joomla
КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ
Юрист України

С. Ф. Денисюк

доктор юридичних наук, доцент, голова Дер­жавної податкової адміністрації в Харків­ській області

У статті наголошується, що у криміналістиці відсутній однозначний підхід до визначення поняття і сутності криміналістичної характеристики злочинів. Розглянуто криміналістичну характеристику злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, та встановлено особливості окремих елементів криміналістичної характеристики даної категорії злочинів.

Ключові слова: організована злочинність, методика виявлення і розслідування, криміналістична характеристика.

В статье подчеркивается, что в криминалистике отсутствует однозначный подход к определению понятия и сущности криминалистической характеристики преступлений. Рассмотрена криминалистическая характеристика преступлений, которые совершаются организованными преступными группировками, и установлена особенность отдельных элементов криминалистической характеристики данной категории преступлений.

Ключевые слова: организованная преступность, методика выявления и расследования, криминалистическая характеристика.

It is marked in the article, that in criminalistics absent synonymous going near determination of concept and essence of criminalistics description of crimes. An author is consider criminalistics description of crimes what accomplished by the organized criminal groups and the features of separate elements of criminalistics description of this category of crimes are set.

Key words: organized crime, the methods of detection of corrupt connections, criminalistic characteristics.



Успіх розслідування будь-якого зло­чину багато в чому визначається вмінням проникнути не тільки в кримінально - правову, але й у криміналістичну його сутність. Основою же методики розслі­дування є розкриття змісту цієї сутності, а також аналіз діяльності відповідних органів по виявленню, розкриттю і роз­слідуванню злочину. Правильно ж розі­братися в криміналістичній сутності вчиненого діяння можливо лише за пев­них умов. Для цього необхідно мати уяв­лення про типові криміналістично зна­чимі риси різноманітних видів злочинної діяльності, а також вміти цілеспрямова­но виявляти необхідну для цього кримі­налістичну інформацію в кожному кон­кретному злочині і проводити паралель з криміналістичною характеристикою відповідного виду злочину. Криміналіс­тична методика на основі наукового ви­вчення й узагальнення всіх видів кримі­налістичної інформації сприяє створен­ню найбільш досконалих методів роз­криття та розслідування злочинів і ви­робленню відповідних рекомендацій практичного характеру по застосуванню криміналістичної техніки і тактики, спе­цифічних для певного виду злочинів.

Значний внесок у дослідження теоре­тичних питань боротьби з організованою злочинністю зробили вчені-криміналісти: Т. В. Авер’янова, Ю. П. Аленін, О. Я. Баєв, В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, М. В. Даньшин,

О. М. Колісниченко, В. О. Коновалова,

В. С. Кузьмічов, В. І. Куликов, В. Г. Лука­шевич, Г. А. Матусовський, С. П. Мітрі - чев, В. О. Образцов, В. С. Овчинський,

І. Ф. Пантелєєв, М. В. Салтевський, Л. О. Сергєєв, В. Г. Танасевич, В. В. Ти­щенко, В. Ю. Шепітько, М. П. Яблоков та ін. Однак їх роботи присвячені окремим проблемам боротьби з організованою зло­чинністю в криміналістичному аспекті.

Криміналістична характеристика злочинів — це достатньо нова наукова категорія криміналістики. Її виникнення і формування відноситься до середини 60-х — початку 70-х рр. ХХ ст. З’ясуванню сутності криміналістичної характерис­тики присвячено чимало робіт учених- криміналістів.

Як стверджує О. М. Колісниченко, криміналістична характеристика охоп­лює такі групи методичних питань: 1) класифікацію злочинів даного виду на різновиди і групи; 2) типові слідчі ситу­ації й основні напрямки розслідування;

3) характеристику засобів учинення зло­чинів даного виду, різновидів, слідів їх застосування і можливих шляхів вста­новлення злочинця; 4) характеристику засобів приховування злочинів, типові ознаки приховування і їхню роль у вста­новленні злочину і злочинця [1, с. 20].

У свою чергу, Л. О. Сергєєв включив у її зміст способи вчинення злочину; умови, в яких відбуваються злочини й особливості обстановки; обставини, пов’язані з безпосередніми об’єктами зло­чинних зазіхань, із суб’єктами і суб’єк­тивною стороною злочинів; зв’язок зло­чинів конкретного виду з іншими злочи­нами й окремими діями, що не є кримі­нально караними, але такими, що мають схожість із даними злочинами за деяки­ми об’єктивними ознаками; взаємозв’язки між вищевказаними групами обставин [2, с. 4-5].

