joomla
ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ГАРАНТІЙ ПРАВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Юрист України

Абасов

кандидат юридичних наук, доцент Націо­нального університету «Одеська юридична академія»

Стаття присвячена проблемам визначення та структурним елементам методології дослідження гарантій прав місцевого самоврядування.

Ключові слова: методологія, структурні елементи, методологія наукового дослідження, гарантії прав місцевого самоврядування.

Статья посвящена проблемам определения и структурным элементам методологии исследования гарантий прав местного самоуправления.

Ключевые слова: методология, структурные элементы, методология научного исследования, гарантии прав местного самоуправления.

The article is devoted to problems of definition and structural elements of research methodol­ogy guarantees the rights of local self-government.

Key words: methodology, structural elements, methodology of scientific research, guarantee of rights for local self-government.



Практика дослідження державно - правових явищ нараховує кілька століть. Першими питаннями, над якими почала замислюватись людина, були роздуми про сутність держави, її форми і природу влади в усьому її розмаїтті, про сутність місцевого самоврядування як права гро­мади вирішувати питання місцевого зна­чення, про взаємодію держави та місце­вого самоврядування тощо. Динаміка розвитку державно-правової дійсності, певна річ, спричиняє зміну напрямків переосмислення цих явищ. При цьому трансформації і вдосконалення зазнають концепції, засоби і методи, а також за­гальні закономірності і завдання дослі­дження.

Кожен процес чи явище потребує окремого самостійного дослідження, оскільки має особливу природу, цінність і призначення, детерміновані конкретно - історичними умовами їх формування й розвитку. Подібні характеристики до­зволяють говорити про особливість пра­вової категорії гарантій прав місцевого самоврядування, що, на наш погляд, є го­ловним аргументом, що обумовлює необ­хідність їх дослідження. Теоретичне осмислення вказаної проблеми сприяє виробленню певних законів у процесі їх використання, а також механізмів управ­ління ними. Саме тому дослідження га­рантій прав місцевого самоврядування є важливим і необхідним у динаміці їх змін, що відбуваються сьогодні.

Дослідженням теорії гарантій в державно-правовій сфері займались такі вчені, як: Р. Амірова, М. Абдулаєв,

Н. Боброва, М. Вітрук, В. Журавський, Т. Заворотченко, О. Зинов’єв, С. Кома­ров, В. Корельський, В. Коток, В. Крав­ченко, О. Лукашева, І. Магновський, М. Марченко, А. Міцкевич, П. Недбайло, М. Орзіх, В. Перевалов, В. Погорілко,

А. Полянський, Ж. Пустовіт, Ю. Соколен - ко, М. Ставнійчук, Ю. Тодика, О. Фриць - кий, Ю. Шемшученко, Ю. Шимін та ін.

Серед учених зарубіжних країн, які вивчали проблеми муніципального пра­ва та місцевого самоврядування, варто вказати І. Алебастрову, Ж. Асанова, Г. Барабашова, А. Вороненко, В. Еремян,

Н. Єрмошенка, Е. Колюшина, К. Плоккер, Я. Старцева, Е. Харлоф, Г. Холліс, А. Чер­касова, К. Шеремета, Н. Шишкіну,

О. Ярощук та ін.

Але правова категорія «гарантії прав місцевого самоврядування», маючи пев­ну історію свого формування і функціо­нування, у сучасній науці конституцій­ного права не отримала належного тео­ретичного осмислення.

Метою статті є розгляд проблеми ви­значення та структурних елементів ме­тодології дослідження конституційно - правових проблем гарантій прав місце­вого самоврядування.

Перш ніж почати розглядати методо­логію дослідження конституційно - правових проблем гарантій прав місце­вого самоврядування, необхідно на за­гальнотеоретичному рівні визначити поняття «методологія» та визначити теоретико-методологічні тенденції до­сліджень у гуманітарній сфері загалом.

