joomla
ПРОБЛЕМИ ВТІЛЕННЯ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ
Юрист України

УДК 340.12 Є. А. Бурмака

прокурор прокуратури Червонозаводського району м. Харкова, аспірант Науково-до­слідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України

У статті розглядаються проблеми реалізації принципу верховенства права в сучасній Україні. Підкреслюється, що на сьогодні закріпленню цього принципу на законодавчому рівні та дослідженню його на доктринальному рівні приділяється належна увага, однак на практиці він часто порушується. Пропонуються шляхи вирішення проблем втілення прин­ципу верховенства права в життя.

Ключові слова: верховенство права, Європейський суд з прав людини, права людини і громадянина.

В статье рассматриваются проблемы реализации принципа верховенства права в современной Украине. Подчеркивается, что на сегодня закреплению этого принципа на законодательном уровне и исследованию его на доктринальном уровне уделяется должное внимание, в то же время на практике он часто нарушается. Предлагаются пути решения проблем воплощения принципа верховенства права в жизнь.

Ключевые слова: верховенство права, Европейский суд по правам человека, права человека и гражданина.

The paper addresses the problems of implementation of the rule of law in modern Ukraine. It is emphasized that today due attention is paid to fixation of this principle in law and researching of it on the doctrinal level while in practice it is often violated. The solutions of the problems of imple­mentation the rule of law into practice are proposed.

Keywords: rule of law, the European Court of Human Rights, rights of human and citizen.



Однією з ключових проблем на шля­ху до розбудови правової, демократичної держави України є впровадження в дер­жавно-правову практику низки загаль­новизнаних у світовому співтоваристві правових засад, насамперед принципу верховенства права. На сьогодні вказа­ному принципу як на законодавчому, так і на доктринальному рівні, приділено до­статньо уваги, однак на практиці його так і не було втілено належним чином.

Питанням закріплення та реалізації принципу верховенства права у своїх до­слідженнях приділяли увагу С. П. Голова­тий, М. І. Козюбра, А. М. Колодій, В. В. Ко - пєйчиков, П. М. Рабінович, В. М. Селіванов, О. В. Скрипнюк, С. С. Сливка, О. Ф. Скакун, Ю. С. Шемшученко та інші. У той же час питанням визначення про­блем, пов’язаних із недотриманням прин­ципу верховенства права в Україні та шля­хів їх подолання, на жаль, належної уваги приділено не було. З урахуванням цього метою статті є дослідження проблем реа­лізації принципу верховенства права в Україні та пошук шляхів їх вирішення.

Категорія «верховенство права» була введена в обіг А. Дайсі, на думку якого вказаний принцип містить три аспекти: відсутність в уряду свавільних повнова­жень карати громадян або вчиняти дії, спрямовані проти життя та власності; підкорення будь-якої людини, незалежно від її статусу, загальному закону та судам за­гальної юрисдикції; панування духу за­конності, під яким розуміється особлива властивість англійських інститутів, а саме те, що захист прав індивідів походить не від загальних, абстрактних конституцій­них принципів, а встановлюється судами при розгляді конкретних справ [1, с. 278].

На теренах сучасної України прин­цип верховенства права є мега-принци­пом, який визначає вимоги до багатьох суспільних інститутів з метою забезпе­чення природних прав і свобод людини [2, с. 64]. Уперше в незалежній Україні термін «верховенство права» був згада­ний 8 червня 1995 р., коли Президент та Верховна Рада уклали Конституційний Договір. В останньому містилося поло­ження про те, що в Україні діє принцип верховенства права. Згодом досліджува­ний принцип набув поширення в низці основних законодавчих актів нашої дер­жави. Так, у ч. 1 ст. 8 Конституції Украї­ни [3] було відзначено, що в Україні ви­знається і діє принцип верховенства права. У ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказано, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпе­чуючи при цьому верховенство права [4]. Принцип верховенства права закріпле­ний і в Господарському кодексі України від 16 січня 2003 р., а саме в ст. 5, відпо­відно до якої конституційні основи пра­вового господарського порядку в Україні становить, зокрема, визнання і дія в Україні принципу верховенства права [5]. Звертає також на себе увагу новий Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р., в якому у ст. 8 верховенство права було визнано однією з базових засад кримінального судочинства. При цьому в ч. 1 ст. 8 Ко­дексу наводиться сутність цього прин­ципу, яка полягає в тому, що людина, її права та свободи визнаються найвищи­ми цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Вка­зано також, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні за­стосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини [6].