Подальший розвиток вчення про кри­міналістичну характеристику злочину пов’язаний із такими вченими-криміна - лістами, як С. П. Мітрічев, В. О. Образ­цов, І. Ф. Пантелєєв і В. Г. Танасевич.

С. П. Мітрічев включав у зміст по­няття «криміналістична характеристика злочину» типові ознаки злочину, осо­бливості даного виду злочинів, що ви­ражаються в засобах вчинення злочину, характерних слідах, що лишаються на місці злочину, у злочинних зв’язках, про­фесійних і злочинних навичках злочин­ців. Крім того, видова криміналістична характеристика повинна включати як­найбільшу кількість ознак, що мають криміналістичне значення [3, с. 28].

В. Г. Танасевич додав до поняття кри­міналістичної характеристики такі вза­ємозалежні елементи, як: спосіб учинен­ня злочину; обстановка вчинення зло­чину; безпосередній предмет злочинного посягання; умови охорони його від по­сягання (включаючи характеристику осіб, пов’язаних із забезпеченням недо­торканності благ, на які було вчинено замах); особа суб’єкта злочину; маску­вання, спрямоване на приховування зло­чинного діяння і винних осіб, що здій­снюється як у процесі вчинення злочину, так і після нього [4, с. 92].

В. О. Образцов розумів криміналіс­тичну характеристику злочину як сукуп­ність даних про механізм учинення зло­чину, засоби відображення, відображу­ючі і відображені об’єкти, що взаємоді­ють при цьому, особливості і джерела формованої ними фактичної інформації, що має значення для розкриття певних категорій злочинів шляхом застосування обумовлених ними криміналістичних засобів, прийомів і методів, а також роз­робку наукових рекомендацій щодо оптимального вирішення даного завдан­ня [5, с. 107].

На думку І. Ф. Пантелєєва, у зміст кри­міналістичної характеристики входять: характеристика типових ситуацій даного виду злочинів, найбільш поширених засо­бів їх учинення, застосовуваних злочинця­ми технічних засобів, джерел одержання цих засобів, характеристика типових мате­ріальних слідів злочину, що можуть мати значення речових доказів, найбільш ймо­вірних місць їхнього виявлення, схованок, засобів приховування слідів злочину й ін­ших засобів маскування злочинців, харак­теристика їхніх злочинних навичок, зло­чинних зв’язків [6, с. 9-10]. На думку М. П. Яблокова, криміна­лістична характеристика злочину являє собою систему опису криминалістично значимих ознак виду, групи й окремого злочину, що простежується в особливос­тях способу, механізму й обстановки його вчинення, яка дає уявлення про зло­чин, особу його суб’єкта й інші обстави­ни, про певну злочинну діяльність і що має своїм призначенням забезпечення успішного вирішення завдань розкриття, розслідування і попередження злочинів [7, с. 36-37].

Проблемі дослідження питань кри­міналістичної характеристики злочинів присвячені також роботи В. О. Конова - лової, В. К. Лисиченка, Г. А. Матусовсько - го, М. В. Салтевського й інших, що за­пропонували чимало цікавих, таких, що мають теоретичне і практичне значення, рішень.

На думку О. М. Колісниченка та В. О. Коновалової, криміналістична ха­рактеристика являє собою систему відо­мостей (інформації) про криміналистич - но значущі ознаки злочинів певного виду, яка відбиває закономірні зв’язки між ними і слугує побудові та перевірці слідчих версій для вирішення конкрет­них завдань розслідування. При цьому виділяють основні елементи криміналіс­тичної характеристики: спосіб злочину; місце й обстановку; час учинення зло­чину; знаряддя і способи; предмет по­сягання; особу потерпілого; особу зло­чинця; сліди злочину (у широкому розу­мінні) [8, с. 16].

Г. А. Матусовський визначає кримі­налістичну характеристику як систему узагальнених даних про певні однорідні типові ознаки суб’єкта цих діянь, моти­вації його злочинної поведінки, предмет посягання, обстановку, злочинні спосо­би і наслідки, що мають значення для ви­явлення і розкриття злочинів криміна­лістичними засобами, прийомами і ме­тодами [9, с. 51].

На даний час серед учених-криміна - лістів єдиного погляду на теоретичні пи­тання криміналістичної характеристики немає. В основному дискутуються такі питання: загальне поняття, визначення (дефініція), кількісний та якісний склад елементів, місце криміналістичної харак­теристики злочину в системі криміналіс­тики.