Зміст дефініції «методологія науко­вого дослідження» на сьогодні не має чітких меж і загальновизнаного визна­чення. У довідковій літературі методоло­гія визначається, по-перше, як вчення про методи наукового пізнання і про су­купність методів, що застосовуються в будь-якій науці [1, с. 48]; по-друге, як система принципів і способів організації і побудови теоретичної та практичної діяльності, а також вчення про цю сис­тему [2]; по-третє, як алгоритм пошуку мети, набір прийомів, методів, засобів, способів, принципів її досягнення: 1) те­оретичної мети - моделі ідеального знан­ня; 2) практичної мети - програма (алго­ритм) прийомів і способів того, як до­сягти бажаної практичної мети і не схи­бити проти істини, чи того, що ми вва­жаємо істинним знанням [3].

Тобто у довідковій літературі понят­тя методології розглядається переважно з точки зору вчення про метод разом із методами, що використовують у тій чи іншій діяльності, і не відображає належ­ним чином сутності даного явища. З од­ного боку, така позиція «збіднює» мето­дологію, з іншого - призводить на прак­тиці до ототожнення методології з мето­дами, що викликає певну наукову дис­кусію.

Ряд авторів під даним терміном ро­зуміють наукову дисципліну про засоби і методи пізнання [4, с. 4; с. 24-25], інші розглядають методологію наукового до­слідження як систему основоположних ідей, принципів, прийомів, якими керу­ється дослідник у процесі пізнавальної діяльності [5, с. 5].

Отож, нині ми спостерігаємо тенден­цію до розширення поняття «методоло­гія». Зокрема, на думку Д. А. Керімова, методологія - явище інтегральне, що по­єднує в собі ряд компонентів: світогляд і фундаментальні загальнотеоретичні концепції, загальнофілософські закони і категорії, загально - і приватнонаукові методи [6, с. 46].

У правознавстві методологію зазви­чай трактують як сукупність певних те­оретичних принципів, логічних прийо­мів і спеціальних способів дослідження державно-правових явищ.

Узагальнюючи критику вищевказа­них підходів, Д. А. Керімов поєднує сис­тему методів дослідження правових явищ із вченням про ці методи і робить висновок, що методологія права, так само як і інші галузеві методології, являє со­бою, певним чином, цілісні наукові знан­ня [7, с. 96].

Б. О. Кістяківський, розкриваючи власне розуміння методології досліджен­ня правової науки, зазначає, щоб наука про право була методологічно вірно по­будована, вона повинна бути орієнтова­на не в тій чи іншій гуманітарно-науковій дисципліні і не в усій їх сукупності, а на­самперед у філософії культури і тільки за її допомогою в усій сумі гуманітарних наук, об’єднаних з її допомогою у цілісну систему наукового знання [8, с. 344].

Ми погоджуємося з тим, що основу методології дослідження права повинна складати філософія, здатна синтезувати різні знання в систему, але при цьому не можна допускати «розчинення» права у філософії.

Ураховуючи викладене, методологію наукового дослідження гарантій прав міс­цевого самоврядування можна визначити як організацію наукового пізнання. Ука­зане визначення охоплює такі поняття, як основоположні ідеї, принципи, предмет і метод дослідження, наукова теорія і ме­тодологічні настанови, характеристики схем пояснення, умови і критерії. При цьому в методології наукового досліджен­ня гарантій прав місцевого самоврядуван­ня вважаємо необхідним виділяти фор­мальний і змістовий аспекти.

Так, змістова сторона методології до­слідження гарантій прав місцевого само­врядування відображає вибіркову діяль­ність з усього масиву знань про гарантії взагалі і про місцеве самоврядування зо­крема і визначає її ідеї та принципи, створюючи тим самим основу конкрет­ної наукової теорії, її предмета і відповід­них йому методів дослідження. Таким чином, методологія дослідження гаран­тій прав місцевого самоврядування вка­зує на результати вибору кожної з вказа­них вище стадій дослідження.

