joomla
ДЕЯКІ ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ АГРОЛІСОВОЇ РОСЛИННОСТІ В УКРАЇНІ
Юрист України

Оніка Я. В

здобувач кафедри екологічного права Укра­їни Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Партнер ЮФ «Кібенко, Оніка і партнери», адвокат

Стаття присвячена короткому аналізу діючого законодавства України, що регулює ви­користання та охорону рослинності агролісомеліоративного призначення (агролісової рос­линності, агролісів). Крім того, автор надає характеристику прогалинам та суперечностям в діючому законодавстві з цього питання, а також тих практичних проблем, що виникають у зв’язку із наявністю відповідних прогалин та суперечностей. У якості висновку автором запропоновані зміни та доповнення до діючого екологічного законодавства України щодо вдосконалення правового регулювання використання та охорони агролісової рослинності.

Ключові слова: агролісова рослинність, агроліс, родючість ґрунтів, агролісомеліорація, меліорація земель.

Статья посвящена короткому анализу действующего законодательства Украины, которое регулирует использование и охрану растительности агролесомелиоративного назначения (агролесной растительности, агролесов). Кроме того, автор дает характеристику пробелам и противоречиям в действующем законодательстве по этому вопросу, а также тех практи­ческих проблем, которые возникают в связи с наличием соответствующих пробелов и противоречий. В качестве вывода автором предложены изменения и дополнения в действу­ющее экологическое законодательство Украины относительно усовершенствования право­вого регулирования использования и охраны агролесной растительности.

Ключевые слова: агролесная растительность, агролес, плодородие почв, агролесомели­орация, мелиорация земель.

The article is devoted to the short analyses of the current Ukrainian legislature that regulates using and protection of the vegetation of agroforestry appointment (agroforestry vegetation, agro­forests). Besides that the author gives the characteristics of the loopholes and contraventions in the current legislation on this question, and also the characteristics of those practical problems that appear because of such loopholes and contraventions. As the conclusion the author offers the amend­ments to the current ecological legislation of Ukraine relatively to the improvement of the legal regulation of using and protection of agroforestry vegetation.

Key words: agroforestry vegetation, agroforest, soils fertility, reclamative afforestation, land melioration.



Постановка проблеми. Агролісоме­ліорації - системи лісівницьких заходів

з покращення кліматичних та ґрунтових умов з метою отримання високих урожа­їв сільськогосподарських культур [1, с.

3] . Відповідно та група лісової рослин­ності, що використовується для меліора­тивних цілей з метою покращення корис­них властивостей ґрунтів, є агролісовою рослинністю або агролісами. Дана група лісів є дуже важливою частиною єдиного лісового фонду, особливо в контексті того, що Україна є ярко вираженою сіль­ськогосподарською державою: її сіль­ськогосподарські угіддя становлять 18,9 %, а рілля - 26,9 % всіх земель країни [8]. Проте в нашій державі відсутнє належне правове регулювання відносин із вико­ристання та охорони даної групи лісів, що викликає суттєві негативні наслідки в їх практичному використання. Дана стаття й буде присвячена проблемам пра-


вового регулювання використання лісів агролісогосподарського призначення в незалежній Україні.

Аналіз останніх досліджень та пу­блікацій. У період незалежності питан­ня правового статусу лісової рослин­ності агролісомеліоративного призна­чення окремо не вивчалося. Окремі проблемні питання використання лісів підіймалися та вивчалися різними спе­ціалістами в галузі екологічного права в той чи іншій мірі наприклад, Костиць - ким В. В., Мельником П. В., Непийводою

В. П. та іншими.

Викладення основного матеріалу. По-перше, варто відзначити, що аналіз чинного екологічного законодавства України свідчить про те, що наявна зна­чна кількість прогалин та суперечностей у регулюванні питання використання та охорони агролісової рослинності, на практиці не може бути подолані шляхом застосування таких способів, як аналогія закону чи аналогія права, або ж правил застосування нормативних актів при ко­лізії норм права. Прогалини та супер­ечності щодо правового статусу агролі - сової рослинності, які існують на даний момент, можуть бути лише усунуті за допомогою зваженою та послідовної дер­жавної законодавчої політики шляхом прийняття відповідних нормативно - правових актів.

Основними прогалинами та супер­ечностями чинного екологічного законо­давства України щодо регулювання пра­вового статусу, використання, догляду та охорони агролісової рослинності можна визначити наступні:

1. За чинним екологічним законо­давством агролісова рослинність не ви­значена як така, тобто як окремий різно­вид лісової рослинності, що використо­вується для боротьби із вітровою та водною ерозією ґрунтів, їх деградацією, із посухами, суховіями, опустелюванням, хуртовинними та холодними вітрам, а також для покращення корисних власти­востей ґрунтів, в результаті чого підви­щується результативність сільськогоспо­дарського виробництва. Відсутнє також й нормативне визначення функціональ­них характеристик та складу агролісової рослинності. Вирішення даної проблеми можливо шляхом внесення відповідних змін до Лісового кодексу України [7], По­рядку поділу лісів на категорії та виді­лення особливо захисних лісових ділянок [11] та інших нормативних актів, які за­стосовують поділ лісів на види за їх функціональним призначенням.

