joomla
ПИТАННЯ ПРЕДМЕТА ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО ст. 203-1 КК УКРАЇНИ
Юрист України

Бартман Ю. Д

аспірант кафедри кримінального права № 2 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

У статті аналізується поняття предмета злочину, передбаченого ст. 203-1 КК України.

Ключові слова: стаття 203-1 КК України, диски для лазерних систем зчитування, матриці, обладнання та сировина для виробництва дисків для лазерних систем зчитування та матриць.

В статье анализируется понятие предмета преступления, предусмотренного ст. 203-1 КК Украины.

Ключевые слова: статья 203-1 КК Украины, диски для лазерных систем считывания, матрицы, оборудование и сырье для производства дисков для лазерных систем считывания и матриц.

The notion of subject of the crime provided for article 203-1 of the Criminal Code of Ukraine is analyzed in the article.

Key words: article 203-1 of the Criminal Code of Ukraine, disks for laser reading systems, matrices, equipment and raw materials for their production.



Предмет злочину - невід’ємна складо­ва цілісної правової системи - складу зло­чину. Питанням предмета злочину займа­лися такі вчені, як: Я. М. Брайнін, О. А. Гер - цензон, М. І. Загородніков, М. Й. Кор - жанський, Г. А. Кригер, В. М. Кудрявцев, Є. В. Лащук, А. А. Музика, Б. С. Никифо­ров, М. І. Панов, А. А. Піонтковський, Д. Н. Розенберг, В. Я. Тацій, А. Н. Трайнін та інші. Але, незважаючи на високий рі­вень розробленості, питання щодо пред­мета злочину залишається дискусійним [1, с. 128; 2, с. 292]. Домінуючою та такою, що найбільш повно відображає функці­ональну сутність предмета злочину, вва­жається позиція В. Я. Тація, згідно з якою предмет злочину - це будь-які речі мате­ріального світу, з відповідними власти­востями яких кримінальний закон пов’язує наявність в діях особи ознак конкретного складу злочину [3, с. 47]. Саме це твердження і взято нами за осно­ву дослідження. Також потрібно погоди­тися з М. І. Пановим, який зазначає, що в структурі злочинного посягання пред­мет злочину відноситься безпосередньо до сфери об’єкта злочину та вказує на зв’язок об’єкта з об’єктивною стороною и іншими елементами складу злочину, багато в чому визначає фактичні ознаки складу злочину, характер і ступінь Його суспільної небезпечності [2, с. 292].

У залежності від наявності або від­сутності у системі ознак злочину пред­мета науковцями всі склади злочинів поділяються на дві групи: безпредметні (такі, що не містять в структурі складу зазначеної ознаки) та предметні (які, від­повідно, таку ознаку мають) [3, с. 49]. Злочин, передбачений ст. 203-1 КК Укра­їни, належить саме до останньої катего­рії. На користь такого твердження свід­чить і конструкція диспозиції, в котрій альтернативно перелічені такі предмети, як: диски для лазерних систем зчитуван­ня, матриці, обладнання та сировина для їх виробництва у сукупності з діяннями, пов’язаними з їх використанням. Для того, щоб з’ясувати зміст зазначених предметів, потрібно звернутися до від­повідних нормативно-правових актів, що поруч з іншими обставинами дає під­стави вважати диспозицію ст. 203-1 КК України бланкетною.

Диски для лазерних систем зчитуван­ня. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про


особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» [4] (далі - Закон) диск для лазерних систем зчитування - це будь - який оптичний диск для лазерних систем зчитування із записом або з можливістю запису на ньому інформації, що відобра­жає об’єкти авторського права чи суміж­них прав, або без запису такої інформа­ції. Отже, можна виділити такі складові цього поняття: 1) оптичний диск; 2) для лазерних систем зчитування; 3) із запи­сом або з можливістю запису на ньому інформації, але без запису такої; 4) що відображає об’єкти авторського права чи суміжних прав. Такі складові в залежнос­ті від властивостей можна класифікувати на технічні (перші три) та юридичні (об’єкти авторського права та суміжних прав).

Оптичні диски. Законодавець не дає визначення поняття оптичних дисків. Зазвичай поняття оптичних дисків роз­кривається за допомогою переліку видів оптичних дисків, які воно охоплює (на­приклад, LD, CD, DVD і т. д.) [5, с. 3]. В інших випадках оптичний диск визна­чається як носій інформації, запис і від­творення інформації на який відбуваєть­ся за допомогою сфокусованого лазерно­го променя [6, с. 98]. Також потрібно звернути увагу на те, що в залежності від того, які методи використовуються для запису та зчитування інформації, диски як носії інформації поділяють на оптич­ні та магнітно-оптичні [6, с. 98-134]. Хоча існують й інші підходи до класифікації дисків, згідно з якими магнітно-оптичні диски відносять до оптичних дисків [7;

8, с. 76-82]. Звертає на себе увагу і той факт, що частина перша «Оранжевої кни­ги» стандартів лазерних дисків описує вимоги до магнітно-оптичних дисків. Але на відміну від оптичних дисків, в яких використовується оптичний спо­сіб запису та відтворення інформації, в магнітно-оптичних дисках завдяки магнітному шару використовуються ком­бінація магнітних та оптичних методів запису та стирання інформації (напри­клад, міні-диск SONY) [6, с. 129-132]. Саме тому постає питання про з’ясування поняття «лазерна система зчитування».

