joomla
ПРАВО НА ХАРЧУВАННЯ У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
Юрист України

Г. А. Прохазка

здобувачка кафедри міжнародного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Стаття досліджує правовий зміст права на харчування, а також проблему боротьби з голодом та недоїданням як фактори, що впливають на забезпечення прав людини і її гідного існування. Проаналізовані основні види голоду та недоїдання, а також суміжні проблеми, пов’язані з порушенням права на харчування.

Ключові слова: право на харчування, право на адекватне харчування, голод, недоїдання, права людини.

Статья исследует правовое содержание права на питание, а также проблему борьбы с голодом и недоеданием как факторы, влияющие на обеспечение прав человека и его достойного существования. Проанализированы основные виды голода и недоедания, а также пограничные проблемы, связанные с нарушением права на питание.

Ключевые слова: право на питание, право на адекватное питание, голод, недоедание, права человека.

The article researches the legal contents of the right to food, as well as problem of the fight with hunger and malnutrition as factor influencing on ensuring of the human rights and his worthy existence. The main types of the hunger and malnutrition’s were analysed, as well the frontier prob­lems are connected with infringement of the right to food.

Key words: right to food, the right to adequate food, hunger, malnutrition, human right.

Після Другої світової війни відбулося формування нового світу, створення якого виявилося можливим через розу­міння глибини катастроф, що поглинули людство у першій половині ХХ ст. Будова світового порядку супроводжувалася якісно іншим, прогресивнішим право­вим полем, у тому числі й у галузі прав людини, що перейшли з теоретично - правової у практичну площину.

Метою статті є дослідження права людини на харчування як невід’ємного, природного права, від повної реалізації якого залежить дотримання інших прав та свобод людини і громадянина [1, с. 3]. Проблема вивчалася у роботах М. Відар, К. Мехлем, Ж. Зиглера, К. Магон,

С.-А. Вей, О. де Шуттера, Л. Сівітелло, але у вітчизняній науці залишається не­достатньо дослідженою.

Загальний зміст права на харчування полягає у придатності продуктів харчу­вання у кількості та якості, необхідних для задоволення дієтичних потреб люди­ни, за відсутності небезпечних складових і придатних у межах певної культури, а та­кож у стабільній доступності до таких продуктів, якщо це не пов’язано з пору­шенням інших прав людини [2, c. 8]. Пра­во на харчування у межах міжнародного права представляє собою право на засоби виробництва або придбання продуктів достатньої кількості та якості, вільної від небезпечних речовин, та культурно при­датних [3, с. 2-3].

У вітчизняній літературі право на харчування зазвичай перекладається як «право на достатнє харчування», тоді як англійський варіант використовує по­няття «the right to adequate food». В іно­земних джерелах право на харчування ґрунтується на поняттях адекватності, придатності, якості, прийнятності та до­ступності. Деякі науковці поняття адек­ватності вважають наближеним до без­пеки продуктів харчування [4, с. 8]. На­ томість право на харчування і безпека харчування є різними за змістом, хоча і мають схожі ознаки [5, с. 631-648]. За словником, слово «адекватный» пере­кладається як «адекватний, відповідний, тотожний, рівнозначний», а слово «достаточный» як «достатній, заможний, у належній кількості» [6, с. 6, 233]. Анг­лійський переклад слова «адекватный» крім «соответствующий» передбачає і «достаточный» [7, с. 112], але якщо по­силатися на першоджерела, то слово «адекватный» походить від лат. слова «adaequatus» - «прирівняний, рівний, від­повідний, правильний, точний». У теорії пізнання термін слугує для позначення правильного відтворення в уявах, понят­тях, судженнях об’єктивних зв’язків і від­носин дійсності. У цьому розумінні істина визначається як адекватність мислення буттю [8, с. 13]. Синонімічно слову «адекватный» підходить: «соответствую­щий, равноценный», а також як синонім: «должный, соответствующий» - «над­лежащий» [9, с. 16; 109].

З латинської «адекватный» також може перекладатися як «эквивалентный» [10, с. 14].

Виходячи з цього, якщо використо­вувати розуміння права на харчування як тільки достатнього, то воно, скоріше за все, не здатне буде повністю охопити такі компоненти, як культурні уподобан­ня людини, її релігійні погляди, пробле­ми гендерної нерівності, прав меншин, дітей у доступі до продуктів харчування. З іншого боку, під поняття достатності харчування не підпадають проблеми над­мірного харчування або достатнього за своєю кількістю харчування, але невід­повідного за своєю якістю і складом.