Таким чином, під криміналістичною характеристикою злочину більшість до­слідників розуміє певним чином упо­рядковану сукупність даних (відомостей) про криміналістично значимі типові ознаки певної категорії злочинів, аналіз яких дозволяє робити висновки про оптимальні шляхи їх розкриття, розслі­дування і попередження. Інші визначен­ня вчених-криміналістів якщо й підкрес­люють інші аспекти даного поняття, усе ж не суперечать вищесказаному, а до­повнюють, розкривають його зміст.

У цілому вчені-криміналісти згодні з тим, що криміналістична характерис­тика — це наукова абстракція, заснована на аналізі слідчої, експертної, оперативно- розшукової, судової практики, що ви­користовується цією практикою через методику розслідування злочинів відпо­відного виду, вихідною базою для роз­робки якої вона (характеристика) є.

Стосовно злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, термін «криміналістична характеристи­ка» використовується в різних значен­нях. Так, М. П. Яблоков уживає термін «криміналістична характеристика орга­нізованої злочинності» [10, с. 57];

В. Ю. Шепітько використовує термін «криміналістична характеристика органі­зованої злочинної діяльності» [11, с. 276]; Г. А. Матусовський визначає «криміналіс­тичну характеристику організованої зло­чинної групи» [12, с. 361]; В. М. Биков пропонує термін «криміналістична харак­теристика злочинних груп» [13, с. 16]; На­ведене свідчать про те, що різні автори мають неоднакові підходи до розуміння криміналістичної характеристики. Знач­ною мірою це також пов’язано зі специфі­кою об’єкта вивчення.

Аналізуючи подані поняття криміна­лістичної характеристики злочинів, мож­на зробити висновок, що більшість учених-криміналістів виділяють такі еле­менти останньої: а) типові слідчі ситуа­ції; б) спосіб учинення злочину; в) спосіб приховування злочину, маскування; г) типові матеріальні сліди злочину і ймо­вірні місця їхнього знаходження; д) ха­рактеристика особистості злочинця; е) обстановка злочину (місце, час на інші обставини).

Отже, розглянемо детальніше ос­новні елементи криміналістичної харак­теристики злочинів, що вчиняються ор­ганізованими злочинними групами.

Важливим елементом криміналістич­ної характеристики є спосіб злочину. Спосіб злочину являє собою характер дії злочинця або групи, що виявляється у певній взаємозалежній системі опера­цій і прийомів підготування, вчинення і приховування злочину [8, с. 22]. Уся ді­яльність спрямована на вчинення зло­чинних посягань, тяжкість яких у міру функціонування групи збільшується. Гру­пі доступні складні способи вчинення злочинів, одночасні акції в різних місцях [14, с. 898-899]. Члени такої групи мають певний злочинний досвід, а також досвід спілкування зі слідчими й оперативними працівниками органів внутрішніх справ, знають прийоми та методи слідчої і опе­ративної роботи. У цьому відношенні ор­ганізовані злочинні групи використову­ють весь арсенал протидії їх викриттю.

Складність способів злочинів, що вчиняються організованими злочинни­ми групами, дозволила деяким авторам говорити про технології злочинної ді­яльності, про певну її стандартизацію. Причому в криміналістичній літературі зазначається, що такі технології різні для економічної, «білокомірцевої» і загаль - нокримінальної злочинності [15, с. 8-9]. М. П. Яблоков указує, що в кримінальній діяльності практично кожної організо­ваної групи або злочинного співтовари­ства можна виділити: визначальну (ба­зову, або стрижневу), допоміжну, побіч­ну і нетипову злочинні види діяльності [10, с. 50].

Організованими злочинними група­ми можуть використовуватися різнома­нітні способи приховування злочинів. Виділяють наступні види способів при­ховування злочинів: 1) переміщення, що становить собою безпосередній відхід злочинця з місця злочину або заміну роз­ташування суб’єкта злочину на даному місці, а також зміну місця розташування об’єкта, що має відношення до справи; 2) приховування інформації і (або) її носіїв;

3) знищення інформації і (або) її носіїв;

4) маскування інформації і (або) її носіїв;

5) фальсифікація інформації і (або) її но­сіїв; 6) неправдиве алібі; 7) інсценування; 8) вчинення іншого злочину; 9) опосе­редковане приховування; 10) симуля­ція — видача неправдивої інформації, відомостей, поєднаних із неправдивою поведінкою щодо здоров’я, з метою ухи­лення від відповідальності; 11) прихову­вання, засноване на впливі, — фізичні або психічні дії, спрямовані проти спів­учасників, свідків, потерпілих з метою перешкодити повідомленню інформації про злочин або схилити до відмови від дачі показань; 12) комплекс двох і більше способів приховування злочинів [16, с. 11]. Організовані злочинні групи мо­жуть використовувати фізичне усунення небажаних свідків, впливати на учасни­ків кримінального процесу, використо­вувати провокації, дачу неправдивих по­казань, застосовувати корупційні спосо­би приховування тощо.

