Т. К. Адабашев
аспірант кафедри господарського права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
Досліджено питання організаційно-господарських правовідносин, що складаються в національних платіжних системах. Проаналізовано господарсько-правовий статус Національного банку України як суб’єкта організаційно-господарських повноважень та правовідносини, що виникають у процесі оформлення членства в національних платіжних системах.
Ключові слова: платіжна система, Національна система масових електронних платежів, система електронних платежів Національного банку України, переказ коштів, організаційно - господарські правовідносини, організація господарської діяльності, управління господарською діяльністю.
Исследованы вопросы организационно-хозяйственных правоотношений, которые возникают в национальных платежных системах. Проанализированы хозяйственно-правовой статус Национального банка Украины как субъекта организационно-хозяйственных полномочий и правоотношения, которые возникают в процессе оформления членства в национальных платежных системах.
Ключевые слова: платежная система, Национальная система массовых электронных платежей, система электронных платежей Национального банка Украины, перевод денег, организационно-хозяйственные отношения, организация хозяйственной деятельности, управление хозяйственной деятельностью.
The issues of organizational and economic relationships that arise in national payment systems were observed. Analyzed the economic and legal status of the National Bank of Ukraine as a subject of organizational and economic powers and the legal relations that arise in the process of membership in the national payment systems.
Key words: payment system, the National System of Mass Electronic Payments, system of electronic payments of National Bank of Ukraine, the transfer of money, organization and economic relations, the organization of economic activity, business activity management.
Проблеми організації господарської діяльності у різних сферах діяльності суб’єктів господарювання завжди були досить важливими у господарсько - правовій теорії. Не є винятком і діяльність із переказу коштів, що здійснюється в межах платіжних систем, яка повинна бути належним чином організована. До того ж оптимальної організації потребують і самі платіжні системи. З огляду на це дослідження правовідносин, зокрема організаційно-господарських, із переказу коштів та функціонування платіжних систем у сучасній господарсько - правовій теорії набуває актуального значення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує, що загальні питання організації господарської діяльності та відповідні організаційно-господарські правовідносини досить успішно вивчали у своїх працях О. М. Вінник [1], О. П. Віх - ров [2, с. 100-104; 3, с. 57-63], І. М. Кравець [4], В. С. Мілаш [5] та ін. Однак слід зазначити, що у сфері функціонування платіжних систем та діяльності, пов’язаної з переказом коштів, проблеми організації господарської діяльності платіжних систем, у процесі якої виникають організаційно-господарські правовідносини, залишились поза увагою науковців та не були предметом окремих наукових досліджень. Разом з тим науковий аналіз питань організації господарської діяльності в національних платіжних системах має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Адже таким чином є можливість виявити певні недоліки в діяльності платіжних систем та розробити заходи, спрямовані на їх усунення.
Метою цієї статті є здійснення на основі положень ГК України і висновків юридичної теорії наукового аналізу організаційно-господарських правовідносин у галузі діяльності національних платіжних систем, дослідження особливостей їх організації та функціонування з подальшим розробленням науково обґрунтованих висновків стосовно можливості вдосконалення їх правового регулювання.
Під національними платіжними системами (далі - НПС) в цій статті слід розуміти платіжні системи, засновником та платіжною організацією яких є Національний банк України (далі - НБУ). Мова йде, по-перше, про систему електронних платежів НБУ (далі - СЕП НБУ), яка згідно зі ст. 11 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001 р. [6] (далі - закон № 2346-ІІІ) є державною системою міжбанківських розрахунків; по-друге, про Національну систему масових електронних платежів (далі - НСМЕП), яка відповідно до п. 1.2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених Постановою Правління НБУ № 620 від 10.12.2004 р. [7] (далі - Правила НСМЕП), визначається як внутрішньодержавна банківська багатоемі- тентна платіжна система масових платежів. На відміну від усіх інших платіжних систем, які відповідно до чинного законодавства можуть утворюватись в Україні, засновником вищевказаних платіжних систем є НБУ, що надає їм особливого статусу та зумовлює істотні відмінності в їх правовому регулюванні та організації їх господарської діяльності у порівнянні з так званими приватними платіжними системами.
