joomla
ВИДИ КОЛІЗІЙ У ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
Юрист України

УДК 340.13 А. В. Портнов

доктор юридичних наук, професор Київ­ського національного університету імені Тараса Шевченка;

О. В. Москалюк

кандидат юридичних наук, доцент Київсько­го національного університету імені Тараса Шевченка

У статті розглянуто класифікації колізій у законодавстві за різними критеріями. Проаналізовано причини їх виникнення. Обґрунтовується теза, що при подоланні колізії вибір правової норми залежить від правової природи колізії.

Ключові слова: колізія норм права, колізійний принцип, подолання колізії.

В статье рассмотрена классификация коллизий в законодательстве по разным критериям. Проанализированы причины их возникновения. Обосновывается тезис, что при преодолении коллизий выбор правовой нормы зависит от правовой природы коллизии.

Ключевые слова: коллизия норм права, коллизионный принцип, преодоление кол­лизии.

The paper considers the classification of legal conflicts under various criteria. The causes of such conflicts are analyzed. The author argues that in dealing with normative conflicts the choice of legal norm depends on the legal nature of conflict.

Key words: conflict of legal norms, conflict of norms principle, overcoming normative conflict.



Класифікація колізій за різними під­ставами протягом останнього часу в юридичній літературі здійснювалася неодноразово. У цьому контексті варто згадати праці М. Власенка, Д. Лилака,

С. Погребняка, О. Майстренка, О. Каплі- ної, А. Мірошниченка, М. Заніної,

І. Альоніної, Д. Агашева. Утім неоднорід­ність правової природи колізій у законо­давстві обумовлює необхідність повер­нення до цієї теми.

Відтак метою статті є характеристика видів колізій у законодавстві та аналіз причин їх виникнення. При цьому ми виходимо з того, що будь-яка класифіка­ція повинна мати прикладний характер, допомагаючи вирішенню конкретної на­укової та (або) правозастосовної задачі. У межах нашого дослідження ми роз­© Портнов А. В., Москалюк О. В., 2012 глянемо лише ті класифікації, які сприя­ють моделюванню механізму їх подолан­ня. Інакше кажучи, класифікація колізій здійснюватиметься з огляду на те, яким чином віднесення колізій до певного виду може впливати на вибір правової норми в правозастосуванні.

Сьогодні загальноприйнятою визна­ється класифікація колізій норм права залежно від властивостей та особливос­тей колізії правових норм. Відповідно до цієї класифікації виділяються темпораль - ні (часові), просторові, ієрархічні, зміс­товні [див., напр.: 1, с. 27; 2, с. 37].

Ієрархічні колізії - це колізії, що ви­никають через регулювання одних фак­тичних обставин нормами, які знахо­дяться на різному рівні в ієрархічній структурі законодавства [3, с. 84].


Причинами ієрархічних колізій є мно­жинність суб’єктів правотворчих органів. В окремих випадках нормотворчі органи, які володіють певними визначеними пов­новаженнями, видають з одного і того ж питання різні за змістом норми права. Суб’єктивними причинами виникнення ієрархічних колізій є непоінформованість нижчого нормотворчого органу, що з да­ного приводу вже діє норма, прийнята вищим органом; нечітке розмежування і законодавче закріплення правотворчої компетенції; перевищення компетенції органом державної влади [1, с. 78].

Можна навести наступний приклад ієрархічної колізії, яка протягом трива­лого часу існувала в українському зако­нодавстві. В абз. 4 п. 40 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій но­таріусами України», затвердженої Нака­зом Міністерства юстиції України, було передбачено, що на вчинення неповно­літньою особою правочину щодо тран­спортних засобів або нерухомого майна має бути згода обох батьків (усиновлюва - чів). Водночас абз. 2 ч. 2 ст. 32 ЦК України встановлено, що на вчинення неповно­літньою особою правочину щодо тран­спортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально по­свідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки і піклування. Отже, існувала колізія між нормою закону і підзаконного норматив­ного акта, тобто конфлікт між нормами, які знаходяться на різних рівнях верти­кальної структури законодавства.

