joomla
ПРО ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Юрист України

В. Ю. Уркевич

доктор юридичних наук, доцент, доцент ка­федри аграрного права Національного уні­верситету «Юридична академія України іме­ні Ярослава Мудрого»

Уркевич В. Ю. Про інвестиційні правовідносини у сфері сільського господарства

Публікація присвячена характеристиці елементів структури інвестиційних правовідносин у сфері сільського господарства, а також з’ясуванню їх поняття. Унаслідок дослідження уточнено дефініцію «інвестиційні правовідносини у сфері сільського господарства».

Ключові слова: правовідносини, інвестиції, інвестиційні правовідносини, сільське го­сподарство.

Уркевич В. Ю. Про инвестиционные правоотношения в сфере сельского хозяйства

Публикация посвящена характеристике элементов структуры инвестиционных право­отношений в сфере сельского хозяйства, а также установлению их понятия. Вследствие исследования уточнена дефиниция «инвестиционные правоотношения в сфере сельского хозяйства».

Ключевые слова: правоотношения, инвестиции, инвестиционные правоотношения, сельское хозяйство.

Urkevich V. About investment legal relationship in agriculture sphere

The publication is devoted to a description of structure elements of investment legal relationship in the agriculture sphere and also to their concept ascertainment. As a result of research the definition «investment legal relationship in the agriculture sphere» is specified.

Key words: legal relationship, investments, investment legal relationship, agriculture.



Сільське господарство є однією з най­важливіших галузей національної еконо­міки, що виробляє унікальну й незамінну сільськогосподарську продукцію. Незва­жаючи на те, що впродовж майже два­дцяти років уживаються заходи з його реформування, аграрна галузь економіки поки що не вийшла на належний рівень функціонування. Такий стан речей обу­мовлений багатьма чинниками, не остан­нім серед яких є відсутність достатніх інвестицій у сільськогосподарське ви­робництво. Цьому сприяє, окрім іншого, й неналежне правове регулювання інвес­тування сільського господарства, зважа­ючи на що вивчення поняття та сутності інвестиційних правовідносин у сфері сільського господарства має важливе як теоретичне (для подальшого вдоскона­лення теорії аграрного права), так і практичне (для вирішення правозастосовних проблем) значення.

Незважаючи на те, що правові питан­ня інвестування в сільське господарство, сутність інвестиційних правовідносин в галузі сільського господарства вже ви­вчалися окремими дослідниками [1-4], існує потреба навести характеристику їх поняття та елементів їх структури.

Мета даної статті - визначити понят­тя «інвестиційні правовідносини у сфері сільського господарства», охарактеризу­вати елементи їх структури.

Переходячи до основного викладу зазначимо, що інвестиційні відносини, що виникають у сфері сільського госпо­дарства, є різновидом відносин суспіль­них. Зрозуміло, що названі відносини пов’язані з інвестиціями, що згідно ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р., № 1560- XII [5] визначаються як всі види майно­вих та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Унаслідок врегулювання названих відносин нормами права вони набувають форми відносин правових, або ж право­відносин. У теорії права традиційним вважається визначення правовідносин як суспільних відносин, урегульованих нормами права. Звідси й інвестиційними правовідносинами можна вважати від­повідні суспільні відносини, урегульова­ні нормами права.

Для з’ясування сутності інвестицій­них правовідносин слід звернутися до характеристики елементів їх складу. Останніми, як відомо, виступають їх суб’єкти, об’єкти і зміст.

Щодо суб’єктів інвестиційних право­відносин, то ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» вони визнача­ються як інвестори і учасники, якими можуть бути громадяни і юридичні осо­би України та іноземних держав, а також держави.

При цьому інвесторами вважаються суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення влас­них, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

В аграрно-правовій літературі зазна­чається, що суб’єктами інвестиційних правовідносин, які вкладають інвестиції у сільське господарство, є держава, орга­ни законодавчої і виконавчої влади, ор­гани місцевого самоврядування, інозем­ні держави, вітчизняні та іноземні юри­дичні особи, які зацікавлені у розвитку сільського господарства [1, с. 28].

До суб’єктів (учасників) інвестицій­них відносин, які використовують інвес­тиції, належать виробники сільськогоспо­дарської продукції. Звісно, передусім йдеться про сільськогосподарські підпри­ємства різних організаційно-правових форм, - сільськогосподарські кооперати­ви, фермерські господарства, аграрні гос­подарські товариства, приватні, держав­ні і комунальні сільськогосподарські підприємства. Проте не виключене ви­користання інвестицій у сільському гос­подарстві й фізичними особами, зокрема, суб’єктами господарювання.