Господарський характер, притаманний відносинам із переказу коштів у платіжних системах, зумовлений тим, що вони, по - перше, виникають у процесі організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності, пов’язаної із переказом коштів від одного економічного суб’єкта до іншого, по-друге, ці відносини складаються здебільшого між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Таке твердження ґрунтується на нормах Господарського кодексу України [8] (далі - ГК України), що встановлюють предмет його регулювання. Відповідно до ст. 3 ГК України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Що стосується організаційно-господарських правовідносин, дослідження яких в проекції національних платіжних систем є метою цієї статті, то ГК України визначає їх як відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно- господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Разом з тим для з’ясування сутності понять «управління господарською діяльністю» та «організація господарської діяльності» слід звернутися до теоретичних розробок провідних учених у галузі господарського права, що досліджували ці питання. Так, наприклад, О. П. Віхров під управлінням господарською діяльністю визначає цілеспрямовану підзаконну владну діяльність з організації і забезпечення господарювання у відповідності до вимог суспільного господарського порядку, що здійснюється на всіх рівнях національної економічної системи органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією, а також громадянами, громадськими та іншими організаціями, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно - господарські повноваження на основі відносин власності [2, с. 102], а складовими управління господарською діяльністю є її організація, регулювання та керівництво [3, с. 61]. Дещо протилежною є точка зору І. М. Кравець, яка приходить до висновку, що управління господарською діяльністю та її регулювання є формами організації господарської діяльності [4, с. 20].
Ближчим для нашого дослідження є визначення організації господарської діяльності, сформульоване О. М. Вінник. Вона вказує на те, що організація господарської діяльності - це система заходів, спрямованих на раціональне поєднання в часі та просторі всіх елементів господарської системи відповідного рівня: економіки країни, господарської системи певного регіону, організаційно оформленої групи суб’єктів господарювання тощо [1, с. 15].
Ураховуючи те, що платіжна система являє собою сукупність елементів, які функціонують з метою переказу коштів, то, на наш погляд, необхідно поєднувати організаційні вплив та зв’язки як ознаки цієї системи. Тому організацію господарської діяльності в платіжних системах, зокрема національних, можна характеризувати як цілеспрямований процес, здійснюваний уповноваженим суб’єктом і направлений на забезпечення системоутворюючих зв’язків між елементами платіжної системи, визначення порядку їх функціонування та управління безпосереднім процесом надання послуг із переказу коштів у межах цієї платіжної системи та процесами, які забезпечують надання цих послуг.
У процесі організації та управління господарською діяльністю, пов’язаною з наданням послуг із переказу коштів у національних платіжних системах, виникають організаційно-господарські правовідносини, специфічні ознаки та особливості яких визначають їх місце серед інших господарських правовідносин:
по-перше, це відносини організації господарської діяльності, управління нею, та контролю (нагляду) за її здійсненням;
по-друге, обмежене коло суб’єктів, визначене тим, що платіжна система не являє собою окремий суб’єкт господарювання, є організаційно оформленою системою елементів, зокрема її членів та учасників;
по-третє, обов’язковим учасником цих відносин є Національний банк України, який наділений організаційно-господарськими повноваженнями стосовно регулювання діяльності національних платіжних систем.
Особливо цікавим та вже традиційним у дослідженні організаційно-господарських правовідносин є питання кола їх учасників. Відповідно до ГК України організаційно - господарські правовідносини виникають між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень.
Можна погодитись із В. С. Мілаш, яка відносить до суб’єктів організаційно- господарських повноважень: 1) органи управління суб’єктів господарювання, у тому числі об’єднань підприємств;
2) органи державної влади та місцевого самоврядування; 3) власників майна або уповноважений ним орган, який є засновником суб’єкта господарювання; 4) суб’єктів господарювання, які на підставі договорів наділені організаційно - господарськими повноваженнями щодо інших суб’єктів господарювання [5, с. 17-18].
