joomla
НАПРЯМИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ: ПІДСТАВИ КЛАСИФІКАЦІЇ
Юрист України

С. Ф. Денисюк

доктор юридичних наук, доцент, голова Дер­жавної податкової адміністрації в Харків­ській області

Розглянуто підстави класифікації напрямів розслідування злочинів. Указано на позитивні моменти та недоліки запропонованих поділів і зроблено висновок про слідчу ситуацію як найбільш значущий критерій класифікації.

ключові слова: розслідування злочинів, слідча ситуація, підстави класифікації, напрями розслідування.

На основе анализа криминалистической литературы выделены основания классифика­ции направлений расследования преступлений. Указано на позитивные моменты и недо­статки предложенных делений, на основании чего сделан вывод о следственной ситуации как наиболее значимом критерии классификации.

ключевые слова: расследование преступлений, следственные ситуации, основания классификации, направления расследования.

On the basis of analysis of criminalistics literature the grounds of classification of directions of crimes investigation are selected. Positive moments and lacks of the offered divisions are indicated, the conclusion about an investigative situation as its most meaningful criterion is done.

Key words: investigation of crimes, consequence situations, grounds of classification, directions of investigation.



Розслідування злочинів є складним пізнавальним процесом, що здійснюєть­ся в передбачених кримінально-проце­суальним законодавством межах. Указа­не вимагає від органів дізнання та досу - дового слідства швидко і повно розкрити злочин, притягнути як обвинувачених осіб, які його вчинили.

Напрями розслідування злочинів були предметом дослідження багатьох учених: Р. С. Бєлкіна, А. Ф. Волобуєва, О. М. Васильєва, В. О. Коновалової, Г. М. Муд’югіна, М. В. Салтевського, М. І. Порубова, В. А. Образцова, Ю. Д. Тка­ча, В. Ю. Шепітька, І. М. Якимова та ін. Однак у різних роботах окреслено на­прями розслідування неоднозначно, ви­словлено різні міркування щодо визна­чення кількісного та якісного складу слідчих груп, необхідних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Тому мета нашої статті — на основі аналізу класифікаційних підстав напрямів роз­слідування злочинів визначити найбільш практично значиму їх основу.

Насамперед варто окреслити дослі­джувану категорію. У багатьох підручни­ках з криміналістики та в науковій літе­ратурі використовується словосполучен­ня «напрями розслідування», проте на ньому не акцентують увагу. Тому зверне­мося до з’ясування родових термінів.

Поняття «напрям» має ряд значень, серед яких: лінія руху або лінія розмі­щення кого-, чого-небудь; шлях діяль­ності, розвитку кого-, чого-небудь; спря­мованість якоїсь дії, явища; курс, спря­мування; ділянка фронту, що розгортає воєнні дії в який-небудь бік [1, с. 296]. Стосовно розслідування найбільш близь­ким є останнє значення. У свою чергу, спрямовувати означає направляти пев­ним чином плин чого-небудь; надавати потрібний напрям діяльності, вчинкам, розмові і т. ін.; зосереджувати на чому - небудь зусилля, енергію, здібності тощо [2, с. 400].

Отже, напрям розслідування являє собою зосередження доступних сил і за­собів, комплекс передбачених кримінально-процесуальним законодавством дій та допустимих заходів на окремій ді­лянці з метою збирання і перевірки до­казів, швидкого і повного розкриття зло­чину. Запропонована дефініція не пре­тендує на абсолютну визначеність, однак дає загальне уявлення, необхідне для цього дослідження.

Аналіз юридичної літератури умож­ливлює виокремлення певних підстав класифікації напрямів розслідування злочинів:

1) механічний поділ розслідування у будь-якій справі на етапи;

2) поділ слідчих ситуацій на групи;

3) поділ усіх кримінальних справ на групи за певними критеріями.

Зупинимось детальніше на їх аналізі. Одним із перших впровадив ідею напря­мів розслідування І. М. Якимов. Вона ґрунтувалась на механічному поділі роз­слідування у будь-якій справі на три ета­пи: встановлення матеріального складу злочину; збирання й оцінка доказів; до­слідження ймовірного винуватця зло­чину. Ці етапи деталізовано в схемі роз­слідування злочину [3, с. 360]. Звісно, на той час така думка була великим кроком уперед, проте з появою пізніших дослі­джень, пов’язаних з характером злочину, особливо слідчими ситуаціями, втратила свою доцільність та актуальність.