Для подолання ієрархічних колізій застосовується колізійний принцип lex superior derogat inferiori (лат. «вищий за силою закон відміняє закон, нижчий за силою»). Юридична сила нормативного акта залежить від двох формальних об­ставин. По-перше, від місця правотвор - чого органу в ієрархії органів державної влади. По-друге, юридична сила норма­тивного акта визначається рівнем склад­ності процедури його прийняття. Колі­зійний принцип lex superior ґрунтується на закономірностях побудови ієрархічної системи законодавства та принципі за­конності, який у тому числі передбачає, що норми акта нижчестоящого органу не повинні суперечити нормам акта вище­стоящого органу, а отже, у випадку колі­зії саме норма акта вищестоящого органу і повинна бути застосована. Таким чи­ном, колізійний принцип lex superior варто розглядати як конкретизацію принципу законності в правозастосовній сфері.

Іншим видом колізії є темпоральні колізії. Вони виникають унаслідок ви­дання в різний час з одного і того ж пи­тання двох чи більше норм права [1, c. 56]. Наявність темпоральних колізій пов’язана з фактичною відміною норми права. На відміну від формального спо­собу, коли більш пізня норма права без­посередньо і чітко (формально) скасовує дію попереднього, при фактичній відміні формальна вказівка на скасування по­передньої норми права відсутня. У цьому разі норма права перестає діяти, оскіль­ки вона замінена пізнішою, яка регулює ті ж самі суспільні відносини.

Прикладом темпоральної колізії є ко­лізія між ч. 2 ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р., де передбачено, що виключ­не майнове право на службовий твір на­лежить роботодавцю, якщо інше не перед­бачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем, та ч. 2 ст. 429 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., де зазначається, що майнові права інте­лектуальної власності на об’єкт, створе­ний у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фі­зичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено дого­вором. Таким чином, норма права, яка прийнята пізніше (норма кодексу), перед­бачає інше правове регулювання права інтелектуальної власності на службовий твір у частині визначення суб’єктів права інтелектуальної власності, ніж норма, прийнята раніше (норма Закону).

Для подолання темпоральних колізій використовується відомий ще з часів римського права колізійний принцип lex posterior derogat priori (лат. «пізнішим законом відміняється більш ранній»)1. Застосування цього колізійного принци­пу ґрунтується на припущенні розумнос­ті законодавця: «законодавець завжди мислить послідовно і ніколи не допускає протиріччя із самим собою». У контексті подолання темпоральних колізій це при­пущення означає, що, видаючи нову нор­му, законодавець тим самим прагнув скасувати стару норму.

Утім темпоральні колізії можуть ви­никати не лише в силу фактичної відміни норми права. Їх поява може бути викли­кана тяглістю правовідносин у часі. У цьому разі наявність темпоральної ко­лізії пов’язана з тим, що [1, с. 61-62]:

А) Юридичний факт (правовідноси­ни) мав місце при чинності однієї право­вої норми, а кваліфікація цього факту відбувається при чинності вже іншої норми. Власне кажучи, після того як пев­ні правовідносини припинили своє іс­нування, приймається нова норма, яка врегульовує ці відносини іншим чином. У такому випадку юридичний факт наче б то підпадає під дію одночасно двох пра­вових норм, різних за своїм змістом: нор­ми, яка була чинною на час існування юридичного факту (правовідносин), та норми, яка є чинною на час кваліфікації юридичного факту (правовідносин).