У національних платіжних системах таким органом є НБУ, який наділений стосовно членів та учасників НПС організаційно-господарськими повноваженнями, а з іншого боку виконує такі функції в організаційно-господарських відносинах, що складаються між ним та його структурними підрозділами. Річ у тім, що господарська діяльність із переказу коштів у межах НПС забезпечується структурними підрозділами та одиницями НБУ: Департаментом платіжних систем, Операційним управлінням НБУ, Центральною розрахунковою палатою НБУ, Територіальними управліннями НБУ, Управлінням технологій роздрібних платежів та ін.
НБУ є органом, наділеним організаційно-господарськими повноваженнями, правовий статус якого в дослідженні питань організації господарської діяльності в національних платіжних системах має вирішальне значення. З цієї точки зору господарсько-правова характеристика НБУ визначається тим, що він, як суб’єкт організаційно-господарських повноважень, має подвійний правовий статус.
Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» № 679-Х^ від 20.05.1999 р. [9] (далі - закон № 679-ХГУ) останній визначається як центральний банк України, особливий центральний орган державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. До організаційно - господарських повноважень НБУ, які характеризують його як орган державної влади при регулюванні НПС, необхідно віднести: 1) визначення загальних напрямів державної політики у сфері переказу коштів і функціонування платіжних систем та її забезпечення; 2) визначення системи, порядку і форми платежів, у тому числі між банками; 3) визначення напрямів розвитку сучасних електронних банківських технологій, створення, координацію та контроль створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;
4) здійснення банківського регулювання та нагляду на індивідуальній та консолідованій основі; 5) ведення офіційного реєстру ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем; 6) встановлення для банків правил проведення банківських операцій, переказу коштів, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.
Перелічені вище функції реалізуються за допомогою таких засобів: нормативно-правового регулювання діяльності платіжних систем, ліцензування, надання дозволу небанківським фінансовим установам на переказ коштів, реєстрації платіжних систем та договорів про членство у них, нагляду та контролю за ними та іншими засобами, передбаченими законами № 2346-ІІІ, № 679-ХГУ, «Про банки та банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07.12.2000 р. [10] та нормативно - правовими актами НБУ.
Фактично ці функції реалізовані таким чином: наприклад, наприкінці 1992 р. НБУ розробив «Концепцію створення системи електронного грошового обігу», реалізація якої передбачала два етапи:
1) створення системи електронних платежів між юридичними особами; 2) впровадження системи електронних розрахунків за участю фізичних осіб [11, с. 133]. Так НБУ започаткував впровадження національних платіжних систем. Якщо СЕП НБУ була введена в промислову експлуатацію з 1 січня 1994 р. [12, с. 16], то розроблення НСМЕП Національний банк України завершив у жовтні 1999 р., що підтверджується Листом НБУ «Про впровадження Національної системи масових електронних платежів» № 24-112/611-8439 від 19.10.1999 р. [13], а вже через рік її було введено в експлуатацію на підставі Постанови Правління НБУ «Про впровадження пілотного проекту Національної системи масових електронних платежів» № 352 від 07.09.2000 р. [14].