Спеціальний доповідач з прав люди­ни на харчування О. де Шуттер поняття цього права трактує ще ширше, оскільки поряд з регулярним, постійним та віль­ним доступом до продуктів, що відпо­відають культурним традиціям та гаран­тують фізичний, духовний розвиток і звільняють від страху голоду, включає можливість отримувати матеріальну до­помогу від держави, коли людина не може забезпечити себе самостійно, мож­ливість доступу до продуктів харчування та ресурсів і засобів, які забезпечать ви­готовлення або доступ до цих продуктів [11]. Інші дослідники, зокрема Ж. Зиглер, К. Голей, К. Магон, С. А. Вей, наводять визначення права на харчування як пра­во мати регулярний, постійний та необ­межений доступ безпосередньо або через фінансові придбання, кількісно та якіс­но, адекватно і достатньо продуктів, від­повідних культурним традиціям насе­лення, до якого належить споживач, та які гарантують забезпечення фізичного та духовного, індивідуального та колек­тивного, гідного життя, вільного від страху. Зазначене право включає можли­вість людей споживати не тільки про­дукти, але і безпечну воду [12, с. 15]. Вода не визнається у міжнародному праві са­мостійним правом людини, проте має важливе значення для приготування продуктів харчування, зокрема повинна відповідати критеріям безпеки, достат­ності, доступності та підтримувати гідне існування людини. У світі на сьогодні від браку доступу до покращених джерел води страждають 884 млн осіб, від до­ступу до покращених санітарних сис­тем - 1,2 млрд осіб [13, с. 2-4].

Право на харчування включає прак­тичну ідею, що в усіх людей повинен бути гідний рівень життя, достатній для того, щоб мати продукти харчування та воду у мирний час та під час війни. Воно по­винно надаватися кожній людині без ви­значення її окремого соціального статусу, раси, статі, релігійних, політичних пере­конань та поглядів, у цьому проявляєть­ся його універсальність. Ураховуючи ви - щевикладене, можемо проаналізувати право на харчування через його необхід­ні компоненти. Основною метою вста­новлення права на харчування є позбав­лення особи голоду і страху за своє жит­тя через залежність від нього. Розуміння свободи від голоду має своїми коренями


визначення загальної свободи, закладе­ної Декларацією прав людини і громадя­нина, як можливість вчиняти те, що не зашкоджує правам інших [14, с. 21-22]. Свобода людини від голоду полягає в га­рантованому, повсякчасному доступі до продуктів харчування, які людина має право отримувати законними засобами без порушення прав інших.

Потрібно зазначити, що в літературі не існує однозначних підходів до розу­міння голоду, майже кожна наука пропо­нує свої підходи у з’ясуванні його змісту. Зокрема, голод ми можемо визначити як особливий біологічний стан людини, ви­кликаний гострою або хронічною (недо­їдання) нестачею продуктів харчування, що позбавляє особу можливості підтри­мувати своє природне існування та уне­можливлює чи обмежує повну реаліза­цію належних їй загальних прав та сво­бод згідно з нормами міжнародного пра­ва. Він може розглядатися у двох вимірах: такий, що застосовується для визначення відчуттів, що супроводжують особливу реакцію організму людини; та у площині соціальній, коли пов’язаний із масовими явищами, викликаними недостатністю продуктів харчування у великих групах населення [15, с. 602]. Через це голод є:

а) природною реакцію організму на пев­ні подразники; б) соціальним явищем.

Порушення права людини на харчу­вання проявляється у вигляді голоду або через недоїдання, яке поступово починає отримувати своє самостійне визнання міжнародною спільнотою. Стан голоду має дві форми: абсолютну або відносну. Абсолютний голод - це повна відсутність придатних до споживання продуктів, від­носний голод - це нестабільне забезпечен­ня продуктами харчування. Тобто понят­тя голоду, як правило, пов’язане з відсут­ністю доступу до продуктів харчування.

