joomla
АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ ЗАСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Юрист України

А. П. Потапчик

здобувач кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту ЛДУВС імені Е. О. Ді - доренка

Статтю присвячено визначенню місця адміністративної відповідальності в системі юридичних засобів забезпечення торговельної діяльності. Розглядаються елементи складу адміністративного проступку за порушення у сфері торгівлі. Визначаються напрями реформування адміністративного законодавства в частині забезпечення надійного існування інституту торговельної діяльності.

Ключові слова: торговельна діяльність, загальнообов’язкові правила, порушення, проступок, адміністративна відповідальність.

Статья посвящена определению места административной ответственности в системе юридических средств обеспечения торговой деятельности. Рассматриваются элементы состава административного проступка за нарушения в сфере торговли. Определяются направления реформирования административного законодательства в части обеспечения надежного функционирования института торговой деятельности.

Ключевые слова: торговая деятельность, общеобязательные правила, нарушение, проступок, административная ответственность.

The article is sanctified to the location of administrative responsibility in the system of legal backer-ups of trade activity. The elements of composition of administrative misconduct are exam­ined for violation in the field of trade. Directions of reformation of administrative legislation are determined in part of providing of reliable existence of institute of trade activity.

Кгу words: sales efforts, compulsory rules, break, delinquency, administrative responsibility.

Успішність адміністративної рефор­ми, побудова демократичної та правової держави в Україні в першу чергу перед­бачає забезпечення правової захищенос­ті громадян. Важлива роль при цьому належить галузі адміністративного пра­ва, і зокрема інституту адміністративної відповідальності. Адже значення адміні­стративної відповідальності у боротьбі з правопорушеннями постійно зростає. Сьогодні адміністративні проступки (за вчинення яких настає адміністративна відповідальність) є одним із найпошире­ніших видів правопорушень, їх кількість постійно зростає.

Дослідження проблем адміністратив­ної відповідальності загалом та у сфері торговельної діяльності зокрема стано­вить не тільки науковий, а й практичний © Потапчик А. П., 2011 інтерес, оскільки розробка теоретико - прикладних питань, формулювання ар­гументованих пропозицій і рекомендацій щодо активізації боротьби з проступка­ми у сфері торгівлі дасть змогу проти­стояти цьому негативному явищу та за­хистити права громадян у зазначеній сфері.

Питанням адміністративної відпо­відальності присвячено багато наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних учених. Серед них відомі праці Д. Бахра­ха, І. Галагана, С. Гончарука, М. Городин - ського, В. Гуменюка, Г. Джагупова, Є. До- діна, М. Єропкіна, А. Клюшниченка, Л. Коваля, С. Ківалова, А. Комзюка, Д. Овсянка, І. Пахомова, Ф. Разаренова, В. Самсонова, М. Студенікіної, О. Якуби та ін.

Мета нашої роботи полягає в з’ясу­ванні основних питань, пов’язаних із ви­значенням адміністративної відповідаль­ності у сфері торгівлі.

Насамперед варто узагальнити тео­ретичні положення щодо визначення адміністративної відповідальності як юридичного засобу, спрямованого на за­побігання порушенням; розглянути осо­бливості адміністративної відповідаль­ності у сфері торговельної діяльності, а також сформулювати відповідні про­позиції щодо вдосконалення адміністра­тивного законодавства і практики його застосування в зазначеній сфері.

Слід зазначити, що чинне законодав­ство не дає визначення поняття адміні­стративної відповідальності, по-різному воно тлумачиться і в теорії адміністратив­ного права. Існує два різновиди визна­чення адміністративної відповідальності: через об’єктивний та суб’єктивний під­ходи. Перший обумовлений відповідною негативною реакцією держави на проти­правні прояви через встановлення окре­мих заборон, відповідних правил тощо й адекватних санкцій (заходів покарання) щодо порушників цих правил. В основі суб’єктивного підходу лежить особистий обов’язок порушника відповісти перед компетентними державними органами (їх службовими особами) за своє протиправ­не діяння і понести покарання згідно з установленим законом порядком.