Формальний аспект методології на­укового дослідження взагалі і гарантій прав місцевого самоврядування зокрема знаходить свій прояв у так званій аполо­гетичній (від грец. аро^еіез - захисник [9, с. 72]) діяльності свідомості, тобто будь-яка нова наукова теорія після ви­никнення повинна «захищатись», дово­дити свою істинність і переваги перед іншими теоріями. Зазвичай це відбува­ється шляхом пошуку доказів на користь зроблених висновків і створення на їх основі нового наукового знання. Отже, теорія може розглядатись як система знань і як відправна точка наукової ді­яльності.

У процесі пошуку нових знань і зба­гачення вже існуючих методологія допо­магає вирішити найважливішу проблему зведення в одне ціле всіх знань про пред­мет дослідження. Стосовно дослідження гарантій прав місцевого самоврядування системний характер методології прояв­ляється в її функціях, здійснення яких відбувається в процесі пізнання цього конституційно-пр ав ового інституту.

Ще до недавнього часу в науці пере­важав аналітичний підхід, з огляду на що термін «аналіз» став практично синоні­мом дослідження взагалі. Проте на сучас­ному етапі розвитку науки конституцій­ного права, в умовах ускладнення завдань суспільної практики, зростання кількості емпіричного та отриманого аналітичним шляхом матеріалу, при обмеженій мож­ливості його засвоєння актуальність сис­тематизації знань зростає.

З відповідним розумінням правової категорії «гарантії прав місцевого само­врядування» тісно пов’язані всі сфери юридичної діяльності на муніципально­му рівні. Зокрема, закони завжди повин­ні сприяти реалізації та гарантуванню певних прав місцевого самоврядування, проте правозастосування, тлумачення норм у цій сфері повинно відбуватись під впливом певної правової теорії. У цьому зв’язку дослідження гарантій прав міс­цевого самоврядування набуває важли­вого теоретичного та практичного зна­чення.

Разом з тим, визнаючи значущість методології, не можна переоцінювати роль методологічного потенціалу, що межує з відривом від повсякденної прак­тики. Всебічне дослідження гарантій прав місцевого самоврядування на тео­ретичному рівні, розроблення певних концепцій може проводитись лише після первинного накопичення емпіричного матеріалу, його ґрунтовного аналізу і синтезу. Доцільним у цьому зв’язку буде навести вислів В. І. Леніна про те, що практика вища від (теоретичного) пі­знання, адже вона має не тільки перевагу загальності, але й безпосередньої дій­сності [10, с. 195].

Виходячи з наведених висновків, приєднуючись до думки О. Д. Третьяко - вої [11, с. 144], можна сформулювати ви­значення методології дослідження гаран­тій прав місцевого самоврядування. Отже, методологія дослідження гарантій прав місцевого самоврядування - це сис­тема елементів, що складають теоретич­ну основу та інструментарій дослідження гарантій прав місцевого самоврядуван­ня, а також система способів практично­го впливу на реально існуючу дійсність у сфері гарантування прав місцевого са­моврядування. До елементів побудови методології входять наступні: принципи пізнання, поняття та категорії, методи дослідження, світогляд дослідника і власне вчення про методи, засоби їх реалізації.

Насамперед варто розглянути прин­ципи пізнання, які можна визначити як: по-перше, основоположні ідеї, та по­друге, як керівні основи пізнавальної ді­яльності. Етимологічно принцип - це основне вихідне положення будь-якої теорії, науки, світогляду тощо [12, с. 658]. У нашому випадку - це основа існування власне методології, що передбачає, у свою чергу, наявність певних взаємопов’язаних компонентів: 1) найбільш істотні власти­вості і дефініція; 2) предмет дослідження (гарантії прав місцевого самоврядуван­ня); 3) наявність шляхів дослідження гарантій прав місцевого самоврядуван­ня; 4) можливість визначення результатів дослідження; 5) прогноз реалізації ре­зультатів дослідження у суспільній прак­тиці та науці (вдосконалення чинного законодавства та впровадження резуль­татів як окремої частини вивчення курсу «Муніципальне право»); 6) достатній рі­вень світогляду для осмислення та за­стосування основ методології.