Лазерна система зчитування. Така система зчитування складається з напів­провідникового лазера та системи лінз (оптична система), а запис та зчитування інформації здійснюється оптичним спо­собом [8, с. 10-11, 13, 18, 35]. А тому більш точним, уявляється, було б засто­совувати термін «лазерна система запису та зчитування» та визначати його як сис­тему, яка дає змогу записувати та відтво­рювати інформацію або лише відтворю­вати інформацію за допомогою лазера оптичним способом, в тому числі на оптичних дисках. Саме таке визначення лазерної системи зчитування дозволить відмежувати оптичні диски від магнітно - оптичних, які не є предметом аналізова­ного злочину, адже розраховані на «маг - нітоло-оптичну» систему запису та зчи­тування інформації.

Запис або можливість запису інфор­мації. Інформація - це відображення ре­ального світу. Оптичні диски можуть виготовлятися як із записом на них ін­формації, так і без запису такої інформа­ції, але з обов’язковою можливістю тако­го запису. Оптичний диск - це перш за все носій інформації, а тому можливість акумулювати дані в тій чи іншій формі є його головною ознакою.

Відображення інформацією, яка за­писана або може бути записана на диск, об’єктів авторського права та суміжних прав. Така складова на відміну від попе­редніх відображає не технічні, а юридич­ні властивості дисків для лазерних сис­тем зчитування. А тому важливим є те, що законодавець пов’язує інформацію, яка може бути акумульована на оптич­них дисках, лише з об’єктами авторсько­го права та суміжних прав. Не можна вважати диском для лазерних систем зчитування в розумінні Закону такий оптичний диск, на який записана інфор­мація, яка не є об’єктом авторського пра­ва та/або суміжних прав, без можливос­ті її стирання та перезапису. Також не можна вважати диском для лазерних систем зчитування оптичний диск, на якому в силу певних обставин немає ін­формації, яка є об’єктом авторського права та/або суміжних прав, і на який неможливо записати таку інформацію.

Поняття дисків для лазерних систем зчитування включає такі два різновиди:

(1) диски для лазерних систем зчитуван­ня із записом на них інформації, що відо­бражає об’єкти авторського права чи суміжних прав (далі - диски з записом інформації) та (2) диски для лазерних систем зчитування з можливістю запису на них інформації, що відображає об’єкти авторського права чи суміжних прав, але без запису такої інформації (далі - диски без запису інформації). Зва­жаючи на це, як предмет злочину потріб­но розглядати диски з записом інформа­ції та диски без запису інформації, як поняття, що об’єднують у своєму обсязі предмети з відмінними властивостями, з якими закон про кримінальну відпо­відальність пов’язує наявність в діях осо­би ознак конкретного складу злочину.

Отже, «диск для лазерних систем зчи­тування» визначається в Законі за допо­могою невстановлених у законодавстві термінів, що зумовлює можливість не­однозначного тлумачення. А тому поряд з диском для лазерних систем зчитуван­ня потрібно визначати такі поняття, як: «оптичний диск» - носій інформації, за­пис і відтворення інформації на який від­бувається за допомогою сфокусованого лазерного променя, та «лазерна система зчитування» - система, яка дає змогу за­писувати та відтворювати інформацію або лише відтворювати інформацію за допомогою лазера оптичним способом, в тому числі на оптичних дисках.

Матриці. Згідно зі ст. 1 Закону матри­ця - це матеріальний носій у вигляді штампа або іншого аналогічного чи ек­вівалентного пристрою, який містить інформацію у цифровій формі і викорис­товується для безпосереднього перене­сення цієї інформації на диск під час його виробництва. Тобто можна виділити такі складові поняття «матриця»: 1) матері­альний носій; 2) у вигляді штампа або іншого аналогічного чи еквівалентного пристрою; 3) який містить інформацію у цифровій формі; 4) використовується для безпосереднього перенесення цієї інформації на диск для лазерних систем зчитування під час їх виробництва.

Матриця - матеріальний носій. Тобто матриця є предметом матеріального сві­ту. Образ диска, як безперервна послі­довність цифрових даних, створюється в процесі премастеринга, але на відміну від матриці не є предметом матеріально­го світу.

Матриця має вигляд штампа або ін­шого аналогічного чи еквівалентного пристрою. Штамп фізично відображає безперервну послідовність цифрових да­них (образ диска) у вигляді виступів і ка­навок на металевому відбитку мастер - диска. Пристрій - пристосування, об­ладнання, за допомогою якого викону­ється яка-небудь робота або спрощуєть­ся, полегшується певний виробничий процес [9, с. 45]. Аналогічність пристрою означає, що він становить аналогію до чого-небудь; подібний, схожий [10, с. 42], еквівалентність - властивість повністю замінювати щось у якому-небудь відно­шенні, бути еквівалентом [11, с. 455]. Отже, аналогічний чи еквівалентний пристрій - це пристосування, обладнан­ня, що може виконувати функції (вико­ристовуватися для безпосереднього пе­ренесення інформації на диск для лазер­них систем зчитування під час їх вироб­ництва) та характеризуватися властивос­тями матриці, але мати вигляд інший, ніж штамп.

Штамп або інший аналогічний чи ек­вівалентний пристрій повинен містити інформацію у цифровій формі. Рельєф штампа повинна створювати лише така послідовність виступів та канавок, яку лазерна система зчитування зможе про­читати як відповідну заздалегідь визна­чену інформацію у цифровій формі. Тоб­то якщо штамп як відбиток мастер-диска не є носієм інформації - то він і не є ма­трицею. Ця ознака ще раз наголошує на матеріально-інформаційній природі як матриці, так і самого диска для лазерних систем зчитування.

