Калашник О. М

аспірант кафедри цивільно-правових дис­циплін Харківського національного універ­ситету внутрішніх справ

Статтю присвячено встановленню змісту, юридичної природи поняття «прогалина в праві». Визначено основні ознаки прогалин в праві, приведена їх класифікація та відмежування від суміжних правових явищ. Зазначається про неможливість застосування аналогії до суміжних правових явищ.

Ключові слова: прогалина в праві, прогалина в законі, види прогалин, кваліфіковане мовчання, помилка в праві, колізії норм права.

Статья посвящена установлению содержания, юридической природы понятия «пробел в праве». Определены основные признаки пробелов в праве, приведена их классификация и отграничения от смежных правовых явлений. Говорится о невозможности применения аналогии к смежнымм правовым явлениям.

Ключевые слова: пробел в праве, пробел в законе, виды пробелов, квалифицированное молчание, ошибка в праве, коллизии норм права.

The article is devoted to the elaboration of the content and the legal nature of the concept «legal lacuna». The main features of lacunas in the law, their classification and separation from related legal phenomena are given. It is mentioned about the impossibility of using the analogy to related legal phenomena.

Key words: legal lacuna, lacuna in the legislation, types of lacunas, qualified silence, error in the law, collision of the law.

Процес вдосконалення законодав­ства здійснюється безперервно, як на за­конодавчому рівні шляхом внесення змін, так і в правозастосовній практиці. Не викликає сумнів те, що цей процес вдосконалення буде здійснюватися по­стійно, адже змінюються умови життя; соціально-економічні відносини; під час здійснення судочинства виявляються за­конотворчі помилки; недоліки юридич­ної техніки, до яких належать помилки і упущення законодавчого органу; супе­речливість, неузгодженість норм; до того ж, неможливо нормативно охопити всі життєві ситуації, що об’єктивно вимага­ють правового врегулювання (навіть у тих випадках, коли нормативна модель суспільних відносин все-таки існує, пра­вова норма через її абстрактний характер не дозволяє наперед передбачити всі можливі нюанси, які можуть виникати в процесі її реалізації).

Найчастішою причиною змін у зако­нодавстві є його недостатня повнота та визначеність деяких положень, які є важ­ливим фактором функціонування будь - якої галузі права. Недотримання цих ви­мог спричиняє появу прогалин у праві.

Вітчизняна та зарубіжна юридична наука у XX ст. відзначилася низкою робіт, присвячених проблемі прогалин у праві, з яких можна почерпнути технічний ін­струментарій і накопичену суму знань про прийоми і способи дослідження та подолання цього негативного правового явища.

Серед вітчизняних науковців до про­блематики прогалин у праві звертались Ю. Л. Власов, В. С. Ковальський, І. П. Козін - цев, М. В. Кравчук, О. Ф. Скакун, Ю. І. Чалий, В. К. Забігайло, О. В. Зайчук, Н. М. Оні - щенко, Т. І. Тарахонич, О. М. Тарнополь - ська, Р. І. Кондратьєв, Л. А. Луць, Є. О. Ха­ритонов, А. М. Шульга, П. М. Рабінович, Р. А. Майданик, І. В. Спасибо-Фатєєва та інші.

Серед зарубіжних науковців значний вклад у вивчення досліджуваної теми внесли Чезаре Беккаріа, Шарль Луї де Монтеск’є, С. С. Алексеєв, С. В. Курильов, В. В. Лазарев, М. Ф. Маліков, А. А. Малі - новський, А. В. Ціхоцький, Л. С. Явич, В. І. Акімов, А. Т. Боннер, М. А. Аліеске - ров, Д. М. Рябова, Д. А. Туманов, М. І. Ма - тузов, О. Б. Венгеров, С. В. Липень, Є. В. Васьковський, І. В. Михайловський,

З. А. Незнамова та інші.

Судді в своїй професійній діяльності нерідко зустрічаються зі складностями в процесі правозастосування, що викли­кані протиріччями закону, неврегульова - ністю (недостатньою урегульованістю) низки питань, абстрактним характером нормативних положень, нечіткістю їх формулювань чи іншими об’єктивними та суб’єктивними факторами.

