joomla
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАКОНОДАВСТВА ЯК СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ОСНОВА РОЗВИТКУ І ВДОСКОНАЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВА
Юрист України

УДК 342.5; 35.08:352(477)

А. О. Нечипоренко

аспірант кафедри теорії держави і права На­ціонального університету «Юридична ака­демія України імені Ярослава Мудрого»

Становлення громадянського суспільства та побудова демократичної, соціальної, право­вої держави зумовлюють необхідність всебічного дослідження та наукового осмислення пов’язаних із цим складним і суперечливим процесом проблем правотворення та держа­вотворення. Надзвичайно важливого значення набуває проблема ефективності законодав­ства, вирішення якої потребує вивчення існуючих в юридичній літературі підходів до ви­значення поняття та змісту ефективності законодавства, з’ясування умов, критеріїв та шляхів його підвищення. На цей час усі спроби і намагання визначити поняття «ефективність законодавства» завершуються констатуванням того факту, що ця проблематика є багато - аспектною та надзвичайно складною, не може бути вирішена однозначно, та є відображен­ням динамічного розвитку, трансформації суспільства.

Ключові слова: ефективність законодавства, ефективність права, дія права, дія закону.

Становление гражданского общества и построение демократического, социального, правового государства обусловливают необходимость всестороннего исследования и научного осмысления связанных с этими сложными и противоречивыми процессами проблем правотворчества и государства. Важное значение приобретает проблема эффективности законодательства, решение которой требует изучения существующих в юридической литературе подходов к определению понятия и содержания эффективности законодательства, выяснение условий, критериев и путей его повышения. В настоящее время все попытки определить понятие «эффективность законодательства» завершаются констатацией того факта, что данная проблематика является многоаспектной и чрезвычайно сложной, не может быть решена однозначно и является отражением динамичного развития, трансформации общества.

Ключевые слова: эффективность законодательства, эффективность права, действие права, действие закона.

The formation of civil society and building of a state which is based on democratic, social and rule of law principles necessitate thorough research and scientific understanding of law and state formation problems which are related to these complex and contradictory process. The problem of the efficiency of legislation, resolution of which requires an investigation of current scientific ap­proaches to its definition and content, clarifying the conditions, criteria and ways of its improvement is extremely important nowadays. At present time all the attempts of “efficiency of legislation” definition ending of the fact, that this subject is extremely complex and multifaceted, and cannot be solved unambiguously, and reflects the dynamic development and transformation of society.

Keywords: efficiency of legislation, efficiency of law, effect of law, effect of normative-legal act.

При цьому як теоретики, так і практики відзначають недосконалість існуючої нормативно-правової бази. Од­нією із основних причин цього є неспро­можність чинних нормативно-правових актів належним чином регулювати іс­нуючі суспільні відносини. Відтак над­звичайно важливого науково-теоретич­ного і прикладного значення набуває проблема ефективності законодавства, вирішення якої потребує вивчення іс­нуючих в юридичній літературі підходів до визначення поняття та змісту ефек­тивності законодавства, з’ясування умов, критеріїв та шляхів його підвищення.

Теоретична основа вивчення проблем ефективності права і законодавства була закладена у 60 - 80 рр. XX ст. Означеним питанням присвячені наукові праці таких вітчизняних та зарубіжних учених, як М. В. Афанасьєва, С. В. Бобровник, В. В. Го - ловченко, В. П. Казимирчук, В. В. Копей - чиков, В. М. Кудрявцев, В. В. Лазарев,

В. О. Леванський, А. В. Малько, В. С. Не - рсенянц, В. І. Нікітінський, Н. М. Оніщен - ко, А. С. Пашков, С. В. Поленіна, П. М. Ра - бінович, І. С. Самощенко, О. Ф. Скакун, Ю. О. Тихомиров, Л. С. Явич та ін.

Водночас на сьогодні означена проб­лема досі не має єдиних шляхів вирі­шення, що обумовлює необхідність по­дальших наукових пошуків та нового осмислення питання про забезпечення ефективності права і законодавства й ви­значає мету цієї статті.

