joomla
ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ З УПРАВЛІННЯ ОБ’ЄКТАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ, ЯКІ ПЕРЕДАНІ ПІДПРИЄМСТВАМ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ
Юрист України

Прокоп’єв Р.

здобувач кафедри господарського права На­ціонального університету «Юридична ака­демія України імені Ярослава Мудрого»

У статті визначено проблемні аспекти розмежування на законодавчому рівні організаційно-господарських повноважень (компетенції) органів державної влади щодо управління підприємствами залізничного транспорту України між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) та Міністерством інфраструктури України, зокрема щодо управління об’єктами державної власності.

Ключові слова: розмежування повноважень, підприємства залізничного транспорту, управління об’єктами державної власності, державне майно.

В статье определены проблемные аспекты разграничения на законодательном уровне организационно-хозяйственных полномочий (компетенции) органов государственной власти по управлению предприятиями железнодорожного транспорта Украины между Государственной администрацией железнодорожного транспорта Украины (Укрзализныця) и Министерством инфраструктуры Украины, в частности связанных с управлением объектами государственной собственности.

Ключевые слова: разграничение полномочий, предприятия железнодорожного транспорта, управление объектами государственной собственности, государственное имущество.

In the article the problem aspects of distinction at the legislative level of the organizational- economic powers (competence) of the bodies of state authority for the management of enterprises of railway transport of Ukraine between the State administration of railway transport of Ukraine (Ukrzaliznytsia) and the Ministry of infrastructure of Ukraine, in particular related to the manage­ment of objects of state property.

Key words: separation of powers, the enterprises of railway transport, management of objects of state property, the state property.

Господарський кодекс України п. 2 статті 141 встановив норму, згідно з якою управління об’єктами державної власності відповідно до закону здійсню­ють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління дер­жавним майном здійснюють також інші суб’єкти.

Відтак, органом управління залізнич­ним транспортом загального користу­вання, у тому числі і органом управління об’єктами державної власності є Держав­на адміністрація залізничного транспор­ту України (далі - Укрзалізниця) відпо­відно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 262. До сфери її керівництва входять Донецька, Львів­ська, Одеська, Південна, Південно-За­хідна та Придніпровська залізниці, а також інші підприємства й організації єдиного виробничо-технологічного комплексу, що забезпечують перевезен­ня вантажів і пасажирів.

Підпорядкування державного під­приємства Укрзалізниці проявляється в тому, що у господарській діяльності підприємств залізничного транспорту вона виконує координаційні (шляхом прийняття відповідних підзаконних нор­мативно-правових актів) та узгоджу - вальні функції (коли відбувається пого­дження дій підприємств у процесі здій­снення господарської діяльності). Зокре­ма, Укрзалізниця безпосередньо здій­снює пов’язані з експлуатаційною діяль­ністю функції щодо формування і реалі­зації єдиної тарифної та цінової політики на підприємствах; здійснює функції з управління майном, що перебуває у за­гальнодержавній власності та закріплене за підприємствами, в частині: затвер­дження статутів (положень) підпри­ємств, контролю дотримання та при­йняття рішень у зв’язку з порушенням їх вимог; укладення і розірвання контрак­тів з керівниками підприємств (крім на­чальників залізниць); здійснення конт­ролю за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підпри­ємствами державного майна; розробляє та погоджує в установленому порядку умови перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів; розробляє плани перевезення вантажів залізничним тран­спортом у прямому, змішаному і міжна­родному сполученні, представляє інте­реси залізниць під час погодження цих планів у відповідних органах; здійснює реалізацію єдиної інвестиційної політи­ки, координує планування розвитку за­лізниць та підприємств залізничного транспорту.

Одночасно Укрзалізниця виступає і органом управління, і господарюючим суб’єктом з урахуванням змісту п. 4 вказаної Постанови, що порушує прин­цип рівності щодо інших суб’єктів гос­подарювання у сфері залізничного транспорту.