Поєднавши ці два підходи, С. Гонча­рук визначає адміністративну відпові­дальність як різновид правової відпові­дальності, що є специфічною формою негативного реагування держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (перед­усім адміністративних проступків). Особи, що скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь перед повноваж­ним державним органом за свої неправо­мірні дії і зазнати за це адміністративних стягнень в установлених законом формах і порядку [1, с. 19].

Л. Коваль розглядає адміністративну відповідальність у контексті з іншими видами відповідальності, бо синтезую­чим началом вважає необхідність відпо­відати на власні дії, протиправні вчинки, брати на себе вину за наслідки. Учений пише, що адміністративна відповідаль­ність - це репресивний вид відповідаль­ності, де покарання має характер особис­того зазнання кари, а вольовий вплив спрямовується на свідомість правопоруш­ника з метою певного психічного пере­живання ним кари, подолання певних мотивів, якими обумовлюється ірраціо­нальна поведінка, та стимулювання моти­вів, які мають схилити до поведінки, що узгоджується з правовими приписами. Тільки особиста (персональна) відпові­дальність за адміністративні правопору­шення здатна здійснювати такі функції покарання, як осуд, залякування, попе­редження, виправлення, перевиховання особи. Установлення особистої вини, форм її виявлення є основною умовою (суб’єктивною підставою) застосування відповідальності, покарання [2, с. 132].

На думку Д. Овсянка, адміністративна відповідальність - це застосування дер­жавними органами, посадовими особами та представниками влади встановлених державою заходів адміністративного по­карання до громадян, а у певних випад­ках - і до організацій за порушення закон­ності та державної дисципліни [3, с. 129].

В. Колпаков пропонує таку дефініцію адміністративної відповідальності: «ад­міністративна відповідальність - це засіб захисту суспільних відносин шляхом ви­конання суб’єктом проступку примусово застосованих до нього заходів впливу за процедурою, передбаченою Кодексом» [4, с. 88].

Розглядаючи адміністративну відпо­відальність як різновид юридичної від­повідальності, слід зауважити, що їй властиві всі ознаки останньої. Традицій­но правову відповідальність пов’язують із застосуванням заходів державного примусу, розглядають її як передбачену санкціями правових норм реакцію на правопорушення, як реалізацію, засто­сування і здійснення санкцій. Застосу­вання заходів юридичної відповідаль­ності породжує для правопорушника обтяжливі наслідки майнового, мораль­ного, особистісного чи іншого характеру. Тим самим правопорушник відповідає перед державою за свою неправомірну поведінку [5, с. 6].

Метою юридичної відповідальності, що є загальною для всіх видів відповідаль­ності, є покарання за правопорушення і, що найважливіше, запобігання останнім.

Адміністративна відповідальність регулюється багатьма нормативними ак­тами різної юридичної сили, які в сукуп­ності складають законодавство про ад­міністративні правопорушення [6, с. 71]. Основним завданням цього законодав­ства відповідно до ст. 1 КУпАП є охорона суспільного ладу, власності, соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав і за­конних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку управління, державного і громадського порядку, зміцнення законності, запобі­гання правопорушенням, виховання гро­мадян у дусі точного і неухильного до­держання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших гро­мадян до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідаль­ності перед суспільством [7].

Специфічними ознаками адміністра­тивної відповідальності, що виділяють її в окремий вид юридичної відповідаль­ності, є наявність особливих підстав - особливого виду проступку - адміністра­тивного, визначення якого, дане в КУпАП, стало можливим завдяки науковим пошукам і зусиллям декількох поколінь юристів. Зазначимо, що до прийняття чинного Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення у законодавстві не було нормативного визначення адмі­ністративного правопорушення (воно зустрічалося тільки в науковій літерату­рі). Сьогодні воно визнається як проти­правна, винна діяльність чи бездіяль­ність, за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Реалізація адміністративної відпові­дальності полягає у накладенні певних видів адміністративних стягнень, осо­бливих за змістом і відмінних від заходів дисциплінарного впливу, кримінального покарання і майнової відповідальності. Адміністративні стягнення накладають­ся великою кількістю органів, яким таке право надане законодавством України і перелік яких міститься в КУпАП та ін­ших законодавчих актах.