2. Відсутність законодавчого забез­печення здійснення діяльності із агро­лісомеліорації. Окремим нормативно - правовим актом повинні бути закріплені не тільки загальні засади здійснення аг­ролісомеліоративних заходів, як то види агролісомеліорації, принципи проведен­ня заходів із агролісомеліорації, повно­важення органів державної влади та ор­ганів місцевого самоврядування у сфері агролісомеліорації, загальні засади фі­нансового забезпечення агролісомеліо­рації тощо, а й загальні засади здійснен­ня науково-дослідних заходів вченими- агролісомеліораторами.

3. Відсутність нормативного закрі­плення агролісомеліоративних норм, стандартів та правил створення агролі­сової рослинності, як то загальних засад проектування та розміщення агролісової рослинності, методів та методик захис­ного лісорозведення із зазначенням важ­ливих для ефективності агролісів чинни­ків - ширини захисних лісових наса­джень, конкретних місць їх розміщення, характеру їх розміщення, певної послі­довності, якісного складу лісових наса­джень тощо. Для усунення даної прога­лини доцільно розробити із залученням спеціалістів у сфері агролісомеліорації інструкцію із створення агролісової рос­линності на території Україні.

4. Відсутність правового регулю­вання створення та підтримання в на­лежному стані, так званих, агроландшаф- тів або агролісових ландшафтів - природно-сільськогосподарських геосистем регіональної розмірності або модифікованих людиною природний ландшафтів для цілей землеробського використання [12], основною складової яких є саме агроліси.

5. Відсутність належного правового регулювання контролю за здійсненням догляду та охороною агролісів (та й лісів взагалі), а також контролю за виконан­ням державних програм, концепцій, а також інших рішень відносно вирішення проблем агролісового господарства (і лісового господарства в цілому). Дана проблема може бути подолана шляхом прийняття, по-перше, вимог до складу, особливостей розміщення, особливостей догляду за агролісовою рослинністю, в результаті чого Державна лісова охорона буде мати можливість належним чином забезпечити охорону саме агролісової рослинності. По-друге, повинні встанов­люватися механізми перевірки результа­тів проведених робіт та заходів за дер­жавними програмами, концепціями, ін­шими рішеннями в сфері агролісового господарства шляхом нормативного за­кріплення конкретних відповідальних органів за виконання таких державних цільових програм, концепцій та інших рішень подібного роду, які передбачають довгострокове та короткострокове пла­нування діяльності із агролісомеліорації із виділенням на це державних коштів або ж коштів місцевих бюджетів чи за рахунок інших дозволених законодавчо джерел фінансування, та шляхом норма­тивного закріплення способів здійснення контролю за виконанням такого роду документів, періодичності такого контр­олю, його показників та інше.

6. Відсутність визначення окремої групи земель із категорії земель лісогос­подарського призначення із функціо­нальним призначенням - для ведення агролісового господарства та пов’язаних із ним послуг. Дана обставина створює суттєву прогалину в регулюванні право­вого статусу агролісової рослинності в аспекті відсутності можливості докумен­тального закріплення саме агролісової рослинності як об’єкту права власності чи права користування через те, що під­твердженням даних прав є державний акт на право власності на земельну ді­лянку та державний акт на право постій­ного користування земельною ділянкою, на яких така рослинність розташована. А у разі отримання земельної ділянки, на якій розташована агролісова рослин­ність, у спадщину чи набуття її на під­ставі цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, міни, дарування тощо) із приватної власності без зміни площі та цільового призначення такої земельної ділянки, документом, що посвідчує пра­во власності, є відповідно свідоцтво про право на спадщину чи цивільно - правовий договір А за відсутності в чин­ному земельному законодавстві визна­чення окремої групи земель лісогоспо­дарського призначення із функціональним призначенням - для ведення агролісово - го господарства та пов’язаних із ним по­слуг - документально право власності або право постійного користування аг­ролісовою рослинністю не може бути закріплене.

Вказані прогалини та суперечності у правовому регулюванні використання та охорони агролісової рослинності досить негативно впливають на стан агролісів. Зокрема варто виділити наступні основні проблеми практичного використання та охорони рослинності агролісомеліора­тивного призначення.