Провідними ученими були висунуті та сформульовані концептуальні поло­ження щодо поняття, факторів та показ­ників ефективності, способів розрахунку дійсної та очікуваної ефективності. У поле зору дослідників також потрапи­ли окремі аспекти ефективності права, дії права та закону (або нормативно-пра­вових актів), ефективності механізму правового регулювання, правового впли­ву, правозастосування, спеціальних га­рантій законності тощо. Однак сучасна наука вимушена констатувати той факт, що питання ефективності законодавства залишається відкритим. Практично від­сутні комплексні дослідження у цій сфе­рі, які б враховували як зміну ідеологіч­них орієнтирів, так і методологічних під­ходів при вивченні проблематики ефек­тивності законодавства.

Переважна більшість авторів відзна­чають особливу складність вивчення проблеми ефективності законодавства [2; 3; 4]. Зазвичай, це пояснюється при­наймні двома причинами. По-перше, дана тематика є багатовимірною та бага - тоаспектною, що зумовлює розмаїття підходів до її вирішення. По-друге, но­вітні методи та прийоми, які застосову­ються в ході наукового вишукування у межах даної тематики, є недосконали­ми або недостатньо розробленими.

Так, сучасна юридична наука харак­теризується неодностайністю при визна­ченні терміну, який позначає поняття «законодавство». Зокрема, в енциклопе­дичних джерелах можна знайти таке зна­чення: законодавство - (сукупність) сис­тема нормативних актів (або законів), якими регулюються суспільні відносини [5, с. 499]. Деякі теоретики, при вивченні законодавчої діяльності, вважають за необхідне використовувати поняття «за­конодавство» як систему взаємопов’я­заних нормативних правових актів ви­щої юридичної сили, що включають Кон­ституцію, конституційні закони і закони [6, с. 14]. Натомість, інші науковці під законодавством розуміють систему всіх упорядкованих певним чином законів країни, а також міжнародних договорів ратифікованих парламентом. При цьому стверджують, що необов’язково, щоб нормативні акти, які входять до системи законодавства, мали форму закону. Важ­ливо, щоб у Конституції містилось по­силання на них, як на такі, що мають силу закону [7, с. 402-403].

Відсутність чіткого доктринального підходу до визначення терміна «законо­давство» досить часто стає передумовою неоднозначного його тлумачення орга­нами і посадовими особами публічної влади. Таке різночитання призвело до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/98 від 9 липня 1998 р. (справа про тлумачення терміна «законодавство»). У ньому зазначається, що під законодавством слід розуміти су­купність законів та інших нормативно - правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є дже­релами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У за­конах залежно від важливості і специфі­ки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значен­нях: в одних маються на увазі лише за­кони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади [8].

Вважаємо, що своїм рішенням, Кон­ституційний Суд України підкреслив іс­нування двох основних підходів до тлу­мачення терміна «законодавства»: 1) «вузького», відповідно до якого по­няття «законодавство» ототожнюється із поняттям «закон»; 2) «широкого», який включає до складу законодавства як за­кони, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана парламен­том, так і підзаконні нормативно-право­ві акти, прийняті в межах повноважень та відповідно до конституції і законів. На нашу думку, при характеристиці законо­давства як одного з елементів явища пра- воутворення та інструменту соціально - правового регулювання важливо вико­ристовувати саме другий, так званий «широкий» підхід до його трактування.

У свою чергу, поняття «ефективність» походить від латинського «ефект», тобто результат, наслідок яких-небудь причин, дій [9, с. 825]. Виходячи з цього, в юри­дичній літературі сформувалося декілька підходів до розуміння ефективності за­конодавства.

Переважна більшість дослідників прирівнюють це поняття до дієвості, ре­зультативності, але не будь-якої, а зазда­легідь закладеної, цільової, такої, що призводить до необхідного результату («юридичний» підхід) [10; 11; 12; 13; 14; 15]. Це значить, що оцінити ефективність закону (законодавства) можливо лише чітко уявляючи очікувані наслідки дії конкретного закону або конкретної пра­вової норми, щоб мати можливість зі­ставити з ними фактично досягнутий результат. Відповідно збіг фактичного результату з ідеальним і є свідченням ефективності дії відповідного закону. При цьому автори даного підходу пояс­нюють, що визначення ефективності як співвідношення між результатом і ціллю характеризує загальний зміст явища, що розглядається. Таке зіставлення є не за­собом для виміру ефективності, який можна використати для визначення ефективності законодавства, а лише - методологічною основою для такого ви­міру. Пошук критеріїв та показників ефективності, на їх думку, являє собою безперервний процес вивчення дієвості законодавства [15; 16].