Отже, як вид юридичної відповідаль­ності адміністративна відповідальність являє собою засіб захисту суспільних відносин шляхом застосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки, адміністративних стягнень, призводять до негативних наслідків і застосовуються уповноваженими на те органами чи осо­бами на підставах і в порядку, передба­чених чинним законодавством.

Якщо поняття правопорушення (про­ступку) офіційно визначено в адміні­стративному законодавстві України, то визначення його юридичного складу іс­нує лише в теорії права. Ці два поняття близькі за своїм змістом, але не тотожні. На думку автора, термін «правопорушен­ня» містить у собі як елементи складу, так і ознаки, які не мають значення для ви­рішення питання про можливість при­тягнення до юридичної відповідальності. Склад же правопорушення завжди кон­кретний і становить сукупність голов­них, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і в той же час достатні для притягнення до юри­дичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність. Крім того, на нашу думку, склад правопорушення як його юридична характеристика містить опис конкретних видів проступків у га­лузі торговельної діяльності - конкрет­них порушень правил торгівлі, незакон­ної торговельної діяльності, торгівлі у невстановлених місцях тощо.

Юридичні склади конкретних про­ступків мають свої особливі ознаки, од­нак серед останніх є такі, які властиві кожному з них. В юридичній науці ці ознаки традиційно об’єднують в чотири групи: ознаки, які характеризують об’єкт проступку, об’єктивну сторону, суб’єкт проступку та суб’єктивну сторону. Ви­ходячи з цього, склад адміністративного проступку в галузі торговельної діяль­ності можна визначити як сукупність встановлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопору­шення.

Адміністративний проступок у галу­зі торговельної діяльності не можливий перш за все без об’єкта, проти якого він спрямований. В існуючих наукових пу­блікаціях та монографіях автори наво­дять різні думки з приводу сутності об’єкта правопорушення. Одні фахівці ним вважають речі, інтереси, потреби, норми, цінності. Інші дотримуються думки, що під об’єктом необхідно розу­міти суспільні відносини, на які посягає проступок або якому завдається шкода, деякі фахівці-юристи ототожнюють це поняття із суспільними відносинами управлінського характеру, тобто які ви­никають у галузі державного управління. Заслуговує також на увагу думка дослід­ників, які, даючи характеристику об’єкта правопорушення, вважають, що на сус­пільні відносини неможливо посягати, тому що вони відображають дійсність на надзвичайно високому рівні абстракції і є соціально-філософським понят­тям [8, с. 71].

Якщо загальний об’єкт адміністратив­ного проступку як сукупність суспільних відносин, які охороняються нормами ад­міністративного законодавства, на квалі­фікацію проступку в торговельній діяль­ності не впливає, то родовий та безпосе­редній об’єкти є тими елементами, від чіткого й повного визначення яких зале­жить точне встановлення ознак конкрет­ного правопорушення, обумовлення його місця в Особливій частині КУпАП. Вста­новлення родового та безпосереднього об’єкта має також важливе значення для з’ясування характеру і ступеня шкідли­вості посягання, його правильної квалі­фікації, відмежування від інших проти­правних дій у галузі торгівлі.