У криміналістичній літературі зазна­чається, що приховування злочинної ді­яльності набуває все більш активного та агресивного характеру. Члени організо­ваних злочинних груп проводять розві­дувальні та контррозвідувальні заходи з метою здійснення спрямованої протидії правоохоронним органам [17, с. 10].

Організована злочинна діяльність здійснюється у певній обстановці. До ознак обстановки належать як ознаки, що визначають матеріальне середовище, у якому відбувається злочин, так і його об’єктивні умови. Обстановка місця зло­чину є частиною обстановки злочину, що включає, крім матеріальної обстановки, поведінку учасників події, психологічні стосунки між ними [8, с. 41]. М. П. Ябло - ков зазначає, що вивчення різних видів організованої злочинної діяльності по­казує, що характер обстановки, у якій вчиняються такі злочини, як правило, дещо відрізняється від структури обста­новки інших видів злочинної діяльності. Визначальне значення в ній мають осо­бливості умов, що складаються в тих сфе­рах життя суспільства міста, району, регі­ону, що становлять інтерес для організо­ваних груп і співтовариств. Це насамперед сфери соціально-економічного, державно- управлінського і суспільно-політичного життя, в яких паразитують організовані злочинні структури: фінансово-кредитна, господарсько-виробнича, зовнішньоеко­номічна, торгово-комерційна, сфера при­ватизації, владно-управлінська сфера [10, с. 61].

Важливе місце в криміналістичній характеристиці злочинів посідає такий її елемент, як особа злочинця. Особа зло­чинця стосовно злочинів, що вчиняють­ся організованими злочинними групами, має суттєві особливості. Особа злочинця виступає як колективний суб’єкт зло­чинної діяльності. Мова йде про вчинен­ня злочинів організованою злочинною групою або злочинною організацією. На думку В. І. Куликова, якісні показники даного елементу криміналістичної харак­теристики повинні охоплювати: а) відо­мості про соціально-демографічний склад організованої злочинної групи; б) про її професійний склад; в) про наявність у її членів кримінального досвіду; г) про тип лідера організованої злочинної групи; д) про ступінь кримінальної активності чле­нів організованої злочинної групи; е) про національно-державну приналежність членів організованої злочинної групи [18, с. 145]. Отже, дослідження особи злочин­ця стосовно злочинів, що вчиняються організованою злочинною групою, перед­бачає також розгляд структури та психо­логічного механізму функціонування та­ких формувань.

Важливою відмітною рисою аналізо­ваних злочинів є те, що їх вчиняють осо­би, які входять до організованої злочин­ної групи з наявністю певної ієрархічної побудови і розподілом функцій між окре­мими структурними ланками й окремими членами. Причому при успішній злочин­ній діяльності формування переважають тенденції до консолідації, згуртованості злочинного колективу, що сприяє розви­тку і формуванню його внутрішніх пси­хологічних і функціональних структур.

Наступним елементом у криміналіс­тичній характеристиці злочинів слід роз­глянути типові сліди злочину. У кримі­налістичній літературі даний елемент криміналістичної характеристики іноді називається «типовою слідовою карти­ною вчинення злочину», підкреслюючи його динамічний характер. Багаточисель - ність слідів, що відбивають властивості особи злочинця, відкриває широкі мож­ливості для її встановлення. Найбільшу цінність являють ті сліди, які дозволяють ідентифікувати особу, що вчинила зло­чин. Арсенал даних слідів у міру розви­тку науки весь час поповнюється [19, с. 37]. Необхідно зазначити, що з’явля­ються нові види слідів (мікросліди, одо - рологічні сліди, звукові сліди та ін.), які необхідно збирати під час розслідування злочинів. Учинення злочину групою осіб визначає особливості слідоутворення.