Так, першою практичною проблемою, яка в значній мірі обумовлює й виник­нення багатьох інших, є відсутність мож­ливості вести єдиний облік агролісової рослинності, через те, що за Інструкцією про порядок ведення державного лісо­вого кадастру і первинного обліку лісів

[4] , усі різновиди захисної рослинності, які за своїми властивостями можуть бути віднесені до агролісів, фіксуються за різ­ними категоріями лісових насаджень: «Лісові насадження лінійного типу» ма­ють код 18, «Протиерозійні ліси» мають код 20, «Лісові ділянки уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів» мають код 23 та «Бай­рачні ліси та інші захисні лісові ділянки» мають код 2S. Тож за таких обставин отримати об’єктивну інформацію про кількість агролісової рослинності не­можливо. Дана практична проблема пер­шочергово обумовлена відсутністю за­конодавчого закріплення поняття агро - лісової рослинності, її функціональних характеристик та якісного складу. Крім того, на сьогоднішній день взагалі від­сутні об’єктивні дані щодо кількості та складу захисної рослинності, яка складає агролісову, в результаті того, що останній облік держаного лісового фонду був про­ведений станом на 1 січня 1996 року [10]. У результаті цього на сьогоднішній день відсутня об’єктивна інформації щодо кількості агролісової рослинності в Укра­їні, а тому всі заходи, пов’язані із ство­ренням, відновленням та охороною агро - лісової рослинності, що відбуваються в Україні на сьогоднішній день та будуть здійснюватися в майбутньому, не мають адекватних вихідних даних, а отже має місце неефективне планування здійснен­ня такої діяльності, а отже - неадекват­ність отриманих результатів.

У тісному взаємозв’язку із пробле­мою обліку агролісів є проблема обліку земель, на яких агролісова рослинність розташована. За відсутності окремого функціонального виду земель лісогос­подарського призначення, які б вико­ристовувалися для агролісомеліоратив­них цілей, відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель [S], єдиний облік таких земель також не­можливий. Крім того, на сьогоднішній день агролісова рослинність розташо­вується не тільки на землях лісогоспо­дарського призначення, а й на землях інших категорій, як то землях транспор­ту, оборони, сільськогосподарського призначення, а також землях запасу. Тож для вирішення даної практичної проблеми першочергово необхідно ви­ділити окрему групу земель агролісогос - подарського призначення - земель, на яких розташована агролісова рослин­ність, або які використовується для по­треб агролісового господарства та та­кою рослинністю не вкриті. Необхідно розробити та затвердити критерії відне­сення тих чи інших земельних ділянок до групи земель агролісогосподарського призначення та провести інвентариза­цію земель взагалі.

Суттєвою практичною проблемою використання та охорони агролісів є її «багатовідомчисть». За даними офіцій­ного інтернет-сайту Державного агент­ства лісових ресурсів України [9], органами-розпорядниками лісів в Укра­їні є Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державне агент­ство лісового господарства України, Мі­ністерство оборони, Міністерство над­звичайних ситуацій України, Міністер­ство екології та природних ресурсів України, Міністерство інфраструктури України та інші міністерства і відомства. Дана ситуація суттєво ускладнює управ­ління в сфері використання, створення, відновлення, захисту та охорони агро - лісової рослинності через відсутністю єдиного органу, координуючого цю ді­яльність. У даному випадку доречним є народне прислів’я «де багато няньок, там дитина без носа». Така ситуація фактич­но склалася й з агролісовою рослинніс­тю - досить часто вона самовільно ви­рубується, гине від пожеж, хвороб, шкід­ників; агролісова рослинність комплексно не відновлюється та не охороняється.

Суміжної із попередньою проблемою є проблема закріплення агролісової рос­линності, що перебуває в державній власності, за користувачами - державни­ми лісогосподарськими підприємствами та сільськогосподарськими підприєм­ствами, що мають у своєму складі спеці­алізовані лісові підрозділи. Так, за дани­ми Концепції реформування та розвитку лісового господарства [6], понад 0,4 млн. га полезахисних лісосмуг, які сприяють збереженню та підвищенню родючості близько 1З млн. га ріллі, не закріплені за землекористувачами. Справа в тому, що процес закріплення земельних ділянок із агролісовою рослинністю за конкретни­ми користувачами фактично представ­ляє собою отримання такими підпри­ємствами державних актів на право по­стійного користування відповідними земельними ділянками. Та навіть незва­жаючи на те, що необхідність проведен­ня таких заходів визнана на загально­державному рівні, наприклад, шляхом передбачення виділення державних ко­штів та коштів місцевих бюджетів на отримання державних актів на право постійного користування землею для лі­сорозведення (Державна цільова про­грама «Ліси України» на 2010-201S року передбачає виділення 106,87 млн. грн.) [2], та наявність належного законодавчо­го регулювання самої процедури отри­мання таких земельних ділянок у постій­не користування, на практиці ця про­блема залишається досить суттєвою. Причиною виникнення ситуації, що склалася, є крім інших, складність, дов - гостроковість та дорожнеча процедури передання земельної ділянки в постійне користування.

