрямовані на їх усунення.

Метою цієї статті є здійснення на основі положень ГК України і висновків юридичної теорії наукового аналізу організаційно-господарських правовід­носин у галузі діяльності національних платіжних систем, дослідження особли­востей їх організації та функціонування з подальшим розробленням науково об­ґрунтованих висновків стосовно можли­вості вдосконалення їх правового регу­лювання.

Під національними платіжними сис­темами (далі - НПС) в цій статті слід ро­зуміти платіжні системи, засновником та платіжною організацією яких є Націо­нальний банк України (далі - НБУ). Мова йде, по-перше, про систему електронних платежів НБУ (далі - СЕП НБУ), яка згід­но зі ст. 11 Закону України «Про платіж­ні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001 р. [6] (далі - за­кон № 2346-ІІІ) є державною системою міжбанківських розрахунків; по-друге, про Національну систему масових елек­тронних платежів (далі - НСМЕП), яка відповідно до п. 1.2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених Постановою Правління НБУ № 620 від 10.12.2004 р. [7] (далі - Правила НСМЕП), визначається як вну­трішньодержавна банківська багатоемі- тентна платіжна система масових плате­жів. На відміну від усіх інших платіжних систем, які відповідно до чинного зако­нодавства можуть утворюватись в Укра­їні, засновником вищевказаних платіжних систем є НБУ, що надає їм особливого ста­тусу та зумовлює істотні відмінності в їх правовому регулюванні та організації їх господарської діяльності у порівнянні з так званими приватними платіжними системами.

Господарський характер, притаманний відносинам із переказу коштів у платіжних системах, зумовлений тим, що вони, по - перше, виникають у процесі організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності, пов’язаної із переказом коштів від одного економічного суб’єкта до іншо­го, по-друге, ці відносини складаються зде­більшого між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарю­вання. Таке твердження ґрунтується на нормах Господарського кодексу України [8] (далі - ГК України), що встановлюють предмет його регулювання. Відповідно до ст. 3 ГК України сферу господарських від­носин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньо­господарські відносини. Що стосується організаційно-господарських правовідно­син, дослідження яких в проекції націо­нальних платіжних систем є метою цієї статті, то ГК України визначає їх як відно­сини, що складаються між суб’єктами гос­подарювання та суб’єктами організаційно- господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Разом з тим для з’ясування сутності понять «управління господарською ді­яльністю» та «організація господарської діяльності» слід звернутися до теоретич­них розробок провідних учених у галузі господарського права, що досліджували ці питання. Так, наприклад, О. П. Віхров під управлінням господарською діяльніс­тю визначає цілеспрямовану підзаконну владну діяльність з організації і забез­печення господарювання у відповідності до вимог суспільного господарського по­рядку, що здійснюється на всіх рівнях національної економічної системи орга­нами державної виконавчої влади та ор­ганами місцевого самоврядування, наді­леними господарською компетенцією, а також громадянами, громадськими та іншими організаціями, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно - господарські повноваження на основі відносин власності [2, с. 102], а складо­вими управління господарською діяль­ністю є її організація, регулювання та керівництво [3, с. 61]. Дещо протилеж­ною є точка зору І. М. Кравець, яка при­ходить до висновку, що управління гос­подарською діяльністю та її регулювання є формами організації господарської ді­яльності [4, с. 20].

Ближчим для нашого дослідження є визначення організації господарської діяльності, сформульоване О. М. Вінник. Вона вказує на те, що організація госпо­дарської діяльності - це система заходів, спрямованих на раціональне поєднання в часі та просторі всіх елементів госпо­дарської системи відповідного рівня: еко­номіки країни, господарської системи певного регіону, організаційно оформле­ної групи суб’єктів господарювання тощо [1, с. 15].

