joomla
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧОДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ
Юрист України

А. Г. Бобкова

член-кореспондент НАПрН України, завідувачка кафедри господарського права економіко - правового факультету Донецького націо­нального університету

Бобкова А. Г. Господарсько-правові питання розвитку підприємств гірничодобувної галузі

У статті обґрунтовано напрями вдосконалення господарсько-правового забезпечення функціонування підприємств гірничодобувної галузі України.

Ключові слова: гірничодобувна галузь, вугледобувні підприємства, роздержавлення підприємств, оренда.

Бобкова А. Г. Хозяйственно-правовые вопросы развития предприятий горнодобы­вающей отрасли

В статье обоснованы направления усовершенствования хозяйственно-правового обе­спечения функционирования предприятий горнодобывающей отрасли Украины.

Ключевые слова: горнодобывающая отрасль, угледобывающие предприятия, разгосу­дарствление предприятий, аренда.

Bobkova A. Economic-legal questions of mining sector enterprises development

Directions of improvement of economic-legal maintenance of functioning of the mining sector enterprises of Ukraine are proved in the article.

Key words: mining branch, coal-mining enterprises, enterprises privatization, rent.



Вугільна промисловість у сучасному світі та в Україні зберігає роль найваж­ливішої базисної галузі економіки. Ана­ліз структури вітчизняної промисловос­ті та енергетики вказує на те, що вугілля, як один з основних видів енергоносіїв, збереже своє значення на багато десяти­літь, і навіть сторіч. Вугілля — єдиний вид паливної сировини, запасів якої в надрах України досить для повного за­доволення потреб усіх секторів економі­ки на зазначений термін.

У той же час гірничодобувна галузь є найпроблемнішою у промисловості Укра­їни. Так, на думку фахівців, з одного боку, тільки розвіданих запасів нам вистачить на 450 років, а з другого — понад 80 % про­мислових запасів кам’яного вугілля в Укра­їні зосереджено у пластах потужністю до 1,2 м, які в інших країнах зазвичай не роз­робляються, більшість пластів вельми га­зоносні, небезпечні з вибуховості вугіль­ного пилу, більш за третину — небезпечні з раптових викидів вугілля і газу, схильні до самозаймання. Середня глибина роз­робки становить більше 700 м, а кожна шоста шахта веде гірничі роботи на глиби­ні від 1 тис. до 1,4 тис. м [1].

Указані особливості вугільних родо­вищ України вимагають постійної уваги до гірничодобувної галузі з боку держави і перш за все до стратегії розвитку цієї галузі, на що вказує і те, що у всіх гірни­чодобувних країнах — Німеччині, Поль­щі, Великій Британії, США, Франції, Ро­сійській Федерації — роль і місце вугіль­ної промисловості як складової енерго - політичної стратегії, визначено. При цьому, якщо за обсягами видобування вугілля Україна входить у десятку про­відних вугледобувних країн світу, то за економічними показниками — значно відстає від більшості з них.

Результатом відсутності обґрунтова­ної стратегії розвитку гірничодобувної галузі є те, що з 2002 р. в Україні проведено чотири її реорганізації (з 1917 р. їх було сорок), значна частина яких торкну­лася основних осередків галузі — її підпри­ємств, які не встигають переорієнтовува­тися під нові умови господарювання.

Одним із чинників, що стримують розробку стратегії галузі, є, як стверджу­ють окремі фахівці, відсутність у нашої держави (на відміну від інших країн) необхідних можливостей для підтримки цієї галузі з урахуванням того, що дер­жавна підтримка є і, ймовірно, ще довго буде важливою умовою нормального функціонування багатьох вітчизняних вугледобувних підприємств.

У основі такого підходу лежать «на жаль, поширені навіть серед фахівців спотворені уявлення про світовий досвід і тенденції, а також необ’єктивні оцінки вітчизняного вугільного потенціалу» [2, с. 5], а саме, стосовно того, що у світі ву­гільна промисловість є збитковою і до­таційною. Зокрема, в Україні Мінвугле - пром, відповідно до недавнього розпо­рядження Кабміну, щомісячно отриму­вав із Стабілізаційного фонду держбю­джету — 2009 р. 350 млн грн за програ­мою державної підтримки вугледобувних підприємств і направляв їх тільки на ви­плату заробітної плати, тоді як ці засоби намічалося використовувати на здешев­лення кредитів, фінансування інвести­ційних проектів із будівництва і техніч­ного переоснащення, на підвищення безпеки шахт [3].