Відносно агролісової рослинності, що перебуває в приватній власності, можна також зазначити декілька про­блемних питань її практичного викорис­тання та охорони.

По-перше, фактором, який суттєво гальмує розвиток приватної складової в структурі права власності на агролісову рослинність, є складність та неврегульо - ваність більшості процедур щодо отри­мання такої лісової рослинності в при­ватну власність. Справа в тому, що при наявності досить незначної кількості під­став для набуття агролісової рослиннос­ті в приватну власність, а також земель­них ділянок для створення такої рослин­ності самостійно, реалізувати й цю можливість на практиці залишається до­сить складно.

Це пов’язано, по-перше, із тим, що в разі наявності в особи бажання придба­ти безоплатно замкнену земельну ділян­ку лісогосподарського призначення пло­щею до S гектарів у складі угідь фермер­ських та інших господарств, на якій розташована агролісова рослинність, то виходячи із загальних випадків безоплат­ної передачі земельних ділянок у влас­ність громадян, передбачених статтею 116 Земельного кодексу [3], таке бажання може бути реалізоване шляхом привати­зації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержанні зе­мельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогоспо­дарських підприємств, установ та орга­нізацій; одержанні земельних ділянок із земель державної і комунальної власнос­ті в межах норм безоплатної приватиза­ції. Всі вищеперераховані процедури є досить складними, довготривалими та, звичайно, фактично виявляються зовсім не безкоштовними через необхідність розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отримання ж в приватну власність деградованих та малопродуктивних угідь для заліснення на практиці стає немож­ливим через відсутність порядку набуття такого роду земель громадянами та юри­дичними особами.

У тому ж випадку, коли особа, яка є власником землі не лісогосподарського призначення, бажаючи здійснити на ній діяльність із агролісомеліорації, буде ви­мушена спочатку змінити цільове при­значення такої земельної ділянки. Дана процедура також відноситься до катего­рії найскладніших та найбільш довго - триваючих процедур у сфері земельних правовідносинах.

Висновки. Враховуючи вищевикла - дене, можна зробити висновок, що прак­тичні проблеми використання, створен­ня та охорони агролісової рослинності можуть виникнути не тільки у зв’язку з прогалинами та суперечностями у пра­вовому регулюванні й проблемами пра - вореалізації, а у зв’язку із складністю багатьох процедур у сфері земельних правовідносин, які є невід’ємними від правовідносин щодо використання, створення та охорони агролісів. Їх повне вирішення можливе лише при проведен­ні комплексного реформування законо­давства в даній сфері.


Література ____________________________________________________________

1. Агролесомелиорация: Для вузов по специальности «Землеустройство» [Текст] / А. Е. Дьяченко, Л. П. Брысова, И. Ф. Голубев, А. Е. Чечаева. - М.: Колос, 1979. - 206 с.

2. Державна цільова програма «Ліси України» на 2010-2015 роки [Текст]: постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 977 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search. ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/KP090977.html

3. Земельний кодекс України [Текст]: Земельний кодекс від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ [Електро­нний ресурс]. - Режим доступу: http://search. ligazakon. Ua/l_doc2.nsf/link1/T012768.html#1301

4. Інструкція про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів [Текст]: наказ Державного комітету лісового господарства України від 1 жовтня 2010 року № 298 [Електро­нний ресурс]. - Режим доступу: http://search. ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/an/29/RE18562.html

5. Класифікація видів цільового призначення земель [Текст]: наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// search. ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/RE18306.html

6. Концепція реформування та розвитку лісового господарства [Текст]: розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2006 року № 208-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// search. ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/KR060208.html

7. Лісовий кодекс України [Текст]: Лісовий кодекс від 21 січня 1994 року № 3852-ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search. ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/T385200.html

8. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки [Текст]: постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 188/98-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search. ligazakon. ua/l_do c2.nsf/link1/F980188.html

9. Офіційний інтернет-сайт Державного агентства лісових ресурсів України. - Режим доступу: http:// dklg. kmu. gov. ua/forest/control/uk/publish/article? art_id=62921&cat_id=32867

10. Попков М. Лесоразведение в Украине: факты и иллюзии [Текст] / М. Попков, Е. Кожушко, Н. Са - вущик [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://proeco. visti. net/lib/lesorazvedenie_na_ukraine. pdf

11. Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок [Текст]: поста­нова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 року № 733. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search. ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/KP070733.html

12. Стадник А. П. Ландшафтно-екологічна оптимізація систем захисних лісових насаджень [Текст]: автореф. дис. ... докт. сільськ. наук: 03.00.16 / А. П. Стадник; Український ордена «Знак Пошани» науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького Дер­жавного комітету лісового господарства України та Національної академії наук України. - К., 2008. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://referatu. com. ua/referats/7569/177339