Проте визначення ефективності за­кону (законодавства) як співвідношення між заздалегідь закладеними цілями та результатом дії, на нашу думку, є спро­щеним та обмежує предмет аналізу фак­тичною результативністю нормотворчої діяльності держави (формування та за­стосування права).

На противагу «юридичному», сфор­мувався й інший («соціальний») підхід до розуміння ефективності законодав­ства [17; 18; 19; 20]. У зазначеному аспек­ті пропонується трактувати ефектив­ність законодавства як міру збалансова­ності соціальних інтересів і забезпечення максимально можливої міри свободи. Прихильники такого розуміння ствер­джують, що соціальна ефективність за­кону вимірюється передусім тим, на­скільки дієво він захищає інтереси кож­ної окремої особи, кожного прошарку та суспільства в цілому [19, с. 32, 33]. Со - ціальна ефективність, з огляду на її духов­не та соціальне значення для розвитку суспільства, на порядок вища від юри­дичної, яка передбачає лише формальне слідування нормативним приписам.

Зауважимо, що такий поділ є достат­ньо умовним. Очевидно, що у демокра­тичній, правовій державі юридичний аспект ефективності законодавства по­винен передбачати соціальний, а остан­ній, у свою чергу являє собою більш ши­роке поняття.

Деякі учені вважають, що йдеться не стільки про ефективність, скільки про якість закону (законодавства), конкрет­ної норми, правового регулювання. Так, зокрема, Н. М. Оніщенко, аналізуючи проблеми ефективності, дає визначення якості закону. Зокрема, визначає остан­ню як сукупність його сутнісних харак­теристик і здатність реально задоволь­нити суспільні потреби та приватні ін­тереси [4]. М. І. Панов, характеризуючи кримінальний закон, розмірковує над тим, що якість закону є вельми широкою за обсягом та вміщує в собі з погляду його змісту різні ознаки (сторони або ж аспекти), що відображають сутність та особливості, які йому іманентні та якими він вирізняється з-поміж інших законів. Водночас, на думку науковця, якість за­кону завжди підкреслює його певну по­зитивну властивість, а саме його при­датність, необхідність і корисність, які врешті-решт і зумовлюють ефективність у досягненні завдань цього закону [21, с. 37].

На основі аналізу визначень, що про­понуються вище, можна зробити висно­вок про те, що термін «якість» практично ототожнюється з терміном «ефектив­ність». На нашу думку, таке зіставлення є некоректним. Термін «якість» тлума­читься як внутрішня визначеність яви­ща, яка становить специфіку, що відріз­няє його від усіх інших; ступінь цінності, придатності чого-небудь для його вико­ристання за призначенням; та чи інша характерна ознака, властивість, риса кого або чого-небудь [22, с. 1647]. Натомість ефективність, як було зазначено раніше, являє собою результат, наслідок яких-не - будь причин, дій [9, с. 825]. Слушно з цьо­го приводу зауважує видатний вітчизня­ний учений В. В. Сташис. Автор переко­наний, що від якості законодавства, ви­значеності, точності й однозначності правових норм залежить ефективність його застосування [23, с. 11].

У світлі сучасного розуміння сутнос­ті закону ефективність законодавства розглядається як поєднання статичного аспекту ефективності, що визначає сту­пінь сталості регулятивного впливу пра­вових норм; динамічного аспекту ефек­тивності, який визначає можливості правового врахування суспільних змін; а також евристичного аспекту ефектив­ності, що визначає можливості перспек­тивного розвитку законодавства [18; 24; 25; 26]. Незважаючи на виокремлення в межах явища ефективності законодав­ства зазначених аспектів, вітчизняна юридична наука не містить єдиного все - охоплюючого визначення терміна, що позначає поняття «ефективність законо­давства».

При цьому необхідно відзначити на­явність великої кількості досліджень, присвячених виробленню методики ви­значення передумов, критеріїв, а також показників рівня ефективності законо­давства, що базуються на математич­ному, статистичному, кібернетичному та інших методах [3; 27; 28]. Значний інтерес сьогодні викликають питання, пов’язані із визначенням шляхів та роз­робкою практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності законодавства у цілому або окремих його галузей, ефек­тивності роботи парламенту, удоскона­ленням нормопроектувальної техніки та технології прийняття нормативно-пра­вових актів. Загалом можна стверджу­вати, що на даний час усі спроби і нама­гання визначити поняття «ефективність законодавства» завершуються констату­ванням того факту, що дана проблема­тика є багатоаспектною та надзвичайно складною, не може бути вирішена одно­значно, та є відображенням динамічного розвитку, трансформації суспільства.