Як зазначає Н. Стефанов [13, с. 129], наука являє собою складний пізнаваль­ний процес, що протікає за певною логі­кою, закономірні принципи якої вико­ристовуються в практиці науково-до­слідницької роботи. Своєрідність цих принципів, на думку вченого, полягає у наступному: а) вони є засобом, за допо­могою якого реалізуються вимоги науко­вого аналізу, спрямованого на вирішення завдання; б) теоретичне обґрунтування подібних принципів виходить за межі, завдання і можливості відповідної науки, в якій вони використовуються; в) кожен такий принцип уявляє те чи інше теоре­тичне знання, яке відіграє роль методу.

Наступний елемент структури методо­логії - поняття та категорії. Поняття - це найпростіша форма мислення, що відобра­жає найбільш істотні ознаки предметів чи явищ. Категорія уявляється у вигляді най­більш загального, фундаментального ши­рокого поняття, що має істотне значення для тієї чи іншої галузі наукового пізнання [14, с. 509, 941]. Вважаємо, що будь-яке ви­значення повинне адекватно інтерпретува­тись та відповідати конкретним правилам. Для більш досконалого, методологічно точ­ного вироблення в нашому дослідженні авторської правової категорії «гарантії прав місцевого самоврядування» необхідно звер­нутись до довідника з правопису, в якому автори виділяють чотири елементи, які ма­ють бути властиві дефініції:

1) поняття, що визначається;

2) предикат - те, що говорять про предмет визначення;

3) родова ознака, тобто якість, при­таманна ряду споріднених предметів чи явищ;

4) видова відмінність - якість, харак­терна тільки для даного поняття, що ви­значається [15, с. 362].

Вважаємо, що понятійний апарат не слід ототожнювати з методологією, оскільки він, на нашу думку, є лише не­великою її часткою, складовим елемен­том. Деякі вчені [16, с. 26] вважають, що понятійний апарат в юриспруденції ви­ступає у двох аспектах: теоретичному і методологічному. Власне юридичні по­няття реалізують теоретичний аспект (функцію), якщо вони використовуються для опису, пояснення і прогнозування правових явищ. Коли ж поняття і кате­горії виступають як основа методологіч­них правил, принципів, то вони реалізу­ють методологічний аспект (функцію).

Наступним елементом методології дослідження гарантій прав місцевого са­моврядування є методи пізнання. Ме - тод - це найбільш ефективний шлях, спо­сіб чи комбінація способів досягнення мети [17, с. 724]. Тобто метод - це сукуп­ність способів, напрямків пізнання, які засновуються на виявлених об’єктивних закономірностях і орієнтують дослідни­ка на отримання нових об’єктивно іс­тинних знань [18, с. 147].

Зібраний матеріал про гарантії прав місцевого самоврядування можна до­сліджувати загальновідомими в теорії права методами. Проте вибір методів на­укових досліджень зумовлюється рядом факторів і насамперед тематикою - об’єктом і предметом дослідження, умо­вами здійснення наукових досліджень. Якщо, наприклад, досліджується розви­ток чи діяльність якогось феномену про­тягом тривалого часу, то, звичайно, не можна уникнути використання історич­ного методу; якщо досліджується державно-правовий феномен, у сфері дії якого ще не нагромаджено значного віт­чизняного досвіду, то використовується, як правило, порівняльний метод дослі­дження тощо. Але, як правило, при будь - якому фундаментальному дослідженні, зокрема дисертаційному, використову­ється низка, система або принаймні комплекс методів.

