О. В. Тарасов

кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права Національного універ­ситету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Стаття присвячена дослідженню поглядів радянських юристів-міжнародників 1956-1991 рр. на проблему міжнародної правосуб’єктності. Виділено 2 періоди в історії радянської науки міжнародного права другої половини ХХ ст., у рамках кожного з яких виявлені і проаналізовані основні підходи до визначення кола суб’єктів міжнародного права.

Ключові слова: міжнародна правосуб’єктність, суб’єкт міжнародного права, радянська наука міжнародного права.

Статья посвящена исследованию взглядов советских юристов-международников 1956­1991 гг. на проблему международной правосубъектности. Выделены 2 периода в истории советской науки международного права второй половины ХХ в., в рамках каждого из которых выявлены и проанализированы основные подходы к определению круга субъектов международного права.

Ключевые слова: международная правосубъектность, субъект международного права, советская наука международного права.

The article investigates the views of the Soviet international lawyers of 1956 -1991s of the last century on the issue of international legal personality. Two main periods in the history of Soviet science of international law of the second half of the twentieth century are distinguished. The main approaches in determination of the range of subjects of international law are identified and analyzed within each of these periods.

Key words: International Legal Personality, Subject of International Law, Soviet Legal Science of International Law.

Обґрунтованість теоретико-методо - логічних досліджень у юридичній науці передбачає серйозне вивчення історії проблеми, систематизацію та аналіз по­глядів попередників. Не є тут винятком і питання міжнародної правосуб’єкт­ності, що знаходилися в центрі уваги ра­дянських юристів-міжнародників другої половини ХХ ст. [17; 30, с. 7-23; 36, с. 5-50; 52; 53].

Актуальність даної тематики обумов­лена, крім фундаментальності в теоре- тико-методологічному плані, також і від­сутністю у новітніх зарубіжних дослідженнях аналізу радянської доктрини щодо кола суб’єктів міжнародного права [62; 63; 64; 65].

Метою даної статті є аналіз, періоди­зація і систематизація поглядів радян­ських юристів-міжнародників 50-90-х рр. ХХ ст. щодо кола суб’єктів міжнародного права.

Для системного та послідовного аналі­зу доктринальних позицій представників радянської школи міжнародного права аналізованого періоду відносно міжнарод­ної правосуб’єктності уявляється корект­ним виокремлення наступних періодів: Класичний період в історії радян­ської юридичної науки (1956-1988 рр.).

1. Період ослаблення партійного ке­рівництва юридичною наукою, зняття політичної цензури, скасування ідеоло­гічного контролю за змістом міжнародно - правових досліджень (1989-1991 рр.).

Перший період охоплює приблизно три десятиліття від хрущовської «відли­ги» до середини горбачовської «перебу­дови». Характеризується відносно по­мірним партійним керівництвом юри­дичною наукою, розширенням тематики міжнародно-правових досліджень, хоча й обмежених ідеологічними рамками марксизму-ленінізму і контролем з боку політичної цензури.

Другий, найкоротший і «блискавич­ний», період пов’язаний з децентраліза­цією і розпадом радянської державності, першими спробами теоретико-методоло - гічного плюралізму в радянській науці міжнародного права.

Класичний період в історії радянської юридичної науки (1956-1988 рр.)

Процес відносної демократизації ра­дянського суспільства після ХХ з’їзду КПРС і розширення міжнародного спів­робітництва СРСР позитивно позначився на розвитку міжнародно-правової науки. 17 квітня 1957 р. була заснована Радянська асоціація міжнародного права, сформова­ні нові кафедри міжнародного права у ви­щих навчальних закладах, розширена ас­пірантська підготовка та ін. Як зазначав Г. І. Тункін в 1962 р.: «Після XX з’їзду КПРС в Радянському Союзі було видано більше праць з міжнародного права, ніж за всі по­передні 40 років існування Радянської дер­жави» [51, с. 4]. Тим не менш ідеологічний контроль за юридичними дослідженнями тривав, політичну цензуру ніхто не відмі­няв, а принцип партійності залишався фундаментальною методологічною осно­вою всієї радянської науки.

Центральною проблемою міжнарод­ної правосуб’єктності в цей період ви­явилося визнання ООН та інших між­урядових організацій (ММУО) як суб’єктів міжнародного права. Нова плеяда радян­ських юристів-міжнародників в особі Р. Л. Боброва [4], О. В. Богданова [6, с. 23­24], І. І. Лукашука [27, с. 118-133], С. О. Ма - лініна [28], Г. І. Морозова [39, с. 196-202],

В. С. Семенова, А. М. Талалаєва [45, с. 27­37], Г. І. Тункіна [50, с. 19], М. О. Ушакова [52, с. 65-69], О. О. Шибаєвої [55, с. 60-71],

В. Л. Ющенко [57], М. В. Яновського та ін­ших дослідників виступила проти жорстко етатистського підходу до визначення кола суб’єктів міжнародного права. Ряд дослід­ників продовжували відстоювати тради­ційну концепцію держави як єдино мож­ливого суб’єкта міжнародного права[20]. Дис­кусія тривала аж до початку 70-х рр., коли міжнародно-правова діяльність ММУО настільки розширилася, що подальша по­леміка вже стала неактуальною.