Ураховуючи те, що платіжна система являє собою сукупність елементів, які функціонують з метою переказу коштів, то, на наш погляд, необхідно поєднувати організаційні вплив та зв’язки як ознаки цієї системи. Тому організацію господар­ської діяльності в платіжних системах, зокрема національних, можна характе­ризувати як цілеспрямований процес, здійснюваний уповноваженим суб’єктом і направлений на забезпечення системо­утворюючих зв’язків між елементами платіжної системи, визначення порядку їх функціонування та управління безпо­середнім процесом надання послуг із переказу коштів у межах цієї платіжної системи та процесами, які забезпечують надання цих послуг.

У процесі організації та управління господарською діяльністю, пов’язаною з наданням послуг із переказу коштів у на­ціональних платіжних системах, виника­ють організаційно-господарські право­відносини, специфічні ознаки та особли­вості яких визначають їх місце серед ін­ших господарських правовідносин:

по-перше, це відносини організації господарської діяльності, управління нею, та контролю (нагляду) за її здійсненням;

по-друге, обмежене коло суб’єктів, визначене тим, що платіжна система не являє собою окремий суб’єкт господарю­вання, є організаційно оформленою сис­темою елементів, зокрема її членів та учасників;

по-третє, обов’язковим учасником цих відносин є Національний банк Укра­їни, який наділений організаційно-госпо­дарськими повноваженнями стосовно регулювання діяльності національних платіжних систем.

Особливо цікавим та вже традиційним у дослідженні організаційно-господарських правовідносин є питання кола їх учасни­ків. Відповідно до ГК України організаційно - господарські правовідносини виникають між суб’єктами господарювання та суб’єкта­ми організаційно-господарських повно­важень.

Можна погодитись із В. С. Мілаш, яка відносить до суб’єктів організаційно- господарських повноважень: 1) органи управління суб’єктів господарювання, у тому числі об’єднань підприємств;

2) органи державної влади та місцевого самоврядування; 3) власників майна або уповноважений ним орган, який є засновником суб’єкта господарювання; 4) суб’єктів господарювання, які на під­ставі договорів наділені організаційно - господарськими повноваженнями щодо інших суб’єктів господарювання [5, с. 17-18].

У національних платіжних системах таким органом є НБУ, який наділений стосовно членів та учасників НПС організаційно-господарськими повно­важеннями, а з іншого боку виконує такі функції в організаційно-господарських відносинах, що складаються між ним та його структурними підрозділами. Річ у тім, що господарська діяльність із пере­казу коштів у межах НПС забезпечується структурними підрозділами та одиниця­ми НБУ: Департаментом платіжних сис­тем, Операційним управлінням НБУ, Центральною розрахунковою палатою НБУ, Територіальними управліннями НБУ, Управлінням технологій роздрібних платежів та ін.

НБУ є органом, наділеним організа­ційно-господарськими повноваженнями, правовий статус якого в дослідженні пи­тань організації господарської діяльності в національних платіжних системах має вирішальне значення. З цієї точки зору господарсько-правова характеристика НБУ визначається тим, що він, як суб’єкт організаційно-господарських повнова­жень, має подвійний правовий статус.

Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» № 679-Х^ від 20.05.1999 р. [9] (далі - за­кон № 679-ХГУ) останній визначається як центральний банк України, особливий центральний орган державного управ­ління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи орга­нізації якого визначаються Конститу­цією України, цим Законом та іншими законами України. До організаційно - господарських повноважень НБУ, які характеризують його як орган державної влади при регулюванні НПС, необхідно віднести: 1) визначення загальних на­прямів державної політики у сфері пере­казу коштів і функціонування платіжних систем та її забезпечення; 2) визначення системи, порядку і форми платежів, у тому числі між банками; 3) визначення напрямів розвитку сучасних електронних банківських технологій, створення, коор­динацію та контроль створення електрон­них платіжних засобів, платіжних сис­тем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

4) здійснення банківського регулювання та нагляду на індивідуальній та консолі­дованій основі; 5) ведення офіційного реєстру ідентифікаційних номерів емі­тентів платіжних карток внутрішньодер­жавних платіжних систем; 6) встанов­лення для банків правил проведення банківських операцій, переказу коштів, бухгалтерського обліку і звітності, за­хисту інформації, коштів та майна.