Друга характеристика НБУ як суб’єкта організаційно-господарських повноважень виявляється вже в організації та управлінні діяльністю саме національних платіжних систем. НБУ в цьому випадку виконує функції платіжної організації цих систем, визначення якої закріплено в ст. 1 закону № 2346-ІІІ. НБУ як платіжна організація наділений організаційно - господарськими повноваженнями щодо управління заснованими НПС на підставі положень закону № 2346-ІІІ, Інструкції про міжбанківський переказ коштів в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ № 320 від 16.08.2006 р. [154] (далі - Інструкція), Правил НСМЕП та Положення про Раду Платіжної організації НСМЕП, затвердженого Постановою Правління НБУ № 252 від 12.07.2005 р. [16] (далі - Положення про Раду НСМЕП). Указані в цих нормативно-правових актах організаційно-господарські повноваження стосовно організації та управління НПС доцільно згрупувати за певними критеріями, а саме:
1) загальні повноваження організаційного та представницького характеру (ст. 11 закону № 2346-ІІІ; пп. 1, 2, 15-17, 20-22 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);
2) повноваження щодо встановлення критеріїв доступу банків до НПС, оформлення, припинення та обмеження їх членства в НПС (ст. 11 закону № 2346-ІІІ; п. 1 гл. 4 та п. 1 гл. 10 розділу ІІ Інструкції; пп. 18, 19 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);
3) повноваження у сфері встановлення порядку та правил проведення переказу коштів засобами НПС (ст. 11 закону № 2346-ІІІ; пп. 7 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);
4) повноваження у сфері встановлення форм розрахункових документів, їх реквізитів, порядку їх оформлення й використання, а також встановлення вимог стосовно спеціальних платіжних засобів, їх характеристики та правил операцій із їх використанням (ст. 17 закону № 2346-ІІІ; п. 6 гл. 5 розділу ІІ Інструкції; пп. 4, 5 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);
5) повноваження у сфері забезпечення функціонування програмно-технічних комплексів та розроблення технології НПС та регламентів їх функціонування (ст. 11 закону № 2346-ІІІ; п. 1, 2 гл. 5 розділу ІІ Інструкції; пп. 3 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);
6) повноваження у сфері забезпечення інформаційної, технологічної, технічної безпеки в НПС (ст. 11 закону № 2346-ІІІ; розділи VIII, ІХ Інструкції; пп. 6, 10, 11, 13, 14 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);
7) повноваження у сфері врегулювання платоспроможності НПС та їх членів (пп. 7, 12 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП);
8) повноваження у сфері встановлення тарифів, комісій за користування послугами НПС, порядку їх розрахунку та розподілу (ст. 11 закону № 2346-ІІІ; пп. 8,
9 п. 1.1 гл. 1 розділу ІІІ Правил НСМЕП).
Класифікація організаційно-господарських повноважень НБУ як платіжної організації НПС, яка представлена вище, має велике значення, адже вона допомагає надати відповідь на важливе питання достатності цих повноважень для належного регулювання господарських відносин із переказу коштів з точки зору забезпечення поєднання публічних та приватних інтересів у сфері господарювання, зокрема в платіжних системах. Ми маємо на увазі те, що окрім досягнення загальнообов’язкових для НБУ цілей забезпечення стабільності грошової одиниці України і фінансової безпеки та стабільності банківської системи України, що виражає саме публічний інтерес, НБУ має сприяти врахуванню приватних інтересів банків та їх клієнтів. Серед повноважень НБУ як платіжної організації ми не віднайшли тих, які були б спрямовані на вдосконалення захисту інтересів клієнтів платіжних систем. До таких напрямків регулювання слід віднести:
- питання врегулювання відповідальності членів національних платіжних систем перед їх користувачами, а також членів платіжних систем перед платіжною організацією цієї системи;
- закріплення єдиного порядку надання послуг із переказу коштів у межах платіжної системи, що має відобразитись у встановленні меж автономного, диспозитивного регулювання договірних відносин між членами платіжних систем та її користувачами;
- затвердження типових договорів на відкриття та обслуговування банківських рахунків, типових платіжних умов, правил операційного дня та часу, які були б однаковими для всіх учасників правовідносин із переказу коштів і створили б єдині умови та порядок розрахунків між суб’єктами переказу коштів.
Указане суттєво звужує можливість НБУ як платіжної організації впливати на відносини, які виникають між банками та їх клієнтами-користувачами в межах платіжної системи, що може негативно вплинути на процес розрахунків. На підставі цього можна зробити висновок, що організаційно-господарські повноваження НБУ, які закріплені в законі № 2346-ІІІ, Інструкції та Правилах НСМЕП, сформульовані не досконало, адже їх виявляється недостатньо для забезпечення гармонійного поєднання публічних та приватних інтересів під час переказу коштів у межах НПС. Отже, вважаємо необхідним розширення відповідних повноважень НБУ.
Окремо слід зупинитись на організаційно-господарських правовідносинах, які виникають при оформленні членства або участі в національних платіжних системах. Порядок вступу до СЕП НБУ передбачений Інструкцією, а питання порядку приєднання до НСМЕП встановлені Правилами НСМЕП та Положенням про порядок вступу банків до Національної системи масових електронних платежів та припинення їх членства в системі, затвердженим рішенням Ради Платіжної організації НСМЕП, протокол № 120 від 12.06.2008 р. [17].