Б) Правовідносини виникають на мо­мент чинності однієї правової норми, а припиняються вже на час чинності ін­шої, тобто «життя» правовідносин є дов­шим, ніж «життя» правової норми, яка спершу врегульовувала відповідні відно­сини. У цьому випадку постає аналогічна проблема вибору правової норми. При­кладом такої темпоральної колізії може бути наступна ситуація. У ч. 5 ст. 103 Кон­ституції України (у редакції від 08.12.2004 р., яка набула чинності 01.01.2006 р.)[15] було передбачено, що чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень Президента України, у той час як ч. 5 ст. 103 Консти­туції України в редакції від 28.06.1996 р. передбачає, що чергові вибори Прези­дента відбуваються в останню неділю жовтня пятого року повноважень. По­стала проблема, коли мають відбутися вибори Президента (у жовтні 2009 р. чи січні 2010 р.), якщо Президент України вступив на посаду в січні 2005 р., коли чинною була ст. 103 у редакції від 28.06.1996 р., а його повноваження при­пиняються вже при чинності ст. 103 у ре­дакції від 08.12.2004 р. Інакше кажучи, якою нормою повинна регламентуватися дана ситуація: нормою, що була чинною на момент виникнення правовідносин, чи нормою, яка чинна на момент закін­чення (припинення) правовідносин[16].

Чи не найбільш поширеним видом колізії є змістовні колізії. Під ними розу­міються колізії одночасно чинних і на одній території приписів рівної юридич­ної сили, які виникають у результаті часткового співпадіння об’ємів регулю­вання й обумовлені специфікою регла­ментації суспільних відносин [3, с. 124].

Прикладом змістовної колізії є колізія між п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України, яка перед­бачає відповідальність за вбивство особи у зв’язку з виконанням цією особою служ­бового обов’язку, та ст. 348 КК України, яка встановлює відповідальність за вбив­ство працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службового обов’язку[17].

При подоланні змістовних колізій за­стосовується колізійний принцип lex specialis derogat generalis (лат. «спеціаль­ний закон відміняє (витісняє) загальний закон»), який ґрунтується на вже згада­ному вище припущенні розумності за­конодавця. У контексті колізійного прин­ципу lex specialis це припущення означає: «прийняття спеціальної норми свідчить про наявність спеціальної цілі законо­давця: врегулювати певний різновид сус­пільних відносин інакше, ніж загальна норма».

Від розглянутих вище видів колізій принципово відрізняються просторові колізії, які виникають через протяжність відносин у просторі. Як наслідок, на вре­гулювання одних фактичних обставин претендують норми правових систем різ­них держав або територій.

Іншими словами, просторові колізії з’являються, коли правовідносини, пра­ва, обов’язки учасників цих правовідно­син по-різному регулюються на різних територіях однієї держави або на терито­рії різних держав. Ситуація, за якої пра­вовідносини можуть регулюватися по - різному на території однієї держави, можлива насамперед у федеративних державах. Так, просторові колізії поши­рені в Російській Федерації, оскільки суб’єкти федерації наділені правом з ба­гатьох питань здійснювати власне нор­мативне регулювання, яке може відріз­нятися від нормативного регулювання цих же фактичних обставин, здійсненого іншим суб’єктом федерації.

Природа просторових колізій карди­нально відрізняється від природи темпо - ральних, змістовних чи ієрархічних ко­лізій. У випадку наявності темпоральної, змістовної чи ієрархічної колізії суб’єкт правозастосування здійснює вибір між правовими нормами, які існують у межах однієї системи права та системи законо­давства. У просторовій колізії перебува­ють правові норми, які існують незалеж­но одна від одної, у межах різних систем права та законодавства. Тому слід пого­дитися з О. Лаврентьєвим, який зазначає, що в міжнародному приватному праві колізія законів зводиться, по суті, до про­блеми вибору права, яке належить за­стосовувати до того чи іншого право- відношення. Характер норм, які стика­ються, значення не має [6, с. 62].

Можна навести наступний приклад просторової колізії. Француз, що про­живає в Англії, помер, залишивши запо­віт на нерухомість, яка знаходиться у Франції, на користь англійця. Цей за­повіт недійсний за французькими зако­нами, а успадковувати буде французький громадянин. Постає питання: у межах якої правової системи (Англії чи Фран­ції) повинно вирішуватися питання успадкування нерухомості. Вирішивши проблему вибору правової системи (сис­теми права, законодавства), не виникає проблем із застосуванням конкретних правових норм, спрямованих на врегу­лювання відносин спадкування.