У ході проваджуваного дослідження наша увага була зосереджена на пошуку визначення понять «ефективність», «ефективний», «дієвий». Неабиякий ін­терес викликало тлумачення терміна «ефективний», що дається у «Тлумачно­му словнику живої великоруської мови». Так, видатний російський письменник, етнограф В. І. Даль зазначає, що термін «ефективний» означає не просто резуль­тат, наслідок, дію, а передусім моральну дію, враження, вплив; сильну, вражаючу дію на почуття [29, с. 1095]. У свою чергу, термін «дієвий» роз’яснюється автором досить стисло як діючий [30, с. 703].

Підтримуємо точку зору, згідно з якою проблема ефективності законо­давства, його результативності може і повинна розглядатися в кількох площи­нах. У такому разі потрібно враховувати внутрішній, національний аспект і зо­внішній, навіть зовнішньоінтеграційний, пов’язаний з імплементацією в законо­давство України міжнародних стандартів [4; 19, с. 31].

При вирішенні питання, що стосу­ється розуміння та пояснення поняття «ефективність законодавства», необхідно враховувати: 1) те, що трактування ефек­тивності законодавства пов’язується із середовищем дії права, під яким розумі­ють взаємодію багатьох складових - ста­ну економіки, політичного режиму, пра­вової політики, якості законодавства, ефективності роботи публічно-владних органів і установ; 2) взаємопроникнення та взаємодія цих та інших факторів, впливає на формування середовища, що визначає правомірність дій держави, сус­пільства та індивіда; 3) широке тлумачен­ня терміна правоутворення.

Таким чином, на нашу думку, ефек­тивність законодавства являє собою не просте співвідношення між заздалегідь закладеними цілями і фактичним резуль­татом. Натомість, ефективність законо­давства пронизує всі етапи правоутво - рення, що поєднують елементи спонтан­ного (загальносоціального) і планомір­но-раціонального (формування права). Відтак ефективність законодавства ви­являється не лише у фактичному («юри­дичному») або «соціальному» (здатність врегульовувати суспільні відносини) впливі, а насамперед являє собою мо­ральний або вплив на формування пра­восвідомості і на її основі правової куль­тури народу (як посадових і службових осіб, так і різних прошарків населення, окремих громадян). Саме така складна, комплексна характеристика такого яви­ща, як «ефективність законодавства», потребує подальшого глибокого і всебіч­ного наукового дослідження.



Література ____________________________________________________________

1. Косович В. Якість нормативно-правових актів України: загальнотеоретична характеристика /

В. Косович // Вісн. Львів. ун-ту. Серія юридична, 2012. - Вип. 55. - С. 20-27.

2. Афанасьєва М. Телеологічний та технологічний критерії ефективності виборчого законодавства / М. Афанасьєва // Вісн. ЦВК. - № 2(19). - 2010. - С. 72-76.

3. Бірченко Ю. І. Деякі критерії оцінки якості та ефективності оцінки нормативно-правових актів / Ю. І. Бірченко // Наук. зап. Т. 26. Юридичні науки. - 2004. - С. 9-14.

4. Оніщенко Н. М. Гармонізація правової системи України: основні напрями та тенденції [Електрон­ний ресурс] / Н. М. Оніщенко // Юрид. газ. - 2006. - 28 верес. (№ 18/78). - Режим доступу: http:// www. yur-gazeta. com/article/383/.

5. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко та ін. - К. : Укр. енцикл., 1999. - Т. 2. - 744 с.

6. Нисневич Ю. А. Законодательная деятельность: Политико-правовой анализ : учеб. пособ. для студ. вуз. / Ю. А. Нисневич, В. М. Платонов, Д. Е. Слизовский. - М. : Аспект Пресс, 2007. - 285 с.

7. Скакун О. Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс) : учебник / О. Ф. Скакун. - Харьков : Эспада, 2007. - 840 с.

8. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. № 12-рп/98 (справа про тлумачення тер­міна «законодавство») // Офіц. вісн. України. - 1998. - № 32. - С. 59.

9. Словарь иностранных слов / [под ред. И. В. Лехина и др.]. - 5-е изд. - М. : Гос. изд-во иностр. и нац. слов., 1954. - 853 с.

