joomla
МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ЯК ОДИН ІЗ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ ВИНИКНЕННЯ ВІДНОСИН ПО СОЦІАЛЬНІЙ ДОПОМОЗІ
Юрист України

Сокол М. В.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри трудового, господарського та екологічного права Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

У статті аналізуються такі категорії, як «бідність», «малозабезпеченість» та «нужденність». Доводиться думка, що єдиною підставою надання грошової соціальної допомоги особам, які опинилися у скрутному матеріальному становищі, є малозабезпеченість.

Ключові слова: державна соціальна допомога, прожитковий мінімум, малозабезпеченість.

В статье анализируются такие категории, как «бедность», «малообеспеченность» и «нуждаемость». Доказывается мнение, что единственным основанием предоставления социального пособия лицам, оказавшимся в трудном материальном положении, является малообеспеченность.

Ключевые слова: государственная социальная помощь, прожиточный минимум, малообеспеченность.

In article such categories as «poverty», «low income» and «needs» are analyzed. The opinion is proved that the unique basis of granting of the social benefit to the persons who have appeared in difficult financial position is low income.

Key words: the state social help, a living wage, low income.



Одним із пріоритетних завдань дер­жави на сучасному етапі є боротьба з бід­ністю, яка на даний час сягнула вже ве­личезних маштабів. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, рівень абсолютної біднос­ті, критерієм визнання якого є прожит­ковий мінімум, сягнув позначки у 17 %, а рівень відносної бідності охопив вже більше чверті населення держави [1].

Подолання бідності буде можливим у випадку удосконалення державного ре­гулювання сфери соціального забезпечен­ня. На перший план виходить адресний підхід, що полягає у розширенні кола суб’єктів - отримувачів державних соці­альних допомог, запровадженні більш чіт­кого механізму вирахунку рівня доходів і власності та підвищенні межі зайнятості населення. Для ефективного функціону­вання даної системи необхідно також змі­нити наслідуваний з минулого механізм пільг та компенсацій, який є важким тяга­рем для державного бюджету.

Дослідженню системи державних со­ціальних допомог присвятили свої праці

І. С. Андрієнко, Н. Б. Болотіна, Т. В. Дер - качова, Д. Є. Кожевніков, А. М. Лушніков, М. В. Лушнікова, О. Є. Мачульська, В. Л. Стрепко та ряд інших науковців. Їхніми зусиллями накопичена достатня кількість літератури по даній темі, сфор­мульовано ряд висновків та пропозицій по удосконаленню державного регулю­вання соціальних допомог. Проте нині відсутні монографічні дослідження, в яких би висвітлювалися як теоретичні, так і практичні аспекти державних со­ціальних допомог малозабезпеченим особам та сім’ям. Метою дослідження є визначення по­няття малозабезпеченості - як основної підстави для надання грошової соціаль­ної допомоги.

У науковій літературі міститься де­кілька точок зору щодо визначення під­стави надання даного виду допомоги. Серед найбільш вживаних термінів ви­діляють: «малозабезпеченість», «бід­ність», «нужденність».

Так, О. Є. Мачульська запропонувала закріпити у законодавстві термін «бід­ність», що являє собою таке матеріальне становище, при якому рівень фактичного індивідуального доходу фізичної особи чи середньосукупного доходу сім’ї з ураху­ванням майна не досягає величини феде­рального чи регіонального прожиткового мінімуму з незалежних від них причин [2, с. 49]. Даної позиції також дотримується і Т. В. Деркачова [3, с. 55].

Відомі російські науковці А. М. Луш - ніков і М. В. Лушнікова юридичним фак­том виникнення правовідносин по соці­альній допомозі визначають бідність та нужденність. Зазначені терміни вжива­ються як синоніми та трактуються як співвідношення всіх доходів особи із про­житковим мінімумом, встановленим у нормативному порядку на федерально­му та регіональному рівні [4, с. 228].

У своєму дисертаційному досліджен­ні Д. Є. Кожевніков зазначає, що основою надання державної соцільної допомоги є нужденність, тобто це майновий стан про якому індивідуальний дохід особи (або частка в сукупному доході членів сім’ї) нижче величини мінімального спо­живчого бюджету, встановленого в суб’єкті Російської Федерації, з неза­лежних від нього причин [5, с. 12].

Право на отримання державної соці­альної допомоги, відповідно до точки зору В. П. Галаганова, мають нужденні грома­дяни чи сім’ї, чий середньосукупний дохід з незалежних від них причин є нижче про­житкового мінімуму [6, с. 480].

Іншої позиції дотримуються законо­давці Російської Федерації. Так, у Законі «Про державну соціальну допомогу» пра­вом на отримання такої допомоги мо­жуть скористатися незаможні (з рос. малоимущие) сім’ї та особи [7, ст. 7].