Важливе значення з точки зору з’ясування правової природи колізій має їх поділ у залежності від впливу на сус­пільні відносини. За цим критерієм ви­діляють позитивні (доброякісні) та не­гативні (шкідливі) колізії [7, с. 25].

У правовій науці про колізії норм права прийнято говорити як про явища, небажані для правового регулювання. І дійсно, колізії заважають нормальній реалізації правових приписів. Однак змістовні колізії здебільшого створюють­ся законодавцем свідомо з метою забез­печення диференціації правового регу­лювання, яка досягається шляхом ство­рення спеціальних норм. Таким чином, спеціальні норми покликані відображати особливості і характерні риси суспільних відносин. Спеціальні норми видаються зі спеціальною метою регулювання ви­значених відносин, і лише в межах своєї дії вони забезпечують досягнення кон­кретної цілі.

Прикладом доброякісної змістовної колізії може бути наступна ситуація. Так, ч. 1 ст. 175 КЗпП передбачено, що залу­чення жінок до робіт у нічний час не до­пускається, за винятком тих галузей на­родного господарства, де це викликаєть­ся особливою необхідністю і дозволяєть­ся як тимчасовий захід. Таким чином, з указаної норми робимо висновок, що у певних галузях народного господарства дозволяється залучати жінок до вико­нання надурочних робіт. Водночас ст. 176 КЗпП передбачає, що не допускається залучення до робіт у нічний час... вагіт­них жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. У даному випадку ст. 176 КЗпП встановлює виняток, який уне­можливлює залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до виконання робіт у нічний час. Безумовно, створення даної норми є ре­зультатом цілеспрямованої діяльності законодавця зі створення спеціальних норм. Метою створення такої норми є необхідність захистити відповідну ка­тегорію жінок, що пов’язано з їх фізіоло­гічними особливостями та особливим соціальним статусом. Так само до добро­якісних колізій можна віднести окремі випадки темпоральних та ієрархічних колізій. Як зазначає А. Мірошниченко, на негативний вплив колізії не можна зважати, наприклад, тоді, коли норма приймається з метою виключити дію ін­ших норм нижчої юридичної сили, які в принципі не можуть бути скасовані при прийнятті нового акта [7, с. 25].

До шкідливих (негативних) колізій належать колізії, які виникають вна­слідок помилки законодавця чи нехту­вання законодавцем правилами законо­давчої техніки. Наведемо наступний при­клад негативної колізії. Відповідно до ч. 3 ст. 99-1 КПК України 1960 р. поста­нова судді про відмову в порушенні кри­мінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 5 ст. 251 КПК України 1960 р. на по­станову про відмову в порушенні кримі­нальної справи протягом семи днів з дня її винесення особа, яка подала скаргу, вправі подати апеляцію до апеляційного суду. Таким чином, існує колізія між да­ними нормами в частині визначення мо­менту, з якого обчислюється строк на оскарження постанови зазначеними осо­бами. З точки зору співвідношення між даними нормами норму ст. 251 КПК України слід визначати спеціальною, оскільки вона врегульовує питання осо­бливостей попереднього розгляду в спра­вах, які порушуються за скаргою потер­пілого (тобто врегульовує вужче коло суспільних відносин, ніж норма ст. 99-1 КПК України 1960 р.).

Утім у цьому випадку спеціальна норма не може бути пояснена спеціаль­ною метою і до того ж суперечить прин­ципам права, безумовно, порушуючи логіку законодавства. Адже фактично застосування ст. 251 КПК України 1960 р. може призводити до реального обмежен­ня прав на апеляційне оскарження. Тому така змістовна колізія є негативною ко­лізією, а отже, і створення спеціальної норми в такому разі слід розглядати як законодавчу помилку.