Насправді, як стверджують А. Амо - ша, А. Кабанов та Л. Стариченко, «із роз­винених країн тільки Німеччина і Іспанія дотують вугледобування, одночасно ско­рочуючи його обсяги. При цьому в Ні­меччині вже ухвалено рішення про при­пинення у 2018 р. збиткового видобуван­ня кам’яного вугілля. Раніше це зробили Бельгія, Голландія, Ірландія, Португалія, не так давно — Японія і Франція. У той же час можна назвати, окрім США і Ав­стралії, ще низку країн, де видобуток вугілля приносить значні доходи в дер­жавну казну (наприклад, ЮАР, Канада,

Індонезія, Колумбія). У тих країнах, що успадкували збиткову вугільну промис­ловість, проводяться її реструктуризація і модернізація в цілях виходу на бездо­таційну роботу. Зокрема, вже скасовано дотації в Росії, Казахстані, Чехії, а в Китаї досягнуто беззбитковості галузі в ціло­му. І жодна держава не нарощує збитко­ве видобування вугілля і не збільшує її добування» [4, с. 5].

З вищевикладеного можна зробити висновок про те, що майбутнє є і у гірни­чодобувної галузі України, а питання про перспективи її розвитку набуває акту­альності, особливо на тлі подорожчання інших енергоносіїв, і з урахуванням того, що в Україні планується збільшення об­сягів видобування вугілля у 2010 р. до 96 млн т; у 2020 р. — до 112 млн т і у 2030 — до 120 млн т [5].

Питаннями розвитку цієї галузі за­ймаються багато вчених, основна части­на яких представлена економістами (Л. Н. Міркуй, А. І. Чилікін, А. І. Амоша,

С. В. Янко, Ю. П. Ященко, Н. С. Сургай,

А. І. Кабанов, В. Н. Василенко та ін.). Пра­вові дослідження, які проводяться, стосу­ються тільки окремих питань функціону­вання вугледобувної галузі, серед яких: правові аспекти використання надр для видобування вугілля, правове забезпечення ліквідації підприємств вугільної промисло­вості, стимулювання розвитку вугледобув­ної галузі, реструктуризації вугільної про­мисловості і деякі ін. (В. І. Андрейцев, М. В. Касюта, О. Р. Зельдіна, А. Ю. Ілларі - онов та ін.). Найповніше правові питання функціонування гірничодобувної промис­ловості представлені у працях І. Н. Коз’я - кова, зокрема, в Науково-практичному коментарі до Гірничого закону України [6, с. 560] і монографії, присвяченій порів­няльно-правовому аналізу надровикорис - тання у країнах СНД [7].

При цьому на різних рівнях багато фахівців неодноразово заявляли і заяв­ляють, що однією з причин проблемного стану вказаної галузі, як і раніше, є від­сутність належного правового регулювання діяльності у гірничодобувній галузі.

Із зазначеного випливає, що серед умов розвитку гірничодобувної галузі окремої уваги потребує вдосконалення госпо­дарсько-правового забезпечення функ­ціонування її підприємств як основних ланок цієї галузі, що неодноразово ви­знавалося і на державному рівні, з ура­хуванням чого тема цього дослідження є актуальною.

Мета статті — обґрунтування напря­мів вдосконалення господарсько-право­вого забезпечення функціонування під­приємств гірничодобувної галузі.

Істотною характеристикою таких під­приємств є те, що вони, як правило, ма­ють достатньо різні технічні, економічні, екологічні та інші характеристики, що зумовлюють можливості їх успішної гос­подарської і соціальної діяльності. Такі відмінності вимагають і різних підходів до організації їх господарювання. У той же час при вирішенні питань чергового нового вектора розвитку цієї галузі ось уже кілька разів обирається один або два з напрямів, що не дозволяє враховувати вказані особливості.