Крім того, органом регулювання гос­подарської діяльності підприємств за­лізничного транспорту є також Мініс­терство інфраструктури України згідно з Указом Президента України «Про По­ложення про Міністерство інфраструк­тури України» № 581/2011 від 12.05.2011. Таким чином в Україні законодавцем створена дворівнева структура управлін­ня підприємствами залізничної галузі України і на даний час фактично відбу­вається дублювання функцій щодо регу­лювання господарської діяльності під­приємств залізничного транспорту, що, на нашу думку, є недоцільним.

Вищезазначене підтверджує той факт, що невідповідність організаційної структури залізничного транспорту умо­вам розвитку ринкової економіки країни є однією з проблем, які визначені Кон­цепцією Державної програми реформу­вання залізничного транспорту, схвале­ною розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 651-р.

Таким чином, на нашу думку, на да­ний час існує правова колізія щодо Укр­залізниці, оскільки відповідно до ст. 4. Закону України «Про залізничний тран­спорт» управління залізницями та інши­ми підприємствами залізничного тран­спорту, що належать до загальнодержав­ної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця), під­порядкованим центральному органу ви­конавчої влади в галузі транспорту, при цьому вказаним Законом України закрі­плена норма, що Укрзалізниця при зазна­ченому управлінні виконує функції гос­подарюючого суб’єкта.

Більш того, слід зазначити, що існуван­ня вказаної дворівневої структури управ­ління підприємствами залізничної галузі України має негативні наслідки у вигляді фактичної невідповідності деяких аспектів такого управління нормам чинного госпо­дарського законодавства України.

Так, розпорядженням Кабінету Міні­стрів України від 21.03.2011 № 265-р «Пи­тання управління Міністерством інфра­структури об’єктами державної власнос­ті», затверджено переліки підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства інфра­структури; відкритих акціонерних това­риств, функції з управління корпоратив­ними правами щодо яких здійснює Мі­ністерство інфраструктури; державних підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мініс­терства інфраструктури, у тому числі і підприємств залізничної галузі України.

Однак відповідно до ст. 3 Закону Укра­їни «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185^ об’єктами управління державної власнос­ті є: 1) майно, яке передане казенним під­приємствам в оперативне управління;

2) майно, яке передане державним комер­ційним підприємствам, установам та ор­ганізаціям; 3) майно, яке передане дер­жавним господарським об’єднанням;

4) корпоративні права, що належать дер­жаві у статутних капіталах господарських організацій; 5) державне майно, що забез­печує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міні­стрів України; 6) державне майно, переда­не в оренду, лізинг, концесію; 7) державне майно, що перебуває на балансі господар­ських організацій і не увійшло до їх ста­тутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; 8) державне майно, передане в безстроко­ве безоплатне користування Національ­ній академії наук України, галузевим ака­деміям наук; 9) безхазяйне та конфіскова­не майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Таким чином вбачається, що вище­вказане розпорядження Кабінету Міні­стрів України фактично створює правову колізію в законодавстві України, оскільки надає поняттям «підприємство, установа, організація» визначення «об’єкт держав­ної власності», підміняючи таким чином термін «державне майно» як визначення об’єкта державної власності відповідно до зазначеного Закону.

Вищенаведене підтверджується та­кож і п. 2 Порядку відчуження об’єктів державної власності, затвердженого По­становою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відчуження об’єктів державної власності» від

06.06.2007 № 803, згідно з яким «об’єкти державної власності (далі - майно) - ма­теріальні активи, які відповідно до за­конодавства визнаються основними фондами (засобами)».