Недоїдання також містить у своєму змісті нестабільне забезпечення продук­тами харчування, проте воно є дещо ширшим, ніж розуміння відносного го­лоду. На відміну від голоду, недоїдання характеризується своїм тривалим, ла­тентним, іноді прихованим характером. Прихованість недоїдання може проявля­тися у дефіциті вітамінів, інших корис­них складових продуктів, коли людина роками недоотримує необхідні для нор­мального існування компоненти. Особа може мати достатньо продуктів, але вони будуть недостатньо для неї корисні, на­віть за повного заспокоєння відчуття голоду. Різновидом недоїдання виступа­ють проблеми забезпечення населення такими важливими компонентами у про­дуктах харчування, як вітаміни, йод, мі­кроелементи, залізо, через це деякі науков­ці називають його прихованим голодом. Воно викликає затримку розвитку організ­му, недоумство, уроджені патології, проте боротьба з цим явищем є недостатньою, зокрема, на пострадянському просторі об­межилася прийняттям регіональної Алма­тинської декларації 2001 р. [16, с. 1-4; 52].

З іншого боку, недоїдання є складо­вою частиною голоду, його первинним проявом.

Продукти харчування повинні бути достатніми за своїм кількісно-якісним складом. Кількісний склад - це достат­ність продуктів харчування за нормо - видовими та ваговими показниками на одну людину щодобово. Якісний склад передбачає відповідність продуктів хар­чування обсягу необхідних для виживан­ня людини корисних речовин і вітамінів у споживаних продуктах. Споживання непридатних, обмежено придатних про­дуктів спричиняє дисбаланс у харчуван­ні людини, підточує її духовні та фізичні сили, є причиною багатьох хвороб і, як наслідок, смерті. Різновидом невідповід­ності якісному складу продуктів харчу­вання є застосування у виробництві штучних компонентів, біологічних до­бавок, а також неконтрольоване поши­рення генно-модифікованої продукції.

Станом на 2010 р. кількість недоїда­ючого, у даному випадку голодуючого, населення складала за регіонами: розви­нуті країни - 19 млн осіб, Ближній Схід та Північна Африка - 37 млн, Латинська Америка та Карибський басейн - 53 млн, країни Африки до півдня від Сахари - 239 млн, Азіатсько-Тихоокеанський ре­гіон - 578 млн осіб. Разом - 925 млн осіб [17, с. 11]. Останнім часом в усьому світі недоїдають 178 млн дітей, що є третьою причиною всіх випадків дитячої смерт­ності. Фахівці зазначають, що термін «не­доїдання» може бути віднесеним до будь - якого типу зміни харчового статусу і включати харчові дефіцити, надлишко­ву вагу та використання невідповідних дієт [18, с. 4354]. Дотримання права на харчування безпосередньо пов’язане з проблемою понаднормової ваги. За да­ними ВООЗ, у світі з 1980 р. кількість осіб, що страждають на цю недугу, подво­їлася. У 2008 р. ця цифра склала 1,5 млрд дорослих людей у віці від 20 років, з яких більше 200 млн чоловіків та майже 300 млн жінок. У 2010 р. майже 43 млн дітей у віці до 5 років мали проблеми з вагою. Якщо раніше понаднормова вага була властива для країн з високим рівнем доходів, то на даний час переважає в кра­їнах із середнім та низьким рівнем до­ходів, особливо у містах, через недостат­нє або неякісне харчування. У країнах, що розвиваються, від неї страждають 35 млн дітей, а у розвинутих країнах -

8 млн дітей. Понаднормова вага провокує розвиток серцево-судинних захворю­вань, діабету, захворювань суглобів та деяких видів онкології [19].

Якість харчування також просліджу - ється у проблемі отримання людиною продуктів, які вона звикла споживати, перебуваючи у певній соціальній групі. У зв’язку з цим П. Сорокін зазначав, що припинення отримання або обмеження у вільному виборі продуктів, до яких лю­дина звикла через належність до певної верстви населення, є порушенням якісно­го показника необхідних для людини про­дуктів. Тобто значення мають зміна режи­му харчування, видів продуктів харчування, які споживає людина, що звикла до певного виду продуктів, навіть за умови їх достатності та дотримання якісно - кількісних показників [20, с. 14-15].

Потрібно враховувати, що такі соці­альні групи можуть формуватися за на­лежністю до окремих верств населення (бідних або заможних), до груп населен­ня за статтю, віком, занятістю, релігійни­ми поглядами. Людина отримує достатні за своєю кількістю та придатні за своєю якістю продукти, але неможливі до спо­живання за релігійними переконаннями або через особливі уподобання мешкан­ців окремої групи, регіону. Навіть про­позиція спожити такі продукти може бути розцінена як образа релігійних або культурних почуттів. Відповідно поста­чання таких продуктів також потрібно розцінювати як порушення права люди­ни на харчування. З цього приводу куль­турологи зазначають, що смакові уподо­бання мають спадковий характер, який закладається генетично. Населення окре­мого регіону запрограмоване на спожи­вання продуктів харчування певного виду, яке споживали попередні поколін­ня, настільки, що може негативно реагу­вати на незнайомі продукти харчування алергічними станами [21, с. 14-16].