Так, згідно з Концепцією реформу­вання вугільної галузі, схваленою розпо­рядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 р. № 737-р., серед напря­мів удосконалення законодавчої бази, необхідної для адаптації підприємств галузі до ринкових умов і сприяння її розвитку, обрано фактично два напрями: створення такої бази для прискорення процесів приватизації у вугільній галузі і законодавче регулювання процедури фінансової санації і вдосконалення меха­нізму державного субсидування вугле­видобувних підприємств державного сектору [8, с. 1244].

Окрім цього ще одним напрямом, який випливає із рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан і перспективи розвитку вугільної про­мисловості і невідкладні заходи по під­вищенню безпеки праці в цій галузі», введеної в дію Указом Президента Укра­їни № 685/2008 від 05.08.2008 р., є лікві­дація підприємств вугільної і гірничо­добувної галузі [9, с. 1936].

У нормативно-правових актах, при­йнятих у різний час, приділяється увага й іншим напрямам розвитку даних під­приємств. При цьому генеральним на­прямом господарсько-правового забез­печення розвитку підприємств гірничо­добувної галузі залишається вдоскона­лення підходу до державного управління, реформування відносин власності, за­лучення інвестицій, поліпшення еконо­мічного і фінансово-економічного стану підприємств галузі, а також забезпечен­ня належної організації виробництва.

У результаті таких різних підходів кожна чергова реорганізація одним під­приємствам дає шанс поліпшити показ­ники своєї діяльності, а іншим — стає перешкодою для виходу зі складного ста­новища. Результатом цього є те, що у вуг­ледобувній галузі у наш час серед тих, що успішно функціонують, можна назвати декілька державних, орендних або при­ватних вугледобувних підприємств, тоді як значна частина таких підприємств є збитковими. І це при тому, що голо­вним принципом організаційної пере­будови галузі заявлено поєднання (узго­дження) інтересів держави, підприємств і працівників вугільної промисловості.

Як свідчить практика, серед проблем попередніх реорганізацій вугледобувної га­лузі перш за все слід назвати невчасне ви­рішення питань господарсько-правового забезпечення запропонованих шляхів розвитку цієї галузі, що стало причиною відмови від того або іншого напряму без достатніх на те підстав або викликало безліч нових проблем. Адже абсолютно очевидно, що кожен напрям реорганіза­ції з урахуванням різних характеристик підприємств припускає обов’язкове опрацьовування на законодавчому або підзаконному рівні всіх основних госпо­дарських відносин, які складаються у вугледобувних підприємств, серед яких:


засновницькі, майнові, організаційні, управлінські, контрольні, договірні, охо­ронні та ін. У тому ж випадку, коли від­повідні закони, ухвали або укази супро­воджуються тільки вказівками щодо розробки необхідної правової бази, така база часом не з’являється аж до кінця дії основного нормативно-правового акта, прикладів чого можна знайти безліч.

Таким чином, для успішного функціо­нування підприємств вуглевидобувної га­лузі необхідно систематизувати всі мож­ливі, як альтернативні напрями розвитку таких підприємств, розробивши під кожен напрям відповідне господарсько-правове забезпечення, яке дозволить зробити більш усвідомлений вибір шляхів реформування як самими підприємствами цієї галузі, так і органами державної влади, в управлінні яких вони знаходяться.

Для вибору таких напрямів стано­вить інтерес аналіз економічної літера­тури про стан гірничодобувної галузі в Україні, інших країнах і перспективи її розвитку. Зазначений аналіз указує на перспективність таких напрямів розви­тку підприємств цієї галузі:

- роздержавлення вугільних підпри­ємств незалежно від рівня їх рентабель­ності;

- передача в оренду (концесію) вугле­добувних підприємств;

- міжгалузева кооперація, інтеграція вугледобувних і інших підприємств ба­зових галузей економіки шляхом ство­рення господарських виробничих об’єд­нань (корпорацій);

- ліквідація збиткових вугледобув­них і вуглепереробних підприємств.