Це пов’язано з тим, що законодавець не в силі передбачити всі ці обставини та створити «бездоганний закон». Часто за­кон приймається без достатніх знань, а тому прогалина може не потрапити в очі правотворцеві. Така прогалина вже виявляється під час правозастосування. Як зазначає В. С. Нерсесянц - неможли­ве існування безпрогалинної регламен­тації життя та превентивного контролю за нею [1, с. 490].

Проблема прогалин у праві не є но­вою та привертала увагу ще з давніх ча­сів. Так, ще в Давньоримській державі сформульовано твердження: neque leges neque senatus consulta ita scribi possunt ut omnis casus qui quandoque in sediriunt comrehendatur (ні закони, ні акти не мо­жуть бути написані так, щоб вміщати в собі всі можливі випадки). Протягом своєї довгої еволюції римське право з ме­тою мінімізації правової неврегульова - ності створило низку інституційних ме­ханізмів. Серед них можна виділити про­цедуру доповіді. Згідно з положеннями першої книги «Інституцій» Юстиніана допускалось умисне усунення всіх не­точностей і суперечливостей писаного права. Припускаючи випадки, коли у суддів виникатимуть труднощі із за­стосуванням актів, які ними сприймати­муться неоднозначно, їм наказувалось клопотати перед імператором, якому на­лежало виняткове право видавати і тлу­мачити закони [2, с. 2].

У роботах Чезаре Беккаріа «Про зло­чини і покарання» і Монтеск’є «Дух за­кону» була закріплена ідея абсолютного пріоритету закону і «безпрогальності» права. Однак у міру зміцнення позицій позитивістського праворозуміння стала­ся метаморфоза у вирішенні проблеми прогалин у праві, яка фактично була зве­дена до завдань усунення відсутніх пра­вових норм у межах чинного законодав­ства. У XX ст. про «безпрогальність» права заявили прихильники нормативіз­му [2, с. 3].

Прогалини в праві визнавалися і до­революційною російською наукою, якою було визначено й обґрунтовано способи їх подолання (аналогію права та аналогію закону).

У сучасній правовій науці потребує наукового дослідження юридична при­рода прогалин у праві, їх ознаки та види, оскільки через мінливість соціально-еко­номічних відносин виникають нові про­галини та потребує удосконалення від­повідний механізм їх подолання. Дослі­дження в цій сфері нададуть можливість врахувати всі можливі обставини, щоб не допустити прогалин, а в зв’язку з цим і порушень прав і законних інтересів лю­дини. Класифікація прогалин допоможе як правотворцеві, так і правозастосува - чеві швидко зорієнтуватися та знайти спосіб вирішення проблеми.

Метою цієї статті є узагальнення по­няття прогалин у праві, його ознаки, від­межування від інших суміжних правових явищ та класифікацію за різними крите­ріями для правильного обрання та за­стосування способів їх усунення та по­долання, а також захисту прав, свобод та законних інтересів людини. Тут слід по­годитися з твердженням О. Ф. Скакун, що порушення прав і свобод особи є на­слідком існування прогалин у праві [3, с. 198].

Прогалина у праві - це повна або часткова відсутність у діючих норматив­но-правових актах необхідних юридич­них норм [4]. Це є офіційна точка зору, що викладена в Листі Міністерства юс­тиції України від 30.01.2009 р. № Н-35267-

18 на звернення щодо порядку застосу­вання нормативно-правових актів. Такої ж точки зору дотримується і О. Ф. Ска­кун [3], А. М. Шульга [5], П. М. Рабінович [6], В. В. Лазарєв [7].

Необхідно зазначити, що основною спільною ознакою визначень прогалин є загальна вказівка на відсутність право­вих норм для регулювання існуючих сус­пільних відносин.

Термін «прогалина», на думку В. Лаза - рєва, має два значення. У прямому сенсі прогалина визначається як пусте, незапо - внене місце, пропуск (наприклад, у дру­кованому тексті), в переносному - як упу­щення, недолік. При цьому упущення характеризується як невиконання належ­ного, недогляд, помилка через недбалість, а недолік - як недосконалість, вада, по­хибка або неповна кількість чогось.