З урахуванням вищевказаного можна дійти висновку, що принцип верховен­ства права в Україні на сьогодні - це не абстрактне загальнотеоретичне поняття, а конкретна засада значної кількості сфер життя, які тією чи іншою мірою ре­гулюються правом: це є вимогою, яка ви­сувається в першу чергу до відповідних органів публічної влади та є важливою гарантією законності в Україні.

Слід зазначити, що питання практич­ної реалізації вказаного принципу на­бувають останнім часом особливої акту­альності, насамперед у зв’язку з негатив­ною оцінкою світовим співтовариством стану дотримання вказаного принципу в Україні. Так, у 2013 р. у Гаазі на Всесвіт­ньому форумі верховенства права був представлений Всесвітній індекс верхо­венства права. Згідно з положеннями цього документа Україна, на жаль, від­стає за всіма параметрами й займає 87 позицію серед 97 країн світу [7]. У рамках цього заходу оцінюванню під­лягала низка показників. Зокрема, за по­казником «влада, яка діє в умовах кон­ституції і права» Україна зайняла 87 міс­це, «відсутність корупції» - 94, «порядок і безпека» - 44, «фундаментальні пра­ва» - 56, «відкритість влади» - 62, «пра - возастосування регулятивними органа­ми» - 91, «доступ до цивільного право­суддя» - 56, «ефективність кримінальної юстиції» - 79 [8]. Важливим є й те, що під час проведення форуму Всесвітній індекс верховенства права визначався на трьох рівнях - загальному, в якому взяли участь 97 країн, регіональному, який сто­сувався 21 країни Східної Європи та кра­їн СНД, а також на рівні добробуту, який включав 23 країни із валовим внутріш­нім продуктом, подібним до України. На першому рівні Україна зайняла 87 місце, на другому - 17, а на третьому рівні (серед країн з подібними показниками економі­ки) - 20 місце. Це свідчить про те, що в Україні законодавство не достатньою мірою обмежує представників публічної влади, має місце корупція у правоохорон­них органах, судах та інших органах вла­ди, а посадові особи в більшості випадків не підлягають відповідальності за право­порушення [7]. Необхідно звернути увагу й на світовий рейтинг демократії, в якому щороку Україна займає все нижчі позиції. Так, якщо у 2008 р. наша держава у цьому переліку посіла 53 місце, то у 2010 - 67, а в

2011 - уже 79 [9].

За рейтингом організації Freedom House, в Україні останнім часом знизив­ся й рівень свободи. Як зазначають фа­хівці, ця тенденція зберігається вже п’ятий рік - тобто має місце найбільш тривалий період зниження свободи за майже 40 років існування рейтингу [10].

Не можна не звернути увагу й на індекс сприйняття корупції серед громадян, який був визначений Радою Європи серед 47 держав-членів. У цьому рейтингу Україна зайняла останнє місце. Згідно з опитуван­ням навіть ті жителі України, які особисто не були жертвами корупції, переконані, що це явище в державі всюдисуще [11].

Організація Amnesty International опу­блікувала оголошення, в якому представ­ники агентства визнали українську систе­му розслідування злочинів недієвою і за­кликали українських політиків до її рефор­мування. Експерти організації впевнені, що існуюча в Україні атмосфера безкарнос­ті підриває принцип, відповідно до якого жодна людина, включаючи представників влади, не стоїть над законом. Тільки тоді, коли кожна заява про катування та інші випадки жорстокого поводження викли­катиме оперативну та ефективну реакцію, буде подолано наявну практику безкарнос­ті подібних вчинків і відновлено суспільну довіру до системи [12].

Про негативну практику дотримання принципу верховенства права свідчить і такий факт. На жаль, рівень довіри до судової системи в Україні є найнижчим порівняно з іншими європейськими кра­їнами. Це пов»язано не тільки і не стільки з негативними повідомленнями у ЗМІ про діяльність судів, скільки з численними судовими рішеннями, які обурюють сус­пільство [13]. Це підтверджується й таким фактом. Нещодавно Страсбурзький суд оприлюднив рішення у понад 200 справах проти України. Це так звані «клонові рі­шення», які виносяться щодо типових, однакових справ. З них 89 справ стосуєть­ся «тривалого невиконання рішень націо­нальних судів», а 119 - «нездатності вла­ди забезпечити дотримання судових рі­шень, винесених проти державних або контрольованих державою підприємств» [14]. Чинний суддя Європейського суду з прав людини (далі - Євросуд) від Укра­їни Станіслав Шевчук з цього приводу вказує, що Україна наразі не виконала по­над 95 % рішень, прийнятих щодо неї [14]. У той же час майже всі рішення Євросуду мають фундаментальне значення для утвердження демократії, верховенства права та законності в Україні.