Перелічені вище функції реалізують­ся за допомогою таких засобів: норма­тивно-правового регулювання діяльнос­ті платіжних систем, ліцензування, на­дання дозволу небанківським фінансо­вим установам на переказ коштів, реє­страції платіжних систем та договорів про членство у них, нагляду та контролю за ними та іншими засобами, передбачени­ми законами № 2346-ІІІ, № 679-ХГУ, «Про банки та банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07.12.2000 р. [10] та нормативно - правовими актами НБУ.

Фактично ці функції реалізовані та­ким чином: наприклад, наприкінці 1992 р. НБУ розробив «Концепцію створення системи електронного грошового обігу», реалізація якої передбачала два етапи:

1) створення системи електронних пла­тежів між юридичними особами; 2) впро­вадження системи електронних розра­хунків за участю фізичних осіб [11, с. 133]. Так НБУ започаткував впровадження на­ціональних платіжних систем. Якщо СЕП НБУ була введена в промислову експлуа­тацію з 1 січня 1994 р. [12, с. 16], то роз­роблення НСМЕП Національний банк України завершив у жовтні 1999 р., що підтверджується Листом НБУ «Про впро­вадження Національної системи масових електронних платежів» № 24-112/611-8439 від 19.10.1999 р. [13], а вже через рік її було введено в експлуатацію на підставі Постанови Правління НБУ «Про впро­вадження пілотного проекту Національ­ної системи масових електронних плате­жів» № 352 від 07.09.2000 р. [14].

Друга характеристика НБУ як суб’єк­та організаційно-господарських повно­важень виявляється вже в організації та управлінні діяльністю саме національних платіжних систем. НБУ в цьому випадку виконує функції платіжної організації цих систем, визначення якої закріплено в ст. 1 закону № 2346-ІІІ. НБУ як платіж­на організація наділений організаційно - господарськими повноваженнями щодо управління заснованими НПС на під­ставі положень закону № 2346-ІІІ, Ін­струкції про міжбанківський переказ коштів в національній валюті, затвер­дженої Постановою Правління НБУ № 320 від 16.08.2006 р. [154] (далі - Ін­струкція), Правил НСМЕП та Положення про Раду Платіжної організації НСМЕП, затвердженого Постановою Правління НБУ № 252 від 12.07.2005 р. [16] (далі - Положення про Раду НСМЕП). Указані в цих нормативно-правових актах організаційно-господарські повноважен­ня стосовно організації та управління НПС доцільно згрупувати за певними критеріями, а саме:

1) загальні повноваження організа­ційного та представницького характеру (ст. 11 закону № 2346-ІІІ; пп. 1, 2, 15-17, 20-22 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);

2) повноваження щодо встановлення критеріїв доступу банків до НПС, оформ­лення, припинення та обмеження їх член­ства в НПС (ст. 11 закону № 2346-ІІІ; п. 1 гл. 4 та п. 1 гл. 10 розділу ІІ Інструкції; пп. 18, 19 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);

3) повноваження у сфері встановлен­ня порядку та правил проведення пере­казу коштів засобами НПС (ст. 11 закону № 2346-ІІІ; пп. 7 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);

4) повноваження у сфері встановлен­ня форм розрахункових документів, їх реквізитів, порядку їх оформлення й ви­користання, а також встановлення вимог стосовно спеціальних платіжних засобів, їх характеристики та правил операцій із їх використанням (ст. 17 закону № 2346-ІІІ; п. 6 гл. 5 розділу ІІ Інструкції; пп. 4, 5 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);

5) повноваження у сфері забезпечен­ня функціонування програмно-технічних комплексів та розроблення технології НПС та регламентів їх функціонування (ст. 11 закону № 2346-ІІІ; п. 1, 2 гл. 5 роз­ділу ІІ Інструкції; пп. 3 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);

6) повноваження у сфері забезпечен­ня інформаційної, технологічної, техніч­ної безпеки в НПС (ст. 11 закону № 2346-ІІІ; розділи VIII, ІХ Інструкції; пп. 6, 10, 11, 13, 14 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);

7) повноваження у сфері врегулюван­ня платоспроможності НПС та їх членів (пп. 7, 12 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);

8) повноваження у сфері встановлен­ня тарифів, комісій за користування по­слугами НПС, порядку їх розрахунку та розподілу (ст. 11 закону № 2346-ІІІ; пп. 8,

9 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП).