Об’єктами інвестиційної діяльності ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначає будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народно­го господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічну про­дукцію, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права. Звідси можна погодитися з В. І. Семчи - ком, який зазначає, що у галузі АПК об’єктами інвестиційної діяльності мо­жуть бути будь-яке майно, земельні ді­лянки, основні виробничі фонди, при­значені для виробництва сільськогоспо­дарської продукції та її первинної пере­робки, зберігання, транспортування і реалізації виробленої продукції, науково - технічні досягнення, прогресивні техно­логії, паливні та енергетичні ресурси, хі­мічні засоби захисту рослин і тварин, підвищення родючості ґрунтів, грошові кошти, праця робітників і спеціалістів сільського господарства [1, с. 31].

Змістом інвестиційних правовідно­син є права та обов’язки їх суб’єктів. З аналізу ст. 7 Закону України «Про ін­вестиційну діяльність» випливає, що суб’єкти інвестиційної діяльності, у тому числі і у сфері сільського господарства, мають такі права. Так, інвестори вправі:

а) розміщувати інвестиції у будь-які об’єкти, крім тих, інвестування в які за­боронено або обмежено актами законо­давства України; б) самостійно визна­чати цілі, напрями, види й обсяги інвес­тицій, залучати для їх реалізації на дого­вірній основі будь-яких учасників інвес­тиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів; в) переда­вати права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення іншим гро­мадянам та юридичним особам у поряд­ку, встановленому законом; г) залучати фінансові кошти у вигляді кредитів, ви­пуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик; д) ви­користовувати своє майно для забезпе­чення зобов’язань; е) володіти, корис­туватися і розпоряджатися об’єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законо­давчих актів України; є) придбавати необхідне майно у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посеред­ників за цінами і на умовах, що визна­чаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклату­рою. Отже, як бачимо, розглядувана стаття Закону України «Про інвестицій­ну діяльність» закріпила права лише та­ких суб’єктів інвестиційних відносин, як інвестори.

Вважаємо, що учасники інвестицій­них відносин, які використовують інвес­тиції (у нашому випадку сільськогоспо­дарські товаровиробники), мають право на отримання інвестицій від інвестора, а також право на отримання від інвесто­ра права володіння, користування і роз­порядження інвестиціями, а також ре­зультатами їх здійснення.

Обов’язки суб’єктів інвестиційної ді­яльності визначені у ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Так, ін­вестор зобов’язаний: а) подати фінансо­вим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

б) одержати дозвіл на виконання буді­вельних робіт у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про ре­гулювання містобудівної діяльності»; в) одержати позитивний комплексний ви­сновок державної експертизи щодо до­держання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благо­получчя населення, екології, охорони пра­ці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довго­вічності будинків і споруд, а також архі­тектурних вимог, за винятком об’єктів цивільного та виробничого призначення, для затвердження проектів будівництва яких комплексний висновок державної експертизи не є обов’язковим.

Усі суб’єкти інвестиційної діяльності і відповідних інвестиційних правовідно­син зобов’язані: а) додержувати держав­них норм і стандартів, порядок встанов­лення яких визначається законодавством України; б) виконувати вимоги держав­них органів і посадових осіб, що пред’являються в межах їх компетенції;

в) подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;

г) не допускати недобросовісної конкурен­ції і виконувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції;

д) сплачувати податки, збори (обов’язкові платежі) в розмірах та у порядку, визна­чених законами України; е) одержати відповідну ліцензію для проведення гос­подарської діяльності, що підлягає ліцен­зуванню.

Виникають інвестиційні правовідно­сини на підставі певних юридичних фак­тів. Так, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначає, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (уго­да). Укладення договорів, вибір партне­рів, визначення зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідно­син, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб’єктів інвестиційної діяльності.

Характерними підставами виникнен­ня інвестиційних правовідносин у сфері сільського господарства є такі юридичні факти, як вчинення відповідного право - чину щодо інвестування (укладення ін­вестиційного договору, контракту), а та­кож передача відповідного майна до ста­тутного капіталу суб’єктів аграрного господарювання.