Штамп або інший аналогічний чи ек­вівалентний пристрій повинен викорис­товуватися для безпосереднього перене­сення цієї інформації на диск для лазер­них систем зчитування під час їх вироб­ництва. Потрібно зазначити, що з цією метою використовуються негативні відо­браження мастер-диска - первинний штамп (father stamper) та штамп son. По­зитивний штамп mother використовуєть­ся лише для виготовлення штампів son. Якщо говорити про інший аналогічний чи еквівалентний пристрій, то такий пристрій повинен бути придатний для безпосереднього перенесення інформації на диски для лазерних систем зчитуван­ня таким чином, щоб інформація могла бути прочитана лазерною системою зчи­тування. Адже якщо взяти для прикладу уже відомий нам штам mother, то диски, відштамповані за його допомогою, будуть містити інформацію в негативній формі, яка в подальшому не зможе бути про­читана лазерною системою зчитування.

Також потрібно відзначити, що ма­триця використовується тільки при ви­робництві дисків для лазерних систем зчитування з записом інформації і за­стосовується для безпосереднього пере­несення такої інформації на диски для лазерних систем зчитування. Отже, ін­формація, яка міститься на матриці, по­винна відображати об’єкти авторського права та/або суміжних прав.

Обладнання для виробництва дисків для лазерних систем зчитування та ма­триць. Обладнання - це сукупність ме­ханізмів, приладів, пристроїв і т. ін., не­обхідних для чого-небудь [12, с. 807]. На відміну від інших предметів Закон не дає визначення обладнання для виробни­цтва дисків та/або матриць, а натомість містить поняття «ліцензоване обладнан­ня» [4]. Слід зазначити, що останнє не може бути застосоване для визначення поняття «обладнання для виробництва дисків та матриць» у значенні предмета злочину, адже воно дається не по суті, а через вказівку на легалізацію (ліцензу­вання), тоді як предметом злочину, пе­редбаченого ст. 203-1 КК України, може бути як легалізоване, так і не легалізова­не обладнання. Існує позиція, згідно з якою під обладнанням для виробництва дисків та матриць під предметом злочину розу­міється спеціалізоване обладнання (ви­робничі лінії) по виробництву таких дис­ків та основні вузли для нього, перелік яких затверджується КМУ [13, с. 31]. Деякі науковці при аналізі обладнання лише зазначають, що перелік вузлів для спеціалізованого обладнання по вироб­ництву дисків і матриць затверджується Кабінетом Міністрів України [14, с. 70]. Такі погляди зумовлені тим, що підза - конні нормативно-правові акти до скла­ду обладнання відносять: 1) термопласт - автомат інжекційного штампування дис­ків; 2) прес-форми для термопластавто - матів інжекційного штампування дисків;

3) матриці або штампи, які містять дані, необхідні для штампування дисків [15; 16; 17]. Але вказані підходи для визна­чення предмета злочину не враховують того, що, по-перше, встановивши точний перелік обладнання для виробництва дисків та матриць, не буде враховуватися стрімкий технічний прогрес у виробни­цтві дисків, по-друге, такий перелік не повністю відображає обладнання, яке використовується в процесі виробни­цтва дисків та матриць, а саме не вклю­чає обладнання для виробництва ма­триць. По-третє, вказаний перелік не є виключним для визначення предмета розглядуваного злочину і відповідно до ст. 5 Закону встановлює лише відповід­ний правовий режим для певних видів обладнання, що має першочергове зна­чення для відображення об’єктивної сто­рони злочину.

Отже, досліджуючи питання облад­нання для виробництва дисків для лазер­них систем зчитування та матриць по­трібно визначити, що являє собою їх «виробництво». Адже в залежності від обсягу цього поняття буде змінюватися і обсяг поняття «обладнання». Крім того, потрібно пам’ятати, що «виробництво» являє дію - різновид об’єктивної сторо­ни. Розрізняють виробництво дисків з записом інформації шляхом штампу­вання (реплікація) та шляхом запису (дуплікація). Технологічно виробництво дисків із записом інформації складається з декількох етапів: 1) підготовка даних для запису на компакт-диск; 2) виготов­лення диска-оригінала; 3) запис інфор­мації на диск-оригінал; 4) виготовлення матриць для тиражування дисків; 5) штамповка дисків [8, с. 111]. Виробни­цтво матриць (четвертий етап) може здійснюватися як у межах повного тех­нологічного процесу виробництва дис­ків, так і окремо. Виробництво дисків без запису інформації складається лише з останнього етапу. Але Закон визнає ви­робництвом лише технологічний процес по переробці сировини в оптичні носії інформації у формі дисків, матриць, під час якого одночасно з виготовленням диску здійснюється запис на нього ін­формації, яка є об’єктом авторського права та/або суміжних прав, або без за­пису, тобто лише четвертий та п’ятий етапи реплікації. Не визнається вироб­ництвом дисків такий його вид, як дуплі­кація. А тому, говорячи про обладнання, потрібно мати на увазі саме обладнання для двох завершальних етапів у вироб­ництві дисків. Обладнання для інших етапів реплікації потрібно вважати засо­бами вчинення злочину, а незаконні дії з ним кваліфікувати як готування до не­законного виробництва дисків, матриць. Незаконні дії з обладнанням для дуплі­кації потрібно кваліфікувати як готуван­ня до злочину, передбаченого ст. 176 КК України, адже в такому разі підшукують­ся, пристосовуються засоби та створю­ються умови для незаконного тиражу­вання об’єктів авторського права та су­міжних прав. Схожий висновок робить, зокрема, і В. М. Киричко, який вважає, що запис інформації на диски не в межах їх виробництва в смислі Закону потрібно кваліфікувати за ст. 176 КК України [14, с. 76, 77].