Під родовим об’єктом проступків у галузі торговельної діяльності необхід­но розуміти тотожні, однорідні суспільні відносини, об’єднані за своєю соціаль­ною та економічною сутністю в одну гру­пу, що охороняється комплексом взаємопов’язаних адміністративно - правових норм, які містяться в одній главі КУпАП. У науковій літературі одні фахівці родовим об’єктом торговельної діяльності вважають торгівлю та інте­реси покупців [9, с. 9], інші під ним розу­міють нормальне функціонування тор­гівлі, забезпечення населення предмета­ми, речами постійного користування тощо [10, с. 14].

Об’єктивна сторона адміністративного проступку в галузі торговельної діяльнос­ті - це сукупність зовнішніх ознак про­ступку, які визначають акт зовнішньої по­ведінки правопорушника. Об’єктивна сторона дає характеристику суспільної шкідливості проступку, його спрямованос­ті, вона містить ряд ознак, які прийнято поділяти на головні та факультативні. До головних належить протиправне діяння двох видів - дія та бездіяльність.

Дія становить активний, усвідомле­ний, вольовий акт зовнішньої поведінки суб’єкта правопорушення. Більшість проступків у торговельній діяльності вчиняється шляхом протиправних дій. Наприклад, незаконна торговельна ді­яльність (ст. 1602 КУпАП) передбачає вчинення протиправних дій у вигляді здійснення угод купівлі-продажу товарів чи інших предметів. Разом з тим частина проступків учиняється у формі пасивної бездіяльності - коли особа, для того щоб не допустити протиправної поведінки, повинна вчинити позитивні дії, але вона з якихось причин це не робить. Це, на­приклад, неприйняття суб’єктом госпо­дарювання заходів до оснащення при­міщення торгівлі спеціальним обладнан­ням та основним інвентарем, холодиль­ним устаткуванням тощо. Необхідними умовами бездіяльності є обов’язковість і можливість особи діяти в конкретній обстановці.

Наступним елементом складу адміні­стративного проступку є суб’єктивна сторона, під якою необхідно розуміти всю психічну діяльність особи, пов’язану із вчиненням нею суспільно шкідливого діяння. Суб’єктивна сторона - це вну­трішній бік проступку, це психічні про­цеси, які відбуваються у свідомості суб’єкта, що характеризують його волю, викривають думки, наміри [11, с. 185]. Суб’єктивна сторона включає вину, мо­тив, мету вчинення проступку.

Вина як основна й обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу проступку виявляється у двох формах - умислі та необережності. Загальне визначення ці форми знайшли в статтях 10 і 11 КУпАП. Адміністративне правопорушення ви­знається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала проти­правний характер своєї дії чи бездіяль­ності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настан­ня таких наслідків.

У торговельній діяльності найбільш розповсюдженими мотивами є жадоба та корисливість, іноді - особиста зацікав­леність. При цьому мотив не слід плута­ти з метою як певним результатом, до якого прагне правопорушник. Вона відо­бражає уявну модель майбутнього, якої хотів би досягти суб’єкт проступку, ді­ючи певним чином. Мотив і мета невід­дільні від вольової поведінки, вони до­помагають розкрити її психологічну при­роду. Якщо метою є нажива, то мотивом протиправних дій - особиста корисли­вість або жадібність.

Суб’єктом адміністративного про­ступку в галузі торговельної діяльності виступають фізичні, осудні особи - гро­мадяни України, іноземці, особи без гро­мадянства, які досягли встановленого законодавством України віку адміністра­тивної відповідальності і займаються торговельною діяльністю.

Отже, торговельна діяльність здій­снюється відповідно до встановлених державою загальнообов’язкових правил торгівлі, належне виконання яких забез­печується за допомогою різноманітних правових, зокрема адміністративно - правових, засобів. Серед останніх осо­блива роль належить заходам адміністра­тивної відповідальності, яка реалізується відповідно до законодавства про адміні­стративні правопорушення.