Таким чином, про прогалини можна говорити як у випадках, коли є навмисно незаповнений простір, не підлягає запо­вненню в силу специфіки самого пред­мета, так і у випадках, де пусте місце є його вадою, упущенням у його форму­ванні. Прогалина в прямому сенсі є необ­хідною якістю самого предмета, при втраті якого предмет перестає бути тим, чим він є насправді. Заповнення пропус­ків з внутрішніх джерел неможливо, а із зовнішніх виключено, оскільки інакше створюється якісно нове явище. Навпа­ки, приймаючи переносне значення сло­ва, ми визнаємо тим самим необхідність усунення існуючого недоліку [8, с. 4].

Так, В. С. Нерсесянц вважає, що про­галини в праві можуть бути наслідком неминучого відставання законодавства від динамічних суспільних відносин або результатом помилок законодавця тощо [1, с. 490].

У праві існують правові явища, які схожі до прогалин. Для того, щоб відріз­нити ці категорії, слід розглянути погляди вчених з приводу цього питання. Так, на­уковці вважають, що поняття «кваліфіко­ване мовчання законодавця» означає ті випадки, коли законодавець навмисно залишає питання відкритим, утримується від прийняття норми, показуючи тим са­мим небажання їх приймати, відносячи рішення справи за межі законодавчої сфе­ри. Таким чином, законодавець залишає вирішення питання на розсуд правозас - тосовного органу, розраховуючи, що його законодавча воля буде конкретизована іншими правовими актами [9, с. 56].

Варто погодитися із О. Ф. Скакун, яка зазначає, що прогалину в праві не можна ототожнювати з «помилкою в праві» як ре­зультат невірної оцінки об’єктивних умов і вияву не тієї законодавчої волі, котру слід було б втілити в нормативно-правовому акті.

«Помилка в праві» можлива у випад­ках, коли правотворчий орган: 1) помил­ково вважає якісь відносини такими, що не підлягають правовому регулюванню;

2) помилково покладається на конкрети­зацію права в ході його застосування;

3) помилково передає питання на розсуд того, хто застосовує право; 4) видає нор­му, яка не потрібна; 5) помилково вирішує питання в установленій нормі. У перших трьох випадках «помилка в праві» домис­лює наявність прогалин [3].

Також не можливо порівнювати про­галини з нормами, які є незрозумілими, «темними», тобто з такими нормами, які потребують тлумачення, оскільки спосіб усунення таких «темних» норм є тлума­чення, а спосіб усунення прогалин є ана­логія.

Неправильне визначення правозас - тосовним органом наявності прогалин у праві в тому випадку, якщо певні від­носини не врегульовані конкретним за­коном, але їх регламентація встановлена в нормативно-правових актах нижчого рівня або якщо такі відносини урегульо­вані договором.

Таким чином, ми можемо погодитися з О. Колотовою, що «кваліфіковане мов­чання законодавця», «помилка в праві», норми, що потребують тлумачення та колізії не є прогалинами у праві, а отже в таких випадках не допустима аналогія права та аналогія закону з метою їх по­долання.

Прогалини у праві також слід від­межовувати від таких правових явищ, які зустрічаються в процесі правозастосу - вання:

1) «кваліфіковане мовчання законо­давця», коли законодавець навмисно за­лишає питання без правового врегулю­вання, віддаючи його вирішення на роз­суд правозастосовного органу;

2) «помилка в праві», що означає по­милкову оцінку об’єктивно існуючих умов законодавчим органом;

3) передбачувана потреба в правово­му регулюванні є удаваною, навіяною по­милковими оцінками вихідної ситуації;

4) «темнота» правових норм, тобто їх неясність, яка долається за допомогою методів тлумачення;

5) колізії норм права.

Синтез наведених визначень свідчить про те, що сама собою відсутність право­вої норми може ще і не свідчити про на­явність прогалини, оскільки теорією права передбачається, що правове регу­лювання не охоплює й не повинно охоп­лювати собою всього розмаїття суспіль­них відносин. Ознакою існування про­галини права є відсутність норми лише у сфері суспільних відносин, що підляга­ють обов’язковому правовому регулю­ванню [10, с. 138].

Іноді в теорії держави та права крім термінів «прогалина», «помилки в пра­ві», використовується «дефект в праві». О. Кармаза в своїй статті, присвяченій прогалинам в житловому законодавстві, зазначає, що словник іншомовних слів розкриває «дефект» (лат. ¿еГеСш - недо­лік / defecere - бракувати, не вистачати) як ваду, хибу, недолік, слабке місце, по­шкодження тощо [11]. Тлумачний слов­ник української мови «помилку» розгля­дає як неправильну думку, хибне уявлен­ня, неточність у законі [12]. Тобто варто погодитися, що ці поняття є різними.