Так, досить резонансною є справа «Луценко проти України» від 1 серпня

2012 р. № 6492/11, рішення з якої під­твердило стурбованість, неодноразово висловлену Європейським Союзом сто­совно верховенства права та політично мотивованих судових процесів в Україні. Євросоюз закликає українську владу вжити термінових заходів для виправ­лення системних процедурних недоліків, визначених цим рішенням. Європей­ський Союз знову наполегливо закликає українську владу цілковито поважати верховенство права, включаючи неза­лежність судової влади [15].

Привертає до себе увагу й рішення «Харченко проти України» від 10 лютого

2011 р. у справі № 40107/02, яким було захищено право на повагу до людської гідності під час кримінального прова­дження. Так, заявник скаржився, що він піддався нелюдському і такому, що при­нижує гідність, поводженню, оскільки тримався під вартою, незважаючи на на­явність у нього ряду хронічних захворю­вань. Він також скаржився на умови три­мання під вартою і відсутність належної медичної допомоги, посилаючись при цьому на статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі - Конвенція), яка передбачає: «Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню». Суд дійшов висновку, що порушення ста­тей 3, 5 Конвенції у зв’язку з фізичними умовами тримання заявника під вартою в Київському СІЗО мало місце [16].

Схоже рішення було винесене 5 квіт­ня 2005 р. у справі «Невмержицький про­ти України» № 54825/00, в якому було визначено, що мало місце порушення ст. 3 Конвенції, що виявилось у приму­совому годуванні заявника та неналеж­них умовах утримання його під вартою, а також у ненаданні йому потрібної ме­дичної допомоги; ч. 3 ст. 5 Конвенції, що виявилось у надмірній тривалості по­переднього ув’язнення; всупереч вимо­гам ч. 1 ст. 38 Конвенції держава вияви­лася неспроможною створити усі необ­хідні умови для проведення Судом роз­слідування обставин справи [17].

5 квітня 2005 р. було винесено рішен­ня Євросуду у справі «Афанасьєв проти України», де Україною було порушено статті 3, 13 Конвенції у зв’язку з тим, що заявнику після доставки його у районний відділ міліції за підозрою у вчиненні зло­чину було надіто наручники й міліціонери вимагали, щоб він зізнався у злочині. Коли заявник відмовився це зробити, його декілька разів сильно побили. Кож­ного разу після побиття йому казали, що якщо він не зізнається, його битимуть і далі. Коли його били останній раз, один із міліціонерів вдарив заявника в ліве вухо, наслідком чого стали пухлина і част­кова глухота. Після побиття працівники міліції попередили заявника, щоб він «все обдумав» протягом ночі, а в іншому ви­падку його битимуть знову наступного дня. Таким чином, було порушено його право на особисту недоторканність. Суд задовольнив заяву і в результаті розгляду справи зобов’язав відшкодувати немай - нову шкоду на користь заявника [18].

Подібних прикладів рішень можна на­вести десятки, а то й сотні. Однак очевид­но, що вони не мають правового значення в умовах, коли більшість рішень ЄС з прав людини в Україні не виконуються.

Усі вищенаведені обставини свідчать про існування в Україні ситуації, коли принцип верховенства права набуває свого закріплення на законодавчому рів­ні, проте реалії державно-правової прак­тики свідчать про недостатнє його до­тримання, а інколи - й умисне ігноруван­ня. При цьому приклади такого ігнору­вання інколи можна знайти й на рівні законодавства. Наприклад, це стосується нового Закону України «Про всеукраїн­ський референдум» від 6 листопада

2012 р. № 5475^1. Зокрема статті 16 та 17 Закону регламентують порядок вне­сення змін до Конституції України. Так, у ч. 2 ст. 16 Закону передбачається мож­ливість прийняття нової, внесення змін до чинної Конституції України, скасуван­ня, втрати чинності чи визнання нечин­ним закону про внесення змін до Консти­туції України на підставі рішення всеу­країнського референдуму [19]. У той же час, якщо звернутися до Розділу ХІІІ Конституції України, стає очевидним, що всеукраїнським референдумом може тільки затверджуватися законопроект, прийнятий Верховною Радою України у порядку спеціальної конституційної процедури щодо внесення змін до розді­лів І, ІІІ, ХІІІ Конституції України. І хоча в цілому ми погоджуємося з можливістю внесення змін до Конституції України на підставі рішення всеукраїнського рефе­рендуму, однак такий підхід слід реалі­зовувати в першу чергу шляхом внесення відповідних змін до Конституції України.