Підсумовуючи вищевикладене, мо­жемо зазначити, що право на харчування є складним багатоаспектним питанням, дослідження якого представляє актуальну проблему міжнародного права. Право на харчування є універсальним правом лю­дини бути вільною від голоду та отриму­вати згідно зі своїми уподобаннями харчу­вання, що буде необхідне для повного під­тримання її фізичних і розумових сил. По­рушення права на харчування завжди не­гативно позначається на дотриманні прав і свобод людини, оскільки у сучасному сві­ті є показником політично-правового та економічного благополуччя нації.



1. A primer to the right to adequate food. The concept of the right to adequate food / German ministry of food, agriculture and Consumer protection. - German : FAO, 2007. - 19 p.

2. Vidar M. The Right to Food in International Law / М. Vidar // Hosted by the Socio-Economic Rights Project of the Community Law Centre. - South Africa : Centre University of the Western Cape, 2003. - Р. 8.

3. The right to adequate food / Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights. - Geneva : United Nations, 2010.

4. Danwood Mzikenge Chirwa Child poverty and children’s rights of access to food and basic nutrition in South Africa. A contextual, jurisprudential and policy analysis / Danwood Mzikenge Chirwa. - South Africa : University of the Western Cape, 2009. - 46 p.

5. Mechlem К. Food Security and the Right to Food in the Discourse of the United Nations / К. Mechlem // European Law Journal. - USA : Blackwell Publishing Ltd, 2004. - Vol. 10. - № 5. - РР. 631-648.

6. Російсько-український словник / під ред. В. В. Жайворонка. - К. : Абрис, 2003. - 1424 с.

7. Литвинов П. П. Англо-русский и русско-английский синонимический словарь с тематической классификацией / П. П. Литвинов. - М. : Яхонт-А, 2002. - 384 с.

8. Философский энциклопедический словарь / под ред. Л. Ф. Ильичева, П. Н. Федосеева, С. М. Кова­лева, В. Г. Панова. - М. : Сов. энцикл., 1983. - 840 с.

9. Александрова З. Е. Словарь синонимов русского языка / З. Е. Александрова. - М. : Рус. яз., 2001. - 568 с.

10. Философский словарь / под ред. И. Т. Фроловой. - М. : Республика, 2001. - 719 с.

11. Special rapporteur on the right to food. Mission to Canada: joint civil society submission [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. srfood. org/ index. php/en/right-to-food.

12. Ziegler J. The Fight for the Right to Food. Lessons Learned / J. Ziegler, C. Mahon, S-A. Way. - Geneva : The graduate institute, 2011. - 440 р.

13.The right to water / Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights. - Geneva : United Nations, 2010. - № 35. - 78 р.

14. Эллинек Г. Декларация прав человека и гражданина / Г. Эллинек ; ред. А. Э. Вормса. - М. : Тип. И. Д. Сытина, 1906. - 86 с.

15.Большая медицинская энциклопедия / под ред. Н. А. Семашко. - М. : АО «Советская Энциклопедия», 1929. - Т. 7. - 838 с.

16.Ликвидация скрытого голода. Борьба с микронутриентной недостаточностью в Центральной Азии // АБР. Питание и развитие. - Филиппины : аБр, 2010. - № 8. - С. 1-4; 52.

17. Положение дел в связи с отсутствием продовольственной безопасности в мире. Решение проблемы отсутствия продовольственной безопасности в условиях затяжных кризисов / Продовольств. и сельскохозяйств. организация. - Рим : ФАО, 2010. - 72 с.

18. Prieto М. В. Cid malnutrition in the critically ill child: The importance of enteral nutrition / М. В. Prieto, J. L. Herce // Int. J. Environ. Res. Public Health, 2011. - Vol. 8. - P. 4354.

19. Obesity and overweight. WHO. - 2011. - N° 311 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. who. int/mediacentre/factsheets/ fs311/en/index. html.

20. Сорокин П. А. Голод гак фактор. Влияние голода на поведение людей, социальную организацию и общественную жизнь / П. А. Сорокин. - М. : Академия, 2003. - 684 с.

21. Civitello L. Cuisine and culture: a history of food and people / L. Civitello. - New Jersey : Published by John Wiley and Sons, 2008. - 410 р.