Хоча в літературі термін «дефект» вживається у більшості випадків не в значенні права, дефекти права, а саме дефекти законодавства, існують на сьо­годні. Визначаючи місце поняття «дефект права» у системі інших правових катего­рій, необхідно розрізняти це поняття в широкому та у вузькому значенні. Так, в широкому значенні поняття «дефект права» є більш об’ємним, ніж поняття «прогалина в праві», оскільки прогалина у праві є одним із видів правових дефек­тів, одним із проявів недосконалості пра­ва. У вузькому значенні - може бути іден­тифіковано з одним із видів прогалин у праві - із суб’єктивними прогалинами, прогалинами, які вказують на вади за­конодавчої техніки. Тобто це внутрішні протиріччя, колізії матеріальних норм, помилки законодавця тощо [13, с. 68].

Для того, щоб відмежувати прогали­ни права від інших суміжних з ними явищ необхідно звернути увагу на основ­ні ознаки, що характеризують прогалини у праві. Серед них виділяють: 1) повна або часткова відсутність правового регу­лювання суспільних відносин (випадку), які знаходяться у сфері правового впли­ву та які потребують правового регулю­вання; 2) оціночний характер прогалин у праві, позитивна оцінка, наявність яких залежить від правосвідомості суб’єкта правозастосування; 3) прога­лини в праві - це недолік у праві, відсут­ність у ньому того, що повинно бути необхідним його компонентом, що об­ґрунтовує необхідність подолання існу­ючого недоліку; 4) прогалини у праві є нетиповими ситуаціями та зумовлюють нетиповість правозастосовної діяльнос­ті, яка втрачає свою традиційну послі­довність, як системи логічно пов’язаних, послідовних дій; 5) прогалини у праві є об’єктивними життєвими ситуаціями, які спричинені внаслідок об’єктивного розвитку суспільних відносин, а в деяких випадках суб’єктивних причин, пов’язаних з правотворчими та правозастосовними діями законодавчих, виконавчих та судо­вих органів державної влади.

Таким чином, прогалини у праві - явище нетипове, таке, що перешкоджає стандартному правозастосуванню в умо­вах законності та нормативної визначе­ності. Їх подолання потребує застосуван­ня особливого інституту аналогії у праві у відповідності до вироблених правовою наукою умов та правил [9, с. 56].

Як вважає В. Марчук, прогалина в праві - це прогалина в законодавстві, тобто відсутність закону, законодавчих норм, що регулювали б певні ситуації, з якими стикається практика і навіть більше - правозастосовна практика, за умови, що подібні ситуації потребують правового, а не будь-якого іншого регу­лювання. А тому прогалини у праві ха­рактеризуються: 1) відсутністю необхід­ної правової норми, відсутністю відпо­відних законодавчих приписів; 2) прак­тичною потребою саме нормативно-пра­вового врегулювання певних життєвих ситуацій, тобто врегулювання за допо­могою юридичних засобів; 3) реальною наявністю такого роду ситуацій, з якими стикаються правозастосовні органи, які зобов’язані їх розв’язувати, беручи до свого провадження [14].

У Листі Міністерства юстиції Украї­ни від 30.01.2009 № Н-35267-18 на звер­нення щодо порядку застосування нор­мативно-правових актів наголошується на необхідності розрізняти прогалини в праві та прогалини в законі.

Прогалини в праві - це повна або часткова відсутність в діючих норматив­но-правових актах необхідних юридич­них норм.

Прогалини в законі - це повна або часткова відсутність необхідних юридич­них норм у даному законі [4].

Так, на думку В. В. Лазарєва, види прогалин у праві можна класифікувати за такими критеріями:

1) за повнотою правового регулюван­ня: а) повна відсутність норм; б) непов­нота діючих норм;

2) за наявністю волі законодавця: а) воля на врегулювання відносин ви­явлена («дійсні»); б) воля законодавця не виявлена («недійсні»);

3) залежно від джерел виявлення про­галин: а) із самої системи законодавства («іманентні»); б) із зовнішніх джерел («трансцендентні»);

4) за часом виникнення: а) «первин­ні»; б) «похідні»;

5) за суб’єктивною стороною прояву волі законодавця: а) «простимі»; б) «не­простимі»; в) «навмисні»;

6) за можливістю подолання при ре­алізації права: а) «подоланні»; б) «непо­доланні» [7, с. 28].