Що стосується СЕП НБУ, то для оформлення участі в системі комерційного банку необхідно встановити кореспондентські відносини із НБУ. Це відбувається шляхом укладання договору про кореспондентський рахунок у НБУ, зразок якого закріплений у Додатку № 1 до Інструкції. Особливістю цього договору, на наш погляд, є те, що він має комплексний характер і є не тільки підставою для виникнення виробничо - господарських відносин безпосередньо із переказу коштів у системі, але, окрім цього, встановлює організаційні зв’язки. Адже з укладанням договору фактично здійснюється допуск до СЕП НБУ, а комерційний банк приймає на себе певні зобов’язання учасника системи та підпадає під організаційний та управлінський вплив НБУ як платіжної організації. При аналізі тотожної значною мірою системи укладання договорів між банками та клієнтами до подібного висновку приходить й Л. Г. Єфимова, яка вбачає специфіку договору про організацію безготівкових розрахунків у тому, що в результаті його укладання і здійснення на його підставі різного роду розрахункових правочинів виникає система розрахункових договорів або система базового договору та договорів-додатків. У зв’язку з цим договір про організацію безготівкових розрахунків учена називає базовим договором, а розрахункові операції - договорами-додатками, які укладаються на його виконання [18, с. 36-37]. В. Мілаш характеризує такі договори як рамкові (генеральні), предметом яких є встановлення організаційно-правових засад взаємного співробітництва сторін у певній сфері господарювання, що опосередковується цілим договірним блоком [19, с. 136-138]. На наш погляд, договір про кореспондентський рахунок у НБУ можна характеризувати як рамковий договір, на підставі якого укладається система супутніх договорів як організаційного, так і майново-виробничого характеру. На підтвердження цього, окрім договору про кореспондентський рахунок у НБУ, для нормального обслуговування в системі банки повинні укласти також інші договори, а саме: 1) про розрахунково - інформаційне обслуговування в СЕП НБУ та надання послуг системою електронної пошти НБУ; 2) про використання криптографічних засобів захисту інформації в СЕП НБУ; 3) про надання послуг системою електронної пошти НБУ. Саме ці договори можна визначити як договори-додатки.
На відміну від СЕП НБУ, де оформлення участі банків відбувається шляхом укладання договору про кореспондентський рахунок у НБУ, Правила НСМЕП та Положення про порядок вступу банків до НСМЕП передбачають укладання спеціального договору про приєднання до платіжної системи. Але йому притаманні також ознаки рамкового договору, адже організаційно-господарське правовідно - шення з оформлення членства в цій системі потребує укладання також таких договорів-додатків: 1) про надання ліцензії на використання торговельної марки НСМЕП; 2) про надання послуг з впровадження НСМЕП; 3) про проведення розрахунків між членами/учасниками НСМЕП за операціями, виконаними із застосуванням спеціальних платіжних засобів НСМЕП; 4) про надання інформаційних послуг процесингового центру НСМЕП.
Проведений у статті аналіз організації господарської діяльності та відповідних організаційних правовідносин дозволяє зробити такі висновки.
1. Організація господарської діяльності в національних платіжних системах - це цілеспрямований процес, здійснюваний уповноваженим суб’єктом і направлений на забезпечення системоутворюючих зв’язків між елементами платіжної системи, визначення порядку їх функціонування та управління безпосереднім процесом надання послуг із переказу коштів у межах цієї платіжної системи та процесами, які забезпечують надання цих послуг.
2. Особливість НБУ як суб’єкта організаційно-господарських повноважень у сфері переказу коштів та функціонування національних платіжних систем полягає в його подвійному правовому статусі. По-перше, він виконує функції особливого органу державного управління, встановлюючи загальні питання діяльності всіх платіжних систем, розробляє напрямки державної політики в цій сфері, здійснює державне регулювання діяльності із переказу коштів та функціонування платіжних систем. По-друге, НБУ виконує функції платіжної організації, заснованих ним національних платіжних систем, організовує їх діяльність та здійснює стосовно них функції господарського управління.