Другою класифікаційною підставою напрямів розслідування є поділ слідчих ситуацій на групи. В. Громов, І. Якимов та деякі інші науковці всі злочини для цілей їх розслідування поділили за озна­ками початкових даних — слідчих ситу­ацій на три групи:

1) злочини, що залишають певні ма­теріальні сліди на предметах зовнішньо­го світу. У цих справах розслідування рекомендувалося починати з досліджен­ня слідів і від них йти до дослідження інших обставин справи. Початковим ак­том розслідування, як правило, повинен бути огляд місця злочину. До цієї катего­рії злочинів відносили терористичні акти, вбивства, підпали, крадіжки зі зло­мом та ін., де головним питанням було, хто вчинив злочин. Після огляду місця події допитати так званих «наявних» свідків, тобто тих, хто був очевидцем або першим виявив подію або що-небудь знає про неї, хто перебуває тут же на міс­ці події, потерпілих та ін. Рекомендува­лося провести експертне дослідження виявлених матеріальних слідів злочину, що виявилися на місці;

2) злочини, які безпосередньо мате­ріальних слідів не залишають. Тут реко­мендувалося вести розслідування на основі аналізу дій осіб — ймовірних ви­нуватців, виходячи з письмових доку­ментів, свідчень свідків та ін. До цієї ка­тегорії злочинів відносилися переважно посадові і господарські злочини, де голов­ним питанням було: що здійснено, з яких причин, з якими наслідками. Рекоменду­валося в першу чергу вивчити матеріали, що надійшли, здійснити заходи з уточ­нення фактичної сторони злочину, до­питати осіб, які мають відомості щодо цих питань, призначити бухгалтерську експертизу;

3) проміжні види злочинів, при роз­слідуванні яких однаково важливу роль відіграють як огляд місця або об’єкта злочину, речові докази, так і письмові документи. Такими є, наприклад, справи про порушення правил техніки безпеки [4, с. 135-155].

Третя класифікаційна основа напря­мів розслідування злочинів заснована на поділі всіх кримінальних справ на групи за певними критеріями. Деякими науков­цями пропонувалося для цілей розсліду­вання поділити всі кримінальні справи на дві групи так, щоб до першої групи увійшли справи, при розслідуванні яких слідчий відштовхується від факту зло­чину, зазвичай не маючи на початку роз­слідування ніяких даних про те, ким цей злочин міг бути вчинений (вбивства, під­пали і т. п.). До другої групи увійшли справи, при розслідуванні яких слідчий іде від певної особи або осіб. У цих спра­вах суть розслідування зводиться голов­ним чином до перевірки певної ділянки діяльності цих осіб (посадові, господар­ські злочини та ін.) [5, с. 334].

Г. М. Муд’югін виділив три групи справ, що об’єднані комплексом почат­кових даних і напрямом слідства в його початковій стадії. Розглянемо коротко запропонований поділ справ.

Перша група. Подія встановлена. За своєю природою вона є шкідливим на­слідком причини, яка його викликала, характер і суть цієї причини ще невідомі та допускають різні пояснення. Напри­клад, пожежа в одному випадку може бути результатом підпалу або недотри­мання правил протипожежної безпеки, що тягне за собою кримінальну відпові­дальність, у другому — результатом сти­хійного явища — блискавки. Першочер­говим завданням розслідування у спра­вах цієї групи є встановлення причин події. Після того як перевіркою версій буде встановлена справжня безпосеред­ня причина, слідчий починає з’ясування першопричини події. Наприклад, безпо­середньою причиною пожежі може бути самозаймання промаслених ганчірок, а основною причиною з погляду криміна­лістики — порушення правил зберігання вогненебезпечних матеріалів з боку від­повідальної посадової особи.

Друга група. Початкові дані у справах цієї групи містять відомості про злочин­ні дії, частіш за все умисного характеру. Іноді в тих же відомостях містяться вка­зівки і на шкідливі наслідки, викликані цими діями, але питання про те, чи є ці дії злочином, ще неясне. Наприклад, справи, що порушуються за заявою гро­мадян про вчинення певними особами злочинних дій (про зґвалтування потер­пілої відомою їй особою, про отримання хабара від заявника), справи, порушені за матеріалами ревізій, а також справи, порушені у зв’язку із затриманням кого - небудь з викраденими цінностями. Для справ цієї групи характерно також і те, що крім з’ясування, чи мали місце дії, про які йде мова в початкових даних, пе­ревірці підлягає і злочинний характер цих дій.