Підсумовуючи вищезазначене, слід підкреслити, що сьогодні назріла необ­хідність реформування адміністративно­го законодавства у частині забезпечення інституту торговельної діяльності. Отже, адміністративна відповідальність у сфе­рі торговельної діяльності - це вид юри­дичної відповідальності, засіб захисту відносин у галузі торгівлі від протиправ­них, суспільно небезпечних та винних дій осіб, які посягають на встановлені правила торгівлі, шляхом застосування до осіб, які їх вчинили, уповноваженими на те органами на підставах і в порядку, передбаченому чинним законодавством, адміністративних стягнень.

В основі адміністративної відпові­дальності у галузі торгівлі лежить осо­блива підстава - вчинення особою адміні­стративного правопорушення (проступку), що посягає на суспільні відносини у сфері торговельної діяльності. Встановлення на­явності правопорушення передбачає ви­явлення основних його ознак - складу адміністративного проступку (об’єкта про­ступку, об’єктивної сторони, суб’єкта про­ступку та суб’єктивної сторони), адже їх відсутність виключає відповідальність.

Доцільність виділення у структурі об’єкта адміністративно-правової охоро­ни суспільних відносин у сфері торговель­ної діяльності як головного, так і додатко­вого безпосередніх об’єктів пов’язана із тим, що в такому разі забезпечується комплексний захист засобами адміністра­тивного права декількох груп суспільних відносин в економічній сфері держави. Це звертає увагу на необхідність подаль­шого забезпечення системності та взаємозв’язку між окремими юридични­ми складами адміністративних право­порушень у межах системи Особливої частини КУпАП, що може бути досягну­то за рахунок подальшої систематизації чинного законодавства України про ад­міністративні правопорушення.

Визнання складу адміністративного проступку як основної підстави адміні­стративної відповідальності в галузі тор­гівлі вказує на необхідність більш деталь­ного описання його ознак у диспозиціях відповідних статей КУпАП. Це сприятиме не тільки повному закріпленню складу конкретного адміністративного правопо­рушення (проступку) у галузі торгівлі в нормах адміністративного права, а й за­безпечить невідворотність, своєчасність та обґрунтованість застосування адміністра­тивних стягнень до осіб, які їх вчинили.



Література ____________________________________________________________

1. Гончарук С. Т Адміністративна відповідальність за законодавством України / С. Т Гончарук. - К. : Ґенеза, 1995.- 78 с.

2. Коваль Л. В. Відповідальність за адміністративні правопорушення / Л. В. Коваль. - К. : Вища шк., 1975. - 159 с.

3. Овсянко Д. М. Административное право : учеб. пособие / Д. М. Овсянко ; под ред. Г. А. Туманова. - М. : Юристъ, 1997. - 448 с.

4. Колпаков В. Кодекс України про адміністративні правопорушення: пошук нової парадигми /

В. Колпаков // Право України. - 2004. - № 7. - С. 85-89.

5. Адміністративна відповідальність в Україні : навч. посіб. / [М. І. Городинський, В. А. Гуменюк, Г. В. Джагупов та ін.] ; за заг. ред. А. Т. Комзюка. - Х. : Ун-т внутр. справ, 1998. - 112 с.

6. Самсонов В. Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа / В. Н. Сам­сонов. - Х. : Основа, 1991. - 117 с.

7. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відом. Верхов. Ради Укр. РСР. - 1984. - До­даток до № 51. - Ст. 1122 (зі змін. та допов.).

8. Кривуля О. М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? / О. М. Кривуля, В. М. Куц // Вісн. Ун-ту внутр. справ. - 1995. - № 2. - С. 70-75.

9. Мосесов М. М. Уголовная ответственность за нарушение правил торговли (по материалам Грузин­ской ССР) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / М. М. Мосесов. - Х., 1989. - 24 с.

10. Лисанский Ю. Л. Административная ответственность за нарушение правил торговли спиртными напитками : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Ю. Л. Лисанский. - К., 1987. - 18 с.

11. Коржанський М. Й. Уголовне право України. Частина загальна : [курс лекцій] / М. Й. Коржанський. - К. : Наук. думка та Укр. вид. група, 1996. - 336 с.