Класифікація організаційно-господар­ських повноважень НБУ як платіжної організації НПС, яка представлена вище, має велике значення, адже вона допо­магає надати відповідь на важливе пи­тання достатності цих повноважень для належного регулювання господарських відносин із переказу коштів з точки зору забезпечення поєднання публічних та приватних інтересів у сфері господарю­вання, зокрема в платіжних системах. Ми маємо на увазі те, що окрім досягнен­ня загальнообов’язкових для НБУ цілей забезпечення стабільності грошової оди­ниці України і фінансової безпеки та ста­більності банківської системи України, що виражає саме публічний інтерес, НБУ має сприяти врахуванню приватних ін­тересів банків та їх клієнтів. Серед пов­новажень НБУ як платіжної організації ми не віднайшли тих, які були б спрямо­вані на вдосконалення захисту інтересів клієнтів платіжних систем. До таких на­прямків регулювання слід віднести:

- питання врегулювання відповідаль­ності членів національних платіжних систем перед їх користувачами, а також членів платіжних систем перед платіж­ною організацією цієї системи;

- закріплення єдиного порядку на­дання послуг із переказу коштів у межах платіжної системи, що має відобразитись у встановленні меж автономного, дис­позитивного регулювання договірних відносин між членами платіжних систем та її користувачами;

- затвердження типових договорів на відкриття та обслуговування банківських рахунків, типових платіжних умов, пра­вил операційного дня та часу, які були б однаковими для всіх учасників право­відносин із переказу коштів і створили б єдині умови та порядок розрахунків між суб’єктами переказу коштів.

Указане суттєво звужує можливість НБУ як платіжної організації впливати на відносини, які виникають між банка­ми та їх клієнтами-користувачами в ме­жах платіжної системи, що може нега­тивно вплинути на процес розрахунків. На підставі цього можна зробити висно­вок, що організаційно-господарські пов­новаження НБУ, які закріплені в законі № 2346-ІІІ, Інструкції та Правилах НСМЕП, сформульовані не досконало, адже їх виявляється недостатньо для за­безпечення гармонійного поєднання пу­блічних та приватних інтересів під час переказу коштів у межах НПС. Отже, вважаємо необхідним розширення від­повідних повноважень НБУ.

Окремо слід зупинитись на органі­заційно-господарських правовідносинах, які виникають при оформленні членства або участі в національних платіжних сис­темах. Порядок вступу до СЕП НБУ пе­редбачений Інструкцією, а питання по­рядку приєднання до НСМЕП встанов­лені Правилами НСМЕП та Положенням про порядок вступу банків до Національ­ної системи масових електронних плате­жів та припинення їх членства в системі, затвердженим рішенням Ради Платіжної організації НСМЕП, протокол № 120 від 12.06.2008 р. [17].