Отже, існуючі в Україні проблеми реа­лізації принципу верховенства права мож­на поділити на дві групи: такі, що виника­ють на етапі правотворчості, й такі, що виникають на етапі правозастосування. І якщо вирішення перших слід пов’язувати із внесенням змін до законодаства, то дру­гі потребують індивідуального підходу до вирішення кожної проблеми.

По-перше, важливою проблемою ре­алізації принципу верховенства права в Україні є відсутність принципу рівності при притягненні до відповідальності, па­нування атмосфери безкарності. Із цією проблемою пов’язане питання уперед­женості судової влади та порушення принципу її незалежності при винесенні рішень. Як наслідок - недовіра до судової системи серед більшості громадян. Проб­лемою також є лише формальна доступ­ність судового захисту порушених прав, що на практиці, однак, ускладнюється низкою обставин. Зокрема, часто має міс­це відсутність матеріальних ресурсів для виконання рішень судів, коли відповіда­чем є держава чи окремі її органи. Вважа­ємо, що ця група проблем потребує свого комплексного вирішення. З одного боку, необхідно вдосконалювати процедурні аспекти провадження справ у судах та пе­регляду судових рішень з метою уникнен­ня випадків винесення упереджених рі­шень, з другого - слід посилювати відпо­відальність за порушення принципу не­залежності судової влади, у першу чергу відповідальність самих суддів. Особливу увагу варто приділяти питанням виконан­ня рішень Євросуду в Україні, насамперед із метою забезпечення громадянам реаль­ного права на судовий захист їх прав і сво­бод, надання їм упевненості в системі правосуддя. Адже навряд чи можна буде говорити про високий рівень довіри до механізмів судового захисту прав людини у випадку, коли рішення судів, зокрема, Євросуду не виконуються.

Далі, проблемою, на думку автора, є недосконалість системи підготовки юридичних кадрів. Насамперед мається на увазі рівень корупції, що має місце в більшості вищих навчальних закладів України, у тому числі й юридичних. За таких умов фахівець не тільки не отри­мує належний рівень знань за час на­вчання, окрім того, у нього деформуєть­ся професійна правосвідомість, корупція для нього стає не негативним, а прийнят­ним явищем. Це, безумовно, впливає й на подальшу його професійну діяль­ність. За таких обставин подолання ко­рупції в першу чергу у вищих навчальних закладах та факультетах юридичного спрямування слід визнати пріоритетним напрямом удосконалення системи вищої освіти України.

При цьому проблемою, що пов’язана з якістю підготовки юридичних кадрів, є відносно низький рівень заробітної плати в більшості працівників правоохо­ронних органів. Унаслідок цього посади в зазначених органах обіймають праців­ники, які є неконкурентоспроможними на ринку праці, у той час як високоосві­чені фахівці частіше працюють у при­ватних структурах чи забезпечують себе працею самостійно. Недостатня ж квалі­фікація працівників у відповідних дер­жавних органах призводить до великої кількості помилок у їх роботі, що, без­перечно, є неприпустимим у такій діяль­ності. Шляхом вирішення цієї проблеми, безумовно, є належне матеріальне сти­мулювання працівників правоохоронних органів з метою залучення до роботи в них висококваліфікованих фахівців.

Важливим фактором посилення вка­заних проблем є недостатня та некваліфі - кована участь громадськості у здійсненні контролю над цими процесами. Така па­сивність громадського контролю створює умови для спотворення уявлення держав­них службовців про інтереси служби, сприяє круговій поруці серед співробітни­ків різних правоохоронних органів та суду.

Для вирішення існуючих проблем не­достатнім є їх визнання й обговорення, важливим також убачається вчинення активних дій, спрямованих на захист власних прав та виправлення чинної си­туації щодо недосконалості діяльності правоохоронних органів. У зв’язку з цим на законодавчому рівні доцільно запро­ваджувати механізми громадського контролю за діяльністю працівників пра­воохоронних органів.