Також потрібно звернути увагу на те, що хоча деякі підзаконні акти відносять матриці або штампи, які містять дані, необхідні для штампування дисків, до складу обладнання [15; 16; 17], КК Укра­їни роздільно визнає матриці та облад­нання як предмети злочинів. Такий під­хід слід визнати правильним, адже вони мають різну правову природу. Матриці, як і диски, є оптичними носіями інфор­мації, а тому поняття обладнання для виробництва дисків та матриць не вклю­чає до свого обсягу матриць. Більше того, Закон визнає виробництвом дисків і окремо стадію виробництва матриць. Саме тому необґрунтованою визнається позиція, згідно з якою пропонується ви­ключення з редакції ст. 203-1 КК України матриць та виділення в якості предмета злочину основних вузлів обладнання для виробництва дисків для лазерних систем зчитування, яке охоплювало б як матри­ці, так і прес-форми [18, с. 10; 16].

Отже, пропонується таке визначення поняття обладнання для виробництва дисків та/або матриць, як сукупність ме­ханізмів, приладів, пристроїв тощо, які використовуються в діяльності, яка пов’язана з випуском дисків, на стадіях виготовлення матриць та штампування дисків.

Сировина для виробництва дисків для лазерних систем зчитування та ма­триць. Сировина - добутий або виробле­ний вихідний матеріал, призначений для дальшої промислової обробки й одер­жання напівфабрикатів або готових ви­робів [19, с. 645]. Закон визначає сирови­ну для виробництва дисків для лазерних систем зчитування та матриць, обмежу­ючи її оптичним полікарбонатом, що ви­користовується у виробництві дисків та матриць. Але у виробництві дисків та матриць (обсяг поняття «виробництво» встановлений вище) поряд з оптичним полікарбонатом використовуються такі матеріали (сировина): срібло, нікель, сплав нікелю з ванадієм [8, с. 139], алю­міній, золото, барвник, захисний матері­ал, склеюючий матеріал (наприклад, акриловий лак, прозорі та непрозорі смо­ли) [5, с. 7-9; 51]. Оптичний полікарбо­нат - це матеріал для підкладки диска, в якості якої можуть використовуватися скло і пластик, аморфний поліетилен (поліалкен) або поліметилметакрилат [5, с. 6, 7; 20, с. 22], сополімери на базі ци - клофенінів [20, с. 25].

Таким чином, Закон обмежує сиро­вину для виробництва дисків та матриць лише сировиною для виробництва під­кладки дисків, що може бути зумовлено, по-перше, технічною значущістю вирі­шення проблеми відображення лазерно­го променя в технології оптичних дисків, по-друге, тим, що для виготовлення під­кладки найбільш розповсюдженим є ви­користання полікарбонату [5, с. 6]. Але вказана позиція законодавця не враховує можливості технічного прогресу в такій наукоємній сфері, як виробництво дис­ків. Більше того, сировина не входить до системи ознак дисків з позиції Закону. Складається ситуація, коли сировина юридично не буде вважатися сировиною до моменту виготовлення диску. Також потрібно звернути увагу на те, що в будь - якому випадку, наприклад, незаконного ввезення з метою незаконного виробни­цтва дисків або матриць фактично сиро­вини для їх виробництва, яка законом не визнається такою, маємо готування до злочину, передбаченого ст. 203-1 КК України. Таким чином, будь-яку сирови­ну для виробництва дисків можна вважа­ти предметом злочину, передбаченого ст. 203-1 КК України, з тією лише різницею, що з ознаками відповідного виду сиро­вини закон про кримінальну відпові­дальність пов’язує різні за своїми стаді­ями склади злочину, передбаченого ст. 203-1 КК України, - склад готування та склад закінченого злочину. Проте такий підхід до визначення предмета злочину є неоднозначним і саме тому визначення поняття предмета злочину потрібно трактувати лише щодо закінченого зло­чину. Тобто можна зробити висновок, що незважаючи не те, що фактично обсяг сировини для виробництва дисків та ма­триць складає досить значний клас пред­метів, закон про кримінальну відпові­дальність (ст. 203-1 КК України) сирови­ну для виробництва дисків для лазерних систем зчитування та матриць як пред­мет злочину обмежує оптичним полікар­бонатом. Усі інші види сировини повинні розглядатися як засоби вчинення зло­чину.

Проаналізувавши поняття дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробни­цтва потрібно зауважити, що як пред­метам злочину, передбаченого ст. 203-1 КК України, їм властиві такі основні (за­гальні) ознаки, як: соціальна, фізична та юридична [2, с. 293]. Встановлення таких ознак дає відповідь на питання, чи можна взагалі вважати відповідні явища пред­метом злочину. Але поряд з основними ряд вчених виділяє і додаткові ознаки конкретного предмета злочину [21, с. 47; 22, с. 245; 23, с. 189; 24, с. 309], які відби­вають його особливості у зв’язку з без­посереднім і видовим об’єктами та допо­внюють (розвивають) основні ознаки [21, с. 47]. До додаткової ознаки, що при­таманна всім предметам цього злочину, потрібно відносити функціональність. Окрім того, в цілому диски для лазерних систем зчитування та матриці характе­ризуються такими спеціальними озна­ками, як інформаційність, технологіч­ність, легітимність, іннумеральність і контрафактність. Обладнанню та сиро­вині для виробництва дисків для лазер­них систем зчитування як спеціальна ознака властива якісність.