Що стосується СЕП НБУ, то для оформлення участі в системі комерцій­ного банку необхідно встановити корес­пондентські відносини із НБУ. Це від­бувається шляхом укладання договору про кореспондентський рахунок у НБУ, зразок якого закріплений у Додатку № 1 до Інструкції. Особливістю цього дого­вору, на наш погляд, є те, що він має комплексний характер і є не тільки під­ставою для виникнення виробничо - господарських відносин безпосередньо із переказу коштів у системі, але, окрім цього, встановлює організаційні зв’язки. Адже з укладанням договору фактично здійснюється допуск до СЕП НБУ, а ко­мерційний банк приймає на себе певні зобов’язання учасника системи та під­падає під організаційний та управлін­ський вплив НБУ як платіжної організа­ції. При аналізі тотожної значною мірою системи укладання договорів між банка­ми та клієнтами до подібного висновку приходить й Л. Г. Єфимова, яка вбачає специфіку договору про організацію без­готівкових розрахунків у тому, що в ре­зультаті його укладання і здійснення на його підставі різного роду розрахунко­вих правочинів виникає система розра­хункових договорів або система базового договору та договорів-додатків. У зв’язку з цим договір про організацію безготів­кових розрахунків учена називає базо­вим договором, а розрахункові операції - договорами-додатками, які укладаються на його виконання [18, с. 36-37]. В. Мілаш характеризує такі договори як рамкові (генеральні), предметом яких є встанов­лення організаційно-правових засад вза­ємного співробітництва сторін у певній сфері господарювання, що опосередко­вується цілим договірним блоком [19, с. 136-138]. На наш погляд, договір про кореспондентський рахунок у НБУ мож­на характеризувати як рамковий договір, на підставі якого укладається система супутніх договорів як організаційного, так і майново-виробничого характеру. На підтвердження цього, окрім договору про кореспондентський рахунок у НБУ, для нормального обслуговування в сис­темі банки повинні укласти також інші договори, а саме: 1) про розрахунково - інформаційне обслуговування в СЕП НБУ та надання послуг системою елек­тронної пошти НБУ; 2) про використан­ня криптографічних засобів захисту ін­формації в СЕП НБУ; 3) про надання послуг системою електронної пошти НБУ. Саме ці договори можна визначити як договори-додатки.

На відміну від СЕП НБУ, де оформлен­ня участі банків відбувається шляхом укла­дання договору про кореспондентський рахунок у НБУ, Правила НСМЕП та По­ложення про порядок вступу банків до НСМЕП передбачають укладання спеці­ального договору про приєднання до пла­тіжної системи. Але йому притаманні та­кож ознаки рамкового договору, адже організаційно-господарське правовідно - шення з оформлення членства в цій систе­мі потребує укладання також таких договорів-додатків: 1) про надання ліцензії на використання торговельної марки НСМЕП; 2) про надання послуг з впрова­дження НСМЕП; 3) про проведення роз­рахунків між членами/учасниками НСМЕП за операціями, виконаними із застосуван­ням спеціальних платіжних засобів НСМЕП; 4) про надання інформаційних послуг процесингового центру НСМЕП.

Проведений у статті аналіз організа­ції господарської діяльності та відповід­них організаційних правовідносин до­зволяє зробити такі висновки.

1. Організація господарської діяль­ності в національних платіжних систе­мах - це цілеспрямований процес, здій­снюваний уповноваженим суб’єктом і направлений на забезпечення системо­утворюючих зв’язків між елементами платіжної системи, визначення порядку їх функціонування та управління безпо­середнім процесом надання послуг із переказу коштів у межах цієї платіжної системи та процесами, які забезпечують надання цих послуг.

2. Особливість НБУ як суб’єкта орга­нізаційно-господарських повноважень у сфері переказу коштів та функціону­вання національних платіжних систем полягає в його подвійному правовому статусі. По-перше, він виконує функції особливого органу державного управлін­ня, встановлюючи загальні питання ді­яльності всіх платіжних систем, розроб­ляє напрямки державної політики в цій сфері, здійснює державне регулювання діяльності із переказу коштів та функці­онування платіжних систем. По-друге, НБУ виконує функції платіжної органі­зації, заснованих ним національних пла­тіжних систем, організовує їх діяльність та здійснює стосовно них функції госпо­дарського управління.

3. Організаційно-господарські пов­новаження НБУ як платіжної організації треба розширити в силу їх недостатнос­ті для забезпечення поєднання публіч­них та приватних інтересів у сфері пере­казу коштів.