Зокрема, В. Лазарєв зазначає, що про­галини у законах, у законодавстві є про­галинами в праві та навпаки [7, с. 28]. Підтримують таку точку зору М. Воплен - ко [15, с. 24], С. Алексєєв [16, с. 261] та ін.

На думку Т. Коваленко, залежно від чинників, які призвели до появи про­галин, можна виділити: а) об’єктивні прогалини та б) суб’єктивні прогалини. Об’єктивні прогалини наявні на момент виникнення певних суспільних відносин, що потребують правового регулювання. Суб’єктивні прогалини можуть виникати у процесі застосування права судовими органами, коли скасовується незаконний нормативно-правовий акт, що тягне по­яву прогалини правового регулювання певних суспільних відносин [17, с. 25].

За субординацією в правовому регу­люванні можна виділити: а) прогалини матеріального права; б) прогалини про­цесуального права.

Разом із тим різні дослідники вио­кремлюють інші різні сторони й елемен­ти прогалин. Так, В. Нерсесянц вважає, що прогалини в праві можуть бути на­слідком неминучого відставання законо­давства від динамічних суспільних від­носин або результатом помилок законо­давця тощо [1, с. 490], а О. Венгеров, підтримуючи цю точку зору, вказує, що прогалини в праві мають об’єктивну та суб’єктивну природу. Об’єктивні прога­лини - це прогалини при виникненні нових суспільних відносин - правовий вакуум; суб’єктивні - це прогалини не­досконалості законодавства, юридичної техніки тощо [18, с. 268].

А. Черданцев поділяє прогалини на первісні та похідні (прогалини еволюції) [19, с. 251].

Є. Харитонов виділяє реальні та фор­мальні прогалини. Так, реальні прогалини означають дійсну відсутність правого регу­лювання суспільних відносин, що знахо­дяться у сфері права, а формальні - відби­вають такий стан речей, коли те чи інше питання законодавство прямо не регулює, але відповідь на нього можна знайти за до­помогою аналізу та різноманітних прийомів тлумачення правових норм [20, с. 30].

Л. Луць нормативно-правові прога­лини поділяє на п’ять груп: 1) за зовніш­ньою формою права: прогалини у норма­тивно-правових договорах та у норма­тивно-правових актах; 2) за видами нор­мативно-правових актів, у яких вони містяться: прогалини у законах та у під - законних актах; 3) за елементами норми права: прогалини у гіпотезі, диспозиції та санкції; 4) за галузевою належністю: конституційні, трудові, цивільні та інші нормативно-правові прогалини; 5) за ча­сом виникнення: первинні, вторинні прогалини; за причинами виникнення: об’єктивні та суб’єктивні прогалини.

Слушною є думка Л. А. Луць, яка під нормативно-правовою прогалиною ро­зуміє часткову відсутність нормативно - правових приписів у межах правового регулювання, зумовлену станом розви­тку суспільних відносин та відставанням від нього правотворчості. Повну відсут­ність нормативно-правових приписів щодо суспільних відносин, які потребу­ють правової регламентації і можуть бути врегульовані правом, Л. А. Луць називає правовим вакуумом [21, с. 293].

Нормативно-правова прогалина ма­тиме місце за відсутності конкретного нормативно-правового припису, пере­бування суспільних відносин у межах правового регулювання, а також можли­вості їх подолання. Не можна говорити про наявність прогалини, якщо хоч одна

з цих умов відсутня.

Виходячи з вищевикладеного можна зробити низку висновків.

Не існує суспільства без прогалин у законодавстві, це підтверджується іс­торичним витоком вчень про прогалини права починаючи з давньоримських ча­сів і дотепер.

Прогалина у праві - це повна або част­кова відсутність у діючих нормативно-пра­вових актах необхідних юридичних норм. Основною та визначальною спільною озна­кою поняття прогалин є загальна вказівка на відсутність правових норм для регулю­вання існуючих суспільних відносин.