Отже, проведені у цій роботі дослі­дження дозволяють у подальшому роз­крити перелічені основні та додаткові ознаки предметів злочинів, передбачених ст. 203-1 КК України, вирішити проблеми кримінально-правової кваліфікації, від­межування від суміжних складів злочи­нів, злочинних діянь від незлочинних.


Література ____________________________________________________________

1. Коржанський, М. Й. Уголовне право України. Загальна частина. Курс лекцій для студентів вищих учбових закладів / М. Й. Коржанський. - К. : Наук. думка, 1996. - 336 с.

2. Панов, Н. И. Понятие предмета преступления по советскому уголовному праву // Панов, М. І. Вибрані наукові праці з проблем правознавства / М. І. Панов; передм. В. П. Тихого. - К. : Ін Юре, 2010. - С. 292-300.

3. Таций, В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В. Я. Таций. - Харьков : Вища шк., изд-во при Харьк. ун-те, 1988. - 198 с.

4. Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з ви­робництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування [Електронний ресурс] : Закон України від 17 січня 2002 р. № 2953-III. - Режим доступу: http://zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/ main. cgi? nreg=2953-14.

5. Яценков, В. С. CD и DVD: стандарты оптических дисков / В. С. Яценков. - М. : Майор, 2004. - 176 с.

6. Левин, В. И. Носители информации в цифровом веке / В. И. Левин ; под общ. ред. Д. Г. Красковско - го. - М. : КомпьютерПресс, 2000. - 256 с.

7. Оптический диск / Википедия [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru. wikipedia. org/wik i/%D0%9E%D0%BF%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0% B4%D0%B8%D1%81%D0%BA.

8. Оптические диски: история, состояние, перспективы развития : сб. науч. тр. / [В. В. Петров,

A. А. Крючин, С. М. Шанойло и др.] ; Нац. акад. наук Украины, Ин-т проблем регистрации информ., Ин-т физики полупроводников. - К. : Наук. думка, 2004. - 174 с.

9. Словник української мови: в 11 томах / [ред. колегія І. К. Білодід та ін.]. - К. : Наук. думка, 1970. - Том 8. - 1977. - 929 с.

10. Словник української мови: в 11 томах / [ред. колегія І. К. Білодід та ін.]. - К. : Наук. думка, 1970. - Том 1. - 1970. - 802 с.

11. Словник української мови: в 11 томах / [ред. колегія І. К. Білодід та ін.]. - К. : Наук. думка, 1970. - Том 2. - 1971. - 550 с.

12. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред.

B. Т. Бусел. - К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.

13. Андрушко, П. П. Кримінальна відповідальність за порушення порядку здійснення господарської діяльності / авт. коментар П. П. Андрушко. - К. : Юрінком Інтер, 2007. - 288 с.

14. Киричко, В. М. Злочини у сфері господарської діяльності за Кримінальним кодексом України та в судовій практиці : науково-практичний коментар / В. М. Киричко, О. І. Перепелиця; за заг. ред.

B. Я. Тація. - Х. : Право, 2010. - 784 с.

15. Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2010 рік [Електронний ресурс] : Постанова КМУ від 23 грудня 2009 р. № 1406. - Режим доступу: http:// zakon2.rada. gov. ua/laws/show/1406-2009-%EF.

16. Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2011 рік [Електронний ресурс] : Постанова КМУ від 22 грудня 2010 р. № 1183. - Режим доступу: http:// zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=1183-2010-%EF.

17. Про основні вузли для спеціалізованого обладнання з виробництва дисків для лазерних систем зчитування, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню [Електронний ресурс] : Постанова КМУ від 17 травня 2002 р. № 672. - Режим доступу: http://zakon1.rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg= 672%2D2002%2D%EF&p=1178270284350558.

18. Філіпп, А. В. Кримінальна відповідальність за незаконний обіг дисків для лазерних систем зчиту­вання, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / А. В. Філіпп ; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. - Дніпропетровськ, 2011. - 20 с.

19. Словник української мови: в 11 томах / [ред. колегія І. К. Білодід та ін.] - К. : Наук. думка, 1970. - Том 4. - 1970. - 840 с.

20. Металеві носії для довготермінового зберігання інформації / [В. В. Петров, А. А. Крючин,

C. М. Шанойло, Л. І. Крючина, І. О. Коско] ; відп. ред. О. Г. Доноров ; Нац. акад. України, Ін-т про­блем реєстрації інформації. - К. : Наук. думка, 2005. - 132 с.

21. Панов, М. М. Кримінальна відповідальність за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків : монографія / М. М. Панов ; наук. ред. д-р юрид. наук, проф. АПрН України В. І. Борисов. - Х. : Право, 2009. - 184 с.

22. Зайда, В. В. Предмет злочину, передбаченого ст. 216 КК, його зміст та загальні ознаки / В. В. Зайда // Питання боротьби зі злочинністю. Зб. наук. пр. - Вип. 16. - Х. : Право, 2007. - С. 234-245.

23. Базелюк, В. В. Предмет незаконного проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини (ст. 289 КК) / В. В. Базелюк // Пробл. законності : респ. міжвідом. наук. зб. - Х. : Нац. ун-т «ЮАУ», 2011. - Вип. 116. - С. 184-191.

24. Нетеса, Н. В. Поняття та ознаки предмета порушення правил охорони або використання надр (ст. 240 КК) / Н. В. Нетеса // Часоп. Київ. ун-ту права. - 2010. - № 4. - С. 307-311.