4. Договори про кореспондентський рахунок у НБУ та про приєднання до НСМЕП, які оформлюють організаційно - господарські правовідносини з вступу до НПС, є рамковими договорами, яким притаманний комплексний характер, адже на їх підставі укладаються система супутніх договорів як організаційного, так і майново-виробничого характеру.

Звичайно, у межах однієї статті не­можливо розкрити всі питання, пов’язані із функціонуванням платіжних систем в Україні. Так, залишаються недослідже - ними проблеми державного регулювання платіжних систем та діяльності, пов’я­заної із переказом коштів, договірного забезпечення надання послуг у платіж­них системах, господарсько-правової відповідальності суб’єктів переказу та платіжних систем та інші важливі питан­ня, які можуть бути предметом наших подальших наукових досліджень.

1. Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. / О. М. Вінник. - 2-ге вид., змін. та допов. - К. : Прав. єдність, 2009. - 766 с.

2. Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини: загальне та особливе / О. П. Віхров // Підприємництво, госп-во і право. - 2007. - № 9. - С. 100-103.

3. Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини як предмет правового регулювання /

О. П. Віхров // Право України. - 2010. - № 8. - С. 57-63.

4. Кравець І. М. Правове становище суб’єктів організаційно-господарських повноважень : монографія / І. М. Кравець. - К. : Юрінком Інтер, 2010. - 240 с.

5. Мілаш В. С. Господарське право : у 2 ч. : курс лекцій. Ч. 1 / В. С. Мілаш. - Х. : Право, 2008. - 496 с.

6. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні : Закон України № 2346-ІІІ від 05.04.2001 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 29. - Ст. 137.

7. Про затвердження Правил Національної системи масових електронних платежів : Постанова Правління Нац. банку України № 620 від 10.12.2004 р. // Офіц. вісн. України. - 2005. - № 2. - Ст. 93.

8. Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 2003. - № 18, 19-20, 21-22. - Ст. 144.

9. Про Національний банк України : Закон України № 679-ХІУ від 20.05.1999 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238.

10. Про банки та банківську діяльність : Закон України № 2121-ІІІ від 07.12.2000 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.

11. Логінов О. Історія становлення та розвитку платіжних систем України / О. Логінов // Підприємни­цтво, госп-во і право. - 2005. - № 12. - С. 131-135.

12. Заброцька О. П. Еволюція міжбанківських розрахунків / О. П. Заброцька // Вісн. Нац. банку Укра­їни. - 1996. - № 3.

13. Про впровадження Національної системи масових електронних платежів [Електронний ресурс] : Лист Нац. банку України № 24-112/611-8439 від 19.10.1999 р. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov. ua/laws/show/v8439500-99.

14. Про впровадження пілотного проекту Національної системи масових електронних платежів [Елек­тронний ресурс] : Постанова Правл. Нац. банку України № 352 від 07.09.2000 р. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov. ua/laws/show/v0352500-00/ed20000913.

15. Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті : Постанова Правл. Нац. банку України № 320 від 16.08.2006 р. // Офіц. вісн. України. - 2006. - № 36. - Ст. 2507.

16. Про затвердження Положення про Раду Платіжної організації Національної системи масових елек­тронних платежів [Електронний ресурс] : Постанова Правл. Нац. банку України № 252 від 12.07.2005 р. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov. ua/laws/show/v0252500-05.

17. Положення про порядок вступу банків до Національної системи масових електронних платежів та припинення їх членства в системі [Електронний ресурс] : Рішення Ради Платіжної орг. Нац. систе­ми масових електрон. платежів № 120 від 12.06.2008 р. - Режим доступу: http://www. bank. gov. ua/ doccatalog/document? id=52507.

18. Ефимова Л. Г. Совершенствование договорных конструкций в безналичных расчетах / Л. Г. Ефи­мова // Журн. рос. права. - 2011. - № 1 (169). - С. 3-38.

19. Мілаш В. Рамковий (генеральний) договір у сфері господарювання / В. Мілаш // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2011. - № 2. - С. 132-140.