Отже, був зроблений серйозний ме­тодологічний крок на шляху до визнання інших, ніж держава, суб’єктів міжнарод­ного права.

Однак подальшого якісного зрушен­ня не відбулося. Боязкі спроби визнання людини якщо не суб’єктом міжнародно­го права, то хоча б суб’єктом окремих міжнародних правовідносин [15, с. 146­147, 461-462; 19, с. 204; 56, с. 79-80], у тому числі що виникають у разі міжнародно - правової відповідальності, відразу на­трапили на ідеологічні міркування зраз­ка 1938 р. [48]. Старий постулат, який стверджував, що держава громадянства поглинає правову особистість людини в міжнародному праві, продовжував до­мінувати в радянській доктрині[21]. Сама концепція міжнародної правосуб’єктності індивіда розглядалася як втручання ка­піталістичних країн у внутрішні справи соціалістичних країн, а тому визнавалася ідеологічно шкідливою [22, c. 1б2; 23, c. 1бЗ-1б4; 24, c. 54; Зб, c. 20-31; 42; 54, c. 15, 90]. Антропологічний нігілізм залишався якісною характеристикою радянської на­уки міжнародного права аж до розпаду СРСР і ще досі дає про себе знати на пострадянському просторі [4б].

Менш гостро критикувалися спроби визнання міжнародної правосуб’єктності неурядових організацій [S, c. 93; 20, c. 10б; 3S, c. З04-З0б; 43, c. 2SS; 44, c. 54; 47, c. 22-2S; 58, c. 157] та міжнародних господарських організацій [9, c. 142-145; 25, c. 10-11], що було викликано, швидше, скромністю і дуже великою обережністю при відповідній ар­гументації, а також відсутністю прямих іде­ологічних указівок з цього приводу.

Таким чином, класичний перелік суб’єктів міжнародного права, визнаних радянською доктриною в 195б-1988 рр., включав у себе 2 категорії: 1) суверенні (первинні) суб’єкти, до яких відносилися держави (у тому числі союзні республіки СРСР [7, c. 81-91; 12; 2б, c. бб; 41; 59; б0; б1]) та народи (нації) в особі органів національно-визвольних рухів, які ве­дуть боротьбу проти колоніалізму [5, c. 9б; 13, c. 77; ls, c. 53-82]; 2) несуверен - ні (вторинні, похідні) суб’єкти, що вклю­чають державоподібні утворення (Вільні міста, Західний Берлін, Ватикан1) та між­народні міжурядові організації [31, c. 81-101; 33, c. 70-88; 34, c. б-7]. На пе­риферії загальновизнаної концепції пе­ребували поодинокі автори, які спробу­вали обґрунтувати наявність окремих елементів міжнародної правосуб’єктності у людини2, міжнародних неурядових організацій та міжнародних господарських організацій[22].

Останній період в історії радянської науки міжнародного права (1989-1991 рр.)

На нашу думку, цей період слід по­чинати з публікації статті Н. В. Захарової в журналі «Советское государство и пра­во» (Москва) під красномовним заголов­ком «Індивід - суб’єкт міжнародного пра­ва» [1б][23]. Уперше за всю історію радянської юридичної науки не завуальовано, а від­крито в одному з центральних юридичних журналів була прямо заявлена концепція міжнародної правосуб’єктності фізичної особи. Це справедливо було розцінено юридичною громадськістю як відмова ра­дянської влади від політичної цензури та ідеологічного контролю за змістом міжнародно-правових досліджень, можли­вість плюралізму наукових думок. Як за­значав Р. А. Мюллерсон: «Категоричне за­перечення міжнародної правосуб’єктності індивіда в радянській міжнародно - правовій літературі пов’язано певною мі­рою з етатистським підходом до міжнарод­ного права і міжнародних відносин, звели­ченням ролі і значення держави не тільки всередині суспільства, а й на міжнародній арені» [23, c. 180]. Саме з цього моменту з’являється все більше праць, автори яких виступають за розширення традиційного кола суб’єктів міжнародного права [2; З, c. 92; 14, c. 58; 35, c. 177; 40, c. 15, 102][24].

Література ____________________________________________________________

1. Анцилотти Д. Курс международного права. T. 1 / Под ред. и с предисл. Д. Б. Левина. - М.: Изд-во иностр. лит., 1961. - 457 с.