СУЧАСНИЙ ПІДХІД ДО КОРПОРАТИВНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ ЯК СКЛАДОВОГО ЕЛЕМЕНТА СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ЛЮДИНИ НА ЗДОРОВ’Я

Романова А. А.,

викладач кафедри судової медицини з кур­сом права ДУ «Кримський державний ме­дичний університет ім. С. І. Георгієвського», аспірант кафедри конституційного, адміні­стративного та фінансового права Інституту права ім. В. Сташиса Класичного приватно­го університету

У статті досліджено питання розмежування понять «колективне страхування», «корпоративне страхування» та «групове страхування». Встановлено, що корпоративне медичне страхування виступає складовим елементом системи забезпечення права людини на здоров’я. Визначена сутність корпоративного медичного страхування.

Ключові слова: добровільне медичне страхування, колективне страхування, корпоративне страхування, групове страхування, корпоративне медичне страхування.

В статье исследованы вопросы разграничения понятий «коллективное страхование», «корпоративное страхование» и «групповое страхование». Установлено, что корпоративное медицинское страхование выступает составным элементом системы обеспечения права человека на здоровье. Определена сущность корпоративного медицинского страхования.

Ключевые слова: добровольное медицинское страхование, коллективное страхование, корпоративное страхование, групповое страхование, корпоративное медицинское страхование.

In the article investigational question of differentiating of concepts «collective insurance», «corporate insurance» and «group insurance». It is set that corporate medical insurance comes forward the component element of the system of providing of human right on a health. Certain essence of corporate medical insurance.

Key words: voluntarily medical insurance, collective insurance, corporate insurance, group insurance, corporate medical insurance.



Розвиток добровільного медичного страхування в Україні супроводжується великим попитом на нього серед корпо­ративних клієнтів. А тому значної акту­альності набувають наукові напрацю - вання з різних питань корпоративного медичного страхування. Одним із таких питань виступає місце корпоративного медичного страхування та його сут­ність.

Проблемними питаннями медичного страхування в Україні опікуються фахівці різних галузей знань, як-то з позицій еко­номічної науки, так і позицій юридичної науки. Так, медичне страхування було до­сліджено у працях О. В. Бокова, Я. М. Буз - дуган, А. З. Виноградова, О. Є. Губар, Т. Ф. Григораш, Є. В. Дяченко, І. Б. Дячук,

B. І. Журавель, В. О. Євсєєнко, Ю. П. Кі - річенко, М. О. Ковалевського, О. О. Лав­риненко, О. А. Мельниченко, Н. Г. На - гайчук, С. А. Панасюк, Н. В. Приказюк,

О. Г. Рогової, І. Я. Сенюти, В. В. Сержа - нова, О. В. Солдатенко, В. Ю. Стеценко,

C. Г. Стеценко, Т. І. Стецюк, Х. Я. Тереш - ко, І. І. Фуртак, Я. М. Шатковського тощо.

Разом з цим попри достатньо вели­кий інтерес сучасних науковців до про­блемних питань медичного страхування, досі залишаються невисвітленими та не - дослідженими багато питань корпора­тивного медичного страхування. А тому у рамках статті ми спробуємо визначити сутність корпоративного медичного страхування та його місце у системі за­безпечення права людини на здоров’я.

Медичне страхування виступає до­датковим фінансовим джерелом галузі охорони здоров’я, таким чином воно вхо­дить окремим елементом у ресурсне за­безпечення права людини на здоров’я. У зв’язку із законодавчою невизначеніс­тю обов’язкової форми медичного стра­хування в рамках нашого дослідження ми зупинимо увагу на його добровільній формі. Так, добровільне медичне страху­вання - це вид страхування, головна мета якого полягає у забезпеченні стра­хувальникові гарантії повної або частко­вої компенсації страховиком додаткових витрат, пов’язаних із зверненням до ме­дичної установи за послугою, яка нада­ється відповідно до програми добровіль­ного медичного страхування [3, с. 271].

При усіх перевагах добровільного медичного страхування попит на нього і досі залишається дуже низьким. Його частка в загальному обсязі страхового ринку становить лише 2,6 %. При цьому страхувальниками в основному є так звані корпоративні клієнти, тобто робо­тодавці, які страхують своїх працівників [7, с. 38]. Тобто можливо зробити висно­вок про становлення та розвиток корпо­ративного страхування як окремого сег­мента медичного страхування. Тобто корпоративне медичне страхування ви­ступає складовою частиною медичного страхування та входить до системи за­безпечення права людини на здоров’я.

Сучасні наукові напрацювання з пи­тання страхування працівників загалом, так і зокрема медичного страхування, міс­тять такі поняття, як «колективне страху­вання», «корпоративне страхування», «групове страхування». Більшість науков­ців ототожнюють ці поняття, або розгля­дають єдність «колективне страхування - групове страхування». А тому ми вважа­ємо за доцільне проаналізувати ці понят­тя, визначити їхню спрямованість та роз­глянути їх з позиції добровільного медич­ного страхування працівників.