Підсумовуючи вищенаведене та уза­гальнюючи точки зору російських нау­ковців, приходимо до висновку, що для визначення підстави надання державної соціальної допомоги більшість вчених вважають правильним застосовувати термін «нужденність».

В українському законодавстві вжива­ється два терміни «бідність» та «мало - забезпеченість». Поняття «нужденність» у нормативно-правових актах та у науко­вих працях практично не зустрічається. Зокрема, у теорії права незадовільний стан матеріального забезпення особи ви­значають як малозабезпеченість, а вчені - економісти та соціологи подають як бід­ність [8, с. 6].

Для оцінки бідності у законодавчих актах України застосовуються такі по­няття: «межа бідності», «межа крайньої бідності», «межа абсолютної бідності». Межа абсолютної бідності визначається за критерієм прожиткового мінімуму [9]. Тобто абсолютно бідною можна вважати сім’ю, чий середньомісячний сукупний дохід є нижчим за прожитковий мінімум, встановлений державою. Зазначений термін ототожнюється із поняттям «ма­лозабезпечена сім’я», тлумачення якого наводиться у Законі України «Про дер­жавну соціальну допомогу малозабезпе­ченим сім’ям» [10, ст. 1].

Виходячи із розміру прожиткового мі­німуму та купівельної спроможності осіб, чий дохід не перевищує встановленого державою базового стандарту, матеріаль­ний стан таких сімей більш повно розкри­ває категорія «абсолютна бідність». Проте автор схиляється до думки, що у законо­давстві все ж таки варто вживати катего­рію «малозабезпеченість», оскільки дане поняття є більш коректним для характе­ристики матеріально незахищених осіб та визначення їх статусу в суспільстві.

Водночас у Законі України «Про дер­жавну соціальну допомогу малозабезпе­ченим сім’ям» для характеристики мало­забезпеченої та визначення розміру допомоги вживається поняття «рівень забезпечення прожиткового мінімуму», який на 2013 р. для працездатних осіб скла­дає 21 % від прожиткового мінімуму. Ви­никає запитання, яким терміном охарак­теризувати матеріальний стан особи, пра­во на допомогу в якої виникає за наявнос­ті доходу менше у 241 гривню. Відповідно до цього пропонується виключити із за­конодавства зазначену категорію, оскільки це не лише не відповідає державним соці­альним стандартам та гарантіям, а й спрос­товує соціальну суть державної допомоги.

Для більш повного визначення кате­горії «малозабезпеченість» необхідно розкрити критерії, які складають зміст даного поняття.

Так, І. С. Андрієнко у своєму науко­вому дослідженні визначає малозабез - печеність як неспроможність особи, зумовлену об’єктивними обставинами задовольнити основні, а у випадках, пе­редбачених законодавством, й додаткові потреби власного існування на рівні про­житкового мінімуму [8, с. 4].

Є. І. Бутенко характеризує малозабез - печеність (нужденність) як стан, при якому сім’я чи особа з об’єктивних при­чин не може самостійно задовільнити свої аліментарні потреби [11, с. 17].

Із наведених визначень можна зробити висновок, що підставами визнання сім’ї малозабезпеченою є причини, за наявнос­ті яких вона опинилася у скрутному мате­ріальному становищі, і основне, що ці при­чини повинні бути об’єктивними, тобто не залежати від волі суб’єктів. Другою під­ставою є неможливість завоволення влас­них потреб. Виділення як основних, так і додатових потреб у дефеніції І. С. Андрі­єнко є не зовсім доречним, оскільки у кож­ної окремої людини перелік потреб є різ­ним, а на законодавчому рівні їх коло не визначається. Не повністю зрозумілою є також точка зору Є. І. Бутенка щодо ви­ділення саме аліментарних потреб.

Іншої позиції дотримується В. Л. Стрепко [12, с. 9] та М. Д. Бойко [13, с. 254], які єдиним критерієм для визнання сім’ї бідною вважають дохід, що повинен бути нижчим за прожитковий мінімум.

Н. Б. Болотіна малозабезпеченість сім’ї визначила з огляду на середньомі­сячний сукупний дохід та об’єктивні причини такого становища [14].

Більш повним є бачення змісту даної категорії у наукових працях О. Є. Ма - чульської, яка виділяє такі критерії, як:

1) дохід; 2) майно та 3) незалежні від сім’ї причини бідності [2, с. 49].

Крім наведених вище ознак А. М. Луш - ніков як критерій нужденності виділяє також прожитковий мінімум [4, с. 230]. Не варто погоджуватися із такою точкою зору, оскільки прожитковий мінімум є одиницею виміру не тільки межі бід­ності чи малозабезпеченості, а й стандар­том, на основі якого закріплюються інші державні соціальні гарантії. Даний базо­вий соціальний стандарт більш стосуєть­ся принципу універсальності, а визнання сім’ї малозабезпеченою здійснюється за принципом адресності.