10. Копейчиков В. В. Советское государство и эффективность управления / В. В. Копейчиков. - Киев : Вища шк., 1977. - 36 с.

11. Эффективность правовых норм / В. Н. Кудрявцев, В. И. Никитинский, И. С. Самощенко, В. В. Глазырин. - М. : Юрид. лит.,1980. - 280 с.

12. Лазарев В. В. Эффективность правоприменительных актов: Вопросы теории / В. В. Лазарев. - Ка­зань : Изд-во Казан. ун-та,1975. - 207 с.

13. Никитинский В. И. Эффективность норм трудового права / В. И. Никитинский, В. Н. Кудрявцев, Р З. Лившиц. - М. : Юрид. лит., 1971. - 280 с.

14. Поленина С. В. Качество закона и эффективность законодательства / С. В. Поленина ; под ред. Я. А. Куник. - М. : Изд-во ИГиП РАН, 1993. - 56 с.

15. Право и политика современной России / Г. В. Мальцев, Е. А. Лукашева, В. С. Нерсесянц та ін. - М. : Былина, 1996. - 215 с.

16. Рабінович П. М. Ефективність юридичних гарантій законності: до методики їх виявлення / П. М. Рабі - нович // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2010. - № 1 (60) - С. 17-27.

17. Законодавство: проблеми ефективності / В. Б. Авер’янов, С. В. Бобровник, В. В. Головченко та ін. - К. : Наук. думка, 1995. - 232 с.

18. Корнієнко В. В. Відмінні і спільні риси ефективності права та ефективності законодавства / В. В. Кор - нієнко // Митна справа. - 2011. - ч. 2. - № 4(76). - С. 357-360.

19. Матвеева Ю. І. Соціальна ефективність правових норм / Ю. І. Матвеева // Наук. зап. Т. 53. Юри­дичні науки. - 2006. - С. 31-35.

20. Пашков А. С. Эффективность действия правовой нормы (к методологии и методике социологичес­кого исследования) / А. С. Пашков, Л. С. Явич // Сов. государство и право. - 1970. - № 3. - С. 40-48.

21. Панов Н. И. Качество закона об уголовной ответственности и проблема точности правовых норм /

Н. И. Панов // Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозас - тосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні : матеріали наук. конф., 15 трав. 2009 р. / редкол. : В. І. Борисов (голов. ред.). - X. : Право, 2009. - С. 30-38.

22. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. - К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.

23. Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовної діяль­ності у сфері боротьби зі злочинності в Україні : матеріали наук. конф., 15 трав. 2009 р. / ред. кол.

B. І. Борисов (гол. ред.) та ін. - X. : Право, 2009. - 304 с.

24. Дія права: інтегративний аспект : монографія / Ю. С. Шемшученко, Н. М. Оніщенко, Є. Б. Кубко та ін. ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К. : Юрид. думка, 2010. - 360 с.

25. Лопушанський А. А. Роль законотворчості у підвищенні ефективності правової політики / А. А. Ло- пушанський // Держава і право. - 2012. - Вип. 56. - С. 89-94.

26. Сидор В. Д. Проблеми ефективності земельного законодавства України / В. Д. Сидор // Учен. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - 2011. Т. 24 (63). - № 1. -

C. 143-150.

27. Кантаржиев А. А. Применение методов кибернетики в исследовании механизма правового регу­лирования : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. А. Кантаржиев ; науч. рук. В. П. Кази - мирчук ; Акад. наук СССР Ин-т гос-ва и права ; Юрид. фак-т Софийского гос. ун-та. - М. ; София, 1975. - 20 с.

28. Леванский В. А. Моделирование в социально-правовых исследованиях / В. А. Леванский. - АН СССР. Ин-т государства и права. - М. : Наука,1986. - 158 с.

29. Даль В. И. Толковый словарь великорусского языка : Современное написание : в 4 т. Т. 4 : Р - Я /

В. И. Даль. - М. : ООО «Изд-во АСТ»: ООО «Изд-во „Астрель”», 2003. - 1144 с.

30. Даль В. И. Толковый словарь великорусского языка: Современное написание : в 4 т. Т. 1 : А - З /

В. И. Даль. - М. : ООО «Изд-во АСТ»: ООО «Изд-во „Астрель”», 2003. - 1158 с.