Так, колективне страхування - форма страхування, яка застосовується для за­хисту від страхових випадків декількох осіб, які виступають в якості єдиного цілого [10]. Колективне страхування - коли страхувальником є юридична особа (підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, і сплата страхових платежів здійснюється за рахунок орга­нізацій, з якими застраховані перебува­ють у трудових або інших передбачених законом відносинах [8]. Колективне страхування, практично нерозвинене в Україні, має ряд корінних особливос­тей. Воно засноване на принципі суспіль­ної солідарності й носить кооперативний характер, що знаходить своє відбиття в договорі страхування. По-перше, за­страхованими за договором колективно­го страхування є особи, що становлять стійку спільність громадян. Склад цієї спільності протягом строку страхування може мінятися. Назвати, наприклад, за­страхованих можна однозначно, і не вка­зуючи прізвища, імена, по батькові й інші паспортні дані кожного з них. Досить так позначити коло застрахованих за дого­вором, щоб у кожний момент дії страху­вання він визначався однозначно. Для цього треба вказати в договорі сам прин­цип колективного страхування - прин­цип членства в колективі застрахованих: застрахованими є фізичні особи, які на момент настання страхового випадку в даному колективі, що підтверджується відповідними документами (наприклад, рішенням органу юридичної особи про прийняття в члени організації або на­казом про зарахування в штат), що й за­довольняє сформульованим у договорі ознакам застрахованих (стать, вік, стан здоров’я й т. п.). При такому підході вже не потрібно розробляти спеціальний порядок обліку застрахованих самим страховиком. По-друге, кооперативний принцип реалізується в тому, що розмір страхової премії, внесеної за кожного застрахованого, установлюється рівним, незалежно від різниці в їхньому віці, ста­ні здоров’я й т. п., тобто незалежно від різниці індивідуальних ризиків. Ризики членів колективу стають ніби єдиними. Тобто в договорі страхування при визна­ченні страхової премії й страхової суми відбивається не реальна картина неекві­валентних страхових ризиків кожного члена групи, а їх внутрігрупова, усеред­нена, «колективна» величина, єдина для всіх членів даної соціальної спільності. Логічно, що по такому виду колективно­го страхування для всіх членів діє єди­ний тариф незалежно від віку й інших особистих особливостей застрахованих [6]. Тобто колективне страхування ви­ступає загальним явищем, яке по суті охоплює усіх працівників та будується на принципі солідарності, при цьому не враховуючи потреби працівників, які відповідно до різних обставин можуть бути різними. Виходячи з цього, можли­во зробити висновок, що колективне ме­дичне страхування певного підприєм­ства (установи, організації) також носить загальний характер та призводить до зрівняння працівників, не враховуючи при цьому ані вікову градацію, ані групу здоров’я, ані умови праці, ані інші по­казники.

Наступним поняттям, яке широко використовується у теорії страхування, є корпоративне страхування. Перш за все, на нашу думку, доцільно звернути увагу на визначення поняття «корпора­ція». Так, корпорація - це інституціо - нальна форма вирішення суперечностей розвитку приватновласницької системи господарювання, якій властивий висо­кий рівень соціалізованості. Саме ця риса характеризує корпорацію як інсти - туціональну форму вирішення супереч­ностей розвитку приватновласницької системи господарювання. Під соціаліза­цією розуміють процес урівноваження інтересів усіх акціонерів та координацію інтересів корпорації з усіма зацікавлени­ми сторонами, що співпрацюють [9, с. 17]. Отже, корпорація як інституційна форма господарювання направлена на захист інтересів усіх її членів, тобто без­посередньо і на працівників.

Виходячи з цієї позиції, слід зазна­чити, що корпорації притаманні різно - аспектні ознаки. Разом з цим ми зупини­мо увагу на двох показниках, які, на нашу думку, більш за все відповідають соціаль­ній спрямованості корпорації. Першим показником виступає корпоративна культура, а другим - соціальна відпові­дальність. Корпоративна культура у сис­темі управління підприємством має роз­глядатися як стратегічний інструмент, що дає змогу орієнтувати усі його підроз­діли та усіх працівників на загальні цілі, підвищувати ініціативу персоналу, забез­печувати відданість загальній справі, по­легшувати спілкування [5]. Корпоратив­ну соціальну відповідальність можна визначити як відповідальне ставлення будь-якого підприємства до своєї про­дукції/послуг, до споживачів, партнерів, персоналу; активну соціальну позицію підприємства, що полягає у гармонійній взаємодії із суспільством, участю у ви­рішенні найгостріших соціальних про­блем [12, с. 67]. Тобто, враховуючи соці­альну спрямованість корпорації як фор­ми господарювання, слід зазначити, що корпоративне страхування буде спрямо­ване на задоволення потреб усіх учасни­ків корпорації, в тому числі і найманих працівників. А тому можливо зробити висновок, що корпоративне медичне страхування працівників повинно вра­ховувати усі потреби кожного окремого працівника або групи працівників.

У зв’язку з цим вважаємо за доцільне звернути увагу до третього поняття, яке широко використовується у теорії стра­хування, а саме до групового страхуван­ня. Так, групове страхування - страху­вання осіб зі схожими інтересами [1]. Групове страхування - страхування групи осіб, об’єднаних якою-небудь спільною рисою, зв’язком чи інтересом

[11] . Групове страхування було розгля­нуто А. О. Прудніковим, який зазначив, що групове страхування - це страхуван­ня, яке засноване на індивідуальних та­рифах для кожної статево-вікової групи [6]. Разом з цим групове страхування - це різновид особистого страхування, при якому страховик укладає договір не з окремою фізичною особою, а з юридич­ною особою (компанією, державною установою, профспілкою), яке виступає в якості страхувальника групи осіб, які працюють у цій компанії, установі і т. д. Колектив компанії розбивається на кіль­ка груп залежно від професії, посади, за­робітної плати, віку. Для членів кожної групи встановлюється єдина страхова сума [2]. Отже, групове страхування як явище покликане на задоволення інте­ресів кожної окремо взятої групи, з при­таманними лише їй ознаками, такими, наприклад, як вік, група здоров’я, умови праці тощо. Тобто якщо розглядати гру­пове страхування з позиції медичного страхування працівників, слід зазначити, що тоді медичне страхування працівни­ків певного підприємства (установи, ор­ганізації) буде складатися з різних про­грам страхування, чим задовольнить потреби кожної групи працюючих цього підприємства. Виходячи з цього, ми та­кож можемо зробити висновок, що гру­пове страхування виступає елементом корпоративного медичного страхування.