2. Блищенко И. П. Предисловие // Николайко И. В. Права человека и система ООН. - К.: Наук. думка, 1991. - С. 3-6.

3. Блищенко И. П., Солнцева М. М. Мировая политика и международное право. - М.: Междунар. отношения, 1991. - 156 с.

4. Бобров Р. Л. О правовой природе ООН // Сов. ежегодник междунар. права, 1959. - М.: Наука, 1960. - С. 233-239.

5. Бобров Р. Л. Современное международное право. Объективные предпосылки и социальное назна­чение. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1962. - 114 с.

6. Богданов О. В. Правовые вопросы пребывания ООН в США. Привилегии и иммунитеты ООН. - М.: Изд-во ИМО, 1962. - 101 с.

7. Бровка Ю. П. Международная правосубъектность БССР. - Минск: Наука и техника, 1967 - 164 с.

8. Вельяминов Г. М. Международная правосубъектность // Сов. ежегодник междунар. права, 1986. - М.: Наука, 1987. - С. 77-97.

9. Вельяминов Г. М. Социалистическая интеграция и международное право. - М.: Междунар. отно­шения, 1982. - 270 с.

10. Верещетин В. С. Советские мирные инициативы и развитие международного права // Сов. ежегод­ник междунар. права, 1987. - М.: Наука, 1988. - С. 12-23.

11. Верещетин В. С., Мюллерсон Р А. Примат международного права в мировой политике // Сов. го­сударство и право. - 1989. - № 7. - С. 3-11.

12. Вихарев С. Р Союзная республика как субъект международного права // Сов. государство и пра­во. - 1960. - № 6. - С. 65-73.

13. Евгеньев В. В. Правосубъектность, суверенитет и невмешательство в международном праве // Сов. государство и право. - 1955. - № 2. - С. 75-84.

14. Евинтов В. И. Международное сообщество и правопорядок. - К.: Наук. думка, 1990. - 127 с.

15. Задорожный Г. П. Мирное сосуществование и международное право. - М.: Междунар. отношения, 1964. - 488 с.

16. Захарова Н. В. Индивид - субъект международного права // Сов. государство и право. - 1989. - № 11. - С. 112-118.

17. Игнатенко Г. В. К вопросу о понятии и классификации субъектов международного права // Материалы конференции по итогам научно-исследовательской работы за 1968 год. - Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1969. - С. 217-221.

18. Игнатенко Г. В. От колониального режима к национальной государственности. - М.: Междунар. отношения, 1966. - 157 с.

19. Карташкин В. А. Международная защита прав человека. - М.: Междунар. отношения, 1976. - 221 с.

20. Коваленко И. И. Международные неправительственные организации. - М.: Междунар. отношения, 1976. - 167 с.

21. Колосов Ю. М. Некоторые современные вопросы международного права // Сов. государство и пра­во. - 1990. - № 11. - С. 84-91.

22. Курс международного права: В 6 т. T. 1 / Отв. ред. В. М. Чхиквадзе. - М.: Наука, 1967. - 284 с.

23. Курс международного права: В 7 т. T. 1 / Отв. ред. Р. А. Мюллерсон, Г. И. Tarara. - М.: Наука, 1989. - 360 с.

24. Левин Д. Б. Актуальные проблемы теории международного права. - М.: Наука, 1974. - 264 с.

25. Линенбург Г. А. Правовое положение на территории СССР международных хозяйственных объединений: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1977. - 19 с.

26. Лисовский В. И. Международное право. - М.: Высш. шк., 1970. - 438 с.

27. Лукашук И. И. Стороны в международных договорах. - М.: Юрид. лит., 1966. - 151 с.

28. Малинин С. А. О правосубъектности международных организаций // Вестн. Ленингр. ун-та: Серия экономика, философия и права. - 1965. - № 17. - С. 105-117.

29. Марочкин С. Ю. Проблема эффективности норм международного права. - Иркутск: Иркутский ун-т, 1988. - 152 с.

30. Международная правосубъектность (некоторые вопросы теории) / Отв. ред. Д. И. Фельдман. - М.: Юрид. лит., 1971. - 188 с.

31. Международное право / Отв. ред. Г. И. Тункин. - М.: Юрид. лит., 1982. - 566 с.

32. Международное право / Под ред. Д. Б. Левина, Г. П. Калюжной. - М.: ВЮЗИ, 1960. - 332 с.

33. Международное право / Под ред. Н. Т. Блатовой. - М.: Юрид. лит., 1987. - 292 с.

34. Міжнародне право / За заг. ред. І. І. Лукашука, В. А. Василенка. - К.: Вища шк., 1971. - 378 с.

35. Мингазов Л. Х Эффективность норм международного права. - Казань: Казан. ун-т, 1990. - 208 с.