Доречним буде також виділити мірку­вання Д. Є. Кожевникова, який до струк­тури елементів поняття нужденності включає дохід як джерело отримання ко­штів, капітал (або вільні кошти), кошти членів сім’ї та докладання власних зусиль [5, с. 6]. Наведені ознаки не повністю роз­кривають зміст малозабезпеченості, оскільки науковцем не враховано майно та об’єктивні причини такого незадовіль­ного матеріального становища сім’ї.

У законодавчому визначенні катего­рії «малозабезпечена сім’я» також не вра­ховується майно, яке належить членам сім’ї [10, ст. 1]. Натомість у проекті Со­ціального кодексу України бідною вва­жається сім’я, виходячи з:

- офіційно підтверджених даних про рівень сукупного доходу;

- наявності нерухомого майна та ін­шого майна або майнових прав;

- стану здоров’я;

- здатності до трудової діяльності;

- конкретних життєвих обставин [15, ст. 235].

Не зовсім зрозумілим є критерій здат­ності до трудової діяльності, оскільки правом на отримання допомоги по мало - забезпеченості наділена і непрацездатна особа. Крім того більш правильним буде об’єднати таку ознаку, як стан здоров’я та конкретні життєві обставини і визначити її як незалежні від особи причини.

Узагальнюючи все вищенаведене, до­цільно виділити наступні критерії, які формують поняття малозабезпеченість:

1) дохід однієї особи чи середньомі­сячний сукупний дохід;

2) майно як отримання одноразового чи регулярного доходу від його викорис­тання;

3) незалежні від особи причини на­стання такого матеріального становища.

Отже, поняття малозабезпеченість варто викласти у такому змісті: це матері­альний стан, при якому індивідуальний дохід особи чи середньомісячний сукуп­ний дохід сім’ї із незалежних від них при­чин та з урахуванням коштів від викорис­тання майна є нижчим за прожитковий мінімум, встановлений державою.

Викладення поняття малозабезпече - ності як основної підстави для отриман­ня державної соціальної допомоги у та­кому формулюванні підвищить ефектив­ність застосування принципу адресності, тобто визначення конкретних груп осіб, які найбільше потребують допомоги та унеможливлення доступу коштів до тих, до кого вона не скерована.



Література ___________________________________________________________

1. Межа бідності в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www. radiosvoboda. org

2. Мачульская Е. Е. Право социального обеспечения в условиях рыночной экономики: теория и практика правового регулирования : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12. 00. 05 «Трудовое право; право социального обеспечения» / Е. Е. Мачульская. - М., 2000. - 56 с.

3. Деркачова Т. В. Правовое регулирование государственной социальной помощи (федеральный и региональный аспекты) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / Деркачова Татьяна Васильевна. - М.,

2002. - 197 с.

4. Лушников А. М. Теория права социального обеспечения: прошлое и настоящее : учеб. пособие /

А. М. Лушников, М. В. Лушникова, Т. Ю. Барышникова - Ярославль : ЯрГУ, 2008. - 288 с.

5. Кожевников Д. Е. Кто имеет право на социальную помощь? Критерии, определяющие право на государственную социальную помощь в России и странах Европи [Електронний ресурс] / Д. Е. Ко­жевников // Социальное право. - 2010. - Режим доступу : www. juristlib. ru/book_7203.html

6. Галаганов В. П. Право социального обеспечения : учебник / В. П. Галаганов - М. : КНОРУС, 2010. - 512 с.

7. О государственной социальной помощи [Електронний ресурс] : Закон Российской Федерации от 25.06. 1999. - Режим доступу : http://base. consultant. ru/cons/cgi/online. cgi? req=doc;base=LAW;n=146305

8. Андрієнко І. С. Правове регулювання державних соціальних допомог малозабезпеченим особам в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / І. С. Андрієнко - Львів, 2010. - 16 с.

9. Методика комплексної оцінки бідності : затвер. наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України, Державної служби статистики України, Національної академії наук України від 08.10.2012 № 629/1105/1059/408/612 // Офіц. вісн. України. - 2012. - № 84. - Ст. 3412.

10. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям : Закон України // Відом. Верхов. Ради України. - 2000. - № 35. - Ст. 290.

11. Бутенко Е. И. Особенности юридических фактов в праве социального обеспечения : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12. 00. 05 «Трудовое право; право социального обеспечения» / Е. И. Бутенко. - СПб., 2010. - 28 с.

12. Стрепко В. Л. Правові засади регулювання соціальних допомог в Україні : автореф. дис. на здобут­тя наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / В. Л. Стрепко. - К., 2007. - 17 с.

13. Бойко М. Д. Право соціального забезпечення України : посібник / М. Д. Бойко. - К. : Олан, 2004. - 312 с.

14. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні : монографія / Н. Б. Бо - лотіна. - К. : Знання, 2005. - 381 с.

15. Проект Соціального кодексу України від 02. 08. 2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// w1.c1.rada. gov. ua