Важливим вектором роботи громад­ськості на шляху до вдосконалення ді­яльності правоохоронних органів в Україні може стати допомога працівни­кам правоохоронних органів та суду. Так, не секрет, що великий обсяг роботи, який має виконуватися кожним праців­ником правоохоронних органів і суду, призводить до низької якості виконання роботи. У зв’язку з цим можливим є роз­виток у правоохоронних органах інсти­туту громадських помічників, які мо­жуть працювати, не маючи вищої юри­дичної освіти, а отримуючи її, напри­клад, заочно. Такі помічники можуть виконувати суто технічну роботу, напри­клад здійснювати комп’ютерний набір текстів документів, що потім редагувати­муться працівниками. Такий захід суттє­во знизить навантаження на правоохо­ронців, дозволивши замість написання великої кількості однотипних документів більше уваги приділяти прийняттю важ­ливих рішень, прямо пов’язаних із забез­печенням прав громадян.

Таким чином, на сьогодні в Україні має місце низка проблем реалізації принципу верховенства права. Більшість із них зна­ходиться в площині діяльності правоохо­ронних і судових органів, які часто належ­ним чином не виконують обов’язки по за­безпеченню реалізації та захисту прав і сво­бод громадян. Вирішення цих проблем має бути комплексним та пов’язуватися не тільки з роботою правового характеру, зо­крема правотворчістю, а й з інформаційно- просвітницькою діяльністю, вирішенням низки економічних та соціальних проблем­них питань, широким залученням громад­ськості до вирішення таких проблем.



Література ___________________________________________________________

1. Леони Б. Свобода и закон / Бруно Леони. - М. : ИРИСЭН, 2008. - 308 с.

2. Портнов А. В. Зміст принципу верховенства права та його реалізація в діяльності Конституційно­го Суду України / А. В. Портнов // Стратегічні пріоритети. - 2008. - № 2 (7). - С. 64-67.

3. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

4. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI // Відом. Верхов. Ради України. - 2010. - № 41-42, 43, 44-45. - Ст. 529.

5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відом. Верхов. Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144.

6. Кримінальний процесуальний Кодекс України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI // Відом. Верхов. Ради України. - 2013. - № 9-10, 11-12, 13. - Ст. 88.

7. В Гааге обнародовали Всемирный индекс верховенства права [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://newsradio. com. ua/rus/2013_07_09/V-Gaage-obnarodovali-Vsemirnij-indeks-verhovenstva-prava/.

8. Уровень верховенства права в Украине оценили на тройку [Електронний ресурс]. - Режим досту­пу: http://lb. ua/news/2012/11/28/180602_uroven_verhovenstva_prava_ukraine. html.

9. Украина в мировом топе [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vibori. co. ua/content/177/ kraina-v-mirovom-tope/1/.

10. Freedom House: Украина покинула список свободных стран [Електронний ресурс]. - Режим до­ступу: http://vibori. co. ua/content/190/freedom-house-kraina-pokinula-spisok-svobodnyh-stran/1/.

11. ПАСЕ разочарованы коррупцией в Украине [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://euroua. com/ukraine/corruption/2065-pase-razocharovany-korruptsiej-v-ukraine.

12. Мир об Украине: безнаказанность правоохранителей, экономический спад и возможность децен­трализации [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.3republic. org. ua/ru/ recommend/11420.

13. Куйбіда Р. П’ятірка кращих судових рішень на захист прав людини [Електронний ресурс] / Р. Куй - біда // Укр. правда. - 2013. - 28 лют. - Режим доступу: http://www. pravda. com. ua/articles/ 2013/02/28/6984371/.

14. Євросуд оприлюднив більш ніж 200 рішень у справах щодо України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrainian. voanews. com/content/op-european-court-of-human-rights/1585811.html.

15. ЄС вітає рішення Європейського суду з прав людини у справі Луценка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. rbc. ua/ukr/newsline/show/es-privetstvuet-reshenie-evropeyskogo-suda-po- pravam-cheloveka-04072012112000.

16. Застосування рішень європейського суду з прав людини у кримінальному провадженні [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: http://smi. liga. net/articles/2013-06-26/9905140-zastosuvannya_r_shen_ vropeyskogo_sudu_z_prav_lyudini_u_krim_nalnomu_provadzhenn. htm.

17. Європейський суд з прав людини: справа «Невмержицький проти України» від 5 квітня 2005 р. № 54825/00 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. yur-gazeta. com/oarticle/1602/.

18. Європейський суд з прав людини: справа Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 р. № 38722/02 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://umdpl. info/index. php? id=1223361557.

19. Про всеукраїнський референдум [Електронний ресурс] : Закон України від 6 листопада 2012 р. № 5475-VI. - Режим доступу: http://zakon4.rada. gov. ua/laws/show/5475-17/conv.