Основний напрям розслідування по­лягає в перевірці, уточненні, встановлен­ні того, чи мали місце дії, про які йдеться в початкових матеріалах, і чи мали ці дії злочинний характер.

Третя група. Відмінною рисою справ цієї групи є передусім очевидність події, що стала підставою для порушення кри­мінальної справи в той час, коли даних про суб’єкта злочину або зовсім немає, або вони украй обмежені. Наприклад, вбивство, пограбування магазину.

Звідси й основний напрям розсліду­вання — визначення кола осіб, серед яких слід шукати злочинця, зокрема, вирішен­ня питання: злочин вчинено «своїм» або сторонньою особою [6, с. 154-171].

Незважаючи на півстолітню історію, запропонований Г. М. Муд’югіним поділ справ на три групи, об’єднані комплек­сом початкових даних і напрямом слідства в його початковій стадії, і сьогодні є дале­ко не остаточним варіантом. З одного боку, невелика кількість груп є позитивом класифікації, з другого — це не її основа, тим більше що існують значно більші кількості таких груп, що обумовлено практикою типових ситуацій.

З урахуванням зазначеного наведемо запропоновані іншими науковцями шість груп злочинів за ознаками слідчих ситуацій початкового періоду розсліду­вання.

Перша група. Є відомості про подію злочину і про конкретну винну особу, але потрібно встановити, чи дійсно була ця подія і чи мала вона злочинний характер (наприклад, злочини, вчинені відомими особами за заявою потерпілих: зґвалту­вання, залишення в небезпеці та ін.). Сюди ж по суті належать і випадки, коли факт з ознаками злочину не викликає сумніву, але питання може бути в тому, чи відповідає об’єктивна обстановка свідченням винного і яка була його справжня роль (наприклад, це може бути при добровільній явці із заявою з при­воду необережного вбивства, наїзду ав­томашини на людину, пожежі).

Напрям розслідування — встанов­лення події, її конкретних обставин, по­ведінки підозрюваної особи, а в деяких випадках, коли це може мати значення, також і поведінки заявника і потерпілого (зґвалтування, шахрайство, хабарни­цтво), виявлення предмета злочину при крадіжці, грабежі, розбої і в інших ви­падках, коли це можливо. А у випадках з очевидними ознаками злочину — вста­новлення дійсної обстановки події, її конкретних обставин, фактичної ролі заявника.

Друга група. Встановлена подія з ознаками злочину і в наявності негатив­ні наслідки, відомі також конкретні осо­би, які несуть персональну відповідаль­ність за ці наслідки за своїм положенням, але невідома їх особиста поведінка при події злочину і, отже, вина в криміналь­ному сенсі (недостача майна, псування підзвітного майна, випуск недоброякіс­ної продукції, випуск у продаж недобро­якісних товарів).

Напрям розслідування — з’ясування безпосередніх (зокрема, технічних) і основних причин події злочину, особис­того відношення до них вказаних осіб, їх особистої поведінки у цій події, а також поведінки потерпілих, коли це може мати значення, з’ясування обсягу наслідків.

Третя група. Встановлена подія з ознаками злочину, вчинити який і ско­ристатися результатами якого могли тільки особи з певного кола за своїм офі­ційним становищем (фальсифікація у витратних і прибуткових документах, безтоварні операції; знищення облікових документів та ін.).

Напрям розслідування — досліджен­ня поведінки кожної особи з цього кола та її відношення до встановлених фактів і використання результатів злочину, точ­не визначення обсягу наслідків.

Четверта група. Встановлена подія з ознаками злочину, вчинити який могли, найімовірніше, особи з певного кола заін­тересованих осіб, можливо, які мають ін­терес не в безпосередньому, а в непрямому або в більш-менш віддаленому результаті злочину (підпал з метою приховування слідів іншого злочину, вбивство із захован­ням трупа і приховання факту смерті пев­ної особи) або з іншими ознаками вчинен­ня злочину ким-небудь зі «своїх», вбивство без видимих мотивів до цього або замас­коване під самогубство (можливість отри­мання спадку, зайняття житлової площі, що звільнилася, намагання позбавитися боргу або небажаного свідка тощо).