С. Н. Хорунжий указує, що такі якості групи, як системність, цілісність, детер­мінуючи механізм її діяльності, визна­чають і конкретні особливості слідоут - ворення [20, с. 15]. Справедливо типові сліди як елемент криміналістичної харак­теристики іменувати слідами злочинної групи. Хоча сліди злочинної групи мож­на виявити тільки при дотриманні таких умов: а) виявлення великої кількості різ­номанітних трасологічних відбитків, ви­значення причин їх виникнення — меха­нізму слідоутворення; б) встановлення між ними залежності, приналежності до єдиного цілого, що, у свою чергу, немож­ливо без оцінки всієї інформації і дока­зів, зібраних по кримінальній справі у комплекс.

У кінцевому підсумку слід зазначити, що результатом наукового узагальнення інформації про певну злочинну групу виступає криміналістична характеристи­ка злочину, що є одним із найважливі­ших структурних елементів методики розслідування. Криміналістична харак­теристика служить ключовим, відправ­ним моментом для викладення методич­них рекомендацій щодо виявлення зло­чинів, що вчиняються організованими злочинними групами.



Література ____________________________________________________________

1. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений /

A. Н. Колесниченко. - Харьков : Юрид. ин-т, 1976. - 98 с.

2. Сергеев Л. А. Расследование и предупреждение хищений, совершаемых при производстве строительных работ : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Л. А. Сергеев. - М., 1966. - 20 с.

3. Митричев С. П. Методика расследования отдельных видов преступлений / С. П. Митричев. - М. : Юрид. лит., 1973. - 38 с.

4. Танасевич В. Г. Теоретические основы методики расследования преступлений / В. Г. Танасевич // Сов. государство и право. - 1976. - № 6. - С. 91-97.

5. Образцов В. А. К вопросу о методике раскрытия преступлений / В. А. Образцов // Вопросы борьбы с преступностью. - М., 1977. - Вып. 27. - 167 с.

6. Пантелеев И. Ф. Методика расследования преступлений : учеб. пособие / И. Ф. Пантелеев. - М. : ВЮЗИ, 1975. - 46 с.

7. Криминалистика : учебник / отв. ред. М. П. Яблоков. - М. : Юристъ, 1999. - 718 с.

8. Колесниченко А. Н. Криминалистическая характеристика преступлений : учеб. пособие / А. Н. Ко­лесниченко, В. Е. Коновалова. - Харьков : Харьк. юрид. ин-т, 1985. - 93 с.

9. Матусовский Г. А. Экономические преступления: криминалистический анализ / Г. А. Матусовский. - Харьков : Консум, 1999. - 480 с.

10. Яблоков Н. П. Расследование организованной преступной деятельности : практ. пособие / Н. П. Ябло­ков. - М. : Юристъ, 2002. - 172 с.

11. Шепитько В. Ю. Теория криминалистической тактики : монография / В. Ю. Шепитько. - Харьков : Гриф, 2002. - 350 с.

12. Матусовський Г. А. Основи методики розслідування злочинів, які вчиняються організованими злочинними групами / Г. А. Матусовський // Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів : підручник / за ред. В. Ю. Шепітька. - Х. : Право, 1998. - 376 с.

13. Быков В. М. Проблемы расследования групповых преступлений : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / В. М. Быков. - М., 1992. - 30 с.

14. Криминалистика : учеб. для вузов / [Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская] ; под ред. Р. С. Белкина. - М. : Изд. группа НОРМА-ИНФРА^М, 1999. - 990 с.

15. Организованные преступные группы в Украине: традиционное и типичное (социологический очерк) : монография / под ред. А. Н. Ярмыша. - Харьков : Нац. ун-т внутр. дел, 2002. - 336 с.

16. Даньшин М. В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / М. В. Даньшин. - Х., 2000. - 19 с.

17. Трухачев В. В. Криминалистический анализ сокрытия преступной деятельности / В. В. Трухачев. - Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2000. - 224 с.

18. Куликов В. И. Основы криминалистической теории организованной преступной деятельности /

B. И. Куликов. - Ульяновск : МГУ, 1994. - 256 с.

19. Батищев В. И. Следы как источник информации о свойствах личности преступника / В. И. Батищев, Я. Н. Валежникова // Воронежские криминалистические чтения / под ред. О. Я. Баева. - Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2001. - Вып. 2. - С. 36-38.

20. Хорунжий С. Н. Следы в криминалистике и особенности их выявления и использования при рас­следовании групповых преступлений : автореф. дис. . канд. юрид. наук / С. Н. Хорунжий. - Во­ронеж, 2001. - 20 с.