Звідси в спеціальній літературі ціл­ком обґрунтовано називаються наступні основні риси інвестиційних правовідно­син у сфері сільського господарства: це певний вид суспільних відносин, урегу­льованих нормами права (аграрного та інших галузей); вони носять комплек­сний характер; виникають, змінюються та припиняються у сфері сільськогоспо­дарського виробництва; мають специ­фічний суб’єктний склад [6, с. 7].

Наведене щодо елементів складу ін­вестиційних правовідносин у сфері сіль­ського господарства та їх особливостей дозволяє розглянути їх поняття. Так, наприклад, Я. М. Грущинський визначає агроінвестиційні правовідносини як врегульований нормами аграрного та інших галузей права комплекс суспіль­них відносин, що виникають між сіль­ськогосподарськими товаровиробника­ми та іншими суб’єктами господарюван­ня на підставі юридичних фактів (укла­дення агроінвестиційних договорів, формування статутних капіталів (фон­дів) суб’єктів підприємництва), здій­снення спільної діяльності щодо реалі­зації інвестицій в сільськогосподарсько­му виробництві, з метою отримання прибутку або досягнення певного со­ціального ефекту [6, с. 4]. Щодо наведе­ної дефініції зазначимо, що у ній безпід­ставно відсутня вказівка на об’єкти ін­вестиційної діяльності у сфері сільсько­го господарства, а також на зміст відпо­відних інвестиційних правовідносин. Також, вважаємо, потребує додаткової аргументації вжиття терміна «агроінвес - тиційні правовідносини».

Підсумовуючи викладене, можемо зробити наступні висновки. Інвестицій­на діяльність у сфері сільського госпо­дарства та відповідні інвестиційні право­відносини мають свою специфіку та особ­ливості. Останні проявляються в існу­ванні специфічних суб’єктів, між якими вони виникають, об’єктів інвестиційних правовідносин у сфері сільського госпо­дарства, особливих правах та обов’язках їх учасників, а також специфічних юри­дичних фактів, що викликають до життя вказані правовідносини.

Інвестиційні правовідносини у сфері сільського господарства можна визна­чити як врегульований нормами права (аграрного та інших галузей) комплекс суспільних відносин, що виникають на підставі юридичних фактів (вчинення правочинів щодо інвестування, передача відповідного майна до статутного капі­талу суб’єктів аграрного господарюван­ня) між сільськогосподарськими товаро­виробниками та інвесторами з приводу певних об’єктів (майна, земельних діля­нок, основних виробничих фондів, при­значених для виробництва сільськогос­подарської продукції та її первинної пе­реробки, зберігання, транспортування і реалізації виробленої продукції, науково-технічних досягнень, прогре­сивних технологій, паливних та енерге­тичних ресурсів, хімічних засобів захис­ту рослин і тварин, підвищення родю­чості ґрунтів, грошових коштів, праці робітників і спеціалістів сільського гос­подарства), змістом яких є права й обов’язки їх учасників у сфері сільсько­господарського виробництва, що здій­снюються з метою отримання прибутку або досягнення певного соціального ефекту.

Перспективою подальших наукових розвідок у напряму порушених проблем може бути використання отриманих ре­зультатів у наступних дослідженнях, а також характеристика особливостей правового регулювання інвестиційних відносин у сфері сільського господар­ства.


Література ____________________________________________________________

1. Інвестиційна діяльність у сільському господарстві: правові питання : монографія / кол. авторів. За ред. В. І. Семчика. - К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. - 252 с.

2. Андрійко О. Ф. Актуальні теоретичні і практичні правові аспекти інвестиційної діяльності в сіль­ському господарстві України / О. Ф. Андрійко // Часопис Київ. ун-ту права. - 2008. - № 2. - С. 257-259.

3. Домбровський С. Ф. Питання правового забезпечення інвестицій в аграрному комплексі / С. Ф. Домбровський // Університетські наук. зап. Часопис Хмельницького ун-ту управління та права. - 2008. - № 4. - С. 218-220.

4. Грущинський Я. М. Сутність інвестиційних правовідносин у сільському господарстві / Я. М. Гру - щинський // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. Вип. 46. - К. : Ін-т держави і права НАН України, 2009. - С. 444-449.

5. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 47. - Ст. 646.

6. Грущинський Я. М. Правове регулювання агроінвестиційної діяльності в Україні : автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Я. М. Грущинський / Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. - К., 2011. - 16 с.

image005