Наука конституційного права вико­ристовує притаманні державознавству наукові методи досліджень - власне до­слідницькі та інструментальні. Критері­єм диференціації між ними є неспівпа - діння цілей та сфер дослідження. Так, дослідницькі методи спрямовані на ана­ліз та діагностику системи, що досліджу­ється, тоді як інструментальні - на про­ектування нових систем, нових підходів. Використовуються загальнонаукові (діа­лектичний, історичний, догматичний, соціологічний, критичний, синергетич­ний, системного аналізу тощо) методи та спеціальні (порівняльного правознавства, нормативно-логічний, структурно- функціональний, методи переходу від загального до особливого, від абстракт­ного до конкретного тощо). Також ді­яльність у сфері місцевого самовряду­вання має свої особливості, які поляга­ють головним чином у концентрації уваги на вирішенні питань місцевого зна­чення. Відповідно методологія вирішен­ня проблем, пов’язаних з цим, не може не включати у себе, поряд з критеріями ефективності, також критерії публічнос­ті та соціальної консолідації. Відповідно до цих вимог суб’єкт, який діє у режимі публічної влади, при прийнятті рішення має обирати суспільно визнані варіанти ефективного рішення. Теорія конститу­ційного права в дослідженні гарантій прав місцевого самоврядування повинна ви­значити цілі, завдання, принципи, функ­ції, створити необхідний категоріальний апарат; визначити методологічні підстави систематизації гарантій прав місцевого самоврядування, які є необхідними засо­бами і способами для побудови в Україні правової держави, громадянського сус­пільства; вдосконалити юридичні меха­нізми захисту прав місцевого самовряду­вання. Вона повинна орієнтувати пізнан­ня на коригування, реконструкцію, пере­творення явищ і феноменів як остаточно оформлених у реальності, так і існуючих у процесі переходу від праворозуміння до правового освоєння.

Застосовуючи різні методи для пі­знання правової дійсності, що нас оточує, необхідно пам’ятати, що кожен метод має певний потенціал, дозволяючи нам осво­ювати ту чи іншу сторону цієї дійсності, проте він має і певні обмеження, закладе­ні у самій сутності кожного методу.

Що стосується методів пізнання як ме­тодологічної основи дослідження гарантій прав місцевого самоврядування, то це є предметом окремої наукової статті.



1. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. - М., 2003.

2. Философский энциклопедический словарь. - М., 1983.

3. Википедия - свободная энциклопедия [Электронный ресурс]. - Режим доступа: wikipedia. com. ua.

4. Штоф В. А. Современные проблемы методологии научного познания / В. А. Штоф. - Л., 1975. -

С. 4; Лукич Р. Методология права / Р Лукич. - М., 1981.

5. Ельчанинов В. А. Методологические проблемы исторической науки / В. А. Ельчанинов. - Барнаул, 1990.

6. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) / Д. А. Кери­мов. - М., 2000.

7. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) / Д. А. Кери­мов. - М., 2000. - С. 96.

8. Кистяковский Б. А. Право и метод / Б. А. Кистяковский // Русская философия права / сост. А. П. Альбов, Д. В. Масленников, М. В. Сальников. - СПб., 1999.

9. Новейший словарь иностранных слов и выражений. - Мн. : Соврем. литератор, 2007.

10. Ленин В. И. Полное собрание сочинений / В. И. Ленин. - М. : Изд-во полит. лит., 1958. - Т. 29.

11. Третьякова О. Д. Методология конвергенции права / О. Д. Третьякова // Вестн. Владимир. юрид. ин-та. - 2009. - № 4 (13).

12. Новейший словарь иностранных слов и выражений. - Мн. : Соврем. литератор, 2007.

13. Стефанов Н. Теория и метод в общественных науках / Н. Стефанов. - М., 1967.

14. Большой энциклопедический словарь / под ред. А. М. Прохорова. - М., 2000.

15. Справочник по правописанию, произношению, литературному редактированию / Д. И. Розенталь [и др.]. - М., 1994.

16. Сырых В. М. Метод общей теории права : дис. ... д-ра юрид. наук / В. М. Сырых. - М., 1995.

17. Большой энциклопедический словарь / под ред. А. М. Прохорова. - М., 2000.

18. Третьякова О. Д. Методология конвергенции права / О. Д. Третьякова // Вестн. Владимир. юрид. ин-та. - 2009. - № 4 (13).