Для того щоб відмежувати прогалини права від інших суміжних з ними явищ необхідно звернути увагу на основні озна­ки, що характеризують прогалини у праві.

Слід відмежовувати прогалини права від таких суміжних правових явищ, як: «кваліфіковане мовчання законодавця»; «помилка в праві»; удавана потреба в пра­вовому регулюванні; «темнота» правових норм; колізії норм права, а також від де­фекту права, що є ширшим поняттям, ніж прогалина. Застосування аналогії до та­ких суміжних явищ не допустимо.

Не дивлячись на велику кількість на­уковців, що досліджували дану проблему, все ж деякі галузі права залишаються без належного вивчення прогалин права, зо­крема, цивільне процесуальне право, а тому потребує подальшого вивчення по­няття прогалин у цивільному процесуаль­ному праві, ознаки, класифікація, критерії відмежування їх від інших правових явищ.

1. Нерсесянц, В. С. Философия права / В. С. Нерсесянц. - М. : Норма, 1997. - 652 с.

2. Туманов, Д. А. Пробелы в гражданском процесуальном праве. Теоретическое исследование : авто - реф. дисс. ... канд. юрид. наук / Д. А. Туманов. - М., 2007. - 184 с.

3. Скакун, О. Ф. Теорія держави і права / О. Ф. Скакун ; пер. з рос. - Х. : Консум, 2001. - 656 с.

4. На звернення щодо порядку застосування нормативно-правових актів : Лист МЮУ 30.01.2009 № Н-35267-18.

5. Шульга, А. М. Теория государства и права / А. М. Шульга. - Харьков : 2000. - 132 с.

6. Рабінович, П. М. Основи загальної теорії права та держави / П. М. Рабінович. - X. : Консум, 2002. - 160 с.

7. Лазарев, В. В. Правоприменительные акты и их эффективность в условия развитого социалисти­ческого общества. Теоретическое исследование : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук / В. В. Лазарев. - М., 1977. - С. 128.

8. Лазарев, В. В. Пробелы в праве и пути их устранения / В. В. Лазарев. - М. : Юрид. лит., 1974. - 184 с.

9. Колотова, О. В. Відмежування прогалин у праві від суміжних правових явищ / О. В. Колотова // Часоп. Київ. ун-ту права. - 2009. - № 3. - С. 55-59.

10. Пригодський, В. Щодо прогалин права як детермінант виникнення адміністративно-господарського спору, їх виявлення та подолання/ В. Пригодський // Адмін. право. - 2009. - № 11. - С. 137-140.

11. Сучасний словник іншомовних слів: близько 20 тис. слів та словосполучень / уклад. О. I. Скопнен - ко, Т. В. Цимбалюк. - К. : 2006. - С. 216.

12. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах : 42000 слів. - Т. 1. А-К / уклад. В. Яре­менко. - 2-е вид., виправл. - К. : Аконіт, 2004. - 926 с.

13. Кармаза, О. Способи подолання прогалин в житловому законодавстві / О. Кармаза // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Юрид. науки. - 2011. - № 86. - С. 67-70.

14. Марчук, В. М. Нариси з теорії права : навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. - К. : Істина,

2004. - 304 с.

15. Вопленко, Н. Н. Официальное толкование норм права / Н. Н. Вопленко. - М. : Юрид. лит., 1976. - 119 с.

16. Алексеев, С. С. Проблемы теории права : в 2 т. / С. С. Алексеев. - Свердловск : Изд-во Свердл. юрид. инст., 1973. - Т. 2. - 401 с.

17. Коваленко, Т. О. Види прогалин у земельному праві / Т. О. Коваленко // Юрид. науки. - 2011.

- № 87. - С. 25-28.

18. Венгеров, А. Б. Теория государства и права / А. Б. Венгеров. - М. : Юриспруденция, 2000. - 528 с.

19. Черданцев, А. Ф. Теория государства и права / А. Ф. Черданцев. - М. : Норма, 2000. - 432 с.

20. Харитонов, Є. О. Цивільне право України. Елементарний курс : навч. посіб. / Є. О. Харитонов. - Суми : ВТД «Університетська книга», 2006. - 352 с.

21. Луць, Л. А. Загальна теорія держави і права : навч.-метод. посіб. (за кредитно-модульною системою) / Л. А. Луць. - К. : Атіка, 2007. - 412 с.