Кваліфікація змістовної колізії як не­гативної колізії впливає і на вибір право­вої норми, оскільки подолання змістов­них колізій шляхом використання колі­зійного принципу lex specialis можливе лише при подоланні позитивних змістов­них колізій, які виникають як результат об’єктивної необхідності диференціації правового регулювання. Тому в даному випадку, незважаючи на спеціальний ха­рактер норми ст. 251 КПК 1960 р., перевага повинна надаватися положенню ст. 99-1 КПК України 1960 р. як нормі, яка реаль­но забезпечує право особи на апеляційне оскарження.

В юридичній літературі пропонуєть­ся виділяти галузеві та міжгалузеві колі­зії. Однак така класифікація вимагає важливого застереження. Колізія вини­кає, коли на регулювання одних фактич­них обставин (суспільних відносин) пре­тендують як мінімум дві правові норми. Водночас кожна галузь права обов’язково має свій власний самостійний предмет правового регулювання, тобто коло сус­пільних відносин, які регулюються нор­мами певної галузі права. Як слушно за­уважує М. Заніна, норми різних галузей права не можуть перебувати в колізії, оскільки вони регулюють різні сторони одних і тих самих суспільних відносин, у той час як норми, які перебувають у ко­лізії, регулюють одні і ті самі суспільні відносини по-різному [8, с. 83]. Інша річ, що міжгалузева колізія може розгляда­тися як конфлікт між нормами однієї галузі права, які розташовані в актах різ­них галузей законодавства. Приміром, міжгалузевою колізією буде суперечність між двома нормами цивільного права, одна з яких розміщена в акті цивільного процесуального законодавства, а інша - в акті цивільного законодавства. Слід відзначити, що в юридичній літературі вибір правової норми у випадку міжга­лузевої колізії все частіше пропонується здійснювати часто шляхом використання принципу галузевого пріоритету. Відпо­відно до цього принципу при колізії норм, що знаходяться в актах різних га­лузей законодавства, слід кваліфікувати галузеву правову природу відносин, а вже потім у результаті цього обрати норму, яка розташована в акті своєї га­лузі законодавства. Наприклад, якщо в колізії перебувають дві норми, які вре­гульовують господарські процесуальні відносини, і одна з норм розташована в ГК, а інша в ГПК, то застосуванню під­лягатиме норма, розміщена в ГПК.

Крім того, колізії можна поділити за ступенем очевидності на явні та прихо­вані. Явні колізії характеризуються тим, що їх виявлення не викликає труднощів унаслідок їх очевидності, а тому колізія може бути встановлена на етапі просто­го порівняння правових норм. Так, ч. 3 ст. 2 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» передбачено, що закон про ам­ністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбуван­ня покарання. Натомість в ч. 3 ст. 86 КК України протягом тривалого часу було передбачено, що законом про амністію може бути передбачено заміну засудже­ному покарання або його невідбутої час­тини більш м’яким покаранням. Таким чином, просте зіставлення тексту норм ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та КК давало підстави для кваліфікації спів­відношення між нормами як колізії.

Особливістю прихованих колізій є те, що їх встановлення можливе лише за до­помогою певних аналітичних операцій. Крім того, приховані колізії можуть ви­являтися на етапі необхідності вирішення конкретної правозастосовної ситуації.

Наведемо приклад прихованої колізії. Так, ст. 46 КК України передбачає, що особа, яка вперше вчинила злочин не­великої тяжкості, звільняється від кри­мінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкоду­вала завдані нею збитки або усунула за­подіяну шкоду. Натомість п. 2 ч. 1 ст. 7-1 КПК України 1960 р. передбачає, що про­вадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв’язку з прими­ренням обвинуваченого, підсудного з по­терпілим. Аналізуючи положення ст. 46 КК України, можна прийти до висновку, що формулювання «звільняється від кримінальної відповідальності» свідчить про те, що за наявності умов та підстав, визначених ст. 46 КК України, суд зобов’язаний звільнити таку особу від відповідальності. Натомість формулю­вання п. 2 ч. 1 ст. 7-1 КПК України 1960 р. «може бути закрито судом» свідчить про наявність у суду не обов’язку вчинення відповідних дій, а лише права [див.: 9]. Слід відзначити, що в абсолютній більшості випадків приховані колізії є наслідком порушення законодавцем правил законодавчої техніки. Подолання цих колізій не може здійснюватися шля­хом лінійного застосування того чи ін­шого колізійного принципу.