3. Організаційно-господарські повноваження НБУ як платіжної організації треба розширити в силу їх недостатності для забезпечення поєднання публічних та приватних інтересів у сфері переказу коштів.
4. Договори про кореспондентський рахунок у НБУ та про приєднання до НСМЕП, які оформлюють організаційно - господарські правовідносини з вступу до НПС, є рамковими договорами, яким притаманний комплексний характер, адже на їх підставі укладаються система супутніх договорів як організаційного, так і майново-виробничого характеру.
Звичайно, у межах однієї статті неможливо розкрити всі питання, пов’язані із функціонуванням платіжних систем в Україні. Так, залишаються недослідже - ними проблеми державного регулювання платіжних систем та діяльності, пов’язаної із переказом коштів, договірного забезпечення надання послуг у платіжних системах, господарсько-правової відповідальності суб’єктів переказу та платіжних систем та інші важливі питання, які можуть бути предметом наших подальших наукових досліджень.
1. Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. / О. М. Вінник. - 2-ге вид., змін. та допов. - К. : Прав. єдність, 2009. - 766 с.
2. Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини: загальне та особливе / О. П. Віхров // Підприємництво, госп-во і право. - 2007. - № 9. - С. 100-103.
3. Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини як предмет правового регулювання /
О. П. Віхров // Право України. - 2010. - № 8. - С. 57-63.
4. Кравець І. М. Правове становище суб’єктів організаційно-господарських повноважень : монографія / І. М. Кравець. - К. : Юрінком Інтер, 2010. - 240 с.
5. Мілаш В. С. Господарське право : у 2 ч. : курс лекцій. Ч. 1 / В. С. Мілаш. - Х. : Право, 2008. - 496 с.
6. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні : Закон України № 2346-ІІІ від 05.04.2001 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 29. - Ст. 137.
7. Про затвердження Правил Національної системи масових електронних платежів : Постанова Правління Нац. банку України № 620 від 10.12.2004 р. // Офіц. вісн. України. - 2005. - № 2. - Ст. 93.
8. Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 2003. - № 18, 19-20, 21-22. - Ст. 144.
9. Про Національний банк України : Закон України № 679-ХІУ від 20.05.1999 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238.
10. Про банки та банківську діяльність : Закон України № 2121-ІІІ від 07.12.2000 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.
11. Логінов О. Історія становлення та розвитку платіжних систем України / О. Логінов // Підприємництво, госп-во і право. - 2005. - № 12. - С. 131-135.
12. Заброцька О. П. Еволюція міжбанківських розрахунків / О. П. Заброцька // Вісн. Нац. банку України. - 1996. - № 3.
13. Про впровадження Національної системи масових електронних платежів [Електронний ресурс] : Лист Нац. банку України № 24-112/611-8439 від 19.10.1999 р. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov. ua/laws/show/v8439500-99.
14. Про впровадження пілотного проекту Національної системи масових електронних платежів [Електронний ресурс] : Постанова Правл. Нац. банку України № 352 від 07.09.2000 р. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov. ua/laws/show/v0352500-00/ed20000913.
15. Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті : Постанова Правл. Нац. банку України № 320 від 16.08.2006 р. // Офіц. вісн. України. - 2006. - № 36. - Ст. 2507.
16. Про затвердження Положення про Раду Платіжної організації Національної системи масових електронних платежів [Електронний ресурс] : Постанова Правл. Нац. банку України № 252 від 12.07.2005 р. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov. ua/laws/show/v0252500-05.
17. Положення про порядок вступу банків до Національної системи масових електронних платежів та припинення їх членства в системі [Електронний ресурс] : Рішення Ради Платіжної орг. Нац. системи масових електрон. платежів № 120 від 12.06.2008 р. - Режим доступу: http://www. bank. gov. ua/ doccatalog/document? id=52507.
18. Ефимова Л. Г. Совершенствование договорных конструкций в безналичных расчетах / Л. Г. Ефимова // Журн. рос. права. - 2011. - № 1 (169). - С. 3-38.
19. Мілаш В. Рамковий (генеральний) договір у сфері господарювання / В. Мілаш // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2011. - № 2. - С. 132-140.
|