Частково на реалізацію вказаних на­прямів направлено і неодноразово за­пропонований Міністерством вугільної промисловості проект Закону «Про роз­виток і особливості роздержавлення вуг­ледобувних підприємств», який перед­бачає п’ять способів роздержавлення шахт: корпоратизація, продаж цілісних майнових комплексів підприємств, пере­дача об’єктів в управління, оренду або концесію, а також передача окремого майна у комунальну власність. Проте останній варіант цього проекту не прой­шов узгодження в Міністерстві економі­ки і Фонді держмайна [10, с. 420], а окре­мі його положення викликають супе­речливі думки різних фахівців щодо їх доцільності. Так, з одного боку, лунають твердження про те, що підприємства ву­гільної галузі потребують швидкої пере­дачі у приватну власність, оскільки їх привабливість для потенційних інвесто­рів знижується прискореними темпами, а діяльність ряду приватних вугільних підприємств підтверджує перспектив­ність цього напряму. З другого боку, ав­тори заявляють про відсутність перспек­тив у приватизованих підприємств і їх працівників за сьогоднішніх умов, моти­вуючи це тим, що власники завжди праг­нуть тільки отримання максимального прибутку, не вкладаючи при цьому жод­ної копійки у розвиток підприємства і скорочуючи робочі місця, що також має місце в Україні після передачі окремих шахт у приватну власність [11, с. 420].

У той же час роздержавлення вугіль­них підприємств може і повинно стати одним із перспективних напрямів розви­тку цієї галузі при розробці належного господарсько-правового забезпечення.

Серед напрямів розвитку даної галу­зі може бути і передача в оренду вугле­добувних підприємств, на що неоднора­зово зверталася увага у науковій літера­турі, хоча на практиці від нього фактич­но відмовилися. При цьому такий на­прям розвитку зазначених підприємств має сенс розглядати як щодо шахт, які планують закрити, так і стосовно успіш­но працюючих підприємств, але з ураху­ванням встановлення для них різних умов оренди, зокрема щодо орендної плати, оподаткування, надрокористуван - ня, інвестування, проведення робіт із ліквідації, організації збуту продукції тощо.

Серед перспективних напрямів у на­уковій літературі неодноразово називалося створення господарських вироб­ничих об’єднань (корпорацій), що на­були поширення в багатьох галузях економіки. Для вугледобувної галузі це можуть бути промислові об’єднання за типом «вугілля-кокс-метал», «вугіл - ля-енергетика» тощо, що дозволить спільно вирішувати багато питань, від­сутність рішень з яких сьогодні є пере­шкодою для розвитку підприємств кож­ної названої галузі. При цьому істотне значення має правова організація функ­ціонування таких суб’єктів, яка сьогодні тільки частково регулюється законодав­ством. Рішенню цього питання має спри­яти Закон України «Про господарські об’єднання», проект якого представле­ний Кабінетом Міністрів України і ухва­лення якого є необхідним для практики створення і функціонування вказаних суб’єктів. У той же час створення госпо­дарських об’єднань у вугледобувній га­лузі разом із суміжними галузями має бути предметом окремого регулювання.

Актуальним залишається і такий на­прям, як ліквідація збиткових вугледо­бувних і вуглепереробних підприємств. Фахівці неодноразово звертали увагу на те, що істотної переробки потребує По­рядок ліквідації збиткових вуглевидобув­них і вуглепереробних підприємств, за­тверджений ухвалою Кабінету Міністрів України в редакції від 06.07.2002 р. [12, с. 1317]. Але такій переробці має переду­вати проведення моніторингу результа­тів його застосування для виявлення тих проблем, які обумовлені його недоліками правового характеру. На необхідність цього вказують труднощі, що мають міс­це при виведенні з експлуатації нерента­бельних шахт, і фактично регулярна не­здатність держави взяти на себе всі ви­трати таких процесів, як того вимагає законодавство. Дослідження цього пи­тання має стати предметом окремого на­укового дослідження.