Отже, на нашу думку, ототожнювати поняття «колективне страхування», «корпоративне страхування» та «групове страхування» неможливо, бо вони мають різну наповненість та спрямованість. Так, колективне страхування виступає загальним видом страхування, побудо­ваним на принципі солідарності, та та­ким, що не враховує потреби працівни­ків. Корпоративне страхування виступає проявом соціальної відповідальності з урахуванням потреб працівників. Гру­пове страхування виступає елементом корпоративного страхування, задля ре­алізації потреб кожної окремо взятої гру­пи працівників у рамках одного підпри­ємства (установи, організації).

Також у рамках нашого дослідження великий інтерес викликає саме корпора­тивне медичне страхування. Сучасна на­укова доктрина ще не має чіткого визна­чення цього явища. Так, наприклад, лише Є. В. Дяченко надає сформоване визна­чення корпоративному медичному стра­хуванню. Відповідно до позиції цього науковця корпоративне медичне страху­вання - вид медичного страхування для працівників компанії, здебільшого з ін­дивідуальним підходом, який включає такі види надання медичної допомоги, як поліклінічне обслуговування, планову та екстрену стаціонарну допомогу, по­слуги комерційної невідкладної допомо­ги, стоматолога [4, с. 271]. Разом з цим, на нашу думку, при усіх перевагах даного визначення воно не повною мірою відо­бражає дійсну сутність корпоративного медичного страхування. А тому ми вва­жаємо за можливе використання іншого визначення. Так, відповідно до проведе­ного нами дослідження можливо зробити висновок, що корпоративне медичне страхування - це вид добровільного ме­дичного страхування працівників підпри­ємства (установи, організації), що має чітку орієнтацію на потреби останніх в за­безпеченні медичною допомогою на ви­падок виникнення страхового випадку та чіткий груповий поділ (вік, група здоров’я, умови праці тощо), здійснюється виключ­но за рахунок прибутку підприємства та має соціальну спрямованість.

Отже, проведене нами дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Корпоративне медичне страхуван­ня є окремим сегментом медичного стра­хування. Тобто корпоративне медичне страхування виступає складовою части­ною медичного страхування та входить до системи забезпечення права людини на здоров’я.

Література ____________________________________________________________

1. Групповое страхование [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://myagent. com. ua/spravochnik/ groupstrah. html. Станом на 10.01.2013 року.

2. Групповое страхование [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. slovarus. ru/?di=157501. Станом на 10.01.2013 року.

3. Дяченко, Є. В. Медичне страхування в системі суспільного страхового захисту / Є. В. Дяченко // Теоретичні та прикладні питання економіки. Випуск 22. - С. 267-273 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/tppe/2010_22/Zb22_32.pdf.

4. Дяченко, Є. В. Сучасний стан корпоративного медичного страхування в Україні / Є. В. Дяченко // Теоретичні та прикладні питання економіки. - 2011. - № 26. - С. 270-275.

5. Жоган, І. М. Корпоративна культура в системі управління підприємством / І. М. Жоган, Л. М. Савчук // Екон. вісн. Нац. техн. ун-ту України «Київський політехнічний інститут». - 2009 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/evkpi/2009/77.pdf. Станом на

10.01.2013 року.

6. Прудніков, А. О. Страхування у кредитних спілках / А. О. Прудніков // Екон. форум. - 2012. - № 2. - С. 423-426 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. nbuv. gov. ua/Portal/soc_gum/ ekfor/2012_2/68.pdf. Станом на 10.01.2013 року.

7. Стеценко, В. Ю. Обов’язкове медичне страхування в Україні (адміністративно-правові засади за­провадження) : монографія / В. Ю. Стеценко. - К. : Атіка, 2010. - 320 с.

8. Страхування : [підручник] [Електронний ресурс] / кер. авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К. : КНЕУ 2002. - 599 с. - Режим доступу: http://enbv. narod. ru/text/Econom/ strah/str/09.html. Станом на 10.01.2013 року.

9. Уманців, Ю. Корпоративні структури у системі економічних відносин / Ю. Уманців // Вісн. Київ. нац. торг.-екон. ун-ту. - 2011. - № 3. - С. 13-25; Что такое коллективное страхование [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. banki. ru/wikibank/kollektivnoe_strahovanie/. Станом на

10.01.2013 року.

10. Шахов, В. В. Страхование : [учебник для вузов] / В. В. Шахов. - М. : ЮНИТИ, 2003. - 311 с. [Елек­тронний ресурс]. - Режим доступу: ЇШ^/хп—8sbbbrdsaropink3atd6e. xn--p1ai/teoriya-strahovaniya/ kollektivnoe-strahovanie. html. Станом на 10.01.2013 року.

11. Шаша, О. І. Корпоративна соціальна відповідальність як фактор формування позитивного іміджу підприємства / О. І. Шаша // Вісн. нац. техн. ун-ту «Харківський політехнічний інститут». Серія «Технический прогресс и эффективность производства». - 2012. - № 16. - С. 65-69.