Напрям розслідування — виявлення цього кола осіб, дослідження поведінки кожного, його відношення до події, вста­новлення вигоди, у випадках виявлення невпізнаного трупа або його частин — встановлення особи загиблого, у випад­ках зникнення людини — встановлення причини зникнення, виявлення трупа.

П’ята група. Встановлена подія з ознаками злочину, для вчинення якого потрібні особливі професійні навики або особливе знання якої-небудь специфіч­ної обставини, що сприяє злочину (ви­готовлення фальшивих грошей, цінних паперів; незаконне виготовлення зброї; крадіжка з явним знанням місця збері­гання цінностей).

Напрям розслідування — виявлення кола осіб за вищезгаданими ознаками, дослідження поведінки кожного з цього кола, виявлення знарядь і предметів зло­чину, встановлення фактів використання результатів злочину.

Шоста група. Подія з ознаками зло­чину очевидна, але відомості про винну особу вкрай обмежені і відсутні ситуації, вказані вище (вчинене невідомими осо­бами вбивство, тілесні ушкодження, шахрайство, знищення майна, наїзд на людину автомашиною, що зникла, зґвал­тування тощо).

Напрям розслідування — виявлення максимальної кількості даних, що харак­теризують злочинця з якого-небудь боку (сліди ніг і рук, залишені ним предмети, ознаки способу дії і поведінки), якщо можливо, то з’ясування ознак зовніш­ності злочинців, виявлення знарядь і предметів злочину (при крадіжках, гра­бежах, розбоях, вбивствах), при вбив­ствах — встановлення особи загиблого, активне використання оперативної ро­боти, встановлення кола осіб, які могли за своїми етичними та фізичними дани­ми і минулою діяльністю вчинити цей злочин, вивчення їх поведінки і місцепе­ребування в момент, коли було вчинено злочин [7, с. 428-430].

Загалом даний поділ заслуговує на схвальну оцінку через те, що відображає найбільш типові для більшості злочинів ситуації. Проте він не вичерпує всіх можливих варіантів, що по суті і навряд чи є можливим. Головне, що запропо­новані напрями можуть зорієнтувати слідчого (дізнавача) і у випадках, які безпосередньо не охоплюються назва­ними групами.

Слідчі ситуації визначають інформа­ційне забарвлення якогось конкретного моменту розслідування, характеризують стан справ з позиції всієї наявної інформа­ції у кримінальній справі. З урахуванням цього вони мають найбільше практичне значення для визначення напрямів роз­слідування, зокрема вибору оптимальних шляхів, засобів і знарядь слідства.

Таким чином, оскільки ситуативний підхід дає можливість найбільш раціо­нального вибору шляхів та засобів ді­яльності, а для її напряму важливі зосе­редження доступних сил і засобів, то найбільш значущою класифікаційною основою напрямів розслідування зло­чинів слід вважати слідчі ситуації.



Література ______________________________________________

1. Новий тлумачний словник української мови : у 3 т. Т. 2: К - П / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко].

- Вид. 2-ге, випр. - К. : Аконіт, 2006. - 928 с.

2. Новий тлумачний словник української мови : у 3 т. Т. 3: П - Я / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко].

- Вид. 2-ге, випр. - К. : Аконіт, 2006. - 864 с.

3. Якимов И. Н. Криминалистика, руководство по уголовной технике и тактике / И. Н. Якимов. - Новое изд., перепеч. с изд. 1925 г. - М. : ЛексЭст, 2003. - 496 с.

4. Криминалистика : учеб. для слушателей правовых вузов / общ. ред. Б. С. Ошеровича, М. С. Стро- говича ; под ред. А. Я. Вышинского. Кн. 1: Техника и тактика расследования преступлений. - М. : Сов. законодательство, 1935. - 251 с.

5. Криминалистика: Техника и тактика расследования преступлений : учеб. пособие / авт. кол.: Е. У Зицер, Н. В. Терзиев, Н. А. Бобров и др. ; под ред. А. Я. Вышинского ; Всесоюз. ин-т юрид. наук.

- М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1938. - 540 с.

6. Планирование расследования преступлений / А. Н. Васильев, Г. Н. Мудьюгин, И. А. Якубович. - М. : Госюриздат, 1957. - 199 с.

7. Криминалистика : учеб. для юрид. ин-тов и фак. / авт. кол.: Б. Е. Богданов, А. Н. Васильев, В. Я. Колдин и др. ; отв. ред. А. Н. Васильев. - М. : Изд-во МГУ, 1971. - 564 с.