Таким чином, успішний розвиток вуг­ледобувної галузі України можливий за умови належного господарсько-правового забезпечення всіх можливих перспектив­них напрямів функціонування її підпри­ємств. Його розробка дозволить макси­мально враховувати економічні, технічні, екологічні, соціальні умови діяльності та­ких підприємств, із чітким визначенням участі держави, яка на правах і з зобов’я­заннями власника повинна взяти на себе відповідальність за економічний стан і організацію господарювання певних під­приємств галузі або вирішити питання, пов’язані з ліквідацією підприємств у разі виводу з експлуатації тих із них, чиє ву­гілля дороге настільки, що держава не може підтримувати його ціну.

Для цього доцільно для доопрацю­вання названого законопроекту «Про розвиток і особливості роздержавлення вугледобувних підприємств» створити міжвідомчу робочу групу, яка змогла б забезпечити його обґрунтованість, узгодженість, опрацьовування наявних положень з урахуванням можливого фі­нансового забезпечення, а також запро­понувати повний пакет господарсько - правового й іншого правового забезпе­чення його реалізації, зокрема з підго­товкою при необхідності змін і допо­внень до чинного законодавства.

Реалізація вказаних напрямів удо­сконалення господарсько-правового за­безпечення функціонування підпри­ємств гірничодобувної галузі сприятиме виведенню цієї галузі з числа збиткових, підвищенню її інвестиційної привабли­вості, зниженню соціальної напруженос­ті тощо.



1. Амоша А. Особенности и ориентиры развития угледобычи в Украине: Некоторые параллели с рос­сийским опытом / А. Амоша, А. Кабанов, Л. Стариченко // Энергетическая политика Украины. - 2005. - № 12.

2. Амоша А. Об инвестиционном обеспечении угледобычи в Украине / А. Амоша, А. Кабанов, Л. Стариченко // Уголь Украины. - 2008. - № 7.


3. Княжанский В. Нерентабельное «золото» / В. Княжанский // День. - 2009. - № 69. -

22 апреля.

4. Амоша А. Об инвестиционном обеспечении угледобычи в Украине / А. Амоша, А. Кабанов, Л. Стариченко // Уголь Украины. - 2008. - № 7.

5. Захарова Т. Будущее угледобывающей отрасли - за приватизацией / Т. Захарова // Статус. - 2009. - 7 мая.

6. Коз’яков І. М. Гірничий закон України : наук.- практ. комент. / І. М. Коз’яков. - К. : Істина, 2005. - 560 с.

7. Козьяков И. Н. Недропользование в странах СНГ: сравнительно-правовой анализ : моно­графия : в 2 кн. / И. Н. Козьяков. - К. : ООО «Имидж Принт», 2009.

8. Концепція реформування вугільної галузі : схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 р. № 737-р // Офіц. вісн. України. - 2008. - № 37. - Ст. 1244.

9. Про стан і перспективи розвитку вугільної промисловості та невідкладні заходи щодо підвищення безпеки праці в цій галузі : рішен­ня Ради національної безпеки і оборони Укра­їни від 30.05.2008 р., уведене в дію Указом Президента № 685/2008 від 05.08.2008 р. // Офіц. вісн. України. - 2008. - № 58. - Ст. 1936.

10. Состояние и перспективы развития предпри­ятий по добыче угля негосударственной формы собственности // Проблемы повышения эффективности функционирования предпри­ятий различных форм собственности : сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики промышленности; редкол. : И. П. Булев (отв. ред.) и др. - Донецк, 2004. - Т. 1. - 420 с.

11. Состояние и перспективы развития предпри­ятий по добыче угля негосударственной формы собственности // Проблемы повышения эффективности функционирования предпри­ятий различных форм собственности : сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики про­мышленности ; редкол. : И. П. Булев (отв. ред.) и др. - Донецк, 2004. - Т. 1. - 420 с.

12. Про затвердження Порядку ліквідації збитко­вих вугледобувних та вуглепереробних підпри­ємств : постанова Каб. Міністрів України від 27.08.1997 р. № 939 (у ред. постанови Каб. Мі­ністрів України від 06.07.2002 р. № 938) // Офіц. вісн. України. - 2002. - № 28. - Ст. 1317.