Інше підтвердження вказаної право­вої колізії ми знаходимо у Положенні про порядок передачі об’єктів права держав­ної власності, затвердженому Постано­вою Кабінету Міністрів України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» від 21.09.1998 № 1482, яке на даний час визначає по­рядок безоплатної передачі об’єктів пра­ва державної власності зі сфери управ­ління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших держав­них органів, які відповідно до законодав­ства здійснюють функції з управління державним майном, об’єднань підпри­ємств, яким делеговано функції з управ­ління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності, На­ціональної академії наук, галузевих ака­демій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безо­платне користування, до сфери управлін­ня інших органів, уповноважених управ­ляти державним майном, або самовряд­них організацій. Згідно з вказаним По­ложенням об’єктами права державної власності є: 1) цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підпри­ємства), крім об’єктів, визначених під­пунктом «д» цього пункту. Структурний підрозділ підприємства може бути об’єктом передачі після виділення його в установленому порядку в цілісний май­новий комплекс на підставі розподільно­го балансу; 2) нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об’єкти незаверше­ного будівництва, крім об’єктів, зазна­чених в абзаці другому пункту 1 цього Положення, а також нежитлові примі­щення), яке входить до складу цілісних майнових комплексів підприємств, що не підлягають приватизації, або використо­вується для розміщення органів держав­ної влади, після виділення його в окрему облікову одиницю (інвентарний об’єкт) та за умови подальшого укладення з ін­шими балансоутримувачами будинку, в якому передаються приміщення, до­говору про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової те­риторії; 3) нерухоме майно (будівлі, спо­руди, у тому числі об’єкти незавершено­го будівництва, крім об’єктів, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Поло­ження, а також нежитлові приміщення), крім майна, зазначеного в абзаці другому підпункту «а» цього пункту, після виді­лення його в окрему облікову одиницю (інвентарний об’єкт) за умови подальшо­го укладення з іншими балансоутриму - вачами будинку, в якому передаються приміщення, договору про спільне ко­ристування та утримання будинку і при - будинкової території; 4) акції (частки, паї), що належать державі у майні госпо­дарських товариств (крім передачі акцій державним органам приватизації заснов­никами відкритих акціонерних това­риств, створених у процесі корпоратиза - ції); 5) державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі привати­зації, корпоратизації; 6) підприємства, показники фінансово-господарської ді­яльності яких погіршилися внаслідок не­ефективного управління ними органами, уповноваженими управляти державним майном, або самоврядними організація­ми; 7) цілісні майнові комплекси підпри­ємств, установ, організацій, їх структур­них підрозділів у зв’язку з прийняттям або скасуванням рішення про їх прива­тизацію; 8) інше окреме індивідуально визначене майно підприємств крім не­рухомого.

Порядком списання об’єктів дер­жавної власності, затвердженим Поста­новою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку списання об’єктів державної власності» від

08.11.2007 № 1314 визначення терміна «об’єкт державної власності» відсутнє взагалі та є лише посилання на те, що «терміни, які використовуються у цьому Порядку, вживаються у значенні, наве­деному в законодавчих актах, що регу­люють питання правового режиму влас­ності відповідного майна та питання управління майном, його оцінки та бух­галтерського обліку».

Крім того, вбачається, що у законо­давстві України на даний час є три різ­них за змістом визначення - «об’єкти управління державної власності», «об’єкти державної власності» та «об’єкти права державної власності», які по суті є одним і тим же поняттям - «майно», у визначенні господарського законодавства, наявність яких створює перешкоди як при нормативно-право­вому регулюванні вказаних правовідно­син, так і при правозастосовній діяль­ності, та, на нашу думку, підлягає при­веденню у відповідність.

Іншою проблемою є те, що Кабінетом Міністрів України на даний час створено прецедент, коли один і той же об’єкт дер­жавної власності перебуває у сфері управління декількох центральних орга­нів виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері управління об’єктами державної влас­ності.

Так, відповідно до вказаного розпо­рядження у сфері управління Міністер­ства інфраструктури України перебуває Харківський технікум залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 1116443) [8].

Однак вказані об’єкти державної власності, які передані Харківському тех­нікуму залізничного транспорту, одно­часно перебувають і у сфері управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України відповідно до розпоря­дження Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1191 «Деякі питання управ­ління вищими навчальними закладами».

Аналогічна ситуація склалася також із об’єктами державної власності, які пе­редані таким юридичним особам, як На­вчально-методичний центр Укрзалізни­ці - ідентифікаційний код ЄДРПОУ (далі - код) 25882900; Артемівський техні­кум залізничного транспорту (код 1116199), Вінницький транспортний ко­ледж (код 1118413), Дніпропетровський технікум залізничного транспорту (код 1116118), Київський електромеханічний технікум залізничного транспорту імені М. Островського (код 1118330), Київ­ський технікум залізничного транспорту (код 1118353), Київський транспортно- економічний коледж (код 3121313), Кре­менчуцький технікум залізничного тран­спорту (код 1116437), Львівський техні­кум залізничного транспорту (код 1058355), Миколаївський технікум за­лізничного транспорту імені академіка В. М. Образцова (код 1118732), Одеський технікум залізничного транспорту (код 1116420), Сімферопольський технікум залізничного транспорту (код 1116259), Слов’янський технікум залізничного транспорту (код 1116182), Чернівецький транспортний коледж (код 1116503), Дер­жавний економіко-технологічний уні­верситет транспорту (код 1116223), Дні­пропетровський національний універси­тет залізничного транспорту імені ака­деміка В. Лазаряна (код 1116130), Укра­їнська державна академія залізничного транспорту (код 1116472).