36. Моджорян Л. А. Субъекты международного права. - М.: Госюриздат, 1958. - 156 с.

37. Моджорян Л. А. Субъекты международно-правовой ответственности // Сов. государство и право. - 1969. - № 12. - С. 122-126.

38. Морозов Г. И. Международные организации. Некоторые вопросы теории. - 2-е изд. - М.: Мысль, 1974. - 332 с.

39. Морозов Г. И. Организация Объединенных Наций. Основные международно-правовые аспекты структуры и деятельности. - М.: Изд-во ИМО, 1962. - 511 с.

40. Мюллерсон Р. А. Права человека: идеи, нормы, реальность. - М.: Юрид. лит., 1991. - 160 с.

41. Недбайло П. Е., Василенко В. А. Международная правосубъектность советских союзных республик // Сов. ежегодник междунар. права, 1963. - М.: Наука, 1965. - С. 85-108.

42. Нудель М. А. Критика буржуазных концепций о положении физического лица в международном праве // Фельдман Д. И., Курдюков Г. И. Основные тенденции развития международной правосубъектности. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1974. - С. 108-130.

43. Пчелинцев Е. С. Рецензия на книгу Г. И. Морозова // Сов. ежегодник междунар. права, 1970. - М.: Наука, 1972. - С. 285-289.

44. Талалаев А. Н. Право международных договоров. Договоры с участием международных организа­ций. - М.: Междунар. отношения, 1989. - 272 с.

45. Талалаев А. Н. Юридическая природа международного договора. - М.: Изд-во ИМО, 1963. - 263 с.

46. Тарасов О. В. Международно-правовая антропология в концептуальной борьбе за признание че­ловека субъектом международного права // Проблемы политико-правового развития в XXI веке: Материалы междунар. науч.-практ. конф., г. Москва, 19-20 нояб. 2010 г. / Редкол.: В. А. Назаров, А. К. Сковиков, И. В. Яковюк. - М.: ООО «НИПКЦ Восход-А», 2010. - С. 274-277.

47. Тарасов О. В. Международные неправительственные организации и международное право / Отв. ред. В. И. Евинтов. - Харьков: Б. и., 1998. - 192 с.

48. Тезисы по международному праву // Сов. государство. - 1938. - № 5. - С. 119-122.

49. Тункин Г. И. Вступительная статья // Броунли Я. Международное право: В 2 кн. Кн. 1 / Под ред. и с вступ. ст. Г. И. Тункина. - М.: Прогресс, 1977. - С. 5-20.

50. Тункин Г. И. Основы современного международного права. - М.: Изд-во ВПШ, 1956. - 48 с.

51. Тункин Г. И. XXII съезд КПСС и задачи советской науки международного права // Сов. государство и право. - 1962. - № 5. - С. 3-17.

52. Ушаков Н. А. Субъекты современного международного права // Сов. ежегодник междунар. права, 1964-1965. - М.: Наука, 1966. - С. 60-75.

53. Фельдман Д. И., Курдюков Г. И. Основные тенденции развития международной правосубъектности. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1974. - 131 с.

54. Черниченко С. В. Личность и международное право. - М.: Междунар. отношения, 1974. - 167 с.

55. Шибаева Е. А. Правовой статус межправительственных организаций. - М.: Юрид. лит., 1972. - 192 с.

56. Шуршалов В. М. Международные правоотношения. - М.: Междунар. отношения, 1971. - 240 с.

57. Ющенко В. Л. Некоторые теоретические вопросы международной правосубъектности межгосу­дарственных организаций // Правоведение. - 1970. - № 4. - С. 76-85.

58. Ющенко В. Л. Рецензия на книгу Г. И. Морозова // Сов. государство и право. - 1969. - № 12. - С. 155-158.

59. Яновский М. В. К истории борьбы СССР за членство УССР и БССР в ООН // Проблемы соц. за­конности. - 1987. - Вып. 19. - С. 93-98.

60. Яновский М. В. Советские союзные республики - полноправные субъекты международного права // Сов. государство и право. - 1962. - № 12. - С. 84-97.

61. Яновский М. В., Попов А. А. О конституционных основах международной правосубъектности советских союзных республик // Проблемы соц. законности. - 1983. - Вып. 11. - С. 40-48.

62. Nijman J. E. The Concept of International Legal Personality: An Inquiry into the History and Theory of International Law. - The Hague: Asser press, 2004. - 494 р.

63. Non-State Actor Dynamics in International Law: From Law-Takers to Law-Makers / Ed. by M. Noortmann, C. Ryngaert. - Ashgate, 2010. - 222 p.

64. Parlett K. The Individual in the International Legal System: continuity and Change in International Law. - Cambridge, 2011. - 462 p.

65. Portmann R. Legal Personality in International Law. - Cambridge, 2010. - xxiv, 333 p.