Не менше значення для правозасто - совної практики має поділ колізій на прості і складні. До простих колізій від­носять темпоральні, ієрархічні та зміс­товні колізії. Утім у багатьох випадках співвідношення між нормами характе­ризується співпадінням декількох видів колізій, унаслідок чого ускладнюється проблема вибору колізійного принципу. Так, можливий збіг темпоральної та зміс­товної колізії, збіг ієрархічної та змістов­ної колізії, темпоральної та ієрархічної колізії. Співпадіння темпоральної і ієрархічної колізії відбувається, якщо з одного і того ж питання, вже врегульо­ваного приписами вищої ієрархії, прий­мається правова норма меншої юридич­ної сили, яка розходиться з першою за змістом. У цьому випадку необхідно ви­брати одне з двох колізійних правил, оскільки обоє одночасно не можуть бути застосовані. Аналогічна ситуація має місце за умови співпадіння ієрархічної і змістовної колізії: норма, яка має меншу юридичну силу, є спеціальною відносно загальної норми, яка має вищу юридичну силу. У конфлікт між собою вступають загальне ієрархічне правило подолання колізій та загальне змістовне правило подолання змістовної колізії. У процесі вибору правової норми може трапитися збіг темпоральної і змістовної колізії вна­слідок більш пізнього набуття чинності загальної правової норми, оскільки вона охоплює у своєму регулюванні відноси­ни, регламентовані спеціальними при­писами. У такому разі постає питання, який колізійний принцип повинен за­стосовуватися, якщо, з одного боку, діє правило: кожний наступний акт скасовує дію попереднього з того ж питання, а з іншої - спеціальна норма скасовує дію загальної [1, с. 90-95].

У теорії права та правозастосовній практиці вважається, що ієрархічний принцип подолання колізій «з’їдає» зміс­товний та темпоральний принцип. Про­тягом значного проміжку часу також вважалося, що змістовний принцип по­долання колізій має перевагу над темпо - ральним. Утім сьогодні ця точка зору вже не виглядає такою однозначною. При конкуренції змістовного та темпораль­ного принципів подолання колізій слід виходити із загального правила пріори­тету змістовного принципу, яке, однак, у конкретному випадку може бути спрос­товане шляхом використання принципів права та телеологічного способу тлума­чення.

На підставі проведеного дослідження можна зробити наступний висновок. При виборі правової норми в процесі подолання колізій є обов’язковим здій­снення класифікації колізій за різними критеріями. Лише комплексний підхід до класифікації дозволяє визначити норму, яка повинна бути застосована до кон­кретних життєвих обставин. У процесі вибору правової норми важливо встано­вити причини виникнення колізій, що може мати вирішальний вплив на вибір правової норми при подоланні колізії.


5.

6. Малишев Б. В. Застосування норм права (теорія і практика) : навч. посіб. / Б. В. Малишев, О. В. Мос - калюк ; за заг. ред. Б. В. Малишева. - К. : Реферат, 2010. - 260 с.

7. Лаврентьев А. Р. Коллизии института юридической ответственности в России : дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория права и государства; история права и го­сударства; история политических и правовых учений» / А. Р. Лаврентьев. - Н. Новгород, 1999. - 200 с.

8. Мірошниченко А. М. Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні : монографія /

А. М. Мірошниченко. - К. : Алеута : КнТ : цУл, 2009. - 268 с.

9. Занина М. А. Коллизии норм права равной юридической силы (понятие, причины, виды) : дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / М. А. Занина. - М., 2008. - 161 с.

10. Дроздов О. Правове регулювання звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку

з примиренням з потерпілим в сфері кримінального судочинства / О. Дроздов, В. Гутник // Юрид. Україна. - 2010. - № 6. - С. 57-63.

К. О. Мандрікова