Більш того, всі залізниці та інші під­приємства залізничного транспорту вка­заним розпорядженням були віднесені до сфери управління Міністерства інф­раструктури України безпосередньо. При цьому слід зазначити, що Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), яка відповідно до законодавства виконує організаційно - управлінські функції щодо підприємств залізничного транспорту, є суб’єктом господарювання та юридичною особою (код ЄДРПОУ 00034045) [8], як об’єкт державної власності до вказаного розпо­рядження не увійшла.

Таким чином, вбачається, що Укрза­лізниця залишилась поза межами компе­тенції центрального органу в галузі тран­спорту - Міністерства інфраструктури України відносно управління об’єктами державної власності.

На підставі вищевикладеного можна зробити обґрунтований висновок, що на даний час діяльність Державної адміні­страції залізничного транспорту України (Укрзалізниці) з питань управління об’єктами державної власності вказаної юридичної особи - суб’єкта господарюван­ня державного сектору економіки юридич­но залишилася непідзвітною перед відпо­відними органами державної влади.

Крім того, вбачається, що законо­давцем впродовж майже 16 (шістнад­цяти) років не вирішуються питання ані щодо встановлення дієвого конт­ролю з боку держави за об’єктами дер­жавної власності, які знаходяться на балансі суб’єкта господарювання дер­жавного сектору економіки України - юридичної особи Укрзалізниці, ані щодо конкретного розмежування функцій щодо управління господар­ською діяльністю підприємств заліз­ничної галузі України між Міністер­ством інфраструктури України (і його попередників) та Укрзалізницею, у тому числі з питань розпорядження об’єктами державної власності.

Для усунення подібних прогалин у за­конодавстві вкрай необхідно, на нашу думку, внести відповідні зміни до вище­зазначених підзаконних нормативних до­кументів України з питань управління об’єктами державної власності залізнич­ної галузі та до законодавчих актів Укра­їни, які на даний час регулюють діяльність підприємств залізничного транспорту України, і в першу чергу до Закону Украї­ни «Про залізничний транспорт».



ЛІТЕРАТУРА

1. Чечетов, М. В. Державне управління приватизацією у контексті трансформації відносин власності в Україні : автореф. дис. ... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 / М. В. Чечетов ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2006. - 17 с.

2. Семенюк-Самсоненко, В. П. Підвищення ефективності управління об’єктами державної власності в умовах реформування економічних відносин в Україні : автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.03 / В. П. Семенюк-Самсоненко ; Держ. установа «Інститут економіки та прогнозування НАН Украї­ни». - К., 2009. - 18 с.

3. Порошенко, П. О. Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Укра­їні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / П. О. Порошенко ; Одес. нац. юрид. акад. - Одеса, 2002. - 20 с.

4. Ишмаев, И. А. Системное управление объектами государственной собственности субъекта Рос­сийской Федерации : дис. ... канд. экон. наук: 08.00.05 / И. А. Ишмаев. - М., 2001. - 139 с.

5. Битяк, Ю. П. Адміністративне право України : підручник / Ю. П. Битяк. - Х. : Право, 2003. - 576 с.

6. Деркач, Е. М. Правове регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Е. М. Деркач ; Ін-т екон.-прав. досліджень НАН України. - Донецьк,

2007. - 88 с.

7. Моргунова, Н. В. Административно-правовая организация механизма управления железнодорожным транспортом : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.14 / Н. В. Моргунова. - Хабаровск, 2003. - 163 с.

8. Державне підприємство Інформаційно-ресурсний центр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ЬИр://^г«ггеігс. доу. иа//.